УДК 159.928; 378.1
Фролова Є.В.
Національний аерокосмічний університет імені М.Є.Жуковського “ХАІ”, м.Харків
Креативність як чинник успішності навчальної діяльності студентів

Актуальність. Трансформація вищої освіти в сучасних умовах передбачає всебічний розвиток особистості людини, його здатностей у процесі навчання, що робить вказане психолого-педагогічне завдання одним із пріоритетних наукових напрямків. При переході на нову систему навчання стає актуальним питання про створення системи психолого-педагогічного забезпечення навчального процесу, яка б здійснювала супровід професійної підготовки в рамках вищого навчального закладу. Однією з основних умов рішення цього завдання є здійснення диференційованого підходу до студентів у процесі навчання, що базується на знанні особливостей їхнього когнітивного розвитку, мотивації, творчих здатностей, вольових якостей і т.п.
При прогнозуванні успішності вузівського навчання багато дослідників приходили до суперечливих результатів щодо чинників її формування, зосереджуючи свою увагу на якому-небудь одному чиннику або групі чинників [2, 3, 5, 6]. Серед таких чинників креативність є одним з найменш досліджених у рамках навчання у ВНЗі, а також одним з найбільш суперечливих за характером зв'язків, що виявляються між рівнем розвитку творчих здатностей і успішністю навчальної діяльності студентів.
Аналіз проблеми. У закордонній і вітчизняній психологічній літературі існує багато теорій, підходів і визначень креативності. У вузькому змісті креативність характеризується як здатність до породження безлічі різних ідей, яку позначено Дж. Гілфордом дивергентним мисленням [1]. З цього випливають такі прояви творчості, як здатність розглядати проблему під різними кутами, уводити її в різні контексти [4]. Більш широке осмислення креативності дозволяє визначати її як здатність привносити щось нове у досвід (Ф. Баррон), здатність породжувати оригінальні ідеї в умовах вирішення або постановки нових проблем (М. Уаллах), здатність усвідомлювати пробіли й протиріччя, а також формулювати гіпотези щодо відсутніх елементів ситуації (Е. Торренс), здатність відмовлятися від стереотипних способів мислення (Дж. Гілфорд). 
У якості критеріїв креативності розглядається комплекс певних властивостей інтелектуальної діяльності: 1) швидкість (кількість ідей, що виникають в одиницю часу); 2) оригінальність (здатність робити "рідкісні" ідеї); 3) сприйнятливість (чутливість до незвичайних деталей, протирічч і невизначеності); 4) метафоричність (готовність працювати у фантастичному, "неможливому" контексті, схильність використовувати символічні, асоціативні засоби для вираження своїх думок) [6, с. 141]. 
Особливий інтерес представляє зіставлення показників творчих здатностей учнів з їхньою успішністю. Психологічним механізмом, що забезпечує реалізацію творчого потенціалу в навчальній діяльності є домінування пізнавальних потреб у порівнянні з іншими типами мотивації. Це виражається у формі дослідницької, пошукової активності й виявляється у більш високій сензитивності до новизни стимулу, новизні ситуації, виявленню нового у звичайному. Реалізація дослідницької активності забезпечує учню мимовільне відкриття миру, перетворення невідомого у відоме, творче породження образів, що завершується придбанням знання [4]. 
Дослідження у зазначеній області частіше стосуються шкільної успішності й не дають досить однозначної картини взаємозв'язків, що виявляються [7]. Було показано, що успіхи у навчанні в творчо обдарованих дітей, як правило, вище ніж у менш здатних однокласників, однак, серед обдарованих зустрічаються випадки більш низької успішності [8].
У підході М.О. Холодної [6, с. 167-168] творчі здібності розглядаються як один з типів інтелектуальної обдарованості: 1) високий рівень розвитку "загального інтелекту", IQ>135-140 одиниць, який виявляється за допомогою психометричних тестів інтелекту ("кмітливі"); 2) високий рівень академічної успішності у вигляді показників навчальних досягнень, які виявляються із використанням критеріально-оріентованих тестів ("блискучі учні"); 3) високий рівень розвитку дивергентних здатностей у вигляді показників швидкості й оригінальності породжуваних ідей, що виявляється на основі тестів креативності ("креативи"); 4) високий рівень успішності у виконанні тих або інших конкретних видів діяльності, що мають великий обсяг предметно-специфічних знань, а також значний практичний досвід роботи у відповідній предметній області ("компетентні"); 5) екстраординарні інтелектуальні досягнення, які знайшли своє втілення в деяких реальних, об'єктивно нових, тією чи іншою мірою загальновизнаних формах ("талановиті"); 6) високий рівень інтелектуальних можливостей, пов'язаних з аналізом, оцінкою й прогнозуванням подій повсякденного життя людей ("мудрі"). Тому питання про роль творчих здатностей у забезпеченні успішності навчання може бути переформульовано як наявність областей перекриття просторів «блискучих учнів» і властиво «креативів».  
