УДК 911,3 К.О.Кравченко Науковий керівник – канд. геогр. наук, доц. Ю.І.Кандиба Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ Вступ. Рівень технологічного розвитку людства визначається і характеризується енергетичними можливостями, а соціальне ставлення до енергії є показником цього розвитку. Зважаючи на використання вичерпних і не відновлюваних паливних ресурсів в якості енергоносіїв, забруднення навколишнього середовища, необхідно віднайти нові, більш безпечні та економічні джерела енергії. Нині 48 економічно розвинутих країн світу законодавчо підтримують розвиток альтернативних джерел енергії. Аналіз світових тенденцій розвитку енергетики свідчить про зростання ролі поновлювальних джерел енергії у світі, особливо це відзначається у розвинутих країнах ( табл. 1) [1]: Таблиця 1 Використання альтернативної енергії у розвинутих країнах світу КраїнаЕнергія, що отримувалась із поновлюваних джерел у 1997 р., %Енергія, що отримувалась із поновлюваних джерел у 2010 р., %Австрія70,078,1Швеція49,160,0Португалія38,539,0Фінляндія24,731,5Іспанія19,929,4Данія8,729,0Італія16,025,0Франція15,021,0Греція8,620,1Ірландія3,613,2Німеччина4,512,5Великобританія1,710,0Нідерланди3,59,0Бельгія1,16,0Люксембург2,15,7ЄС в цілому13,922,1 На сьогоднішній день енергетична і екологічна ситуація в Україні є несприятливою передусім тому, що самозабезпечення держави енергоресурсами складає приблизно 40%, а викиди шкідливих речовин – 60 млн. т. на рік, включаючи 20 млн. т. емісії в атмосферу. Для всебічного розвитку альтернативної енергії в нашій державі потрібно економічне та політичне регулювання ситуації на енергетичному ринку. Мета роботи – сприяти удосконаленню енергетичної політики в Україні через соціальні механізми впливу, через зміни суспільної свідомості, на прискорення прийняття рішень щодо розвитку альтернативно енергетики на місцевому рівні. Стан проблеми. Розвиток альтернативної енергетики має ґрунтуватися на підвищенні енергоефективності шляхом вибору відповідних джерел енергії і технологій їх використання. Головним економічним чинником, що визначає інтенсивність використання енергетичних ресурсів споживачами, є її вартість. Уряди всього світу послуговуються такими основними економічними і політичними стратегіями для стимулювання або заборони використання певного виду енергетичних ресурсів: політика невтручання, яка ґрунтується на конкуренції; штучна підтримка низьких або високих цін на відповідні енергоносії. Першочерговими економічними механізмами забезпечення популяризації альтернативної енергетики є державне фінансове стимулювання використання альтернативних джерел енергії, надання відповідних пільг, впровадження лояльної державної політики щодо розвитку «зеленої енергетики» в Україні [3]. Геоекологічний аспект. Альтернативна енергетика не лише не шкодить довкіллю, але й частково покращує його стан (наприклад, біоенергетика). Вирішення проблем забруднення навколишнього середовища підтримується такими міжнародними документами як Монреальский протокол — міжнародний договір, створений для захисту озонового шару через припинення або обмеження виробництва ряду речовин, що сприяють знищенню озону, та Кіотський протокол — міжнародна угода про обмеження викидів в атмосферу парникових газів. У даних документах розроблено напрями та механізми зниження викидів парникових газів з метою запобігання кліматичної катастрофи. До поновлюваних джерел енергії відносять: