Д 64.051.10 (Історичні науки)
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/10744
07.00.01 — історія України;
07.00.02 — всесвітня історія
Переглянути
Документ Життя та діяльність представників українських дипломатичних місій 1918–1921 рр.(Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2018) Ластовець, Н.О.; Lastovets, N.O.Дослідження зовнішньої політики молодої української держави періоду революції 1917–1921 рр. є необхідним елементом для розгляду об’єктивних і суб’єктивних факторів, що сприяли ствердженню України на міжнародній арені. Разом з цим, роль персоналій, що відстоювали інтереси держави за кордоном, була ключовою. Від їх професіоналізму, зв’язків в політикумі країни перебування, рівня компетентності залежало становлення України як суб’єкта міжнародних відносин в період 1918–1921 рр. Існуючі засоби оцінки базуються на дослідженнях факторів, що сприяли чи заважали досягненню поставлених перед українськими дипломатами цілей. Особа дипломата не сприймалася як самостійна, хоча, зважаючи на проблеми зі зв’язком між посольствами і місіями та Міністерством закордонних справ, така постановка питання потребує перегляду. У багатьох країнах, де були розміщені дипломатичні представництва, голови місій, разом з радниками, виробляли не лише свою стратегію поведінки, але й самостійно вирішували питання, що стосувалися напрямків роботи. Окрім того, діяльність дипломатичного представництва, найчастіше порівнювали лише з роботою його голови, інколи радника. Це обмежує можливості аналізу процесів, що відбувалися в той час. Головний підхід до розгляду закордонної політики з недостатнім врахуванням ролі особистості та штату дипломатичних представництв не дає можливості для глибинного аналізу тогочасних процесів та явищ.