Міністерство освіти і науки України 

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна 

 

 

                                                                                       Кваліфікаційна наукова  

праця на правах рукопису 

 

 

Потій Олександр Олександрович 

 

 

УДК 005.42:[330.117:330.161]:[338.46:61](043.5) 

 

 

ДИСЕРТАЦІЯ 

 

УПРАВЛІННЯ ВЗАЄМВІДНОСИНАМИ ЗІ СТЕЙКХОЛДЕРАМИ НА 

ПІДПРИЄМСТВАХ СФЕРИ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ 

 

 

Спеціальність 073 – Менеджмент 

Галузь знань 07 – Управління та адміністрування 

 

 

Подається на здобуття наукового ступеня доктора філософії 

 

 

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, 

результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело 

____________________ О. О. Потій 

 

 

 

Науковий керівник: 

Родченко Володимир Борисович, доктор економічних наук, професор 

 

 

 

 

 

 

Харків – 2024



2 
 

АНОТАЦІЯ 

 

Потій О. О. Управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами на 

підприємствах сфери медичних послуг. – Кваліфікаційна наукова праця на 

правах рукопису. 

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за 

спеціальністю 073 – Менеджмент. – Харківський національний університет імені 

В.Н. Каразіна, Харків, 2024. 

 

При висвітленні актуальності обраної теми дисертаційного дослідження 

підкреслюється, що глобальні соціально-економічні перетворення часто 

виникають як наслідок локальних конфліктів та проблем, які обумовлюють 

нестабільність та суттєві зміни на всіх економічних рівнях. В умовах військової 

агресії, в яких вимушено опинилася Україна, першочергового значення 

набувають ті галузі економіки та сфери діяльності, які можуть бути віднесені до 

критичного сектору. Саме такою галуззю є охорона здоров’я та підприємства 

сфери медичних послуг. З одного боку, вона потерпає суттєвих руйнувань, 

втрачає матеріально-технічну базу, кадровий потенціал тощо, з іншого боку, саме 

від успішного функціонування підприємств цієї сфери залежить успішне 

відновлення обороноздатності України в частині її людських ресурсів.  

Удосконалення підходів до управління взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами є сьогодні найважливішим резервним механізмом оптимізації 

функціонування підприємств сфери медичних послуг. Такі підприємства, 

незалежно від форми власності, традиційно тісно взаємодіють не тільки з 

клієнтами, партнерами, постачальниками і іншими групами стейкхолдерів, але і 

з органами влади та контролюючими органами на місцевому та державному рівні 

внаслідок їх підвищеної важливості для країни і відтворення людського 

потенціалу. 

На основі визначеної мети, об’єкта, предмета, методів дослідження у 



3 
 

дисертаційній роботі запропоновані нові підходи до вирішення важливої 

наукової проблеми, що полягає у розробленні й обґрунтуванні концептуальних 

теоретичних положень, методичного забезпечення та практичних рекомендацій з 

удосконалення управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами на 

підприємствах сфери медичних послуг для їх стійкого розвитку з урахуванням 

комплексного впливу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. 

За результатами дослідження вперше теоретично обґрунтовано концепцію 

управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами підприємств сфери медичних 

послуг, особливість якої полягає у поєднанні засад теорії стейкхолдерів і 

комплексного теоретичного підгрунтя та методичного забезпечення зі 

специфікою управління у зазначеній сфері для сталого розвитку підприємств з 

урахуванням комплексної дії факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. 

Відповідно до проблематики дисертації удосконалено: систему принципів 

залучення та управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами в сфері медичних 

послуг; методичний підхід до аналізу факторів впливу на залучення різних груп 

стейкхолдерів підприємств сфери медичних послуг; методичні рекомендації 

щодо аналізу стану управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами та його 

удосконалення для забезпечення сталого розвитку підприємств сфери медичних 

послуг; методичний підхід до оцінки стану управління репутацією на 

підприємстві галузі медичних послуг як основи його взаємовідносин зі 

стейкхолдерами; систему методичного забезпечення управління 

взаємовідносинами зі стейкхолдерами на підприємствах сфери медичних послуг. 

Було визначено напрями подальшого розвитку предмету дослідження: 

узагальнений склад стейкхолдерів підприємств сфери медичних послуг; перелік 

специфічних функції управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами на 

підприємствах сфери медичних послуг; методичний підхід до визначення рівня 

пріоритетності стейкхолдерів підприємств сфери медичних послуг; методичні 

рекомендації щодо визначення впливу різних груп стейкхолдерів.  



4 
 

Отримані в дисертаційному дослідженні результати в їхній сукупності 

дозволили вирішити конкретне науково-прикладне завдання, яке полягає у 

теоретичному обґрунтуванні та розробці практичних рекомендацій з 

удосконалення управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами на 

підприємствах сфери медичних послуг, що дозволило сформулювати такі основні 

положення, висновки й рекомендації: 

Систематизовано та згруповано різні наукові підходи до розуміння та 

класифікації стейкхолдерів підприємств. Доведено, що склад стейкхолдерів 

підприємств змінюється залежно від їх стратегічних цілей, виду діяльності та 

інших факторів, але в межах однієї галузі часто спостерігаються схожі групи 

зацікавлених сторін. Це підкреслило важливість визначення ключових груп 

стейкхолдерів для підприємств, що діють у сфері медичних послуг. Як результат, 

обгрунтовано узагальнений склад стейкхолдерів підприємств галузі медичних 

послуг, який включає традиційних і нових стейкхолдерів на макро-, мезо- і 

мікроекономічному рівнях, які також додатково розподілені на три групи: з 

прямим управлінським впливом збоку підприємств, з непрямим управлінським 

впливом збоку підприємсвт і з відсутністю можливості у підприємсв впливати на 

стейкхолдерів. 

Сформовано теоретичне підґрунтя управління взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами на підприємствах сфери медичних послуг на основі порівняння 

дескриптивного, інструментального і нормативного підходів теорії 

стейкхолдерів, а також визначення суміжних зон зазначеної теорії із іншими 

теоріями менеджменту і  концепціями соціально-відповідального менеджменту і 

4Р-медицини. Як результат проведеного наукового пошуку обґрунтовані 

напрями практичної імплементації спільних сфер перетину суміжних теорій для 

удосконалення управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами у сфері 

медичних послуг. 



5 
 

Розроблено класифікацію принципів управління взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами на підприємствах сфери медичних послуг, яка включає 

принципи, що спрямовані на підвищення якості медичних послуг,  принципи, що 

враховують вплив воєнного стану та несприятливих умов зовнішнього 

середовища та принципи, що сприяють досягненню цілей стійкого розвитку та 

міжнародному співробітництву. Уточнено зміст та перелік функцій управління 

взаємовідносинами зі стейкхолдерами на підприємствах сфери медичних послуг 

за рахунок додаткових специфічні функцій. 

Обгрунтовано концепцію управління взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами підприємств сфери медичних послуг, мета якої полягає у 

створенні теоретичних і методологічних засад, а також практичного 

інструментарію для вирішення проблем та протиріч, з якими стикаються медичні 

підприємства. Особливість запропонованої концепції полягає у використанні 

засад теорії стейкхолдерів, адаптованих до специфіки управління 

підприємствами у сфері медичних послуг для досягнення цілей сталого розвитку 

на основі системного підходу та з урахуванням сучасних викликів в українській 

системі охорони здоров’я. 

Проаналізовано стан управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами 

підприємств галузі медичних послуг на основі збалансованої системи показників, 

яка була доповнена показниками сталого розвитку. Як результат, запропоновано 

методичні рекомендації щодо аналізу стану управління взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами для забезпечення сталого розвитку підприємств сфери медичних 

послуг, в основу яких покладено розроблений методичний інструментарій щодо 

визначення причинно-наслідкових зв’язків між показниками збалансованої 

системи показників сталого розвитку за підсистемами «Активатори» – 

«Процеси», «Процеси» – «Стейкхолдери», «Стейкхолдери» – «Результати». 

 Розроблений методичний підхід до аналізу факторів впливу на залучення 

різних груп стейкхолдерів підприємств сфери медичних послуг надав змогу 



6 
 

виявити такі найбільш значимі фактори: попередній досвід взаємодії і робота з 

відгуками; якість сайту та повнота представленої на ньому інформації; 

результати діагностики та лікування в клініці; впровадження мобільних 

цифрових діагностичних технологій та телемедицини; наявність показників 

звітності з урахуванням інтересів стейкхолдерів; налагоджені бізнес-процеси; 

угоди з медичними навчальними закладами на проведення практики студентів-

медиків. 

Наведено методичний підхід до оцінки стану управління репутацією як 

основи взаємовідносин зі стейкхолдерами на підприємствах сфери медичних 

послуг, що базується на розрахунку інтегрального репутаційнго індексу і 

забезпечує можливість вибору найкращої стратегії розвитку репутації 

підприємств в процесі їх взаємодії зі стейкхолдерами. 

Обгрунтовано методичний підхід до визначення пріоритетності 

стейкхолдерів підприємств сфери медичних послуг, який надає змогу 

оптимально розподілити їх ресурси й можливості при налагодженні 

взаємовідносин зі стейкхолдерами і складається з таких етапів: розроблення 

анкети, анкетування та визначення впливу стейкхолдерів, визначення кластеру 

підприємства, визначення рівня взаємодії зі стейкхолдером, розроблення 

рекомендацій. 

Розроблено методичні рекомендації щодо визначення впливу різних груп 

стейкхолдерів на якість медичних послуг, формування  інтелектуального  

капіталу та  організацію бізнес-процесів на підприємствах сфери медичних 

послуг на основі методу математичного моделювання із застосуванням 

узагальнених змішаних лінійних моделей.  

У якості ключових етапів процесу управління взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами підприємств сфери медичних послуг запропоновано розглядати 

такі: визначення усього переліку стейкхолдерів, з якими взаємодіє підприємство 

сфери медичних послуг; обгрунтування рівня пріоритетності стейкхолдерів на 



7 
 

основі оцінки їх впливу на досягнення стратегічних цілей і прибутковість 

підприємства,  на імідж підприємства, якість його послуг, кваліфікацію 

персоналу та організацію бізнес-процесів; оцінювання інтенсивності і рівня 

взаємодії підприємства зі стейкхолдерами у порівнянні з рівнями їх 

пріоритетності для підприємства; розроблення практичних рекомендацій щодо 

удосконалення управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами підприємств 

сфери медичних послуг. 

Сформовано систему методичного забезпечення управління 

взаємовідносинами зі стейкхолдерами на підприємствах сфери медичних послуг, 

яка включає весь перелік методів, методичних підходів і рекомендацій відповідно 

до основних положень розробленої в роботі концепції та етапів управління.  

Ключові слова: стейкхолдери, теорія стейкхолдерів, управління 

підприємствами сфери медичних послуг, взаємовідносини зі стейкхолдерами, 

визначення пріоритетності стейкхолдерів, залучення стейкхолдерів, система 

збалансованих показників, сталий розвиток, управління репутацією при взаємодії 

зі стейкхолдерами, вплив зацікавлених сторін.    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



8 
 

ABSTRACT 

 

Potii O.O. Management of relations with stakeholders at enterprises in the field 

of medical services. – Qualifying scientific work on the rights of the manuscript. 

The dissertation on competition of a scientific degree of the doctor of philosophy 

on a specialty 073 – Management. – V.N. Karazin Kharkiv National University, 

Kharkiv, 2024. 

 

When highlighting the relevance of the chosen topic of the dissertation research, 

it is emphasized that global socio-economic transformations often arise as a result of 

local conflicts and problems that cause instability and significant changes at all 

economic levels. In the conditions of military aggression, in which Ukraine was forced 

to find itself, those branches of the economy and spheres of activity, which can be 

classified as a critical sector, acquire primary importance. Health care and enterprises 

in the field of medical services are just such a branch. On the one hand, it suffers 

significant destruction, loses its material and technical base, personnel potential, etc., 

on the other hand, the successful restoration of Ukraine's defense capability in terms of 

its human resources depends on the successful functioning of enterprises in this field. 

Improving approaches to managing relationships with stakeholders is today the 

most important backup mechanism for optimizing the functioning of enterprises in the 

field of medical services. Such enterprises, regardless of the form of ownership, 

traditionally closely interact not only with customers, partners, suppliers and other 

groups of stakeholders, but also with authorities and controlling bodies at the local and 

state level due to their increased importance for the country and reproduction of human 

potential. 

On the basis of the defined goal, object, subject, research methods, the 

dissertation offers new approaches to solving an important scientific problem, which 

consists in the development and substantiation of conceptual theoretical provisions, 



9 
 

methodological support and practical recommendations for improving the management 

of relations with stakeholders at enterprises in the medical field services for their 

sustainable development, taking into account the complex influence of factors of the 

internal and external environment. 

According to the results of the study, the concept of managing relations with 

stakeholders of enterprises in the field of medical services is theoretically substantiated 

for the first time, the feature of which is the combination of the principles of stakeholder 

theory and a complex theoretical basis and methodical support with the specifics of 

management in the specified area for the sustainable development of enterprises, taking 

into account the complex effect of external and internal environmental factors . 

In accordance with the issues of the dissertation, the following were improved: 

the system of principles of involvement and management of relationships with 

stakeholders in the field of medical services; a methodical approach to the analysis of 

influencing factors on the involvement of various stakeholder groups of enterprises in 

the field of medical services; methodological recommendations regarding the analysis 

of the state of management of relationships with stakeholders and its improvement to 

ensure the sustainable development of enterprises in the field of medical services; a 

methodical approach to assessing the state of reputation management at the enterprise 

of the medical services industry as the basis of its relations with stakeholders; a system 

of methodical management of relations with stakeholders at enterprises in the field of 

medical services. 

The directions for further development of the research subject were determined: 

a generalized composition of stakeholders of enterprises in the field of medical services; 

a list of specific functions of managing relationships with stakeholders at enterprises in 

the field of medical services; a methodical approach to determining the level of priority 

of stakeholders of enterprises in the field of medical services; methodological 

recommendations for determining the influence of various groups of stakeholders. 



10 
 

The results obtained in the dissertation study in their entirety made it possible to 

solve a specific scientific and applied task, which consists in the theoretical 

substantiation and development of practical recommendations for improving the 

management of relations with stakeholders at enterprises in the field of medical 

services, which made it possible to formulate the following basic provisions, 

conclusions and recommendations: 

Various scientific approaches to the understanding and classification of 

stakeholders of enterprises are systematized and grouped. It has been proven that the 

composition of stakeholders of enterprises changes depending on their strategic goals, 

type of activity and other factors, but similar groups of stakeholders are often observed 

within the same industry. This highlighted the importance of identifying key 

stakeholder groups for healthcare companies. As a result, a generalized composition of 

stakeholders of enterprises in the field of medical services is substantiated, which 

includes traditional and new stakeholders at the macro, meso, and microeconomic 

levels, which are also further divided into three groups: with direct managerial influence 

on the side of enterprises, with indirect managerial influence on the side of enterprises 

and with the lack of opportunity for enterprises to influence stakeholders. 

The theoretical basis for managing relations with stakeholders at enterprises in 

the field of medical services is formed based on a comparison of descriptive, 

instrumental and normative approaches of the theory of stakeholders, as well as the 

definition of adjacent areas of the specified theory with other management theories and 

concepts of socially responsible management and 4R-medicine. As a result of the 

conducted scientific research, the directions of practical implementation of common 

areas of intersection of related theories for improving the management of relations with 

stakeholders in the field of medical services are substantiated. 

A classification of the principles of managing relations with stakeholders at 

enterprises in the field of medical services has been developed, which includes 

principles aimed at improving the quality of medical services, principles that take into 



11 
 

account the influence of martial law and adverse environmental conditions, and 

principles that contribute to the achievement of the goals of sustainable development 

and international cooperation. The content and list of functions of managing 

relationships with stakeholders at enterprises in the field of medical services have been 

clarified due to additional specific functions. 

The concept of managing relations with stakeholders of enterprises in the field 

of medical services is substantiated, the purpose of which is to create theoretical and 

methodological foundations, as well as a practical toolkit for solving problems and 

contradictions faced by medical enterprises. The peculiarity of the proposed concept is 

the use of the principles of stakeholder theory, adapted to the specifics of managing 

enterprises in the field of medical services to achieve the goals of sustainable 

development based on a systemic approach and taking into account modern challenges 

in the Ukrainian health care system. 

The state of management of relations with stakeholders of enterprises in the field 

of medical services was analyzed based on a balanced system of indicators, which was 

supplemented with indicators of sustainable development. As a result, methodological 

recommendations were proposed for the analysis of the state of managing relationships 

with stakeholders to ensure the sustainable development of enterprises in the field of 

medical services, which are based on a developed methodological toolkit for 

determining cause-and-effect relationships between the indicators of the balanced 

system of indicators of sustainable development according to the "Activators" 

subsystems - "Processes", "Processes" - "Stakeholders", "Stakeholders" - "Results". 

The developed methodical approach to the analysis of influencing factors on the 

involvement of various stakeholder groups of enterprises in the field of medical services 

made it possible to identify the following most significant factors: previous experience 

of interaction and work with reviews; the quality of the site and the completeness of the 

information presented on it; results of diagnosis and treatment in the clinic; introduction 

of mobile digital diagnostic technologies and telemedicine; availability of reporting 



12 
 

indicators taking into account the interests of stakeholders; established business 

processes; agreements with medical educational institutions for the practice of medical 

students. 

A methodical approach to assessing the state of reputation management as the 

basis of relations with stakeholders at enterprises in the field of medical services is 

presented, which is based on the calculation of an integral reputation index and provides 

the opportunity to choose the best strategy for developing the reputation of enterprises 

in the process of their interaction with stakeholders. 

A methodical approach to determining the priority of stakeholders of enterprises 

in the field of medical services is substantiated, which makes it possible to optimally 

allocate their resources and opportunities when establishing relations with stakeholders 

and consists of the following stages: questionnaire development, questionnaire survey 

and determination of the influence of stakeholders, determination of the enterprise 

cluster, determination of the level of interaction with the stakeholder , development of 

recommendations. 

Methodological recommendations have been developed for determining the 

influence of various groups of stakeholders on the quality of medical services, the 

formation of intellectual capital and the organization of business processes at 

enterprises in the field of medical services based on the method of mathematical 

modeling using generalized mixed linear models. 

The following are proposed to be considered as key stages of the process of 

managing relations with stakeholders of enterprises in the field of medical services: 

determination of the entire list of stakeholders with which the enterprise of the field of 

medical services interacts; justification of the level of priority of stakeholders based on 

the assessment of their influence on the achievement of strategic goals and the 

profitability of the enterprise, on the image of the enterprise, the quality of its services, 

the qualification of personnel and the organization of business processes; assessment 

of the intensity and level of interaction of the enterprise with stakeholders in 



13 
 

comparison with the levels of their priority for the enterprise; development of practical 

recommendations for improving the management of relationships with stakeholders of 

enterprises in the field of medical services. 

A system of methodical support for managing relationships with stakeholders at 

enterprises in the field of medical services has been formed, which includes the entire 

list of methods, methodical approaches and recommendations in accordance with the 

main provisions of the concept and stages of management developed in the work. 

Key words: stakeholders, stakeholder theory, management of enterprises in the 

field of medical services, relations with stakeholders, prioritization of stakeholders, 

involvement of stakeholders, system of balanced indicators, sustainable development, 

reputation management in interaction with stakeholders, influence of interested parties. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



14 
 

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 

 

Наукові праці у фахових видання України 

1. Потій О.О. Теоретичне підґрунтя управління взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами підприємств галузі медичних послуг. Проблеми сучасних 

трансформацій. Серія: Економіка та управління. 2022. №5. 

https://doi.org/10.54929/2786-5738-2022-5-04-06 

URL: https://reicst.com.ua/pmt/article/view/2022-5-04-06/2022-5-04-06 

Ключовы слова: теорія стейкхолдерів; управління взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами; підприємства галузі медичних послуг; визначення 

стейкхолдерів; ознаки стейкхолдерів; сталий розвиток. 

2. Tamara Merkulova,  Maryna Martynenko, Оleksandr Potii. Conceptual basics 

of managing the development of relations with stakeholders in the field of medical 

services. Development management. 2023. Vol.21. №2. Pp. 8-19.  

(Особисто автором розроблено принципи та функції управління 

взаємовідносинами зі стейкхолдерами на підприємствах галузі медичних послуг, 

а також складові елементи концепції управління взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами на підприємствах галузі медичних послуг. Внесок Т. Меркулової 

полягає у проведеному аналізі наукових праць щодо визначень проблем взаємодії 

зі стейкхолдерами. Внесок М. Мартиненко полягає  у аналізі статистичних 

даних Державної служби статистики України, а також нормативно-правових 

документів, пов’язаних з регламентацією процесів взаємодії підприємств галузі 

медичних послуг зі стейкхолдерами). 

http://doi.org/10.57111/devt/2.2023.08 

URL:https://devma.com.ua/en/journals/t-21-2-2023/kontseptualni-zasadi-upravlinnya-

rozvitkom-vzayemovidnosin-zi-steykkholderami-v-galuzi-medichnikh-poslug 

Keywords: stakeholder theory; healthcare industry; principles of stakeholder 

management; functions of stakeholder management; sustainable development 

https://doi.org/10.54929/2786-5738-2022-5-04-06
https://reicst.com.ua/pmt/article/view/2022-5-04-06/2022-5-04-06
http://doi.org/10.57111/devt/2.2023.08


15 
 

3. Потій О., Родченко В. Управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами 

підприємств сфери медичних послуг на основі збалансованої системи показників 

сталого розвитку. Український журнал прикладної економіки та техніки.  2024. 

№2. С.71-77. 

(Особисто автором розроблено методичний інструментарій для стратегічного 

управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами підприємств сфери медичних 

послуг на основі збалансованої системи показників сталого розвитку. Внесок В. 

Родченка полягає  в систематизації переліку авторів, які досліджували молив 

отсі використання збалансованої системи показників у різних галузях). 

https://doi.org/10.36887/2415-8453-2024-2-12 

URL:http://ujae.org.ua/upravlinnya-vzayemovidnosynamy-zi-stejkholderamy-

pidpryyemstv-sfery-medychnyh-poslug-na-osnovi-zbalansovanoyi-systemy-

pokaznykiv-stalogo-rozvytku/ 

Ключові слова: управління, стейкхолдери, збалансована система показників, 

сталий розвиток, стратегічні цілі, стратегічна карта. 

4. Потій О.О. Методичний підхід до визначення пріоритетності 

стейкхолдерів підприємств сфери медичних послуг. Наукові інновації та передові 

технології.  2024.  №5 (33).   

https://doi.org/10.52058/2786-5274-2024-5(33)-389-402 

URL: http://perspectives.pp.ua/index.php/nauka/article/view/11312/11371 

Ключові слова: стейкхолдер, пріоритетність, взаємодія, підприємство, медичні 

послуги 

 

Наукові праці у наукометричній базі Scopus 

5. Potii O. Determination of key influencing factors on the behavior of 

stakeholders in the field of medical services in Ukraine. Financial and Credit Activity 

Problems of Theory and Practice. Vol. 5. Is. 52. Pp. 517-531. 

https://doi.org/10.55643/fcaptp.5.52.2023.4192 

https://doi.org/10.36887/2415-8453-2024-2-12
https://doi.org/10.52058/2786-5274-2024-5(33)-389-402
http://perspectives.pp.ua/index.php/nauka/article/view/11312/11371
https://doi.org/10.55643/fcaptp.5.52.2023.4192


16 
 

URL: https://fkd.net.ua/index.php/fkd/article/view/4192/3962 

Key words: stakeholders,  key  aspects,  medical  industry,  sustainable  development,  

implementation prospects, influencing factors, future recommendations. 

 

Наукові праці, які засвідчують апробацію матеріалів дисертації 

6. Potii O. Peculiarities of theclassification of stakeholders in the fieldof medical 

services: management aspect. 26thScientific Conference of Doctoral Students 

«PEFnet2022» (Brno, Czech Republic, 2022). 

7. Потій О. О. Аналіз факторів впливу на залучення стейкхолдерів як основа 

конкурентоспроможності підприємств галузі медичних послуг. 

Конкурентоспроможність та інновації: проблеми науки та практики : Тези 

доповідей VІІІ Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції, 24 лис-

топада 2023 р. Харків : ФОП Лібуркіна Л. М., 2023 – С. 653-657. 

