І. Ю. Рєпін і духовні святині Слобожанщини До 175-річчя від дня народження ж Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна (рю (й | Харківськийнаціональнийуніверситет імені В. Н. Каразіна Харківський художній музей МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИІ НАУКИ УКРАЇНИ О, Й. Денисенко І. Ю. Рєпін і духовні святині Слобожанщини До 175-річчявід дня народження Харків - 2019 УДК 75.071.1 Рєпін дз та археології Харківського національногоуніверситету імені В. Н. Каразіна; Науковий редактор:О. Г. Павлова,канд.іст. наук, доценткафедри історіографіїджерелознавства Рецензент: С. М. Куделко, канд. іст. наук, професор, директор Центру краєзнавства імені академікаП. Т. Тронька Харківського національного університету іменіВ. Н. Каразіна. На обкладинці: І. Ю. Рєпін «Миколай Мирлікійський позбавляє від страти трьох невинно засуджених». 1890. Харківський художній музей. Затвердженодо друку рішеннямВченоїради Харківського національного університету іменіВ. Н. Каразіна (протоколМФ від 24 червня 2019 року) ДенисенкоО.Й. І. Ю. Рєпін і духовні святині Слобожанщини. До 175-річчя від дня народження / О. Й. Денисенко; наук. ред. О. Г. Павлова; вступне слово д33 В. С. Бакірова. - Харків : ХНУіменіВ. Н. Каразіна, 2019. - 40 с. І5ВМ 978-966-285-589-0 Дослідження, присвячене 175-річчювід дня народження І. Ю. Рєпіна, розкриває сторінкитворчості митцяна сакральну тематику на Слобожанщині, а також напрямки роботи художника над пошуками образу в картині «Миколай Мирлікійський позбавляєвід страти трьох невинно засуджених», замовленняякої художник отримав на Харківщині. Тема розроблена І. Ю. Рєпіним у кількох варіантах, має копійні повтори, щосвідчить про затребуваність сюжету в тогочасномусуспільстві. В роботі розкрито морально-філософський аспект, а також висвітлено краєзнавчі факти,які розширюють уявлення про життєвий і творчий шлях нашого славетного земляка. педагогів, краєзнавців,студентів, учнів. Видання розраховано на науковців, істориків, мистецтвознавців, музеєзнавців, УДК 75.071 Рєпін ІЗВМ 978-966-285-589-0 О Денисенко О. Й., 2019 ФО Дончик І. М., дизайн та макет, 2019 Ф Харківський національний університет іменіВ. Н. Каразіна, 2019 І. Ю. Рєпіні духовні святині Слобожанщини. До 175-річчя від дня народження СЛОВО ДО ЧИТАЧА Чудовий край - Слобожанщина, подарував світу двох великих живописців: Генріха Семирадського та Іллю Рєпіна. 2019 року світова спільнота відзначає 175-річчя заходи, присвячені ювілею славетного земляка. від дня народження Іллі Юхимовича Рєпіна (1844-1930). Зрозуміло, що саме на Харківщині проходять численні Книгиі виставки, конференціїта інші заходивід- буваються в рамкахцієї події. Серед них -- публікація праціоднієї з провідних мистецтвознавців Харкова, ви- хованки Харківського класичного університету О,Й. Денисенко «І. Ю. Рєпін і духовні святині Слобожанщини». Незважаючи на той факт, що ця тема вже була в полі зору дослідників величезної спадщини майстра, авторці вдалося віднайти багато нових цікавих фактів, які пов'язують митця з його батьківщиною,зокрема -- невідомий лист Ї. Ю. Рєпіна до Харкова С. М. Прохорову. Мистецтвознавецьзібрала докупи розпорошену порізних(серед них -- раритетні) виданнях інформацію, професійно проаналізувалаїї, тим самим збагатившинашізнання як про самого Іллю Юхимовича,так і про наш край. ректор Харківського національногоуніверситету імені В. Н. Каразіна, доктор соціологічнихнаук, професор,академік Національноїакадеміїнаук України, член-кореспондент Національної академіїпедагогічнихнаукУкраїни, заслужений діячнауки| техніки України,член Національноїспілки художників України, почесний громадянинміста Харкова Віль Савбанович Бакіров Каразінський університет в різні часи опікувався мистецтвом,і прикладів цього безліч. Бо справжнянаука та виховання не можутьіснувати одне без одного. Ми вчимосяв І. Ю. Рєпіна бачитиголовнета вміти відокремлюватийого від другорядного, розпізнавати прекраснеі страхітливе, любити й поважати людей,самовідданоста- витись до свого громадського обов'язку, а на одне з перших місцьварто поставити приклад його працелюбства. Живописець писав: «ИЙ при гениальном таланте только великие труженики могут достигнуть в искусстве абсолютного совершенства форм». Висловлюю сподівання, що нова книга О. Й. Денисенкозайме гідне місце у чис- ленній ювілейній літературі, присвяченій чугуївському самородку. Ректор В. Бакіров вні святині Слобожанщини. До 175-річчявід дня народження РЄПІН ІЛЛЯ ЮХИМОВИЧ (1844-1930) Живописець,графік, педагог. Нар. 5 серпня 1844 в м. Чугуєві на Харківщині - пом. 29 вересня 1930 с. Куоккала (нині - смт Рєпіно Ленінградськоїобл., Росія). Перші уроки живопису отримав від місцевого іконописцяІ. Бунакова та в школі топографів у Чугуєві. Навчався у Петербурзькій АМ (1864-1871), у І. Крамського, Ф.Бруні, отримав звання класного художникаІ-гоступеня і право на пенсіонерськупоїздкуза кордон. Жив у Москві та Петербурзі. Викладав у Петербурзькій АМ (1894-1907). Професор, академік (з 1876), ректор Академії (1898-1899). Підтримував творчі зв'язки з діячами культури та мистецтва України, зокрема, Харківщини. ПЕРЕДМОВА І. Ю. Рєпіна Ігор Грабар написав, що думка про повне вивчення творчості майстра є неправильною, адже Репін є настільки глибоСвого часу відомий мистецтвознавець, автор монографії про кою і багатогранною особистістю, що потребує переосмислення, нових підходів світлі тих чи інших часовихі соціально-політичних колізій, морально-філософських запитів суспільства, культурно-мистецького аналізу. Так сталось, що картинаЇ. Ю. Рєпіна «Миколай Мирлікійський позбавляє від страти трьох невинно засуджених»і за життя автора, і вжепісля його смерті отримала неоднозначну оцінку як самогоавтора, так і культурно-мистецької спільноти, особливо в радянський час, позначений певним ставленням до релігії, сакрального живописута його місцяу творчості І. Ю. Рєпіна. Безумовно,всіляко було підкреслено негативнеставлення художника до церквита її служителів і т. д. Останні деся- тиліття внесли свої корективи як у розуміння духовності, віри в житті людини,так і переосмислення багатьох моментів «хрестоматійної» творчостіІ. Ю. Рєпіна. Імпульсом до нового прочитання сюжетно-тематичногозмісту картини «Миколай Мирлікійський позбавляєвід страти трьох невинно засуджених»стала раніше невідома робота на цю тему, що знаходилась у Почаївській Лаврі. Саме копітка роботанадїї дослідженням, встановленням авторства, образно-стилістичним аналізом, реставрацією полотна перетворилась на «пошукиістини»у всій багатогранності сприйняттяцієї роботи. Значнучастину заходів з цього приводу було здійснено на базі Національної академії керівних кадрів культуриі мистецтва у Києві. Активну участь у них брав Сергій Коваленко, магістр кафедри мистецтвознавчої експертизи НАКККМ. Це проведення воркшопу «Експерт», зйомки фільму,виступи перед студентами цього навчаль- художнього музею та іншихосвітньо-культурнихзакладах. Безувідомі широкомузагалу. Значнийвнесок у наукову-популяризаційну розробку теми булоздійснено краєзнавцямиВ. Д. Берліним, С.Г. Хаустовою, науковими співробітниками Чугуївського художньо-меморіального музею І. Ю. Рєпіна, Харківського художнього музею Г. О. Губою, С. В. Євтушенко. Духовно-релі йні мовно, важливимє краєзнавчий аспект дослідження, «Рєпінські місця на Харківщині», як відомі раніше, так і маловідоміабо не- ного закладу. У Харкові наукове дослідження було апробовано на науково-практичній конференції «Х Луньовські читання» в ХНУ імені В. Н. Каразіна, аудиторії відвідувачів Харківського ня науковця О.І. Вовк з ХНУіменіВ. Н. Каразіна. Чималу роботу слідником А. Ф. Парамоновим. Мистецька спадщинаІ. Ю.Рєпіна, пов'язана з Харківщиною, з систематизації документальних матеріалів було проведено до- пошукиІ. Ю. Рєпіна стали темоювагомого наукового досліджен- стала надбаннямбагатьох музеїв різних країн. В Україні найбіль- «Київська картиннагалерея»та Харківському художньомумузеї. Кількаробіт із Київської скарбниці, пов'язаніз селом Стрілече та Верхньохарківським Миколаївським монастирем,увійшли до нашого видання. Таким чином,до науковогообігу в рамках нашого дослідження введено можливий обсяг ілюстративного матеріалу. Авторка висловлюєподякуза надіслані матеріали науковцям Національного музею «Київська картиннагалерея»та Святогірського державного історико-архітектурного заповідника, іншим колегам. ші колекції творів майстра знаходяться в Національному музеї І. Ю. Репін і духовні святині Слобожанщини. До 175-річчя від дня народження «Ах, Слободская Украйна, у меня к ней все больше и больше род недуга делаєтсятоска по родине...» І. Ю. Рєпін Шлях до професійної художньоїосвіти у Іллі Рєпіна, як у багатьох художників, вихідців із України, позначено заняттями іконописом, сакральноютематикою.Багате і різноманітне художнє середовище Чугуєва, одного з найкращих провінційних центрів сі військових топографів), особистого спілкування з майстрами Російської імперії, природно, давало змогу навчання (в корпуживопису та іконопису.Із всією імпульсивністюсвоєї вдачі Рєпін називає найталановитішого, поцінованого самим Ї. К. Айвазов- ським,Л. І. Персанова «Рафаєлем Чугуєва»,а свого вчителя,іко- нописцяІ. М. Бунакова, майстра«суздальського письма»- «живописцем, рівним Гольбейну»". 1861 року Рєпін, сімнадцятирічний хлопець, вже досить по- пулярний на Слобожанщині іконописець, його «виписуютьза 100 верст на роботу». Влітку цього року Рєпін працював у Малинівській церкві (поряд з Чугуєвом), селах Пристін і Кам'янка на річці Оскіл біля Куп'янська(з серпня по грудень), влітку 1863 року в с. Сиротине Валуйського повіту Воронезькоїгубернії(нині Бєлтородськаобласть,Росія). Не збереглись роботи Рєпіна в Малинівській церкві, про яку він пише в «Далеком близком»: «1861 год, август.Я толькочто за- тину во всю стену Малиновской церкви (пять верст от Чугуева) Христос на Голгофе, копию с гравюрь Штейбена»?. Цю ж темустражданняХриставін буде розробляти пізніше кончил начатую учеником Шаманова Кричевским большую кар- напрямкусимволізму. Відому у 1880-ті роки гравюру Штейбена «Голгофа»художникрозмістить між портретами Т. Г. Шевченка ї М.О. Некрасова в найбільш значній роботі цього періоду - «Не чекали»(1884-1888). У відомомувиданні «По Репинским местам Харьковщинь» В. М. Москвінов передає спогадичугуївських старожилів, у свою в картинах, позначенихстилістикою популярногона межістоліть чергу, почуті ним від людей, які особисто знали Рєпіна, про іко- нописне минуле майстра. Наприклад, цікавим є факт роботи Рєпіна разом з іконописцем Д. Путиліним у Харкові, куди вони ходили пішкина «церковнье подряднье работь»». Новое о Репине. Статьи и письма художника. Воспоминания учеников и друзей. Публикации. Л. : Издво «Художник РСФР», 1968. С. 31. 7 Репин И. Е. Далекое близкое. Изд.9-е. Л. : Художник РСФСР,1986. С. 71. 7 Репин Й. Е. Художественноге наследство/ редкол.: И. 3.Грабарь (и др.): в т. Т.2. М.; Л., 1949. С. 399. Ф І. Ю. Рєпін і духовні святині Слобожанщини. До конані пізніше образиєвангелістів та «Нерукотворний Спас». Натяк на те, що і в церкві села Пристін було змальованоцейобраз,є в однойменномунарисі, що увійшов докількох видань спогадів Рєпіна. Звертаючисьдо нього, церковнийстаростаіз здивуванням на юний вік майстра, все ж таки стверджує: «Ти вже мені Спаса змалюєш»". Проте, що в такійглушині, як підкреслюєРєпін, була досить висока поширенимив розписахІ. Ю.Рєпіна. Це вже згадане «Розп'яття», ви- Цікаво визначити,які саме євантельські сюжетибули найбільш культура образотворчого сакральногорівня,свідчить фраза Рєпіна відносно церковногостарости: «обедал онособо, в чистой светлице, в святом куту, под большими живописньмиобразами нахолстах»". У пореволюційний час церкви в селах Пристін і Кам'янка було зруйновано,а разом з нимизагинулиі розписи Рєпіна. 1863 року Рєпін приїздить до Петербургаіз солідним багажемпрактичних напрацюваньв іконопису і розпису церков. Такі поїздки давали масу цікавих спостережень, привчалидо серйозної і систематичної роботи. Ці навички знадобились йому, коли 1867 року, вже під час навчання в АМ він отримав замовлення на виконанняобразів для іконостасу церквив селі Черкаські Тишки. Це копійнітвори, виконані в Петербурзіз класичнихвзірців творів К. П. Брюлловата В. Л. Боровиковського,роботі над якими Рєпін присвятивспогадита сторінкисвого листування?. Так сталось у творчій біографії Репіна, щоі наступні сюжети на релігійно-духовну тематику було пов'язано з Харківщиною,де жденньх». Тема картиниі датування відомів декількох варіантах - зародився задум багатьохвідомихкартин художника. У цьому контексті предметом нашого дослідження стала робота над житійним сюжетом «Миколай Мирлікійський позбавляє від страти трьох невинно засуджених», де християнську тему майстер трактує водночас і як морально-філософську проблему.Імпульсом до нового прочитання теми стала представлена2017 року на мистецтвознавчу атрибуцію картина «Миколай Мирлікійський позбавляєвід смертної кари трьох невинно засуджених»(полотно,олія, 152х139). Напис внизу зліва: «Святитель Христов Николай избавляет невинно осу- ДержавнийРосійський музей (м. Санкт-Петербург), Національний музей «Київська картинна галерея»(1888), Харківський художній музей (1890). Назваусіх варіантів - «Миколай Мирлікійській позбавляєвід смертної кари трьох невинно засуджених». Атрибутована картина є копією першого варіанта відо- мої картини Ї. Ю. Рєпіна «Миколай Мирлікійській позбавляє від смертної кари трьох невинно засуджених»(1888), придбаної Олександром Ш, що нині належить ДРМ(м. Санкт-Петербург, Росія). Фрагменти підпису, що знаходиться в лівому нижньомукуті, нерозбірливі, помітнотількилінії, що нагадуютьлітери. "'Рєпин Й. Е. Из воспоминаний. М. : Сов. Россия, 1958. С. 70. 5 Там само. С. 69. 5 МосквиновВ. Н. По репинским местам Харьковщинь// Репин И.Е. Художественное наследство.М.; Л., 1949. 7.2. С.403. І. Ю. Рєпін і духовні святині Слобожанщини. До 175-річчя від дня народження ЄвангелістІоанн. 1867. колекції, звідки в незадовільномустані потрапила на реставрацію до Національноїакадемії образотворчого мистецтваі архітектури, деїї відреставрував викладач НАОМАВ. В. Майборода. Дякуючи дженов лабораторії бюро національно-технічної експертизи «Артворк-шоп «Експерт», присвячений 175-річчювід дня народження І.Ю.Рєпіна,дезі своїми висновками виступилидиректор бюро НТЕ тавратор В. В. Майборода, мистецтвознавець О. Й. Денисенко. старанням київського колекціонера, магістра Національної академії керівних кадрів культури, С.Г. Коваленка, картину було дослі- ковними документами, надійшла 1908 року, потім - у приватній Картина знаходилась в Почаївській Лаврі, куди,згідноз цер- Лаб». 21 вересня 2018 року в НАКККМ було проведено відкритий «Арт-Лаб»,кадидат хімічних наук О.Б. Андріанова, художник-ресВисновки учасників експертизи співпали в одному - це ту не тільки можливістюїї дослідження в сучасному контексті творчої спадщиниЇ. Ю.Рєпіна,а й зв'язкомцієї роботи з Харківщиною, де зародився задум картини,тим більше, в Харків- на жаль, без встановлення імені автора. Тема привернулаува- копія, написаназа життя І. Ю. Рєпіна, можливо,за його участі, ському художньому музеї знаходиться третій варіант роботи засуджених»(1890). МиколайМирдлікійськийпозбавляєвід страти трьох невинно І. Ю. Рєпін і духовні святині Слобожанщини. До175-річчя від дня народ Євангеліст Марк. 1867. Щостосується копій, то вже давно як варіанти вони використовуються в різних видах культурно-художньої, історичної, сакральноїі музейної діяльності. Проблемі використання копій робіт І. Ю. Рєпіна в художньо-меморіальномумузеїІ. Ю. Рєпіна в Чугуєві присвяченостаттю директора музеюС.І. Бучастої". За кількістю варіантіві ескізів, начерків, здебільшого пов'язаних з образомсв. Миколая,ця тема є однією із значних і довговознавців. тривалиху творчості художника, дещо обійдених уватою мистецт- Робота над «Миколаєм Мирлікійським»за часом співпадає зі створенням «Запорожців», що починається 1880 року,в травні якого разом з юним В. СєровимРєпін здійснює поїздку Україною за маршрутом,складеним істориком М.І. Костомаровим. Вони відвідуютьЧугуїв, Харків, Святогірськийі Верхньохарківський мо- настирі, Севастополь, Бахчисарай, Сімферополь, Карасу-Базар, Феодосію, Одесу, Катеринослав, села Грушівку, Покровське,а також дніпровські пороги з островами Велика ії Мала Хортиця та іншімісця, де були запорізькі Січі. Неважко помітити, що Свято7 БучастаяС, Й. Вьіставка копийв музеє: проблемь!и возможности(из опьта работьхудожественно- мемориального музея Й. Е. Репина) // І Луньовські читання. Проблеми збереження музейних колекцій. Матеріали науково-практичногосемінару30 березня2017 року / укл. О.Г. Павлова. Х., 2018. С. 8-17. І. Ю, Рєпін і духовні святині Слобожанщини. До 175-річчя від дня народження Молодаукраїнка з села Стрілече. 1880 Українська дівчинка з села Стрілече. 1880 гірський і Верхньохарківський монастиріРєпін відвідує практично відразу ж, на початку поїздки місцями Запоріжжя,ніби взявшиблагословення. Рєпін не залишив спогади саме процімісця, але ми можемо уявитичас написання роботи, так би мовити,її який неодноразовобуваву Святогір'ї і залишив його колоритний опис майжев ці ж роки. Рєпін вибирає для свого пейзажу(«Вид календарні особливостіза спогадами В. І. Немировича-Данченка, Святогірського Успенського монастиряна річці Сіверський Ді- нець». 1880. ДТГ) традиційно ефектнийракурс- видз лівого берета Дінця з панорамою правогоберега, включаючиобительченців, башти монастирськоїогорожі, крейдяний Миколаївський храм і Преображенську церкву, яка увінчує пірамідальну композицію Святихгір. нихвідтінках зелені - темнихрічкових глибинахСіверського Дінця, висвітлених квітучих кущах над річкою, колірних переходах - Травневецвітіння, розкіш природи Українивідчутнов різ- від чорнотив глибокихтінях до яскраво-жовтихспалахів на верхівках дерев, що оживляють вершину гори мерехтливим СВІТЛОМ, силуетів Миколаївської та Преображенської церков. Написанав кращих традиціях європейського пленерного живопису, з яким Рєпін познайомився під час перебуванняв пенсіонерській поїздці І. Ю. Рєпін і духовні святині Слобожанщини. До Вид Святогірського Успенського монастиря на річціСіверський Дінець. 1880. 11 І. Ю. Репін і духовні святині Слобожанщини. До 175-річчя від дня народження до Франції. Робота доповнює нечисленнізразки чистого пейзажув творчій спадщиніРєпіна. Цього ж рокувлітку Рєпін відвідує свою двоюрідну сестру Олімпіаду Борисову (в чернецтві Євпраксія) у Верхньохарківському лече. Про це свідчать монастирів селі Стрідва малюнки з альбо- ма 1880 року, що зберігаються в колекції Національного музею «Київська картиннагалерея» - «Українська дівчинказ села Стрілече» і «Молодаукраїнка з села Стрілече»?. Верхньохарківський Миколаївський жіночий монастир було засновано 7 жовтня 1849 року за дозво- лом Св. Синоду помі- щиками Степановими. Він знаходився в 35 вер- стах від Харкова (зовсім з листів І. Ю. Рєпін), на не був «захолусним», як згодом писав у одному Церква Різдва Богородиці у селі Черкаські Тишки Харківського району Харківськоїобласті, де працював І. Ю. Рєпін. Архітектор Євген Васильєв. межі Харківської і Кур- Побудовано 1830року. ФотоВ. П. Хаустова. 2019 штат - двадцять чотири черниціі двадцять шість послушниць. Всьо- ської єпархій в маєтку Стрілече. Монастирю було присвоєноступінь 2-то класу, визначено то в обителі було чотирихрами,її зовнішній вигляд був красивимі величавим,будівлі спорудженов готично-візантійськомустилі». ло замовленнянаікону св. Миколая для монастиря. Природно, щона той час (1880-ті роки) на Харківщині добре пам'ятали творчудіяльність Репіна-іконописця. Тим більше, в селі Черкаські Тишки,порядзі Стрілечим,у церкві Різдва Богородицізнаходились роботи І. Ю. Рєпіна - зображення євангелі- 1886 року,знову під час відвідин Олімпіади, Рєпіну надійш- стів та «Нерукотворнийобраз», написані ним 1867 року ще під час навчання в Академії. Цього ж 1886 року Рєпін виконав графічний портрет Олімпіади - миловидної молодої жінки із задумливим поглядом, що нині знаходиться у приватномузібранні (Москва, Росія). го З Хаустова С.Г.І. Ю.Рєпін та Слобожанщина/ С.Г. Хаустова // Науково-теоретичніздобутки Слобідської України: філософія, релігія, культура:зб. наук.статей за матеріаламиконф. Х., 2000.С. 114-119. З Верхне-Харьковский Николаєвский девичий монастьтрь // Православная знциклопедияХарьковщинь/ Автор идеи руководительпроекта В.В. Петровский. Сост.оте.ред. А. Д. Каплин. Х.: Майдан,2009.С. 135. І. Ю. Рєпіні духовні святині Слобожанщини. До 17 О. В. Жиркевич, другі багаторічний кореспондент художника, ду Борисову, створившиузатальненийобраз. Як влучно підмітив «у Репина многое расечитано на зффекти в каждом портретеего, Через деякийчас, 1887 року, Рєпін знову напише Олімпіа- в постановке фигурм, В повороте ТОЛОВЬІ,В аксессуарах - все говорит, что картина задумана по известной программе с целью по- разитьзрителя»"'?. і «Миколая Мирлікійського»: «Она представленав черном платье, О. В. Жиркевич високо поцінував «Черницю», як пізніше от отого гениального произведения. Монахиня так и хочет вьійти из рамьи заговорить»". Незважаючи на «випадковість»(як підкреслює І. Е. Грабар, відомий мистецтвознавець, автор монографіїпро І. Ю.Рєпіна) зату - ікони Миколая, він підбирає матеріали у Публічній бібліотеці в Санкт-Петербурзі, де працював його друг, критик В. В. Стасов. вився досить серйозно. Як на перший погляд, для простого сюже- ки, отчаяния, внутренней борьбь, что я долго не мог оторваться с молодьм лицом, в глазах и сжатьжх губах которого столькоО тос- мовлення образу Миколая Чудотворця,до цієї теми Рєпін поста- Ознайомившисьіз підібраними за його допомогою матеріалами, Рєпін відразу зупинився на темі позбавлення від страти трьох невинно вона ка засу- джених. Дійсно, ла на художниі проповідь Рєпіна, вплину- захопила християнської покори Льва Тодстого, зокрема, робота письменника про Святителя Миколая. Вибір цієї теми було обумовлено кількоДосить вим жати ма факторами. можна важливва- психоло- книзі гічний. У своїй спогадів Миколаївський собор. ФотокінцяХХ ст. П. Михайловського" Верхньохарківський Миколаївський жіночий монастир. «Далеке-близь1о ЖиркевичА. В. Встречис Репиньмм(страницьхдневника 1887-1902 гт.) // Репин Й.Е. Художественног інаследство/ редкол.: Й.3. ГрабарьГи др.Ї: в 2 т. Т.2.М. ; Л., 1949. С. 127. губерний1681-1917». Альбом-каталог / авт. предисл. и сост. А. Парамонов. Харьковскийчастньій музей 13 ч Там само. з Використане фото опубліковано раніше у виданні «Православнье храмь! и монастьри Харьковской городской усадьбьі. Х. 2007. С. 88. І. Ю. Рєпін і духовні святині Слобожанщини. До 175-річчя від дня народження ли материзаказьвать для меня гробик»"?. мер. Його стан був настільки безнадійним, що «соседки советоваДитина вижила, а дитяче неприйняття смерті залишилось ке» Рєпін пише, як в шість років він тяжкозахворів і мало не по- у нього на все життя, ставши лейтмотивомтворчості в багатьох роботах - «Воскресіння дочкиІаїра», «Не чекали», «Запорожці» і т. д. Лише одного разу Рєпін зрадив собі, написавши картину «Іван Грозний вбиває свого сина». Неоднозначність сприйняття картиниглядачами і критикою залишила важкий психологічний тягар в душі художника. Більшість критиків вбачало в ній не історичну сторону зображеноїсцени, а психологічну драму, підкреслюючи саме«нетичних зауважень навмисність вбивства», «трагедійність ситуації». Найбільше кри- прозвучало на лекції професора анаком якої було те, що томії Ф. Р. Ландцерта, кінцевим виснов- в погоні за ефектом було втрачено зовсім чистоту і силу вирато побляклаідея, і у Верхньохарківський Миколаївський жіночий монастир. Фото кінця ХХст. П. Михайловського" благородство, зу цілого твору, тобвсій яскравості виявилась тенденція". з Р ія Вид на монастирськеподвір'я. сновки, щостосува- Загальні ви- картина Рєпіна- історичне полотно,де втілено алюзії сучасності, лись аналізу цього полотна, булитакі: івона ж постає як психологічна драма, де підвищений драматизм перевищує міру умовності. Ці ж висновки можна буде зробити і з приводу «Миколая Мирлікійського». Картина, написана в першомуваріанті 1886 року, теж грішить недотриманням «міри умовностіі підвищеного драматизму». приєехал, принялся за работу усердно. Сначала сделал несколько посторонних вещей, чтобьне мешали: повтор(ение) Николая для над «Запорожцами»»". У листі до Є. М. Званцевоївід 27.08.1890 Рєпін пише:«Я, как монастьря и Нерукотвор(ньй) образ. А потом веб время работал іМутья Н. Н. Аллюзивньійаспект в исторической живописи И. Е. Репина. «ИванГрозньійи сьін его Иван 16 ноября1581 года»// ТворчествоЙ. Е, Репина и проблемьі современногореализма.К 170-летию со дня рождения : материаль Международнойнаучной конференции/ ред. кол. Т. В. Юденкова,Л. И. Иовлева, Т.Л. Карпова.М. : Гос. Третьяковскаягалерея, 2015. С, 80. Використане фотоопубліковано раніше у виданні «Православньге храмьї и монастьри Харьковской туберний 1681-1917». Альбомекаталог/ авт. предисл. и сост. А. Парамонов.Харьковский частньй музей тородекойусадьбь. Х.2007. С. 89. їз Репин Й. Избраннье письма: в 2 т. 1867-1930.Т. 1. М.: Искусство,1969.С. 374. 12 Репин И. Е. Далекое близкое, Л., 1986. С. 56. І. Ю, Рєпіні духовні святині Слобожанщини. До 175-річчявід дня народження шеноїв картині «Іван Грозний», було виправдане. Самомуавто- Повторне звернення до теми насильницькоїсмерті, вирі- Дійсно, робота над картиною «Миколай Мирлікійський» давала вихід душевному стражданню художника. У цій роботі Рєпін, наділений особливим даром виявляти драматичну суть рові хотілося повірити в можливість чудесного порятунку, зняти важкий психологічний тягар, пов'язаний з цією роботою. колізій, передає скорботу і просвітленість перед обличчям смер- ті, трагедію життєвого кінця і водночас надію. Рєпін ніби «перекладає» житійний сюжет, пов'язанийзі св. Миколаєм,у буттієвий була вже на ХМІПпересувній виставці 1889, Рєпін почав її повтор, замовлений Ф. А. Терещенком, що перетворилосьна варіант: пе- план, намагаючись знайти емоційно-пластичний еквівалент поняттюжиттяі смерті, свого часу пережитого ним у дитинстві. Але робота над темою розтягнулась на чотирироки: перший варіант картини придбав Олександр ПІ(1888). Коли картина реставлено фігуру градоначальника, інакше задуманоі написано засудженого на колінах на першомуплані. З виставки 1891 року дитьсяв зібранні Київської картинноїгалереї. Третій, Харківський картину було куплено Ф. А. Терещенкомна користь голодуючих. Такого ж розміру, як і першийваріант (ДРМ), нинівона знахопозначено іншим образно-стилістичним, композиційнимі коло- варіант (1890), близький до цього, вдвічі менше за розміром, теж ристичним рішенням пейзажного фону фігур,його було переда- у"й , Верхньохарківський Миколаївський жіночий монастир, черниці і причт. Фотокінця ХІХ ст. П. Михайловського" х використане фотоопубліковано ранішеу виданні «Православнье храмьї и монастьїри Харьковской туберний 1681-1917». Альбом-каталог / авт. предисл. и сост. А. Парамонов. Харьковскийчастньій музей городской усадьбь. Х. 2007. С. 89. 15 І.Ю. Репін і духовні святині Слобожанщини. До175-річчявід дня народження но до Верхньохарківського Миколаївського жіночого монастиря між 1890 і 1892 роками. ливими пошукамиі переробками, що було притаманне Рєпіну і в роботі над іншими творами. Позитивне вирішення питання життя і смерті сприяло переходу Рєпіна до мажорного ладу образно-стилістичного і Дійсно, довгу роботу над сюжетом пов'язано з наполег- рожці». Світське вирішення темисв. Миколая, несхожість на іконописта сакральний композиційного рішення в картині «Запо- живопис, спонукало керівництво обителі помістити її у новозбудованому приміщенні трапезної. Крім неї, завдяки діяльності ігумені Магдалини, при монастирі було відкрито школудля дітей і побудовано лікарню. Таким чином,монастирський комплекс ставав духовним і культурно-ре- лігійним благодійним центром краю. Не випадковим можна вважати і розміщення в його стінах психіатричноїлікарні вже за радянських часів. Про подальшу долю і смерть Емілії Борисовоїв своєму листуван- ні з Репінимзгадує його учень М.С. Федо- ров, ми ж зауважимо, що робота над те- двоюріднасестра художника.1886. Емілія Борисова, мою св. Миколая зблизила Рєпіна і його сестру-черницо.Їх родинні стосункиста- провідуєсестру в Стрілечому монастирів 1880 і 1886 роках, запрошуєдо себе в Здравньово 1892 року. Друг і кореспондент Рєпіна О. В. Жиркевич так писав про знайомство хиню Николаєвского женского монастьря(что в Харькове) Олимпиаду Васильевну и познакомился, таким образом, с оригиналом той монахини, которая фигурировала на однойиз вьіставок. Мьї сдружились за зти несколько дней совместного пребьвания ють більш тісними і довірливими. Рєпін з Олімпіадою: «У Репиная застал его двоюродную сестру- мона- В Здравнево. Она рассказала, что Идлья Ефимович пожертвовал в их монастьрь третий зкземпляр своего «Николая Чудотворца», что картина повешена в темноте, и в ней мало кто понимаєт толк. Я за- для того, чтобьгглянуть на картину Репина»". метил, что будет время, когда в монастьрь станут заезжать только долю Олімпіади Борисовоїі після 1917 року, коли опинився далеко від України. Відомо, що він просив допомогти їй матеріально свого Забігаючи наперед, відзначимо, що Рєпін турбувався про х Репродуковано в кн.: Репин И. Е. Художественногнаследство/ редкол.: Й. 3. Грабарь Гн др.): в2 7.1.2. Мо; Л., 1949. С.421. з Жиркевич А. В. Встречис Репиньм (страницьїдневника 1887-1902 гг.// Репин Й. Е. Художественног інаследство/ редкол.: И. 3. Грабарь (и др.Ї: в 2 т. Т.2.М.; Л., 1949.С. 119. тині Слобожанщини. До 1 Черниця. ПортретЕмілії (Олімпіади) Василівни Борисової, двоюрідноїсестри художника. 1887 17 І. Ю. Рєпін і духовні святині Слобожанщини. До 175-річчявід дня народження Миколай Мирлікійський позбавляє від смертноїкари трьох невинно засуджених. 1888 І. Ю. Рєпін і духовні святині Слобожанщини. До175-річчя від Миколай Мирлікійський позбавляє від смертноїкари трьох невинно засуджених. 1890 19 ін і духовні святині Слобожанщини. До 175-річчя від дня народження Миколай Мирлікійський позбавляє від смертноїкари трьох невинно засуджених. 1890 го І. Ю, Рєпін і духовні святині Слобожани Невідомий автор. «Святитель Христов Николай избавляєет невинно осужденньх». 1908 21 І. Ю. Рєпін і духовні святині Слобожанщини. До 175-річчя від дня народження учня в Харкові С. М. Прохорова,про цезгадуєйого ученьМ.С. Федоров у процитованомудалілистуванні. музеї від петербурзької дослідниці М. С. Шендерової!?, родички За матеріалами, отриманими в Харківському художньому (внучата племінниця) учня І. Ю. Рєпіна М. С. Федорова, вдалося дізнатися цікаві факти, що стосуються теми Миколая Мирдлікій- ського. Як повідомляє М. С. Шендерова, в Науковомуархіві Російської Академії мистецтв зберігаються листи колишніх учнів 1. Ю. Рєпіна, відправлені йомув 1920-ті роки в Пенати(Куоккала), відчуттям переломних і драматичних моментів життя в післяреволюційній державі, інших людських і соціальнихреалій. вже у незалежнуз 1918 року Фінляндію. Природно,їх наповнено У листі від 4.02.1928 року до І. Ю. Репіна Федоров пише: «Можетбьть, Вас уже извещали,что матушка Змилия в день На- тальи 28 августа скончалась тихо и погребена там. Я у неб видел Ваш вариант картинь: «Святой Николай». Небольшое полотно, прекрасное». У на13.05.1928 року Федоров знову згадує бокоуважаємьй ступному листі від про картину: «Глу- дорогой Илья Ефимович! Я вам писал и у неб остались портрет года ки, кий Змилим, о том, что о смерти матушки Харків. Столярний провулок,11. Будинок матушок отца и Ваша фото- маленький1861 Вашей матушфотографичесснимок Вашего графическая карточка возмужалоговозраста. Кроме того, остался зскиз (или вариант) Вашей картинь: («Святой Николай останавливаєт казнь», небольшой, приблизинував ще один варіант (або ескіз) картини. Федоров продовжує: тельно 1 аршинх 1 "" аршина) масляньми красками». Тобто,іс- ся усльшать от Вас, как бьт Вьї пожелали». У примітці до цього листа М. С. Шендерова пише, що цей ескіз нині знаходиться в Твері. Темацієї роботи знаходить продовження і далі, в листівід «Что касаєтся маленькой картиньВашей («Святой Николай»), то она находитсятам же, где бьшла. Й, конечно, лучшевсего дождать- лая»). Зто бьмло ваше желаниєе- отблагодарить за заботьт о покойной матушке Змилии.Я с радостью сердечной принял зтот жест їв Шендерова М.С. Рукопис. Надано зав.відділом ХМ Л. Є. Пономарьовою. г2 19.06.1926 року: «Вьпредлагали мне взять зскиз («Святого Нико- І. Ю. Рєпін і духовні святині Слобо. жанщини. До 175-річчя добротьтко мне. Но, поблагодарив Вас, не сделал ничего, ни ма- лейшей попьтки получитьзтот зскиз-вариант, Зто потому, что коллектив, среди которого трудилась и умерла матушка Змилия, продолжал существовать. Й зтот коллектив хранил и дорожил зтим зскизом. И я уверен, что при моей попьтке получитьзтот зскиз - мне бьї не удалось. Теперь- говорят - в скором временизтот остаток коллекти- ва, где жила матушка Змилия,будет ликвидирован.Длятого, чтобьш ваш зскиз не исчез и не затерялся, следовало бьо нем позаботить- ся. Позтомуя просил бьгвас написать Вашуволю назтотсчет. жить Вашузаписку, адресованную бьвшему Николаєвскомумонастьтрю близ Харькова, в которой вьі написали Ваше поручениє мне получить вашу живопись: «Св. Николай, останавливающий казнь». И, если вам угодно,чтобьі я позаботился, я просил бьт вло- харківського монастиря, що нині перебуває в художньомумузеї (полотно,олія, 126,5х98,5), ще одинескіз був у Емілії (Олімпіади Борисової, двоюрідноїсестри І. Ю. Репіна). В архіві Харківського художнього музеюзберігається лист Репіна ще одному своєму харківськомуучневі С. М. Прохорову, що вважавсяу відомих нам публікаціях втраченим. Иого не опубліковано,як інше листуван- З цього слідує, що, крім варіанта, написаного для Верхньо- ня Рєпіна і Прохорова, де останнього листа датовано 1922 роком. На відомості з цього листа посилається В. Москвінов,у добре знаній роботі «По Репинским местам Харьковщинь»"з. рактер взаєминРєпіна і його сестри, справжню турботу і увагу художника до неї. Також у цьому листі нас зацікавила адреса в Харкові - Столярний провулок, 11. З відомостей, отриманихвід Цей вперше опублікований лист ще раз свідчить про ха- харківської дослідниціЇ. М. Чуканової", чия сім'я жила в цьому районі ще з початку ХХ століття, в цьому і сусідньому будин- ку Хо 9 знаходилось подвір'я Верхньохарківського жіночого монастиря. Наявність «подвір'я» у Харкові свідчила про те, що він був багатим- не всі монастиріХарківської єпархії могли собі це дозволити. Сюди і перебралися згодом черниціпісля його лік- відації. Але Чуканова наводитьцікаву деталь: в родині ніколи не було відомо, що саме там доживалавіку сестра Рєпіна. З раніше процитованих листів М. С. Федорова стає зрозумілим,чому: вона померла за два роки до ліквідації монастиряі остаточного переселення черницьна Харківське подвір'я,хоча і бувала там, про що свідчить вказана Рєпіним адреса. 1 В архіві Харківського художньогомузеюзберігається фонд художникаС. М. Прохорова,учняІ. Ю.Репіна. В ньому 2019 року авторомцьоговиданнята завідуючоюсекторомархівів особистого походження ХХМ Н. С. Деменковоюбуловиявленолист Рєпіна своємуучню С. М. Прохорову,який вважали у відомих нам публікаціях втраченим. М.; Л., 1949. Т.2. С. 423. їз МосквиновВ. Н. По репинским местам Харьковщиньї//Репин Й. Е. Художественное наследство. із чукановаИ. Н. МояРодина - Столярньій переулок на Москалівке (Злектронньй ресурсі. пієраг// пвеогрі|Іімеіоитпа! сот/46514.Ніті (дата обращения:15.05.2019). гз І. Ю. Рєпін і духовні святині Слобожанщини.До 175-річчя від дня народження Дорогой Семен Маркович! Вместе с Митрофаном Семеновичем Федоровьм,Вь прислали мне письмо моей двоюродной сестрі (монахини-игуменьй уже схимниць 7 лет) Емилий Борисовой. Я очень, очень благодарю Вас по получению от нее ответа. Нескольковремени назад,я по- «19.06.1926 слал ей (она просила ужена своє погребение) деньги - чеком на долларьї - около ста рублей зтиденьги и как она бедная существуєет? Очень обяжете меня,если уведомите.А здесь я по ея адресу: (Харьков, Столярний пер. 11). Теперь к Вам просьба узнать: получила ли она иногда встречаю Вашего товарищапо австрийскому плену - Пантелеймона Степановича Захарова. Зто прекрасний, умний и очень талантливвій художник, он живет в Териоках. Степанович поглощін большим делом их садоводствав Териоках и не имеет возможности Такля досада, что во цвете лет, с профессорскимобразованием в искусстве, Пантелеймон заниматься всецело искусством,а зря, следовалоби ему. О Вас он вспоминаєт с сердеч- ним дружеским чувством. Много говорило Вас. Передайте мойдружеский привет Митрофану Семеновичу. Сестра моя так тро- тронута. А мне писали из Чугуева, что она уже умерла. А в Петербурге 30 мая откроїта, нута Вашей любезностью.Ві прислали ей гостинцев-- чай, сахару, и еще кое-чего; она так в музее А ПІ, вьіставка моих работ 346 ХоМо; мне необходимо поехать туда посмотреть (думаю, что ватом большомчисле, хоть и с фальшивимиподписями моей фамилий. Вот ведь и пути всего 1 У» часа, а какая волокита добьшьвизії и др. разрешения). дельваєте? Пожалуйста, напишите мне, мильй Семен Маркович - как живете и что поИ о школе, и обо всех товарищах. Мой поклон -- всем, кто помнит меняикаку вас в Харькове, по искусству? Ваш Илья Репин» Сектор архівів особистого походження Харківського куснкала: 19.06:1926. художнього музею. Ф.4.Оп.1.Од.збер. С. М. Прохорову. Листі. Ю. Репіна лярньй переулок»І. Чуканова пише: «Самьій ухоженньй на не изменился - только появились новье вор рі і У своїх дослідженнях цього району «Мояродина- Стоеворота и криша. Зтот переулке дом Хо 11 - «дом матушек». За долгие годьон почти 147. Арк. 169. Фонд дом,как и соседний,Хо 9, а также дом Ко18 по улице Конторской, имеющие общую границуна задворках, принадлежали матушкам - насельницам женского монастьря. Матушки Опубліковано вперше С. М. Прохорова). занимались рукоделием (филейной вьштивкой и стеганьем одеял, шили церковнье облачения) и вьтпечкой просфор для всех храмов Харькова. В доме Хо 9 матушкам принадлежал первьйзтаж, и бьло помещение с большойпечкой, которая топилась дровами для вьшечки просфор. Особенностью зтих домов бьлото, что они имели общийдвор. Перед праздниками, особенно перед Пасхой,с самого утра к дому подьезжали машинь, из дома вьносили большие плетенье корзинь, накрьтье бельми полотенцами, а сам дом окутьвал аромат праздника. Матушки при встрече всегда приветливо здоро- вались и ульбались, наверно, не только мне. Наши«Дома», если так можно вьтразиться, дружили. го р І. Ю. Рєпін і духовні святині Слобожанщини сестрь. Мама вспоминала,что в покоях матушек находилась бо шая картина с изображением монастьйря,так же в комнате сто рама для вьишивания икон. Некоторьеиз них и поньне находятся в храмах города, в частности - икона Св. Николая в Трехсвятительской (Гольберговской церкви)в зтом же районе»"??. По заказу нашей семьи матушки стегали одеяло для моєей у пореволюційніта повоєнні роки, аж до 2000-х, працювалина Зауважимо, що мова йде про жінок,які, живучинаподвір'ї різних посадахі в різних організаціях, дотримуючисьсвого монастирськогостатуту і життєвого укладу,наскільки це було можливо за часів войовничогоатеїзму. Остання матушка,за відомо- їхавши на «дожиття» до Святогірського монастиря. На початку 1920-х років тут жив Онуфрій (Гагалюк)?, архієпископ, священномученик(1889 -1938)2. 1930 року, коли Свято-Миколаївський жіночий монастир в с. Стрілече було скасовано, подвір'я залишилося, але втратило частину володіння. Це пояснюєнаявність загального двору у будинках Хо 9 та Хо 11 та мешканців на 2-му поверсі будинку 3о 9 по стями І. М. Чуканової", залишила подвір'я років п'ять тому, ви- Столярному провулку. лав (Іоанно-Усікновенська церква) і отець Никодим (Озерянська церква) в Харкові. І сьогодні в харківських храмах служать священики, які бували на подвір'ї у матушок ще в 1960-ті роки. Це отець Ярос- дикої копії для Почаївського монастиря, тема Миколая Мирлі- Таким чином,закількістю варіантів, ескізів і, нарешті, ве- кійського виявляється в ряду великихі довготривалих за часом Доля третього варіанта картини склалась непросто: після зруйнування Верхньохарківського жіночого монастиря вжеза радянськихчасів цією картиноюбулозакритовікно в психіатричній настирського комплексу. Там в 1930-ті рокиїї випадково виявив співробітник Державної картинної галереї в Харкові, поповнившизібрання творів Рєпіна", За свідченнями, отриманими кілька у 1970-ті роки в одномуіз кабінетів знаходився згаданий раніше «Нерукотворний образ», подальша доля якого невідома. 20 Чуканова И. Н. Моя Родина - Столярньй переулок на Москалівке ІЗлектронньїй ресурс). кре // створеннякартин, як «Запорожці», «Не чекали», «Арешт пропатандиста» і т. д. лікарні, відкритій в єдиномувцілілому приміщенніз усього мо- років томуС. Г. Хаустовою від медичного персоналу лікарні, ще пвеогііІме|оигпаї.сот/46514.Ніті(дата обращения: 15.05.2019). Там само. У 1990роціреабілітований посмертно. В 1993 р. зарахований до лику місцевошанованих святих Курської єпархії. У 2000 р. на Ювілейному Архієрейському Соборібув канонізований в сонмі Новомучеників і Сповідників Руських для загальноцерковного шанування. 12 Архієпископ Онуфрій (в миру Антон Максимович Гагалюк) (1889-1938) - єпископ РуськоїПравославної церкви,архієпископ Курськийі Обоянський. руководительпроектаВ.В. Петровский.Сост.,отв. ред, А. Д. Каплин. Х.: Майдан, 2009, С, 358. З Фисан Г. Харьковские вернисажи: Сборник статей. Харьков, 2004.С. 38. З Онуфрий (Гагалюк Антон Максимович) // Православная знциклопедия Харьковщинь./ Автор идеи и 25 І. Ю, Рєпін і духовні святині Слобожанщини. До 175-річчявід дня народження За кількістю ескізів, повторів, начерків «Миколай Мирлікійській» має досить великий візуальний ряд. Це можна по- яснити пошуком образу, затребуваністю теми, вимогливістю до себе як художника. Сумніви в цінності зробленого були притаманні Рєпіну, що пояснює бажання повторів і удосконаленьок- ремихробіт. Про цю особливість Репіна згадує його ученицяВіра Верьовкіна: «... мьт подошлик «Святителю Николаю,останавли- вающему казнь». Как всегда перед зтим полотном, поверх наро- читой, на мой взгляд, фигурь палача, я не отрьваясь смотрела на святителя Николая. Сохраненное преданиєм или созданное легендой лицо, такое знакомое по иконамцерквей.Глаза на зтом лицевсегда казались мне, при мерцании свечей, будто требую- щими отчета. Здесь, на картине Репина, зто лицо бьло то же и не то. Протянутая властньм, не допускающим отказа жестом изумительно написанная старческая рука давала реальное ощуще- ние внезапно наступившей тишиньв примолкшейтолпеє... Поднятая голова святителя Николая не обращена Кк палачу, тотовому нанести последний удар: охваченньй вьсшим найтием, святитель смотритповерхреального мира,заливая его потоками своей вдохновеннойсиль....» Реакція Рєпіна на свою картину була зовсім інакшою. Верьовкіна побачила страдницький, сповнений неприязні по- гляд Рєпіна на картину: «В зтом раздражений я узнала его вечную болезненную неудовлетворенность своим творением. Он не видел прекрасного в зтой картине и мучился непоправимостью совершенного. Не будь картина на музейнойстене, он сорвал бь ее, чтобьт переработать.... Стал осьшать картину отрьвистьми упреками: ХОЛОДНЬЙйЙ фон не вяжется с яркостью первого плана, фигурь в толпе жидковать. Святитель Николай заслонен громоздкостью палача, - ах, все надо бьмлосовсем иначе. (Зауважимо, що з композиційноїточки зору картина«читається»зліва направо, і будь-які предметиі фігури, що знаходяться справа, здаються більшважкими і вагомими, що і пояснюютьнаведені слова про «громоздкость палача». - Прим. авт.) ской: временами Репинстановился худшимврагом им созданното и безжалостно портил свой полотна. Зта фраза бьмла лейтмотивомвсей его мучительной неудовлетворенностисобой. Я бьла рада, что картина не в его мастер- Потребность исправления бьмла тяжелой особенностью Репина. Холодная самокритикане давалась ему. Динамизм мешал обьективности, некоторьй недостаток вкуса, отсутствие чувства мерм. огромность неисчерпаємьх возможностей мешало ему остано- Главное же, угнетало его неумение беречь достигнутое, виться на достижений, которое удовлетворило бь другого. Толь- ко в моментьпервоисточноготворчества он бьшщл свободен. Мощньйтемперамент и не знавшая трудностей кисть творили тогда го Ф І. Ю, Рєпін і духовні їде до Москви на урочистості з нагоди коронації Миколи П для за него. Впадая из зтого состояния в покой холодной криті Репин становился как бьї меньшесвоего гения»". Таке ж почуття незадоволення висловлює Рєпін і з приволу другого варіанта Миколая Мирлікійського. У травні1896 рокувін лашкіно»,звідки їде на Всеросійську виставку, де експонуєтьсяваріант «Миколая Мирдлікійського». У листі до О. В. Жиркевичавід 4.09.1896 із Здравньово він пише: «Моего Святого Николая вьта- виконаннязамовлених йомудвох композицій до «Коронаційного альбому». Літо проводить у Здравньово,в серпні - в маєтку«Та- Я бьт никогда не послал его на зту национальнуювьгставку»"?. щилииз Киева. Зтот неудавшийсявариант я пожертвовал в пользу голодающих, и его на аукционе купил Терещенко за 5000 р. Цікаві спогади про роботу художниканад цією картиною залишиввидатнийукраїнськийісторик, близькийдруг І. Ю. Рєпіна Дмитро Яворницький: «Работая над картиной «Запорожць», Репин часто откладьвал еб и брался за другие. Однаждьі, когда я зашел к нему, то увидел в его мастерской картину «Николай Майстерня І. Ю. Рєпіна в Петербурзькій Академії мистецтв. Третій зліва стоїть С. М. Прохоров. Сектор архівів особистого походження Харківського художнього музею. Ф.4. Оп.1. Од.збер. 147. Арк. 169. ІФонд С. М. Прохорова). їз Веревкина В. В. Воспоминания// Репин Й. Е. Художественное наследство редкол.: И. 3. Грабарь (и др.) в 2 т. Т.2. М. Л., 1949.С.185-218. 1 ЖиркевичА.В. Встречи с Репиньм(страницьїдневника1887-1902гг.) // Репин И. Е. Художественног наследство / редкол.: Й.3. Грабарь (и др.1: в т. Т.2. М. ; Л., 1949. С. 119. 27 вні святині Слобожанщини. До 175-річчя від дня народження чудотворец останавливаєт казнь невинно осужденньх». В палаче я узнал одесского художника Кузнецова, а в осужденном,стоящем впередивсех на коленях, харьковского художника Блинчикова. - Ктозто вам внушил писать такую картину? - А Вьі знаєте женский Никомлевский монастир в селе Стрелечье Харьковского уезда? Дажейбилв нем. - Так вот, там монахиней моя двоюродная сестра. Я как-то поехал навестить ев, а игуменья, узнав о том, и подошла ко мне: «Напишите, дорогой наш земляк, нам маленькую иконку нашого патрона, Святителя Миколая Чудотворца». Я ей пообещал, а приєхав в Петербург, вместо иконьнаписал целую картину. Да зту картину уже купил на вьіставке царь, а я евзял в мастерскую на время, чтобьі еще немного пройтисьпо ней кистью. - - СпогадиД. І. Яворницького підтверджують вже процитовані слова В. В. Верьовкіної про хронічне незадоволення Рєпіна Напишу другую картину: кстати, исправлю то, в чем меня упрекали критики. Авчемони Вас упрекали? Втом, что у меня Никомай берет гольми руками острие меча, а натуральнее билобі, если бьї он меч схватилза рукоять.» Акак же теперь разделаєтесь с игуменей? своїми роботами. Картину вже придбано, вона не належить художникові,а він взяв її до майстерні, щоб «еще немного пройтись по ней кистью, исправить погрешности»"?. Повторюютьці висновки інші дослідникитворчості худож- ника, зокрема, С. Пророкова пише: «Репин очень часто слушал советьи брал картиньс вьіставок для переделок. Иногда он поддавался уговорам и не совсем справедливим, а потому под горячим впечатлением от таких советчиков испортил немало своих вещей»?, Крім вже згаданих «натурників», вдалося встановитиі осо- бистості ще двох персонажів:за спогадами О. В. Жиркевича, який високо поцінував картину, обличчя Миколая Чудотворця було написано Рєпіним з поета А. Майкова. Про цікавийзбіг «портрета і оригіналу» Рєпін пише в листі 02.08.1893 із Здравньово В. Верьовкіній: «Перед отьездом сюда я бьщ поражен в Зимнем дворце: я увидел свою картину «Св. Николай». Там, в толпе, я старался изобразить зпизодеп. Один из казнимьх - молодойчеловек. Среди толпьстараєтся не потерять его из виду молодая девушка (можетбьть, он ее брат или жених). Но что меня пора- зило: девушка совершенньй Ваш портрет»"??. / редкол: Й. 3. Грабарь Ги др.): в 2 т. Т.2. М..; Л., 1949, С. 246-249. зв Пророкова С. Репин. М. : Молодая гвардия,1958.С. 174. 7 Яворницкий Д. Й. Как создавалась картина «Запорожць» // Репин Й. Е. Художественное наследство 73 Веревкина 8. В. Воспоминания // Репин Й. Е. Художественное наследство/ редкол.: Й. 3. Грабарь Ги др.): в 2т. Т.2. М.; Л., 1949. С. 119. го о І. Ю. Рєпін і духовні святин Появакопії картинив стінах Почаївської лаври 1905 року виглядає доволіцікаво - жоденваріант Миколая Мирлікійського власне, в монастир такі не потрапив. Як ми вжевідзначили,пер- дром Ші Ф. А. Терещенком), третій, замовлений художникуяк ші два варіанти було придбано приватними особами (Олексан- іконописний образ святителя Миколая для Верхньохарківського жіночого монастиря,теж,власне, туди не потрапив: відвертосвітський характер картини,її несхожість на сакральний живопис, тим більше, іконопис, зумовив рішення керівництва обителі повісити картину у новозбудованому приміщеннітрапезної. Так що, по суті, до монастиря потрапилатільки ця картина- нехай і копія роботи поки що невстановленого майстра. До створення Російського музею в Санкт-Петербурзі 1898 року показ творів вітчизняного мистецтва було обмежено створити музей було висловлено ним 1889 року зв'язку саме з придбанням картини Рєпіна «Миколай Мирлікійський позбавляє від страти трьох невинно засуджених». До речі, в ДРМ є ще так званою «Галереєю по циркулю»в Академії мистецтв і двома залами Російського відділу Ермітажу. Рішення Олександра Ш йескіз цієї картини, датований теж 1889 роком, що надійшов до музеюпісля Другоїсвітової війни. Сучасна критикане схвалилакартину.А між тим,її вже купив Олександр Ш. Ситуація ніби повторилась: рєпінських «Бурлаків» свого часу лаяла консервативна критика, обурювався міністр шляхів сполучення, а картина вжевисіла в більярдній Великого князя Володимира Олександровича», Дійсно, картина отримала неоднозначнуоцінку як сучас- ників художника,так і мистецтвознавців наступнихчасів. Високо поцінував полотно друг Ї. Ю. Рєпіна О. В. Жиркевич і учениця В. В. Верьовкіна. Як відомо, не підтримали цю роботу В. В. Стаменника М.С. Лєскова, який присвятивцій темікілька листів до сов і ДЛ. М. Толстой. Захопленівідгуки картина отримала від пись- І. Ю. Рєпіна". ків, що втілював духовно-релігійні пошукита ідеали у своїх творах, ставив «Миколая Мирлікійського»набагато вище«за ідеєю» від «Запорожців»: «Живописцьт могут служить идеалам теперь легче, чем мь, и Вьг обязаньтзто сделать. Дайте «Запорожцев», но Цікаво, що Лєсков, один із найбільш відомих письменни- рядомзаводите опять на мольберте что-нибудьвроде остановителя казней»?. ж блискавичною і ємкою:«Я не говорил, что «Запорожць» вещь безьщдейная, и идейность ее понималточнотак, как Вьщ ее изьясзо Леняшин В. А. Посещение музея- приглашениек реальности// Илья ЕфимовичРепин. К 150-летию со дня рождения: сб. ст. СПб. : Раїасе Едійіопе, 1995.С. 6. зі Репин Й. Избраннье письма. Т. 1. С. 358, 383. зг Репин Й. Е. Художественноенаследство. М.Л., 1949.Т.2. С. 69. Рєпін тут же відповів Лєскову, змістовно пояснивши, яку саме ідею він мав у «Запорожцях». Відповідь Лєскова була такою г9 ЕН І. Ю. Рєпін і духовні святині Слобожанщини.До175-річчя від дня народження няете, однако - идея идее рознь. Хорошо сказать то, что говорят «Запорожцьт», но идея «Святого Николая пробой вьше»?, композиції та глибокий морально-філософськийзміст картини. Дійсно,не всі сучасники Рєпіна поцінували оригінальність Відповідно,і в радянський час така думка знайшла поширення, характеризуючи роботу як невдалий експеримент Рєпіна в жиякий вважавкартину однією з найбільш характернихдля творчото методуІ. Ю. Рєпіна". вописі. Єдине виключення - наукова розвідка О. П. Іванова (1925), Трохи пізніше відомий художник, мистецтвознавець, музейник І. Е. Грабар, автор монографії про Рєпіна, і з0всім назвав Миколая Мирдлікійського з картини І. Ю. Рєпіна «полоумньм стариком». Він же стверджував про сюжетцієї картини як «тимчасове призу- Напис в лівому нижньому кутікопії картини (див. с. 21): Святитель Христовь Николай // избавляєть невинно осужденньхь пинення страти, а не позбав- характеристикикартини в дусі тодішнього лення від неї». Опускаючи інші видано1964 року в самий розпал «другоїхвилі» войовничого атеїзму), відзначимоі позитивні моментикартинив оцінці І. Граба- логічного аналізу (монографію вульгарно-соціо- ря. Він підкреслює бездоганність форми і рисунка в фігурі ката, з якою Рєпін ще не виступав досі. «Николай Мирликийский»последнее препятствие на пути окончания «Запорожцев»и одновременно они кость от кости и плоть от плоти «Николая», по художественному смьслу их вьшолнения и особенно по живо- писнойустановке?. Але і перший варіант «Миколая Мирлікійського» теж дещо запозичиввід свого попередника «Івана Грозного»! Ту ж етногра- фічність, інтерес до матеріальноїкультури, а шаровариз візерунками на засудженому,закутомув кайдани, нагадуютьаналогічні лір, улюбленийу його чугуївського вчителяЇ. М. Бунакова, не часто зустрічається в роботах Рєпіна, але його «повтор»в двох близьких за часом написання картинах здається нам не випадковим. «сині штаниз квіточками»на молодомуцаревичевіІвані. Цей ко- них авторства Рєпіна. Картину «Миколай Мирлікійський» дійсно збагачено художніми завоюваннями 1880-х - просторовістю «Хресного ходу», режисерською свободою «Нечекали», величез- 1880-ті роки - час великих передвижницькихкартин, серед ним портретнимдосвідом, музейними роздумами.Як підкресзі ВовкО.І. Духовно-релігійні пошукиІ. Ю,Репіна у дзеркалісучасної біографістики/ ред. С. М. Куделко. з Грабарь Й. 3. Репин: монографияв 2 т. М. : Академия наук СССР, 1964.Т.2. С. 248. З Там само. Х.: «Вид-во САГА», 2012. С. 65. І. Ю, Рєпін і духовні святині Слобожанщини. До 175-річч люєдослідниктворчостіІ. Ю. Рєпіна В. О. Леняшин, «о любимом Репиньм Веласкесе напоминают(цитатно) копья на заднем пла- не, а по сути, любовь к пространству, заполненному,как в «Вакхе», портретно взятьми крупньми фигурами»"?. Дослідник творчості І. Ю. Рєпіна С. В. Криводенченков зазначає, як під час навчання в Академії мистецтв Рєпін докладає її основоположноїідеї. Таким чином,«в творчестве Репина по- зусиль, щоб у сюжетній картині пейзаж допомагав розкриттю является фон - пейзаж, возникающийкак результат сочинения или активного вида». Перший варіант «Миколая Мирдлікійсько- го» (і копійний, відповідно), близький до пейзажного фону картини «Іові його друзі» (1862, ДРМ), де «лаконичнье формивид- неющегося вдали горного ландшафта, подсвеченного тепльми золотистьми лучами солнца, усиливают вьтразительность сценьз ближнего плана»?. В останніх двох варіантах змінюється образно-стилістичне рішення картини,відповідно, і пейзаж. те ж гірське пасмо вже не «тане» в легкій світлотіньовійімлі, звивисті хмари мають підвищено звучний, У харківському варіанті колір. Якщов першомуваріанті Рєпіну важливі обличчяв натовпі, присутні під час страти (вже згадуваний нами «епізодець» навіть пронизливий, з «двійником» Віри Верьовкіної), то в другому - вони розпливчасті і неясні, в третьому варіанті жодного обличчя роз- копіїкартини(див.с. 21): Приобретена намьестникомлаврьї// архимандритом Амвросіьем1908 г.// при архиепископе Антоній «Написналівій верхній частині зворотного боку гледіти неможливо - художник передає схвильовану масу людей. Збентежена, ніби кидаючись то вправо,то вліво, вона створюєвідчуття емоційної напруги, драматичної кульмінації сцени, що вирішується на очах глядача. Серед творів, сучасних «Миколаю Мирлікійському»(всі три варіанти), як і написаний раніше «Хреснийхід в Курській губернії», його виділяє ретельно продумане просторове рішення, що надає полотну відчуття багатовимірності, підкреслює рух бататоликого натовпу з глибини полотна, який вирує, зупинений «на підступах» римськими воїнами, що стримують цей натиск. Враження його багатолюдності Рєпін досягає, обрізаючи композицію,як-то кажуть, «по-живому», залишаючи по півпостаті зв ЛеняшинВ. А. Посещениемузея - приглашениек реальности // Илья ЕфимовичРепин.К 150-летию со дня рождения: сб. ст. СПБ., 1995. С. 6. 97 КриводенченковС. В. Пейзаж в творчестее Й. Е. Репина // Творчество И. Е. Репина и проблемь!совред, кол. Т. В. Юденкова, Л. И. Йовлева, Т. Л. Карпова.М., 2015. С. 49. ременного реализма. К 170-летию со дня рождения: материальМеждународной научной конференции / 31 ї святині Слобожанщини. До 175-річчявід дня народження легіонераі відставлена нога, праворуч - дивовижна фігура,ніби «загорнута»в якісь спіралеподібні за орнаментом шати. У картині-копії, де колорит узято більш тонально, немає того з боків - у першомуваріантізліва це взагалі «римський профіль» сто-сірого з блакитним, ніжного жовто-оранжевого кольорів. Зримо відчутно фактуру піщаногогрунту під ногами учасників події, блемусвітло-повітряного середовища,зітканого відтінків перли- на, що став його відмінною рисоюі дав змогу назвати художника «Самсоном російського живопису». Зате чудово вирішено про- «фактурного шуму» живопису, характерного для творчості Репі- поблискуючого, сипучого,з тим же перлисто-сірим полиском. у рамках пленерноїсистеми: писати землю небом,а небо землею. Творчу манеруРєпіна зазвичай пов'язуютьз реалізмом, останнім Колористичну єдність неба і землі витримано художником дерн, здавалося б, залишився поза його творчоюувагою,хоча його майстрами, що передбачали його як стилістичну тенденцію. часом посилився інтерес до образноїстилістики символізму. Мосучасників Г. Семирадськогоі В. Васнецова найчастіше називають У копії, крім великих планів, тонко і ретельно переданоі го орнаменту, майстерна передача, здавалося б, другорядних деталей одягу, взуття персонажів картини дозволяє говорити про стилістичну тенденцію модерну, яка торкнуласьі творчості І. Ю. Рєпіна. ня ката викликають ремінісценції етнічно вивіреного і барвисто дрібнідеталі, що є дуже важливим. Саме інтерес до малоазійсько- накидки і нижньоїчастиниодягу на засудженихдострати, вбран- Декоративно виписані меандрові мотиви тунікиі сандалій, представленого матеріального світу побутової культури Середземномор'я на полотнахвеликого землякаІ. Ю.Рєпіна - Г.І. Семирадського. У двох наступних варіантахцієї теми, що належать Києву і Харкову, матеріальну сторону дійства її учасників представлено більш скромно. Замість яскравої декоративностіі етнографічних деталей чорнеі біле вбрання «смертників»з пов'язкаминаочах. Червоне, біле, чорне - таким є живописний лейтмотив останньої роботи, У харківськомуваріантізліва від засудженого- зрізана краєм полотна фігура римськоговоїна, що звільняєвід мотузокзасудженого,а сам натовп відсунуто далеко вглиб полотна. У цьо- що знаходиться нинів зібранні Харківського художнього музею. му прийомі дослідники відзначають близькість рєпінських «хорових» картин до європейськоїтрадиції, де простір небуденних сцен (народнихсвят, релігійних обрядів, карнавалів) завжди розімкнуто, ніби продовжуючиза межами полотна). в психології «контактність» персонажів, їх близькість (єтілесну» Особливо варто відзначитиу всіх трьох варіантах так звану во Й. Е. Репина и проблемь современногореализма. К 170-летию со дня рождения: материальМежду- зв ЮденковаТ. В. «Крестньій ход в Курской губерним». «Правда жизни» или правда факта? // Творчест- інародной научной конференции / ред.кол. Т. В. Юденкова,Л. И. Иовлева,Т. Л. Карпова. М., 2015.С. 63. І. Ю. Рєпін і духовні святині Слобожанщини. До1 і емоційну). У першомуваріанті Миколай, градоначальник і кат утворюютьтісну групу: фігуру градоначальникапрактично«притиснуто» до Миколая, він напирає на святителя, щось доводячи і намагаючись придушитисвоїмнатиском. Біля оголеного меча зустрічаються руки: Миколая- однією рукоюнавістрі, іншою- зверху,на однійлінії - рука градоначальника, щостискає посох,і рукаката, що утримує меч. У вдячному пориві простягнуто руки старого, звільненоговід пут, молитовноі покірно складенонагру- дях руки у засудженого, якийстоїть на колінах. «Промовисті руки» у Рєпіна дійсно наділено емоційною необхідними цій «машинісмерті», і пухкими, випещеними доло- психологічною характеристикою: тонкі пальців русі одухотвореного жесту св. Миколаяконтрастують з могутніми «лапами»ката, нями градоначальника. У другому, київському варіанті, залишаються тільки руки Миколая, градоначальник нібизлетка «обіймає»його, а в третьо- му, харківському варіанті, всіх вже представлено «самих по собі»: обдумує ситуацію, приклавши палецьдо губів, градоначальник, ніби ведучи німий діалог з катом. Це, до речі, свого часу дало при- сії трактування сцени - градоначальник дає знак почекати, поки втихомириться викликане «недоумкуватим старим» хвилювання в народі,і страту можна буде продовжити. Ознайомившись з житійною історією, виявляється, що це не так, не враховано можливість чуда порятунку,яке в ній є головним. І це, як віруюча людина,відчув художник, стверджуючи своїми враженнямипід час подорожі в Палестину: «Когда я увидел первьйраз храм гроба Господня и в нем место,где лежал Христос, снятьй со креста, гробница,где он лежал мертвьм, и Голгофа; все зто недалеко одноот другого, все под одной крьшей - я подумал: какие невероятности,зто невозможно. Но, прожив вблизи цельй месяц, наблюдая, соображаяи изучая, я пришел к заключению, что все зто правда»? мічну освіту майстра. Єдиним відхиленням від «заданої теми» другогоплану.Їх написано більш умовно, якоюсь мірою схематично: маска страждання на обличчі жінки, згаданої Рєпіним у листі до В. Верьовкіної, хлопчик, що «вознісся» над натовпом, обможна вважати німб над головою Миколаяі обличчя в натовпі Добротність і точність виконання копії вказуютьна акаде- від, деяким мистецтвознавцям вслід за І. Грабарем, для своєї вер- диччя римськихлегіонерів. Тональний лад картини в пом'якше- ній формі нагадує про пленерно-імпресіоністичну орієнтацію, свідчить про можливубезпосередню причетність Рєпінадонеї. Відомий факт, що згаданов літературі про І.Ю.Рєпіна, коли він, бажаючи допомогтиматеріальносвоїй учениці Є. М. Званце- вій, влаштував їй замовленняна копію зі свого портрета Миколи І, Коли роботу було виконано, Рєпін по ній «пройшовся»,навіть Зз ПророковаС. Регин. М., 1958. С. 162. зз Ю. Рєпін і духовні святині Слої божанщини. До 175-річчя від дня народження її підписав. Це була авторизованакопія, яка завжди цінувалася дорожче"), Дата надходження копії до Почаївської лаври (1908) співпадає з відновленнямбудівництва Троїцького собору, закладеного де, як відомо, в базиліці Святого Миколая знаходяться його мощі. Нагадаємо, щоі сам Рєпін під час подорожі Європою1883 року теж відвідав Барійськийхрам, бачив мощі Св. Миколая. 1899 року, яке вступило до активної фазиз 1906 рокузаініціативи священноархімандритаЛаври,архієпископа Антонія (Храповицького). Собор було зведено1912 рокуза проектом О.В. Шусєва. Цього ж року він виконав проект храму Миколая Чудотворцяу Барі, Цікаво, що після намісництва в Почаївській лаврі архієпископа Антонія (Храповицького) було переведено до Харкова, де він очолював єпархію як Харківський і Охтирський архієпископ в найважчі роки Першоїсвітовоївійниі післяреволюційного часу (1914-1918). Зауважимо,щоі по сьогоднішній день культ Миколая Мирлікійського дуже шанований на Волині, де проводяться наукові Миколаївські читання, присвячені Свято-Миколаївським храмам регіону, іконографії цього Святого". Дивним,але не випадковим збігом можна вважати і ще один фактор- 1908 року Рєпінимбуло опублікованостаттю, спряна потрапляє до Почаївської лаври. Вважаємо, що появастатті і написання картини взаємопов'язані, що багато в чому пояснює мовану проти смертноїкари. Цього ж року атрибутована картимайже через двадцять років причину її сюжетно-тематичногови- боруі повтору. У святителя Миколаябагато подвигів, здійснених ним, або пов'язаних з ним чудес. Повторнезверненнядоцієї теми і коРєпіна, його згоду в цьому процесі. У своїх спогадах, вже проци- піювання картини в Петербурзі дає підставу припускати участь тованих нами, Д. Яворницький наводитьцікаву деталь, як Рєпін взяв уже куплену Олександром ПІ картину, щоб «пройтися по ній пензлем і дещо підправити». Так ось, цей вислів цілком можна енергетикувідчутноі в загальному плані роботи,і в деталях. застосувати і до копійної роботи з Почаєва: участь майстра, його До слова, статтю про смертну кару було написано Реєпіним для газети «Речь» до вісімдесятиріччя від дня народження Л.М. Толстого.Ця тема, які раніше картина «Миколай Мирдлікійський», знову захопила художника. В йогоархіві зберігаються три варіанти рукопису за 1909і 1910 роки,останнійз яких, ймовірно, було переданоК. Чуковському1910 року. Такимчином, картина є добротно виконаною копією пер- шого варіанта, який належить ДРМ.Оскільки підпис відсутній, че ПророковаС. А. Репин.М., 1958. С, 276. того православної церкви Святослава - Миколи Святошіта святого Чудотворця Миколая Мирлікійського/ "З Миколаївські читання: Матеріали 1-го науковогосемінару, присвяченогопам'яті луцькогокнязяі свя- завтгупор.Г. Марчук. Луцьк, 2007. 76 с. со І. Ю, Рєпін і духовні святині Слі тербурзі в Російськомумузеї безпосередньоз оригіналом. можемоприпуститиавторство художника, який працював у ПеЦе міг бутихтосьіз учнів І. Ю. Рєпіна. В одному з листів О. Я. Сокол. Останнійза рекомендацією І. Ю. Рєпіна розписував Репіна (точніше, вітальній телеграмі) від 8.11.1909 перераховано прізвища колишніх учнів І. Ю. Рєпіна, серед якихв світлі досліджуваноїтеми нас зацікавили два прізвища- Г. М. Горєлов і церквив Україні. У 1909 році Сокол розписав Сампсоніївську церквуна полі Полтавської битви в Полтаві, тельську церкву в Харкові. Розписи обох храмів і 1915 - Трьохсвяти- понині викликають захоплення красою колориту, м'якістю пейзажних фо- нів, одухотвореністю і си- лою ликів святих. Г. М. Горєлов теж розписував і О. Я. Соколом існувала конкуренція. 1908 року Репін залишає місце профе- 1913, і, до речі, між ним церкви до сора в Академії мистецтв. Можливо, цю копійнуроботу якраз і було виконано кимось із його учнів наУчасники воркшопу «Експерт», присвяченого 175-річчю І. Ю. Рєпіна, біля картини «Миколай Мирлікійський позбавляє від страти трьох невинно засуджених». останок його перебування в Академії мистецтв. майстри, які працювали там. Можливо, швидшеза все, О. В. Щусєв, чиї контакти з 1. Ю. Рєпіним тривали під час його навчання в Академії, і відвідування художникав «Пенатах». Самев одиніз візитів, де Щусєв картину в Почаїв могли А вже привезти магістр НАКККМ С. Г. Коваленко.Київ, 21.09.2018 реставратор, викладач НАОМА 8. В. Майборода, Мистецтвознавець ХХМ О.Й. Денисенко, побував у компанії учнів Рєпіна М. І. Авілова, Г. М. Горєлова, О. М. Любимова(двоє останніх потім викладали у Харківському художньомуучилищіта інституті), Рєпін висловив доситьцікаву думку:її зміст полягав у тому, що треба в процесі написан- ня картини вчасно зупинитися,не записуватиїї. «А то запишут и уничтожаютто,что есть в ней свежего и хорошего»"?. Чи не правда, парадоксально? Особливоз огляду на вже процитовані намиспогадиВ. Верьовкіної про сумнівив цінності зробленого і бажання нескінченних переробоквже написаного у самого Рє- піна. чо репин Й, Е. Художественноенаследство. Т.2.С. 305. 35 Ю. Рєпін і духовні святині Слобожанщини. До 175-річчя від дня народження ся Рєпіну, і робота над нею тривала роками в різнихваріантах. Хоча, можливо,тоді б не було і такої кількості авторських повторів однієїі тієї ж теми. У мистецтвознавців є ще й інша думка: так бувало, коли тема обраної картини особливо подобала- У дослідженій картині викликає питанняретельне, навмисне знищення підпису.У відповідь можнаназватикілька варіантів, серед яких - щоб не забрали картину в який-небудь музей, як це було в період 1920-30-х років, та й сам стан картини до реставрації свід- чить, що воназберігалася надійно, але в неналежних умовах. Тепер про це можнатільки припускати. Поки що зупинимось на тому, що досліджувану тему,до цього часу не дуже жалувану увагою мистецтвознавціві біографів І. Ю. Репіна, доповнено новими і цікавими деталями, які розширюють наше уявлення протворчість геніального художника, нашого великогоземляка. |У Ф І. Ю. Рєпін і духовні святині Слобожанщини. До17 КАТАЛОГ Євангеліст Іоанн.1867. Полотно,олія. Д-26 (коло). Живопис жавномуРосійськомумузеїта картини 1890 рокуу Національному музеї «Київська картинна галерея». Полотно,олія. 126,5х98,5. Варіанткартини 1888 року, що знаходиться у Дер- На звороті коричневою фарбою: СькартиньДоминикинось копіиК. П. Брюллова.И.Р. 153-ЖРУ.Харківськийхудожній музей. Євангеліст Марк.1867. Полотно,олія. Д-26(коло). Ліворуч унизу чорною фарбою: И. Рьпинь. 1890 151-ЖРУ.Харківський художній музей. Невідомийавтор. «Святитель Христов Николай избавляет невинно осужденньх». 1908. Копія з роботи В. Л. Боровиковського (образ для іконостасу Казанського собору в Санкт-Петербурзі) 152-ЖРУ.Харківський художній музей. Вид Святогірського Успенського монастирянарічці Сіверський Дінець.1880. ДТГ Копія картини І. Ю.Рєпіна, що знаходиться в ДРМ (м. Санкт-Петербург, Росія) Приватнаколекція. Полотно,олія. 150х140. Цифровакопія. Друк на полотні. 64Х37. НДФ Хо15497. Святогірський історико-архітектурний заповідник. Черниця. Портрет Емілії (Олімпіади) Василівни Борисової, двоюрідної сестри художника.1887. Полотно,олія. 120х90. Зліва внизупідписі дата: Й. Рьпинь 1887. Українськадівчинказ села Стрілече. 1880. Папір, граф. олівець. 14х9,3. Внизу авторський напис: Стрвлечье Рг-884. Національний музей «Київська картиннагалерея». Молодаукраїнказ села Стрілече. 1880. Папір, граф. олівець.14х9,3. Графіка Ж-151. Національниймузей «Київська картиннагалерея». Миколай Мирлікійський позбавляє від смертної Справавнизу авторський напис: СтрБлечье Рг-883. Національний музей «Київська картинна га- лерея». Полотно,олія. 215х196. Зліва внизу: Й. Рьпинь 1888 Ж-4001. Державний Російський музей. Санкт-Петербург, Росія. Миколай Мирлікійський позбавляє від смертної кари трьох невиннозасуджених.1888. Емілія Борисова, двоюріднасестра художника.1886. Рисунок. Приватнаколекція каритрьох невинно засуджених.1890. Полотно,олія. 215х198. Зліва внизу підпис і дата: Й. Рьпинь 1890 Ж-143. Національний музей «Київська картинна га- лерея». Миколай Мирлікійський позбавляє від смертної кари трьох невинно засуджених.1890. 37 -річчя від дня народження СПИСОК СКОРОЧЕНЬ Бюро НТЕ - бюронаціонально-технічноїекспертизи(м. Київ) ДРМ - ДержавнийРосійськиймузей (м. Санкт-Петербург, Росія) ДТГ - Державна Третьяковськагалерея (м. Москва, Росія) мистецтв (м. Київ) АМ - Академія мистецтв (м. Санкт-Петербург,Росія) НАКККМ - Національна академія керівних кадрів культури і НАОМА- Національнаакадемія образотворчогомистецтваі арНМ «Київська картинна галерея» - Національний музей «Київ- хітектури(м. Київ) ська картиннагалерея» ХНУіменіВ. Н. Каразіна - Харківський національнийуніверситет імені В. Н. Каразіна ХХМ - Харківський художній музей з8 І. Ю. Рєпін і духовні святині Слобожанщини. До175-річчя від дня народження Денисенко Ольга Йосипівна художників України (1999 р.). Народилась 16.12.1952. Закінчила Харківський державний університет імені О. М. Горького (1975, філолог за фахом) та Ленінградімені І. Ю. Рєпіна АМ СРСР (1986). Педагоги з фаху А. Пунін,В. Блек, Г. Павлов, Б. Федоров. Працюєзавідуючоювідділом українського та роМистецтвознавець, член Національної спілки ський інститут живопису, скульптури та архітектури сійського мистецтва ХУЇ- початку ХХ ст. Харківського художнього музею. Лауреат премії І. Ю. Рєпіна (2016), Почесна відзнака Міністерства культури України. 39 Науково-популярне видання Денисенко Ольга Йосипівна І. Ю. Рєпін і духовні святині Слобожанщини До 175-річчявід дня народження Коректор Н. В. Мазепа Дизайнта макетІ. М. Дончик Формат 60х841/16. Ум. друк.арк. 2,6. Наклад 300 пр. Зам. Хо 132/19. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Свідоцтво суб'єкта видавничоїсправи ДК Хо 3367 від 13.01.2009 Видавництво ХНУіменіВ. Н. Каразіна 61022, м. Харків, майдан Свободи,4. Видавецьі виготовлювач Тел.705-24-32 Примітки 1. опыта Бучастая С. И. Выставка копий в музее: проблемы и возможности (из работы художественно-мемориального музея И. Е. Репина) / С. И. Бучастая // VIII Луньовські читання. Проблеми збереження музейних колекцій. Матеріали науково-практичного семінару 30 березня 2017 року / укл. О. Г. Павлова. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2018. 2. Веревкина В. В. Воспоминания / В. В. Веревкина // Репин. Художественное наследство : в 2 т. / редкол. : И. Э. Грабарь [и др.]. – М. ; Л. : Изд-во Акад. наук СССР, 1949. – Т. 2. 3. Вовк О. І. Духовно-релігійні пошуки І. Ю. Рєпіна у дзеркалі сучасної біографістики / О. І. Вовк ; ред. С. М. Куделко. – Х. : «Видавництво САГА», 2012. 4. Грабарь И. Э. Репин : в 2 т. / редкол. : В. Н. Лазарев [и др.]. – М. : Наука, 1963–1964. – Т. 2 : От первых портретов эпохи расцвета до последних творческих лет. 5. Жиркевич А. В. Встречи с Репиным (страницы из дневника 1887– 1902 гг.) / А. В. Жиркевич // Репин. Художественное наследство : в 2 т. / редкол. : И. Э. Грабарь [и др.]. – М. ; Л. : Изд-во Акад. наук СССР, 1949. – Т. 2. 6. Криводенченков С. В. Пейзаж в творчестве И. Е. Репина / С. В. Криводенченков // Творчество И. Е. Репина и проблемы современного реализма. К 170-летию со дня рождения : материалы Международной научной конференции / ред. кол. Т. В. Юденкова, Л. И. Иовлева, Т. Л. Карпова. – М. : Гос. Третьяковская галерея, 2015. 7. Леняшин В. А. Посещение музея – приглашение к реальности / В. А. Леняшин // Илья Ефимович Репин. К 150-летию со дня рождения: сб. ст. – СПб. : Раlасе Eitions, 1995. 8. Миколаївські читання : Матеріали 1-го наукового семінару, присвяченого пам'яті луцького князя і святого православної церкви Святослава – Миколи Святоші та святого Чудотворця Миколая Мирлікійського / авт.-упор. Г. Марчук. – Луцьк, 2007. 9. Москвинов В. Н. По репинским местам Харьковщины / В. Н. Москвинов // Репин. Художественное наследство : в 2 т. / редкол. : И. Э. Грабарь [и др.]. – М. ; Л. : Изд-во Акад.. наук СССР, 1949. – Т. 2. 10. Мутья Н. Н. Аллюзивный аспект в исторической живописи И. Е. Репина. «ИванГрозный и сын его Иван 16 ноября1581 года» / Н. Н. Мутья // Творчество И. Е. Репина и проблемы современного реализма. К 170-летию со дня рождения : материалы Международной научной конференции / ред. кол. Т. В. Юденкова, Л. И. Иовлева, Т. Л. Карпова. – М. : Гос. Третьяковская галерея, 2015. 11. Новое о Репине. Статьи и письма художника. Воспоминания учеников и друзей. Публикации / редкол. : И. А. Бродский [и др.]. – Л. : Художник РСФСР, 1969. 12. Православная энциклопедия Харьковщины / авт. идеи и рук. проекта Православные храмы и монастыри Харьковской губерний 1681– В. В. Петровский ; сост., отв. ред. А. Д. Каплин. – Х. : Майдан, 2009. 13. 1917. Альбом-каталог / авт. предисл. и сост. А. Парамонов. – Х. : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2007. 14. 1958. 15. 1986. 16. 17. Репин И. Е. Из воспоминаний / И. Е. Репин. – М. : Сов. Россия, 1958. Репин И. Избранные письма : в 2 т. 1867–1930. – Т. 1. – М. : Репин. Художественное наследство : в 2 т. / редкол. : И. Э. Грабарь Фисан Г. Харьковские вернисажи : сб. ст. – Х., 2004. Хаустова С. Г. І. Ю. Рєпін та Слобожанщина / С. Г. Хаустова // здобутки Слобідської України: філософія, релігія, Репин И. Е. Далекое близкое / И. Е. Репин. – Л. : Художник РСФСР, Пророкова С. А. Репин / С. А. Пророкова. – М. : Молодая гвардия, Искусство, 1969. 18. [и др.]. – М. ; Л. : Изд-во Акад. наук СССР, 1949. – Т. 2. 19. 20. Науково-теоретичні культура : зб. наук. статей за матеріалами конф. – Х., 2000. 21. Чуканова И. Н. Моя Родина – Столярный переулок на Москалевке ресурс]. – https://ngeorgij.livejournal.com/46514.html Рукопис. Надано зав. відділом (дата ХХМ [Электронный обращения: 15.05.2019). 22. Шендерова М .С. Л. Є. Пономарьовою. 23. Юденкова Т. В. «Крестный ход в Курской губернии». «Правда жизни» или правда факта? / Т. В. Юденкова // Творчество И. Е. Репина и проблемы современного реализма. К 170-летию со дня рождения : материалы Международной научной конференции / ред. кол. Т. В. Юденкова, «Запорожцы» / Л. И. Иовлева, Т. Л. Карпова. – М. : Гос. Третьяковская галерея, 2015. 24. Яворницкий Д. И. Как создавалась картина Д. И. Яворницкий // Репин. Художественное наследство : в 2 т. / редкол. : И. Э. Грабарь [и др.]. – М. ; Л. : Изд-во Акад. наук СССР, 1949. – Т. 2.