Спеціалізовані вчені ради
Постійне посилання на розділhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/1327
У цьому розділі розміщуються дисертації науковців Каразінського університету, що захищені в ньому або в іншому науковому закладі (в будь-які роки).
Бажано, до опису дисертаційної роботи додати файли з текстом дисертації, текстом автореферату та відгуками (у форматі pdf).
Посилання на цей документ можна розмістити на сайті факультету на сторінці відповідної Спеціалізованої ради.
Переглянути
30 результатів
Результати пошуку
Документ Антропогенна трансформація трав'яної рослинності долини р. Самари в межах Західного Донбасу(Дніпропетровський державний університет, 2000) Безроднова, О.В.У сучасний період антропогенне навантаження на природні екосистеми досягло критичного рівня і охоплює все нові території. Це призводить до деструкції та деградації рослинного та ґрунтового покриву, тваринного світу. Найбільш значні техногенні ландшафти утворюються у місцях розробок кам’яного вугілля та супроводжуються пошкодженнями рельєфу, гідрологічних умов, що, в свою чергу, призводить до засолення ґрунтів, вод підземного та надземного стоку, водойм. У світі рішення цих проблем на перше місце виходить розробка шляхів рекультивації порушених земель. Усе більша увага до проблем охорони природи зумовила необхідність проведення ретельного обстеження біогеоценозів на території такого промислового району, як Західний Донбас. Необхідно виявити напрямки сукцесій, які мають місце у даному регіоні, щоб прогнозувати вирогідні зміни.Документ Пародійна творчість К. С. Буревія: еволюція образу автора в пародіях Едварда Стріхи, політичний та естетичний дискурс, поетика комічного(Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2003-06-18) Кисіль, В.В.Кисіль В. В. Пародійна творчість К. С. Буревія: еволюція образу автора в пародіях Едварда Стріхи, політичний та естетичний дискурс, поетика комічного. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна. – Харків, 2003. Дисертацію присвячено аналізу пародійної творчості К. С. Буревія на основі пародій Едварда Стріхи. Автор цієї роботи вперше узагальнив і систематизував окремі відомості, які стосуються жанру пародії і пародіювання у творчості К. С. Буревія. Нам вдалося простежити еволюцію наратора, розвиток поета-містифікатора. На нашу думку, характерними рисами пародійної творчості К. С. Буревія є уміщення пародій у періодичних виданнях пародійованих літературних угруповань, творення текстового пародійного дискурса, жанрова еволюція пародій, порушення табуйованих тем. Як показало дослідження, особливу увагу приділяв К. Буревій літературно-критичному обґрунтуванню пародій Едварда Стріхи. Нами запропоновано виділяти окремий жанр літературної творчості – жанр покаянного листа, характерні ознаки якого ми запропонували в дисертаційному дослідженні.Документ Историческая ритмика: философско-методологический аспект(2005) Шильман, Михаил Евгеньевич; Шильман, Михайло ЄвгеновичУ дисертації аналізується історична ритміка як структурна складова історичної реальності, для чого фокусується особлива увага на всіх проявах ритмічності, які виявляються в процесах комунікації з історичним минулим, у процедурах отримання та впорядкування історичного знання, а також при репрезентації минулого в історичних текстах.Документ Историческая ритмика: философско-методологический аспект(2005) Шильман, Михаил Евгеньевич; Шильман, Михайло ЄвгеновичУ дисертації аналізується історична ритміка як структурна складова історичної реальності, для чого фокусується особлива увага на всіх проявах ритмічності, які виявляються в процесах комунікації з історичним минулим, у процедурах отримання та впорядкування історичного знання, а також при репрезентації минулого в історичних текстах.Документ Обмеження майнових прав фізичних осіб (цивільно-правовий аспект) : Автореферат(Київ : Б.в., 2009) Мічурін, Є.О.Спеціальність: 12.00.03. – цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Автореферат на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук.Документ Обмеження майнових прав фізичних осіб (цивільно-правовий аспект)(Київ : Б.в., 2009) Мічурін, Є.О.Спеціальність: 12.00.03. – цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Науковий консультант: Луць Володимир Васильович, доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України.Документ Цивільний договір як один із засобів реалізації права на житло(Харків : Б.в., 2000) Мічурін, Є.О.Спеціальність: 12.00.03. – цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Науковий керівник: Самойленко Володимир Михайлович, доцент, кандидат юридичних наук.Документ Економічна свобода і форми її реалізації у фінансовій сфері(ХНУ імені В.Н, Каразіна, 2009-10-30) Глущенко, О.В.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. – Харків, 2009. У дисертаційній роботі досліджено теоретико-методологічні та практично прикладні проблеми розкриття змісту економічної свободи та форм її прояву в фінансовій сфері. Економічна свобода має побудову, що складається з внутрішніх форм, сформованих сукупністю ціннісноусвідомлюючої, цілеутворюючої та поведін-кової функцій. Зовнішні форми економічної свободи визначаються за критерієм ступеня свободи, формами її реалізації та функціональними проявами. Показа-но, що механізм реалізації економічної свободи у зовнішньому просторі визна-чається сукупністю комплексу формальних та неформальних інституціоналізо-ваних взаємодій економічних агентів між собою та суспільством. Поглиблено розуміння тенденцій, закономірностей та форм прояву економічної свободи у фінансовій сфері. Визначено перетворення економічної свободи у фінансову свободу в умовах фінансової економіки. Виявлено фактори, що обмежують відносини економічної свободи, та ар-гументовано необхідність обмеження віртуальної складової фінансової свободи.