Літературні біографічні джерела свідчать [6, с.170-171], що значна частина великих людей (вчених, філософів, письменників) випробовувала серйозні проблеми у навчанні. Наприклад, у школах Великобританії при ідентифікації обдарованих дітей особливу увагу приділяють невстигаючим і хуліганам, тому що відсоток обдарованих у цій групі дітей може виявитися досить високим. За даними Е. Торренса, близько 30% відрахованих зі школи за неуспішність становлять обдаровані діти [цит. по: 6, с. 170-171]. Тому, низькі навчальні досягнення не є підставою для ідентифікації учня або студента як "інтелектуально необдарованого". Однак, високі навчальні досягнення характеризують лише "академічну обдарованість", пов'язану з успішністю інтелектуальної діяльності в області засвоєння й застосування конвенціонального знання.
В оригінальному дослідженні М.О. Холодної [6] розглядається співвідношення показників IQ і показників креативності. Наведені дані свідчать, що в групах випробуваних з мінімальним і середнім значенням IQ показники конвергентних і дивергентних здатностей позитивно зв'язані між собою: чим вище IQ, тим вище креативність. А в групі випробуваних з високими значеннями IQ зв'язок між цими показниками виявляється близьким до нуля, оскільки високий IQ-рівень характеризується широким розмахом проявів креативності. Іншими словами, якщо низький рівень розвитку конвергентних здатностей означає, що креативність неможлива, то високий рівень розвитку конвергентних здатностей не гарантує високу креативність. Надалі при вивченні школярів з'ясувалося, що висока креативність на фоні низьких конвергентних здатностей може відігравати деструктивну роль, викликаючи як зниження навчальних результатів, так і появe внутрішньоособистісних і міжособистісних конфліктів. При цьому надвисокі показники дивергентного мислення можуть свідчити про креативну гіперкомпенсацію (явище, коли в суб'єкта сформована установка на "оригінальничання" як несвідома захисна реакція на ті або інші прояви власної інтелектуальної неспроможності) [6, с.152]. 
У сучасних дослідженнях більшістю психологів приймається так звана «порогова теорія», відповідно до якої для успішної діяльності (у тому числі й навчальної) переважно мати високий рівень креативності й IQ не нижче 120. Більше низький IQ може не забезпечити творчої продукції досить високої соціальної значущості (творчість для себе), а більше високий рівень інтелекту не набагато збільшує можливості людини. Нарешті, гранично високий рівень інтелекту може гальмувати успішну діяльність через відмову від використання інтуїції [5]. Прямі експериментальні дослідження зв'язку креативності з успішністю навчання у вузі нечисленні, однак дані про вплив креативності на успішність інших видів діяльності, що приводяться по результатах досліджень у МГУ, дозволяють зовсім однозначно укласти, що креативність сприяє успішності навчання, не існуючи разом з тим її обов'язковою її умовою.
Метою роботи стало виявити вплив креативності на навчальну успішність студентів.
Дослідницьку вибірку склали 80 осіб - студенти гуманітарного факультету Національного аерокосмічного університету імені М.Є. Жуковського «ХАІ», вік досліджуваних 19-21 рік. Загальну вибірку  було розділено на дві крайні групи, на підставі середнього бала академічної успішності: 1) успішні студенти, 30 осіб; 2) неуспішні студенти, 33 особи. Досліджувані із середніми балами успішності (17осіб) не враховувалися надалі аналізі.
У роботі були використані наступні методи: тест творчого мислення Е. Торренса, тест вербальної креативності С. Медника, тест когнітивної гнучкості мислення А. Лачинса.
Результати дослідження. На першому етапі нами були встановлено значущі розходження двох дослідницьких вибірок за зазначеними показниками креативності (використовувався критерій кутового перетворення Фішера). Отримані результати наведено у таблиці 1.
Таблиця 1
Значущість розходжень показників креативності успішних і неуспішних студентів
ПоказникиУспішні, %Неуспішні, %φpКогнітивна гнучкість мислення (А. Лачинс)84,893,31,09Швидкість (Е. Торренс)90,996,60,97Гнучкість (Е. Торренс)69,6 83,31,29Оригінальність (Е. Торренс)48,466,61,48Розробленість (Е. Торренс)21,246,62,16<0,05Оригінальність (С. Медник)6,1201,71<0,05Унікальність (С. Медник)12,2402,61<0,01Примітка:   φ - критерій кутового перетворення Фішера, р - рівень значущості.

Виходячи з отриманих даних видно, що значущими виявилися розходження в показниках розробленості, оригінальності, унікальності, більш високий рівень яких властивий успішним студентам. Таким чином, можна зробити висновок про те, що вплив креативності в цьому випадку складається в умінні успішних студентів мислити неординарно, конструктивно підходити до рішенню поставленого завдання, знаходити оригінальні, абсолютно нові способи вирішення проблемних ситуацій, що й визначає їхні високі досягнення у навчальній діяльності.
Для поглибленого аналізу ролі креативності у формуванні навчальної успішності студентів нами була проведена факторизація простору ознак, представлених у тестах творчого мислення Е. Торренса, вербальної креативності С. Медника й когнітивної гнучкості мислення А. Лачинса. Результати факторизації представлено в таблицях 2 і 3. 
Таблиця 2.
Факторна структура креативності неуспішних студентів
Показники креативностіФактор 1Фактор 2Фактор 3Фактор 4Когнітивна гнучкість мислення0,63-0,44Гнучкість (невербальна)0,82Оригінальність (невербальна)0,89Розробленість (невербальна)0,94Оригінальність (вербальна)0,98