Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Зовнішньоекономічні зв’язки України НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК Харків – 2015 УДК 339.9(477)(075.8) ББК 65.59 (4укр) я 73 Г 96 Затверджено до друку рішенням Науково-методичної ради Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (протокол № 1 від 1. 11. 2015 р.) Рецензенти: Г. П. Підгрушний – доктор географічних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділу суспільно-географічних досліджень Інституту географії Національної академії наук України; Ю. П. Грицак – кандидат географічних наук, доцент, доцент кафедри туристичного бізнесу Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Г 96 Гусєва Н. В. Зовнішньоекономічні зв’язки України : навчально-методичний посібник / уклад. Н. В. Гусєва, Г. О. Кулєшова, Л. В. Ключко. – Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2015. – 188 с. ISBN 978-966-285-347-6 Навчально-методичний посібник розроблено згідно з програмою курсу «Зовнішньоекономічні зв’язки України», який є одним із важливих в циклі професійної та практичної підготовки бакалаврів географії. Головна мета посібника – надати методичну допомогу студентам та сприяти удосконаленню навичок самостійної роботи при вивченні та засвоєнні теоретичних знань і виконанні практичних завдань з курсу «Зовнішньоекономічні зв’язки України». Для студентів денного і заочного відділень факультету геології, географії, рекреації і туризму, які навчаються за напрямом підготовки «Географія». ISBN 978-966-285-347-6 УДК 339.9(477)(075.8) ББК 65.59 (4укр) я 73 © Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2015. © Гусєва Н. В., Кулєшова Г.О., Ключко Л. В., 2015. ЗМІСТ Загальні положення................................................................................... 4 Структура навчальної дисципліни………………………………………... 6 Програма курсу.......................................................................................... 9 Список рекомендованої літератури............................................................. 16 Основні терміни і поняття........................................................................ 21 Тезовий зміст теоретичної складової курсу…....................................... 43 1. Зовнішньоекономічні зв’язки України: поняття, форми, класифікація, фактори. Зовнішньоекономічна політика України…………………………………………………………. 43 2. Показники розвитку зовнішньоекономічної діяльності країни 52 3. Теорії зовнішньоекономічної діяльності................................. 59 4. Зовнішня торгівля товарами і послугами як головний вид зовнішньоекономічних зв’язків України................................. 66 5. Інвестиційна діяльність як вид зовнішньоекономічних зв’язків України........................................................................... 74 6. Прикордонне і транскордонне співробітництво як види зовнішньоекономічних зв’язків України................................. 84 7. Інші види зовнішньоекономічних зв’язків України………… 94 8. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України………............................................................... 99 Теми і зміст практичної складової курсу………........................................ 104 Теми для самостійної роботи студентів.................................................. 168 Індивідуальне завдання…………………………………………………. 169 Питання до контрольних робіт……………………………………………. 170 Приклади контрольних робіт……………………………………………… 177 Розподіл балів, які отримують студенти............................................... 188 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Умови формування незалежної держави, розбудови її науково-технічного та виробничого потенціалу постійно змінюються і в значній мірі залежать від особливостей та реалій зовнішньоекономічної діяльності, від місця України в міжнародному поділі праці тощо. Курс «Зовнішньоекономічні зв’язки України» має важливе значення в підготовці географів–бакалаврів, формує необхідні знання і навички для подальшої підготовки магістрів економічної та соціальної географії. Об’єктом вивчення є зовнішньоекономічні зв’язки України в цілому та окремі їх види і форми, а предметом – суспільно-географічні особливості їх розвитку. Мета курсу – сформувати у студентів систему теоретичних знань про сучасний стан і просторово-часові особливості зовнішньоекономічних зв’язків України; розкрити їх значення в соціально-економічному розвитку території, а також закласти навички практичного застосування отриманих знань. Завдання курсу: 1) вивчити теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження зовнішньоекономічних зв’язків країни; 2) виявити умови та фактори формування і розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України; 3) ознайомитися з сучасною зовнішньоекономічною політикою країни та системою регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні; 4) проаналізувати сучасний стан, динаміку, товарну і географічну структуру зовнішньої торгівлі товарами та послугами України, виявити її внутрішньорегіональні особливості; 5) охарактеризувати зовнішньоторговельні відносини України з іншими країнами та регіонами світу; 6) виявити особливості інвестиційної діяльності за участю України; 7) охарактеризувати прикордонне і транскордонне співробітництво України, її участь у міжнародних організаціях, міжнародний туризм, міграцію робочої сили та інші види зовнішньоекономічних зв’язків України; 8) виявити основні проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України. В результаті вивчення навчальної дисципліни студенти мають набути таких компетентностей, як: теоретичні: · сутність зовнішньоекономічних зв’язків та зовнішньоекономічної діяльності, суб’єкти і об’єкти та форми і види зовнішньоекономічних зв’язків за різними критеріями, показники функціонування зовнішньоекономічної системи країни; · основні положення теорій зовнішньоекономічної діяльності; · особливості зовнішньоекономічної стратегії України, сутність експортної та імпортної політики держави, проблеми та перспективи співробітництва України з регіонами і країнами світу; · сучасні умови та фактори розвитку зовнішньоекономічної діяльності України; · місце і роль зовнішньоекономічних зв’язків України в господарському комплексі; · структура зовнішньоекономічних зв’язків; · сучасний стан, структурно-динамічні та регіональні особливості різних видів зовнішньоекономічних зв’язків України; · проблеми економіки та зовнішньоекономічних зв’язків країни, перспективи їх розвитку; практичні: · розкривати сутність основних термінів, понять та категорій курсу; · обраховувати основні показники розвитку зовнішньоекономічної діяльності країни; · застосовувати основні положення теорій зовнішньоекономічної діяльності; · виявляти зв’язки між особливостями географічного положення, природно-ресурсного потенціалу, трудоресурсного потенціалу, характерними рисами промисловості, сільського господарства, транспорту тощо та зовнішньоекономічними зв’язками України; · проводити аналіз основних форм і видів зовнішньоекономічних зв’язків України; · виявляти просторово-часові особливості формування та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України; · визначати експортно-імпортний потенціал та інвестиційну привабливість регіонів України; · визначати можливих торговельних партнерів України; · розкривати зміст зовнішньоекономічної політики та системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; · виявляти проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країни, обґрунтовувати можливі шляхи їх вирішення; · окреслювати подальші перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Назви розділів і тем Кількість годин денна форма Заочна форма усьо-го у тому числі усьо-го у тому числі л п лаб інд с.р. л п лаб інд с.р. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 РОЗДІЛ 1 Зовнішньоекономічні зв’язки України, їх види, форми, показники, історія розвитку Тема 1. Історія розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України 12 2 10 10 10 Тема 2. Зовнішньоекономічні зв’язки України: поняття, форми, класифікація, фактори. Зовнішньоекономічна політика: сутність, типи, принципи та основні напрямки реалізації 18 4 4 10 12 2 10 Тема 3. Показники розвитку зовнішньоекономічної діяльності країни 2 2 20 20 Тема 4. Теорії зовнішньоекономічної діяльності 8 4 4 18 18 Підготовка до контрольної роботи 1 10 10 Разом за розділом 1 50 10 6 34 60 2 58 РОЗДІЛ 2 Зовнішня торгівля як основний вид зовнішньоекономічних зв’язків України Тема 5. Зовнішня торгівля (експорт–імпорт) товарами як основний вид зовнішньоекономічних зв’язків України 13 4 4 5 12 2 10 Тема 6. Зовнішня торгівля (експорт–імпорт) послугами як основний вид зовнішньоекономічних зв’язків України 11 4 7 10 10 Підготовка до контрольної роботи 2 10 10 Підготовка до залікової