349

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В. Н. КАРАЗІНА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ НАПН УКРАЇНИ

Кваліфікаційна наукова 
праця на правах рукопису

Луценко Олена Львівна

УДК 159.923.2:364-787.522-043.86

ДИСЕРТАЦІЯ
ЗАКОНОМІРНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ЛЮДИНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ЕВОЛЮЦІЇ
19.00.01 – загальна психологія, історія психології

Подається на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело ___________________________                   
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий консультант:

Титаренко Тетяна Михайлівна, член-кореспондент НАПН України, доктор психологічних наук, професор, завідувач Лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології НАПН України.

Харків — 2018


АНОТАЦІЯ
	Луценко О.Л. Закономірності психологічної адаптації людини на сучасному етапі еволюції. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 – «Загальна психологія, історія психології» (053-Психологія). – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2018. – Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, Київ, 2018.
Проблема, якій присвячується ця робота, це – проблема адаптації людини в умовах, які значним чином відрізняються від тих, в яких вона еволюціонувала та сформувалася як вид Homo Sapiens. Складність її вирішення обумовлена тим, що середовище існування людини було дуже швидко та кардинально змінено нею самою за останній час і багато психологічних особливостей та патернів поведінки стали виконувати замість колишньої адаптивної, дезадаптивну функцію. Деякі еволюційні адаптації продовжують діяти на користь розквіту нашого виду, хоча ми можемо цього не усвідомлювати і боротися з певними нашими рисами, гадаючи, що вони шкідливі. І ще одна категорія адаптацій – зовсім нові – починають формуватися у сучасному середовищі. Адже новітні умови сучасного етапу еволюції людини теж несуть із собою так звані тиски відбору, через які носії певних форм поведінки живуть довше та залишають більше нащадків, ніж носії інших форм поведінки. Аналіз того, чи втратили певні форми поведінки минулу адаптивність, продовжують її мати або лише набувають – є важливим науковим завданням, оскільки в перспективі це допоможе визначити адекватні способи психологічної допомоги. 
Для дослідження вищезазначеної проблеми в якості теоретико-методологічного підходу був обраний еволюційно-психологічний підхід. Застосування еволюційно-психологічного підходу для розв’язання проблеми адаптованості сучасної людини є дуже перспективним та плідним, про що свідчить надзвичайне зростання масиву наукових робіт, які почали проводитися у цьому напрямку (Дж. Барков, Дж. Тубі, Л. Космідес, М. Делі, М. Вілсон, Д. Басс, Р. Нессе, Е. Хаген, Дж. і Л. Палмер, Д. Кенрик, М. Л. Бутовська, А. Протопопов, С. Хрді, Р. Райт, К. Робертс, Т. Ліхі, П. Саугстад, Б. Хегенхан, М. Олсон, М. Розенцвейг, С. Бридлов, С. Дейман, М. Россано, С. Салмон, Т. Шачелфорд та ін.). Роботи, які виконуються у межах еволюційно-психологічного підходу, демонструють результати, що надають можливість будувати на їх основі прогнози, перевіряти їх та впливати на особливості психічних і поведінкових проявів сучасних людей.
Метою дослідження є виявлення зв’язків сучасних психологічних рис і поведінки людини з її еволюційним минулим та визначення адаптивних функцій даних рис і поведінки як проявів закономірностей психологічної адаптації людини на сучасному етапі еволюції.
У дослідженні була застосована низка наукових методів. Методи теоретичного і якісного аналізу: структурування, класифікація, аналіз та синтез, узагальнення, функціональний, комплексний, графічний аналіз, контент-аналіз. Метод організації досліджень – порівняльний, метод зрізів, псевдолонгітюдний метод. Методи збору даних: напівструктуроване інтерв’ю, анкетування, тестування, методи соціально-психологічної діагностики, психосемантичні методи, психофізіологічні методи. Методи розробки психодіагностичного інструментарію: експертні опитування, підбір репрезентативних вибірок досліджень, розробка специфікацій тестів, формулювання питань анкет, категорій для психосемантичного та контент-аналізу, методи аналізу та відсіювання завдань, методи перевірки дискримінативності, складності, надійності, валідності, факторизації, стандартизації та адаптації тестів. Методи математико-статистичного аналізу: описова статистика; методи визначення зв’язків між змінними дослідження (кореляційний аналіз, факторний аналіз); методи перевірки розбіжностей між середніми та розподілами (критерії t Стьюдента, Вілкоксона-Манна-Уітні, Колмогорова-Смірнова, Крускалла-Уоллеса, дисперсійний аналіз Фішера ANOVA, медіанний тест). 
Дослідженнями, які проводилися протягом 2007-2017 років, було охоплено 2579 осіб (814 чоловіків, 1765 жінок) віком від 8 до 70 років. Досліджено людей різного соціального статусу, у т.ч. школярів, студентів різних спеціальностей, працівників приватних та державних установ, пенсіонерів, безробітних тощо з різних міст та смт України.
До основних результатів дослідження належить системне застосування відносно нового для психології еволюційно-психологічного підходу як теоретичного підґрунтя для планування та інтерпретації власних досліджень, що дозволило виявити першоджерела та первинні причини низки актуальних психологічних проблем сучасності. Для детальних досліджень була обрана низка патернів проблемної поведінки зі сфер гендерної, сімейної, політичної психології, психології здоров’я, агресії та когнітивної психології. Показано, що для їх вивчення недостатньо досліджень, які зосереджені на онтогенезі людини, оскільки універсальність у часі та просторі, складність корекції, зв’язок з виживанням та репродукцією вказують на їх філогенетичне походження.
Зокрема у сфері гендерної психології вперше обґрунтовано доцільність використання нового психологічного конструкту – жіноче кокетство – як способу адаптації жінок у стосунках з протилежною статтю, що виконує функцію захисту жіночих адаптивних інтересів в умовах еволюційної закономірності більшого батьківського внеску жінок та меншого – чоловіків. Розроблений новий психометричний тест-опитувальник для діагностики конструкту жіночої адаптивності у стосунках з протилежною статтю (жіночого кокетства).
Вивчені психологічні особливості жінок, які здійснюють нову форму репродуктивної активності – сурогатне материнство. Виявлені достатньо високі адаптивні, релевантні мотиваційні якості цих жінок, але складності у соціальній ситуації, які вони вирішують за допомогою кооперації з родинами, що мають репродуктивні проблеми. Це нова адаптація, хоча вона базується на еволюційних закономірностях кооперативного годування, розподіленого батьківства та інституту наложниць. 
Поглиблено уявлення про причини та наслідки сімейних конфліктів. А саме, показано, що до погіршення стосунків між членами розширеної родини (свекрухами, свекрами, тестями, тещами, невістками, зятями) приводять еволюційно-психологічні закономірності невизначеності батьківства, прагнення збільшення репродуктивного потенціалу, конкуренція між чоловіками різних поколінь (зятями та тестями) та їх рівень психологічного неблагополуччя.
У сфері політичної психології описане еволюційне походження основних типів політичного устрою, непотизму, індоктринації тощо. Вперше детально проаналізовано достатньо парадоксальну поведінку виборців, що полягає у повторному голосуванні за кандидата у владу, який вже один раз не виконав передвиборчих обіцянок. Для пояснення неефективного політичного вибору застосовано еволюційну модель поведінкових типів «наївних», «шахраїв» та «злопам’ятних» та обґрунтовано що проблема виникає через домінування «наївного психотипу» разом з психотипом «шахраїв» та браком психотипу «злопам’ятні». Причинами диспропорції психотипів є тривалі авторитарні режими, під час яких представники типу «злопам’ятні» знищувалися або емігрували. Неефективний політичний вибір є дезадаптивним, що відбивається в низькій якості життя даних популяцій. В еволюційній ретроспективі він походить з найбільш ранніх форм альтруїзму, коли ще не виникли додаткові адаптації для виявлення і покарання шахраїв.
На експериментально-психологічному рівні обґрунтовано новий етологічний конструкт «примативність», який відбиває ступінь впливу інстинктивних потягів на поведінку. Новий тест, розроблений для його вимірювання довів, що він включає такі компоненти, як нездатність до контролю агресивності, макіавеллізм, лінощі, імпульсивність, забобонність і небажання розвиватися. Хоча риса примативності є частково адаптивною в авторитарних суспільствах, в цілому її адаптивність знижується з розвитком цивілізації, тому що раціональність надає більший адаптивний потенціал людині. Вивчені зв’язки примативності з психофізіологічними показниками адаптації, схильністю до булінгу, порушеннями здорової поведінки та критичністю мислення. 
В учнів молодшої, середньої та старшої школи, а також у вчителів досліджені особливості булінгу як агресивної поведінки, зорієнтованої на здобуття статусу та ресурсів найбільш економічним і безпечним для булера шляхом. Розроблені спеціальні анкети для виявлення дитячого, підліткового та дорослого булінгу. Показані приховані слабкості булерів – тривожність, негативний моральний статус, проблеми в родині, фрустрованість, страхи, низька самооцінка, схильність до алкоголізації. Жертви булінгу часто мають меланхолічний темперамент, гуманізм, ліберальні погляди, що може ставати сигналом їх слабкості для агресорів. Також жертви булінгу схильні ставати булерами відносно інших осіб, що може виникати внаслідок навчання булінгу та бажання помститися.
Розроблено методику комплексної діагностики схильності до порушень здорової поведінки, яка вимірює такі її компоненти, як схильність до куріння, порушення харчування, нехтування безпекою, потяг до алкоголю, гонитва за модою, низький самоконтроль, емоційна некомпетентність та саморуйнівна поведінка. Доведено, що намагання дотримуватися здорового способу життя викликає суперечливі психологічні та психофізіологічні реакції як адаптація, яка ще знаходиться у стані формування. Дослідження підтвердили асоційованість примативності зі схильністю до булінгу та порушеннями здорового способу життя.
Для діагностики критичності мислення було здійснено адаптацію американського тесту Л. Старкі. Спостерігається слабкість критичного мислення в аспектах здібності до сфокусованого спостереження, врахування контексту, здатності відрізняти аргументи від суджень, вразливість до технік відволікання уваги, та високий рівень критичного мислення в аспектах пошуку відповідної інформації та операцій індукції. Критичне мислення прямо пов’язано з сенсорною чутливістю як властивістю темпераменту, поленезалежністю, здатністю до переносу знань та зворотно пов’язано з ригідністю як властивістю темпераменту та примативністю.
Поглиблені уявлення про закономірності психологічної адаптації людини на сучасному етапі еволюції, що ґрунтуються на еволюційно-давніх адаптивних функціях певних поведінкових патернів. Серед застарілих патернів охарактеризовано булінг, прояви примативності, неефективний політичний вибір, конфлікти між батьками та молодим подружжям; серед патернів, що зберігають адаптивність, – жіноче кокетство і критичне мислення; серед патернів, що лише набувають адаптивних функцій, – сурогатне материнство і здоровий спосіб життя. Запропоновано структурно-функціональні моделі співвідношення адаптацій різного значення, що сприяє ліквідації розривів у розумінні онтогенетичних/філогенетичних адаптацій та давніх нефункціональних адаптацій, давніх функціональних і нових адаптацій.
Розроблені в межах роботи психометричні тести впроваджено у діяльність практично-орієнтованих та науково-освітніх організацій. Зокрема, «Тест жіночої адаптивності у відносинах з протилежною статтю (жіночого кокетства)» впроваджений у роботу ТОВ «Інститут сімейної психології та консультування», акт впровадження від 10.01.18; адаптований О. Л. Луценко «Тест критичності мислення Л. Старкі» впроваджений у роботу ТОВ Інформаційне Агенство «Знай», акт впровадження від 16.02.18» і кафедри загальної психології та патопсихології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, акт впровадження від 08.05.18; розроблений О. Л. Луценко разом з К.З. Абсалямовою «Тест примативності (ступеню впливу інстинктивних потягів на поведінку)», впроваджений у роботу науково-дослідної лабораторії екстремальної та кризової психології Національного університету цивільного захисту України; акт впровадження від 26.02.18; розроблений О. Л. Луценко разом з О. Є. Габелковою «Опитувальник порушень здорової поведінки» впроваджено у навчальний процес кафедри психіатрії, наркології, неврології та медичної психології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, акт впровадження від 12.02.18.
Результати дослідження використано в освітньому процесі факультету психології, біологічного факультета та Каразінської школи бізнесу Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна при розробці лекцій та практичних занять з дисциплін «Еволюційна психологія», «Психодіагностика», «Психофізіологія», «Соціально-психологічна компетентність для професійного розвитку», «Поведінкова екологія людини» та «Лідерство» згідно навчального плану.
Ключові слова: психологічна адаптація, еволюція, людина, сім’я, кокетство, сурогатне материнство, примативність, булінг, психологія здоров’я, критичне мислення


