<B>Д 64.051.22 (Політичні науки)</B>

Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/10757

23.00.01 — теорія та історія політичної науки;

23.00.02 — політичні інститути та процеси

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз
    Документ
    Формування пострадянських партійних систем з домінуючою партією: українська специфіка
    (Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2017) Назаров, М.С.; Назаров, Н.С.; Nazarov, M.S.
    Дисертацію присвячено дослідженню української специфіки формування пострадянських партійних систем з домінантно-патронажною партією. Визначено етапи еволюції української партійної системи та спроби політичної еліти створити домінантно-патронажні політичні партії. Обґрунтовано, що на пострадянському просторі партійне домінування має свої особливості, тому партії в країнах постСРСР ми пропонуємо називати домінантно-патронажними. Основним фактором диференціації домінуючих та домінантно-патронажних партій виступає ступінь впливу партії на владу, тобто її реальна здатність формувати органи виконавчої влади та впливати на прийняття державницьких рішень. Якщо партія безпосередньо залучена до формування державної політики та займає домінуючі позиції на політичному полі, то таку партію ми називаємо домінуючою; у випадку, коли партія домінує серед інших, однак центр прийняття рішень знаходиться поза нею – таку партію ми називаємо домінантно-патронажною. Наприкінці дисертаційного дослідження зроблене прогнозування перспектив еволюції української партійної системи та вірогідності формування партійної системи з домінантно-патронажною партією в майбутньому.
  • Ескіз
    Документ
    Дієспроможність державних інститутів: пострадянський аспект
    (Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2016) Кліпкова, Г.О.; Клипкова, А.А.; Klipkova, Ganna
    На захист винесено результати дослідження державних інститутів, процесів руйнування їх дієспроможності в країнах пострадянського простору. В дисертації запропоновано авторське бачення концепту дієспроможності інститутів держави, розроблено концепцію деформалізації державних інститутів, а також висунуто концепт пострадянської держави як інструмент дослідження політико-державних трансформацій. Проаналізовано роль формальних та неформальних інститутів у розбудові та функціонуванні держав, що трансформуються, співвідношення діючих політико-правових механізмів та практик з арсеналу неопартимоніальних режимів накшталт патронажно-клієнтарних схем. Проаналізовано існуючі ранньодержавні механізми відтворення влади в суспільствах, що трансформуються. Охарактеризовано стан, проблеми та перспективи системи державно-політичних інститутів сучасних пострадянських країн, зокрема, України.