роботи 10 10 Разом за розділом 2 44 4 8 32 22 2 20 Всього за 7–й семестр 94 14 14 66 82 2 2 78 РОЗДІЛ 3 Інвестиційна діяльність як вид зовнішньоекономічних зв’язків України Тема 7. Інвестиційна діяльність як вид зовнішньоекономічних зв’язків України. Інвестиційна політика держави. Спеціальні (вільні) економічні зони, території пріоритетного розвитку та індустріальні (промислові) парки як засоби залучення іноземних інвестицій 28 8 6 14 32 2 30 Підготовка до контрольної роботи 3 10 10 Разом за розділом 3 38 8 6 24 32 2 30 РОЗДІЛ 4 Прикордонне і транскордонне співробітництво як види зовнішньоекономічних зв’язків України. Інші види зовнішньоекономічних зв’язків України Тема 8. Прикордонне і транскордонне співробітництво як види зовнішньоекономічних зв’язків України 20 10 4 6 32 2 30 Тема 9. Інші види зовнішньоекономічних зв’язків України 32 4 2 26 30 30 Тема 10. Зовнішньоекономічні зв’язки України з окремими регіонами і країнами світу 10 10 10 10 Тема 11. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України 2 2 10 10 Підготовка до контрольної роботи 4 10 10 Підготовка до екзаменаційної роботи 10 10 20 20 Разом за розділом 4 84 16 6 62 102 2 100 Разом за 8–й семестр 122 24 12 86 134 4 130 Разом за курс 216 38 26 152 216 6 2 208 ПРОГРАМА КУРСУ РОЗДІЛ 1 Зовнішньоекономічні зв’язки України, їх види, форми, показники, історія розвитку Тема 1. Історія розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України Етапи розвитку міжнародної торгівлі: I – початковий (з XVIII до першої половини XIX ст.); II – довоєнний (друга половина XIX ст. – початок Першої світової війни (1914 р.)); III – міжвоєнний (період між двома світовими війнами (1914–1939 рр.)); IV – повоєнний (50–60–ті роки ХХ ст.); V – сучасний (з початку 70–х років XX ст.): конкуренції двох світових систем господарства – капіталістичної та соціалістичної (до початку 1990–х років); глобалізації світової економіки (з початку 90–х років XX ст.). Глобалізація та інтернаціоналізація як визначальні риси сучасної міжнародної торгівлі. Основи періодизації зовнішньоекономічної діяльності України. Етапи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України: 1) міжнародне співробітництво народів, які населяли територію сучасної України, в античну епоху; 2) формування та інтенсивний розвиток зовнішніх економічних зв’язків Київської Русі; 3) колоніальний період розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України; 4) радянський період розвитку національної спеціалізації та міжнародної торгівлі (1917–1987 рр.); 5) перехідний від радянського період (1987–1991 рр.); 6) сучасний період (1991 р. – сучасність). Тема 2. Зовнішньоекономічні зв’язки України: поняття, форми, класифікація, фактори. Зовнішньоекономічна політика: сутність, типи, принципи та основні напрями реалізації «Зовнішньоекономічні зв’язки»: визначення поняття за різними авторами і джерелами. «Зовнішньоекономічні зв’язки» і «зовнішньоекономічна діяльність»: сутність і співвідношення понять. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мікроекономічного, макроекономічного та міждержавного рівнів, їх класифікація. Об’єкти зовнішньоекономічної діяльності. Класифікація зовнішньоекономічних зв’язків. Види зовнішньоекономічних зв’язків за різними критеріями. Форми зовнішньоекономічної діяльності. Основні передумови і фактори розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України. Зовнішньоекономічні зв’язки як історична, економічна та суспільно-географічна категорія. Принципи зовнішньоекономічної діяльності: загальні, специфічні, національні. Зовнішньоекономічна політика: сутність, складові елементи, види, принципи та основні напрями реалізації. Тема 3. Показники розвитку зовнішньоекономічної діяльності країни Показники зовнішньоекономічної діяльності: абсолютні та відносні. Показники обсягу зовнішньої торгівлі: обсяг експорту, обсяг імпорту, зовнішньоторговельний оборот, обсяг реекспорту, обсяг реімпорту та ін. Показники результативності зовнішньої торгівлі: сальдо зовнішньоторговельного балансу, коефіцієнт покриття експорту імпортом (індекс стану балансу), індекс концентрації експорту, коефіцієнт збалансованості зовнішньої торгівлі, коефіцієнт відкритості національної економіки, експортно-імпортна (зовнішньоторговельна) квота, рівень експорту, експортна квота, рівень імпорту (коефіцієнт імпортної залежності), імпортна квота, експортний потенціал держави (показник інтенсивності експорту), показник інтенсивності імпорту, показник інтенсивності зовнішньоторговельного обороту, питома вага імпорту в загальному обсязі споживчих товарів, коефіцієнт відносної експортної спеціалізації, платіжний баланс та ін. Показники структури зовнішньої торгівлі: товарна структура зовнішньої торгівлі (експорту, імпорту), географічна структура зовнішньої торгівлі (експорту, імпорту) та ін. Показники динаміки зовнішньої торгівлі: темпи росту зовнішньоторговельного обороту (експорту, імпорту), темпи приросту зовнішньоторговельного обороту (експорту, імпорту) та ін. Тема 4. Теорії зовнішньоекономічної діяльності Меркантилізм (ранній, пізний). Класичні і неокласичні теорії зовнішньоекономічної діяльності: концепція абсолютних переваг А. Сміта, концепція порівняльних переваг Д. Рікардо, закони Дж. С. Мілла, теорема Хекшера–Оліна, парадокс В. Леонтьєва, теорема Хекшера–Оліна–Самуельсона, теорема Самуельсона–Джонса, теорема Столпера–Самуельсона, теорема конкурентних переваг M. Портера, теорія технологічного розриву, теорія «життєвого циклу продукту», теорема Рибчинського та ін. Кейнсіанські теорії зовнішньоекономічної діяльності: теорія перехресного попиту С. Ліндера, теорія реверса попиту, дисконтна політика та ін. Сучасні теорії зовнішньоекономічної діяльності: концепція експортних можливостей, концепція імпортних можливостей та ін. РОЗДІЛ 2 Зовнішня торгівля як основний вид зовнішньоекономічних зв’язків України Тема 5. Зовнішня торгівля (експорт–імпорт) товарами як основний вид зовнішньоекономічних зв’язків України Сучасні риси та особливості зовнішньоекономічної діяльності України. Сальдо торговельного балансу України та його динаміка, аналіз причин змін. «Зовнішня торгівля» і «міжнародна торгівля»: визначення і співвідношення понять. Класифікація міжнародної торгівлі за різними критеріями. Зовнішня торгівля товарами як основний вид зовнішньоекономічних зв’язків України. Сучасні зовнішньоторговельний оборот і сальдо зовнішньої торгівлі товарами України. Динаміка сальдо зовнішньої торгівлі товарами України протягом останнього десятиріччя, її аналіз та причини змін. Сучасна товарна структура експорту й імпорту зовнішньої торгівлі товарами України, її аналіз і причини виявлених особливостей. Сучасна географічна структура зовнішньої торгівлі товарами України, її аналіз і причини виявлених особливостей. Внутрішньорегіональні відмінності зовнішньої торгівлі товарами України, їх аналіз та причини виявлених особливостей. Тема 6. Зовнішня торгівля (експорт–імпорт) послугами як основний вид зовнішньоекономічних зв’язків України Зовнішня торгівля послугами як основний вид зовнішньоекономічних зв’язків України. Сучасні зовнішньоторговельний оборот і сальдо зовнішньої торгівлі послугами України. Динаміка сальдо зовнішньої торгівлі послугами України протягом останнього десятиріччя, її аналіз та причини змін. Сучасна структура експорту й імпорту зовнішньої торгівлі України за видами послуг, її аналіз і причини виявлених особливостей. Сучасна географічна структура зовнішньої торгівлі послугами України, її аналіз і причини виявлених особливостей. Внутрішньорегіональні відмінності зовнішньої торгівлі послугами України, їх аналіз та причини виявлених особливостей. РОЗДІЛ 3 Інвестиційна діяльність як вид зовнішньоекономічних зв’язків України Тема 7. Інвестиційна діяльність як вид зовнішньоекономічних зв’язків України. Інвестиційна політика держави. Спеціальні (вільні) економічні зони, території пріоритетного розвитку та індустріальні (промислові) парки як засоби залучення іноземних інвестицій Інвестиційна діяльність як вид зовнішньоекономічних зв’язків України. Інвестиції: сутність, значення. Класифікація інвестицій за різними критеріями. Інвестиційна привабливість, інвестиційний імідж, інвестиційний клімат: визначення і співвідношення понять. Об’єктивні й суб’єктивні фактори інвестиційної привабливості регіонів. Інвестиційний клімат, його фактори та складові. Прямі іноземні інвестиції України: обсяг інвестицій, їх динаміка за роки незалежності, структура за видами економічної діяльності, географічна структура прямих іноземних інвестицій в Україну та з України, регіональні відмінності. Значення іноземних інвестицій для соціально-економічного розвитку території (позитивні і негативні наслідки). Спеціальні (вільні) економічні зони як засіб залучення іноземних інвестицій: визначення поняття, значення