ANNOTATION
Lutsenko O. L. Patterns of person’s psychological adaptation at the modern stage of evolution. – Manuscript.  
The dissertation for the Doctor degree of Psychological Sciences in specialty 19.00.01 – general psychology; history of psychology. – V.N. Karazin Kharkiv National University. – Kharkiv, 2018. – Institute for Social and Political Psychology of National Academy of Educational Sciences of Ukraine, Kyiv, 2018. 
The problem to which this work is devoted is the problem of adapting a person in conditions that significantly differ from those in which it evolved and formed as Homo Sapiens species. The complexity of its resolution is due to the fact that the human environment was very rapidly and fundamentally changed by human itself in recent times, and many psychological features and patterns of behavior began carry maladaptive function instead of the former adaptive one. Some evolutionary adaptations continue to benefit the prosperity of our species, although we may not be aware of it and deal with certain of our features, supposing that they are harmful. And another category of adaptations – quite new – are beginning to emerge in the modern environment. After all, the newest conditions of the present stage of human evolution also carry the so-called selection pressures, through which the carriers of certain behavioral forms live longer and leave more offspring than carriers of other types of behavior. An analysis of whether certain forms of behavior have lost their past adaptability, continue to carry it or only acquire new adaptability is an important scientific task, since in the long run it will help to identify adequate ways of psychological help.
To study the aforementioned problem, an evolutionary psychology was chosen as a theoretical and methodological approach. The application of the evolutionary-psychological approach to solving the problem of modern person's adaptability is very promising and fruitful, as evidenced by the extraordinary growth of the array of scientific works that began to be carried out in this direction (Barkow, J., Cosmides, L. & Tooby, J., Daly, M. & Wilson, M., Buss, D., Nesse, R.M., Hagen, E., Palmer, J.& Palmer, L., Kenrick, D. T., Butovskaya, M. L., Protopopov, A., Hrdy, S., Wright, R., Roberts, S. C., Leahey, T. H., Saugstad Per, Hergenhann, B. R., Olson, M. H., Rosenzweig, M. R., Breedlove, S. M., & Leiman, A. L., Rossano, M. J., Salmon, C., & Shachelford, T. K. et al.). The works performed within the evolutionary psychology framework give the results that make possible to build predictions on their basis, to check them and to influence the peculiarities of the psychic and behavioral manifestations of modern people. 
The aim of the study is to identify the connections of modern psychological traits and human behavior with its evolutionary past and to define the adaptive functions of these traits and behaviors as manifestations of the patterns of people’s psychological adaptation at the present stage of evolution.
A number of scientific methods were used in the study. Methods of theoretical and qualitative analysis: structuring, classification, analysis and synthesis, generalization, functional, complex, graphical analysis, content analysis. Research organization methods were the comparative, method of crossections, pseudolongidium method. Data collection methods: semi-structured interviews, questionnaires, testing, methods of socio-psychological diagnosis, psychosemantic methods, psychophysiological methods. Methods of tests design: expert surveys, selection of representative samples for research, development of test specifications, formulation of tests items, categories for psychosemantic and content analysis, methods for analysis and screening of items, methods for verifying discriminatory, complexity, reliability, validity, factorization, standardization and adaptation of tests. Methods of mathematical-statistical analysis: descriptive statistics; methods for identifying the connections between research variables (correlation analysis, factor analysis); methods for checking the differences between the means and distributions (Student’s t-criteria, U of Wilcoxon-Mann-Whitney, Kolmogorov-Smirnov test, Kruskall-Wallace test, Fisher's variance analysis ANOVA, median test).
The studies conducted during 2007-2017 covered 2579 people (814 men, 1765 women) aged from 8 to 70 years. Research samples consist of people of different social status, including schoolchildren, students of different specialties, employees of private and state institutions, pensioners, unemployed, etc. from different cities and urban villages of Ukraine. The main results of the study include the systematic application of the evolutionary-psychological approach as a theoretical basis for planning and interpreting own research, which allowed identify the primary sources and causes of a number of actual contemporary psychological problems. A number of patterns of problem behavior from the areas of gender, family, political psychology, psychology of health, aggression and cognitive psychology were selected for detailed research. It has been shown that for their study there are not enough studies focusing on human ontogenesis, because universality in time and space, the complexity of correction, association with survival and reproduction indicate their phylogenetic origin. 
In particular, in the field of gender psychology, it is the first time proved the necessity of the use of a new psychological construct – women's coquetry – as a way of women’s adaptation in relationships with the opposite sex, which serves the protection of women's adaptive interests in the conditions of greater parental investments of women in comparing men. A new psychometric test-questionnaire was developed for diagnosing the construct of female adaptability in relations with the opposite sex (female coquetry). 
The psychological features of women who carry out a new form of reproductive activity – surrogate motherhood – are studied. Sufficiently high adaptive, relevant motivational qualities of these women are revealed, but they have difficulties in their social situation which they solve by cooperating with families with reproductive difficulties. This is a new adaptation, although it has an evolutionary prototype in co-operative feeding, distributed paternity and concubine practice. 
It is proposed an in-depth view of the causes and consequences of family conflicts. Namely, it has been shown that the deterioration of the relations between the members of the extended family (fathers-in-law, mothers-in-law, daughters-in-law, sons-in-law) leads evolutionary-psychological patterns of fatherhood uncertainty, the desire to increase reproductive potential, competition between men of different generations (fathers-in-law and sons-in-law), and their level of psychological distress.
In the field of political psychology it was described the evolutionary origin of the main types of political systems, nepotism, indoctrination, and others like that. For the first time, it is analyzed in detail rather paradoxical behavior of voters, which means of repeated voting for a candidate to power who has already, did not fulfill his election promises once. To explain ineffective political choices, an evolutionary model of behavioral types of "naive", "cheater" and "vindictive" is used and it is substantiated that the problem arises because of the domination of a "naïve" and "cheaters" psychological types and the lack of "vindictive". psychological type. The reasons for the disproportion of these psychotypes are prolonged authoritarian regimes, during which representatives of the "vindictive" type were need to emigrate or were exterminated. Ineffective political choices are maladaptive, which is reflected in the poor quality of life of these populations. In evolutionary retrospect, it comes from the earliest forms of altruism, when there are no additional adaptations to detect and punish cheaters. 
At the experimental-psychological level, the new ethological construct "primativity" was substantiated, which reflects the degree of influence of instinctive drives on behavior. A new test, designed to measure it, has shown that it includes such components as failure to control aggression, machiavellism, laziness, impulsiveness, superstitiousness and reluctance to develop. Although the trait of primativity is partially adaptive in authoritarian societies, in general, its adaptability decreases with the development of civilization, because rationality gives more adaptive potential to a person. It was studied the connections of primativity with psychophysiological indices of adaptation, inclination to bullying, violations of healthy behavior and critical thinking. 
For the students of junior, middle and high school, as well as for teachers, the features of the bullying as an aggressive behavior, directed to the status and resources acquisition by the most economical and safe way were studied. Special questionnaires for detecting children, adolescents and adult bullying have been developed. It is revealed the hidden weaknesses of the bullies: anxiety, negative moral status, problems in the family, frustration, fears, low self-esteem, propensity to alcoholism. Bullies’ victims often have melancholy temperament, humanism, liberal views, which aggressors can percept as signals of their weakness. Also, bullies’ victims tend to become bullies themselves against other children, which may result from bullying learning and a desire to take revenge. 
The method of complex diagnostics of predisposition to violations of healthy behavior is developed. It measures such components as craving to smoking, unhealthy nutrition, neglect of safety, craving to alcohol, chase after fashion, low self-control, emotional incompetence and self-destructive behavior. It was found that effort to maintain healthy lifestyle causes conflicting psychological and psycho-physiological responses because this adaptation is still in a state of formation. Studies have confirmed the association of primativity with inclination to bullying and violations of healthy lifestyle.
To diagnose the critical thinking, an adaptation of the American test of L. Starkey was made. The weakness of critical thinking in aspects of ability to focus on observation, the context consideration, the ability to distinguish arguments from judgments, the vulnerability to techniques of distraction, and the high level of critical thinking in the aspects of finding relevant information and induction operations are observed. Critical thinking is directly connected with sensory sensitivity as a property of temperament, field independence, the ability to transfer knowledge and is inversely associated with perseverance (rigidity) as a property of temperament and primativity. 
Work introduces an in-depth understanding of the patterns of human psychological adaptation at the present stage of evolution, based on the evolutionary-ancient adaptive functions of certain forms of behavior. Among outdated patterns are highlighted such as bullying, manifestations of primativity, ineffective political choices, conflicts between parents and young spouses; among patterns that retain adaptability are named female coquetry and critical thinking; among patterns that only acquire adaptive functions are distinguished surrogate motherhood and a healthy lifestyle. Structural-functional models of relationships between adaptations of different significance are suggested, which helps to eliminate gaps in the understanding of ontogenetic / phylogenetic adaptations and old nonfunctional adaptations, old functional and new adaptations. 
The psychometric tests developed within the framework of the work have been introduced into the activities of practically oriented and scientific and educational organizations. In particular, "The test of women's adaptability in relations with the opposite sex (female coquetry)" was introduced into the work of LTD "Institute of Family Psychology and Counseling", an act of implementation from January, 10, 2018; adapted by O. L. Lutsenko "The Critical Thinking Test of L. Starkey" implemented in the work of LTD Information Agency “Znay”, an act of implementation dated February 16, 2018; designed by O. L. Lutsenko together with K. Z. Absalyamova "The primativity test (the degree of influence of instinctive drives on behavior)", introduced into the work of the research laboratory of extreme and crisis psychology of the National University of Civil Protection of Ukraine, an act of implementation dated February 26, 2018.
The results of the study were used in the educational process of the School of Psychology and the Karazin Business School of V.N. Karazin Kharkiv National University in the development of lectures and practical classes of disciplines "Evolutionary Psychology", "Psychodiagnostics", "Psychophysiology", "Soft Skills for professional development" and "Leadership" according to the curriculum.
Keywords: psychological adaptation, evolution, human, family, coquetry, surrogate motherhood, primativity, bullying, health psychology, critical thinking.

Список публікацій здобувача:
А) Наукові праці, в яких опубліковані основні результати дисертації
1. Монографія:
1.1. Луценко О. Л. (2018). Втрачена та нова адаптивність: сучасні психологічні особливості, що пов’язані з еволюційним минулим: Монографія. Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна.
2. Статті у наукових фахових виданнях, затверджених МОН України:
2.1. Lutsenko, O. L. (2017). The experience of stress and fear of students-IDPs. Bulletin of V.N. Karazin Kharkiv National University, Psychology series, (62), 18-25 (у співавторстві з Tsapkova, A. S.).
2.2. Луценко, О. Л. (2017). Конструювання методики схильності до низької фізичної активності – процедура та результати. Психологія: реальність і перспективи: збірник наукових праць Рівненського державного гуманітарного університету, (8), 171-175 (у співавторстві з Габелковою О. Є.).
2.3. Луценко, О. Л. (2015). Амбівалентна роль психологічних захисних механізмів для підтримки здорової поведінки у студентської молоді. Психологія і особистість, 8(2, частина 2), 124-137 (у співавторстві з Габелкова, О. Є.).
2.4. Луценко, О. Л. (2015). Динаміка проявів честі та гідності у студентів різних напрямків навчання в умовах трансформації суспільства. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Психологія», 3(1), 11-15 (у співавторстві з Венгеровою О. М., Зуєвим І. О.).
2.5. Луценко О. Л. (2014). Явище булінгу як деструктивний феномен у середовищі середньої школи. Вісник Харк. нац. ун-ту імені В. Н. Каразіна. Серія: Психологія, (1095), 191–197 (у співавторстві з Абсалямовою К. З.).
2.6. Луценко, О. Л. (2014). Конфлікти поєднання родів: «Невістка – чужа кістка» та їх еволюційно-психологічне пояснення. Практична психологія та соціальна робота, (11), 18-23.
	2.7. Луценко, Е. Л. (2014). Адаптация теста критического мышления Л. Старки. Вісник Харк. нац. ун-ту імені В. Н. Каразіна. Серія: Психологія, (1110), 65–70.
2.8. Луценко О. Л. (2013). Булінг у середовищі молодшої школи – соціально-психологічні й особистісні аспекти. Вісник Харк. нац. ун-ту імені В. Н. Каразіна. Серія: Психологія, (1046), 216–221 (у співавторстві з Абсалямовою К. З.).
2.9. Луценко О. Л. (2013). Особистісні якості дітей старшого шкільного віку, що схильні до булінгу. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Психологія, (1065), 134–138 (у співавторстві з Абсалямовою К. З.).
2.10. Луценко О. Л. (2013). Особливості соціального статусу, соціальних ролей та альтруїзму у підлітків, що використовують булінг у відносинах. Соціальна психологія, (55), 65–76 (у співавторстві з Абсалямовою К. З.).
2.11. Луценко, Е. Л. (2013). Конструкт «примативность» и разработка теста для его измерения. Вісник Харк. нац. ун-ту імені В. Н. Каразіна. Серія: Психологія, (1032), 96–99 (у співавторстві з Абсалямовою К. З.).
2.12. Луценко, Е. Л. (2013). Самооценка экологического фактора здоровья и ее связь с личностными особенностями и образом жизни украинской молодежи. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України, 7(вип. 33), 109-117 (у співавторстві з Габелковою О. Е.).
2.13. Луценко, О. Л. (2012). Взаємозв’язок схильності до порушень здорової поведінки з антиципацією та типовими особистісними якостями. Соціальна психологія, 54(4), 18-25 (у співавторстві з Габелковою О. Є.).
2.14. Луценко, О. Л. (2011). Аналіз системи потягів жінок, що готуються стати сурогатними матерями. Вісник Харк. нац. ун-ту імені В. Н. Каразіна. Серія: Психологія, (985), 18–21 (у співавторстві з Цокотою В. Р.).
2.15. Луценко, О. Л. (2011). Психологічні особливості людей, що схильні до гіподинамії в молодому віці. Вісник Харк. нац. ун-ту імені В.Н.Каразіна. Серія: Психологія, (937), 31-34 (у співавторстві з Габелковою О. Є., Плісюк Т. І.).
2.16. Луценко, Е. Л. (2011). Возможности развития потенциала стрессоустойчивости при различных особенностях личности. Вісник Одеського національного університету. Психологія, 16(11, частина 2), 73-82.
2.17. Луценко, Е. Л. (2008). Эволюционно-психологическое направление: способ выйти за пределы «замкнутых кругов» психологи. Вісник Харк. нац. ун-ту імені В. Н. Каразіна. Серія: Психологія, (793), 251–262 (у співавторстві з Утевской О. М.) .
	2.18. Луценко, Е. Л. (2007). Взгляд на неэффективный политический выбор с позиции эволюционной психологи. Вісник Харк. нац. ун-ту імені В. Н. Каразіна. Серія: Психологія, (771), 163–166.
3. Статті у журналах інших країн, або ті, що входять до міжнародних наукометричних баз
	3.1. Lutsenko, O. (2017). Regulation Systems State in Connection with Different Psychological Types, Defense Mechanisms and Health Behavior. American Journal for Fundamental, Applied & Experimental Research, 1(4), 76-86 (у співавторстві з Gabelkova, O.). (зарубіжна стаття)
	3.2. Lutsenko, O. (2016). Characteristics of lifestyle and attitudes toward motherhood of surrogate mothers in Ukraine. American Journal for Fundamental, Applied & Experimental Research, 1(3), 47–53 (у співавторстві з Tsokota V.). (зарубіжна стаття)
	3.3. Луценко, Е. Л. (2016). Восприятие студентами своего здоровья в контексте его сильных / слабых сторон и возможностей улучшения. Вестник психофизиологии, (2), 52-57 (у співавторстві з Андронникова, Е. А.). (зарубіжна, РИНЦ)
3.4. Луценко, Е. Л. (2014). Потенциал эволюционного подхода в рамках психофизиологической науки. Вестник психофизиологии, (1), 8–12. (зарубіжна, РИНЦ)
3.5. Луценко, Е. Л. (2013). Связь вариабельности сердечного ритма с психологическими особенностями, детерминирующими здоровое поведение. Вестник психофизиологии, (1), 24-30 (у співавторстві з Габелковой О. Е.). (зарубіжна, РИНЦ)
3.6. Луценко, Е. Л. (2013a). Опросник нарушений здорового поведения – новый инструмент для исследований в психологии здоров’я. Вопросы психологии, (5), 142–153 (у співавторстві з Габелкова О. Е.). (зарубіжна, імпакт-фактор, SCOPUS - SJR 0,101)
3.7. Луценко, Е. Л. (2013). Адаптационный потенциал женщин, готовящихся стать суррогатными матерями. Психологический журнал, 34(3), 15–23 (у співавторстві з Цокотой В. Р.). (Зарубіжна, імпакт-фактор, SCOPUS – SJR 0,101)
	3.8. Луценко, Е. Л. (2013). Женское кокетство как эволюционный адаптивный механизм. В А. Н. Харитонов (Ред.) Эволюционная и сравнительная психология в России: традиции и перспективы. Труды Института психологии РАН. (с. 287–295). Москва: Изд-во «Институт психологии РАН». (зарубіжна, РИНЦ)
3.9. Луценко, Е. Л. (2012). Буллинг как социокультурный феномен и его связь с чертами личности у младших школьников. Этнографическое обозрение, (5), 139–150 (у співавторстві з Бутовской М. Л., Ткачук К. Е.). (зарубіжна, РИНЦ, SCOPUS - SJR 0,100)
Б) Опубліковані праці апробаційного характеру:
4.1. Луценко, О. Л. (2017). Вимірювання індивідуальної хвилини як спосіб експрес-оцінки адаптації людини. В Матеріали IV Міжнародній науково-практичній конференції Сучасний стан розвитку екстремальної та кризової психології. (с. 165-167). Харків: НУЦЗУ.
	4.2. Луценко, О. Л. (2015). Огляд розвитку психології здоров’я в Україні за останні роки. В Матеріали міжнародної наукової конференції VII Харківські міжнародні психологічні читання, Актуальні проблеми теорії і практики психологічної допомоги. (с. 100-103). Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна.
	4.3. Луценко, Е. Л. (2015). Психологическое благополучие и здоровый образ жизни: реципрокные связи явлений. В Сборник научных трудов VI международной научной конференции Актуальные аспекты современной психофизиологии. (с. 19-24). Санкт-Петербург: НПЦ ПСН (у співавторстві з Габелковой, О. Е., Андронниковой, Е. А.).
	4.4. Луценко, Е. Л. (2015). Психологическое благополучие студентов, склонных к нарушениям здорового поведения. В Тезисы докладов I международной научно-практической конференции Социальная психология здоровья и современные информационные технологии. (с. 71-76). Брест, Республика Беларусь: Брестский государственный университет имени А. С. Пушкина, 2015 (у співавторстві з Габелковой О. Е., Андронниковой Е. А.).
	4.5. Луценко, Е. Л. (2015). Особенности поведения лиц молодого возраста при ухудшении здоровья. В Тези ІІ Міжнародної науково-практичної конференції Когнітивні та емоційно-поведінкові фактори повноцінного функціонування людини: культурно-історичний підхід. (с. 284-285). Харків: ХНПУ імені Г. С. Сковороди (у співавторстві з Габелковой О. Е., Венгеровой Е. М.).
4.6. Луценко, О. Л. (2014). Динаміка проявів честі та гідності у студентів різних напрямків навчання в умовах трансформації суспільства. В Тези доповідей IV Міжнародної науково-практичної конференції Соціалізація і ресоціалізація особистості в умовах сучасного суспільства. (с. 31-34). Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка (у співавторстві з Венгеровою О. М., Зуєвим І. О.).
4.7. Луценко, Е. Л. (2013). Связь буллинга как формы агрессивного поведения с состоянием здоровья и успеваемостью школьников. В Сборник научных трудов V международной научной конференции Актуальные аспекты современной психофизиологии. (с. 67-72). Санкт-Петербург: НПЦ ПСН (у співавторстві з Абсалямовой К. З.).
4.8. Луценко, Е. Л. (2013). Связь личностной открытости с адаптационными резервами человека. В Сборник научных трудов V международной научной конференции Актуальные аспекты современной психофизиологии. (с. 115-120). Санкт-Петербург: НПЦ ПСН (у співавторстві з Касап О. В.).
4.9. Луценко, Е. Л. (2013). Метод дневников как основа психокоррекции нарушений здоровьесберегающего поведения. В Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції Когнітивні та емоційно-поведінкові фактори повноцінного функціонування людини: культурно-історичний підхід. (с. 152-154). Харків: ХНПУ (у співавторстві з Габелковой О. Е.).
4.10. Lutsenko, O. L. (2013). Regulation systems state under different psychological types, defense mechanisms and health behavior. In Well-being, quality of life and caregiving: Proceeding of 27th Conference of the European Health Psychology Society 16th-20th July 2013, Bordeaux, France (у співавторстві з Gabelkova O. E.). Retrieved from: http://www.ehps2013-bordeaux.com/abstracts-list. Також у журналі: Lutsenko, O. L., & Gabelkova, O. E. (2013). Regulation systems state under different psychological types, defense mechanisms and health behavior. Psychology and Health, 28: sup 1 (EHPS 2013 Abstracts). (p. 256) . Retrieved from http://dx.doi.org/10.1080/08870446.2013.810851 
4.11. Луценко, О. Л. (2013). Методика вивчення здібностей до переносу знань – розробка авторських завдань для різних категорій переносу. В Милко Тодоров Петков (Ed.), Achievement of high school – 2013: Материали за 9-а международна научна практична конференція 17-25 November, 2013: Том 32. Психология и соціологія (с. 35-39). София, Народна Република България: Бял ГРАД-БГб (у співавторстві з Лисак К. О.).
4.12. Луценко, Е. Л. (2012). Взаимосвязь склонности к нарушениям здорового поведения с антиципацией и типовыми личностными особенностями. В Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції Харківська школа психології: спадщина і сучасна наука. (с. 53-54). Харків: ХНПУ (у співавторстві з Габелковой О. Е.).
4.13 Lutsenko, O. (2011). The relations between ‘new relatives’ after joining up the families: parents-in-law, daughters-in-law, sons-in-law in Ukraine, Proceeding of 23rd Annual Meeting of the Human Behavior and Evolution Society. Montpellier, France. Retrieved from http://www.hbes.com/wp-content/uploads/2015/08/conference_23.pdf
4.14. Луценко, Е. Л. (2009). Психосоматические факторы избыточной массы тела. В Матеріали науково-практичної конференції Психічні і соматичні розлади психогенного походження (ХІІ Платонівські читання). (с. 74-75). Харків: Клінічний санаторій «Курорт Березовські мінеральні води».
4.15. Луценко, Е. Л. (2008). Двухуровневое формирование адаптаций – филогенетические и онтогенетические механизмы. В Тези доповідей всеукраїнської науково-практичної конференції Психологічні проблеми адаптації особистості до змінюваних умов життєдіяльності. (с. 15-16). Дніпропетровськ: ДНУ.
4.16. Луценко, Е. Л. (2008). Эволюционная психология в вопросах пола и гендера. В Актуальні проблеми практичної психології, Матеріали VIII Всеукраїнської науково-практичної конференції, Херсон, 17-18 квітня 2008. Збірник наукових праць, частина 1. (с. 389–396). Херсон: ПП Вишемирський В. С. (у співавторстві з Утевской О. М.).
В) Наукові праці, які додатково відображають наукові результати дисертації
5.1. Луценко, О. Л. (2013). «Булінг по-дорослому»: психологічні особливості жертв цькування у педагогічному середовищі. Практична психологія та соціальна робота, (11), 43–49 (у співавторстві з Ткачук, К. Є.).
5.2. Луценко, О. Л. (2011). Психологічні особливості студентської молоді, що має тютюнову залежність. Практична психологія та соціальна робота, (7), 49-54 (у співавторстві з Габелковою О. Є., Пєтрік О. І.).
5.3. Твір наукового характеру «Руководство к тесту «Тест примативности (степени влияния инстинктивных побуждений на поведение)»; автор: Луценко Олена Львівна ((у співавторстві з Абсалямовою К. З.), №55539 від 28.05.2014.
5.4. Літературний письмовий твір наукового характеру «Опросник женской адаптивности в отношениях с противоположным полом (женского кокетства)»; автор: Луценко Олена Львівна, №55536 від 28.05.2014.
5.5. Твір наукового характеру «Руководство к тесту «Опросник нарушений здорового поведения»»; автор: Луценко Олена Львівна, (у співавторстві з Габелковою О. Є.), №55538 від 28.05.2014.


ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ………………………………….……….…25
ВСТУП……………………………………………………………………………...26
РОЗДІЛ 1. ЕВОЛЮЦІЙНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК ПІДХІД, ЩО ВИВЧАЄ ЕВОЛЮЦІЙНЕ ПОХОДЖЕННЯ ТА АДАПТИВНІСТЬ СУЧАСНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ФЕНОМЕНІВ………………………………………….………………………….40
	1.1. Специфіка еволюційно-психологічного підходу……………………40
	1.2. Розвиток еволюційної психології наприкінці ХХ та у ХХІ столітті...52
	1.3. Методологія еволюційної психології………………………..…….…..55
	1.4. Основні відкриття еволюційної психології………………………...…57
	1.5. Головні теоретичні положення еволюційної психології……….…….89
	Висновки до першого розділу…………………………………………….91
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНІ ПРОЯВИ ДАВНІХ АДАПТАЦІЙ В ГЕНДЕРНІЙ ТА СІМЕЙНІЙ СФЕРАХ..……………………………………………………….….…94
	2.1. Жіноче кокетство як адаптація………………………………….……..94
	2.2. Конфлікти поєднання родів: «невістка – чужа кістка»………..…….110
	2.3. Сурогатне материнство – нове використання репродуктивного потенціалу…………………………………………………………………………126
	Висновки до другого розділу ……………………………………………..154
РОЗДІЛ 3. ЕВОЛЮЦІЙНІ ЧИННИКИ ПОЛІТИЧНОЇ ПОВЕДІНКИ СУЧАСНИХ ЛЮДЕЙ ………………………………………………………….157
	3.1. Суспільно-політичні феномени в «еволюційному світлі» ………...157
	3.2. Неефективний політичний вибір як ознака домінування «наївного» психотипу……………………………………………………………………..…..162
	Висновки до третього розділу ………………………………………….…174
РОЗДІЛ 4. ПРИМАТИВНІСТЬ ЯК КОНСТРУКТ, ЩО УОСОБЛЮЄ НАСЛІДКИ ЕВОЛЮЦІЙНОГО МИНУЛОГО ……………………………….176
	4.1. Концептуалізація конструкту «примативність»………………..……176
	4.2. Боротьба за статус примативних осіб – булінг у сучасній школі.….191
	4.2.1. Історико-теоретичний аналіз феномену булінгу……………….….192
	4.2.2. Психологічні аспекти булінгу в середовищі молодших школярів – пілотажне дослідження………………………………………………….………..206
	4.2.3. Психологічні аспекти булінгу в середовищі молодших школярів – основне дослідження…………………………………………………………….215
	4.2.4. Психологічні аспекти булінгу в середній ланці школи……….…223
	4.2.5. Психологічні аспекти булінгу в середовищі старшої школи……234
	4.2.6. Психологічні особливості жертв булінгу у педагогічному середовищі школи………………………………………..………………..……..250
	4.3. Порушення здорової поведінки як прояв примативності…………...265
	4.3.1. Розробка Опитувальника порушень здорової поведінки…………267
	4.3.2. Зв’язок порушень здорової поведінки з домінуючими інстинктами та примативністю……………………………………………………………….…290
	4.3.3. Особистісні особливості та форми здорової поведінки, які впливають на психофізіологічну адаптованість людини …………………..….297
	4.4. Критичне мислення: противага примативності та раціональності……………………………………………………………………..318
	Висновки до четвертого розділу ………………………………………..337
РОЗДІЛ 5. ВСТАНОВЛЕННЯ ВЗАЄМОВІДНОСИН МІЖ АДАПТАЦІЯМИ РІЗНОГО ЗНАЧЕННЯ ЧЕРЕЗ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ МОДЕЛІ………………………………………………………………………….342
	5.1. Взаємовідношення між адаптаціями різного значення……………342
	5.2. Дворівневе формування адаптацій – філогенетичний та онтогенетичний аспекти……………………………………………………….…348
	Висновки до п’ятого розділу ……………………………………………...356
ВИСНОВКИ……………………………………………………….….…………...359
СПИСОК ПОСИЛАНЬ……………………………………………..……………365
ДОДАТОК А. Список публікацій здобувача за темою дисертації та відомості про апробацію результатів дисертації …………………………...……………405
ДОДАТОК Б. Апробація матеріалів дисертації ……………………………..…413
ДОДАТОК В. Тест жіночої адаптивності у стосунках з протилежною статтю…………………………………………………………………………..…416
ДОДАТОК Г. Питання інтерв’ю для сурогатних матерів……………………421
ДОДАТОК Д. Тест примативності………………………………………………423
ДОДАТОК Е. Анкети для дослідження булінгу в шкільному середовищі….426
ДОДАТОК Ж. Опитувальник порушень здорової поведінки…………..……432
ДОДАТОК З. Тест критичного мислення……………………………….……436
ДОДАТОК І. Впровадження матеріалів дисертації…………………….…….443


ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВСР – варіабельність серцевого ритму
НС – нервова система
ОАП – особистісний адаптаційний потенціал
ОПЗП – Опитувальник порушень здорової поведінки
ЦНС – центральна нервова система
ЧСС – частота серцевих скорочень (ударів в мінуту)
HF– high frequencies, рівень високих частот в ВСР або швидких (дихальних) хвиль, показник впливу парасимпатичної нервової системи
LF – low frequencies, рівень низьких частот в ВСР або повільних хвиль першого порядку, показник впливу симпатичної нервової системи
SІ – стрес-індекс, індекс фізіологічного стресу (індекс напруженості регуляційних систем), один з показників ВСР
TF – total frequencies, загальний рівень частот в ВСР (сума LF, VLF, HF), сума регуляційних впливів, загальна енергія або адаптаційний резерв організму
VLF– very low frequencies, рівень дуже низьких частот в ВСР або повільних хвиль другого порядку, показник впливу гуморальної системи