Документ Римско-армянские отношения в I в. до н. э. ‑ начале I в. н. э.(2003) Литовченко, С.Д.Литовченко С.Д. Римсько-вірменські відносини в I ст. до н.е. ‑ на початку I ст. н.е. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02. – всесвітня історія – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2003. Дисертація присвячена історії римсько-вірменських відносин у I ст. до н.е. ‑ початку I ст. н.е. У роботі показано, що більшість вірменських царів прагнула налагодити дружні стосунки з римлянами. За допомогою союзу з Римом царі Великої Вірменії намагалися протистояти зростаючій експансії Парфії. Менш послідовною була політика Рима стосовно вірменського царства. Гней Помпей перетворив царство Тіграна II з ворожої на дружню державу, однак Марк Ліціній Красс та Марк Антоній порушили союзні відносини з Артаваздом II. Август спробував повернутися до традиційно дружньої політики стосовно Вірменії, але потім був змушений відкрито втрутитись у внутрішні справи союзної держави. Підсумком римсько-вірменських відносин I ст. до н. е. – початку I ст. н. е. стало послаблення Великої Вірменії і перетворення вірменського царства на другорядну державу. Політика Рима в другій половині I ст. до н. е. сприяла посиленню сепаратистських настроїв серед вірменської знаті. Занепад Великої Вірменії негативно відбився і на політиці римлян у регіоні, тому що вони втратили надійного союзника і були змушені постійно піклуватися про забезпечення свого впливу у Вірменії. Литовченко С.Д. Римско-армянские отношения в I в. до н. э. ‑ начале I в. н. э. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02. – всеобщая история – Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2003. Диссертация посвящена истории римско-армянских отношений в I в. до н. э. ‑ начале I в. н. э. В работе выделены основные этапы римско-армянских контактов, раскрыты цели и методы проведения римской политики в Великой Армении, установлены направления внешней политики армянских царей. Первые контакты между Римом и армянскими государствами были установлены в начале II в. до н. э., однако незаинтересованность римлян и армян в продолжении дружественных отношений привела к разрыву связей во второй половине II в. до н. э. Возобновились римско-армянские отношения в 90-е гг. I в. до н. э., когда интересы Рима и Великой Армении столкнулись в Каппадокии. В диссертации доказано, что армянский царь Тигран II стремился избежать открытого противостояния с римлянами. Несмотря на вспыхнувшую в 69 г. до н. э. римско-армянскую войну, Тигран II нашел возможность сохранить свое царство и заключил с Римом союзный договор. Римский полководец Гней Помпей признал важность нового союзника и выступил в защиту Армении в ее противостоянии с Парфией. Таким образом, были созданы условия для взаимовыгодного сотрудничества между Римом и Великой Арменией. Углубление кризиса Римской республики изменило отношение римлян к союзным царствам. Марк Лициний Красс отказался от использования помощи Артавазда II, что привело к поражению римлян и к оккупации территории Армении парфянской армией. В работе доказано, что Артавазд II не принимал участия в парфянских походах против римлян и восстановил дружественные отношения с Римом в начале 40-х гг. I в. до н. э. Армянский царь поддержал римлян во время похода Марка Антония против Парфии в 36 г. до н. э. Однако попытка Марка Антония привлечь к союзу Мидию-Атропатену вынудила армянские войска двигаться в арьергарде римлян. Наступление парфян отрезало армию Артавазда II от основных сил римлян, и армянский царь вернулся в Армению для защиты пути отступления войск Марка Антония. Римский полководец, первоначально признавший правильность действий царя Великой Армении, после заключения союза с Мидией-Атропатеной обвинил Артавазда II в измене, захватил царя и ликвидировал независимость Великой Армении. Этот недружественный шаг вызвал первое антиримское восстание в Армении и привел к усилению влияния Парфии в царстве. Прекращение гражданских войн в Риме способствовало налаживанию союзных отношений между римлянами и армянами. Август отказался от вооруженной интервенции в Армению, в которой правил парфянский ставленник Арташес II. Но в 20 г. до н. э. он направил на армянский престол Тиграна III по просьбе армянской знати. В дальнейшем римляне практически не вмешивались в действия армянского царя, который сохранял верность союзу с Римом. После смерти Тиграна III на престол взошел Тигран IV, который не обратился в Рим с просьбой о признании его царем. Как удалось показать в диссертации, именно самовольное вступление на престол нового армянского царя вызвало возмущение римлян и спровоцировало новую борьбу за армянский престол. В то же время, когда Тигран IV продемонстрировал намерение следовать союзу с римлянами, Август признал его царем и восстановил римско-армянские союзные отношения. Отношения между Римом и Великой Арменией изменились после свержения соправительницы Тиграна IV ‑ Эрато. Август отказался от соблюдения интересов союзника, Армения была оккупирована римскими войсками, а власть передана представителю атропатенской династии, враждебной Армении. Политика Августа после похода Гая Цезаря была направлена не на сохранение оборонного потенциала Армении, а на поддержание римского контроля в царстве, путем ослабления Великой Армении. В диссертации показано, что большинство армянских царей стремилось наладить дружественные отношения с римлянами. С помощью союза с Римом цари Великой Армении пытались противостоять растущей экспансии Парфии, которая неоднократно пыталась усилить влияние в Армении. Даже во время охлаждения отношений с римлянами армянские цари редко обращались к помощи парфян. Менее последовательной была политика Рима в отношении армянского царства. Гней Помпей, руководствуясь традиционными принципами римской внешней политики, превратил царство Тиграна из враждебного в дружественное государство. Однако Марк Лициний Красс и Марк Антоний нарушили союзные отношения с Артаваздом II. Август попытался вернуться к традиционно дружественной политике в отношении Армении, но впоследствии открыто вмешался во внутренние дела союзного государства, ослабив римское влияние в Армении. Итогом римско-армянских отношений I в. до н. э. – начала I в. н. э. явилось ослабление Великой Армении и превращение армянского царства во второстепенное государство, которое не могло влиять на международную ситуацию в регионе. Политика Рима во второй половине I в. до н. э. способствовала уменьшению значения царской власти в Армении и усилению сепаратистских настроений среди армянской знати. Упадок Великой Армении негативно отразился и на политике римлян, которые утратили сильного союзника на Востоке и вынуждены были постоянно вмешиватся во внутренние дела армянского государства. Litovchenko S.D. Rome-Armenian relations in the Ist Century BC ‑ the beginning of the Ist Century AD. ‑ Manuscript. Dissertation for a candidate degree of historical sciences by specialty 07.00.02. – World History – the Kharkiv National University of V.N. Karazin, Kharkiv, 2003. The dissertation is devoted to the history of the Rome-Armenian relations in the Ist Century BC ‑ the beginning of the Ist Century AD. In the work it is shown, that the majority of the Armenian kings was eager to adjust friendly terms with Romans. With the help of the union with Rome the kings of Great Armenia tried to resist the growing expansion of Parthia. Less consecutive was the policy of Rome concerning the Armenian kingdom. Pompey has transformed the kingdom of Тigranes II from the hostile into the friendly state, however Marcus Crassus and Marcus Antony have broken allied relations with Аrtavasdes II. Augustus has tried to return to traditionally friendly policy in towards Armenia, but afterwards has openly interfered with the internal affairs of the allied state. The result of Rome-Armenian relations in the Ist Century BC ‑ the beginning of the Ist Century AD became losing of power of Great Armenia and transformation of the Armenian kingdom into the minor state. A policy of Rome in the second half of the Ist Century BC promoted strengthening of separative moods among the Armenian nobility. The decline of Great Armenia negatively reflected on the policy of Romans in region as they have lost the trustworthy allien and were compelled to take constant care of maintenance of the influence in Armenia.Документ Поширення, конверсія та поглинання об'ємних і поверхневих електромагнітних хвиль у плазмі з неодновимірною неоднорідністю(Харків : Б.в., 2003) Гірка, І.О.Низькочастотні електромагнітні хвилі з частотою нижче електронної ленгмюрівської у магнітоактивній плазмі є предметом інтенсивних наукових досліджень. Це обумовлено широкими практичними застосуваннями цих хвиль. Теоретичні й експериментальні дослідження поширення, загасання, збудження і конверсії швидких магніто звукових хвиль (ШМЗХ) і альфвенівських хвиль (АХ) інтенсивно проводяться протягом останніх п'ятдесятьох років. Насамперед, це пов'язано з численними застосуваннями здобутків цих досліджень у проблемі керованого термоядерного синтезу (КТС), ряді задач геофізики й астрофізики. ШМЗХ і АХ є потужнім засобом створення і нагрівання плазми в тороїдних магнітних уловлювачах (токамаках і стеллараторах) [1 – 3]. За допомогою високочастотного нагрівання уже на теперішній час у токамаках досягнуті температури порядку десяти кілоелектронвольт. Поряд з інжекцією нейтралів, іонним циклотронним, нижньогибридним і електронним циклотронним нагріванням МГДХ передбачається використовувати як основний метод нагрівання плазми в майбутньому термоядерному реакторі. ШМЗХ і АХ можуть бути також використані для створення струмів захоплення [4]. Розв’язання задачі підтримання струму захоплення при введенні до плазми ВЧ потужності допоможе створенню стаціонарного токамака і на його основі термоядерного реактора - токамака. Створення струмів захоплення може бути використаним також і в стеллараторах – з метою керування профілем обертального перетворення і досягнення, за рахунок цього, кращої МГД стійкості плазми.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »