УДК 911.375 МІСТА УКРАЇНИ: СТІЙКІСТЬ ДО ВИКЛИКІВ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ К.В. Мезенцев mez@univ.kiev.ua Київський національний університет імені Тараса Шевченка Головними викликами розвитку міських поселень України у пострадянський період є несприятливі зміни демографічної ситуації та економічні трансформації. Демографічні виклики. За 1989–2011 роки найвищі темпи зростання чисельності населення характерні для середніх та малих міст, які можна об’єднати в три групи – молоді міста (засновані у 1970-80-х роках), де розміщено АЕС або морський порт, міста-супутники Києва та міста Західної України із високим рівнем природного приросту (табл. 1). Максимальний приріст населення характерний для міст Славутич (приріст склав 115,5%), Южне (88,2%), Кузнецовськ (38,0%). Міста, для яких характерні найбільші темпи скорочення населення, – моноспеціалізовані міста Східної України та міста Центральної України з несприятливою демографічною ситуацією та занепадом промисловості. Максимальне скорочення характерне для міст Ірміно (скорочення склало 44,2%), Алмазна (41,4%), Монастирище (44,1%), Ульяновка (41,4%). Для міських поселень, які і країни в цілому характерне природне скорочення населення. З 1992 року спостерігається постійне перевищення рівня смертності над рівнем народжуваності. До 2000 року коефіцієнт народжуваності постійно скорочувався, а до 2008 року майже досяг рівня 1992 року, надалі стабілізувавшись на рівні 10,5 на 1000 осіб (2011). Найвищий рівень народжуваності у 2011 році у міських поселеннях Західної системи розселення – в Закарпатській (14,1‰), Рівненській (13,1‰), Волинській (13,0‰) областях, найнижчий – у міських поселеннях Північно-Східної та Східної систем розселення – в Сумській (9,2‰), Полтавській (9,3‰), Луганській (9,3‰), Донецькій (9,4‰), Харківській (9,4‰) областях. Найвищий рівень смертності – в міських поселеннях Луганської (15,9‰), Донецької (15,8‰), Дніпропетровської (15,0‰), Кіровоградської (14,9%), Херсонської (14,5%) областей, найнижчий – Рівненської (9,2‰), Івано-Франківської (9,6‰), Тернопільської (9,7‰) областей та у місті Київ (9,6‰). Максимум природного скорочення у Східній системі міського розселення, природний приріст – у Західній та місті Київ. Значною мірою сучасна трансформація урбанізованих регіонів пов’язана із міграційними процесами. Якщо на початку 2000-х років сальдо міграції у міських поселеннях було від’ємним за рахунок міжнародної міграції (‑0,28 на 1000 осіб в цілому та ‑0,92 – міжнародна міграція), то до середини 2000-х цей показник суттєво зріс (1,74 у 2005), але в останні кілька років дещо скоротився (0,68 у 2011), передусім за рахунок значного скорочення внутрішньорегіональних міграцій. ____________________ © К.В. Мезенцев, 2013 Таблиця 1 Міста-лідери та аутсайдери за темпами зміни чисельності населення у пострадянський період* Міста-лідера Населення, осіб Приріст, за 1989-2011, % Міста-аутсайдери Населення, осіб Скоро-чення, за 1989-2011, % 1989 2011 1989 2011 Славутич 11364 24492 115,5 Ірміно (Теплогірськ) 18549 10355 44,2 Южне 15587 29327 88,2 Монастирище 16359 9142 44,1 Кузнецовськ 29858 41190 38,0 Алмазна 7487 4384 41,4 Старий Самбір 4688 6266 33,7 Ульяновка 10648 6236 41,4 Винники 12308 15723 27,7 Саки 38690 24323 37,1 Нетішин 28906 36257 25,4 Міусинськ 7828 4999 36,1 Вишгород 20628 25694 24,6 Березівка 14987 9737 35,0 Теплодар 8349 10081 20,7 Золоте 22892 14974 34,6 Вишневе 30669 36712 19,7 Вуглегірськ 12570 8226 34,6 Острог 12984 15528 19,6 Артемівськ 11594 7616 34,3 Камінь-Каширський 9839 11756 19,5 Шаргород 10570 6949 34,3 Новояворівськ 24320 28807 18,4 Моршин 9158 6108 33,3 Дубляни 9140 10795 18,1 Вахрушеве 18162 12197 32,8 Бровари 82042 95979 17,0 Торез 88049 59199 32,8 Білогірськ 15627 18208 16,5 Барвінкове 14889 10205 31,5 Мостиська 7840 9095 16,0 Привілля 11479 7901 31,2 Енергодар 47100 54484 15,7 Джанкой 53464 36860 31,1 Бориспіль 50508 58227 15,3 Дружба 7459 5150 31,0 Економічні виклики. Міста України суттєво різняться за рівнем оплати праці. У 6 містах середньомісячна зарплата є вищою за середній рівень в Україні на понад 75% – Кузнецовськ, Южне, Енергодар, Славутич, Бориспіль, Нетішин, ще у 8 – понад 50%. Це переважно моноспеціалізовані міста, де розміщено атомні електростанції, морський порт та аеропорт, здійснюється вуглевидобуток, а також столиця України Київ (таблиця 2). Водночас в ряді міст середньомісячна заробітна плата складає менше 60% від середньо українського рівня – Баранівка, Горохів, Берестечко, Арциз, Городня, Татарбунари, Погребище. В цілому найнижчий рівень оплати праці характерний для міських поселень Волинської, Вінницької, Чернігівської та Одеської областей, головним чином – селищ міського типу (зокрема, у смт Турійське – менше 50%). Про ефективність економічного розвитку міст свідчить розміщенні в них офісів провідних підприємств різних галузей економіки. Так, із 820 офісів компаній-лідерів 41% розміщено в Києві, а разом з іще 4 містами – міжрегіональними центрами (Донецьк, Харків, Дніпропетровськ, Одеса) – до 60%. __________________________ * Джерело: Результати перепису населення 1989 року, оцінки Державної служби статистики України 2011 року Таблиця 2 Міста-лідери та аутсайдери за рівнем оплати праці (частка середньомісячної зарплати від середньої в Україні, %)* Міста-лідери Міста-аутсайдери Понад 175% 55-60% Кузнецовськ, Южне, Енергодар, Славутич, Бориспіль, Нетішин Баранівка, Горохів, Берестечко, Арциз, Городня, Татарбунари, Погребище 150-175% 60-62% Южноукраїнськ, Тернівка, Красноармійськ, Кіровське, Вугледар, Жданівка, Київ, Новогродівка Рожище, Трускавець, Новий Розділ, Липовець, Болград, Кілія, Вилкове, Середина-Буда 125-150% Ровеньки, Авдіївка, Свердловськ, Іллічівськ, Добропілля, Комсосольськ Водночас для багатьох міст із вищим рівнем оплати праці та конкурентоспроможними підприємствами характерний високий рівень забруднення довкілля. Так, на 5 міст – Маріуполь, Кривий Ріг, Зеленодольськ, Бурштин та Курахове припадає 30% всіх викидів в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення. Високим є рівень забруднення і в інших містах із спеціалізацією на добувній промисловості, металургії та тепловій електроенергетиці. Нові та старі образи міст як соціально-економічних центрів. Київ має стійкий образ столиці держави, головного ділового, соціально-економічного, культурного центру України. Водночас в інформаційному просторі присутні образи інших столиць – регіональних, економічних, соціально-культурних, що свідчить про «успішність» розвитку цих міст. Так, як регіональні столиці позиціонуються Львів (столиця Галичини), Донецьк (столиця Донбасу), Одеса (Південна столиця), а також столиці менших регіонів – Вінниця (столиця Поділля), Луцьк (столиця Волині), Рівне (столиця Полісся), Івано-Франківськ (столиця Прикарпаття), Ужгород (столиця Закарпаття), Чернівці (столиця Буковини), Маріуполь (столиця Приазов’я), Херсон (столиця Таврії), Сімферополь (столиця Криму). Про роль в господарстві та міжнародних зв’язках свідчить представлення Донецька як бізнес-столиці України, Дніпропетровська – ділової столиці Східної України, Одеси – консульської столиці. Стійкі образи промислових столиць зберігають Донецьк (шахтарська столиця), Кривий Ріг та Маріуполь (металургійні столиці), Дніпропетровськ (столиця ракетобудування), Миколаїв (столиця суднобудування), Соледар (соляна столиця), Масандра (столиця виноробства). Запоріжжя називають колишньою столицею автопрому, Харків – місто трьох літер Т: трактори, турбіни, танки. Водночас закріпилися й інші образи «столиць» – столиця морозива Житомир, столиця бурштину Рівне, столиця мінеральної води Моршин, східноєвропейська столиця Nestle Львів. Столиці, пов’язані з послугами, це Ялта (курортна столиця, літня столиця), Буковель (гірськолижна столиця, зимова столиця), Яремче (столиця карпатського туризму), Трускавець (столиця здоров’я, курортна столиця Прикарпаття), Хмельницький (столиця базарів). Бориспіль – «повітряні ворота» України, Одеса – морські. Ще одна група столиць – соціально-культурні: Львів (культурна столиця, музейна, книжкова столиця, столиця фестивалів, кавова столиця), Чернівці (поетична, пісенна столиця), Одеса (столиця гумору), Полтава (духовна столиця), Бердичів (єврейська столиця), Миколаїв (столиця громадянського суспільства), Донецьк (спортивна столиця). Висновки. Отже, «сильні» міста – це столиця України (що суттєво випереджає інші міста України за всіма критеріями), міжрегіональні центри Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк (як мають демографічні проблеми) та Львів, міста із розвитком кон’юнктурних галузей промисловості (передусім галузей паливно-енергетичного комплексу та металургії із значним забрудненням довкілля, а також харчової промисловості), розвиненою сферою послуг (передусім транспортні та туристичні послуги). «Слабкі» міста – невеликі моноспеціалізовані міста, для яких характерні демографічні проблеми та згортання промислового виробництва.