ВСТУП

Постановка проблеми дослідження. Проблема, якій присвячується ця робота, це – складність адаптації людини в умовах, які значним чином відрізняються від тих, в яких вона еволюціонувала та сформувалася як вид Homo Sapiens. Труднощі її вирішення обумовлені тим, що середовище існування людини було дуже швидко та кардинально змінено нею самою за останній час і багато психологічних особливостей та патернів поведінки стали виконувати замість колишньої адаптивної дезадаптивну функцію. Деякі еволюційні адаптації продовжують діяти на користь розквіту нашого виду, хоча ми можемо цього не усвідомлювати і боротися з певними нашими рисами, гадаючи, що вони шкідливі (тривога, депресія, лінощі). І ще одна категорія адаптацій – зовсім нові – лише починають формуватися в сучасному середовищі. Адже новітні умови сучасного етапу еволюції людини теж несуть із собою так звані тиски відбору, через які носії певних форм поведінки живуть довше та залишають більше нащадків, ніж носії інших форм поведінки. Аналіз того, чи втратили певні форми поведінки минулу адаптивність, продовжують її мати або лише набувають та як вони співвідносяться між собою – є важливим науковим завданням, розв’язання якого дозволить визначити закономірності психологічної адаптації людини на сучасному етапі еволюції.
Стан вивчення проблеми. Проблема психологічної, психофізіологічної та соціально-психологічної адаптації вивчається в межах вітчизняної та зарубіжної психології з кінця ХІХ та протягом ХХ-ХХІ століть. Їй присвячені праці Ю. А. Александровського, В. В. Аршавського, Г. О. Балла, Ф. Б. Березіна, О. І. Зотової, О. М. Кокуна, Ц. П. Короленко, І. К. Кряжевої, М. С. Корольчука, П. С. Кузнєцова, Р. Лазаруса, С. А. Ларіонової, Д. С. Лєбєдєва, О. Г. Маклакова, С. Г. Максімової А. А. Налчаджяна, Ж. Піаже, В. І. Розова, В. С. Роттенберга, Г.Сель’є, О. Г. Солодухової, А. В. Фурмана, І. А. Фурманова та інших вчених. Пов’язані з процесами адаптації проблеми (трансформації індивідуального досвіду, життєвих криз особистості, подолання стресу, альтруїзму, агресії, політичної поведінки, адаптації мігрантів) досліджені в роботах О. Є. Блинової, В. А. Бодрова, І. В. Данилюка, В. І. Дорожкіна, Л. А. Китаєва-Смика, Н. І. Кривоконь, О. М. Лактіонова, Л. А. Найдьонової, С. К. Нартової-Бочавер, Т. М. Титаренко та інших. 
Вищезгадані дослідження зосереджені переважно на вивченні закономірностей адаптації, які можна спостерігати протягом онтогенезу людини, хоча в них зустрічаються і звернення до більш широкого філогенетичного контексту. Про еволюційні причини психологічних проблем сучасних людей здогадувались такі вчені, як З. Фрейд, вказуючи на роль інстинктів, що діють на підсвідомому рівні; К. Юнг, який ввів поняття архетипів та колективного підсвідомого; когнітивні психологи, які показали, що тварину можна навчити не будь-яким патернам поведінки, а лише тим, які були найбільше властиві їй протягом філогенезу (Р. Солсо); Д. М. Узнадзе, який ввів поняття установки як специфічного стану, який виникає у суб’єкта під впливом виникнення потреби і ситуації її задоволення; Р. Плутчик, який обґрунтував, що афекти, поведінка, особистісні риси, психічні розлади та его-захисні механізми є дериватами від первісних емоційних реакцій на довкілля, теорія Дж. Грея щодо індивідуально-психологічних розбіжностей, які походять від еволюційно-давніх систем активації, боротьби/втечі/завмирання та гальмування поведінки. 
Проте безпосередня увага до філогенетичних витоків сучасних психічних феноменів і поведінки почала приділятися відносно нещодавно такими переважно зарубіжними авторами, як Дж. Барков, Д. Басс, М. Л. Бутовська, М. Вілсон, Ван Вугт, А. Волк, М. Делі, Л. Космідес, Р. Нессе, Дж. і Л. Палмер, Д. Кенрик, Дж. Тубі, Е. Хаген, С. Хрді та ін., які представляють новий підхід в психологічній науці – еволюційну психологію. На жаль, між дослідженнями психологічної адаптації на рівні онтогенезу та філогенезу спостерігається розрив, який потребує пошуку шляхів його подолання. 
Актуальність дослідження. Застосування еволюційно-психологічного підходу для розв’язання проблеми адаптованості сучасної людини є дуже перспективним та плідним, про що свідчить надзвичайне зростання масиву наукових робіт, які почали проводитися у цьому напрямку (Т. Ліхі, П. Саугстад, Б. Хегенхан, М. Олсон, М. Розенцвейг, С. Бридлов, С. Дейман, М. Россано, С. Салмон, Т. Шачелфорд та ін.). Роботи, які виконуються у межах еволюційно-психологічного підходу, демонструють результати, що надають можливість будувати на їх основі прогнози, перевіряти їх та впливати на особливості психічних і поведінкових проявів сучасних людей. 
У вітчизняній психології конче не вистачає досліджень, які враховували б не лише сучасний стан людини і суспільства, а й первинні причини деяких універсальних психологічних конфліктів, зокрема між батьками та молодим подружжям, між жінками і чоловіками, між учнями в школі та ін. Не враховується еволюційна основа багатьох психологічних проблем, специфіка давніх психологічних адаптацій, успадкованих патернів поведінки, які діють на несвідомому рівні. Для дослідження цих важливих психологічних явищ бракує валідних діагностичних методик.
Актуальність проблеми, її недостатня теоретична і практична розробленість зумовили вибір теми дослідження: «Закономірності психологічної адаптації людини на сучасному етапі еволюції».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася в межах наступної наукової тематики: НДР кафедри прикладної психології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна «Стратегії підтримки психологічного здоров’я в умовах кризи» (код за ЕДРПОУ 02071205, 2016-2018 рр.); НДР кафедри прикладної психології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна «Психологічні особливості особистості та соціальних груп у контексті викликів сучасності» (№ держреєстрації 0113Г008415, 2013-2015 рр.); НДР від Фонду розвитку і модернізації наукового та навчально-наукового обладнання ХНУ імені В.Н. Каразіна «Забезпечення апаратним обладнанням наукових, прикладних досліджень та навчального процесу в галузях психофізіології, психосоматики та психології здоров’я» (№811н/1-13), 2013 р.; НДР кафедри прикладної психології ХНУ імені В.Н. Каразіна «Психологічні прояви особистостей та соціальних груп у різних сферах сучасної життєдіяльності» (№ держреєстрації 0110U006015, 2010-2012 рр.). Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (протокол № 4 від 28 березня 2018 року).
Об’єкт дослідження: психологічна адаптація людини. 
Предмет дослідження: закономірності психологічної адаптації людини на сучасному етапі еволюції.
Мета дослідження: виявлення зв’язків сучасних психологічних рис і поведінки людини з її еволюційним минулим як проявів закономірностей психологічної адаптації людини на сучасному етапі еволюції та визначення адаптивних функцій даних рис і поведінки. 
Завдання дослідження:
1. Обґрунтувати доцільність еволюційно-психологічного підходу як теоретичної та методологічної основи дослідження закономірностей психологічної адаптації людини, які проявляються в її сучасних рисах та поведінці. Обрати феномени для власного дослідження.
2. Здійснити аналіз сучасних проявів давніх адаптацій в гендерній і сімейних сферах, які актуалізуються в процесі об’єднання родів та розв’язання репродуктивних проблем. 
3. На основі виявлення еволюційних чинників політичних рішень сучасних людей знайти пояснювальну типологічну модель для інтерпретації логіки електоральної поведінки та її прогнозування. 
4. Здійснити концептуалізацію властивості психіки «примативність» як найбільш пов’язаної з еволюційним минулим людини та провести її емпіричну перевірку. Визначити адаптивність примативності в різних суспільно-політичних умовах. 
5. Розробити релевантні інструменти дослідження булінгу як форми боротьби за статус, пов’язаної з примативністю. Визначити особливості проявів булінгу в шкільному середовищі. 
6. Виявити порушення здорової поведінки на психологічному та психофізіологічному рівнях, пов’язані з невідповідністю сучасних умов існування людини тим, в яких вона еволюціонувала. Розробити відповідний інструмент дослідження. 
7. Адаптувати діагностичний інструментарій для дослідження критичного мислення як противаги примативності та визначити характеристики критичного мислення. 
8. З’ясувати сучасну адаптивність обраних психологічних і поведінкових феноменів та побудувати структурно-функціональні моделі співвідношення адаптацій різного значення як прояву їх закономірностей з метою подолання розривів у розумінні онтогенетичних/філогенетичних адаптацій та давніх нефункціональних адаптацій (тих, що повністю або частково втратили адаптивну функцію), давніх функціональних (які зберігають своє адаптивне значення) і нових адаптацій (які останнім часом набувають адаптивного значення). Систематизувати потенційно нові адаптації. 
Методи дослідження. Методи теоретичного аналізу: структурування, класифікація, аналіз та синтез, логічний перенос, узагальнення, функціональний, графічний аналіз, залучення соціально-економічних міжнародних індексів якості життя та демократії (для пошуку еволюційних закономірностей, які стоять за сучасними формами поведінки; для розробки структурно-функціональних моделей співвідношення адаптацій різного значення; для пояснення феномену неефективного політичного вибору).
Методи якісного аналізу: контент-аналіз (для обробки якісної інформації, зібраної методами інтерв’ю і репертуарних решіток Келлі). 
Метод організації досліджень – порівняльний, метод зрізів (для порівняння груп, різних за статтю та іншими критеріями), псевдолонгітюдний метод (для порівняння різних вікових груп школярів, що використовують булінг). Методи збору даних: напівструктуроване інтерв’ю, анкетування, тестування, методи соціально-психологічної діагностики, психосемантичні методи, психофізіологічні методи для виявлення особливостей прояву та адаптивності усіх змінних дослідження. 
Для розробки і адаптації нових тестів («Жіночої адаптивності у стосунках з протилежної статтю», «Примативності», «Порушень здорової поведінки», «Критичного мислення») використовувалися методи конструювання, аналізу та відсіювання завдань, перевірки дискримінативності, складності, надійності, валідності, факторизації, стандартизації та адаптації тестів. 
Для валідизації нових тестів та перевірки адаптивності/дезадаптивності сучасних патернів поведінки використовувалися такі тести і методи: тест культурно-вільного інтелекту Р. Кеттелла, 16 особистісних факторів Р. Кеттелла, «Маскулінність-фемінінність» С. Бем, тест життєстійкості С. Мадді, тест оптимізму СТОУН-В, егоцентричних асоціацій Т. Пашукової, самомоніторингу М. Снайдера, макіавеллізму В. Знакова, соціального інтелекту Дж. Гілфорда, психофізіологічний метод ЕЕГ, особистісний диференціал, біографічний опитувальник в адаптації В.О. Чікер, шкала локусу контролю Дж. Роттера, «Тест восьми потягів» Л. Сонді, інтерв’ю, БОО «Адаптивність» О.Г. Маклакова (для дослідження адаптивних феноменів в гендерній та сімейній сферах); тест макіавеллізму В. В. Знакова, Тест ригідності Г. Залевського, Опитувальник для виявлення домінуючого інстинкту В. І. Гарбузова, Тест «Індекс життєвого стилю» Х. Келлермана, Р. Плутчика, Тест антиципаційної спроможності В. Д. Менделевича, Методика дослідження вольової саморегуляції А. Г. Зверкова та Е. В. Ейдмана, Тест «Здорова поведінка», тест Міні-Мульт, Тест психологічного благополуччя К. Ріфф) та психофізіологічний аналіз варіабельності серцевого ритму (ВСР) (для вивчення примативності); методика шкільної тривожності А. Прихожан, «Кактус» М. Панфілової, «Три дерева» Е. Клессман, «Драматичний трикутник» О. Ніконової, дитячий особистісний опитувальник Р. Кеттела, «Малюнок неіснуючої тварини», «Тест руки», ПДО, тест примативності, макіавеллізма В. Знакова, стилю керівництва К. Левіна, «Тест восьми потягів» Л. Сонді, тест психологічної атмосфери в колективі Ф. Фідлера, метод соціометрії, залучені показники здоров’я та академічної успішності (для вивчення булінгу як прояву примативності); тест «Здорова поведінка», Тест антиципаційної спроможності В. Д. Менделевича, методика «Індекс життєвого стилю» Х. Келлермана, Р. Плутчика, Х. Конта, опитувальник Міні-Мульт, Тест вольової саморегуляції А. Г. Зверкова, Е. В. Ейдмана, тест примативності, тест домінуючого інстинкту В.В. Гарбузова, методика Б. Райна «Колесо життя», шкали психологічного благополуччя К. Ріфф, психофізіологічний метод ВСР (для вивчення порушень здорової поведінки як прояву примативності); тест включених фігур Готшальдта, тест властивостей темпераменту Я. Стреляу, опитувальник рефлексії А. В. Карпова, тест «Умовивід» Дж. Фланагана, Тест примативності, задача на перенос знань від загального до окремого, психофізіологічні методи ЕЕГ, ЕКГ (для вивчення критичності мислення як противаги примативності).
Методи математико-статистичного аналізу: описова статистика для встановлення центральних тенденцій, варіативності, форм розподілів усіх отриманих показників; для визначення зв’язків між змінними дослідження і аналізу структури конструктів (кореляційний аналіз, факторний аналіз); для перевірки значущості розбіжностей між середньогруповими даними та розподілами даних за усіма дослідженими феноменами (критерії t Стьюдента, Вілкоксона-Манна-Уітні, Колмогорова-Смірнова, Крускалла-Уоллеса, дисперсійний аналіз Фішера ANOVA, медіанний тест). 
Дослідженнями, які проводилися протягом 2007-2017 років, було охоплено 2579 осіб (814 чоловіків, 1765 жінок) віком від 8 до 70 років, різного соціального статусу, у т.ч. школярів, студентів різних спеціальностей, працівників приватних та державних установ, пенсіонерів, безробітних тощо з різних міст та райцентрів України. 
