Історичний факультет
Постійне посилання на розділhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/41
Переглянути
10 результатів
Результати пошуку
Документ Середньовічний Переяслав в руських літописах(2014) Кириченко, Максим ІвановичВідомо, що на території середньовічної Русі існувало кілька міст з астіонімом «Переяславль» (Переяслав), між якими існував певний історичний взаємозв'язок. Найбільш ранні згадки про Переяслав Руський передає «Повість минулих літ» під 907 і 945 рр. в тексті договорів руських князів Олега та Ігоря з візантійцями. Важливу для конструювання історичної ролі Переяслава Руського деталь — згадку про установу першої митрополії в цьому місті — передає під 1089 р. «Повість минулих літ». Літописні згадки Переяслава Руського, хоча і вносять деяку плутанину в питання його походження і не розкривають повністю причини придбання містом особливого ставлення з боку священнослужителів і військово-політичної еліти, все ж дають уявлення про високе становище Переяслава серед руських міст і його значної ролі в історії території нашої держави. Матеріали літописів, в тій чи іншій мірі, здатні підкріпити гіпотези деяких авторів про ставлення середньовічних правителів до Переяслава, як до останнього ступеня на шляху до набуття влади над столицею, а також виявити той період, коли ця традиція могла зародитися і стати предметом наслідування для нових Переяславів.Документ Щодо деяких деталей гіпотези Б. О. Рибакова відносно української легенди про Кузьму та Дем’яна(Харків : Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2017) Кириченко, Максим ІвановичАвторству Б. О. Рибакова належить гіпотеза про давню столицю східних слов’ян, розташовану в Середньому Подніпров’ї, що бере свій початок від одного зі скіфських городищ-гігантів і веде спадщину до релігійного центру Київської Русі — середньовічного Переяслава. За припущенням Б. О. Рибакова, на існування стародавньої слов’янської столиці в Середньому Подніпров’ї вказує скіфська легенда про золоті дари, що впали з неба: сокира, чаша, плуг і ярмо. Причинами залучення легенди про Кузьму та Дем’яна до джерельної бази питання про давню столицю слов’ян стали для дослідника: наявність схожих зі скіфської легендою мотивів, а також збіг географічного ареалу побутування легенди про Кузьму та Дем’яна в ХХ ст. з ареалом проживання представників чорноліської культури і геродотових сколотів I тисячоліття до н. е. В легенді про Кузьму та Дем’яна можна побачити відгомони давнього міфу про створення світу і про епоху поділу праці та введенні ремісничих нововведень. Таким чином, гіпотеза Б. О. Рибакова хоч і має вразливі місця, але, все ж, має під собою деяке обґрунтування і вимагає більш детальної розробки та розширення джерельної бази.Документ Картографирование средневековых городищ Днепро-Донского междуречья как метод определения этапов славяно-кочевнических отношений(2010) Колода, В.В.Колода В. В. Картографування ранньосередньовічних городищ Дніпро-Донського межиріччя як метод виявлення етапів слов'яно-кочівницьких взаємин Стаття присвячена аналізу взаємин східних слов'ян і населення Давньої Русі з кочівниками степів Східної Європи. Спираючись на дані картографування городищ, контактної зони Дніпра — Сіверського Дінця, автор виділяє п'ять етапів цих взаємин, показує особливості кожного з них. На його думку, ініціатором цих відносин найчастіше виступали кочові народи, що пов'язане з особливістю їхнього соціально-економічного розвитку. Основними рубежами оборони слов'ян від агресії степовиків протягом практично всього державного періоду їхньої історії були ріки Сейм і Сула, а ріки Ворскла й Псел відігравали допоміжну роль. Найбільш тісні контакти спостерігаються на Сіверському Дінці, що виражається в наявності археологічних пам'яток кінця I тис. із синкретичными рисами в матеріальній і духовній культурі. Наявні дані дозволяють віднести початок періоду запустіння контактної зони («дикого поля») до межі ХIV—ХV ст. V. Koloda. Mapping the early-Medieval Hillforts in the Dnieper and the Don Interfluve as a Method of Determination of Slavo-nomadic Relationship stages The article is devoted to the analysis of relationship between the East Slavs and the Ancient Russ and the nomads of the Eastern European steeps. Basing on the data of settlement mapping and the Dnieper-Severskiy Donets contact zone, the author singles out five stages of this relationship and shows the peculiarities of each of them. In his opinion, nomadic peoples very often were the initiators of such relationship that is explained by characteristics of their social-economic relationship. During the whole period of the Slav’s history their principal defensive line from the aggression of the inhabitants of the steep region were the rivers Seim and Sula; the Vorskla and the Ppsyol took subsidiary role. The closest contact has been observed on the Severskiy Donets. This is expressed by the existence of archaeological sites dated from I millennium with syncretic features of material and spiritual culture. Available data allow to date the starting point of desolation of the contact zone (“wild area”) to the turn of ХIV—ХV с.