Вісник ХНУ імені В ĘĊНĘĊКаразінаĘĊƀĊ №ĊģěġĘĊСеріяĤĊфілософія ĘĊФілософські перипетіїĘĊƀĊĜĚěĚĘĊĊ Ċ Ċ УДКĊěĝĚĘĜ, Паращич В0,Я0 , Харківський національний університет імені В.Н0,Каразіна, , ПОСТКОЛОНІАЛЬНА КРИТИКА В УКРАЇНІ ЯК ПОШУК КРИТИЧНОЇ УТОПІЇ,, Ċ У статті аналізується зміст і значення привнесення до українознавчих студій такої окремо взятої Ċ критичної парадигмиĖĊ як постколоніальна теоріяĘĊ У ході аналізу позиційĖĊ що займає суб’єкт подібної Ċ теоретичної діяльності у різних його модусахĖĊ запропоновано висновок про участь постколоніальної Ċ парадигми у формуванні критичної утопіїĊ ƀĊ способу і простору творення легітимностей актуальних Ċ теоретичних настановĘĊ Ключові слова<,постколоніальна теорія=,Автор=,стиснення часу=,критична утопія0, Ċ Статья анализирует содержание и значение привнесения в украинистику такой отдельно взятой Ċ критической парадигмы как постколониальная теория ĘĊ В ходе анализа позицийĖĊ которые занимаетĊ субъект подобной теоретической деятельностиĖĊ в разных его модусахĖĊ предложен выводĖĊ об участииĊ постколониальной парадигмы в формировании критической утопииĊƀĊ способа и пространства созданияĊ легитимности для актуальных теоретических позицийĘĊ Ключевые слова<,постколониальная теория=,Автор=,сжатие времени=,критическая утопия0, Ċ ľŒŏĊ ŋŜŞœōŖŏĊ ŚŜŏŝŏŘŞŝĊ ŋĊ ŎŏŞŋœŖŏŎĊ ŋŘŋŖţŝœŝĊ řŐĊ ŞŒŏĊ ōřŘŞŏŘŞĊ ŋŘŎĊ ŝœőŘœŐœōŋŘōŏĊ řŐĊ œŘŞŜřŎşōœŘőĊ ŝşōŒĊ ŋĊ ŝŚŏōœŋŖĊ ōŜœŞœōŋŖĊŚŋŜŋŎœőŗĊŋŝĊŋĊŚřŝŞōřŖřŘœŋŖĊŞŒŏřŜţĊŞřĊĿŕŜŋœŘœŋŘĊŝŞşŎœřŝĘĊijŘĊŞŒŏĊōřşŜŝŏĊřŐĊŋŘŋŖţŝœŘőĊŚřŝœŞœřŘŝĊŞŋŕŏŘĊŌţĊŞŒŏĊ ŝşŌŔŏōŞĊřŐĊŝşōŒĊŞŒŏřŜŏŞœōŋŖĊŋōŞœŠœŞţĊœŘĊœŞŝĊŠŋŜœŏŞţĊřŐĊŗřŎœĊřŘŏĊōŋŘĊŎŜŋšĊŋĊōřŘōŖşŝœřŘĊōřŘōŏŜŘœŘőĊŞŒŏĊŚřŝŞōřŖřŘœŋŖĊ ŚŋŜŋŎœőŗĊ ŚŋŜŞœōœŚŋŞœŘőĊ œŘĊ ŞŒŏĊ ŐřŜŗŋŞœřŘĊ řŐĊ ōŜœŞœōŋŖĊ şŞřŚœŋĊ ŋŝĊ ŋĊ šŋţĊ ŋŘŎĊ ŝŚŋōŏĊ řŐĊ ōŜŏŋŞœŘőĊ şŜőŏŘŞĊ ŞŒŏřŜŏŞœōŋŖĊ ŎœŜŏōŞœŠŏŝĊŖŏőœŞœŗŋōţĘĊ M2,0y|,<,zy,-y%yx"c%,-!y|2=,|.-"yx,y,-"w=,c.-!y|=,|"-"c%,.-yz"c0, Ċ Серед усіх можливих критичних парадигм наразі особливою видається саме так званаĊ постколоніальна теоріяĖĊ що вона широко представлена в актуальному інтелектуальному полі Ċ УкраїниĘĊ Зацікавлення цим концептом помітно неозброєним окомĖĊ і хоча ми воліли б говорити Ċ про неї як про чисту можливістьĖĊ присутність їїĊ тут-і-тепер надає нашій чистій можливостіĊ усюĊактуальністьĖĊщо притаманна феноменуĘĊĊ Ступінь дослідженняĤ ĊЗараз дуже багато говорять про критичний брак перекладівĊ підставових текстівĖĊщо концептуалізують ту чи іншу тезуĖĊяку наразі намагаютьсяĊĒза думкоюĊ АĘĊПортноваēĖĊ ƕінтерналізуватиƥĊ ŅğĖĊ сĘĊ ěĜġŇĊ в українському інтелектуальному просторіĘĊ СамеĊ через це ситуація із перекладами книг яскраво позначених постколоніальним підходом є тим Ċ більш красномовнаĘĊ Не претендуючи на вичерпністьĖĊ назвемо тут лишень декілька позиційĤĊЕĘĊĊ СаїдĖ ĊЕĘ ĊТомпсонĖ ĊМĘ ĊШкандрійĊ ŅДивĘĤ Ċġĥ ĊĢĥ Ċģĥ ĊěěŇĥ Ċці книгиĊ ƀ Ċвиразний приклад для багатьохĊ аспектів проблемиĘĊĊ ЗокремаĖ Ċвидання в Україні центральних для цього напрямку текстів Едварда СаїдаĘ Ċ «ОрієнталізмƥĖ ĊкнигаĊ ěģġĢ ĊрокуĖ Ċщо її за правом називають вже класичною працеюĖ Ċбула Ċ перекладенаĊ ĜĚĚěрĘĖĊ аĊ ĜĚĚġĊ рĘĊ вийшла друкомĊ ƕКультура й імперіалізмƥĖĊ роботаĖĊ що значноюĊ мірою стала підсумковою для інтелектуального доробку всього його життя ĘĊ Маємо тут один із Ċ небагатьох випадківĖĊ коли український переклад визначного автора з’явися раніше заĊ російськийĘĊ Не дивлячись на свою безперечну вагуĖĊ ці тексти були цілковито проігнорованіĊ потужною хвилею перекладівĖĊ що прокотилося там уĊ ģĚėх рĘĊ минулого стĘĊ ТількиĊ ĜĚĚĢĊ рĘĊ з’явилася російськомовна версіяĊ ƕОрієнталізмуƥĖ Ċ до того жĖ Ċу такій якостіĖ Ċяка викликалаĊ наріканняĖĊі то саме з позицій постколоніальної критикиĊŅДивĘĤĊĜŇĘĊ Таким чиномĖĊ метою цієї розвідки є визначення особливостей і можливостей Ċ впровадження постколоніальної парадигми у дослідницький простір українознавчих студійĘĊ У цьому плані не такий очевиднийĖĊ однакĖĊ для нас більш яскравий прикладĊ Ēза умовиĊ уважного до нього ставленняēĊƀĊ ситуація з перекладами робіт канадського славіста МирославаĊ ШкандріяĘ ĊМаємо тут кілька знакових позиційĘ ĊНайперше фігура Автораĥ Ċвін є не тільки Ċ славістомĖĊ науковцемĖĊ алеĖĊ так само йĖĊ закордонним українцемĘĊ По-другеĖĊ фігура перекладачаĖĊ що лишень через власний складний вибір тексту для своєї роботи має можливість у важливийĊ ĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊĊ ĊƓĊПаращич ВĘĊЯĘĖĊĜĚěĚĘĊ Вісник ХНУ імені В ĘĊНĘĊКаразінаĘĊƀĊ №ĊģěġĘĊСеріяĤĊфілософія ĘĊФілософські перипетіїĘĊƀĊĜĚěĚĘĊĊ Ċ спосіб долучитися до автораĥĊ стати спів-авторомĖĊ а точніше тут-АвторомĘĊ Амбіція не меншаĖĊ аĊ подекудиĖĊбільш грандіознаĖĊніж прагнути авторства як такогоĘĊĊ І справдіĖ Ċвсі ці дистанції не відчувалися б так гостроĖ Ċякби вони не були б позначеніĊ категорією часуĖĊ що стискаєтьсяĘĊ Здоровий глузд підказує намĖĊ що оскільки у цій системіĊ перекладач хронологічно завжди виступає другим елементомĖĊ він мав би мати ширшуĊ перспективу для свого виборуĖĊ однак бачимоĖĊ що виходить саме навпакиĘĊ У нашому прикладіĊ МĘĊШкандрій займає свою позицію як автор через розробку власне українського зрізу тематикиĊ постколоніального підходуĊ ƕспираючись на теоретиків постколоніалізмуĖĊ зокрема на праціĊ Едварда СаїдаĖĊ дослідник підставово