(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Головко, О.М.
Назва цієї доповіді виглядає дещо нестандартно і нетрадиційно. Зазвичай, наука історії вчень про державу і право досліджує погляди видатних мислителів, які відзначалися непересічною доктринальною правосвідомістю у галузі права, були видатними фахівцями або у філософії права, або у теорії держави і права. Ф. Нансен (1861 – 1930) не належить до жодної з цих категорій мислителів. Він взагалі не мав юридичної освіти, не був професійним юристом, вірогідно, не знався на юриспруденції в жодній мірі, щоби його вважати правознавцем. Але антропологічність права безумовно призводить до висновку, що кожна людина, якщо вона не є закоренілим злочинцем або абсолютним правовим нігілістом, має власні погляди на державу і право. Тим більше, йдеться про одну з найбільш непересічних особистостей європейської історії кінця ХІХ – початку ХХ століття, якою був великий полярний дослідник, учений, гуманіст і практичний поборник прав людини, лауреат Нобелівської премії миру Ф. Нансен.
