К 64.051.07 (Філологічні науки)
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/10750
10.01.01 — українська література;
10.01.02 — російська література
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ Художня антропологія прози М. Хвильового: герой як феномен культури(Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2013-02-19) Зенгва, В.О.Зенгва В. О. Художня антропологія прози М. Хвильового: герой як феномен культури. – На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна МОНмолодьспорту України, Харків, 2012. У дисертації проаналізовано особливості художньої антропології прози М. Хвильового як представника доби (початок ХХ століття), що характеризувалася кардинальною зміною концепції людини в європейському культурному просторі. Визначено метафізичні передумови, причини та мету революції в інтерпретації центральних героїв письменника. Аналіз прози М. Хвильового дає змогу зробити висновок про існування в його художньому світі системи координат «добра» і «зла». Для його персонажів, які можуть бути проінтерпретовані як позитивні, характерне постійне невдоволення цією реальністю, стремління до ідеального. «Зло» для М. Хвильового втілилося у відсутності інтересу людини до «метафізики», її зосередженості на власних фізіологічних потребах. За допомогою інтертекстуального та автотекстуального аналізу роману «Вальдшнепи» окреслено градацію морально-ціннісних орієнтирів героя. Розгляд типологічних особливостей концепції людини в контексті дискурсів вічних образів Фауста і Дон Кіхота дозволив константувати виразну ірраціональну основу художнього світу М. Хвильового. Охарактеризовано художнє вираження в мегатексті письменника теорії О. Шпенглера про «занепад Європи» й авторського міфу М. Хвильового про Азіатський ренесанс.Документ Лірика О. Седакової: система мотивів, міфопоетика, інтертекст(Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2014-01-30) Звєгинцова, М.Е.Звєгинцова М. Е. Лірика О. Седакової: система мотивів, міфопоетика, інтертекст. – На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 – російська література. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, Харків, 2013. У ході міфопоетичного та інтертекстуального аналізу було виявлено загальний для поетичної творчості О. Седакової характер творення мотивів, що сягає фундаментальних концептно-архетипічних мовних реалій, які набувають конкретизації в наборі констант індивідуально-авторської моделі світу, а потім – у художній мотивіці ліричної книги як цілого. Дослідження мотивної системи здійснено на прикладі мотивів шипшини, саду, сну, лиця, дому та мотивів, пов’язаних із семантикою знання, пам’яті, світла. Встановлено, що всі перелічені мотиви корелюють із семантикою «спільної долі». У дисертації простежено різноманітні взаємозв’язки досліджуваної лірики з уявленнями фольклорно-обрядового характеру. Продемонстровано щільність переплетення біблійно-християнського і фольклорно-обрядового дискурсів. Аналіз виявив магістральну авторську інтенцію, яка полягає в художньому дослідженні принципу межі. Діапазон реалізації цього принципу досить значний: від міфологічних мотивів перетинання межі до метатекстуальних дихотомій, що створюють ефект постійного оновлення рецептивної ситуації. Розгляд дихотомічних прогресій поетичних текстів О. Седакової дозволив виявити пріоритет дискурсивно-мовної інтертекстуальності. Проведене дослідження дає можливість стверджувати, що у ліричному доробку О. Седакової інтегруються та рефлективно розвиваються творчі принципи модернізму.Документ Пародійна творчість К. С. Буревія: еволюція образу автора в пародіях Едварда Стріхи, політичний та естетичний дискурс, поетика комічного(Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2003-06-18) Кисіль, В.В.Кисіль В. В. Пародійна творчість К. С. Буревія: еволюція образу автора в пародіях Едварда Стріхи, політичний та естетичний дискурс, поетика комічного. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна. – Харків, 2003. Дисертацію присвячено аналізу пародійної творчості К. С. Буревія на основі пародій Едварда Стріхи. Автор цієї роботи вперше узагальнив і систематизував окремі відомості, які стосуються жанру пародії і пародіювання у творчості К. С. Буревія. Нам вдалося простежити еволюцію наратора, розвиток поета-містифікатора. На нашу думку, характерними рисами пародійної творчості К. С. Буревія є уміщення пародій у періодичних виданнях пародійованих літературних угруповань, творення текстового пародійного дискурса, жанрова еволюція пародій, порушення табуйованих тем. Як показало дослідження, особливу увагу приділяв К. Буревій літературно-критичному обґрунтуванню пародій Едварда Стріхи. Нами запропоновано виділяти окремий жанр літературної творчості – жанр покаянного листа, характерні ознаки якого ми запропонували в дисертаційному дослідженні.