порівнює моделі російського культурного експансіонізму Ċ та західні колонізаційні проектиƥĊŅěĖĊсĘģŇĘĊĊ Така позиція можливаĖĊ оскільки цей сюжет залишаєте незадіянимĘĊ СкажімоĖĊ той такиĊ Саїд сам не застосовував свої тези до Російської імперіїĖĊволіючи працювати з більш знайомимĊ йому матеріалом британського та французького колоніалізмуĘĊ ТочнішеĖĊ така позиціяĊможлива,ƀĊ у значенні досконалаĊ ƀ ĊтомуĖ Ċщо всі перераховані дистанції збігаються у фігурі Автора якĊ система рівновіддалених відношеньĥĊ і один від одногоĖĊ і від нього узятого у його самостіĘĊ НауковецьĖĊ славістĖĊ українецьĖĊ навіть українець із діаспориĊƀĊ в якій би не бралося конфігураціїĊ чи послідовності ці відношення завждиĊ ƀгармонійно обґрунтовує його авторський вибірĊ стосовно постколоніальної теоріїĘĊ Навіть більше тогоĖĊ розширюючи цей логічний рядĖĊ миĖĊ природно збільшуємо точність мови описуĥĊ до прикладуĖĊ поставити між науковцем та Ċ славістомĖĊ термін літературознавець означає надати такому вибору мало не телеологічного Ċ звучанняĘĊĊ Нас же у всьому цьому цікавить тільки теĖ Ċщо геометрична простота такої фігуриĊ забезпечує безперечну легітимність позиції Автора за будь-якої критичної ситуаціїĥĊ в обохĊ значеннях цього словаĖĊяк за упередженої перевіркиĖĊтак і за критичного зламуĖĊа надто уĊ стані, катастрофиĘĊМожливість легко вибудувати дистанцію убезпечує Автора від руйнуванняĖĊаджеĊ у їх системі зникає різниця поміж вибором як актом чистої волі та вибором як усвідомленнямĘĊ ВідтакĖĊ питання про йогоĊ чесністьĊ ƀ Ċтой спосіб за допомогою якого вінĊ причетний доĊ досконалостіĊƀĊпринципово не може бути поставленоĘĊЯк із зовніĖĊтакĊƀĊі це найважливішеĊƀĊуĊ якості саморефлексіїĘĊĊ Інакше із перекладачемĘĊВід тогоĖĊнаскільки чистим за кожної можливої перевірки будеĊ визнаватися його вибірĖĊ залежить те значенняĖĊ яке отримає його зусилля уĊ ціломуĘĊ Хоча такаĊ робота теж може бути забезпечена системою дистанцій ĖĊ однакĖĊ сам вибір тексту виявляєтьсяĊ складною дієюĖĊ що принципово руйнує геометричну усталеність цих відношеньĘĊ Широка Ċ перспектива вибору набута у хронологічній дистанції перекладача виявляться стиснутоюĊ присутністю її в часіĊ тут-і-теперĘ ĊЯк тільки вибір зробленоĖ Ċвсе його значення можливеĊ лишень в цій точці часуĘĊ Жодної змоги захистити цей вибір тут не існуєĘĊ По закінченнюĊ моменту безслідно зникає і фігура тут-АвтораĖĊ чиє значення прямо випливає з його тривалостіĥĊ а прагненняĖĊвідповідноĖĊзводиться до її забезпеченняĘĊ Повертаючись до нашого конкретного прикладуĖĊ у випадку МĘĊ ШкандріяĖĊ ми знаходимоĊ переклад книгиĊ ƕМодерністиĖĊ марксисти