Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна 
Факультет міжнародних економічних відносин 

та туристичного бізнесу 
 

Кафедра міжнародних економічних відносин імені Артура Голікова 
 
 
 

Кваліфікаційна робота 
магістра 

 
 

на тему: «ВПЛИВ «ЗЕЛЕНОЇ» ЕНЕРГЕТИКИ НА  

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ  РОЗВИТОК  

КРАЇН ЄС ТА УКРАЇНИ» 

                                                                            
 
 
 
 
 
       Виконав: 
                                                                       студент 2 курсу групи УО-61 
                                                                       спеціальності «Міжнародні економічні 
                                                                       відносини» 
                                                                       освітньої програми «Міжнародні 
                                                                       економічні відносини»  
                                                                       другого (магістерського) 
                                                                       рівня вищої освіти 
                                                           

 Тарасов Д.С. 

  
  
                 Керівник: д.е.н., проф. Матюшенко І. Ю. 

 
                Рецензент: д.е.н., проф. Н. В. Проскурніна 

 
 
 
 

Харків – 2023 року 



2 
 

 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна 
Факультет міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу 

Кафедра міжнародних економічних відносин імені Артура Голікова 
 

 
Рівень вищої освіти другий (магістерський) 
Спеціальність 292 – «Міжнародні економічні відносини» 
Освітня програма – «Міжнародні економічні відносини» 
 
         ЗАТВЕРДЖУЮ 
         Завідувач кафедри міжнародних 
        економічних відносин 
                                                                                 імені Артура Голікова 

                                                                                 Надія КАЗАКОВА 
 
                                                                                  ____________________ 
                                                                                «____» _____________2023 року 
 

 
З А В Д А Н Н Я 

НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ СТУДЕНТУ 
 Тарасову Денису Сергійовичу  

 
1. Тема роботи «Вплив «зеленої» енергетики на соціально-економічний  розвиток  

країн ЄС та України» керівник роботи д. е. н., проф. Матюшенко І. Ю. 

затверджені наказом по університету від від № 4002-5/248 від 03.02.2023. 

2. Строк подання студентом роботи___20.11.2023 р.______________________ 

3. Перелік питань, які потрібно розробити: 

дослідити теоретичні підходи до оцінки впливу «зеленої» енергетики на розвиток 

країн ЄС та України; розглянути сучасний стан соціально-економічного розвитку 

країн ЄС та України; розкрити методичні підходи до оцінки впливу «зеленої» 

енергетики на розвиток країн ЄС та України; оцінити фактори розвитку «зеленої» 

енергетики на розвиток країн ЄС та окремо України; проаналізувати соціально-

економічний розвиток країн ЄС та України під впливом факторів «зеленої» 

енергетики; провести аналіз перспективи соціально-економічного розвитку країн ЄС 

та України під впливом «зеленої» енергетики; провести моделювання впливу 

«зеленої» енергетики на розвиток країн ЄС та України; визначити перспективи та 



3 
 

розробити  рекомендації щодо врахування впливу «зеленої» енергетики на розвиток 

країн ЄС та України. 

4. План роботи 
 

№ 
з/п 

Назва етапів роботи 

 Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження впливу «зеленої» 
енергетики на розвиток країн світу

 Розділ 2.  Оцінка впливу «зеленої» енергетики на розвиток країн ЄС та 
України 

 Розділ 3.  Перспективи соціально-економічного розвитку країн ЄС та 
України під впливом «зеленої» енергетики

 
5. Дата видачі завдання____01.12.2022___________________________________ 
                                                  
 
 
 
            Студент _______________ Д. С. Тарасов 

                      (підпис) 

 

 
                               Керівник роботи _____________ І. Ю. Матюшенко І.Ю 

                                                        (підпис) 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 



4 
 

ЗМІСТ 

Вступ.......................................................................................................................5  

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження впливу «зеленої» 

енергетики на розвиток країн світу………………………………………………..7  

 1.1. Теоретичні підходи до оцінки впливу «зеленої» енергетики на розвиток 

країн…………………………………………………………………………………….7  

 1.2. Сучасний стан соціально-економічного розвитку країн ЄС та 

України………………………………………………………………………………..11  

 1.3. Методологічний підхід до оцінки впливу «зеленої» енергетики на 

розвиток країн ЄС та України……………………………………………………….23 

 Висновки до розділу І…………………………………………………………28  

Розділ 2. Оцінка впливу «зеленої» енергетики на розвиток країн ЄС та 

України……………………………………………………………………………….29  

 2.1. Оцінка факторів розвитку «зеленої» енергетики країн ЄС………. ….29 

 2.2. Вплив «зеленої» енергетики на трансформацію енергетичного сектору 

України………………………………………………………………………………..32 

 2.3. Соціально-економічний розвиток країн ЄС та України під впливом 

факторів «зеленої» енергетики……………………………………………………...36 

 Висновки до розділу ІІ………………………………………………..............41  

Розділ 3. Перспективи соціально-економічного розвитку країн ЄС та 

України під впливом «зеленої» енергетики……………………………………..43  

 3.1. Моделювання впливу «зеленої» енергетики на розвиток країн ЄС та 

України………………………………………………………………………………..43  

 3.2. Перспективи та рекомендації щодо врахування впливу «зеленої» 

енергетики на розвиток країн ЄС та України………………………………………55  

 Висновки до розділу ІІІ………………………………………………………..64  

Висновки……………………………………………………………………………..67  

Список використаних джерел……………………………………………………..70  

Додатки………………………………………………………………………............76  

 
 

  



5 
 

ВСТУП 
 
 Актуальність теми дослідження. Під «зеленою енергетикою» розуміють 

відновлювальні джерела енергії, невичерпні у природі . Розвиток «зеленої» енергетики 

визначається як ключовий напрямок економічного зростання. Однією з економічних 

пріоритетів сучасності є використання відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) та 

впровадження нових технологій для їхнього розвитку, які стосуються як економіки 

нашої країни, так і світової. Очевидно, що перспективною є переорієнтація та розвиток 

«зеленої» енергетики, яка створить умови для мінімізації екодеструктивного впливу на 

природне середовище за прийнятних темпів розвитку національної економіки. 

Важливо відзначити, що світові лідери активно розвивають 'зелену' енергетику, 

створюючи відповідні стимулюючі механізми та інструменти. 

 Ухвалений Україною Європейський вектор розвитку передбачає синхронізацію 

енергетичної політики. Ускладнення цього процесу в Україні пов'язане з воєнним 

конфліктом, недостатністю нормативно-правового забезпечення та відсутністю 

ефективних механізмів стимулювання та поширення «зеленої» енергетики, що 

підкреслює актуальність проведення дослідження. 

  Мета дослідження – це  вивчення впливу «зеленої» енергетики на соціально-

економічний розвиток країн ЄС та України та розробка відповідних рекомендацій. 

 Завдання роботи:  

- визначити теоретичні підходи до оцінки впливу «зеленої» енергетики на 

розвиток країн; 

- охарактеризувати сучасний стан соціально-економічного розвитку країн ЄС та 

України; 

- розробити методологічний підхід до оцінки впливу «зеленої» енергетики на 

розвиток країн ЄС та України; 

- оцінити фактори розвитку «зеленої» енергетики країн ЄС; 

- проаналізувати вплив «зеленої» енергетики на трансформацію енергетичного 

сектору України; 

- проаналізувати соціально-економічний розвиток країн ЄС та України під 

впливом факторів «зеленої» енергетики; 



6 
 

- провести моделювання впливу «зеленої» енергетики на розвиток країн ЄС та 

України; 

- визначити перспективи та розробити рекомендації щодо врахування впливу 

«зеленої» енергетики на розвиток країн ЄС та України 

 Об’ектом наукового дослідження є розвиток «зеленої» енергетики в країнах 

ЄС та Україні. 

  Предмет наукового дослідження: вплив «зеленої» енергетики на соціально-

економічний розвиток країн ЄС та України. 

 Використані методи дослідження у процесі досліду: загально-наукові 

методи пізнання: теоретичного аналізу, синтезу, опису, систематизації, порівняння 

та узагальнення, крім того аргументування та моделювання. А також табличний і 

графічний методи. Бібліографічний метод дозволив встановити недостатній рівень 

досліджень стосовно статистичних данних щодо впливу «зеленої» енергетики на 

соціально-економічний розвиток України та країн ЄС.  

Аналіз досліджень та публікацій. Питання розвитку альтернативних джерел 

енергії як в Україні так і в країнах ЄС досліджуються низкою науковців, а саме: Л. 

Мельником [5,6], О. Полянським [46], Л. Пташенко [42], Дьяконовим [46], О. 

Кубатком[4], В. Кубчак [50], А. Скрипником [44], О. Чигрин [47] та інш. А тема 

ефективного використання альтернативних джерел енергії висвітлюється в багатьох 

роботах зарубіжних та вітчизняних науковців такіх як: Б. Екхаус, В. Матіс та Д. 

Муто [9], Я.Прищепи та О.Богданьок [14], Д. Закіянова [12], В. Омельченка [35]. 

 Апробація. Результати дослідження було освітлено на міжнародному форумі, 

«Актуальні проблеми та перспективи розвитку національного господарствам в 

умовах глобальної нестабільності», що проводилась у Кременчуцькому 

національному університеті імені М.Остроградського". 

 Робота складається зі вступу, 3-х розділів, висновків; містить 86 сторінок 

тексту, 5 рисунків, 8 таблиць, 2 додатки. Список джерел включає 51 найменування 

літератури, 41 електронних публікацій». 

 

  



7 
 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ 

ВПЛИВУ «ЗЕЛЕНОЇ» ЕНЕРГЕТИКИ НА РОЗВИТОК КРАЇН СВІТУ 

 

 1.1 Теоретичні підходи до оцінки впливу «зеленої» енергетики на 

розвиток країн. 

 

 Така «молода» галузь енергетики спочатку непомітно, а далі все стрімкішими 

темпами інтегрувалася в світову енергетику і сьогодні ці процеси стали 

незворотними. 

 Енергія з відновлюваних джерел, так звана «зелена» енергія, поступово почала 

витісняти традиційну «брудну» енергетику. Застосування зеленої енергетики 

розкриває перед нами нові перспективи щодо збереження та раціонального 

використання природних ресурсів. Ця сфера відіграє ключову роль у забезпеченні 

економічного функціонування та росту не лише світових країн загалом, але і 

конкретно України. Зелена енергетика стає невід'ємною частиною якості життя 

глобальної спільноти та всіх громадян України. 

 Зясуемо основіні теоретичні підходи до оцінки впливу «зеленої» енергетики 

на розвиток країн світу та України: 

 1. Важливий, один з пріоритетних факторів впровадження «зеленої» 

енергетики, є загроза кліматичних змін і екологічної небезпеки для людей через 

забруднення атмосфери викидами вуглецю, метану, сірки та іншими шкідливими 

сполуками. Вони пришвидшують глобальне потепління та екологічну катастрофу. 

Найбільше ці викиди спричинені використанням традиційних джерел енергії на 

викопному паливі. Треба вже давно піклуватись про екологію нашої планети та 

майбутне наших нащадків. Отже, зменшення викидів парникових газів досягається 

шляхом використання енергії, яка не викликає викидів вуглецю і відновлюється з 

природних джерел. 

 2. Суттєвий аспект вирішення проблеми полягає у стабілізації політичного 

середовища та вирішенні військових конфліктів. Спроби перерозподілу природних 

ресурсів на Землі і виникнення пов'язаних з цим військових конфліктів, а також 

політична нестабільність в країнах, які є експортерами традиційних енергоресурсів, 



8 
 

призвели до того, що промислово розвинені та розвиваючіся країни намагаються 

перейти на шлях розвитку та комплексного використання відновлювальних джерел 

енергії. Це стало актуальним через вплив корпорацій, які мають монопольний 

контроль над ресурсами. Можливість вибору джерел енергії є гарантією миру і 

прозорості в політичних і економічних процесах у всесвітньому масштабі. 

 3. "Розвиток «зеленої» енергетики визначається як стратегічний курс для 

забезпечення економічного росту. Використання відновлювальних джерел енергії 

(ВДЕ) та впровадження нових технологій для їхнього розвитку визнаються 

економічним пріоритетом для глобальної економіки. За даними Європейської 

комісії  

 У 2019 році, використання ВДЕ дало можливість зекономити близько € 30 

млрд на витратах на імпортоване паливо. Також, за оцінками Міжнародного 

енергетичного агентства, вартість підтримки відновлюваної енергетики в ЄС склала 

€ 26 млрд у тому ж році. Це свідчить про те, що витрати на підтримку використання 

поновлюваних джерел енергії повністю компенсуються завдяки ефективній економії 

витрат, уникненим за рахунок зменшення імпорту викопного палива. 

  4. Зменшення вартості електроенергії на оптовому ринку відбувається через 

заміну високомаржинальних електростанцій традиційної генерації на станції, що 

використовують відновлювальні джерела енергії (ВДЕ). Наприклад, зниження 

витрат на імпортне паливо в країнах ЄС за допомогою збільшення частки ВДЕ 

призводить до економії не менше, ніж 30 млрд євро щорічно. 

 5. Зменшення витрат на заходи з охорони навколишнього середовища і 

здоров'я населення, що проводяться на територіях, де розташовані підприємства 

вуглеводневої енергетики та атомної галузі, є актуальним завданням. Коли йдеться 

про витрати на такі заходи, неможливо обійти увагою атомну енергетику з усією її 

необхідністю вирішення наслідків.  

 Наприклад, першочерговими витратами є ті, які пов'язані із подоланням 

наслідків аварії на чорнобильській аес та наданням підтримки сім'ям постраждалих 

від цієї катастрофи. Україна щорічно здійснює успішний спрямування більше ніж 2 

млрд гривень на ці цілі, і загальні витрати за останні 30 років, включаючи 

міжнародну допомогу, перевищують 200 мільярдів доларів. [2].  



9 
 

Другорядні, це витрати на зберігання відпрацьованого ядерного палива [4]. 

 6. Створення нових робочих місць у галузях виробництва обладнання для 

підприємств, які займаються відновлювальною енергетикою, є активним внеском у 

розвиток економіки. Забезпечення населення робочими місцями залишається 

невід'ємною складовою для досягнення економічного і соціального розвитку, що 

залишається ключовим пріоритетом для урядів. Згідно зі світовим рівнем зайнятості, 

що визначає кількість втрачених робочих місць з часів початку економічної кризи у 

2008 році до 2020 року, наразі це число становить 61 мільйон осіб. [10]. 

 Згідно інформації від Міжнародного енергетичного агентства IRENA, вже у 

2020 році сектор відновлюваної енергетики у 10 країнах світу створив роботу для 

7,7 мільйонів осіб. Прогнозується, що новий ринок праці, породжений розвитком 

сектору відновлювальної енергетики, може забезпечити ще 24,4 мільйони робочих 

місць до 2030 року [13]. 

 7. Додаткові податки. У секторі відновлювальної енергетики в україні 

надходження в державний бюджет зростають за рахунок оплати виробниками 

енергії з відновлювальних джерел податку на додану вартість (пдв) на суму понад 

1,9 мільярда гривень та податку на прибуток на суму 836 мільйонів гривень лише за 

2020 рік. [18]. 

 8.  Розгалужені ефекти впливу розвитку відновлювальної енергетики в 

суміжних галузях. Розвиток сектору відновлювальної енергетики сприяє прогресу в 

інших сферах, зокрема в науці та нових галузях; виробництві обладнання, 

використовуваного для "зелених" проектів. В Україні наразі кількість таких 

підприємств невелика - усього п'ять компаній у кожному напрямку генерації, хоча 

сонячна енергетика виявляється трошки більш прогресивною, припадаючи на неї 

вже вісім виробників різноманітного високотехнологічного обладнання [16].

 Важливий мультиплікативний ефект на місцевому рівні виникає в галузі 

біоенергетики. Біогазові установки, крім здатності виробляти електроенергію та 

тепло, також стають чинником створення робочих місць, часто на базі вже існуючих 

сільськогосподарських підприємств, щоб забезпечити операційну експлуатацію 

таких установок. Це призводить до створення додаткових робочих місць для 

заготівлі біологічної сировини та її транспортування. Крім того, ці установки 



10 
 

генерують додатковий корисний продукт - високоефективні знезаражені добрива, 

які повертають поживні речовини в ґрунт для утворення гумусу та сприяють 

виробництву екологічно чистих добрив. Завдяки такому виробництву мінеральних 

добрив та заготівлі сировини для виробництва біогазу створюються нові робочі 

місця та додаткові доходи. 

 9.  Покращення загального добробуту населення. Вигоди використання 

відновлювальних джерел енергії виходять за межі традиційних економічних 

показників. Прогнозується, що подвоєння відсотка використання поновлюваних 

джерел енергії до 2030 року позитивно вплине на загальний рівень добробуту у 

глобальному масштабі, збільшуючи його на 2,7% та ВВП на 0,6%. Завдяки більш 

широкому застосуванню електрифікації у галузі тепла та транспорту, 

передбачається подальший ріст у всіх економіках світових країн [13]. 

  
1.2 Сучасний стан соціально-економічного розвитку країн ЄС та України 
 

 
 ЄС, так само як і Україна, пройшов другу серйозну соціально-економічну 

кризу за останні три роки. Причини цих криз відмінні: криза 2020 року викликана 

глобальною коронавірусною пандемією, а 2022 рік став трагічним для України через 

російську агресію. Незважаючи на відмінну глобальну природу цих криз, їх 

візуальні прояви мають схожі риси [42]. 

 Сучасні вулиці виглядають "звичайно": напівпорожні, магазини та аптеки 

працюють у спеціальних режимах (з масковими вимогами чи світловими 

індикаціями), обмежено перебування людей за межами дому чи роботи, транспорт 

має обмеження у роботі, а закупівлі продовольчих товарів робляться на кілька днів 

наперед або навіть на запас. Також спостерігаються різкі стрибки цін на 

найнеобхідніші товари, фіскальні і валютні дисбаланси. Водночас є й позитивні 

аспекти, такі як послаблення адміністративного, податкового та регуляторного 

тиску, а також державна підтримка для домогосподарств і підприємництва. 

 Важко визначити, про яку саме кризу йдеться. Очевидно, це стосується не 

лише України, але, можливо, заходи, які були вжиті для подолання кризи 2020 року, 

можуть служити прикладом у пошуку шляхів відновлення післявоєнного періоду. 

Серед найважливіших аспектів цих криз виявилася неготовність навіть розвинутих 



11 
 

країн до швидкої та координованої дії перед загрозами, що спочатку розглядалися 

як локальні. 

 Підсумково, спроби посилити коронавірусну дипломатію (замість реальної 

вакцинації) або недостатня обережність у протидії агресору (щоб не розлютити) 

швидко виявили свою беззмістовність, особливо в контексті непослідовності та 

суперечливості міждержавних дій.  

 Навіть при глобальному поширенні коронавірусу, пошук та виробництво ліків 

не стали міжнародними. Це вилилося в чрезмерні обмеження і контроль 

громадськості, спрямовані не тільки на дотримання карантинних вимог, але і на 

обмеження громадянських прав і свобод у багатьох країнах.  

 Незважаючи на те, що уряди під час пандемії коронавірусу намагалися 

мобілізувати ресурси для охорони здоров'я та медичних закупівель, виробництво, 

торгівля та транспорт зазнали краху. Робочі місця були заблоковані, і 

результативність антикризових заходів залишалася невизначеною, позбавляючи 

суспільство належних перспектив. 

 Недосягнення узгодженості в протидії коронавірусу можна пояснити 

неочікуваністю його масштабності, хоча епідемії різного роду за останні десятиліття 

траплялися майже щорічно. Війна в Європі також була несподіваною, і уряди 

європейських країн були здивовані надійністю НАТО, яке вважалося гарантом миру. 

Слабка узгодженість позицій країн ЄС і НАТО може бути вигідною для агресора. Це 

вплинуло на Європу, і особливо на недооцінку Україною ризиків вторгнення та 

розгортання повномасштабної війни. 

 Війна виявила диференційований вплив на суспільства, країни в різному 

ступені були вражені, і вони реагували по-різному. Крім України, яка зазнала 

безпрецедентних втрат, економіка багатьох країн втратила доступ до ресурсів через 

імпортне здорожчання, хоча це не мала критичного характеру. 

 Психологічні втрати доповнили економічні, і обидві множили один одного. 

Під час коронавірусу люди стали перебувати вдома, працювати віддалено, 

дотримуватися заборон на переміщення. Війна призвела до переміщення великої 

кількості людей, створення масштабних міграційних потоків по всій Європі і 

спричинила швидку "втому" в багатьох країнах. 



12 
 

 Коронавірусне цунамі охопило всіх майже одночасно, призвело до втрат і 

руйнування звичних економічних механізмів. Однак головні ризики були 

тимчасовими, як показує чемпіонат світу з футболу, де через півтора року після 

початку пандемії ніхто на стадіонах не носив масок. Війна в Україні триває, і її 

завершення важко передбачити. Хоча переможний хід української армії можливий, 

реальність не надає права на оптимізм 

 Відповідь на економічні проблеми України останніми десятиліттями здається 

зрозумілою. Це полягає в обмеженій здатності політичної еліти країни (незалежно 

від партійної належності) послідовно реалізовувати рішення на користь держави, 

намагаючись подолати труднощі, які вона сама ж породжує. Замість будівництва 

держави благополуччя, яке було очікувано на початку незалежності, влада постійно 

стикається з труднощами, які сама ініціює. Причини цього слід шукати у глибших 

проблемах, аніж у неспроможності парламенту чи уряду діяти послідовно.  

 Низка негативних практик влади в економічній сфері гальмують потрібні 

трансформації, які були б корисні як для українського бізнесу, так і для міжнародних 

партнерів України. 

  Звернемо увагу на окремі системні проблеми:  

− вибірковий силовий тиск на бізнес;  

− слабкість інституцій, що гарантують права власності. В Україні права 

власності значною мірою залежать від лояльності та/або персональної 

приналежності бізнесменів до політичної сили, яка перебуває при владі.; 

− тінізація української економіки. Тіньовий сектор складає приблизно половину 

економіки країни, надаючи зайнятість та доходи мільйонам українців і 

виконуючи завдання соціальної підтримки [8]. 

 Спроби заборон та придушення тіньової діяльності не призводять до бажаних 

результатів. Однією з причин цього є те, що "напівтіньовий" спосіб ведення бізнесу 

і одержання доходів громадян надають владі додаткові важелі впливу на них з метою 

забезпечення політичної лояльності та економічної підтримки. Це робить владу не 

зацікавленою у створенні більш прозорого економічного середовища. 

 Однак з наближенням перемоги можна спостерігати приклади того, що 

політизація економіки та економічної політики прискорено відновлюється. 



13 
 

Демонстрація непрозорих практик ухвалення та реалізації політичних рішень 

владними структурами призводить до розбалансування в економічній та суспільній 

сферах життя країни. 

 Дві події, що відбулися одна за одною (і особливо невизначеність термінів 

завершення війни), представляють великі випробування для українського 

суспільства. Важко гарантувати, що в найближчому майбутньому світ не стикається 

з новими загрозами, такими як пандемія чи екологічна криза, які також можуть мати 

руйнівний характер, особливо для країн ЄС. 

 Найбільші збитки виникають у наступних сферах: 

 1)  руйнування виробничих потужностей, таких як енергетика, житлово-

комунальний сектор, транспорт, металургія, нафтопереробна промисловість, 

підприємства оборонно-промислового комплексу; 

 2)  зупинення інвестиційних проектів через високі інвестиційні ризики в 

будівництві та машинобудуванні; 

 3)  зменшення попиту населення через окупацію, активні воєнні дії або 

міграцію (понад 7,5 млн громадян за межами країни), що призводить до скорочення 

економічної активності у сфері послуг та окремих галузях промисловості (готельно-

ресторанний бізнес, креативні індустрії, такі як виробництво та розповсюдження 

кіно- та відеофільмів, література, мистецтво, архітектура, рекламні агентства, 

театри, концертні зали, музеї, легка промисловість); 

 4) руйнування транспортної інфраструктури, блоковані порти, обмеження на 

транскордонні валютні платежі (крім критичного імпорту), що призвело до втрати 

понад 50% експорту протягом тривалості війни, загрожуючи світовій продовольчій 

безпеці через велику частку агропромислової продукції в експорті України; 

 5) Звуження асортименту внутрішніх товарів і дефіцит імпортних 

енергоресурсів, що підсилює тиск на інфляцію та валютний курс [24]. 

 Окремі галузі економіки, такі як державне управління та оборона, банківська 

сфера, інформаційно-комунікаційні технології, харчова промисловість, роздрібна 

торгівля, а також галузі охорони здоров'я та освіти, продовжують свою діяльність.  

 У останні місяці 2022 року в Україні з'явилися нові ризики, які можуть 

призвести не лише до додаткових економічних втрат, але й гальмувати відновлення 



14 
 

країни. Масовані бомбардування критичної інфраструктури, зокрема систем 

електро-, водо- і теплопостачання, стали серйозною загрозою, особливо в зимовий 

період. 

 У листопаді 2022 року українські міста та села перейшли на режим дозованого 

електропостачання, що призвело до відключень та аварій. Окрім незручностей для 

населення, тривалі обмеження електропостачання призвели до скорочення робочого 

часу промислових підприємств і практично всієї сфери побутових послуг.  

