Історичний факультет

Постійне посилання на розділhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/41

Переглянути

Фільтри

2015 - 20192

Налаштування

Ключові слова: search.filters.subject.Дніпровське Лівобережжя

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз
    Документ
    Розвиток уявлень про соціальну організацію сіверян в історіографії
    (Харків : Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2019) Кириченко, Максим Іванович; Kyrychenko, Maksym
    Краєзнавство в системі історичного знання Складність розуміння сутності громадської організації слов’ян виникла ще на літописному етапі. Але до початку археологічних досліджень слов’янських старожитностей це питання ще важко було вирішити. Історики, спираючись переважно на відомості ПВЛ, бачили слов’ян дикими нерозвиненими племенами, які не володіли розвиненою соціальною організацією. Розширення відомостей про сіверян і поглиблення уявлень про рівень їхнього розвитку підштовхнуло до повернення до питання про соціальну організацію цієї спільноти. Проте, термін «плем’я» на довгий час закріпився в історіографії за сіверянами та іншими слов’янськими етнічними спільнотами. У радянський час в історичній науці традиційною стала понятійна тріада «плем’я, народність, нація», відповідно до якої плем’ям називали етнічні спільності первіснообщинної епохи, народністю — рабовласницької й феодальної епох, а нацією — епох капіталізму й соціалізму. Таким чином, уявлення про те, що представляли собою сіверяни неодноразово зазнавало змін в історіографії. З’явившись в ній як невелике плем’я, що займало межиріччя Десни, Сейму і Сули, сіверяни в результаті стали племінним союзом, а, з точки зору деяких дослідників, навіть протодержавою. Однак, висновки про характер внутрішньої структури сіверян багато в чому залежать від інших чинників, як, наприклад, уявлення про їхні територіальні межі, відмінності в поховальному обряді або антропологічний склад, які неодноразово зазнавали змін в історіографії, і, без сумніву, ще можуть змінитися в майбутньому.
  • Ескіз
    Документ
    Древнерусские памятники Курщины (по материалам разведок И. И. Ляпушкина 1947 г.)
    (2015) Капустин, К.Н.
    В статті проаналізовано знахідки давньоруського часу із пам’яток, обстежених І. І. Ляпушкіним у 1947 р. Як показали дослідження, більшість поселень розташовувались на високих мисах, утворених поворотом русла річки (Авдієво, Городище, Капустничи, Ліпіно, Рильськ) або у місці впадіння у неї іншої річки або ручая (Осмолово), а також на природному підвищенні у заплаві річки або болота (Банище). Основна категорія знахідок — фрагменти гончарного посуду (вінця, стінки, денця) Х—ХІІІ ст. У ході робіт фіксували також фрагменти керамічних пряслиць, оселків, кістяні вироби (проколки, руків’я ножів), глиняну обмазку стін тощо. Хронологічно пам’ятки поділяються на три групи: до першої належать поселення, які виникають на місцях городищ та поселень ранньозалізного часу; до другої — пам’ятки із нашаруваннями роменської культури та Х—ХІІІ ст.; до третьої — поселення, які виникають у Х ст. та існують впродовж ХІ—ХІІІ ст. Окремо відзначимо городища, розташовані у м. Рильськ та його околицях, де окрім матеріалів ХІІ—ХІІІ ст., виявлено фрагменти кераміки післямонгольського часу (XIV—XIV ст.). В статье проанализированы находки древнерусского времени с памятников, обследованных И. И. Ляпушкиным в 1947 г. Как показали исследования, большинство поселений располагались на высоких мысах, образованных поворотом русла реки (Авдеево, Городище, Капустничи, Липино, Рыльск) или в месте впадения в нее другой речки или ручья (Осмолово), а также на природных возвышениях в пойме реки или болота (Банище). Основная категория находок — фрагменты гончарной посуды (венчики, стенки, донца) Х—ХIII вв. В ходе работ фиксировали также фрагменты керамических пряслиц, оселки, костяные изделия (проколки, рукоятки ножей), глиняную обмазку стен и т. д. Хронологически памятники делятся на три группы: к первой относятся поселения, возникшие на месте городищ и поселений раннежелезного времени; ко второй — памятники с наслоениями роменской культуры и Х—ХIII вв.; к третьей — поселения, возникающие в Х в. и существующие на протяжении XI—XIII вв. Отдельно отметим городища, расположенные в г. Рыльск и его окрестностях, на них кроме материалов XII—XIII вв., обнаружены фрагменты керамики послемонгольского времени (XIV—XIV вв.). In the article the findings of Kiev Russ time, surveyed by I. I. Lyapushkin in 1947, were analyzed. As research has shown, the majority of settlements were located on high headlands, formed by turning of the river (Avdeevo, Gorodishe, Kapustnichy, Lipino, Rilsk) or confluence with another river or her surety (Osmolovo) and natural increase in the floodplain or marsh (Banysche). The main category of finds — pottery fragments (crown, walls, bottoms) X—XIII. The other findings are: fragments of ceramic spindles, sharpening stones, bone products (awls, knife handles), clay daubing etc. Chronologically settlements are divided into three groups: the first one includes settlements arising on hill forts and settlements of Iron Age; the second one includes monuments with layers of Romenska culture and X—XIII century; the third group includes settlements with materials of X—XIII centuries. We also mention that, on the hilforts, located in Rilsk and nearest county, the materials of the XII—XIII centuries and the XIV—XIV centuries were founded.