і націяƥĊ дослідженняĖĊ що значною мірою дублює Ċ видане вже до того українськоюĊ ƀ Ċ Ċбільш пізнєĊ ƀ ĊƕВ обіймах імперіїƥĘ ĊНазагал у такогоĊ оберненого за принципом дзеркала хронологічному порядку зацікавлення текстами того чи Ċ іншого автораĊ ƀ Ċз боку перекладачівĊ ƀ Ċнемає нічого дивногоĘ ĊПриродноĖ Ċщо пріоритетĊ Ċ віддається більш пізнім роботамĖĊ відтакĖĊ сприйнятими як більш фундаментальніĘĊ ПринаймніĖĊ уĊ цьому випадкуĘ ĊОскільки дослідження зв’язані генеалогієюĖ Ċщо легко фіксуєтьсяĖ ĊявноĊ розгортаючись від меншого до більшого сюжетуĘĊ ОднакĖĊ особливо прикметним цей випадокĊ робить якраз теĖĊ що усталення такої гаданої нормальності супроводжувала колізіяĖĊ а ледь Ċ помітна складкаĖĊ утворена неюĊ ƀĊ в цій загалом лінійній структуріĊ ƀĊ може бути названа намиĊ прямо і безпосередньо пов’язаною ізĊчасом-що-стискаєтьсяĘĊĊ ТочнішеĖĊ цей зв’язок може бути виведений прямою фіксацією сукупності посилань наĊ ту чи іншу категоріюĘĊ ЯкĖĊ наприкладĖĊ у пасажіĖĊ що належить перекладачевіĊ ƕМодерністівůƥĊ МĘĊКлимчукуĤĊ ƕЗаки визрів цей проектĖĊ колеги-видавці запропонували вітчизняному читачевіĊ іншу пізнішу роботу професора ШкандріяĊĦůĨƥĊŅěěĖĊсĘĊěĝŇĖĊми бачимо настійне звернення доĊ категорії часуĖ Ċі то самеĊ часу-якого-бракуєĘ ĊБільше тогоĖ Ċосібно згадавши історію роботи надĊ цим текстом у своєму вступіĖ ĊвінĖ Ċненаче мимоволі підкреслює цю обставинуĘ ĊОднакĖ ĊтакиĊ неĊ мимоволіĖĊадже всяке звернення до Історії є безпосереднім зверненням до категорії часуĖĊа щоĊ написання їїĊ Ēтут важливим є майбутній часēĊ зумовлено певнимĊ ƕгоризонтом очікуванняƥĖĊ тоĊ Вісник ХНУ імені В ĘĊНĘĊКаразінаĘĊƀĊ №ĊģěġĘĊСеріяĤĊфілософія ĘĊФілософські перипетіїĘĊƀĊĜĚěĚĘĊĊ Ċ безперечноĖĊвласним вибором автора є теĖĊнаскільки розширеним буде його обширĘĊТожĖĊколи Ċ він розпочинає свої зауваженняĊ ƕвід перекладачаƥĖĊ оповідаючи історію із власного досвідуĊ ƀĊ обравши при цьому таку форму його описуĖĊ що дуже відчутно позначена локальнимĊ переживаннямĊ ƀĊ простір досвідуĊ Ēця історіяēĊ виявляється відчутно стиснутою локальним жеĊ горизонтом очікуванняĘĊОтжеĖĊколи ми читаємоĤĊƕІдея перекласти книжку Мирослава ШкандріяĊ «МодерністиĖĊ марксисти і націяĊ ĦůĨƥĊ виникла спонтанно під час кандидатського іспиту зĊ англійської мовиĖĊ на якомуĖĊ не знати за якою давньою традицієюĖĊ треба за півгодини письмовоĊ перекласти уривок з неперекладеної книжки зі спеціальностіƥ ĊŅěěĖ ĊсĘěĝŇĖ ĊмиĊ ƀ Ċу цьомуĊ свідомо/несвідомому стиснені часу авторомĊƀĊ почуваємо себе в праві побачити вказівку на ту Ċ саму складкуĖĊ що утворена ситуацією тут-АвтораĘĊ ЗрештоюĖĊ така форма звернення