 Це призвело до погіршення економічних показників країни, зокрема 

збільшення тиску на інфляцію та валютний курс. На фоні тривалої російської агресії, 

українська економіка демонструє стійкість, але виникає загроза подальшого 

розбалансування макроекономічного середовища країни. 

 Історія України підтверджує, що найбільші втрати незалежності та свободи 

спостерігалися в мирний період, коли патріотичні сили не могли консолідуватись, а 

розбрат призводив до втрати довіри громадян і створював умови для реваншу 

антиукраїнських сил.  

 Сподіваємося, що відновлення країни буде успішним, зокрема завдяки 

підтримці партнерських країн. Україна, яка інтегрується в глобальний економічний 

простір, стає все більше вразливою до впливу світових тенденцій. Для 

прогнозування перспектив країни важливо враховувати основні процеси і тенденції 

в розвинених країнах. 

 На сьогодні є підстави вірити, що мирний процес відновлення країни буде 

успішним, зокрема завдяки співпраці з іншими країнами-партнерами. Україна, яка 

систематично інтегрується в глобальний економічний простір, стає все більше 

вразливою до впливу та взаємодії з процесами, що розвиваються у світовій економіці 

та визначаються переважно найбільшими світовими економіками. 

 Отже, для правильного розуміння короткострокових перспектив країни 

необхідно враховувати основні тенденції та процеси розвитку провідних країн. 

Після виявлення певної стабільності під час пандемії коронавірусу, російська агресія 

спричинила "ідеальний шторм" як в сфері безпеки, так і в економічній сфері, навіть 

для економічно міцних країн ЄС. Енергетичний тиск на Європу та зерновий тиск на 



15 
 

високорозвинені країни демонстрували вразливість сучасного світу, його недолік у 

захисті від провокаційних негативних інтенцій і дій. 

 Внаслідок цього країни стикаються з різноманітними дефіцитами, що 

виявляються не лише на рівні державних фінансів і ресурсів для домогосподарств, 

але й на рівні традиційних енергетичних і агропромислових товарів, технологічних 

компонентів (напівпровідників, нових джерел енергії) та виробничих ресурсів, що 

стали наслідком руйнування ланцюгів створення доданої вартості. Відзначається 

сильний інфляційний тиск, який викликав негативні очікування та побоювання щодо 

можливості рецесії в світовій економіці. 

 Затребування в подальшому розвитку виробничих процесів за будь-яких умов 

кризи вибудувало усвідомлення необхідності інституційних змін та їхнього 

подальшого впровадження. Це включає поліпшення прозорості та взаєморозуміння 

між провідними розвинутими країнами, які спільно ведуть стратегічний розвиток. 

Наприклад, заміна концепції офшорінгу на френдшорінг та створення ідеологічних 

засад розвитку економічних відносин з різними країнами.  

 Також відзначається оновлення і включення у відпрацювання правил взаємодії 

міжнародних (фінансових) інститутів високорозвинених країн, з метою посилення 

міжнародної співпраці та поліпшення торговельних та інвестиційних потоків. 

Ефективна економічна (торговельна) координація визнається як ключовий фактор 

для економічного розвитку та забезпечення економічної безпеки. Відзначається, що 

Світова організація торгівлі протягом останнього десятиріччя не впоралася з цими 

функціями, що призвело до пошуку нових структур  [42]. 

 З тим, як світові лідери розпочали 2023 рік, виникають нові виклики. Один із 

значущих економічних впливів, пов'язаних з війною в Україні, - це глобальна 

інфляція. У 2022 році вона стала одним з основних факторів, що гальмують світову 

економіку, включаючи провідні глобальні країни (див. таблицю "Інфляція у 

найбільших економіках"). 

Таблиця 1.1 

Інфляція у найкрупніших економіках 
КРАЇНИ 2020 2021 2022

США 1,4 7,0 7,0
Євро-зона -0,3 5,0 10,0

Японія -0,2 -0,2 -2,2



16 
 

Китай 0,2 1,5 2,8
[45] 

 З самого початку етапу шокового розкручування інфляції було очевидно, що 

це є частиною "гібридної війни" Росії проти демократичних країн Європи, що, 

безумовно, призведе до значних макроекономічних наслідків. З одного боку, це 

призведе до послаблення стимулів для зростання реального сектору економіки, а з 

іншого боку - впливатиме на вартість національних валют, потоки зовнішньої 

торгівлі та інвестицій, а також боргові позиції. 

 Слід визнати, що це реально відбулося в переважній більшості країн. 

Макроекономічні прогнози фінансових інститутів світового рівня, які були 

опубліковані на початку 2022 року, швидко виявились неправдивими. 

 Навіть сьогодні очікувані показники зростання у 2023 році мають дуже 

"скромний" характер. За оцінками МВФ, зростання реального глобального ВВП 

складе 2,7%, порівняно з високими 6% у 2021 році. Також значно втратить силу 

динаміка найбільших економік (таблиця 1.2). 

Таблиця 1.2 

Зростання реального ВВП найкрупніших економік 

КРАЇНИ 2019 2020 2021 2022(о) 2023(п)
США 2,3 -3,4 5,7 1,6 1,0
Китай 6,0 2,21 8,1 3,2 4,4

Євро-зона 1,6 -6,1 5,2 3,1 0,5
Джерело; [45] 
 
 Розповсюдження гальмівних процесів у Китаї стало ще однією суттєвою 

причиною погіршення ситуації в глобальній економіці. У першому півріччі 2022 

року було очікувано, що, незважаючи на внутрішні труднощі і відсутність 

санкційної політики, Китай продовжить свою економічну глобальну експансію, що 

відобразиться у зростанні частки ВВП Китаю в глобальному ВВП. 

 Але в другому кварталі 2022 року сезонно скоригований показник 

економічного зростання вперше після коронавірусного шоку у першому кварталі 

2020 року зменшився до 2,6% [46]. Важливо відзначити, що фактори гальмування в 

Китаї відрізняються від тих, що спостерігаються в Європі або США, і мають як 

внутрішній, так і зовнішній характер. Зростаюча нерівномірність у світових 



17 
 

економічних процесах призвела до нового розподілу економічної важливості для 

різних країн. 

 Зокрема, якщо різниця між економікою Китаю та економікою США у 

глобальному масштабі прогнозувалася на рівні 4,9 процентних пункту за першим 

півріччям 2022 року, то в кінці року ця різниця збільшилась до 5,7 п.п. [46]. 

 Ще більш відзначилася відставання ЄС, якщо розглядати ряд чинників, які 

можуть мати суперечливий вплив на провідні економіки у 2023 році. Перш за все, 

слід відзначити, що при можливому послабленні російської агресії та зменшенні 

військової ескалації ймовірним є зниження енергетичних вартостей, що сприятиме 

позитивному впливу на європейські ринки. 

 А стійкий вивіз українського зерна на світові ринки стане суттєвою подією для 

глобальної продовольчої безпеки. Поглиблення рецесійних процесів у Європі, при 

можливому продовженні інфляційного та боргового тиску, напевно зменшить 

інтерес американського бізнесу до розширення торговельних та інвестиційних 

зв'язків з європейським, що, в свою чергу, може негативно вплинути на економічну 

динаміку США. Більше того, згідно з емпіричними спостереженнями, динаміка 

долара від'ємно корелює з глобальною промисловістю, що також може призвести до 

гальмівних процесів, зокрема в Європі, враховуючи важливість промисловості для 

європейських ринків. 

 Звісно, глобальні виклики і труднощі не могли обійти і другу за величиною 

світову економіку - Китай, яка у 2022 році стикалася зі своїми власними 

труднощами. Початок цих ускладнень в Китаї наступив у літній період 2021 року, 

коли другий за розміром будівельний гігант Китаю Evergrande оголосив про 

можливий банкрут. Це спричинило кризу платежів і збільшення боргів не лише у 

будівельній галузі, але й у банківському секторі. Це, в свою чергу, погіршило умови 

кредитування для реального сектору загалом і вразило економічну динаміку. 

 Економічні труднощі навесні 2022 року загострилися через новий випадок 

коронавірусу, на який Китай відреагував повторним введенням жорстких 

обмежувальних (карантинних) заходів. Проте, у відміну від попередньої практики 

"нульового ковіду", яка раніше отримувала підтримку, у 2022 році ця політика 

викликала серію протестів і невдоволення, оскільки такий режим суперечив 



18 
 

соціальним та гуманітарним досягненням і свободам населення. Крім того, виникали 

питання щодо прозорості виборів генерального секретаряг. СИ [49].  

 В кінці 2022 року керівництво країни було змушене оголосити про перегляд 

соціальних і політичних стратегій, що мало призвести до відновлення соціального 

спокою в суспільстві. Ці події негативно вплинули на країни ЄС, зокрема: 

 a) Відмова від політики "нульового ковіду" на користь більш гнучкого підходу 

до подолання пандемії, з урахуванням соціально-економічних потреб суспільства та 

окремих осіб; 

 b) Зміцнення заохочень для швидшого споживання, активізація внутрішнього 

попиту та проведення структурних змін, спрямованих на розширення асортименту 

товарів і послуг, зокрема на внутрішніх ринках, з метою підвищення покупельної 

спроможності домогосподарств; 

 c) Посилення результативності державних видатків, проведення активної 

фіскальної політики на тлі стриманої монетарної політики, яка сприяє зростанню і 

розвитку реального сектору [49]. 

 Як було неодноразово зазначено, взаємовідносини між США та Китаєм 

визначатимуть не лише тенденції в розвитку цих країн, але й загальний напрямок 

світової економіки. У зв'язку з цим важливим аспектом, війна в Україні продовжить 

викликати значний вплив на відносини між найбільшими державами, сприяючи 

формуванню і прискоренню процесів двополярного світу. 

 Важливим сигналом, який отримала Європа через війну в Україні, є 

підтвердження того, наскільки небезпечною може бути залежність від автократії. 

Якщо енергетична залежність Європи від російських енергоресурсів створила тиск 

на промисловість країн ЄС, особливо Німеччини, то експансія Китаю на європейські 

ринки призвела до значних ризиків, як у економічному, так і політичному плані для 

Євросоюзу загалом. 

 Динаміка висхідних країн внаслідок війни виявилася суперечливою, і країни 

Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) пережили найбільший шок через 

повномасштабну конфлікт в Україні, особливо завдяки їхнім економічним зв'язкам 

та географічній близькості. Навіть при наявних санкціях проти Росії та Білорусі, 

країни ЦСЄ вже в третьому чверті 2022 року демонстрували певну позитивну 



19 
 

динаміку, що є важливим для підтримки України. Однак, зважаючи на їхню значну 

залежність від економічних показників великих європейських країн, гальмування 

економік Німеччини, Франції та Італії впливатиме на динаміку країн ЦСЄ [48]. 

 Навіть при тому, що прогнозовані показники зростання країн ЦСЄ в 2023 році 

є скромними, ці країни мають потенціал для зміцнення ЄС в цілому, що, відповідно, 

принесе певні вигоди і Україні (таблиця 1.3). 

Таблиця 1.3 

Зростання реального ВВП окремих висхідних країн 
 2019 2020 2021 2022(о) 2023(п)
Польша 4,7 -2,2 5,9 3,8 0,8
Румунія 4,2 -3,7 5,9 4,8 3,1
Чехія 3,0 -5,5 3,5 1,9 1,5
Україна 2,4 -3,2 2,1 1,8 0,6

Джерело: [45] 

 Треба відзначити ще один важливий процес, який може внести зміни в 

макроекономічні баланси. Розглядається масова еміграція росіян із власної країни 

після вторгнення Росії в Україну, що призвело до значного зростання вартості 

національних валют колишніх радянських республік. Десятки тисяч російських 

громадян оселилися у Грузії, Вірменії, Таджикистані та інших країнах, приносячи з 

собою заощадження на мільярди доларів і, відповідно, несподіване зміцнення валют 

цих країн. 

 Цей капіталовідтік суттєво вплинув на макроекономічну динаміку. МВФ 

підвищив річний прогноз економічного зростання Грузії до 10%, називаючи його 

"сплеском імміграції та фінансових потоків, спричинених війною". Центральний 

банк Вірменії також підвищив прогноз зростання ВВП до 13% порівняно з 

попередніми 4,9% [48]. 

 Важливо відзначити, що на початку війни очікувалося, що сусіди Росії 

постраждають через санкції проти їхнього основного торговельного партнера. 

Однак великий приплив капіталу через еміграцію з Росії збільшив валютні резерви і 

покращив баланс поточного рахунку платіжного балансу цих країн. 

 Такі зміни, замість очікуваного сповільнення, ймовірно, також 

стосуватимуться країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ), які є відображенням 

ситуації в Україні. У Європі вже проживає кілька мільйонів громадян України, які 



20 
 

вимушено покинули свою батьківщину через конфлікт. Якщо активна фаза війни 

триватиме, ця частка може ще зрости. Українці-емігранти можуть стати додатковою 

робочою силою, що збільшить виробничий потенціал країн, які їх приймають. 