Документ «Дани» на Русі та у Візантії на початку ХІ ст.(2015) Луговий, О.М.У статті проаналізовано низку свідоцтв, що доводять позитивну кон’юнктуру для переміщення датських вояків до Візантії Східним шляхом на початку ХI ст. Першим свідоцтвом є згадка «данів» у візантійській армії в Італії в другій половині Х ст. Львом Марсійським. Особливо важливою є інформація «Хроніки» Тітмара Мерзебургського про «данів» в Києві під час боротьби за владу між Ярославом та Святополком Володимировичами. Тітмар використовує етнонім «дани» саме для визначення вихідців з Ютландського півострова, а не скандинавів взагалі, як зазвичай стверджується. Тому його згадка про «данів» у 1018 р. підтверджує можливість в цей час мирних відносин між князем Ярославом та Кнутом Великим, королем Данії. «Сага про йомсвікінгів» вказує на можливість перебування на Русі датських загонів після смерті Свейна Вилобородого і без волі його сина Кнута. В статье анализируется ряд свидетельств, доказывающих существование позитивной конъюнктуры для перемещения датских воинов в Византию по Восточному пути уже в начале ХI в. Первым свидетельством является упоминание Львом Марсиканским «данов» в составе византийской армии в Италии во второй половине Х в. Особенно важна информация «Хроники» Титмара Мерзебургского о «данах» в Киеве во время борьбы за власть между Ярославом и Святополком Владимировичем. Титмар использует этноним «даны» именно для определения выходцев с Ютландского полуострова, а не скандинавов вообще, как обычно утверждается. Поэтому его упоминание о «данах» в 1018 г. подтверждает возможность в это время мирных отношений между князем Ярославом и Кнутом Великим, королем Дании. Кроме того, «Сага о йомсвикингах» указывает на возможность пребывания на Руси датских отрядов после смерти Свейна Вилобородого и помимо воли его сына Кнута. Article analyses a number of witnesses that proves the positive conjuncture for transfer of Danish warriors towards Byzantium by the Austerwegr at the beginning of XI cent. First is the allusion by Leo of the Marsi for the Danes in the Byzantine army in Italy already at the second half of the X cent. The information from “Chronic” of Thietmar of Merseburg about Danes in Kiev at the time of struggle for power between Vladimir sons Yaroslav and Svyatopolk is of particular importance. Thietmar used ethnonym Danes as usual not to indicate all Scandinavians but exactly descendants from Jutland peninsula. So we can concern Danes in this very case to be also from Denmark, which reveal the possibility of peaceful relations between knyaz Yaroslav and Canute the Great, king of Denmark. “Yomsvikinga-saga» points out the possibility of Danish detachment ingress at the Rus after the death of Sweyn Forkbeard even without his son Canute will.Документ Князь Олег і прийняття християнства: причинки до питання і спостереження у візантійському контексті(2012) Домановський, А.М.Документ Документ До локалізації місця збору мита з давньоруських купців (за даними Ібн Хордадбеха та Ібн ал-Факіха)(2005) Домановський, А.М.У статті розглядається проблема локалізації місця збору мита з давньоруських купців. Для розв'язання поставленого завдання автор аналізує твори двох арабських географів - Ібн Хордадбеха та Ібн ал-Факіха.Документ Документ Причини нечисленності знахідок візантійських монет на території Давньої Русі ІХ – Х ст.: погляд з Візантії(Харківське історико-археологічне товариство, 2004) Домановський, А.М.Документ Рецепція візантійських адміністративних структур у Давньоруській державі (постановка питання на прикладі посади столичного міського голови)(Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2004) Домановський, А.М.; Домановська, М.Є.В статье ставится вопрос о рецепции административных структур Византийской империи в Древнерусском государстве домонгольского периода. Для конкретизации избран достаточно репрезентативный материал, касающийся административной должности градоначальника столицы, соответственно — эпарха города Константинополя для Византии и тысяцкого Киева для Древней Руси. Проведенные сравнения указанных двух чиновников позволяют с высокой долей вероятности полагать возможность определенной преемственности существенных характеристик киевского градоначальника от градоначальника константинопольского. Очевидно, осуществлявшиеся в Древнерусском государстве попытки максимально приблизиться к византийскому эталону во всех сферах жизни неминуемо наталкивались на непреодолимые различия между двумя государствами. Неизбежной оказывалась необходимость учитывать местные реалии, вследствие чего практически все заимствования приобретали ярко выраженную древнерусскую окраску и теряли сходство с византийскими прототипами.