перекладачаĊ до читачівĊ ƀ Ċфактично на місці передмовиĊ ƀ Ċзовсім не є самоочевидною для видавничоїĊ традиціїĖĊна відміну відĖĊскажімоĖĊпіслямовиĖĊта ще й коли йдеться про авторизований перекладĘĊĊ Таке окреме зусилля прагне наголосити на значущості подальших стараньĖĊ докладенихĊ задля завершення цієї роботиĘĊ Оскільки для цієї перекладацької праці можливість набути вагиĊ через привілей права першості за народженням раптово було втраченоĊƀĊƕĦůĨтож це вже другаĊ українська книжка канадського славіста ƥ ĊŅěěĖ ĊсĘěĝŇ Ċƀ Ċчерез наявність описаної вище колізіїĖ Ċ лишається винести на початок безпосередньо апелювати до ІсторіїĘĊ Єдиного просторуĖĊ деĊ генеалогія має невід’ємне значенняĖ Ċа першість не може бути скасована без залишкуĘ ĊОднакĖ Ċ оцей єдиний шляхĖĊ що зостається перекладачеві аби підтримати тривалість свого існування якĊ тут-АвтораĖĊ так само говорить нам про присутню вже тут певну інструментальну ієрархію ĘĊ Він Ċ змушений оприявнити себе не в термінах подіїĖĊ а у термінах розширення зусильĖĊ із засвоєнняĊ генеалогії думкиĘĊ Вказавши на існування вагомих аспірацій в цьому теоретичному напрямкуĖĊ він опиняється перед настійним запитанням про природу свого інтересу до обраного текстуĘĊ Варто докладніше зупинитися на природі такого запитанняĘĊ Складка часуĖĊ описана нами як ситуація тут-АвтораĖĊ знаходить власне місце уĊ травматичному досвіді парадоксального свідомо/несвідомого виборуĘĊ ВідтакĖĊ його фігура існує Ċ як стан надломленостіĖĊ що є платою заĊ часову тривалістьĊ уĊ місці тут-і-теперĥĊ не випадковоĊ цей аналіз відштовхується від потреби засвідчити актуальність даної темиĘĊ ВласнеĖĊ стиснутийĊ таким чином час набуває правдиво мистецької величі через усю притаманну йому напругуĊ ƀĊ трагічність класичного зразкаĘĊ ТакĖĊ як про це говорить ЖĘĊРансьєрĖĊ аналізуючи фігуру ЕдіпаĊƀĊ уособлення трагічної тотожності знання та незнанняĖĊнавмисної дії та пафосуĊĒпристрастіēĖĊщо їїĊ він зазнаєĊŅĠĖĊсĘĊĜĝŇĘĊĊ ОчевидноĖĊ що це є емблемаĖĊ продукт певної естетичної революціїĖĊ яка передбачаєĊ «режим мистецької думкиĖĊ де мистецтву властиво бути тотожністю свідомого починання таĊ несвідомого відтворенняĖĊ волімого діяння та мимовільного процесу ƥŅĠĖĊ сĘĊĝĚŇĘĊ Отже теĖĊ про щоĊ Автор веде мовуĊƀĊйого сказати бĖĊпро-моваĊĒцілісність його фігуриĖĊ його текстēĊƀĊ у кінцевомуĊ підсумку є не що іншеĖ ĊякĊ ƕзапис власне того процесуĖ Ċзасобом якого сама ця мова і була Ċ виробленаƥ ĊŅĠĖ ĊсĘ ĊĝĚŇĘ ĊВідтакĖ Ċважливими виявляються два засновкиĖ Ċі найперше слідĊ відзначитиĤĊ ƕВ загальних рисах таку дуальність представляєĊ кантівський геній0, Він є активнаĊ сила природиĖĊщо протиставляє свою власну силу будь-якій моделіĖĊбудь-якій нормі абоĖĊскорішĊ за всеĖĊщо зводить в норму самого себеĘĊТа разом з тим він також і тойĖĊхто не знаєĖĊщо робитьĖĊ хто не здатен скласти собі у цьому звітƥĊŅĠĖĊсĘĊĜĠŇĘĊĊ ТобтоĖĊ фігура Автора отримує характеристику в протиставленіĊ ƕĦůĨнормам Ċ образотворчого режимуĊ ƀĊ додамо ще відтворюючогоĖĊ міметичногоĊ Ēоскільки у цьомуĊ Рансьєровому зауважені нам важливо наголоситиĖĊщо від початку йшлосяĊĊне тільки і не стільки Ċ про мистецтво як такеĖ Ċа власне про засобиĊ поезису приступні людиніēĊ ƀĊ абсолютну владуĊ творенняƥ ĊŅĠĖ ĊсĘ ĊĜĠĘ Ċƀ Ċ Ċкур0, в текстіŇ0, ТутĖ Ċдо того жĖ Ċвитвір не потребує ніяких умовĖ Ċ підкорюється власному закону і слугує за основу самому собіĖĊ натомість у такій своїй Ċ відтворюваностіĊ ƕототожнюється із абсолютною пасивністюƥĊ ŅĠĖĊ сĘĊ ĜĠŇĘĊ Це означає потребуĊ особливого статусу для того просторуĖ Ċде така фігура могла б знаходитисьĘ ĊЗа інших рівнихĊ умов цей простір лише мистецькийĖĊ і обмежений рамками тільки вузького його розуміння якĊ артистичної практики і середовищаĘĊ ВідтакĖĊ окремим великим питанням є теĖĊ як Автор можеĊ розраховувати проявити себе із цього просторуĖĊ не вдаючись до занадто обтяжливих та до того Ċ ж рідко виправданих із точки зору ефективності процедур геніальностіĘĊСправдіĖĊмова тут можеĊ йти не тільки про фігуруĖĊвиведену із певного вченняĊƀĊкантівський генійĊƀĊяк у ЖĘĊĊРансьераĖĊа іĊ про фігуру самого Канта як такогоĘ ĊГоловноĖ Ċв тій міріĖ Ċоскільки існують спроби надати абоĊ відшукати особливий зміст ексцентричності його манер у реальності чи то пакĊ цілісності йогоĊ Вісник ХНУ імені В ĘĊНĘĊКаразінаĘĊƀĊ №ĊģěġĘĊСеріяĤĊфілософія ĘĊФілософські перипетіїĘĊƀĊĜĚěĚĘĊĊ Ċ життяĥĊ це стає важливим прикладомĖĊ який не можна оминути мовчаннямĘĊ НамĖĊ перш за всеĖĊ ідеться про відому інтелектуальну містифікацію ФĘĊПажеĊ ƕСексуальне життя ІмануілаĊ КантаƥĊŅĞŇĘĊĊ Другий засновокĖĊ що випливає із режиму естетичної революціїĖĊ наразі виявляться більшĊ нагальнимĖĊ оскільки у відповідності із виведеним у ході нашого розгляду розрізненням надаєĊ характеристику фігурі тут-АвтораĖĊ роз’яснюючи його присутністьĊ тут0 ВиявляєтьсяĖĊ щоĊ ƕĦůĨтотожності тогоĖĊ чого він хочеĖĊ і тогоĖĊ чого не хочеĖĊ тогоĖĊ що знаєĖĊ і тогоĖĊ про що не відаєĖĊ тогоĖĊщо робитьĖĊі тогоĖĊщо не робитьƥĊŅĠĖĊсĘĊĜģĊƀĊĝĚŇĖĊналежать йомуĖĊ оскільки єĊ якостями йогоĊ мовиĥĊ точніше мовиĖĊƕщо належать йомуĖĊ постільки вони йому не належитьĖĊ є не інструментомĊ у його розпорядженніĖĊ аĊ свідком первинного стану мови., думки та людстваƥĊŅĠĖĊ сĘĊ ĜģĊ курсив, наш, ʑ ,В.