Втрата робочої сили є негативним фактором для України, але збільшення попиту у 

країнах ЦСЄ, завдяки припливу українців, стимулюватиме імпорт, частково 

покриваючи його українським експортом. Отже, крім вигід для країн ЦСЄ, це також 

призведе до вигід для України. 

 Глобальне економічне оживлення після пандемії, очікуване на 2022 рік, наразі 

схоже на сповільнення і, ймовірно, не набуде стійкості у 2023 році. Незважаючи на 

широку допомогу та підтримку від партнерських країн для України, ця допомога 

також може бути пов'язана з економічними успіхами країн-донорів та сусідів [25]. 

 Крім того, спостережений характер розгортання воєнних дій на початку 2023 

року дає підставу дивитися на наступний рік з певним обережним оптимізмом. Це 

переважно через те, що, хоча ризики подальшої повномасштабної агресії Росії 

залишаються високими, але : 

− наша позиція передбачає, що Збройні Сили України будуть поступово 

відтісняти агресора за межі країни, що відкриє можливість для економічного 

та гуманітарного відновлення території; 

− навіть за умов потреби в значних людських та фінансових ресурсах для 

протистояння агресії, належне забезпечення безпеки країни, включаючи 

допомогу партнерських країн, стане основою для будівництва миру та 

відновлення обновленої країни [44]. 

 У 2022 році Україна відзначиться великими випробуваннями та втратами, а 

2023 рік асоціюється з початком відновлення країни, яке може бути ускладнене 

новою ескалацією з боку Росії. Враховуючи те, що внутрішній потенціал української 

економіки збережено протягом 2022 року, можна стверджувати, що 2023 рік може 

стати періодом її поступового відновлення, навіть у умовах ворожих агресій. 

 Також очікується, що у 2023 році почнуть виявлятися раніше "забуті" 

проблеми в українській системі державного управління, а кількість та щільність 

внутрішніх політизованих викликів, особливо пов'язаних із повоєнним розвитком, 

зростатимуть. 



21 
 

 Отже, розвиток економіки України у 2023 році, так само як і в попередні роки, 

значно залежатиме від самостійності та готовності бізнесу використовувати власні 

ресурси для досягнення позитивних результатів. Варто відзначити, що високий 

рівень підтримки влади та владних інститутів громадянським суспільством, який 

зафіксовано у соціологічних дослідженнях, є результатом патріотичного настрою у 

суспільстві, обумовленого боротьбою проти російської агресії. Однак, у контексті 

подальшого повоєнного мирного будівництва, дії та рішення влади викликають 

занепокоєння, і їхня прозорість та вміст стають ключовими факторами для швидкого 

відновлення країни. 

 Важливим аспектом є те, що фінансування витрат на оборону та безпеку 

визначено як ключовий пріоритет державного бюджету на 2023 рік, становлячи 43% 

від загального обсягу видатків або 18% від ВВП. Граничний обсяг дефіциту 

встановлено на рівні 1,29 трлн. гривень або 20,6% ВВП [23]. 

 Розвиток економіки України у 2023 році буде визначений складним 

сплетінням різноманітних внутрішніх та зовнішніх факторів, які підсилюватимуться 

міжнародними протистояннями в світовій політиці та економіці, а також високими 

ризиками продовження повномасштабної російської агресії.  

 Навіть у світлі цих ризиків ми не відкидаємо їх, а, навпаки, бачимо 

обґрунтовані можливості для стабілізації політичного та економічного оточення 

України. 

 

 1.3 Методологічний підхід до оцінки впливу «зеленої» енергетики на 

розвиток країн ЄС та України 

 
 У червні 2022 року Україна отримала статус кандидата у члени ЄС та 

продовжила рух в сторону євроінтеграції. Прихильники альтернативної енергетики 

в Україні сприйняли цю новину з ентузіазмом. Рух в сторону ЄС обіцяє широкі 

перспективи розвитку нових проєктів. 

 Аргументацією для необхідності збалансованого розвитку "зеленої" 

енергетики та підвищення її ефективності є подолання ряду проблем, таких як 

недостатня ефективність державного регулювання, покращення інвестиційного 



22 
 

клімату в галузі та в країні в цілому, а також удосконалення ринкового середовища, 

в якому діють підприємства альтернативної енергетики. 

 Таким чином, існує об'єктивна необхідність в розвитку відновлюваних джерел 

енергії (ВДЕ), оскільки це сприятиме отриманню синергетичних ефектів у різних 

галузях економіки. Важливо відзначити, що значна частина позитивного впливу від 

розвитку та збалансованого використання альтернативних джерел енергії 

проявиться не тільки у сфері енергетики, але й у інших галузях національного 

господарства. Проте, ці позитивні ефекти часто не враховуються в ринкових цінах 

на електроенергію, отриману з ВДЕ, що унеможливлює розвиток цієї галузі без 

підтримки держави. 

 Факт залишається беззаперечним: існує потреба в розробці та обґрунтуванні 

нових ефективних заходів для подальшого розвитку і збалансованого використання 

"зелених" джерел енергії та, відповідно, підвищення енергоефективності для 

зменшення енергозалежності країни. 

 Аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку "зеленої" енергетики вимагає 

визначення критеріїв для оцінювання взаємодії показників ринкового середовища, 

державного регулювання та інвестиційно-інноваційної діяльності. Ці критерії 

повинні відображати повну сукупність взаємозалежностей для оцінки 

результативності розвитку відновлюваної енергетики в конкретній країні. За 

допомогою інтегральної оцінки трьох відповідних складових розвитку галузі буде 

створено один інтегральний індекс результативності для альтернативної енергетики 

країни. 

 Систематизація параметрів та критеріїв для оцінки використання "зелених" 

джерел енергії свідчить про їх багатогранність, взаємозумовленість і різнобічність у 

питаннях оптимізації. Це передбачає розробку нових інструментів підтримки та 

процедур виконання чинних програм розвитку при їх практичному впровадженні. 

Уточнення системи параметрів оцінки буде здійснюватися, зокрема, з урахуванням 

принципів концепції сталого розвитку [20]. 

 

 

 



23 
 

 

 Створення інтегрального індикатора включає кілька етапів методології: 

 Визначення вихідного переліку частинних критеріїв, які становлять 

синтетичну категорію результативності розвитку "зеленої" енергетики. Ці критерії 

впливають на формування значень інтегрального індикатора. 

 Відбір та групування частинних критеріїв відповідно до їхньої ролі у 

формуванні значень проміжних інтегральних показників, які характеризують 

ринкове середовище, державне регулювання та інвестиційно-інноваційне 

середовище. 

 Нормування даних та перехід до уніфікованої шкали вимірювання [0; 1] для 

частинних та інтегральних критеріїв, з метою відображення найнижчого та 

найвищого рівнів розвитку відповідно. 

 Присвоєння вагових характеристик кожному частинному критерію та 

обчислення значень проміжних інтегральних показників. 

 Розрахунок індексу результативності розвитку альтернативної енергетики на 

основі присвоєних вагових значень проміжним індексам, аналіз взаємозв'язків між 

ними та виявлення тенденцій їхніх змін у часі. 

 Цей процес включає послідовну ієрархічну декомпозицію кожного базового 

компонента, що дозволяє досліджувати набір характеристик на найнижчому рівні, 

які в більшості випадків можуть бути виражені стандартними статистичними 

показниками. У таблиці 1.4 представлена загальна схема ієрархічної системи 

критеріїв та статистичних показників для розрахунку кінцевого значення індексу 

 

Таблиця 1.4 

Критерії оцінки результативності економічного забезпечення 
розвитку відновлюваної енергетики 

Індекс результативності розвитку ВДЕ 
Ринкове середовище Державне регулювання Інвестецфно-іноваційне 

середовище



24 
 

П
от

уж
ні

ст
ь 

вс
та

но
вл

ен
их

 
В

Д
Е

 
на

 
ду

ш
у 

на
се

ле
нн

я,
 М

В
т 

10
тс

. ч
ол

. 

В
ир

об
ни

цт
во

 
ен

ер
гі

ї, 
ви

ро
бл

ен
ої

 
з 

В
Д

Е
, 

%
 

ві
д 

за
га

ль
но

го
кі

це
во

го
 

сп
ож

ив
ан

ня
 

С
по

ж
ив

ан
ня

 е
не

рг
ій

, 
ви

ро
бл

ен
ой

  
з 

В
Д

Е
, 

%
 

ві
д 

за
га

ль
но

го
 

кі
нц

ев
ог

о 
сп

ож
ив

ан
ня

 е
не

рг
ії
 

За
йн

ят
іс

ть
 в

 г
ал

уз
і ,

 т
ис

. о
с.

 

Д
ер

ж
ав

на
 п

ід
тр

им
ка

 

П
од

ат
ок

 н
а 

пр
иб

ут
ок

, %
 

Ч
ас

, 
не

об
хі

дн
ий

 д
ля

 п
ід

кл
ю

че
нн

я 
до

 
ел

ек
тр

ом
ер

еж
і, 

дн
ів

 

П
ро

це
ду

ри
, 

не
об

хі
дн

і 
дл

я 
ві

дк
ри

тт
я 

бі
зн

ес
у,

 о
д.

 

Ч
ас

 ,
 н

ео
бх

ід
ни

й 
дл

я 
ре

єс
тр

ац
ії

 
м

ай
на

, д
ні

в 

Ін
де

кс
 с

пр
ий

ня
тт

я 
ко

ру
пц

ії
 

У
ни

кн
ен

ня
 

ви
ки

ді
в 

С
о 2

 
в 

ре
зу

ль
та

тт
і 

за
м

іщ
ен

ня
 

тр
ад

иц
ій

ни
х 

ви
ді

в 
ен

ер
гі

ї 
на

 
В

Д
Е

, м
лн

. т
. С

о 2
 

К
іл

ьк
іс

ть
 п

ат
ог

ен
ів

 в
 г

ал
уз

і 
В

Д
Е

, 
од

. 

С
ер

ед
ня

 
ві

дс
от

ко
ва

 
ст

ав
ка

 
по

 
кр

ед
ит

ах
, %

 

Ін
де

кс
 л

ег
ко

ст
і в

ед
ен

ня
 б

із
не

су
 

              
 
 
 На підставі обраних 14 показників нижчого рівня генеруються три матриці, що 

відповідають кожній з компонент економічного забезпечення розвитку альтернативної 

енергетики у вибірці країн за конкретний період часу. Аналіз цих матриць передбачає 

вирівнювання розмірностей наведених параметрів, тобто їх перетворення в 

безрозмірну форму. Для цього використовується процес нормування даних згідно з 

формулою 1.1: 

 

𝐼н = 𝑖 – 𝑖𝑚𝑖𝑛 
𝑖𝑚𝑎𝑥 – 𝑖𝑚𝑖𝑛 

 

(1.1) [46] 
 
 

де Ін – нормоване значення показника; 
 і – вихідне його значення для певного критерію; 
 іmin – мінімальне значення показника в рамках вибірки; 
 іmax – максимальне значення показника в рамках вибірки. 
  

 У наборі з 14 вихідних показників ми спостерігаємо значення, які позитивно 

впливають на кінцевий показник. Ці значення залишаються незмінними після 

нормування. Також виявляється, що деякі показники мають зворотний вплив на 

кінцевий результат. Тому при нормуванні ми віднімаємо їхні значення від 1 для 

приведення до порівняльної форми з іншими критеріями. 

 Серед зворотних показників є 6, а саме: податок на прибуток; час, необхідний 

для підключення до електромережі; процедури, необхідні для відкриття бізнесу; час, 

необхідний для реєстрації майна; середня відсоткова ставка по кредитам; місце в 

рейтингу легкості ведення бізнесу. 



25 
 

 В результаті проведених дій у нас є три матриці нормованих даних, 

сформованих після групування 14 показників першого рівня у 3 категорії другого 

рівня. Для оцінки кожної категорії другого рівня – ринкового середовища, 

державного регулювання та інвестиційно-інноваційного середовища – ми 

визначаємо та присвоюємо вагові коефіцієнти для кожного вихідного параметра в 

межах відповідної категорії. Наприклад, інтегральна оцінка ринкового середовища 

виглядає наступним чином: 

 

IPC = Потужність встановлених ВДЕ на душу населення *а + Виробництво 
електроенергії з ВДЕ *b + Споживання виробленої з ВДЕ енергії *с + 

Зайнятість в галузі *d 
(1.2) [46] 

 
де a, b, c, d – присвоєні вагові коефіцієнти. 
  

 Формування остаточної матриці з абсолютними показниками ефективності 

використання альтернативних джерел енергії здійснюється на основі розрахунку 

оцінкових критеріїв у категоріях ринкового середовища, державного регулювання 

та інвестиційно-інноваційного середовища. Це здійснюється шляхом призначення 

вагових коефіцієнтів кожному з критеріїв, що характеризують ступінь їх впливу на 

кінцевий індекс другого рівня. Присвоєння цих вагових коефіцієнтів визначається 

методом експертної оцінки. 