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше:
- на базі еволюційно-психологічного підходу запропоновано критерії підбору сучасних психологічних феноменів, в яких найбільш імовірно проявляються еволюційно-психологічні закономірності, а саме, універсальність у часі та просторі, парадоксальність, стійкість до корекційних впливів, зв’язок з виживанням та репродукцією, що дозволило підібрати феномени для власного аналізу;
- визначено закономірності психологічної адаптації людини на сучасному етапі еволюції, що розкривають: первинну адаптивну причину виникнення феномену в еволюції (зокрема, різний батьківський внесок, невизначеність батьківства, побудова ієрархії тощо); сучасне функціональне адаптаційне значення феноменів (чи вони втратили, зберігають або лише набувають адаптивних функцій); співвідношення різних за функціональним і смисловим значенням адаптаційних феноменів;
- запропоновано класифікацію сучасних патернів поведінки з урахуванням їх функціонального адаптаційного значення: давні нефункціональні (застарілі), давні функціональні (ті, що зберігають адаптивність) та нові (знаходяться у стадії формування) адаптації. Серед застарілих патернів охарактеризовано булінг, прояви примативності, неефективний політичний вибір, конфлікти між батьками та молодим подружжям; серед патернів, що зберігають адаптивність, – жіноче кокетство і критичне мислення; серед патернів, що лише набувають адаптивних функцій, – сурогатне материнство і здоровий спосіб життя.
- запропоновано новий психологічний конструкт – жіноче кокетство – як спосіб адаптації жінок у стосунках з протилежною статтю, що виконує функцію захисту жіночих адаптивних інтересів в умовах більшого батьківського внеску жінок та меншого – чоловіків, який включає такі складові: артистизм, впевненість, нарцисизм, демонстративність, високий рівень домагань, скептицизм, маніпулятивність, обережність, недовіра до чоловіків, «захисна броня», самоконтроль, азартність, самопрезентація;
- виявлено адаптивні якості жінок, які беруть участь у програмах сурогатного материнства, а саме, високу нервово-психічну стійкість, відсутність страхів, пов’язаних з пологами, мотивацію прихильності та низької сором’язливості; знайдені еволюційно-стародавні джерела цієї практики, до яких належать розподілене батьківство, кооперативне годування та інститут наложниць; 
- визначено еволюційні джерела неефективних політичних виборів, для чого застосовано еволюційну модель поведінкових типів «наївних», «шахраїв» та «злопам’ятних», які диспропорційно представлені у популяціях з тривалими авторитарними владними режимами, доведено дезадаптивність цієї поведінки, що приводить до низької якості життя популяції;
- визначено нові складові конструкту «Схильність до порушень здорової поведінки», а саме, «гонитва за модою», «низький самоконтроль здорової поведінки» та «саморуйнівна поведінка» за допомогою конструювання нової методики; показано, що намагання дотримуватися здорового способу життя викликає суперечливі психологічні та психофізіологічні реакції як адаптивний механізм, який ще знаходиться у стані формування;
- побудовано структурно-функціональні моделі співвідношення адаптацій різного значення, що сприяє ліквідації розривів у розумінні онтогенетичних/філогенетичних адаптацій та давніх нефункціональних адаптацій, давніх функціональних і нових адаптацій. Визначено три способи співіснування філогенетичних і онтогенетичних адаптацій – прояв філогенетичних адаптацій у вигляді онтогенетичних, надбудова онтогенетичних над філогенетичними та незалежне функціонування онтогенетичних на рівні свідомості та філогенетичних на рівні підсвідомого. Давні, збережені та нові адаптації не змінюються стрибкоподібно та мають зони перетину, що включають елементи суміжних класів. Це є проявом закономірностей, що розкривають співвідношення різних за функціональним і смисловим значенням феноменів.
дістали подальшого розвитку положення:
- про конструкт «примативність», який концептуалізовано через його компоненти (нездатність до контролю агресивності, макіавеллізм, лінощі, імпульсивність, забобонність і небажання розвиватися) завдяки побудові авторського тесту та завдяки вивченню зв’язків примативності з психофізіологічними показниками адаптації, схильністю до булінгу, порушеннями здорової поведінки та некритичністю мислення;
- про особливості критичного мислення, його прямі зв’язки з сенсорною чутливістю як властивістю темпераменту, поленезалежністю, здатністю до переносу знань та зворотні зв’язки з ригідністю як властивістю темпераменту та примативністю; для діагностики критичності мислення було здійснено адаптацію американського тесту Л. Старкі.
поглиблено уявлення:
- про причини та наслідки сімейних конфліктів: показано, що до погіршення стосунків між членами розширеної родини (свекрухами, свекрами, тестями, тещами, невістками, зятями) призводять еволюційно-психологічні закономірності невизначеності батьківства, прагнення збільшення репродуктивного потенціалу, конкуренція між чоловіками різних поколінь (зятями та тестями) та рівень їх психологічного неблагополуччя;
- про особливості булінгу як поведінки, зорієнтованої на здобуття статусу та ресурсів найбільш енергоекономічним і безпечним для булера шляхом в шкільному середовищі від молодших до старших класів, а також про психологічні властивості жертв булінгу серед вчителів.
Практичне значення дослідження. Розроблені в межах роботи психометричні тести впроваджено у діяльність практично-орієнтованих та науково-освітніх організацій. Зокрема, «Тест жіночої адаптивності у відносинах з протилежною статтю (жіночого кокетства)» впроваджений у роботу ТОВ «Інститут сімейної психології та консультування», акт впровадження від 10.01.18; адаптований О. Л. Луценко «Тест критичності мислення Л. Старкі» впроваджений у роботу ТОВ Інформаційне Агенство «Знай», акт впровадження від 16.02.18 і кафедри загальної психології та патопсихології Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, акт впровадження від 08.05.18; розроблений О. Л. Луценко разом з К. З. Абсалямовою «Тест примативності (ступеню впливу інстинктивних потягів на поведінку)», впроваджений у роботу науково-дослідної лабораторії екстремальної та кризової психології Національного університету цивільного захисту України, акт впровадження від 26.02.18; розроблений О. Л. Луценко разом з О. Є. Габелковою «Опитувальник порушень здорової поведінки» впроваджено у навчальний процес кафедри психіатрії, наркології, неврології та медичної психології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, акт впровадження від 12.02.18.
Результати дослідження використано в освітньому процесі факультету психології та Каразінській школі бізнесу Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна при розробці лекцій та практичних занять дисциплін «Еволюційна психологія», «Психодіагностика», «Психофізіологія», «Соціально-психологічна компетентність для професійного розвитку» та «Лідерство» згідно навчального плану.
Особистий внесок здобувача. У публікаціях, спільних з К. З Абсалямовою (2.5; 2.8-2.11), автору належить планування досліджень, математична обробка даних, інтерпретація результатів, редагування та написання основних частин статей. У публікаціях, спільних з О.Є. Габелковою (2.2; 2.3; 2.12; 2.13; 3.1; 3.5; 3.6) автору належить планування досліджень, підбір методів, математична обробка даних, інтерпретація результатів, редагування та написання основних частин статей. У публікації, спільній з О.Є. Габелковою та Т. І. Плісюк (2.15), автор спланувала дослідження, підібрала методи, провела статистичну обробку даних та написала статтю. У публікаціях, спільних з В.Р. Цокотою (2.14; 3.2; 3.7) автор спланувала дослідження, підібрала методи, провела опитування експериментальної групи, провела первинну та статистичну обробку даних та написала тексти статей. У публікації, спільній з О.М. Утевською (2.17) 90% роботи з підбору та аналізу літературних джерел та написання статті виконані автором. У публікації, спільній з М. Л. Бутовською та К. Є. Ткачук (3.9) автору належить планування дослідження, розробка і підбір методів дослідження, статистична обробка даних, інтерпретація результатів; написання основних частин статті (крім вступу). У публікації, спільній з О. М. Венгеровою та І. О. Зуєвим (2.4) автор виконав математичну обробку даних, аналіз результатів, написання усіх частин статті крім вступу. У публікації, спільній з К. А. Андронниковою (3.3), автору належить планування дослідження, розробка анкети, статистична обробка даних, інтерпретація результатів; написання тез. У публікації, спільній з A. S. Tsapkova (2.1), автору належить планування дослідження, участь у проведенні експерименту, статистична обробка даних, інтерпретація результатів; написання статті.
У автора є спільно розроблений з О. Є. Габелковою «Опитувальник порушень здорової поведінки», який також використано у дисертації О. Є. Габелкової (2015) «Особистісні особливості студентської молоді, схильної до порушень поведінки у сфері здоров’я» (дис. канд. психол. наук), Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, та розроблені спільно з К.О. Лисак задачі на перенос знань, які використано у дисертації Лисак К. O. (2016) «Когнітивно-особистісні та індивідуальні чинники успішності переносу знань», (дис. канд. психол. наук), Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, Київ.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати роботи доповідалися на міжнародних та всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях: IX Міжнар. наук.-практ. конф. «Психологічні основи здоров’я, освіти, науки та самореалізації особистості» (Рівне, 2017), IV Міжнар. наук.-практ. конф. «Сучасний стан розвитку екстремальної та кризової психології» (Харків, 2017), VII Харківських міжнародних психологічних читаннях «Актуальні проблеми теорії і практики психологічної допомоги» (Харків, 2015), VI междунар. науч. конф. «Актуальные аспекты современной психофизиологии» (РФ, Санкт-Петербург, 2015), I междунар. науч.-практ. конф. «Социальная психология здоровья и современные информационные технологи» (Беларусь, Брест, 2015), ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. «Когнітивні та емоційно-поведінкові фактори повноцінного функціонування людини: культурно-історичний підхід» (Харків, 2015), IV Міжнар. наук.-практ. конф. «Соціалізація і ресоціалізація особистості в умовах сучасного суспільства» (Київ, 2014), V междунар. науч. конф. «Актуальные аспекты современной психофизиологии» (РФ, Санкт-Петербург, 2013), Всероссийская науч. конф. «Эволюционная и сравнительная психология в России: традиции и перспективы» (РФ, Москва, 2013), ІХ Міжнар. наук.-практ. конф. «Сучасні проблеми екологічної психології: Рекреаційні та урбанізаційні тенденції регіонального розвитку» (Севастополь, 2013), І Міжнар. наук.-практ. конф. «Когнітивні та емоційно-поведінкові фактори повноцінного функціонування людини: культурно-історичний підхід» (Харків, 2013), 27th Conference of the European Health Psychology Society «Well-being, quality of life and caregiving» (France, Bordeaux, 2013), 9-а международна научна практична конференція «Achievement of high school – 2013» (Народна Република България, София, 2013), 1-й междисциплинарный форум по проблематике общественного здоровья «Культура здоровья, здравоохранение и медицина будущего. От общества больных к обществу здорових» (Харьков, 2013), Міжнар. наук.-практ. конф. «Харківська школа психології: спадщина і сучасна наука» (Харків, 2012), «23rd Annual Meeting of the Human Behavior and Evolution Society» (France, Montpellier, 2011), Третя міжнар. наук.-практ. конф. «Культурно-історичний та соціально-психологічний потенціал особистості в умовах трансформаційних змін у суспільстві» (Одеса, 2011), Наук.-практ. конф. «Психічні і соматичні розлади психогенного походження» (ХІІ Платонівські читання) (Харків, 2009), Всеукр. наук.-практ. конф. «Психологічні проблеми адаптації особистості до змінюваних умов життєдіяльності» (Дніпропетровськ, 2008), VIII Всеукр. наук.-практ. конф. «Актуальні проблеми практичної психології» (Херсон, 2008), Міжнар. наук.-практ. конф. «Особистість і суспільство у вимірі політичної психології» (Харків, 2007). Основні результати дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри прикладної психології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (Харків, 2015-2018), на науково-методологічному семінарі Інституту соціальної та політичної психології НАПН України (Київ, 2018).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження представлено у 49 публікаціях. Серед них 1 монографія, 9 статей у наукових періодичних виданнях інших держав (з них 3 статті у виданнях, включені до міжнародної наукометричної бази SCOPUS), 18 статей у наукових фахових виданнях України, та 16 статей і тез у наукових збірниках та матеріалах конференцій, 2 статті, що додатково відображають наукові результати дисертації, 3 свідоцтва про авторське право на твір.
Кандидатську дисертацію на тему: «Стратегії та механізми психологічної адаптації особистості до умов перехідного періоду в суспільстві» було захищено у 2006 році. Положення та висновки кандидатської дисертації у докторській дисертації не використовувались.
Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, 5 розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та 9 додатків. Обсяг загального тексту дисертації складає 446 стор. (20 д.а.), з них основного тексту 337 стор. (16 д.а.). Робота ілюстрована 31 таблицями та 27 рисунками. Список використаних джерел містить 439 найменувань.