П0ŇĘĊ ОтжеĖĊ він виявляєтьсяĊ поетомĊ ĒтворцемēĊ в силу власної інфантильної позиції іĊ тільки в ній він дістає свою легітимністьĘĊ Опозиція до арістотелевського образу поетаĊ ėĊ зображувачаĊ ƕвигадникаĖĊ складача переказівĖĊ персонажівĖĊ образів і ритмів ƥĊ ŅĠĖĊ сĘĊ ĜĢŇĊ набуваєĊ свого звучання тільки тодіĖĊ коли наш тут-Автор реалізує свою свободу творення Ċ герменевтичноĥĊ точнішеĖĊ засобамиĖĊ Ċ сказати бĖĊ інфантильної герменевтикиĖĊ постійноїĊ постановки питанняĊƕчомуƥĘĊĊ ЗвичайноĖĊ що механізмом подібної постійності вірогідніше за все надходить із сфери Ċ позасвідомогоĖĊ просторуĖĊ деĊ ƕдумка перетворюється на спосіб хвороби ĖĊ а хвороба Ċ ƀĊ у спосібĊ думки ƥĊŅĠĖĊсĘĊĜĠŇĘĊТим-то із більшим правом можемо вказати на розрізнення Автора і йогоĊƕтут ƥĊ як відношення батька і дитиниĖĊ дорослого і дитячогоĊ ƀĊ у психоаналітичному планіĥĊ неĊ остерігаючись аж надтоĖĊ звинувачення у певній вульгаризаціїĘĊ ВідтакĖĊ у самій природіĊ прив’язаності автораĊ ĒтогоĖĊ хто працює над оформленням думкиēĊ до місцяĊ ƕтутƥĖĊ лежитьĊ відчуття себе як чогосьĊƕнедоėƥĖĊтак самоĖĊяк і прагнення статиĊƕнадƥĘĊĊ Було б помилкоюĖĊ вказавши таким чином на природу співвідношення АвторськоїĊ позиції та їїĊ ƕтутƥĖĊ бачити в цій психоаналітичній перспективі саму лишень підставу дляĊ деконструкції всіх намаганьĖ ĊщоĖ Ċврешті-рештĖ Ċ Ċможуть бути потрактовані як спроба творитиĖ Ċ виходячи із контингентного стану речейĘĊВідтакĖĊпідданих осуду як хворобливий потягĘĊ Висновки0Ċ Ċ Така заява говорила б про неможливістьĖĊ суперечливістьĖĊ у кращомуĊ випадкуĖĊ спекулятивність спроб застосувати доĊ себе самого як до того., хто знаходиться у, певному місці будь-якої аналітичної категоріїĊ ƀĊ у нашому конкретному випадкуĊ постколоніальної тезиĘĊЦе було б зайвим не в останню чергу томуĖĊщо подібна спроба вже малаĊ місцеĘĊ Історик Степан Величенко акцентував увагу в цілій низці своїх досліджень наĊ запитанняхĖ Ċщо спираються саме на таку логікуĘ ĊЗокремаĖ Ċвін пишеĖ Ċщо до авторівĖ ĊякіĊ користаються з постколоніальної парадигмиĤĊ ƕЗĊ погляду української науки їхня термінологія Ċ новаĖĊ іĖĊ можливоĖĊ завдяки їй чужинціĖĊ які раніше зневажали б українську тему і скаржилися наĊ неї як наĊ ²націоналістичну²ĖĊтепер її визнаютьĘĊАле чи відкриває постколоніалізм для історика Ċ України щось такеĖĊчого вони в іншому випадку не знали бĖĊі чи взагалі варто застосовувати, цю теорію до УкраїниAƥĊŅĝĖĊсĘĊĜĞĜĖĊКурсив наш0,ʑ,В0,П0ŇĘĊĊ На наш поглядĖ Ċне менш продуктивно було б маючи на увазі ще й темпоральнуĊ перспективу зауважити певний мотив діяльності на випередженняĥĊ мотив важливості відчуттяĊ часу як просторуĖĊ що стисненоĘĊ Продовжуючи метафоричний рядĖĊ можемо сказатиĖĊ що тутė АвторĊƀĊце дитинаĖĊале дитинаĖĊяка точно знаєĖĊщо незабаром буде дорослоюĖĊвсе знає про своюĊ дорослістьĘĊ Можливість подолання через можливість навчитися є основним змістом для цьогоĊ мотиву стиснення часуĖĊ а значитьĖĊ її інструментом є не так засвоєнняĖĊ як критикаĘĊ КритикуватиĊ не рефлектуючи над своїми власними засновками єдинаĊƀĊхоч і скороминущаĊƀĊале тим більшĊ яскрава перевагаĖĊщо є в розпорядженні учняĘĊЙого критика утопічнаĖĊале ж самеĊ уėтопія, ƀ, тойĊ простірĖ Ċ де ніяке місце неможливоĖ Ċа значитьĖ Ċфігура тут-Автора тільки в ній набуває будьė якого свого сенсуĘĊ Ċ ЛІТЕРАТУРАĊ ěĘ Агеєва ВĘĊПередмоваĊęĊВіра АгеєваĊęęĊШкандрій МĘĊВ обіймах імперіїĤĊросійська і українська Ċ літератури новітньої добиĘĊƀĊКĘĖĊĜĚĚĞĘĊƀĊСĘğėģĘĊ ĜĘ Бобриков ВĘĊПочему мы маргиналыĩĊЗаметки на полях русского переводаĊƕОриентализмаƥĊ Эдварда СаидаĊĊęĊВĘ БобриковĘĊęęĊīŌĊijŗŚŏŜœřĘĊƀĊĜĚĚĢĘĊƀĊ№ĜĘĊƀĊСĘĝĜğėĝĞĞĘĊ ĝĘ Величенко СĘĊПостколоніялізмĖĊЄвропа та українська історіяĊęĊСтепан ВеличенкоĘĊęęĊУкраїнаĊ модернаĘĊƀĊĜĚĚğĘĊƀĊчисĘĊģĘĊƀĊСĘĊĜĝġėĜĞĢĘĊ Вісник ХНУ імені В ĘĊНĘĊКаразінаĘĊƀĊ №ĊģěġĘĊСеріяĤĊфілософія ĘĊФілософські перипетіїĘĊƀĊĜĚěĚĘĊĊ Ċ ĞĘ Жан-Баптист БотюльĊ ĒПаже ФĘēĊ Сексуальная жизнь Иммануила КантаĊ ŅЕлектроннийĊ ресурсŇĊęĊ Жан-Баптист БотюльĊĒФредерик ПажеēĘĊęęĊ ЛогосĘĊƀĊĜĚĚĜĘĊƀĊ №ĊĜĘĊƀĊ Режим доступуĊ до журналуĤĊŒŞŞŚĤęęšššĘŜşŞŒŏŘœŋĘŜşęŖřőřŝęŘşŗŌŏŜęĜĚĚĜʼnĚĜęěĚĘŒŞŗĘĊ ğĘ Портнов АĘĊ МіжĊ ƕЦентральною ЄвропоюƥĊ таĊ ƕРусским миромƥĤĊ Сучасна Україна уĊ просторі міжнародних інтелектуальних дискусійĊ ęĊ Андрій ПортновĘĊ ƀĊ КĘĤĊ НІСДĖĊ ĜĚĚģĘĊ ƀĊ ěĠĚĊсĘĊ ĠĘ Рансьер ЖĘĊ Эстетическое бессознательноеĊ ęĊ Жак РансьерĥĊ ŅПерĘĊ с фраĘĊ ВĘĊ ЕĘĊ ЛапицкогоŇĘĊ ƀĊ СПбĘĥĊМоскваĤĊķŋōŒœŘŋĖĊĜĚĚĞĘĊƀĊĊěĜĢĊсĘ ġĘ Саїд ЕĘ ĊКультура й імперіалізмĊ ę ĊЕдвард Саїдĥ ĊŅПерĘ Ċз англĘ ĊБотанова КĘĖ Цимбал ТĘĖĊ Ґхазалі НĘĖĊМарценюк ТĘŇĘĊƀĊКĘĤĊКритикаĖĊĜĚĚġĘĊƀĊĠĚĢĊсĘĊ ĢĘ Саїд ЕĘĊОрієнталізмĊęĊЕдвард СаїдĥĊŅПерĘĊз англĘĊВĘĊШовкунŇĘĊė КĘĊĤĊВид-во Соломії ПавличкоĊ «ОсновиƥĖĊĜĚĚěĘĊƁĊğěěĊсĘĊ ģĘ Томпсон ЕĘ ĊТрубадури імперіїĤ ĊРосійська література і колоніалізмĊ ę ĊЕва Томпсонĥ ĊŅПерĘ ĊзĊ англĘĊМĘĊКорчинськоїŇĘĊƁĊКĘĤĊВид-во Соломії ПавличкоĊƕОсновиƥĖĊĜĚĚĠĘĊƀĊĝĠĢĊсĘĊĊ ěĚĘ Шкандрій МĘĊ В обіймах імперіїĤĊ російська і українська літератури новітньої добиĊ ęĊ Мирослав ШкандрійĥĊŅПерĘĊз англĘĊПĘ ТаращукĊŇĘĊƀĊКĘĤĊФактĖĊĜĚĚĞĘĊƀĊĞģĠĊсĘĊ ěěĘ Шкандрій МĘĊМодерністиĖĊмарксисти і націяĘĊУкраїнська літературна дискусіяĊěģĜĚėх роківĊęĊ Мирослав ШкандрійĥĊŅПерĘĊз англĘĊМĘĊКлимчукŇĘĊƀĊКĘĤĊНікаĊėĊЦентрĖĊĜĚĚĠĘĊƀĊĝĢĞĊсĘĊ Ċ