 Враховуючи викладене і враховуючи актуальність питань стосовно 

збільшення енергетичної самостійності країн і привабливості сектора 

альтернативної енергетики для інвестицій, виникає необхідність в розрахунку 

інтегрального показника. Цей показник повинен відзначати результативність 

використання відновлювальних джерел енергії як з точки зору ринкового 

середовища та інвестиційної привабливості, так і в контексті впровадження заходів 

державної енергетичної політики. З урахуванням цього, для розрахунку індексу 

ефективності розвитку альтернативних джерел енергії пропонується 

використовувати інтегральний показник. 

𝐼Р = 𝐼РС ∗ 𝐴 + 𝐼ДР ∗ 𝐵 + 𝐼ІІС ∗ 𝐶н  
(1.3) [46] 



26 
 

де IРС, ІДР, ІІІС – відповідно інтегральні показники ринкового середовища, державного 

регулювання та інвестиційно-інноваційного середовища; 

 A, B,C – присвоєні вагові коефіцієнти. 

 Інтегральний показник ефективності розвитку альтернативних джерел енергії 

та показники ринкового середовища, державного регулювання та інвестиційно-

інноваційного середовища, які входять до складу цього показника, забезпечують 

повноцінне відображення обґрунтованості та напрямку впровадження 

організаційно-економічних заходів у галузі "зеленої" енергетики. 

 Важливо відзначити, що в наш час не виникає суттєвих потреб у значних 

стимулах для цих технологій. Проте, економічна привабливість таких виробничих 

технологій залишається значущою і визначається в основному нормативно-

правовою базою та ринковими умовами [16]. 

 Отже, успішність раціонального використання альтернативних джерел енергії 

передбачає врахування багатьох чинників у комплексній оцінції, спрямованій на 

підвищення відповідності реакції органів державного управління до світових 

кон'юнктурних змін та забезпечення цільового впровадження організаційно-

економічних заходів, які є найбільш оптимальними у відношенні до усіх зазначених 

параметрів. Реалізація подібних заходів повинна також враховувати принцип 

системності, що означає, що кожен розглянутий варіант повинен узгоджуватися з 

інституційно-регіональними, соціальними, техніко-технологічними, структурними, 

інвестиційними та іншими групами заходів для досягнення максимальної 

ефективності використання альтернативних джерел енергії. 

 

 Висновки до першого розділу 

 

 1. У ході проведеного дослідження було вивчено наявні теоретичні та 

методологічні підходи до оцінки впливу "зеленої" енергетики на розвиток світових 

країн та окремо України. Також був проведений аналіз сучасного соціально-

економічного розвитку країн ЄС та України, визначено позитивний вплив "зеленої" 

енергетики на соціально-економічний стан цих країн. 



27 
 

 2. Були розглянуті складові елементи економічного та політичного 

забезпечення розвитку "зеленої" енергетики, проаналізовано основні особливості, 

що визначають розвиток цієї галузі в Україні та інших країнах світу. В результаті 

аналізу були виділені основні фактори позитивного впливу впровадження 

альтернативних джерел енергії в країнах та особливо в Україні. 

 3. Розроблено методику аналізу результативності розвитку "зеленої 

енергетики" на основі створення інтегрального індексу економічного забезпечення 

розвитку відновлюваних джерел енергії за результатами оцінки трьох складових - 

ринкового середовища, державного регулювання та інвестиційно-інноваційного 

забезпечення. 

  



28 
 

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ВПЛИВУ «ЗЕЛЕНОЇ» ЕНЕРГЕТИКИ НА РОЗВИТОК 

КРАЇН ЄС ТА УКРАЇНИ 

 

 2.1 Оцінка факторів розвитку «зеленої» енергетики країн ЄС 

 

 Відповідно до прогнозів Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), 

відновлювані джерела енергії, відомі також як "зелена" енергетика, очікуються стати 

найшвидше зростаючим енергетичним ресурсом. Прогнозується, що споживання 

цих ресурсів буде збільшуватися середньорічно на 7,6%, що призведе до 

чотириразового зростання загального обсягу споживання протягом наступних 20 

років. Цей ріст передбачається завдяки збільшенню конкурентоспроможності 

сонячної, вітрової та біоенергетики. 

Таблиця 2.1 

 Індикативні цілі розвитку зеленої енергетики і країнах ЄС та України 

 
КРАЇНА 

Питома вага зелених джерел енергії у загальному споживанні, % 
 

2018 
 

2019 
 

2020 
 

2021 
ЦІЛЬ 

2022 2035 
Німеччина 6,76 10,29 14,21 17,87 21,6 25,32 
Фрація 8,6 11,85 13,5 16,22 18,67 21,12 
Данія 16,13 21,35 33,17 40,59 49,11 57,63 
Польша 7,22 9,49 11,91 14,23 16,58 18,92 
Україна 1,25 2,88 4,14 5,65 7,1 8,54 

[17] 

 За даними з Таблиці 2.1, провідні позиції в імплементації відновлювальних 

джерел енергії в Європейському союзі займають Німеччина, Франція, Данія і 

Швеція. У 2022 році питома вага використання відновлювальних джерел енергії у 

виробництві електроенергії склала відповідно 40,59% та 17,87%. Ці цифри свідчать 

про значущий ріст використання "зелених" джерел енергії у розглянутих країнах в 

період з 2019 по 2022 роки. Цей розвиток може бути пояснений активними заходами 

урядів цих країн щодо підтримки та стимулювання розвитку альтернативних джерел 

енергії [17].  

 Зокрема, сподіваємося, що Китай та країни ЄС забезпечать найбільший 

приріст у виробництві відновлюваної енергії до 2023 року, перевершивши 



29 
 

показники США, Індії та інших регіонів. Зростання потужності відновлюваної 

енергії за країнами/регіонами в період з 2019 по 2022 роки, в ГВт. 

 

Рис. 2.1 Приріст потужності ВДЕ за країнами/регіонами у 2019-2022 рр., ГВт 

Джерело: [17] 

 В рамках цього "енергопакету" країни-члени ЄС взяли на себе зобов'язання 

збільшити частку використання енергії з відновлюваних джерел, зменшити викиди 

та покращити енергоефективність, а також утримуватися від співпраці з країною-

агресором, росією. 

 Для досягнення цих цілей країни повинні розробити 10-річні плани в галузі 

енергетики та клімату до 2030 року. Єврокомісія періодично оцінює прогрес у 

досягненні цілей і сприяє вжиттю додаткових заходів, якщо яка-небудь країна не 

досягає достатнього прогресу. 

 Цей механізм сприятиме підтримці та розвитку відновлюваної енергетики 

відповідно до Європейського "зеленого" курсу. Зокрема, він сприятиме економічно 

ефективнішій реалізації проєктів відновлюваної енергії, особливо в регіонах з 

вищим рівнем доступу до природних ресурсів або більш сприятливими умовами для 

розвитку даного сектору за географічним положенням. 

Механізм має дві основні мети: 

− підтримати країни-члени ЄС у досягненні цілей з виробництва енергії з 

відновлюваних джерел економічно ефективним способом; 

0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

Китай США Країни ЄС Індія Інші країни 
Азії

Латинська 
Америка

Близький 
схід та Пн. 

Африка

Африкана 
південь від 

Сахари 

2019 2020 2021 2022



30 
 

− зменшити вартість капіталу, якщо це утруднює інвестиції в проєкти 

відновлюваної енергії, шляхом надання грантів, що видаються в рамках цього 

механізму [19]. 

 Фактори розвитку "зеленої" енергетики в країнах ЄС включають: 

 1. Удосконалене та передбачуване регуляторне середовище: оновлення 

законодавства ЄС для поліпшення регулювання галузей, що прямо пов'язані з 

переходом до кліматично-нейтральної економіки. Планується прийняття 

законодавства, спрямованого на підтримку розвитку промисловості з нульовим 

викидом парникових газів, таких як виробництво акумуляторів, вітрових турбін, 

теплових насосів, сонячних панелей, електролізерів та технологій уловлювання та 

зберігання вуглецю.  

 Основна увага буде приділятися спрощенню та уніфікації регуляторних 

процедур, подоланню регуляторних бар'єрів для транскордонних проєктів в межах 

ЄС, встановленню окремого регуляторного режиму для інноваційних технологій та 

стимулюванню виробників та споживачів використовувати кліматично-нейтральні 

технології. 

 2. Прискорення доступу до фінансів: виробництво кліматично-нейтральних 

технологій субсидується, підтримка фінансування відповідних проєктів 

передбачається за участю програм Next Generation EU та Horizon Europe. Додатково, 

Фонд Справедливого Переходу (Just Transition Fund) буде посилювати цей підхід, 

надаючи окремий підхід до підтримки заходів Промислового плану Зеленого курсу. 

Засоби також можуть включати гранти, спрощення податків та інші заходи. [22] 

 Перегляд правил надання державної допомоги для подолання енергетичної 

кризи передбачає розширення обсягу технологій відновлювальної енергії, 

спрощення тендерних процедур та відзначається збільшенням термінів 

фінансування проєктів. Іншими словами, фінансування національних ініціатив 

отримає більше гнучкості. 

 3. Стимулювання наукового розвитку, соціального прогресу та вдосконалення 

навичок передбачає підтримку розвитку компетенцій і знань, необхідних для 

переходу до кліматично-нейтральних технологій. З цією метою заплановано 

реалізацію ряду заходів, спрямованих на забезпечення включеності всіх верств 



31 
 

населення у процеси трансформації. Європейський союз буде підтримувати 

підвищення продуктивності в галузях економіки, спрямованих на досягнення 

кліматичної нейтральності, а також розвиток компетенцій фахівців. Зокрема, 

планується: 

− створення нових робочих місць і надання можливостей працевлаштування; 

− розробка комплексу індикаторів для систематичного відстеження подолання 

гендерної нерівності в доступі до відповідних видів робіт та діяльності; 

− здійснення наукових та дослідницьких проривів шляхом розробки спільних 

проектів та укладання партнерських угод з університетами та науковими 

установами; 

− надання підтримки проєктам у сфері розвитку відновлюваної енергетики; 

− усунення бюрократичних перепон для визнання кваліфікацій у країнах-членах ЄС; 

− залучення громадян ЄС та третіх країн до активної участі у проєктах, спрямованих 

на перехід до технологій з нульовими викидами та інші ініціативи [11]. 

 Також передбачено надання окремої фінансової підтримки малим та середнім 

підприємствам і громадським ініціативам для впровадження проєктів у напрямку 

кліматично-нейтральної економіки. 

 4. Торгівля та стійкі ланцюжки постачань підкреслюють важливість 

міжнародної торгівлі та співпраці для досягнення цілей переходу до кліматично-

нейтральної економіки, і Європейський союз активно сприяє посиленню співпраці з 

ключовими партнерами. Це включає укладання нових угод про вільну торгівлю та 

удосконалення існуючих договорів з країнами, прилеглими до ЄС, і технологічно 

розвиненими країнами світу, зокрема, США, щодо розробки нових кліматичних 

технологій  

 Крім того, ЄС приєднується до процесу реформування Світової організації 

торгівлі (СОТ) з метою встановлення стандартів підтримки зеленого переходу в 

міжнародній торгівлі, з урахуванням необхідності уникнення викривлень та 

посилення правил щодо субсидій виробникам [15]. 

 Впровадження нових міжнародних ініціатив, таких як Клуб критичної 

сировини і Промислове партнерство з чистих технологій та технологій з нульовими 

викидами, сприятиме збільшенню співпраці в області безпеки поставок критично 



32 
 

важливих матеріалів та енергоносіїв і спонукатиме до технологічної взаємодії. 

Особливий акцент буде зроблено на зміцненні експортних можливостей технологій 

ЄС та впровадженні відповідних стимулів. 

 5. Зняття обмежень на кордонах та встановлення більш прозорої межі між 

країнами, тобто, вдосконалення нормативно-правової бази країн ЄС та України у 

сфері інтегрованого управління кордонами, розвиток співпраці та спрощення 

існуючих систем. [15]. 

 

2.2 Вплив «зеленої» енергетики на трансформацію енергетичного сектору 

України 

 

 Використання новітніх технологій для виробництва електроенергії з 

відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) недавно почало розвиватися в Україні. Перехід 

до чистих і безпечних джерел енергії має численні переваги для країни, її 

енергетичного сектору та мешканців.:  

− Заощадження нафтових ресурсів. Перехід до зеленої енергетики дозволяє 

відсунути або залишити невикористанними невідновлювані запаси викопного 

палива; 

− Зменшення впливу на клімат. Використання відновлюваних джерел енергії 

порівняно з традиційними джерелами пального створює значно менший 

вуглецевий слід. Це сприяє уповільненню змін клімату та зменшенню 

кількості пов'язаних з цим негативних природних явищ; 

− Продовження життя населення. Скорочення викидів шкідливих речовин у 

повітря дозволяє зберегти до 7 мільйонів життів щорічно; 

− Створення нових підприємств у сфері відновлюваної енергетики та 

забезпечення робочих місць. Сектор відновлюваної енергетики відкриває нові 

можливості на ринку праці, протягом наступних 10 років може створити понад 

24,4 мільйона робочих місць. [7].  

 Воєнний конфлікт в Україні актуалізував проблему енергетичної залежності 

від використання російського вугілля та газу, вирізнюючи необхідність розширення 

джерел енергії на відновлювальні джерела.  



33 
 

 До початку конфлікту в Україні було достатньо можливостей для заміщення 

значної частини російських енергетичних ресурсів шляхом використання 

відновлювальних джерел енергії.  

 У 2019 році Україна потрапила до десятки країн з найвищими темпами 

розвитку "зеленої" енергетики, а в 2020 році вона увійшла в першу п'ятірку країн 

Європи за темпами розвитку сонячної енергетики [12].  

 Про високі темпи розвитку відновлювальної енергетики в Україні свідчать 

дані Національної комісії, яка відповідає за державне регулювання у сфері 

енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). За їхніми відомостями, на кінець 

грудня 2021 року встановлена потужність відновлювального енергетичного сектору 

збільшилася до 9 655,9 МВт, що становить приріст на 1169 МВт порівняно з 2020 

роком. (рис. 2.2). 

 

 

Рис. 2.2 Встановлена потужність об’єктів ВДЕ, 

що працюють за заленим таріфом в 2018-2022 рр., МВт. [12] 

  

 У 2021 році найактивніший розвиток відзначився в сегменті домашніх 

сонячних електростанцій. За даними Національної комісії, яка відповідає за 

державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕПК), їх 

потужність збільшилася на 426,1 МВт порівняно з 2020 роком. Потужність 

промислових сонячних електростанцій також зросла на 305,5 МВт. 

2280,7

6826,1

8486,9

9655,9

0

2000

4000

6000

8000

10000

12000

2018 2019 2020 2021



34 
 

 У 2021 році вітроенергетичний сектор продемонстрував позитивну динаміку 

росту, з встановленою потужністю на рівні 1672,9 МВт. Значні перспективи в 

розвитку продемонструвала біоенергетика, де введено в експлуатацію 21 МВт 

біогазових установок та 43,1 МВт станцій на біомасі. У цьому ж році розпочали 

роботу нові потужності малої гідроенергетики, обсяг яких становив 14,6 МВт [3].  

 Електростанції, що використовують сонячну та вітрову енергію, переважно 

розташовані на півдні та південному сході України, обумовлено природніми 

особливостями цих регіонів. За загальною встановленою потужністю об’єктів 

відновлюваної енергетики, в 2021 році провідні позиції належали 

Дніпропетровській, Херсонській та Запорізькій областям (рис. 3).  

 Частка електроенергії, отриманої з ВДЕ в 2021 році, склала 8,1%.  

Усього у 2021 році електростанції, які діють за "зеленим" тарифом, згенерували 12 

804 млн кВт-год електроенергії. Це представляє збільшення на 1 941,9 млн кВт-год 

порівняно з 2020 роком. [30].  

 

 
 

 

Рис. 2.3 Встановлена потужність об’єктів ВДЕ за областями в 2021р., МВт [30] 

 Перед виникненням війни в Україні сектор відновлювальної енергетики 

демонстрував активний розвиток, збільшення потужностей та привертання 

інвестицій. Однак з початком повномасштабної війни цей сектор стикнувся із 

1350,06

1139,95

1121,16

977,53

749,34

536,13

445,45

438,45

435,9

422,99

398,96

364,9

247,15

205,77

174,84 162,7

144,27
340,4

Дніпропетровська

Херсонська

Миколаївська

Запорізька

Одеська

Хмельницька

Вінницька

Кіровоградська

Київська

Львівська

Закарпатська

Івано-Франківська



35 
 

значущими труднощами, які загрожують його існуванню. Серед цих проблем можна 

виділити: 

− пошкодження, знищення та припинення роботи інфраструктури 

відновлювальної енергетики; 

− фінансова криза в сфері відновлювальної енергетики; 

− зупинення будівництва нових вітроелектростанцій; 

− обговорення щодо скасування "зеленого" тарифу; 

− відсутність державної підтримки; 

− відсутність єдиного стратегічного документа, який би визначав напрями 

розвитку відновлювальної енергетики в Україні [36].  

 Росія систематично атакує та руйнує об’єкти енергетичної інфраструктури, 

включаючи відновлювані джерела енергії. Особливо це стосується регіонів на 

південному та південному сході України, де тривають активні бойові дії. Внаслідок 

цього об’єкти відновлювальної енергетики в цих районах зазнали пошкоджень або 

були повністю зруйновані окупантами. 

 Згідно з Українською вітроенергетичною асоціацією, три чверті 

вітроенергетичних потужностей тимчасово зупинено. П'ять вітрових турбін в 

Херсонській області були повністю знищені. Вітроенергетичні потужності в 

Запорізькій області припинили роботу. Біоенергетичні станції на Донеччині 

припинили постачання електроенергії. Об'єкти малої гідроенергетики на заході 

України залишаються непошкодженими. 

 З підтримкою міжнародної спільноти для відновлення та удосконалення 

енергетичного сектору, Україна може стати провідною "зеленою" державою з 

великим обсягом експорту електроенергії до Євросоюзу та Великобританії, що 

сприятиме покращенню енергетичного балансу в Європі. 

 Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна має намір стати лідером 

у трансформації енергетичної галузі для протидії будь-яким загрозам. Країна планує 

будувати сучасну "зелену" енергетику та стати зеленим енергетичним хабом для 

експорту зеленої електроенергії та водню до країн Європейського Союзу. 

 



36 
 

 2.3 Соціально-економічний розвиток країн ЄС та України під впливом 

факторів «зеленої» енергетики 

 

 Європейський Зелений Курс (ЄЗК) представляє собою стратегічний набір 

заходів, спрямованих на перетворення Європейського Союзу в ефективну, стійку та 

конкурентоспроможну економіку. Основна мета ЄЗК полягає в тому, щоб 

спроектувати та допомогти країнам-членам Євросоюзу впровадити зміни, які 

дозволять Європі до 2050 року стати першим у світі континентом з кліматичною 

нейтральністю. 

 Отже, ЄЗК спрямований на сприяння розвитку циркулярної економіки, яка 

базується на відновленні та раціональному використанні ресурсів, і є альтернативою 

традиційній, лінійній економіці. Його завдання включає поліпшення здоров'я та 

якості життя громадян, а також перетворення викликів, пов'язаних зі змінами 

клімату та екологією, у можливості у всіх сферах та політиках ЄС, забезпечуючи 

справедливий та інклюзивний характер зеленого переходу. 

 Презентований Президенткою Європейської Комісії Урсулою фон дер Ляєн у 

Європейському парламенті, ЄЗК має відігравати об'єднуючу роль у контексті 

економічної, коронавірусної та військової кризи. Його існування не лише акцентує 

розвиток кліматичної політики, але й концептуалізує зелену модернізацію 

економіки та економічного зростання для досягнення гармонії між життям людини 

та планетою з її ресурсами [33].   

 Відповідно, основними напрямами Європейського Зеленого Курсу є чиста 

енергія, заходи щодо змін клімату, будівництво та реновація, стійка промисловість, 

стійка мобільність, зменшення забруднення довкілля, біорозмаїття та стійка аграрна 

політика, включаючи Стратегію «Від лану до столу». 

 Конкретні заходи в рамках Європейського Зеленого Курсу для Європейського 

Союзу, його партнерів та окремо України включають: 

− Біорізноманіття: Впровадження заходів для захисту вразливих екосистем. 

− Стратегія "Від лану до столу": Пошук шляхів забезпечення більш стійких 

харчових систем. 



37 
 

− Стале сільське господарство: Забезпечення сталості у сільському господарстві 

та сільській місцевості завдяки спільній аграрній політиці. 

− Чиста енергія: Перехід на цілком чисту енергію з мінімальними викидами 

парникових газів та інших забруднюючих речовин. 

− Стала промисловість: Створення шляхів забезпечення більш стійких, 

екологічно чистих виробничих циклів з максимальним повторним 

використанням матеріалів та мінімізацією відходів. 

− Будівництво та ремонт: Створення умов для екологічно чистого будівельного 

сектора. 

− Стала мобільність: Формування транспортних систем, які максимально 

сприяють використанню транспортних засобів на низьковуглецевих видах 

палива. 

− Подолання забруднення: Впровадження швидких та ефективних заходів для 

скорочення забруднення. 

− Кліматичні заходи: Досягнення кліматичної нейтраліності ЄС та країн-

супутників до 2050 року. 

− Розвиток наукової діяльності та енергетичної галузі: Впровадження заходів у 

сфері наукових досліджень та розвитку енергетичної галузі. 

 Досягнення кліматичної нейтраліності вимагатиме спільних зусиль усіх сфер 

економіки ЄС, таких як інвестиції в екологічно чисті технології, підтримка 

інновацій, створення більш чистих видів транспорту, декарбонізація енергетичного 

сектору, впровадження енергоефективних технологій у будівництво та співпраця з 

міжнародними партнерами для вдосконалення глобальних екологічних стандартів 

[37]. 

Отже, Європейський Зелений Курс представляє собою стратегію Європейського 

Союзу щодо створення сталої економіки, в рамках якої: 

− До 2050 року планується досягти нульових викидів парникових газів 

(проміжна ціль – зменшення викидів на 50-55% порівняно з рівнем 1990-х 

років до 2030 року). 

− Економічне зростання буде реалізоване без збільшення використання 

ресурсів. 



38 
 

 

− Введені зміни будуть заохочувати участь кожної особи та території, щоб ніхто 

не залишився поза увагою цих ініціатив. [42]. 

 Також розглянемо запровадження розгалуженої дипломатичної кампанії для 

просування Європейського Зеленого Курсу, використовуючи також інструменти 

торговельної політики та підтримки для розвитку та зовнішньої політики ЄС. Щодо 

країн Південного сусідства та Східного Партнерства, Комюніке щодо ЄЗК також 

передбачає "ряд потужних партнерств у сферах охорони навколишнього 

середовища, енергетики та клімату". 

 Проте, оскільки ЄЗК є дуже довгостроковою політикою, його впровадження 

вплине на партнерів Європейського Союзу, до яких слід готуватися докладно. Якщо 

ще декілька років тому амбітні кліматичні цілі виглядали несхожими на досяжні, то 

2022 рік став поворотним. Не лише ЄС, але і Японія, Південна Корея, Австралія 

визначили свої плани досягнення кліматичної нейтральності. Китай також 

підтримав цю мету, хоча відвідав це трошки більше часу. США повернулися до ряду 

активних прихильників кліматичної політики і розробляють свій національний 

визначений внесок до Паризької угоди в рамках планів досягнення кліматичної 

нейтраліності до 2050 року [37]. 

 21 грудня 2020 року в Україні, яка є незалежною державою, Міністерством 

енергетики та захисту довкілля був представлений проект концепції "зеленого" 

енергетичного переходу країни до 2050 року [37]. 

 Згідно з оцінками міністерства, концепція містить реалістичні заходи з 

перетворення енергетики, які є прийнятними для економіки та суспільства. 

Незважаючи на активний старт, воєнні дії в країні та наслідки пандемії коронавірусу, 

а також подальший економічний спад вплинули на реалізацію задуманих заходів і 

фактично, на жаль, відсунули в часі виконання запланованих планів. 

 Проте угода щодо розробки та впровадження політики в рамках 

Європейського Зеленого Курсу, створення спільної Дорожньої карти, участь 

України в ЄЗК, а також розробка перспективних напрямків співробітництва в межах 

ЄЗК залишаються активними. Попри ці практичні дії, обговорення впливу 

Європейського Зеленого Курсу на Україну та її участь у ньому стали об'єктом 



39 
 

численних дискусій і зустрічей на різних рівнях: на найвищому рівні між Україною 

та ЄС, а також на національному рівні в парламенті, серед бізнес-спільноти та 

громадянського суспільства. 

 З впровадженням «зеленої» енергетики в Україні : 

I. Забезпечиться узгодженість зусиль між Україною, Європейським Союзом і 

сусідніми країнами у процесі внутрішнього "зеленого" переходу для 

зменшення економічних і фінансових втрат.  

II. Переосмисливши можливі ризики і загрози, особливо з боку Росії, Україна 

планує трансформувати свою безпекову політику. Росія вже взаємодіє з 

Європейським Союзом в рамках кліматичної політики, намагаючись 

уникнути і зменшити наявні санкції. [21]. 

 Україна займає особливе положення на географічній карті Європи, що 

постійно впливає на геополітичну обстановку і вимагає урахування ряду факторів 

політичного, економічного і безпекового характеру. Країни-сусіди можна умовно 

поділити на наступні групи: 

1. Країни-члени ЄС, що будуть діяти в рамках єдиної політики ЄС, такі як 

Польща, Словаччина, Угорщина і Румунія. 

2. Країни, які мають зв'язки з ЄС через умови угоди про асоціацію або 

євроінтеграційні процеси, такі як Молдова і Туреччина. 

3. Країни, які мають мінімальні зобов'язання перед ЄС, але можуть взаємодіяти 

з ним з політичних чи інших причин, такі як Росія - агресорка та Білорусь. 

Важливо уважно враховувати цю інформацію при прийнятті рішень. [38]. 

 Аналіз впливу «зеленої» енергетики на соціально-економічний розвиток та на 

зовнішню політику України: 

 1. Безпека: Вплив "зеленої" енергетики передбачає повний відсутній 

взаємодії з країною-агресоркою та активну протидію політиці Росії в контексті 

відносин з державами-членами ЄС та іншими країнами. Цей вплив охоплює такі 

аспекти, як експорт і транзит енергоресурсів, санкційна політика, а також 

забезпечення доступу до кліматичних фінансів та технологій. Найважливішим 

аспектом є досягнення перемоги України в умовах воєнного конфлікту. В рамках 



40 
 

загальноєвропейського дискурсу також розглядається впровадження 

прикордонного вуглецевого податку та механізмів його застосування на 

національному рівні в сусідніх країнах [2]. 

 2. Політика та правові норми, спрямовані на досягнення енергетичної 

незалежності, представляють собою інструменти, які сприяють модернізації 

енергетичного сектору. Ці засоби включають у себе прийняття законодавчих 

реформ у сфері управління транспортуванням газу та приваблення інвестицій. 

Щодо фінансування цього переходу, ефективна ліквідація перехресних субсидій є 

ключовою складовою для збільшення фінансових потоків від енергетичних 

компаній. 

 3. Зайнятість. Створення нових установок для відновлюваної енергетики 

ймовірно призведе до зростання робочих місць, включаючи будівництво нових 

об'єктів, а також операційну та управлінську діяльність в цій сфері [7].  

 4. Освіта та Наука. Запровадження нових спеціальностей, переорієнтація вже 

існуючих, розширення вакансій. Підтримка наукових досліджень у цій галузі, 

розвиток вивчення супутніх напрямків та інших ініціатив. 

 5. Енергетична галузь. Використання "зеленої" енергетики в Україні є 

ключовим аспектом політики енергетичної незалежності та передбачає повний 

контроль держави над енергетичним сектором. Це включає в себе: 

− Модернізацію електрогенеруючих потужностей. 

− Ліквідацію перехресних субсидій і перехід до ринкових цін на газ та 

електроенергію. 

− Впровадження відкритих аукціонів і уникнення "тіневих" цін та корупційних 

схем в тендерах. 

− Установлення чітких та справедливих правил конкуренції для розвитку 

ресурсів, пов'язаних з переходом до ринкових цін на енергію. 

− Реалізацію "зеленого" тарифу для сприяння використанню екологічно чистих 

джерел енергії. 

− Впровадження компенсаційних механізмів для підтримки економічно 

вразливих груп населення [1]; 



41 
 

 6. Будівництво. Створення житла, яке відповідає новим енергетичним 

стандартам, передбачає реалізацію проектів з альтернативної енергетики, з 

основним акцентом на підвищенні ефективності. Основні інвестиції у будівництво 

нової енергетичної інфраструктури протягом найближчих років також 

розглядаються як основна потреба, включаючи значні кошти, спрямовані на 

розвиток передачі електроенергії. 

 7. Економіка та Торгівля. Розробка національної політики у галузі економіки 

та торгівлі враховує передбачені зміни у зовнішньому імпорті та експорті, 

спрямовані на збереження конкурентних переваг місцевих виробників. Також 

розглядається можливість впровадження угод про зони вільної торгівлі чи подібних 

домовленостей, приділяючи особливу увагу ситуації з Туреччиною. 

 Після завершення конфлікту та розвитку зеленої енергетики, Україна може 

щорічно отримувати від 2 до 3 мільярдів євро, експортуючи електроенергію в країни 

ЄС. Додатково, збільшення обсягів внутрішнього використання відновлюваних 

джерел енергії сприяє підвищенню енергетичної безпеки, що має важливе значення 

для самої країни та її партнерів. Інвестори будуть інтересовані вкладати свої ресурси 

в економіку України. Після відновлення енергетичної інфраструктури потенціал 

експорту енергії до країн-членів ЄС зросте порівняно з попереднім періодом до 

війни. [32]. 

 Раніше голова Комітету палива та енергетики у парламенті Андрій Герус 

заявляв, «…що збільшення виробництва електроенергії на зелених електростанціях 

вже в найближчі місяці може дозволити частково – вдень – здійснювати експорт 

електроенергії з України в ЄС» [39].  

 

Висновки до другого розділу 

 

 На підставі вищезазначеного можна зробити висновок про те, що 

використання відновлюваної енергії в ЄС є пріоритетним напрямом розвитку 

співробітництва між державами-членами ЄС та (не дивлячись на війну) Україною.  

 1. Були розглянуті фактори розвитку "зеленої" енергетики в країнах ЄС, 

складено перелік, надано характеристику та проведено оцінку їх впливу на розвиток 



42 
 

країн ЄС. Визначено, що впровадження цієї енергетичної стратегії має на меті 

підтримку держав-членів ЄС у досягненні цілей з виробництва відновлюваної 

енергії за економічно ефективними методами та зменшення вартості капіталу. Якщо 

це становить перешкоду для інвестицій у проекти відновлюваної енергії, 

передбачено надання грантів у рамках відповідного механізму. 

 2. У процесі дослідження динаміки впливу «зеленої» енергетики на 

трансформацію енергетичного сектору України зясували переваг для країни та її 

громадян: збереження викопного палива, перехід на зелену енергетику дозволяє 

продовжити або зберегти термін використання невідновлюваних викопних видів 

палива; уповільнення зміни клімату; збільшення тривалості життя населення країн; 

відкриття нових підприємств відновлюваної енергетики створюе робочі місця, 

розвивае науку та освіту; відкриває двері інвестиціям, розвитку економіки та інш. 

 3. На основі розгляду матеріалу визначено, що соціально-економічний 

розвиток країн ЄС та України під впливом факторів "зеленої" енергетики тісно 

пов'язаний із Європейським Зеленим Курсом (ЄЗК). Цей курс представляє собою 

стратегічний план заходів, спрямованих на трансформацію Європейського Союзу та 

його партнерів у сучасну, стійку та конкурентоспроможну економіку.  

 Головна мета ЄЗК полягає в розробці та підтримці впровадження змін, які 

допоможуть Європі стати першим кліматично нейтральним континентом до 2050 

року, а також сприятати подібному розвитку в Україні. 

 Отже, ЄЗК спрямований на стимулювання розвитку циркулярної економіки, 

поліпшення здоров'я та якості життя населення, вирішення кліматичних та 

екологічних проблем. Ці зміни також передбачають трансформації у політиці країн 

ЄС, сприяючи справедливому та інклюзивному характеру зеленого переходу для 

України. 

  



43 
 

 
 РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО 

РОЗВИТКУ КРАЇН ЄС ТА УКРАЇНИ ПІД ВПЛИВОМ «ЗЕЛЕНОЇ» 

ЕНЕРГЕТИКИ 

 
 3.1 Моделювання впливу «зеленої» енергетики на розвиток країн ЄС та 

України 

 Створення Концепції "зеленого" енергетичного переходу України до 2050 

року (надалі - Концепція) випливає з істотної зміни підходів до розвитку енергетики 

у світі, зокрема, в рамках нового "зеленого" енергетичного переходу з акцентом на 

проблеми зміни клімату та сталого економічного розвитку [43]. Ці трансформації є 

великим викликом і можливістю для України, особливо як держави з амбітною 

Угодою про Асоціацію з ЄС та участю в Енергетичному Співтоваристві. 

Успішна адаптація кліматично-енергетичної політики України до цих нових 

реалій дозволить досягти довготривалого мультиплікативного ефекту, сприяючи 

сталому розвитку та конкурентоздатності країни.  

Тому основним визначальним аспектом Концепції є використання 

комплексного економіко-математичного моделювання, що охоплює різноманітні 

фактори, для розробки сценаріїв розвитку енергетичного сектору України до 2050 

року [33]. 

Отже:  

1. Пропонується новий підхід до стратегічного планування, де основною 

метою є зменшення викидів парникових газів (ПГ) таким чином, щоб досягти 

переходу до економіки України, яка не впливає на клімат, до 2070 року, і це повинно 

відбуватися у соціально прийнятний спосіб.  

 Проміжною метою у цьому переході стане зниження викидів парникових газів 

до рівня, визначеного другим Національним визначенням викидів і поглиблення 

вилучення викидів України у 2030 році, що відповідає вимогам кліматичної угоди 

та висновкам Спеціального звіту Міжурядової групи експертів з питань змін клімату 

(МГЕЗК) щодо наслідків підвищення глобальної середньої температури на 1,5°С 

[37]. Концепція є динамічним документом і буде періодично оновлюватися, 

враховуючи майбутні тенденції та зміни в світовій кліматичній, екологічній, 



44 
 

економічній, енергетичній політиці, розвитку технологій, методах управління та 

знань. План реалізації Концепції на найближче десятиліття передбачає Інтегрований 

план з боротьби зі зміною клімату та розвитку енергетики до 2030 року [22]. 

 Україна залишається активним учасником міжнародних зусиль у боротьбі зі 

зміною клімату і послідовно ратифікує всі відповідні угоди. Датою ратифікації 

Паризької угоди стала 14 липня 2016 року, що робить Україну однією з перших 

європейських країн, що приєдналися до цього міжнародного зобов'язання [27].  

 За даними українських вчених, основними негативними наслідками зміни 

клімату в Україні є зростання ризиків для здоров'я людини, пов'язаних з різними 

гідрометеорологічними явищами. Ці наслідки також включають значне зменшення 

врожаїв основних сільськогосподарських культур, загострення проблем з 

водопостачанням у південних і південно-східних регіонах, посилення деградації 

земель та опустелювання, зменшення продуктивності, життєздатності та стійкості 

лісів, прискорення деградації екосистем та виникнення проблем із стабільністю 

електричних мереж, систем теплопостачання та інших об'єктів інфраструктури. 

 У листопаді 2018 року Європейська Комісія висунула стратегічну концепцію 

для довгострокового зменшення викидів парникових газів, демонструючи 

можливості прокладання шляху Європи до досягнення кліматичної нейтраліності - 

економіки з нетто-нульовими викидами парникових газів до 2050 року [27]. Ця 

концепція включає сім ключових стратегічних компонентів: 

− Максимізація енергоефективності; 

− Максимальне використання відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) та 

електрифікація; 

− Перехід до екологічно-чистого транспорту та впровадження циркулярної 

економіки (економіки замкнутого циклу); 

− Розробка "розумних" мереж та комунікацій; 

− Розширення біоенергетики та природного поглинання вуглецю; 

− Поглиблення здатності поглинати залишкові викиди СО2 шляхом 

використання технологій поглибленого збору та зберігання вуглецю (carbon 

capture and storage) [29]. 



45 
 

 Продовжуючи активну участь у світовій боротьбі зі зміною клімату та її 

адаптацією, а також визнаючи власну відповідальність за досягнення цілей угоди та 

керуючись національними інтересами та пріоритетами, Уряд України впроваджує 

Концепцію, яка базується на передових світових наукових знаннях та практиках. Ця 

концепція передбачає поступове зменшення викидів парникових газів (ПГ) з метою 

переходу до кліматично нейтральної економіки в другій половині цього століття, 

дотримуючись принципів справедливості та в рамках сталого розвитку та боротьби 

з бідністю. 

 Отже, ключовими напрямками енергетичного переходу України стають 

енергоефективність та використання відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Суттєвий 

прогрес у підвищенні ефективного використання енергії дозволить значно зменшити 

потребу в додаткових енергоресурсах для передбачуваного зростання ВВП та 

підвищення добробуту громадян. 

 У той самий час, структура необхідних енергетичних ресурсів буде 

претерпляти значущі зміни, переважно через передову електрифікацію економіки 

(транспорту, промисловості, будівництва), що потребуватиме значного збільшення 

використання відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) у виробництві електроенергії та 

відповідне зменшення використання копалинного палива. 

1. Зелений енергетичний перехід в свою чергу призведе до досягнення 

наступних ключових цілей: 

2. Зробить Україну енергетично незалежною та стійкою перед безпековими 

викликами. 

3. Забезпечить сталість виробництва та споживання енергії в Україні. 

4. Здійснить перехід України до кліматично нейтральної економіки до 2070 року 

[25]. 

 Перехід до нової енергетичної парадигми є критичним для зміцнення 

економічного зростання України, підвищення життєвого рівня громадян, створення 

перспектив для молоді, збільшення конкурентоспроможності українських 

підприємств та місцевого виробництва, а також підняття позицій України у світових 

рейтингах свободи та бізнесу. 



46 
 

 2. В більшості країн світу енергоефективність та енергозбереження 

визначають як ключові пріоритети енергетичної політики. Підвищення рівня 

енергоефективності призводить до зменшення споживання енергетичних ресурсів, 

сприяючи економічному зростанню, задоволенню потреб громадян і підвищенню 

конкурентоспроможності країни. 

 Однак енергоємність та вуглецеємність ВВП України залишаються надто 

високими, не тільки в порівнянні з країнами Організації економічного 

співробітництва та розвитку (в три рази), але й в порівнянні з нашими 

східноєвропейськими сусідами. 

 Підвищення енергоефективності та раціональне використання ресурсів 

визначаються як один з ключових напрямів стратегії "зеленого" енергетичного 

переходу в Україні і залишаються постійним пріоритетом урядової діяльності. Для 

втілення цього пріоритету необхідно впроваджувати політики та заходи, спрямовані 

на підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів та здійснення 

енергозбереження з метою покращення надання енергетичних послуг і постачання 

ресурсів. Основний акцент слід робити на житловому секторі, який володіє 

найвищим потенціалом для підвищення енергоефективності. 

 Уряд повинен зосередити всі зусилля на тому, щоб прискорити зменшення 

первинної енергоємності ВВП та вуглецеємності України до середнього рівня 28 

країн Європейського Союзу. Це можна досягнути шляхом впровадження 

ефективних заходів, зокрема, проведення широкомасштабної термомодернізації 

бюджетних будівель та здійснення публічних закупівель, при цьому враховуючи 

критерії енергоефективності та екологічної безпеки. 

 Послідовне впровадження відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) в поєднанні з 

підвищенням енергоефективності є ключовим інструментом для зменшення викидів 

та декарбонізації економік, як національних, так і глобальної. Україна володіє 

значним природним потенціалом для реалізації "зеленого" переходу в усіх галузях 

економіки. 

 З урахуванням доступних технологій відновлюваної енергетики та їх 

стрімкого розвитку Україна може досягти до 2050 року вражаючої 70% частки ВДЕ 

у виробництві електроенергії. Значну частину цієї кількості (до 15%) може 



47 
 

становити виробництво електроенергії з використанням дахових сонячних 

електростанцій в житлових будинках та комерційних об'єктах [37]. 

 Очікується суттєве розширення значущості децентралізованого 

електропостачання, що вимагатиме застосування передових технологій управління 

попитом, розподіленого зберігання та розподіленої генерації. 

 Крім того, необхідно створити умови для підвищення рівня життя населення 

шляхом впровадження системного підходу до управління відходами на державному 

та регіональному рівнях, зокрема: 

− Запобігання утворенню відходів, підготовка до повторного використання, 

видалення, перероблення або інші методи утилізації відходів. 

− Перехід до економіки замкненого циклу, де продукти, матеріали і ресурси 

використовуються в економіці якнайдовше, а утворення відходів 

мінімізується. 

− Запровадження розширеної відповідальності виробника та імпортерів 

продукції за повернення продукції та управління відходами після її 

використання. 

− Впровадження підходу самодостатності, що включає створення інтегрованої 

мережі об'єктів з утилізації та видалення відходів для забезпечення 

самостійної утилізації та видалення власних відходів держави чи регіону. 

 Сільське господарство, хоч і займає невелику частку в обсягові кінцевого 

споживання енергії, проте має значний потенціал для підвищення 

енергоефективності та переходу на відновлювані джерела енергії, що може сприяти 

іншим галузям економіки. Для реалізації цього потенціалу необхідно: 

− Підвищити енергетичну та ресурсну ефективність у виробництві 

сільськогосподарської продукції та харчових продуктів. 

− Зменшити використання вуглецеємних енергоресурсів на мінімум і 

максимізувати використання відновлюваних джерел енергії для досягнення 

енергетичної самодостатності у цьому секторі. 

− Збільшити сталий обсяг виробництва біомаси, біопалива та інших 

відновлюваних джерел енергії для підтримки "зеленого" переходу в інших 

секторах економіки. 



48 
 

− Лісове господарство відіграє ключову роль у нетехнологічному поглинанні 

парникових газів (ПГ). Таким чином, держава, яка є основним власником 

лісових земель, може розширити потенціал чистого поглинання та утримання 

ПГ через: 

− Збільшення площ лісових рослинних зон та створення нових лісів. 

− Впровадження сталого лісового господарства, яке враховує зміни клімату 

відповідно до концепції "Climate Smart Forestry", з підвищенням 

продуктивності та стійкості лісів. 

− Зменшення знеліснення, вчасне відновлення лісів, раціональне розміщення 

лісів та насаджень, сприяння заходам із озеленення населених пунктів [42]. 

 3. Діджиталізація відображає останній тренд у трансформації економічних 

відносин і веде до значного зменшення використання природних та технічних 

ресурсів, а також обсягу їх фізичних переміщень. Цей процес призведе до 

прискорення економічних та адміністративних процесів, дозволяючи надавати 

послуги дистанційно, полегшуватиме управління та оптимізацію переміщень людей 

та використання транспорту. Такі ефекти сприятимуть створенню ресурсо- та 

енергоефективної, а також кліматично нейтральної економіки [1]. Діджиталізація 

електричних мереж відкриє можливість більш широкого та надійного використання 

об'єктів відновлюваної енергетики, технологій накопичення енергії, а також 

використання динамічного ціноутворення та залучення споживачів до управління 

попитом, дистанційного та "інтелектуального" керування енергоспоживанням. 

 4. Декарбонізація енергетики призведе до її децентралізації та розвитку 

розподіленої генерації. Це викличе швидке збільшення кількості енергетичних 

об'єктів, зв'язків та ускладнення енергетичних систем. Ефективне управління такими 

системами вимагатиме впровадження принципово нової технологічної платформи 

та створення "розумних" мереж, що базуються на цифрових технологіях та 

інформаційно-комунікаційних системах. 

 Перехід до «зеленої» економіки та зменшення ролі видобувних галузей в 

українській економіці та експорті має бути поступовим [25]. Збільшення 

використання відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) призведе до зменшення потреби 

у традиційних видобувних секторах та, зокрема, вугільній галузі. 



49 
 

 Декарбонізація в секторах видобутку та постачання енергоресурсів допоможе 

зменшити втрати при транспортуванні природного газу, електроенергії та тепла, 

вимагаючи істотної модернізації магістральних та розподільних мереж, а також 

децентралізації систем постачання енергії. 

 У сфері електроенергетики одночасно відбуватимуться процеси модернізації, 

зменшення викидів парникових газів та поступового відмовлення від вугільного 

виробництва з урахуванням соціальної прийнятності. 

 Планована заміна вугільних теплових електростанцій (ТЕС) до 2050 року буде 

здійснюватися за рахунок розвитку сонячної та вітрової генерації, електростанцій на 

біомасі у поєднанні з новими високоманевровими генеруючими потужностями на 

газі, а в далекій перспективі - на синтетичному газі, виробленому завдяки 

відновлюваним джерелам енергії. Крім того, будуть використовуватися технології 

акумулювання та зберігання електроенергії для балансування в енергосистемі та, 

можливо, нові технології ядерної енергетики [37]. 

 Передбачається зростання участі у виробництві електроенергії систем 

коґенерації, та у випадках, коли це буде економічно виправданим, можуть бути 

використані технології уловлювання та зберігання вуглецю на спалювальних 

установках [27]. 

 Участь атомної енергетики у загальному обсязі електропостачання в Україні 

знизиться до діапазону 20-25%, тоді як гідроенергетика залишиться на 

теперішньому рівні [34]. Введення нових ядерних електростанцій можливе на основі 

технології малих модульних ядерних реакторів. Важливо відзначити, що імпорт 

електроенергії не буде вирішальним для забезпечення електричної потреби в 

економічних секторах, але, разом із експортом, візьме на себе значну роль у 

балансуванні Об'єднаної енергетичної системи України. 

 В галузі опалення слід активно розвивати використання ефективної 

коґенерації та триґенерації. Нові коґенераційні установки для централізованого 

опалення мають переважно базуватися на використанні біомаси та біогазу. 

 У локальних та приватних системах опалення розумно переходити на 

використання біомаси, в той час як на рівні міських систем теплопостачання слід 

розглядати можливість переходу до децентралізованих систем з вільним доступом 



50 
 

виробників до мереж та розглядати електрифікацію систем опалення. При цьому 

важливо підтримувати впровадження новітніх технологій геотермальної енергетики 

та теплових насосів. 

 Для здійснення переходу до енергетики з низьким викидом вуглецю необхідно 

створити сучасні енергетичні ринки, які відзначатимуться високою ступенем 

конкуренції та відкритістю. Це буде сприяти оптимізації витрат та цін союзників у 

галузі енергії і раціональному споживанню енергії для споживачів. Змінити роль 

споживачів треба в напрямку їхньої активної участі у виробництві енергії та у 

забезпеченні послуг балансування. 

 Важливим фактором розвитку конкуренції має бути інтеграція енергетичних 

ринків України з європейськими, торгівля енергетичними товарами та послугами, а 

також збільшення частки іноземних гравців на енергетичних ринках України. При 

цьому важливо забезпечити вільний, недискримінаційний і прозорий доступ третіх 

сторін до енергетичної інфраструктури (електричних, газових та теплових мереж), 

яка має бути істотно модернізована. 

 Попереджаючи переходу до кліматично нейтральної економіки, потрібно 

здійснювати значні інвестиції та витрати в енергетиці та секторах споживання, 

спрямовані на впровадження нових технологій виробництва, транспортування та 

споживання енергії. З цієї причини критично важливо будувати не лише екологічно 

та кліматично дружню енергетику, але також економічно доступну, щоб уникнути 

цінового шоку для споживачів та забезпечити соціальну прийнятність «зеленого» 

енергетичного переходу. 

 Потенційне підвищення цін на енергію можна компенсувати за допомогою 

широкого впровадження сучасних систем інтелектуального обліку, ефективного 

використання енергії, гнучких цінових механізмів та управління попитом 

споживачів. 

5. Використання енергоресурсів у житлових та комерційних будівлях в Україні 

становить близько 40% від загального обсягу використаної енергії в країні, а 

рівень енергоспоживання на один квадратний метр перевищує відповідний 

показник країн ЄС з подібними кліматичними умовами [37]. Для здійснення 

переходу до "зеленої" енергетики в Україні до 2050 року необхідно: 



51 
 

− Провести широкомасштабну термомодернізацію будівель з метою досягнення 

показника енергоспоживання на квадратний метр на рівні середнього 

показника країн ЄС. 

− Будувати нові енергоефективні будівлі, які відповідають стандартам 

"пасивного будинку". 

− Впровадити національну систему технічного регулювання для сектору 

"зеленого" будівництва. 

− Підвищити ефективність індивідуального опалення та охолодження будівель, 

замінюючи вуглецеємні енергоресурси (вугілля, газ) екологічно чистими, 

такими як електрична та теплова енергія з відновлюваних джерел (сонячна, 

геотермальна енергія, біопаливо). 

− Розвивати системи централізованого теплозабезпечення, охолодження та 

гарячого водопостачання, особливо великих містах, на основі відновлюваних 

джерел енергії. 

− Впроваджувати технології акумулювання енергії на домашньому рівні. 

− Проводити постійну інформаційну роботу та навчання населення та 

підприємств щодо доцільності заходів з підвищення енергоефективності [27]. 

 Велику увагу буде приділено енергетичним кооперативам, інспіруючись 

досвідом європейських країн. Вони планують стати впливовими учасниками на 

місцевих енергетичних ринках, сприяючи конкуренції та розвитку 

децентралізованої енергетики на базі відновлюваних джерел та акцентуючи увагу на 

місцевих енергетичних ресурсах.  

7. Перефразуй текст: Енергоємність ВВП промислового сектору України 

більш ніж вчетверо вища за середньоєвропейський показник, а відтак 

конкурентоспроможність вітчизняних товарів є значно нижчою порівняно з 

товарами, виробленими в ЄС. Однією з цілей Концепції є зниження енергоємності 

ВВП України до середнього рівня країн ЄС. В Україні на промисловість припадає 

приблизно 30% загального енер- госпоживання [40]. Більше половини 

енергоресурсів споживається чорною металургією. Для усунення цієї надважливої 

проблеми в межах здійснення "зеленого" енергетичного переходу необхідно: 



52 
 

− знизити енергоємність вітчизняної промислової продукції до рівня економічно 

розвинених країн завдяки передовим та інноваційним енергоефективним