ІГНАТКІНА О. В.
ХНУ ім. ВИ. Каразіна, Харків, Україна іgnаtкіnаоlenа@уаndex.ru

ЗАГАЛЬНА ПОТУЖНІСТЬ ВАРІАБЕЛЬНОСТІ СЕРЦЕВОГО РИТМУ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТЕРАПІЇ ХРОНІЧНОЇ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ ЕНАЛАПРИЛА МАЛЕАТОМ Мста: вивчення впливу терапії хронічної серцевої недостатності (СН) представником класу iАПФ - еналаприлу малеатом (ЕМ) та БАБ - метопрололом (МТ) на клінико-гемодинамічні показники і параметри варіабельності серцевого ритму (ВСР) в залежності від початкових величини та реакції загальної потужності (ТР ) спектру ВСР в гострому фармакологічному тесті (ГФТ) с цими ліками для розробки пропозицій по її покращенню. Об'єкт: 114 пацієнтів з СН І-ІIІ ФК, що була викликана хронічною ішемічною хворобою серця, артеріальною гіпертензією та їх сполученням. Вік обстежених 55-75 років, середній вік 66,4 року. Чоловіків - 53, жінок -61. Середня тривалість течії СН 6,7 року Методи: До початку терапії пацієнтів обстежували за стандартною клінічною схемою. Призначали діуретичну терапію. За цим проводився ГФТ з ЕМ. Далі, в якості стандартної терапії, всі пацієнти приймали ЕМ в середній добовій дозі 12,3 мг, гідрохлортіазид і нітрогліцерін при необхідності. Після закінчення титрування дози ЕМ пацієнтам проводили ГФТ з МТ, та призначали його, починаючи з 6,25 мг з подальшим щотижневим титруванням до досягнення ефективної дози. До початку терапії, у ГФТ з ЕМ, перед призначенням МТ, у ГФТ з МТ і через 6 місяців терапії ЕМ та МТ проводили реєстрацію ритмограми серця з використанням комп ' ютерної діагности чної системи << Сагс 1 іо1 аЬ +>> зі спектральним а н а л із о м ВС Р н а п ' я т и х в и л и н н и х ін т ер в а л а х Е К Г , з а р еє ст р ов а н и х у горизонтальному положенні. По результатах реакції ТР ВСР , що були получені до початку терапії, пацієнтів розподілили на три рівновеликі групи: група 1 -- з ТР меньшою, ніж 450 мсек2, група 2 - з ТР від 450 до 750 мсек2 включно, група 3 - з ТР більшою за 750 мсек2. Результати: показали взаємозв'язок між ефективністю терапії СН та ісходним рівнем ТР ВСР. Взагалі монотерапія ЕМ не супровождувалась значними зсувами показників ВСР, тоді як при єднання до терапії МТ приводило до нормалізації симпатовагального співвідношення та підви щення ТР ВСР . Більш вагомими покращення клінічного стану пацієнтів та нормалізація показників ВСР за підсумками терапії відзначались в групах 2 и 3 проти групи 1. Висновки : терапія ЕМ та МТ пацієнтів з СН позитивно впливає на їх клінікогемодинамічні показники та стан нейрогуморальної регуляції. Приєднання до терапії МТ у пацієнтів з ісходно низькою ТР ВСР повинно починатися як умога скоріше. Спадковість виявлених у ГФТ змін дозволяє рекомендувати її використання для індивідуального вибору більш вдалої для пацієнта схеми лікування.