8. Потій О. О. Особливості управління репутацією на ринку медичних 

послуг: аспекти соціальної відповідальності та взаємодії зі стейкхолдерами. 

Матеріали XX Міжнародна науково-практична конференція «Trends in the 

development of quality training of future specialists», 21-24 травня 2024 р., Осло, 

Норвегія. – С. 133-137.  

9.  Потій О. Визначення впливу стейкхолдерів на  різні напрями діяльності 

підприємств сфери охорони здоров’я. Матеріали ІІ Міжнародної науково-

теоретичної конференції «Scientific review of the actual events, achievements and 

problems», 31.05.2024 (Берлін, Німеччина). 

10. Потій О. Принципи управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами в 

сфері медичних послуг в контексті сучасних трансформацій охорони здоров’я. 

Матеріали XXI Міжнародна науково-практична конференція «Innovative 

solutions in public communications and international relations», 28-31 травня 2024 р., 

Софія, Болгарія. С. 139-143.  

 



17 
 

ЗМІСТ 

ВСТУП…………………………………………………………………………….19 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ВЗАЄМОВІДНОСИНАМИ ЗІ 

СТЕЙКХОЛДЕРАМИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ГАЛУЗІ МЕДИЧНИХ 

ПОСЛУГ……………………………………………………………………………..31 

1.1. Науково-теоретичні підходи до визначення сутності та класифікації 

стейкхолдерів підприємств сфери медичних послуг……………………………..31 

1.2. Теоретичне підґрунтя управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами на 

підприємствах сфери медичних послуг……………………………………………60 

1.3. Концепція управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами на 

підприємствах сфери медичних послуг……………………………………………91 

Висновки за розділом 1……………………………………………………………117 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФАКТОРІВ ВПЛИВУ ТА СТАНУ УПРАВЛІННЯ 

ВЗАЄМОВІДНОСИНАМИ ЗІ СТЕЙКХОЛДЕРАМИ  НА ПІДПРИЄМСТВАХ 

СФЕРИ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ………………………………………………….122 

2.1. Аналіз факторів впливу на залучення стейкхолдерів підприємств у сфері 

медичних послуг…………………………………………………………………..122 

2.2. Аналіз стану управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами підприємств 

галузі медичних послуг на основі збалансованої системи показників сталого 

розвитку…………………………………………………………………………….151  

2.3. Методичний підхід до оцінки стану управління репутацією як основи 

взаємовідносин зі стейкхолдерами на підприємствах сфери медичних 

послуг……………………………………………………………………………....180 

Висновки за розділом 2……………………………………………………………213 

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 

УПРАВЛІННЯ ВЗАЄМОВІДНОСИНАМИ ЗІ СТЕЙКХОЛДЕРАМИ НА 

ПІДПРИЄМСТВАХ CФЕРИ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ…………………………..215 



18 
 

3.1. Методичний підхід до визначення пріоритетності стейкхолдерів підприємств 

сфери медичних послуг……………………………………………………………215 

3.2. Методичні рекомендації щодо управління взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами для забезпечення сталого розвитку підприємств сфери медичних 

послуг……………………………………………………………………………....245 

3.3. Формування системи методичного забезпечення управління 

взаємовідносинами зі стейкхолдерами на підприємствах сфери медичних 

послуг…………………………………………………………………………….267 

Висновки за розділом 3…………………………………………………………287 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...291 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….299 

ДОДАТОК А. Список публікацій здобувача……………………………………323 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



19 
 

ВСТУП 

 

Актуальність. Сучасні світові трансформаційні процеси у всіх галузях 

народного господарства відбуваються дуже швидко і не завжди у передбачуваних 

напрямах, що не тільки ускладнює управління ними на міжнародному рівні, рівні 

країн і окремих галузей, але й створює багато додаткових управлінських ризиків 

на рівні окремих підприємств. Глобальні соціально-економічні перетворення 

часто виникають як наслідок локальних конфліктів та проблем, які обумовлюють 

нестабільність та суттєві зміни на всіх економічних рівнях. В умовах військової 

агресії, в яких вимушено опинилася Україна, першочергового значення 

набувають ті галузі економіки та сфери діяльності, які можуть бути віднесені до 

критичного сектору. Саме такою галуззю є охорона здоров’я та підприємства 

сфери медичних послуг. З одного боку, вона потерпає суттєвих руйнувань, 

втрачає матеріально-технічну базу, кадровий потенціал тощо, з іншого боку, саме 

від успішного функціонування підприємств цієї сфери залежить успішне 

відновлення обороноздатності України в частині її людських ресурсів.  

Удосконалення підходів до управління взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами є сьогодні найважливішим резервним механізмом оптимізації 

функціонування підприємств сфери медичних послуг. Такі підприємства, 

незалежно від форми власності, традиційно тісно взаємодіють не тільки з 

клієнтами, партнерами, постачальниками і іншими групами стейкхолдерів, але і 

з органами влади та контролюючими органами на місцевому та державному рівні 

внаслідок їх підвищеної важливості для країни і відтворення людського 

потенціалу. Підтвердженням цього є низка актуальних документів і нормативних 

актів, у яких сьогодні закріплено важливість взаємодії із стейкхолдерами і 

дотримання партнерства на всіх рівнях. 

На рівні підприємств на даний момент активно проводяться реформи 

корпоративного управління з метою залучення приватного сектору до 



20 
 

відновлення України, для удосконалення механізмів державно-приватного 

партнерства. В межах даної реформи прийнято Постанову КМУ від 21 листопада 

2023 р. № 1221 «Про наглядову раду закладу охорони здоров’я» [23]. У Постанові 

висвітлено порядок утворення наглядових рад закладів охорони здоров’я, які, по 

сутності, є втіленням стейкхолдерського підходу до управління підприємствами 

галузі медичних послуг, оскільки передбачають включення у їх склад як 

представників власника підприємства, так і незалежних членів наглядової ради, 

тобто інших стейкхолдерів. 

На національному рівні прийнято Національну стратегію сприяння 

розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки, одним із 

принципів якої є принцип партнерства [52]. Органи державної влади, органи 

місцевого самоврядування, інститути громадянського суспільства та бізнес 

використовують можливості співпраці для реалізації даної стратегії, досягнення 

позитивних змін у суспільстві та створення публічного блага. Вже в умовах війни 

Розпорядженням КМУ від 14 лютого 2023 року № 160 було затверджено план 

заходів по досягненню цієї стратегії [31].  

На міжнародному рівні, одразу після початку військових дій в Україні у 

Швейцарії у Лугано відбулася міжнародна конференція за участі світових 

лідерів, на якій було затверджено сім основних принципів відновлення України, 

і першим з них є принцип партнерства [54]. У 2023 році між Міністерством 

охорони здоров’я України і Всесвітньою організацією охорони здоров’я 

підписано угоду про співробітництво на 2024-2025 роки, в межах якої 

передбачено, окрім інших напрямів, також зміцнення закладів охорони здоровʼя 

на шляху до вступу в ЄС [62]. Україна не тільки не відмовилася від прагнення 

стати членом ЄС, але й утвердилася у цих намірах, тому не втратила актуальності 

і Стратегія досягнення цілей сталого розвитку до 2030 року [11]. Серед ключових 

цілей присутні такі, як підтримка здоров’я населення та партнерство заради 

сталого розвитку, що ще раз доводить актуальність обраної теми дослідження. 



21 
 

Дослідженням проблем управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами 

присвячено роботи таких відомих закордонних вчених, зокрема:  Е. Фріман, Г. 

Саваж, М. Кларксон, К.  Годпастер, Р. Філіпс, Р. Мітчелл та інші. Серед 

вітчизняних учених наукові розробки з питань взаємодії зі стейкхолдерами 

належать таким авторам, як В. Горбань, А Череп, С. Северина, О. Захаркіна. 

Особлива увага застосуванню теорії стейкхолдерів на підприємствах сфери 

медичних послуг приділена в працях Бєлобородова М. В., Олійник Т. І., Лепський 

В. В., Гайдаєнко О. В., Кошкін К. В., Мачуга Н., Таркканен К., Блейр Дж. В., 

Саваж Г. Т., Аувінен А. М., Зінкхан Дж. М., Балазс А. Л. та інші.  

Проте, багато питань, пов’язаних із розробленням теоретичних 

концептуальних засад управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами 

підприємств сфери медичних послуг, класифікації типів стейкхолдерів та 

визначення їх пріоритетності з урахуванням галузевої специфіки, формуванням 

системи методичного забезпечення управління взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами   в кризових умовах, залишаються висвітленими не в повній мірі, 

що обумовило актуальність теми дисертаційного дослідження, постановку його 

мети і завдань, а також логіку дослідження. 

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. 

Дисертаційна робота виконана відповідно до планів наукових досліджень 

Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (ХНУ ім. В. Н. 

Каразіна) та Приватного вищого навчального закладу «Київський медичний 

університет» (ПВНЗ «Київський медичний університет».). Зокрема автор брав 

участь у наукових дослідженнях ХНУ ім. В. Н. Каразіна за темою «Розробка 

методики вимірювання соціальних резервів управління персоналом та заходів 

щодо удосконалення соціального розвитку підприємства» (номер державної 

реєстрації 0115U001700) досліджено особливості взаємовідносин з внутрішніми 

стейкхолдерами на підприємствах. У науково-дослідній роботі ПВНЗ «Київський 

медичний університет» за темою «Теоретико-методологічні засади підготовки 



22 
 

фахівців в вищих медичних навчальних закладах з питань охорони громадського 

здоров’я» (номер державної реєстрації 0122U200606) досліджено інтенсивність 

взаємодії підприємств сфери медичних послуг зі стейкхолдерами, зокрема 

пацієнтами та їх родчами, громадськими організаціями, засобами масової 

інформації для забезпечення заходів по підтримці громадського здоров’я. 

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є обґрунтування та 

розроблення теоретичних і методичних підходів та практичних рекомендацій 

щодо удосконалення управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами на 

підприємствах сфери медичних послуг на основі врахування засад сталого 

розвитку та комплексного впливу факторів внутрішнього і зовнішнього 

середовища. Для досягнення мети в роботі поставлено такі завдання: 

узагальнити теоретичні підходи щодо визначення особливостей і складу 

стейкхолдерів у сфері медичних послуг;  

удосконалити склад стейкхолдерів, з якими взаємодіють підприємства 

сфери медичних послуг; 

розробити теоретичне підґрунтя управління взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами на підприємствах сфери медичних послуг; 

систематизувати наведені у сучасних працях принципи залучення і 

управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами та удосконалити їх 

класифікацію; 

удосконалити перелік функцій управління взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами на підприємствах сфери медичних послуг; 

обгрунтувати концепцію управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами 

на підприємствах сфери медичних послуг; 

проаналізувати фактори впливу на залучення стейкхолдерів підприємств у 

сфері медичних послуг та розробити методичний підхід щодо визначення 

найбільш значимих факторів;  



23 
 

провести аналіз стану управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами 

підприємств галузі медичних послуг на основі збалансованої системи показників; 

розробити методичний підхід до оцінки стану управління репутацією як 

основи взаємовідносин зі стейкхолдерами на підприємствах сфери медичних 

послуг; 

обгрунтувати методичний підхід до визначення пріоритетності 

стейкхолдерів підприємств сфери медичних послуг; 

розробити методичний інструментарій для стратегічного управління 

взаємовідносинами із стейкхолдерами підприємств галузі медичних послуг. 

запропонувати методичні рекомендації щодо визначення впливу різних 

груп стейкхолдерів на якість медичних послуг, формування  інтелектуального  

капіталу та  організацію бізнес-процесів на підприємствах сфери медичних 

послуг; 

удосконалити послідовність та зміст етапів процесу управління 

взаємовідносинами зі стейкхолдерами підприємств сфери медичних послуг; 

сформувати систему методичного забезпечення управління 

взаємовідносинами зі стейкхолдерами на підприємствах сфери медичних послуг. 

Об’єкт дослідження – процес управління взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами.  

Предметом дослідження теоретичні положення, методологічні засади та 

методичні підходи щодо управління відносинами зі стейкхолдерами підприємств 

з урахуванням специфіки сфери медичних послуг . 

Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дослідження складають 

положення сучасної економічної теорії та теорії управління, наукові праці 

провідних українських та іноземних вчених, у яких висвітлюються проблеми 

управління взаємодією зі стейкхолдерами, питання стейкхолдер-менеджменту, 

управління підприємствами сфери медичних послуг, напрями удосконалення 

залучення стейкхолдерів та стандарти визначення їх пріоритетності. Для 



24 
 

досягнення зазначеної в роботі мети і вирішення поставлених завдань 

використано сукупність методів дослідження, а саме: логічного узагальнення – 

для узагальнення існуючих теорій та підходів, які сформували теоретичне 

підґрунтя концепції управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами на 

підприємствах сфери медичних послуг; порівняльного аналізу – для порівняння 

існуючих класифікацій видів стейкхолдерів та  визначення основних функцій, які 

відіграють стейкхолдери для підприємств;  контент-аналізу та факторного 

аналізу – для визначення факторів впливу на залучення стейкхолдерів; квартилів 

– для обгрунтування значимості цих факторів; головних компонент – для 

визначення груп стейкхолдерів, які мають найбільший вплив на репутацію 

підприємств; нечіткої логіки – для розрахунку значень інтегральних 

репутаційних індексів; матричний метод для позиціонування досліджуваних 

підприємств на репутаційній матриці відповідно до значень субіндексів по 

зовнішнім та внутрішнім стейкхолдерам для подальшого розроблення 

рекомендації щодо управління репутацією; експертних оцінок – для отримання 

первинних даних, використаних при розрахунках репутаційних індексів, 

пріоритетності стейкхолдерів, значимості факторів впливу, а також при 

визначенні стану внутрішніх елементів і процесів на досліджуваних 

підприємствах; економічного та канонічного аналізу – для пошуку взаємозв’язків 

між індикаторами підсистем збалансованих показників і створення основи для 

стратегічного управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами; кластерного 

аналізу – для групування підприємств відносно їх оцінок пріоритетності різних 

груп стейкхолдерів; моделювання узагальненими змішаними лінійними 

моделями – для виявлення залежностей між впливом різних груп стейкхолдерів 

на якість медичних послуг, накопичення інтелектуального капіталу та 

організацію бізнес-процесів на підприємстві та обґрунтування пріоритетних 

стейкхолдерів по кожному з видів впливу; кабінетних досліджень – для 

отримання вторинних даних, використаних при розробленні методичного 



25 
 

забезпечення управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами;  графічний 

метод  – для наочного подання отриманих результатів.     

Інформаційну основу дослідження склали законодавчі та нормативні акти 

з питань регламентації взаємовідносин підприємств сфери медичних послуг з 

Міністерством охорони здоров’я України, органами влади на державному і 

місцевому рівні, партнерами, громадськими організаціями та іншими 

стейкхолдерами, нормативні документи з корпоративного управління, офіційні 

матеріали Державної служби статистики України, звітні та статистичні дані щодо 

результатів функціонування підприємств сфери медичних послуг, інформаційно-

аналітичні матеріали міжнародних організацій, інформація з мережі Інтернет, 

періодичних видань, результати проведеного в процесі дослідження експертного 

опитування як представників підприємств, так і представників різних груп 

стейкхолдерів,   інші результати власних досліджень автора.  

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні 

концептуальних теоретичних положень, методичних підходів та практичних 

рекомендацій, спрямованих на вирішення актуальної наукової проблеми щодо 

удосконалення управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами підприємств 

сфери медичних послуг, з урахуванням специфіку останніх і для реалізації їх 

стійкого розвитку. Ключові наукові положення дисертації, що становлять її 

новизну, полягають у такому: 

вперше: 

теоретично обґрунтовано концепцію управління взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами підприємств сфери медичних послуг, особливість якої полягає у 

поєднанні засад теорії стейкхолдерів і комплексного теоретичного підгрунтя та 

методичного забезпечення зі специфікою управління у зазначеній сфері для 

сталого розвитку підприємств з урахуванням комплексної дії факторів 

зовнішнього і внутрішнього середовища; 

удосконалено: 



26 
 

класифікацію принципів залучення та управління взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами в сфері медичних послуг, яка відрізняється наявністю трьох груп 

принципів, а саме: спрямованих на підвищення якості медичних послуг, такі, що 

враховують вплив воєнного стану та несприятливих умов зовнішнього 

середовища, і такі, що сприяють досягненню цілей стійкого розвитку та 

міжнародному співробітництву, що забезпечує врахування специфіки медичної 

сфери при взаємодії зі стейкхолдерами; 

методичний підхід до аналізу факторів впливу на залучення різних груп 

стейкхолдерів підприємств сфери медичних послуг, який відрізняється 

виокремленням груп факторів першого та другого порядку за їх пріоритетністю 

для різних груп стейкхолдерів і надає змогу визначити ключові напрями 

удосконалення управління взаємовідносинами з ними; 

методичні рекомендації щодо аналізу стану управління взаємовідносинами 

зі стейкхолдерами та його удосконалення для забезпечення сталого розвитку 

підприємств сфери медичних послуг, особливість яких полягає в 

запропонованому методичному інструментарії, який базується на формуванні 

збалансованої системи показників сталого розвитку та передбачає визначення 

індикаторів вимірювання стратегічних цілей на основі встановлення причинно-

наслідкових зв’язків у межах підсистем «Активатори» – «Процеси», «Процеси» 

– «Стейкхолдери», «Стейкхолдери» – «Результати» з застосуванням методу 

канонічних кореляцій. Використання цих індикаторів у стратегічному управлінні 

дає можливість підвищувати ефективність взаємодії зі стейкхолдерами та 

одночасно сприяє досягненню економічних, соціальних та екологічних цілей 

сталого розвитку; 

методичний підхід до оцінки стану управління репутацією на підприємстві 

галузі медичних послуг як основи його взаємовідносин зі стейкхолдерами, 

результатом якого, на відміну від існуючих, є розрахунок репутаційного індексу 

підприємства з використанням методу нечіткої логіки та побудова репутаційної 



27 
 

матриці узгодженості субіндексів по зовнішнім та внутрішнім стейкхолдерам, що 

надає змогу визначати актуальні заходи по налагодженню взаємодії з ними; 

систему методичного забезпечення управління взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами на підприємствах сфери медичних послуг, яка відрізняється від 

існуючих комплексом методів, методичних підходів і рекомендацій, що 

враховують як етапи процесу управління, так і положення концепції управління 

взаємовідносинами зі стейкхолдерами, що створює комплексне підґрунтя для 

впровадження усіх практичних розробок, запропонованих у дисертації; 

дістали подальшого розвитку: 

узагальнений склад стейкхолдерів підприємств сфери медичних послуг, 

який, на відміну від існуючих, враховує як традиційних стейкхолдерів, так і 

стейкхолдерів нового покоління з прямим, непрямим управлінським впливом і 

його відсутністю на макро-, мезо- та мікроекономічному рівні,   що надає змогу 

врахувати усіх потенційних стейкхолдерів для налагодження контактів; 

зміст та перелік функції управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами 

на підприємствах сфери медичних послуг, який, на відміну від існуючих, включає 

не тільки уточнені за сутністю загальні, але й додаткові специфічні функції: 

підвищення якості медичних послуг, сприяння розвитку інновацій на 

підприємстві та в медичній галузі, збільшення доданої вартості медичних послуг, 

підвищення інтелектуального потенціалу як на рівні підприємства, так і на рівні 

медичної сфери, підвищення ефективності процесу надання медичних послуг, 

забезпечення якості медичної інформації та ефективності її використання, 

сприяння сталому розвитку підприємств сфери медичних послуг. Врахування 

перелічених функцій дозволить оптимізувати управлінські процеси на 

підприємствах сфери медичних послуг; 

методичний підхід до визначення рівня пріоритетності стейкхолдерів 

підприємств сфери медичних послуг, особливості якого полягають у 

виокремленні кластерів підприємств за їх вибором пріоритетних стейкхолдерів 



28 
 

та подальшому розробленні практичних рекомендації щодо управління 

взаємовідносинами з пріоритетними стейкхолдерами на прикладі типових 

підприємств-представників кожного кластеру. Даний підхід дозволяє 

оптимізувати зусилля підприємств по налагодженню взаємодії зі стейкхолдерами 

за рахунок визначення серед них найбільш значимих груп; 

методичні рекомендації щодо визначення впливу різних груп 

стейкхолдерів, особливість яких полягає у тому, що акцент зроблено на 

комплексному дослідженні такого впливу на якість медичних послуг, 

формування  інтелектуального  капіталу та організацію бізнес-процесів на 

підприємствах сфери медичних послуг з одночасним врахуванням інтенсивності 

їх взаємодії з різними групами стейкхолдерів на основі застосування 

узагальнених змішаних лінійних моделей. Це надає змогу виявити  

неоднозначний вплив стейкхолдерів і випадки, при яких переоцінка чи 

недооцінка дії тих чи інших груп стейкхолдерів негативно впливає на результати 

діяльності підприємств. 

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що 

узагальнені теоретичні та методичні положення дисертації, розроблені методичні 

підходи доведено до рівня практичних рекомендацій, використання яких у 

процесі управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами підприємств сфери 

медичних послуг сприятиме оптимізації використання ресурсів останніх та 

забезпеченню ефективного функціонування галузі охорони здоров’я для 

відтворення людського потенціалу країни. Практичне застосування отриманих 

результатів підтверджується довідками про їх упровадження на 

макроекономічному рівні у діяльність Міністерства освіти і науки України, де 

враховано узагальнений склад стейкхолдерів підприємств сфери медичних 

послуг; на мезоекономічному рівні у діяльність: Департаменту охорони здоров’я  

Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 25 від 30.04.2024 р.) , де 

враховано пропозиції щодо виокремлення специфічних функції управління 



29 
 

взаємовідносинами зі стейкхолдерами на підприємствах сфери медичних послуг; 

Об’єднання організацій роботодавців Харківщини (довідка № 41 від 07.12.2015 

р.) та Харківського університетського консорціуму (довідка № 01-609/01 від 

05.04.2016 р.), де враховані рекомендації щодо системи принципів залучення та 

управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами в сфері медичних послуг; на 

мікроекономічному рівні у діяльність: ТОВ «Гармонія здоров'я», де застосовано 

методичний підхід до визначення рівня пріоритетності стейкхолдерів 

підприємств сфери медичних послуг (довідка № 31/5 від 24.04.2024 р.),; ПП  

«Медичний центр «Веста», де впроваджено методичний підхід до оцінки стану 

управління репутацією на підприємстві галузі медичних послуг (довідка № 281 

від 15.03.2024 р.),; КНП «Киівська міська клінічна лікарня №5», де впроваджено 

методичні рекомендації щодо аналізу стану управління взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами та його удосконалення для забезпечення сталого розвитку 

підприємств сфери медичних послуг (довідка № 241-3 від 3.05.2024 р.). 

Результати дослідження використовуються при викладанні освітніх компентів 

«Підприємництво у сфері охорони здоров'я / Стоматології», «Управління 

кар'єрою», «Інформаційні технології в медицині», «Медичні електронні системи» 

у процесі підготовки фахівців за освітньою прграмою «Медицина» та 

«Стоматологія» у  ПВНЗ «Київський медичний університет» (довідка № 45-3 від 

7.05.2024 р.). 

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеною 

самостійно виконаною науковою працею, у якій всі положення і пропозиції, 

винесені на захист, розроблені автором особисто. Внесок здобувача у роботах, 

виконаних у співавторстві, наведено у списку опублікованих праць. 

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати 

дисертаційного дослідження оприлюднені здобувачем на 5-ти міжнародних та 

всеукраїнських науково-практичних конференціях, серед яких: 26 наукова 

конференція студентів докторантів «PEFnet2022» (Брно, 2022 р.), 



30 
 

«Конкурентоспроможність та інновації: проблеми науки та практики» (Харків, 

2023 р.). 

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано у 

12 наукових працях, серед яких: 6 статей у наукових фахових виданнях України (2 

подані до друку), 1 стаття у наукометричній базі Scopus; 5 тез доповідей та матеріалів 

конференцій. Загальний обсяг публікацій – 7,12 ум. друк. арк., з яких особисто 

здобувачеві належить 6,59  ум. друк. арк. 

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з анотації, вступу, 

трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний 

обсяг дисертації складає 295 сторінок (12,22 ум.-друк. арк.). Робота містить 53 

таблиці (з них 5 займають 7 повних сторінок), 29 рисунків (з них 8 займають 10 

повних сторінок), список використаних джерел складається з 160 найменувань – 

на 18 сторінках, 6 додатків – на 31 сторінці. Обсяг основного тексту дисертації 

становить 210 сторінки (7,21 ум.-друк. арк.). 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



31 
 

РОЗДІЛ 1. 

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ВЗАЄМОВІДНОСИНАМИ ЗІ 

СТЕЙКХОЛДЕРАМИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ГАЛУЗІ МЕДИЧНИХ 

ПОСЛУГ 

 

1.1. Науково-теоретичні підходи до визначення сутності та 

класифікації стейкхолдерів підприємств галузі медичних послуг 

 

Вивчення та удосконалення підходів до управління взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами у галузі медичних послуг має значення на усіх рівнях 

управління, завдяки тому, що: 

на макроекономічному рівні удосконалення взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами сприяє підвищенню ефективності функціонування системи 

охорони здоров’я в цілому та забезпечує розроблення обґрунтованої державної 

політики у галузі охорони здоров’я з урахуванням актуальних потреб населення 

і провайдерів медичних послуг;   

на мезоекономічному рівні пошук шляхів оптимізації взаємовідносин зі 

стейкхолдерами створює підґрунтя для розвитку не тільки підприємств, але і всієї 

галузі медичних послуг. Взаємовигідна співпраця на галузевому рівні між 

підприємствами, постачальниками, партнерами, страховими компаніями, 

виробниками медичного обладнання і товарів медичного призначення, 

медичними навчальними закладами та іншими стейкхолдерами сприятиме 

підвищенню якості медичних послуг і забезпеченню суспільства доступною 

медичною допомогою на всіх рівнях. 

на мікроекономічному рівні провідного значення набуває управління 

внутрішніми стейкхолдерами, а також взаємодія з клієнтами, акціонерами та 

власниками підприємства галузі медичних послуг. Саме на цьому рівні можлива 

найбільш ефективна реалізація управлінських заходів, оскільки внутрішні 



32 
 

стейкхолдери є складовою частиною підприємства і від їх злагодженої роботи 

напряму залежить кінцевий результат. 

Актуальність дослідження обумовлена і тим, що підприємства галузі 

медичних послуг є об’єктами критичної інфраструктури. Як відзначають 

Зінкхана Дж. М. та Баласз А. Л. «охорона здоров’я є настільки важливим 

сегментом економіки та настільки ключовим компонентом добробуту людини, 

що суспільство та його інституції бажають і можуть виділяти майже необмежену 

кількість ресурсів для дослідження та вдосконалення системи» [p.986].  

В умовах воєнних дій в Україні та у післявоєнний час від ефективності 

роботи цих об’єктів залежатиме стан суспільства та економіки в цілому. Сучасні 

вчені-науковці приділяють увагу різним аспектам та підходам щодо 

взаємовідносин підприємств зі стейкхолдерами залежно від рівня управління. 

При цьому важливо приймати до уваги те, що медична галузь має власні 

особливості та специфіку таких підходів, обумовлену її роллю у розвитку 

національних та світової соціально-економічних систем.  

Перш, ніж розглядати підходи до управління взаємодією зі 

стейкхолдерами, доцільно розглянути визначення, перелік та характеристики 

основних стейкхолдерів на ринку медичних послуг. 

Визначення стейкхолдерів широко висвітлюється у науковій літературі. 

Найбільш відомими є трактування стейкхолдерів, які обґрунтовано у працях 

зарубіжних вчених, засновників теорії зацікавлених сторін. Так, вперше у 1963 

році Стенфордським дослідницьким інститутом (Stanford Research Institute) було 

використано  термін «зацікавлені сторони», яким позначалися такі групи, що 

підтримували організацію, і без яких вона не змогла би вижити [ ].  

Пізніше, Фріман Е. у своїй класичній праці «Стратегічний менеджмент: 

концепція зацікавлених сторін» дав таке визначення стейкхолдерів :  «будь-яка 

група чи окрема особа, яка може вплинути або на яку впливає досягнення цілей 

фірми» [27, с. 25]. Саме підхід Фрімана Е. у тій чи іншій мірі систематизував 



33 
 

низку досліджень, які розглядали роль та функції зацікавлених сторін із різних 

вузьких точок зору. Докладний аналіз еволюції поняття стейкхолдерів (в межах 

теорії зацікавлених сторін, або теорії стейкхолдерів) було зроблено Фернандес Г. 

[ ], яка виокремила чотири етапи розвитку даного поняття (табл. 1.1). 

У науковій літературі використовуються поняття «зацікавлені сторони» та 

«стейкхолдери». В даному дослідженні ці два поняття розуміються як синоніми, 

проте перевага надається другому, яке присутнє у переважній більшості наукових 

праць як українських, так і іноземних вчених-економістів.  

У табл. А.1 додатку А систематизовано визначення поняття 

«стейкхолдери», які висвітлені у працях як засновників відповідної теорії, так і 

сучасних її послідовників. Виходячи із наведеної табл. А.1, можна по різному 

групувати підходи до трактування поняття «стейкхолдер». Більшість визначень 

акцентується на можливостях впливу стейкхолдерів на підприємство. При цьому 

у науковій літературі прийнято виокремлювати різні підходи до розуміння 

сутності стейкхолдерів та взаємодії із ними.  

Грунтовний аналіз визначень стейкхолдерів та їх групування проведені у 

праці Майлс С., у якій на основі вивчення 885 визначень поняття «стейкхолдер» 

автором запропоновано виокремлювати чотири групи визначень, які розглядають 

стейкхолдерів як: інфлюенсерів, колаборантів, позивачів та одержувачів [ ].  

Усі визначення, що трактують стейкхолдерів як інфлюенсерів, 

підкреслюють їх активний вплив на діяльність підприємства, їх потужну владу та 

здатність як значно допомагати, так і значно шкодити підприємству. Така влада 

базується на офіційних документах, домовленостях та економічних операціях, 

виходячи з яких зобов’язання інфлюенсерів та підприємства є взаємними.  

 

Таблиця 1.1 

Етапи розвитку поняття «стейкхолдери» [складено за 11] 



34 
 

Назва етапу 

розвитку теорії 

зацікавлених 

сторін 

 

Сутність етапу 

Основні науковці та 

наукові школи, що 

зробили провідний 

теоретичний внесок у 

розвиток поняття 

«стейкхолдери» 

Початковий етап 

(1963 р) 

перше згадування терміну «зацікавлені 

сторони» 

Стендфортський 

дослідницький 

університет 

Проміжний етап 

(1964 – 1983 рр)  

дисемінація поняття та його використання 

прибічниками суміжних теорій: теорії 

стратегічного планування, теорії систем, 

теорії корпоративної соціальної 

відповідальності та теорії організації 

Taylor en 1971, Ackoff 

(1974), Churchman 

(1968), (Dill, 1976), 

Thompson (1967), 

Rheman, (1968), 

Salancik (1978) 

Вирішальний 

етап (1984 р) 

Вперше надане визначення поняття 

«стейкхолдери», систематизація розрізнених 

до цього поглядів щодо ролі зацікавлених 

сторін і їх інтеграції у діяльність організації та 

обґрунтування трьох рівнів аналізу 

стейкхолдерів – раціонального, процесного та 

трансакційного 

Е. Фріман 

Сучасний етап 

(після 1984 – наш 

час) 

Розширення сфер впливу теорії 

стейкхолдерів, паралельно з виникненням 

об’єктивної критики теорії збоку практиків та 

певних наукових шкіл, формування нового 

вектору розвитку у бік розробки практичного 

інструментарію впровадження теоретичних 

засад, затвердження офіційних документів та 

стандартів на підтримку впровадження теорії 

у практичну діяльність організацій  

Thompson et al. (1991), 

Hill y Jones (1992), 

Carroll (1993), Langtry 

(1994), Starik (1994), 

Clarkson (1995), 

Donaldson y Preston 

(1995), Steadman et al. 

(1995), Rowley (1997), 

Johnson y Scholes 



35 
 

(2000), Post et al. (2002), 

Kaler (2002) 

 

У визначеннях стейкхолдерів як колаборантів головний акцент робиться на 

їх вмінні і готовності співпрацювати з підприємством. При цьому, на відміну від 

інфлюенсерів, у цієї групи відсутній активний інтерес до здійснення прямого 

впливу на діяльність підприємства. 

Ті визначення, у яких стейкхолдери розглядаються як позивачі, їх 

асоціюють з такими діями: висловлювання претензій та інтересів, вимог за 

контрактами, частками у власності та облігаціями і т. інше. При цьому вони не 

мають достатньо влади, щоб примусити підприємство задовольнити їх позив. 

Характер відносин ґрунтується на неформальних обов’язках керівництва або 

моральній відповідальності. 

У групі визначень, що трактують стейкхолдерів як одержувачів, 

використовується опис їх схильності піддаватися впливу збоку підприємства, або 

просто бути одержувачами послуг, вони є пасивними реципієнтами результатів 

діяльності підприємства.  

  У праці [32, с. 853-886] проведено аналіз визначень стейкхолдерів в межах 

напряму теорії стейкхолдерів, що присвячений їх ідентифікації. Ці автори 

запропонували виокремлювати вузьке та широке трактування поняття 

«стейкхолдери». При цьому до вузького трактування слід віднести усі 

визначення, у яких робиться акцент на легітимних взаємовідносинах 

підприємства та зацікавленої сторони, наприклад, наявність угоди, юридичних 

документів, що підтверджують право власності, інших законних прав та 

офіційних паперів, які їх регламентують. Широке трактування зазначеного 

поняття передбачає, що стейкхолдерами вважаються усі зацікавлені сторони, які 

мають здатність впливати на поведінку підприємства, незалежно від наявності чи 

відсутності законних вимог.  



36 
 

В межах даного дослідження автором обрано за основу широке 

трактування поняття «стейкхолдери». Це обумовлено декількома причинами: 

по-перше, практичне значення для управління взаємодією зі 

стейкхолдерами матимуть ті рекомендації, які враховують не номінальний, а 

реальний вплив зацікавлених сторін на діяльність підприємств галузі медичних 

послуг. Такий реальний вплив здійснюють не тільки стейкхолдери, що пов’язані 

з підприємством угодами та юридичними документами, але й стейкхолдери, які 

діють на ринку незалежно; 

по-друге, при проведенні аналізу взаємодії підприємств медичної галузі із 

зацікавленими сторонами, не існує можливості отримати повну інформацію про 

усіх стейкхолдерів, які знаходяться у юридичних відносинах із підприємствами, 

діяльність яких планується проаналізувати; 

по-третє, комплексний підхід до удосконалення управління 

взаємовідносинами із зацікавленими сторонами на підприємствах медичної 

галузі вимагає врахування ролі зацікавлених сторін на макро-, мезо- та 

макрорівні, що передбачає застосування широкого визначення поняття 

«стейкхолдери».    

В даній роботі пропонується звернути увагу на таку характеристику, яка 

описує можливість управляти взаємовідносинами зі стейкхолдерами – деякі 

визначення це враховують прямо чи непрямим чином, а деякі - ні. Отже, при 

визначенні стейкхолдерів, доцільно акцентувати увагу ще й на даній 

характеристиці, яка вкрай важлива для розроблення управлінських заходів. 

Значний плюралізм думок існує не тільки при визначенні сутності поняття 

«стейкхолдери», але й при розробленні їх класифікацій за різними ознаками. 

Класичні праці зарубіжних дослідників висвітлюють різноманітні варіанти 

вибору класифікаційних ознак для стейкхолдерів. Фасін Ю. підкреслював, що 

важливо приймати до уваги не тільки широке або вузьке розуміння 

стейкхолдерів, але і різницю в їх значимості та впливі, а отже пропонував 



37 
 

виокремлювати серед стейкхолдерів таких, без яких підприємство не може 

існувати та таких, які можуть вплинути на підприєимство чи торкнутися його 

діяльності [31, с. 115]. Саваж Г. Т. та інші запропонували виокремлювати чотири 

категорїі стейкхолдерів, залежно від того, як вони співвідносяться з двома вісями 

впливу на організацію. За першою віссю враховується потенціал з яким 

стейкхолдери можуть здійснити шкоду для організації (високий або низький), за 

другою віссю враховується потенціал готовності стейкхолдерів до підтримки та 

кооперації з організацією. На такій матриці виокремлено чотири види 

стейкхолдерів: маргінальні (обидва потенціали є низькими), змішані (обидва 

потенціали є високими), підтримуючі (високий потенціал готовності до 

підтримки і низький потенціал здійснення шкоди), непідтримуючі (низький 

потенціал готовності до підтримки і високий потенціал здійснення шкоди) [42, с. 

65]. Залежно від того, до якої із груп відносяться стейкхолдери, Саваж Г. Т. та 

співавтори пропонують різні стратегії взаємодії із ними. 

          Махоні Дж. розглядає окремо активних та пасивних стейкхолдерів залежно 

від їх активності щодо впливу та взаємодії з підприємством [ ].  

Харт С. Л. та Шарма С. запропонували розділяти стейкхолдерів на 

центральних (видимі та легко ідентифікуються, мають частку у капіталі фірми, є 

легітимними та мають реальну владу впливу на діяльність фірми) та 

периферійних (віддалені від діяльності фірми, майже не мають ніякої влади над 

нею, незацікавлені, та нелигитимні). На основі такої класифікації автори 

пропонують запровадити три підходи із залученням стейкхолдерів до реалізації 

комунікаційних стратегій: по-перше, розповсюджувати знання про проблеми 

зацікавлених сторін всередині організації та запобігати утворенню несприятливо 

налаштованих угруповань; по-друге, знаходити за межами організації такі 

ситуації та кейси, які є відмінними від звичних для організації, щоб розвивати 

уяву та інновації на основі таких прикладів [ ]. 



38 
 

          Кларксон М. Е. пропонує розглядати первинні та вторинні групи 

стейкхолдерів. До первинної групи він відносить тих стейкхолдерів, без яких 

підприємство не може вижити, наприклад, акціонерів та інвесторів, 

співробітників та постачальників, клієнтів тощо. Вторинну групу складають ті 

стейкхолдери, які не мають життєво важливого впливу на підприємство, хоча і 

перебувають з ним у певних відносинах. Виживання підприємства не залежить 

від вторинних стейкхолдерів, хоча вони і можуть нанести йому суттєву шкоду, 

наприклад, засоби масової інформації, що формують громадську думку і т.ін. [ ]. 

          Годпастер К. Е. розглядає моральні та стратегічні групи стейкхолдерів [ ].  

Сірджі М. Дж. розглядав внутрішніх, зовнішніх та дистанційних стейкхолдерів з 

точки зору пошуку підходів до покращення якості взаємовідносин із ними та 

таким її аспектам: наскільки якісно внутрішні стейкхолдери надають послуги 

зовнішнім стейкхолдерам, наскільки відповідально внутрішні стейкхолдери 

взаємодіють та підтримують один одного, наскільки значимим є вплив 

внутрішніх стейкхолдерів на ставлення до підприємства дистанційних 

стейкхолдерів [ ]. 

У інших працях виокремлюються інституційні, організаційні та соціальні 

стейкхолдери [ ], а також стейкхолдери, засновані на ресурсах, на галузевій 

структурі та на соціально-політичних факторах [ ]. За ще однією класифікацією 

виокремлюють постачальників вигід, постачальників ризиків, одержувачів вигід 

та носіїв ризиків [ ]. 

Філіпс Р. А. у своїй праці піднімає питання легітимності зацікавлених 

сторін і робить акцент на тому, що різні типи стейкхолдерів повинні відрізнятися 

на основі законності їх вимог та наявності нормативного підкріплення 

взаємовідносин з підприємством. Отже, даний вчений пропонує виокремлювати 

такі види стейкхолдерів: нормативні, похідні і недіючі [ ]. Нормативні 

стейкхолдери — це ті, перед ким корпорація має моральні зобов'язання, тоді як 

похідні стейкхолдери — це ті, хто може або завдати шкоди, або принести користь 



39 
 

корпорації, і перед ними не виникає жодних моральних зобов'язань. Недіючі 

стейкхолдери — це такі групи, які можуть ніколи не вплинути на корпорацію, але 

можуть і зробити це в певний момент життя корпорації. 

Питання легітимності як важливої ознаки стейкхолдерів висвітлено у праці 

Мітчелл Р. К. та інш, який зробив суттєвий внесок у розвиток теорії зацікавлених 

сторін, оскільки узагальнив існуючі підходи і запропонував три основні 

характеристики, за якими слід відносити будь-які організації до стейкхолдерів 

підприємства: влада, легітимність та терміновість. Згідно з цими 

характеристиками дані автори виділяють латентних стейкхолдерів, які мають 

вираженою лише одну із трьох характеристик (до них відносять дрімаючих, 

дискреційних та вимогливих), очікуючих стейкхолдерів, які мають у комбінації 

дві із трьох характеристик (домінантні, залежні та небезпечні) та повні 

стейкхолдери (які мають усі три характеристики)  [ ].   

          Слід виділити праці українських учених-економістів, які наводять 

систематизовані класифікації різних видів стейкхолдерів. Так, у дослідженні 

Горбань В. Б. наведено класифікацію стейкхолдерів за такими ознаками: за 

джерелом виникнення та впливу (внутрішні, зовнішні, граничні), за рівнем 

задоволеності працівників (задоволені, незадоволені), за ступенем вагомості 

(домінуючі, другорядні), за спрямованістю на досягнення цілей (позитивні, 

нейтральні, негативні), за рівнем відповідальності (з високим і низьким рівнем 

відповідальності), за широтою охоплення інтересів (вузько сконцентровані, 

багатофокусні), за силою прояву владних повноважень (сильні, помірні, слабкі), 

за статусом (фізичні або юридичні особи), за типом поведінки (скриті, очікуючі, 

безумовні), за способом прояву (існуючі, потенційні), за рівнями управління 

(місцеві, регіональні, національні, міжнародні), за напрямом впливу 

(безпосередні, опосередковані), за рівнем підтримки цілей та завдань організації 

(підтримувані-ентузіасти, послідовники, опоненти,спостерігачі), за ступенем 

залежності від політики організації та/або тематики проекту (залежні, незалежні), 



40 
 

за способом виникнення (випадкові, цілеспрямовані), за суб’єктом прояву 

(одноособові, колективні, колегіальні), за сферами діяльності (виробничі, 

невиробничі), за ступенем стійкості (стійкі, нестійкі) [51, с. 49]. Аммарі А. О. 

запропонував класифікацію стейкхолдерів на основі взаємних очікувань [ ]. 

Череп А. В. та Северина С. В. розглядали види стейкхолдерів з урахуванням їх 

типових інтересів [ ]. Гусєва Ю. Ю., Мартиненко О. С. та Чумаченко І. В. 

запропонували матричну модель для класифікації стейкхолдерів проекту, згідно 

з якою стейкхолдери характеризуються через перелік робіт, з якими вони 

пов’язані;  вимоги зацікавлених сторін, що пов’язані з роботами;  ризики (перелік 

та фінансова оцінка), що пов’язані з роботами; перелік відповідальних осіб тощо 

[ ]. 

Дуже цінний аналіз визначень та класифікацій стейкхолдерів з точки зору 

управлінського підходу зробили Лаплюме A. O., Сонпар К., Літц Р. А., які за 

результатами аналізу 179 наукових праць визначили серед них такі, що тим чи 

іншим чином згадують дві групи стейкхолдерів: тих, яким менеджери повинні 

приділяти увагу, та тих, яким вони насправді приділяють увагу [ ]. Використаний 

даними авторами підхід до аналізу праць в галузі теорії стейкхолдерів має 

практичне значення для створення підґрунтя для прийняття управлінських 

рішень.  У роботах Захаркіна О. О. розкрито концепцію вартісно-орієнтованого 

управління на основі стейкхолдерського підходу. При цьому виокремлено групи 

стейкхолдерів щодо розгляду управлінських впливів: такі, що здійснюють 

стратегічне управління підприємством, такі, що здійснюють поточне управління, 

та такі, інтереси яких враховуються при прийнятті управлінських рішень [ ]. 

У табл. 1.2 систематизовано усі розглянуті класифікації. Кожна з наведених 

класифікацій розроблялась її авторами під конкретні наукові завдання, багато з 

них не можуть виступити чіткою базою для розроблення конкретних 

управлінських заходів та стратегій. 

 



41 
 

Таблиця 1.2 

Систематизація підходів до класифікації стейкхолдерів підприємства 

№ Класифікаційна ознака Види стейкхолдерів за даною ознакою 

1 Класифікації, що напряму враховують управлінський аспект взаємовідносин зі 

стейкхолдерами 

1.1 За ступенем вираження 

управлінських впливів 

Такі, що здійснюють стратегічне управління 

підприємством; такі, що здійснюють поточне 

управління підприємством; такі, інтереси яких 

враховуються при прийнятті управлінських рішень 

1.2 За спрямованістю отримуваних 

менеджерами елементів 

Постачальники вигід та постачальники ризиків 

1.3 За впливом на існування 

підприємства 

Первинні та вторинні 

Такі, без яких підприємство не може існувати; такі, 

які можуть вплинути на підприємство чи 

торкнутися його діяльності 

Центральні та периферійні 

1.4 За готовністю здійснювати 

шкоду або підтримувати з 

підприємство 

Маргінальні, змішані, підтримуючі, не підтримуючі 

Підтримувачі-ентузіасти, послідовники, опоненти, 

спостерігачі 

1.5 За рівнями управління Місцеві, регіональні, національні, міжнародні 

2 Класифікації, що слабо враховують або не враховують управлінський аспект 

взаємовідносин зі стейкхолдерами 

2.1 За владою, легітимністю та 

терміновістю 

Латентні, очікуючі та повні 

2.2 За способом виникнення  Випадкові та цілеспрямовані 

2.3 За спрямованістю отримуваних 

стейкхолдерами елементів  

Одержувачі вигід або носії ризиків 

2.4 За ступенем вагомості  Домінуючі та другорядні 

2.5 За рівнем відповідальності З високим і низьким рівнем відповідальності 

2.6 За ступенем активності  Активні та пасивні 

2.7 За ступенем стійкості Стійкі та нестійкі 

2.8 За силою влади Сильні, помірні, слабкі 

2.9 За широтою інтересів Вузько сконцентровані, багатофокусні 

2.10 За періодом планування 

взаємовідносин  

Моральні та стратегічні 

2.11 За законністю вимог  Нормативні, похідні та недіючі 



42 
 

2.12 За джерелом  Внутрішні, зовнішні та дистанційні 

Інституційні, організаційні та соціальні 

2.13 За цілеспрямованістю Позитивні, негативні та нейтральні 

2.14 За напрямом впливу Безпосередні та опосередковані 

2.15 За рівнем задоволеності Задоволені та незадоволені 

2.16 За ступенем залежності від 

підприємства 

Залежні та незалежні 

2.17 За широтою інтересів Вузько сконцентровані та багатофокусні 

2.18 За сферою діяльності Виробничі та невиробничі 

2.19 За основою Засновані на ресурсах; засновані на галузевій 

структурі; засновані на соціально-політичних 

факторах 

2.20 За ступенем вагомості Домінуючі та другорядні 

2.21 За поведінкою Скриті, очікуючі та безумовні 

2.22 За способом прояву Існуючі та потенційні 

2.23 За суб’єктом прояву Одноособові, колективні та колегіальні 

2.24 За статусом Юридичні особи та фізичні особи 

 

Безумовно, залежно від цілей управління взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами теоретично можуть бути застосовані усі перелічені підходи. 

Проте класифікації першої групи напряму враховують управлінський аспект при 

визначенні видів стейкхолдерів. Незважаючи на існування великої кількості 

підходів до виокремлення видів стейкхолдерів, відкритим залишається питання 

їх практичної імплементації для управління взаємовідносинами зі 

стейкхолдерами з урахуванням специфіки підприємств галузі медичних послуг, 

а також в контексті стійкого розвитку і подолання кризи, у якій наразі 

знаходяться зазначені підприємства в Україні. Отже, класифікація стейкхолдерів 

галузі медичних послуг потребує доопрацювання і визначення груп 

стейкхолдерів з точки зору можливостей управління ними збоку менеджменту 

підприємств даної галузі. 



43 
 

Враховуючи велику кількість напрацювань науковців щодо розвитку теорії 

стейкхолдерів і той факт, що і досі відсутнє чітке і однозначне трактування 

сутності та складу стейкхолдерів, можна зробити такі узагальнення: 

склад стейкхолдерів відрізняється у кожному конкретному випадку для 

кожного конкретного підприємства, не існує універсальних правильних 

рекомендацій, однакових для всіх підприємств; 

підходи до управління взаємодією зі стейкхолдерами повинні буди 

гнучкими, оскільки склад стейкхолдерів також динамічно змінюється залежно 

від змін стратегії підприємства та його зовнішнього середовища; 

підприємство не має можливості управляти взаємовідносинами зі всіма 

стейкхолдерами, про існування деяких із них керівництво підприємства може 

навіть не знати, отже доцільно зосередити увагу на тих групах стейкхолдерів, 

взаємовідносинами з якими можна управляти. Щодо інших – їх дії необхідно 

моніторити, та у разі їх негативного впливу вчасно впроваджувати заходи із 

захисту підприємства; 

при порівянні існуючих стандартів та підходів до управління взаємодією зі 

стейкхолдерами доцільно шукати аналогії в межах конкретної галузі та ринка, де 

діють одні і ті ж самі ключові зацікавлені сторони. 

Таким чином, для досягнення поставленої у роботі мети, доцільно 

визначити стейкхолдерів підприємств галузі медичних послуг, а також ті 

виклики, з якими стикаються сьогодні підприємства цієї галузі. Склад 

стейкхолдерів підприємств галузі медичних послуг розглядалася такими 

українськими та закордонними вченими, як Бєлобородова М. В., Олійник Т. І., 

Лепський В. В., Гайдаєнко О. В., Кошкін К. В., Мачуга Н., Таркканен К., Блейр 

Дж. В., Саваж Г. Т., Аувінен А. М., Зінкхан Дж. М., Балазс А. Л. та інші. 

Бєлобородова М. В. та Олійник Т. І. розробили матрицю стейкхолдерів 

закладу охорони здоров’я за рівнем впливу на якість його діяльності [ ].  Лепський 

В. В. запропонував виокремлювати в галузі медичних послуг три групи 



44 
 

стейкхолдерів, залежно від спрямованості проектів. При цьому він зазначив, що 

є група стейкхолдерів, спільних для усіх видів проектів, до цієї групи відносяться 

інвестори (власники) медичного закладу, адміністрація, медичний персонал, 

допоміжний персонал, постачальники та обслуговуючі організації, пацієнти, 

спонсори та рідні пацієнтів. Додатково до перелічених загальних стейкхолдерів, 

у лікувальних проектах приймають участь ще фармацевтичні компанії, у 

організаційних проектах зацікавленими сторонами є місцеві органи влади та 

консалтингові компанії, а у наукових проектах – Міністерство охорони здоров’я, 

наукова спільнота, учбові заклади медичного спрямування та науково-

дослідницькі медичні центри [ ]. Гайдаєнко О. В. та Кошкін К. В. розглядали 

ключових стейкхолдерів медичних проектів, а саме: виконавців проекту та 

персонал, постачальників, адміністрацію медичного закладу, контролюючі 

органи, споживачів продукту медичного проекту (пацієнтів) та державні органи 

[ ]. Мачуга Н. визначає такий склад основних стейкхолдерів у галузі медичних 

послуг: одержувач, постачальник, установа зі страхування здоров’я, 

Міністерство охорони здоров’я, губернатори, наукові центри, ЗМІ, суди та 

трибунали, організації та установи, що представляють інтереси пацієнтів,  

омбудсмен з прав людини;  комітети з розгляду медичних подій;  виробники та 

постачальники лікарських засобів, медичних виробів, що діють на основі 

ринкового механізму;  організації, що представляють постачальників послуг та 

виробників [ ]. 

Таркканен К. та інш. застосували підхід Мітчела Р. К. щодо ідентифікації 

стейкхолдерів при розвитку медичної інформаційної системи [ ]. Ще одне 

дослідження описує цікавий підхід до класифікації стейкхолдерів на основі їх 

ставлення до впровадження медичної інформаційної системи у Великій Британії. 

Автори цього дослідження пропонують виділяти такі групи стейкхолдерів: А-тип 

(ті, хто активно протидіють впровадженню проекту), В-тип (ті, хто в цілому не 

підтримують проект, проте не чинять ніяких активних дій з цього приводу), С-



45 
 

тип (ті, хто займають і висловлюють нейтральну позицію щодо проекту), В-тип 

(ті, хто в цілому підтримує проект, хоча і не займає активну позицію щодо 

просування своїх поглядів), Е-тип (ті, хто активно діють на підтримку проекту і 

є його амбасадорами) [ ]. 

Ретельне дослідження складу та влади стейкхолдерів підприємств галузі 

медичних послуг проведено Блейр Дж. В. та Саваж Г. Т. [ ]. На основі 

проведеного опитування керівництва 16 медичних клінік ці автори визначили 

типи стейкхолдерів, які зміцнюють або послаблюють позицій підприємств галузі 

медичних послуг. До перших віднесено: медичний персонал, пацієнтів, 

менеджмент клініки, немедичні кваліфіковані працівники та професіонали 

клініки, рада піклувальників, локальний уряд, корпоративний офіс, 

некваліфіковані працівники клініки, треті сторони, які оплачують послуги 

клініки, виборні посадові особи. До тих стейкхолдерів, що негативно впливають 

на підприємства галузі медичних послуг, віднесено: політичні групи, що 

здійснюють тиск на підприємство, представники локального бізнесу, агенції з 

ліцензування та акредитації, офіційні представники навчальних медичних 

установ, інші клініки-конкуренти, представники уряду на державному рівні, 

організації, що виступають на підтримку здоров’я, засоби масової інформації, 

трудові союзи. Додатково автори даної класифікації об’єднують перелічених 

стейкхолдерів у три групи: зовнішні, внутрішні та інтерфейсні (такі, що діють на 

межі між зовнішнім та внутрішнім середовищем клініки). Найбільш цікавим 

висновком з дослідження Блейр Дж. В. та Саваж Г. Т. є те, що практикуючі 

керівники клінік вважають персонал клініки самими значимими стейкхолдерами, 

які позитивно впливають на її розвиток. При цьому мова йде саме про середній 

та молодший медичний персонал. Лікарі не вважаються досить надійними та 

лояльними внутрішніми стейкхолдерами, оскільки вони традиційно працюють у 

різних клініках, часто не мають чіткої прив’язки до конкретної клініки, а отже 

можуть навіть створювати загрози, переманюючи пацієнтів у інші медичні 



46 
 

установи. Дуже схожу з попередньою класифікацію пропонує Аувінен А. М., 

який виокремлює такі групи стейкхолдерів у галузі медичних послуг, як 

внутрішні, проміжні та зовнішні [ ]. Альтернативний погляд на склад 

стейкхолдерів у галузі медичних послуг пропонують Зінкхан Дж. М.  та Балазс 

А. Л. [ ], які побудували модель стейкхолдерів і розглядають як основний елемент 

моделі так званих акторів (до них відносяться пацієнти, клініки, фармацевтичні 

компанії, лікарі та медичний персонал, аптеки, уряд та урядові організації, 

страхові компанії тощо). До другого елементу моделі дані автори відносять 

комунікаційні медіа (сайт, Інтернет та інш.), а до третього – результати взаємодії 

стейкхолдерів. Даний підхід дещо відрізняється від традиційного зображення 

складу стейкхолдерів у галузі медичних послуг, тому що наочно демонструє 

одночасно і ключових гравців, і взаємовідносини, і результати. Проте, недоліком 

такого підходу є те, що він не враховує усі рівні взаємодії і не відображує сутність 

впливу стейкхолдерів (позитивний, негативний і т.д.). Це не дає можливості 

сформувати рекомендації щодо управлінських заходів. Цікаве дослідження щодо 

сили взаємозв’язку факторів, пов’язаних з діяльністю стейкхолдерів у галузі 

медичних послуг, та розвитком процесу надання медичних послуг провів  Ахмад 

Халаф А. М. [ ], який на основі опитування лікарів-хирургів із 10 хірургічних 

відділень клінік Саудівської Аравії визначив таких ключових стейкхолдерів 

підприємства галузі медичних послуг: уряд, конкуренти, постачальники, 

пацієнти, суспільство, лікарі. В цілому, позитивним моментом даної роботи є те, 

що визначено ступінь значимості впливу кожного із стейкхолдерів, проте 

недоліком є склад експертної групи, яка включала лише лікарів-хірургів, що 

сприяло дещо однобокому трактуванню ролі стейкхолдерів у розвитку медичних 

послуг.  

Мердок А. запропонував систему матриць для ідентифікації стейкхолдерів 

у галузі медичних послуг за такими їх характеристиками, як влада, інтерес та 

передбачуваність. На основі співставлення цих трьох характеристик він 



47 
 

виокремив групи стейкхолдерів, такі що мають відносно підприємства галузі 

медичних послуг:  

слабу владу та слабкий інтерес (рекомендовано докладати мінімальних 

зусиль при взаємодії з ними); 

слабу владу та значний інтерес (рекомендовано забезпечувати їм своєчасне 

інформування щодо діяльності підприємства); 

сильну владу та низький інтерес (забезпечувати їх задоволеність роботою 

підприємства); 

сильну владу та значний інтерес (це ключові гравці, з якими необхідна 

постійна взаємодія); 

слабку владу та високий рівень передбачуваності (ці стейкхолдери мають 

мало проблем при взаємодії з підприємством); 

слабку владу та низький рівень передбачуваності (управляти взаємодією з 

цими стейкхолдерами з урахуванням високого рівня невизначеності); 

сильну владу та високий рівень передбачуваності (приділяти значну увагу 

на постійній основі та планувати заздалегідь роботу з цими стейкхолдерами); 

 сильну владу та низький рівень передбачуваності (при взаємодії з цими 

стейкхолдерами підприємство отримує найбільші вигоди при найвищих ризиках) 

[ ]. 

Перевагою класифікації, запропонованої Мердоком А., є те, що вона 

враховує управлінський аспект взаємовідносин зі стейкхолдерами та передбачає 

наявність окремих рекомендації для кожної групи стейкхолдерів. Проте, 

недоліком є відсутність чітких рекомендацій щодо того, як саме вимірювати 

рівень вираження влади, інтересу та передбачуваності, щоб можна було 

об’єктивно віднести стейкхолдера до тієї чи іншої групи. 

Жебара Т. та співавтори до основних стейкхолдерів у галузі медичних 

послуг відносять лідерів академічної медичної спільноти, розробників політики 

охорони здоров’я, лідерів медичної, фармакологічної та медсестринської 



48 
 

практики, захисників прав пацієнтів тощо [ ]. Хеарлд Л. Р. та Александер Дж. А. 

вивчали готовність індивідів та груп до участі у міжсекторальних медичних 

альянсах, виокремлюючи при цьому такі основін групи стейкхолдерів: страхові 

компанії, провайдери послуг, уряд, працівники, споживачі, інші стейкхолдери [ ]. 

Розглядаючи склад стейкхолдерів, які повинні приймати участь у дослідженнях 

щодо оцінки пацієнтоцентрованих результатів діяльності клінік, Конканнон Т. В. 

на співавтори наголошують на таких основних групах:  

пацієнти та суспільство (в тому числі поточні та потенційні споживачі 

медичної допомоги, особи, які піклуються про них, їх сім’ї та організації з захисту 

прав пацієнтів і споживачів);  

провайдери (особи (наприклад, медсестри, лікарі, психіатричні медичні 

консультанти, фармацевти та ін. постачальники послуг з догляду та підтримки) 

та організації (наприклад, лікарні, клініки, громадські центри здоров'я, на базі 

громад організації, аптеки, агентства швидкої допомоги, заклади кваліфікованого 

медсестринства, школи), що надають медичну допомогу пацієнтам і населенню); 

покупці (роботодавці, страхувальники, держава та інші особи, 

відповідальні за політику витрат на охорону здоров'я); 

платники (страхові компанії, посередники, франчайзі та інші учасники, 

відповідальні за відшкодування витрат за надані медичні послуги); 

політики та урядові організації; 

виробники продукції (виробники ліків та медичних пристроїв і 

обладнання); 

дослідники та їх спонсори [ ]. 

Окрему групу стейкхолдерів, які впливають на формування політики 

витрат підприємств галузі медичних послуг у Південній Африці, розгладали 

Хангулу Л. та Акінтола О., які до даної групи віднесли спеціальних радників 

округів, відповідальних за екологічну безпеку, лідерів неприбуткових 

громадських організацій, представників системи освіти з управління витратами 



49 
 

на підприємствах галузі медичних послуг [ ]. Специфічний підхід до 

виокремлення стейкхолдерів, що впливають на визначення пріоритетів у системі 

охорони здоров’я, запропонували Капірірі Л. та Разаві Ш. Д. [ ]. Вони перелічили 

таких провідних стейкхолдерів: Міністерство охорони здоров’я, партнерів, що 

сприяють розвитку, неурядові організації, громадські організації та місцевих 

керівників у галузі охорони здоров’я. Чо І., Ли М., Кім Є. виокремлюють таких 

стейкхолдерів: споживачі та провайдери медичних послуг, уряд, дослідники у 

галузі медичних послуг [ ].   

Таким чином, узагальнюючи наведені у працях вчених стандартні підходи 

до визначення складу стейкхолдерів підприємств галузі медичних послуг можна 

систематизувати розглянуті підходи таким чином, як наведено у табл. 1.3. 

Як можна побачити із наведеної табл.1.3, підходи до виокремлення 

стейкхолдерів підприємств галузі медичних послуг не є одностайними. 

Проведений аналіз класифікацій стейкхолдерів виявив декілька проблем: 

по-перше, більшість праць, хоча й розглядають стейкхолдерів різних 

економічних рівнів, проте не виокремлюють чітко ці рівні і не надають 

узагальненої схеми взаємодії стейкхолдерів на макро-, мезо- і 

мікроекономічному рівнях. 

по-друге, деякі вкрай важливі стейкходери у багатьох працях або 

залишаються поза межами уваги науковців, або їм приділяється недостатньо 

уваги при розгляді стейкхолдерів підприємств. Прикладом таких стейкхолдерів є 

медичні освітні заклади. 

по-третє, наукові праці переважно розглядають склад стейкхолдерів для 

стабільних умов функціонування підприємств галузі медичних послуг. Наразі 

управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами українських медичних 

закладів потребує нестандартного підходу, враховуючи складні кризові умови 

внаслідок воєнних дій та пандемії коронавірусу.   



50 
 

Таблиця 1.3 

Підходи до виокремлення основних стейкхолдерів підприємств галузі медичних послуг [складено на 

основі аналізу праць 12-32] 
 

Перелік стейкхолдерів 

Дослідники, що вивчали взаємовідносини зі стейкхолдерами у галузі медичних послуг  

Б
єл

о
б

о
р

о
д

о
в
а 

О
л
ій

н
и

к
 

Л
єп

сь
к
и

й
 

Г
ай

д
ає

н
к
о

 

К
о

ш
к
ін

 

М
ач

у
га

 Н
. 

Б
л
ей

р
 

С
ав

аж
 

А
у

в
ін

ен
 

З
ін

гк
х

ан
 

Б
ал

аз
с
 

А
х

м
ад

 

Ж
еб

ар
а
 

Х
еа

р
л
д

 

А
л
ек

са
н

д
ер

 

К
о

н
к
ан

н
о

н
 

Х
ан

гу
л
у

 

А
к
ін

то
л
а
 

К
ап

ір
ір

і 

Р
аз

ав
і 

Ч
о

, 
Л

и
, 
К

ім
 

Пацієнти  + + + + + + +  + +   + 

Сім’ї та родичі пацієнтів  +   +      +    

Лікарі   + + + + + + + + +   + 

Середній та молодший медичний персонал  + + + + + +  + + +   + 

Немедичний персонал  + + + + + +   +     

Керівники, менеджери  + +  + +    +     

Інвестори, акціонери  +             

Конкуренти     +   +       

Постачальники   + + +    +       

Організації, що надають сервісні послуги (в т.ч. ремонт 

обладнання, харчування пацієнтів і т.ін) 

    +        +  

Органи влади на державному рівні (в т.ч. МОЗ)  + + + + + + + + + +  + + 

Органи влади на місцевому рівні  + + + + + +   + +  + + 

Політичні групи     +   +       

Страхові компанії, покупці (треті сторони, що оплачують 

медичні послуги, але не є їх споживачами) 

   + +  +   + +    

Контролюючі органи   +         +   

Юридичні організації, в т.ч. що представляють інтереси 

пацієнтів 

   +     +  +    

Агенції з ліцензування та акредитації   + + + +         

Громадські організації     + +  +   + + +  

Виробники ліків та медичного обладнання  + + +   +  +  +    

Науково-дослідні організації  +    +   +     + 

Освітні медичні заклади     +    +  + +   

Консалтингові компанії     +         +  

Засоби масової інформації    +  +         



51 
 

Представники локального бізнесу (немедичного)     +      +    



52 
 

Для вирішення цих проблем, доцільно спочатку розглянути ті умови та 

виклики, у яких сьогодні доводиться працювати підприємствам галузі медичних 

послуг. Це надасть змогу побудувати актуальну на сьогодні схему взаємодії 

стейкхолдерів з урахуванням як традиційних, так і нових учасників на трьох 

економічних рівнях. 

Після розповсюдження пандемії коронавірусу, від якої в екстремальному 

стані опинилася не тільки українська система охорони здоров’я, але і системи 

охорони здоров’я в усьому світі, в Україні розпочалася нова криза, обумовлена 

військовими діями. Так, за даними експертів ВООЗ сектор охорони здоров’я в 

Україні є найбільш постраждалим під час війни, станом на червень 2022 року 

ситуація характеризується такою статистикою:  

зруйновано об’єктів закладів охорони здоров’я повністю 118, частково (від 

2% до 90% руйнування) зруйновано – 633. Орієнтовна вартість збитків від таких 

руйнувань попередньо складає 35 млн. грн. [ ]; 

розроблені у мирний час програми медичних гарантій наразі втратили 

актуальність, тому що у воєнний час пріоритетність послуг різко змінилася, 

першочергового значення набули такі невідкладні послуги, як лікування травм та 

опіків, реабілітація, послуги психологів та психіатрів  і т. інш; 

спостерігається гострий дефіцит медичних кадрів внаслідок того, що частина 

із них знаходяться на окупованих територіях, частина мігрували у інші країни (0,5% 

від усієї кількості медпрацівників), деякі медичні працівники змінили місце роботи 

(1714 лікарів та 1095 медичних сестер), нажаль, деякі працівники загинули та 

дістали поранень під час бойових дій [ ]; 

на фоні дефіциту медичних кадрів відбувається відтік студентів медичних 

вищих навчальних закладів, і, нажаль, не тільки іноземних, але й українських. 

Внаслідок міграції у країни Західної Європи, багато студентів намагаються 

вступити до іноземних ВНЗ і продовжити там навчання, що, у довгостроковій 

перспективі, призведе ще до більшого дефіциту медичних кадрів; 



53 
 

внаслідок непердбачуваної та катастрофічної не тільки зовнішньої, але й  

внутрішньої міграції населення відбувається надмірне навантаження на заклади 

охорони здоров’я у певні регіонах України (західні, центральні), і різка нестача там 

медичних кадрів; 

як результат інтенсивних обстрілів та неможливості фізично дістатися 

лікарень і поліклінік у тих регіонах, які найбільше потерпають від воєнних дій, 

певні категорії населення, особливо люди пенсійного віку, сім’ї з малими дітьми 

потребують надання медичної допомоги на дому, в тому числі виїзду вузьких 

спеціалістів, проведення лабораторного та інструментального обстеження не в 

межах лікарень, а в місцях перебування пацієнтів. Така ситуація обумовила гостру 

потребу у розвитку телемедицини і мобільних бригад медичної допомоги; 

 активна взаємодія служб охорони здоров’я з гуманітарними громадськими 

організаціями та волонтерами сформувала нові зв’язки та нових суб’єктів, які 

активно впливають на можливості забезпечення населення товарами медичного 

призначення. Отже неможливо не враховувати цих суб’єктів у загальній структурі 

стейкхолдерів підприємстів галузі медичних послуг; 

відбувся перегляд та внесення змін у деякі законі та нормативні акти стосовно 

надання населенню медичної допомого під час воєнних дій, що також вплинуло на 

зміну кон’юнктури стейкхолдерів. Слід зазначити, що в даній ситуації існує розрив 

між тими умовами, у яких працюють підприємства галузі медичних послуг різних 

форм власності. Отже, необхідно враховувати ці особливості та перспективи 

публічно-приватного партнерства між приватними медичними закладами та 

представниками уряду і місцевої влади; 

До тих умов, у яких сьогодні функціонують українські підприємства галузі 

медичних послуг, не можуть бути застосовані стандартні підходи, орієнтовані на 

стабільну ситуацію в країні. Більшість класичних праць орієнтовані на стабільні 

умови функціонування і не враховують дію таких факторів, як війна та пандемія. Ці 

фактори події стали причиною кризи, у якій опинилися сьогодні підприємства 



54 
 

галузі медичних послуг. Як зазначає М. Н. Ндлела «комунікація, особливо 

комунікація із зацікавленими сторонами, є невід’ємною частиною циклу 

управління кризою» [29, с. 13]. Отже, застосування стейкхолдерського підходу до 

управління підприємствами галузі медичних послуг є обґрунтованим. 

Сьогодні у підприємств галузі медичних відбувається зміна пріоритетів у 

взаємодії зі стейкхолдерами. Частина тих стейкхолдерів, які раніше були 

латентними, наразі активізувалися, і, навпаки, низка активних стейкхолдерів 

втратили пріоритетність. Крім того розробляється законопроект № 6306, який 

запустить процес поділу госпітальних округів на кластери, у складі яких будуть 

надкластерні, кластерні та загальні лікарні. Це додатково вплине на зміну 

кон’юнктури стейкхолдерів підприємств галузі медичних послуг. При 

виокремленні госпітальних кластерів планується врахувати такі моменти: 

адміністративно-територіальні межі, демографічні показники, захворюваність та 

смертність, географічні характеристики госпітальних округів, наявність 

можливості швидко достатися до відповідних типів лікарень з урахуванням 

клінічних маршрутів пацієнтів і т.д.  

Доцільно виокремити тих стейкхолдерів, чия роль актуалізувалась у зв’язку з 

воєнними діями та пандемією коронавірусу у світі, а також стейкхолдерів, які 

піддіються або не піддаються прямим управлінським впливам, надавши їх 

структуру на трьох економічних рівнях: мікро-, мезо-, та макрорівні. При цьому 

важливо прийняти до уваги, що склад таких стейкхолдерів відрізняється для 

підприємств приватної, державної та комунальної форм власності. Основна 

причина відмінностей – різні джерела фінансування, а також ступень регламентації 

діяльності і самостійності у прийнятті управлінських рішень. Додатково під час 

воєнних дій на посилення відмінностей вплинув і той факт, що уся гуманітарна 

допомога від закордонних фондів та партнерів наразі надходить через офіційні 

канали та волонтерські організації, які співпрацюють переважно із медичними 



55 
 

закладами державної та комунальної форм власності. Механізм цієї співпраці буде 

розглянуто нижче.  

Cеред стейкхолдерів макроекономічного рівня доцільно приділити увагу 

ДП «Медичні закупівлі України», яке, хоча і є традиційним стейкхолдером, проте 

ініціювало створення інформаційно-аналітичної системи MedData, яка призначена 

для збирання запитів щодо потреби у ліках від лікарень, що адмініструється. Це 

сучасний і ефективний новий механізм взаємодії підприємств галузі медичних 

послуг із традиційними стейкхолдером. Продовжує функціонувати створена 

нещодавно всеукраїнська медична електронна система eHealth, адміністратором 

якої є ДП «Електронне здоров’я», а підприємства галузі медичних послуг 

взаємодіють з нею через провайдерів, які також є стейкхолдерами, оскільки 

виконують посередницьку функцію (ці провайдери відносяться до стейкхолдерів 

мезоекономічного рівня і описані нижче). Роль Міністерства охорони здоров’я у 

взаємодії з eHealth полягає у встановленні ключових правил і політик, регламентів 

отримання медичної інформації, контролі дотримання прав пацієнтів та лікарів і т.д. 

національна служба о