РОЗДІЛ 1
ЕВОЛЮЦІЙНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАПРЯМ, ЩО ВИВЧАЄ ЕВОЛЮЦІЙНЕ ПОХОДЖЕННЯ Й АДАПТИВНІСТЬ СУЧАСНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ РИС ТА ПОВЕДІНКИ

У даному розділі проведено аналіз специфіки, історії, методології, основних відкриттів та концептуальних положень еволюційної психології, які постали теоретичним базисом для вивчення філогенетичного адаптаційного походження багатьох сучасних форм поведінки та психологічних властивостей людини.

1.1. Специфіка еволюційно-психологічного підходу
Т. Кун обґрунтував необхідну зміну парадигм у науці через феномен «наукових революцій» як майже універсальну закономірність, виключенням з якої є психологія, що характеризується співіснуванням багатьох підходів та відсутністю єдиної парадигми (Кун, 1977). Такі підходи широко відомі: структурна психологія, функціональна психологія, біхевіоризм, гештальтпсихологія, психоаналіз, гуманістична психологія, когнітивна психологія (Жуков, Жукова, 2005). Історики психології після 90-х років ХХ століття додають ще один підхід, який з’явився на початку 90-х рр. ХХ ст. – еволюційну психологію (Лихи, 2003; Майерс, 2006; Саугстад, 2008). Насправді еволюційна психологія з’явилася як один з перших підходів у психології, тоді ще під назвою «функціональна психологія» – У. Джеймс та ін., потім вона робила свої внески в межах біхевіоризму, психоаналізу і когнітивної психології, і нарешті отримала своє друге народження наприкінці ХХ століття під назвою «еволюційної психології». Ми бачимо її потенціал в тому, що вона надає можливість вийти за межі «замкнених кіл» у психології та отримувати якісно інші, більш суттєві результати (Луценко, Е. & Утевская, 2008; Луценко, Е., 2014а).
Хоча психологія – це наука про людину, про те, що вона за певними причинами не вкладається в «стандарти» природничих наук, повідомляли різні вчені (Пурло, 2007). Частина з них задоволена таким станом і впевнена, що так і має бути – представники гуманітарного напряму (Роменець, 1995, с. 597), інші ж вважають таке положення недоліком, обумовленим нерозвиненістю, слабкістю психології – прибічники природничо-наукового напряму (Кун, 1977; Юревич, 2006), а деякі пропонують для неї особливе (Мазилов, 2006) або синтетичне раціогуманістичне положення (Балл, 2004).
У контексті даної суперечки нашу увагу привернула позиція російського психолога А. В. Юревича стосовно наукового пояснення в психології (Юревич, 2006). Вона полягає в тому, що теперішні загальноприйняті способи пояснення психічних явищ є по суті тавтологічними, побудованими за принципом замкненого кола, або такими, що не виходять за межі буттєвих емпіричних констатацій, у них відсутній аспект передбачення і контролю. Причину даного явища автор вбачає у боязкості психологами редукціонізму, а саме виходу за межі виключно психологічного поля. Для ілюстрації корисності редукціонізму А. В. Юревич пропонує приклад з фізики: Ісаак Н’ютон ніколи б не зміг пояснити причину падіння яблука властивостями самого яблука, і навіть властивостями всіх яблук, які падають, і навіть усіх важких тіл… Лише вийшовши в своєму аналізі на рівень Всесвіту, він зміг відкрити дійсно пояснюючу явище причину – закон всесвітнього тяжіння. А. В. Юревич підкреслює, що: «Емпіричні узагальнення психологічної науки і базові положення психологічних теорій, які використовуються як кінцеві пункти наукового психологічного пояснення, як правило, самі потребують пояснення. А співвідношення природничо-наукового, в даному випадку фізичного, пояснення з науковим психологічним поясненням нагадує співвідношення останнього з житейським психологічним поясненням: перше починається там, де закінчується друге, а природничо-наукове пояснення починається там, де закінчується наукове психологічне пояснення».
Наприклад, якщо певний досліджуваний не може запам’ятати більш ніж 9 елементів ряду, то це пояснюється тим, що обсяг оперативної пам’яті складає 7±2 одиниці (емпірична констатація), або кількість самогубств у Нью-Йорку більше ніж в Мадуелл Флетс, тому що у великих містах завжди більше самогубств (тавтологічне пояснення), або ж конфлікти сина та батька виникають через Едипів комплекс (залучення постулату психоаналітичної теорії, запозиченого з міфології) і т. п.
Поділяючи думку А. В. Юревича ми вважаємо, що орієнтація на приклади міждисциплінарного комплексного аналізу психічних явищ є найбільш перспективною і продуктивною: згадаємо працю Ф. Б. Березіна (Березин, 1988), в якій явище адаптації в кожному розділі аналізувалося послідовно на фізіологічному, психологічному і соціально-психологічному рівнях; праці Д. Б. Богоявленської (Богоявленская, 2002), яка крім психологічних параметрів креативності досліджувала її психофізіологічні кореляти тощо.
Одним з прикладів корисності редукціонізму в межах зарубіжної психології є знайдені соціальними психологами-експериментаторами суперечливі феномени соціальної фасилітації та інгибіції, які довгі роки не могли бути зрозумілими, поки Р. Зайенс не застосував до них принцип фізіологічної домінанти (Майерс, 1998, с. 358).
У зарубіжній психології повага до природничо-наукового підходу та відсутність побоювання редукціонізму виявляється у тому, що в останні роки серед напрямів психології найбільш високий статус в Європі та Америці мають когнітивна психологія, генетика поведінки, біологічна психологія, психофізіологія (Лихи, 2003; Rosenzweig, 2002; Rossano, 2003). Опитування 30-ти провідних європейських психологів, яке було проведено журналом «European Psychologist», виявило, що найбільший вплив на психологію ХХІ століття вони очікують з боку досягнень генетики (Мироненко, 2005). Як відмічає І. М. Кондаков, у засобах масової інформації, які освітлюють наукову тематику (ВВС, Радіо Свобода, Німецька хвиля), в останні роки «за частотою публікацій на перші місця виходять дві психологічні області, а саме, психогенетика і когнітивна психологія як дисципліни, що найбільш інтенсивно розвиваються і що мають для всієї психології революційний характер» (Кондаков, 2001). Широко відомий автор Д. Майерс у підручнику з психології підкреслює, що немає більш важливого принципу для психології, ніж цей: «Все психологічне є водночас і біологічним» (Майерс, 2006, с. 69). 
Показово, що представники точних та природничих наук не побоюються загрози для своїх наук «психологічного редукціонізму». Наприклад, у математичній статистиці давно успішно використовується алгоритм, побудований на базі моделі мозку, що навчається – так звані «нейронні мережі» (Боровиков, 2003), а російський фізик, академік низки міжнародних академій наук С. П. Капіца в інтерв’ю газеті «Комсомольська правда в Україні» сказав, що людській головний мозок зараз – головний об’єкт світової фундаментальної науки (Капица, 2008).
Сучасним психологічним напрямом, який реалізує принцип продуктивного редукціонізму та системного аналізу психічних явищ і поведінки, є еволюційна психологія, що переживає на даний час інтенсивний розвиток у світовій психології.
Про актуальність цього напряму свідчить поповнення нових видань зарубіжних підручників з різних галузей психології розділами з еволюційної психології (Лихи, 2003; Луценко, О., & Ткачук, 2013; Майерс, 2006; Майерс, 1998; Солсо, 2006; Хегенхан, 2004), видання у світі багатьох наукових рецензованих журналів за даною тематикою (Evolutionary Psychology, Evolution and Human Behavior, Journal of Evolutionary Psychology, Evolutionary Psychological Science, The Journal of Social, Evolutionary and Cultural Psychology, Evolutionary Behavioral Sciences, Human Ethology Bulletin, Evolutionary Psychology and Neuroscience (спеціальна секція в журналах Frontiers in Neuroscience та Frontiers in Psychology)); робота відповідних наукових товариств (Center for Evolutionary Psychology, University of California, Santa Barbara; Human Behavior and Evolution Society; NorthEastern Evolutionary Psychological Society; International Society for Human Ethology та інших), поява оглядових статей у провідних міжнародних періодичних виданнях (Cohen, 2002; Drucker, 1994; Maynard Smith, 1982; Nesse, 1994; Schmitt, 2004), інформаційні ресурси, розміщені в мережі Інтернет (Этология.ру; Alexander, 1974; Charlton; Cosmides; Hagen, 2004; Hrdy; Kurzban, 2014). У світі щорічно проводяться декілька наукових конференцій з еволюційної психології, видається багато монографій та підручників. Відкриття еволюційної психології зараз активно «беруться на озброєння» в економіці, соціології, філософії, психіатрії, етології тощо (Дэннет, 2004; Скиба, 2005; Cohen, 2002; Drucker, 1994; Godfrey-Smith, 2001; Nesse, 2002; Этология.ру; Stevens,1996).
На пострадянському просторі ситуація декілька інша, зокрема, перекладено російською мовою та видано дуже мало робот еволюційних психологів (Кенрик, 2012; Палмер & Палмер, 2003). У 2013 році в Москві проведено першу загальноросійську наукову конференцію «Еволюційна та порівняльна психологія в Росії: традиції та перспективи» (Луценко, Е., 2013), а другу проведено у 2017 році (“Эволюционная и сравнительная”, 2017).
У більшості україномовних та російськомовних підручників з психології, психологічних словників, наукових статей не дуже часто можна знайти згадування про цей науковий напрям (Мещеряков & Зинченко, 2011; Гиппенрейтер, 2002; Маклаков, 2000; Немов, 1990; Трофімов та ін., 2005; Кондратьев, 2005; Столяренко, 2005). У вітчизняній психології було загальноприйнятим на початку курсу загальної психології розглянути еволюційну теорію походження нервової системи і психіки О. М. Леонтьєва та О. Р. Лурії (Леонтьев, 1972; Лурия, 2006; Хватов, 2011) і більше до цього питання не повертатися. Можливо, це було наслідком панівних ідеологічних меж марксизму, згідно яким людина, її свідомість, високо розвинутий мозок вважалися продуктами суспільної праці. Людина відривалась від біологічних коренів і протиставлялася іншим тваринам. Біологічне в людині начебто остаточно поступалося соціальному. Подібну думку висловив Р. С. Немов у першій книзі своєї трилогії: «До сього часу у своїх політичних, економічних, психологічних і педагогічних уявленнях про людину ми переважно враховували соціальний початок, а людина, як показала життєва практика, навіть у відносно спокійні часи історії не переставала бути частково твариною, тобто біологічною істотою не лише в розумінні органічних потреб, але й у власній поведінці. Основна наукова помилка марксистсько-ленінського вчення у розумінні природи людини полягала, імовірно, в тому, що в соціальних планах перебудови суспільства враховувався лише вищій духовний початок у людині та ігнорувалося її тваринне походження» (Немов, 1999, с. 129). 
Проте сучасні українські дослідники все частіше звертаються до еволюційно-психологічного підходу. Наприклад, В. Р. Дорожкін (2016) в своїй монографії використовує дані сучасної етології, еволюційної психології та біології для побудови власної концепції альтруїзму. Цей автор також частково спирається на концепцію інстинктів, яка зараз найбільше представлена в еволюційній психології, під час реалізації психотерапевтичних сесій (Кейсельман (Дорожкін), 2011).
В дисертаційній роботі Батраченко І. Г. (2010 р) розробляється концепція розвитку антиципації людини на засадах інтеграції системного, еволюційного та культурно-історичного підходів, яка репрезентує феномен антиципації в єдності його основних аспектів: філо-, соціо-, онто-, макро- та мікрогенезу. Даний автор спирається на таких представників еволюційної парадигми розвитку психіки, як П. К. Анохін, А. С. Кардашев, В. І. Крем’янський, Л. В. Крушинський, М. І. Вавілов, В. Грант, Ч. Дарвін, Л. Кено, А. Н. Сєверцов. 
У дисертаційній роботі Журавльової Л. П. (2008) досліджені філогенетичні передумови розвитку емпатії людини, зокрема, виникнення у живих організмів емоційних тонів, відчуттів, переживань, інстинкту спілкування, а саме, його первинної форми – імпринтингу. Автором обґрунтовано, що у філогенезі емпатія виникла як засіб оптимізації сукупної пристосованості особини, від якої залежить виживання не лише її нащадків, а й близьких родичів. Автор використовує доробки таких теоретиків еволюційного напряму, як П. К.  Анохін, О. С. Батуєв, М. Л. Бутовська, А. В. Вальдман, Д. Гудолл, Ч. Дарвін, Х. М. Р. Дельгадо, Я. Дембовський, Д. Дьюсьбері, Р. Клікс, Н. Л. Крєменцов, Л. В. Крушинський, В. Я. Кряжев, К. Лоренц, Д. Мак-Фарленд, Т. Рібо, А. Н. Сєверцов, П. В. Сімонов, К. Е. Фабрі, В. Д. Гамільтон, М. Л. Хоффман, Е. О. Вілсон.
О. Стебельська (2008) порівнює менталізм та еволюціонізм як методологічні підходи до вирішення проблеми свідомості. В своїй статті дослідниця наводить багато прикладів корисності еволюційного підходу для пояснення особливостей мислення, свідомості, творчості, хоча і доходить висновку про необхідність використання досягнень обох підходів для запобігання однобічності у сприйнятті цих психічних явищ. У своїй іншій роботі (Стебельська, 2012) дана авторка ставить за мету провести «критичне опрацювання» еволюційної епістемології (теорії пізнання). В даній статі авторка викладає низку психофізіологічних та еволюційних концепцій, які логічно та досить ретельно описують певні питання еволюційної психології – еволюційне походження культури та вищих психічних функцій. Проте наприкінці О. Стебельська, згадуючи існування критики даних концепцій (а критика завжди існує і буде існувати, оскільки завжди є зони непоясненого та невивченого), доходить висновку, що всі ці теорії є недостатніми і потрібен менталізм, який не виводить психіку з властивостей мозку та еволюції, а має бути духовним або ще не зовсім зрозуміло яким. Далі автор взагалі дійшла до того, що приписала еволюціоністам абсолютно чужі їм погляди та полишила їх давно відомих відкриттів. Цитуємо: «Відповідно свідомість у розумінні еволюціоністів постає як певне диво. Диво, основною функцією якого є адаптація до зовнішнього середовища. Однак про яку адаптацію йдеться під час створення певних еталонів, у прагненні людства якомога комфортніше й естетичніше облаштувати власний світ?». Дана авторка надає ще багато подібних емоційних та абсолютно необґрунтованих інтерпретацій, з яких можна чітко бачити, що вона не знайома з першоджерелами робіт етологів, еволюційних психологів, психофізіологів та когнітивістів, а спирається лише на певні, можливо упереджені, критичні огляди. І ще в її тексті спостерігається імпліцитне бажання мати прості відповіді на кшталт «менталізм» і небажання розбиратися у дуже складних явищах. Вона навіть припускається виразів на зразок «…вони зводять людину до високоякісного автомату, дії якого зумовлюються звичайними нейронами». В даному випадку ми можемо лише висловити здивування, що надзвичайно складні різноманітні одиниці нервової системи, об’єднані мільярдами особливих зв’язків, які мають властивості окремих мікроорганізмів з багатьма функціями, можна назвати «звичайними нейронами» в такому контексті, як це висловила автор. Але спростування подібних «наївних» або свідомо упереджених поглядів не входить до завдань нашої роботи і ми лише вкажемо декілька джерел, в яких сформульовані логічно та емпірично обґрунтовані теорії еволюційного походження свідомості, культури та інших вищих психічних функцій (Anderson, 2007; Baumeister, 2005; Corballis, 2000; Denton, 2006; Evans, 2004; Gardenfors, 2006; Gelfand, 2010; Macphail, 1998; Plotkin, 2010; Plotkin, 2007; Terrace, 2005).
О. О. Ковальова (2011) вказує на необхідність діагностики та врахування під час формування професійного вибору не лише набутих, але і вроджених (інстинктивних) поведінкових моделей, які вивчаються еволюційними психологами та етологами. Діагностика інстинктивності людини, на думку автора, дозволить прогнозувати її подальші дії, схильності до того або іншого виду діяльності та засоби, які людина обиратиме для досягнення мети. 
В іншій своїй праці даний автор (Ковальова, 2009) наводить результати власних емпіричних досліджень співвідношення між рівнем домінування інстинктивних програм поведінки над раціональними (примативності), рівнем лідерського потенціалу, а також орієнтацією на працю або гроші у молодих жінок і чоловіків. О. О. Ковальова виявила, що рівень примативності чоловіків прямо корелює з лідерськими якостями. У жінок спостерігається протилежна закономірність, про що свідчить зворотна кореляція – чим вище примативність жінок, тим менше їм властиві лідерські якості. Взаємозалежність примативності та орієнтації на працю виявилася аналогічною – у чоловіків кореляція пряма, а у жінок – зворотна. Закономірність між примативністю та орієнтацією на гроші інша – у чоловіків зворотна кореляція, а у жінок пряма. Такі дані погоджуються із відомими принципами еволюційної психології, згідно з якими, для жінок головний пріоритет – це ресурси, а для чоловіків – соціальний статус (Кенрик, 2012; Палмер & Палмер, 2003). 
С. С. Дєнєжніков (2014) згадує еволюційну психологію як один із засобів Hi-Hume-технологій, які у сучасному інформаційному суспільстві здатні змінювати індивідуальну і масову свідомість та маніпулювати нею в запланованому напрямі. Автор вказує, що Hi-Hume технології часто орієнтовані на ірраціональні, емоційні і підсвідомі рівні поведінки людини. До Hi-Hume технологій автор відносить маркетингові та бізнес-технології, основне завдання яких – управління поведінкою споживача, формування нових, у тому числі символічних і емоційних потреб, а також управління персоналом, зокрема, бізнес-інжиніринг, зорієнтований на створення нових бізнес-проектів; реінжиніринг, що займається реорганізацією бізнес-проектів; кризові технології, що управляють кризами у сфері бізнесу; коучинг-технології, націлені на створення бізнес-команди, зміцнення внутрішньокорпоративного духу, мотивування персоналу, запобігання або усунення конфліктів у колективі. Також до Hi-Hume технологій належать PR-технології, високі політтехнології, технології інформаційних воєн.
Луіс Сабайя Гомес (2010) наводить докази з еволюційно-психологічного дискурсу, які вказують на наявність природженої індивідуальної схильності людини робити внутрішньо властивими соціальні цінності і переконання, а також поширювати їх серед усіх членів суспільства. Він пише, що наявність такої природної схильності до соціалізації останніми десятиліттями соціобіологи і еволюційні психологи загалом пояснили через різні прояви людського альтруїзму у межах чотирьох афективних механізмів (батьківського, родового, еротичного і взаємної афективності). 
І. А. Мейжис (2015), формулюючи методологічні засади досліджень у соціологічній соціальній психології, стверджує, що ми неусвідомлено користуємося тими самими патернами поведінки, які склалися в процесі природної і соціальної еволюції. Теж саме можна сказати про лідерство, про розподіл ролей у політичних угрупуваннях тощо. Таким чином, саме способи соціальної поведінки і культуральні принципи співжиття впливають на збереження і згуртованість великої соціальної групи. А коли ці принципи порушуються, виникають революційні ситуації, лозунгами яких є саме повернення до базових принципів соціального співіснування.
В. Л. Романюк (2009) відносить інстинкти та безумовні рефлекси, які вивчаються в межах нейробіології, етології, зоопсихології, психогенетики і генетики поведінки тощо, до структурно-функціональних комплексів та механізмів, за допомогою яких нейрони як унікальні біосистеми реалізують когнітивний, емоційний та поведінковий потенціал людини.
Про універсальність еволюційного підходу для різних наук пише Л. М. Рибалко (2013). Зокрема, він вказує, що з аналізу наукової літератури на пошук сутності еволюційного підходу постає явним те, що такий підхід науковці застосовують до вирішення різних проблем. Проте майже всі вони об’єднуються підпорядкуванням відповідній загальній концепції, основою якої досить часто слугує системне пізнання та закономірності розвитку (відбір і мінливість). На цьому акцентують увагу в своїх дослідженнях не лише біологи (Ч. Дарвін, І. І. Шмальгаузен та ін.), а й філософи (К. Поппер, Г. Спенсер та ін.), психологи (О. Г. Асмолов, С. Л. Рубінштейн та ін.). Науковці застосовували і застосовують еволюційний підхід у тих випадках, коли постає необхідність у розкритті особливостей та закономірностей розвитку (еволюції природних систем, психіки людини, знань тощо), пояснюючи досліджувані ними процеси мовою еволюціонізму («дарвінівською» як дехто називав), застосовуючи ідею еволюції, яка, як стверджував К. Поппер (2002), «інтегрує об’єктивні знання про будь-що і завжди спрямована на перехід від невизначеного і простого до визначеного і складного» (с. 76).
О. А. Посвістак (2015) виділяє п’ять напрямів, у межах яких відбувалося становлення психології сім’ї як науки: еволюціоністського, функціонального, етологічного, емпіричного та наукового. Проте, еволюціоністський підхід у праці даного автора розуміється не в сенсі філогенетичного розвитку, а в сенсі просто поступового розвитку, а виділення в окремий підхід так званого «наукового» напряму, на нашу думку, робиться некоректно, оскільки тоді всі інші підходи начебто належать до «ненаукових». 
М. В. Нероба (2015) аналізує еволюційний вплив як один з чинників феномену материнства. Вона пише, що є науковці, які стверджують, що материнська прив’язаність підпорядковується виключно вродженим механізмам, які об’єднують людський рід з тваринним – Дж. Боулбі, К. Лоренц, Е. Панов та ін. Далі М. В. Нероба на основі аналізу культурного різноманіття та впливу соціальних чинників на материнську поведінку доходить висновку, що материнство не забезпечується повністю вродженими механізмами, воно містить у собі біологічне прагнення до материнства, що перетворене інтеріоризованими соціальними нормами. До речі еволюційні психологи для пояснення різних форм материнської поведінки також враховують крім успадкованих чинників усі інші впливи сучасного середовища (Daly & Wilson, 2001).
М. Г. Ткалич та Т. П. Зінченко (2013), аналізуючи типологію гендерних стереотипів особистості, вказують, що фізична привабливість входить у список найбільш важливих критеріїв при виборі статевого партнера і в чоловіків, і у жінок, хоча чоловіки ставлять її значно вище, ніж жінки. Естетична оцінка обумовлена впливом культури та особистим смаком. А з точки зору еволюційної психології, естетична оцінка лежить в основі рішення, яке безпосередньо пов’язане з виживанням та продовженням роду. Емпіричні дослідження виявили, що хоча індивідуальні та культурні відмінності в естетичній оцінці існують, але її основа – естетичне почуття – є продуктом довготривалого природного добору.
У дослідженні ставлення особистості до власної зовнішності Р. Ю. Вовчук (2011) вказує, що ще Ч. Дарвін одним з перших висунув концепцію про універсальність привабливості зовнішності людини в різних культурах. Серед сучасних дослідників цього питання автор називає таких еволюційних психологів як Д. Басс, С. Джурард, Б. Пеннінгтон, П. Секод, М. Тіггеман, В. Суемі, А. Фернхем, які описують загальні принципи, що скеровують переваги у виборі тієї або іншої зовнішності у партнера. При цьому ключовими питаннями досліджень є фізичні маркери привабливості (що саме приваблює?) і мотивація вибору (чому вони важливі?). Ставлення до зовнішності особи протилежної статі є комплексним набором адаптацій, які організовують і скеровують репродуктивні зусилля індивіда. Ці адаптації є наслідком тривалої еволюції, тому вони мають крос-культурний характер, який виявляється в усіх суспільствах. Цей автор демонструє ще й психологічний та соціокультурний підходи до аналізу ставлення до зовнішності, а еволюційний підхід він відносить до біомедичного разом з підходом психології здоров’я за Н. Рамсі та Д. Харкорт. Він вважає усі ці підходи взаємодоповнюючими.
А. М. Прокофьева (2010) використала еволюційно-психологічний підхід під час вивчення музичної культури та музичної рефлексії. Автор пише, що еволюційна психологія розширює розуміння розвитку від фізичного до психічного. Наш розум синхронно еволюціонував з фізичним світом. Характер мислення, здібність вирішувати проблеми певним чином, сенсорні системи – все це є продукт мільйонів років розвитку. Припускається, що музикальність та танцювальність були (і є) сексуально привабливими якостями задля осіб протилежної статі. Той, хто може співати та танцювати, демонструє потенційним партнерам витривалість та добрий загальний стан здоров'я, як фізичний, так і психічний. Присутність цих навичок також демонструє, що у цієї особи досить їжі та є надійний притулок, щоб мати час удосконалювати свою майстерність. Крім того, посилаючись на Джефрі Міллера, автор бачить ще додаткові можливості музики як засобу соціального зв'язку та спільності. Колективне створення музики може заохотити людей (соціальних тварин) до згуртованості. І, можливо, музика історично служила тому, щоб просувати почуття єднання групи та давала змогу виконувати інші соціальні дії. Давні співи навколо вогнища могли бути засобом не спати, щоб відвернути хижаків, та розвивати соціальну координацію і співпрацю в межах соціальної групи. 
Під час вивчення іншого соціально-психологічного феномену – агресії, українська дослідниця О. О. Блискун (2013) провела порівняння соціобіологічного підходу розуміння агресії (психогенетика та еволюційна психологія) з іншими – психоаналітичним (З. Фрейд), етологічним (К. Лоренц), соціодинамічним (К. Хорні), теорією людської деструктивності (Е. Фромм), фрустраційною теорії агресивності. Вона дішла висновку, що еволюційна психологія виходить з широкого розуміння агресивних моделей поведінки в їхніх еволюційних контекстах, де велике значення, разом з генетичними і біологічними чинниками, приділяється також соціальним і когнітивним чинникам. Авторка наводить думку Д. Басса, що з точки зору еволюційної психології агресія не є ні особливим, ні унітарним явищем. Вона являє собою сукупність адаптивних стратегій поведінки, яка проявляється в дуже конкретних контекстуальних умовах. 
Таким чином можна бачити, що еволюційна психологія все більше починає цікавити українських дослідників. Проте таких досліджень дуже мало у порівнянні з представленістю даного напрямку в сучасній світовій психології. Також вони здебільшого описові, а не такі, що спираються на даний підхід для організації досліджень. Тому пріоритетом нашої роботи було саме використання відкритих у межах еволюційної психології закономірностей та пояснювальних можливостей для розв’язання низки актуальних проблем сучасної психології. Але для розуміння сучасного стану даного підходу розглянемо спочатку історичні аспекти його розвитку.

1.2. Розвиток еволюційної психології у ХХ та ХХІ столітті
Еволюційна психологія зароджувалась та розвивалась на базі цілої низки наукових напрямів: еволюційної біології та філософії, психології адаптацій (функціональної психології), зоопсихології, порівнювальної психології, фізіології, психологічних концепцій еволюційного походження психіки та свідомості, біхевіоризму, психоаналізу, когнітивної психології, етології, соціобіології, генетики, клінічної психології та психіатрії.
Попередні пошуки психологів функціональної орієнтації були обмежені, з одного боку, деякими суперечливими моментами в теорії Дарвіна (наприклад, поняттям групового відбору), а з іншого боку, вульгаризацією теорій Дарвіна та Спенсера так званим соціал-дарвіністським трактуванням, яке виправдовувало експлуатацію, расизм, несправедливість та інші негативні соціальні явища. Новий поштовх до розвитку еволюційної психології в її сучасному вигляді був наданий працями еволюційних біологів У. Гамільтона, Дж. Вільямса, Р. Тріверса та Дж. Мейнарда Сміта 1963–1974 років, які продовжили та розвинули теорію Дарвіна, що отримало назву «нового дарвінізму» або синтетичної теорії еволюції (Barkow, Cosmides, & Tooby, 1992; Hagen, 2004; Rossano, 2003).
Класичний смисл природного, а також статевого відбору полягає в тому, що гени, які кодують різнобічні ознаки, реплікуються та поширюються, якщо їх носії розмножуються. Гени тим більше поширюються, чим більше їх носії здорові та привабливі для статевих партнерів. Тому види накопичують гени, які дозволяють їм бути здоровими, пристосованими і привабливими для іншої статі. Але здоров’я та репродуктивна успішність, наприклад, у во