для соціально-економічного розвитку регіонів, типи. Спеціальні (вільні) економічні зони України, історія їх створення, стисла характеристика, сучасний стан. Території пріоритетного розвитку як засіб залучення іноземних інвестицій: визначення поняття, значення для соціально-економічного розвитку регіонів. Території пріоритетного розвитку України, історія їх створення, стисла характеристика, сучасний стан. Індустріальні (промислові) парки як засіб залучення іноземних інвестицій: визначення поняття, значення для соціально-економічного розвитку регіонів. Індустріальні парки України, історія їх створення, стисла характеристика, сучасний стан. Проблеми і перспективи функціонування спеціальних (вільних) економічних зон, територій пріоритетного розвитку та індустріальних парків в Україні. Інвестиційна політика в Україні: сутність, цілі та завдання, інструменти, види, моделі. РОЗДІЛ 4 Прикордонне і транскордонне співробітництво як види зовнішньоекономічних зв’язків України. Інші види зовнішньоекономічних зв’язків України Тема 8. Прикордонне і транскордонне співробітництво як види зовнішньоекономічних зв’язків України Лімологія як наука про державні кордони. Державний кордон: визначення поняття. Види державних кордонів за різними класифікаційними критеріями. Функції державних кордонів. Етапи встановлення державного кордону (алокація, делімітація, демаркація). Державний кордон України, характеристика окремих його ділянок. Протяжність державного кордону України. Делімітаційні та демаркаційні проблеми України (з Росією, Румунією, Білоруссю, Молдовою). Транскордонне та прикордонне співробітництво як види зовнішньоекономічних зв’язків. Прикордонна зона, прикордонна смуга, зона прикордонної торгівлі та прикордонний регіон. Транскордонний і прикордонний регіони: визначення і співвідношення понять. Прикордонні регіони України та сусідніх країн. Транскордонне співробітництво та його значення для соціально-економічного розвитку регіонів. Фактори активізації транскордонного співробітництва в Україні. Транскордонне співробітництво, чинники та принципи його розвитку. Суб’єкти, учасники та організаційні форми транскордонного співробітництва. Контакти (зв’язки) людей, що передбачаються транскордонним співробітництвом. Транскордонне співробітництво, міжтериторіальне співробітництво, транснаціональне співробітництво: визначення і співвідношення понять. Шляхи здійснення транскордонного співробітництва. Поняття «єврорегіон». Головні риси, що характеризують феномен єврорегіону. Політичні, правові та історичні особливості функціонування єврорегіонів. Єврорегіони за участю регіонів України, історія їх створення, стисла характеристика, сучасний стан. Міжнародні транспортні коридори: визначення поняття, значення для соціально-економічного розвитку країни, проходження по території України. Нові форми транскордонного співробітництва: транскордонні кластери, партнерства, промислові парки і зони, проекти, прикордонна торгівля; нові підходи до стратегічного планування розвитку транскордонного регіону та простору; поширення сучасних механізмів регіонального розвитку в транскордонний простір. Тема 9. Інші види зовнішньоекономічних зв’язків України Міжнародний поділ праці та місце України в ньому. Міжнародна спеціалізація і міжнародна кооперація як види зовнішньоекономічних зв’язків України. Інтеграційна діяльність України як вид її зовнішньоекономічних зв’язків. Типи міждержавних інтеграційних об’єднань. Участь України в міжнародних організаціях. Входження України до СОТ: позитивні та негативні наслідки. Перспективи входження України до НАТО: позитивні і негативні наслідки. Перспективи входження України до Європейського Союзу: «за» і «проти». Три моделі інтеграції на пострадянському просторі: білоруська («головою в пісок»), грузинська («ногами вперед»), казахська («міцно на своїх ногах»). Три інтеграційні моделі для України: пасивна інтеграція, опір («конфронтація до кінця»), активна (ініціативна) інтеграція. Міжнародний туризм за участю України. Еміграція та імміграція робочої сили за участю України. Наслідки міграцій. Міжнародні кредитно-фінансові і валютні відносини України. Зони спільного підприємництва та їх види. Спільне підприємництво України. Міжнародні науково-технічні зв’язки України та їх форми. Міжнародні інформаційні зв’язки України. Участь України в міжнародних виставках, ярмарках, аукціонах, торгах, конференціях, симпозіумах, конференціях, семінарах та інших подібних заходах. Тема 10. Зовнішньоекономічні зв’язки України з окремими регіонами і країнами світу Особливості зовнішньоекономічних зв’язків України з окремими регіонами світу: країнами СНД, країнами Європи, країнами Азії, країнами Африки, країнами Америки, Австралією та країнами Океанії. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків України з окремими країнами світу: Російською Федерацією, Польщею, ФРН, Китаєм та ін. Тема 11. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України Проблеми зовнішньоекономічних зв’язків України (подолання зовнішніх факторів, що мають негативний вплив, тобто економічної кризи, політичної та соціальної нестабільності; поліпшення якісних характеристик вітчизняних товарів; підвищення ролі держави, для чого потрібно: створення державної довгострокової концепції і політики дій у галузі відновлення зовнішніх економічних зв’язків та їх регулювання; формування збалансованої системи державного регулювання, прискорене створення регулятивної інфраструктури та правової бази; підвищення якості продукції та надання їй товарного виду; зниження рівня інфляції в українській економіці; знаходження нових ринків збуту для українських товарів тощо). Перспективи подальшого розвитку та вдосконалення зовнішніх економічних зв’язків України (проведення єдиної зовнішньоекономічної політики держави, реалізація її економічних інтересів і безпеки; проникнення та зміцнення позицій національного товаровиробника на зовнішніх ринках товарів і послуг; посилення конкурентоспроможності української продукції, збільшення її експорту, надходжень прямих іноземних інвестицій; здійснення контролю за надходженням в Україну валютних цінностей; захист прав і законних інтересів України, вітчизняних та зарубіжних суб’єктів господарської діяльності тощо). СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Основна література: 1. Багрова І. В. Міжнародна економічна діяльність України : навч. посіб. / І. В. Багрова, О. О. Гетьман, В. Є. Власик; за ред. І. В. Багрової. – К. : ЦНЛ, 2004. – 384 с. 2. Вічевич А. М. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності : навч. посіб. для екон. спец. вищ. навч. закл. / А. М. Вічевич, О. В. Максимець. – Львів : Афіша, 2004. – 140 c. 3. Горбач Л. М. Міжнародні економічні відносини : підручник / Л. М. Горбач, О. В. Плотніков. – К. : Кондор, 2009. – 266 с. 4. Гребельник О. П. Основи зовнішньоекономічної діяльності : підручник / О. П. Гребельник, О. О. Романовський. – К. : Деміург, 2003. – 296 с. 5. Закон України від 16. 04. 1991 р. № 959–XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» : за станом на 15. 09. 2016 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/959-12 6. Зінь Е. А. Основи зовнішньоекономічної діяльності : підручник / Е. А. Зінь, Н. С. Дука. – К. : Кондор, 2009. – 432 с. 7. Зовнішньоекономічна діяльність // Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat. gov.ua/ 8. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства : навч. посіб. / О. В. Шкурупій, В. В. Гончаренко, І. А. Артеменко та ін. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 248 с. 9. Козик В. В. Міжнародні економічні відносини / В. В. Козик, Л. А. Панкова, Н. Б. Даниленко. – К. : Знання–Прес, 2003. – 406 с. 10. Конспект лекцій з дисципліни «Зовнішньоекономічна діяльність» для студентів 4 курсу денної форми навчання спеціальностей 6.050400 «Туризм», «Готельне господарство» / Є. П. Данильченко, І. А. Островський, О. А. Шекшуєв. – Харків : ХНАМГ, 2009. – 124 с. 11. Крилова Н. В. Міжнародна торгівля : навч. посіб. / Н. В. Крилова. – К. : Знання, 2008. – 365 с. 12. Кухарська Н. О. Міжнародна економічна діяльність України : навч. посіб. / Н. О. Кухарська, С. К. Харічков. – К. : Одісей, 2006. – 456 с. 13. Липов В. В. Міжнародна економіка: світова економіка та міжнародні економічні відносини. Модуль ІІ. Міжнародні ринки та форми міжнародної економічної взаємодії : навч.-практ. посіб. / В. В. Липов. – К. : Видавничий дім «Професіонал», 2008. – 368 с. 14. Міжнародна економіка : Конспекти лекцій КНЕУ. Тема 2. Міжнародна торгівля [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/614/5/ 15. Міжнародна економіка : навч. посіб. / заг. ред. О. В. Носова. – Харків : ХДУХТ, 2010. – 322 с. 16. Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України : підручник / В. Є. Новицький. – К. : КНЕУ, 2003. – 948 с. 17. Основи зовнішньоекономічної діяльності : Конспект лекцій для студентів 5 курсу заочної форми навчання за напрямом підготовки 0501 «Економіка і Підприємництво» спеціальності 6.050100 «Економіка підприємства» / М. П. Пан, В. І. Торкатюк, А. Л. Шутенко, О. С. Вороніна. – Харків : ХНАМГ, 2008. – 158 с. 18. Тюріна Н. М. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства : навч. посіб. / Н. М. Тюріна, Н. С. Карвацька. – К. : Центр учбової літератури, 2013. – 408 с. Допоміжна література: 1. Борщ Л. М. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи / Л. М. Борщ. – К. : Т-во «Знання», КОО, 2002. – 318 с. 2. Дністрянський М. С. Політична географія та геополітика України : навч. посіб. / М. С. Дністрянський. – Тернопіль : Навчальна книга, 2010. – 344 с. 3. Економіка України: національна стратегія розвитку : монографія / [під заг. ред. Л. С. Гринів]. – Львiв : Видавничий центр Львiвського нацiонального унiверситету iмені I. Франка, 2009. – 443 с. 4. Єдиний державний реєстр Міжнародних організацій, членом яких є Україна // Офіційний сайт Міністерства закордонних справ України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/international-organizations/io-register 5. Закон України від 18. 09. 1991 р. № 1560–XII № 1861–IV «Про інвестиційну діяльність» : за станом на 06. 11. 2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1560-12 6. Закон України від 21. 06. 2012 р. № 5018–VI «Про індустріальні парки» : за станом на 20. 12. 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/ show/1560-12 7. Закон України від 24. 06. 2004 р. № 1861–IV «Про транскордонне співробітництво» : за станом на 02. 12. 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/1861-15 8. Запотоцький С. Особливості механізму залучення інвестицій в регіон / С. Запотоцький // «Часопис соціально-економічної географії» : міжрегіон. зб. наук. праць. – Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2008. – Вип. 4 (1). – С. 134–142. 9. Зовнішньоекономічна політика України // Офіційний сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/category/main?cat_id=32836 10. Іванович І. Ю. Вільні економічні зони в Україні: проблеми становлення та розвитку / І. Ю. Іванович // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – № 5. – 2009. – С. 192–196. 11. Інвестиційна та фінансова політика України // Офіційний сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/category/main? cat_id=36525 12. Інформаційно-аналітичні матеріали щодо діяльності єврорегіонів України у 2011 році // Офіційний сайт Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://minregion.gov.ua 13. Качаєв Ю. Принципи та напрями удосконалення територіальної організації інвестиційної діяльності в Україні / Ю. Качаєв // «Часопис соціально-економічної географії» : міжрегіон. зб. наук. праць. – Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2008. – Вип. 5 (2). – С. 45–53. 14. Колосов В. А. Геополитика и политическая география : учеб. для вузов / В. А. Колосов, Н. С. Мироненко. – М. : Аспект Пресс, 2005. – 479 с. 15. Критерії членства в СОТ, ЄС і НАТО. Інтеграційні перспективи України : аналітичне дослідження [Електронний ресурс] / В. Р. Сіденко, І. І. Жовква, Г. М. Немиря, Г. М. Перепелиця; гол. ред. І. І. Жовква. – Режим доступу : http://www.kas.de/wf/doc/kas_10203-1522-1-30.pdf?070504093016 16. Кузьмина О. М. Внешнеэкономические связи как историческая, экономическая и экономико-географическая категория // Культура народов Причерноморья / О. М. Кузьмина. – Симферополь, 2001. – № 22. – С. 18–22. 17. Кулєшова Г. Сучасний стан, проблеми та перспективи зовнішньої торгівлі України з країнами Азії / Г. Кулєшова «Часопис соціально-економічної географії» : міжрегіон. зб. наук. праць. – Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. – Вип. 11 (2). – С. 117–122. 18. Кучер І. Зовнішньоекономічні зв’язки України з країнами СНД / І. Кучер // «Часопис соціально-економічної географії» : міжрегіон. зб. наук. праць. – Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. – Вип. 11 (2). – С. 189–192. 19. Майорова Т. В. Інвестиційна діяльність : навч. посіб. / Т. В. Майорова. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 376 с. 20. Макогон Ю. В. Формы и направления межрегионального трансграничного экономического сотрудничества / Ю. В. Макогон, В. И. Ляшенко. – 2–е изд. испр. и доп. – Донецк : Юго-Восток, 2003. – 510 с. 21. Мікула Н. А. Єврорегіони: досвід та перспективи / Н. А. Мікула. – Львів : ІРД НАН України, 2003. – 222 с. 22. Мікула Н. А. Міжтериторіальне та транскордонне співробітництво : монографія / Н. А. Мікула. – Львів : ІРД НАН України, 2004. – 395 с. 23. Недостатки членства в НАТО [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://ukraine-nato.ukrinform.ua/ru/nato/imperfection/ 24. Основні показники по спеціальним економічним зонам // Офіційний сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id =37016&cat_id=36709 25. Основні показники по територіям пріоритетного розвитку // Офіційний сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id =37005&cat_id=36709 26. Політична географія і геополітика : навч. посіб. / Б. П. Яценко, В. І. Стафійчук, Ю. С. Брайчевський та ін.; за ред. Б. П. Яценка. – К. : Либідь, 2007. – 255 с. 27. Преимущества вступления в НАТО [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.lukyanchenko.donetsk.ua/forum/forum_read.php?f= 26&id=26440 28. Пухтаєвич Г. О. Аналіз національної економіки : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / Г. О. Пухтаєвич. – К. : КНЕУ, 2003. – 148 с. 29. Розвиток транскордонного співробітництва : науково-аналітична доповідь / НАН України; ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України»; наук. редактор В. С. Кравців. – Львів, 2015. – 52 с. 30. Румянцев А. П. Міжнародна торгівля послугами : навч. посіб. / А. П. Румянцев, Ю. О. Коваленко. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 110 с. 31. Система економічних законів і категорій : навч. посіб. / О. О. Бєляєв, М. І. Диба, В. І. Кириленко, О. М. Комяков. – К. : КНЕУ, 2005. – 173 с. 32. Студенніков І. Феномен єврорегіонів в контексті методології історико-регіональних досліджень [Електронний ресурс] / І. Студенніков // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. – Вип. 22–23. – Київ, 2003. – С. 187–201. – Режим доступу : http://crs.org.ua/ru/11/ 16.html 33. Транскордонне та єврорегіональне співробітництво рубіжних областей : освітній пакет для тематичного короткотермінового семінару / Черніг. центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів держ. влади, органів місц. самоврядування, держ. п-в, установ і орг.; О. Капелюха, Я. Охріменко. – Чернігів : ЦППК, 2009. – 56 с. 34. Філіпенко А. С. Міжнародні торгівельні зв’язки України: генезис і структура : навч. посіб. / А. С. Філіпенко. – К. : Знання України, 2008. – 223 с. 35. Чепіга Ю. Ю. Проблема інтеграції України в ЄС і НАТО [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rusnauka.com/12_KPSN_2010/ Economics/60773.doc.htm 36. Чернадчук В. Д. Основи інвестиційного права України : навч. посіб. / В. Д. Чернадчук, В. В. Сухонос, Т. О. Чернадчук. – 2–ге вид., перероб. і доп. – Суми : ВТД «Університетська книга»; К. : Видавничий дім «Княгиня Ольга», 2005. – 384 с. Інтернет–ресурси: 1. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua 2. Державна фіскальна служба України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sfs.gov.ua/ 3. Міжнародна торгова палата [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.iccwbo.org 4. Міжнародний центр перспективних досліджень [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.icps.com.ua/ 5. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrexport.gov.ua 6. Міністерство закордонних справ України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua 7. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://minregion.gov.ua 8. Національний інститут стратегічних досліджень [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/ 9. Світова організація торгівлі [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.vto.org 10. Статистична служба Європейського Союзу «Євростат» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://europa.eu.int/en/comm/eurostat 11. Центр зовнішньоекономічних зв’язків України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.biz-center.ua ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ Абсолютні переваги – характеристика виробничої та збутової діяльності, за якої певна країна здійснює ефективніше виробництво (має нижчі виробничі, часові витрати, володіє більш прогресивними технологіями та доступом до дешевих факторів виробництва, матеріалів) та може контролювати ринок, установлюючи найнижчі ціни. Іншими словами, абсолютні переваги – це можливість країни виробляти певний товар із меншими витратами порівняно з іншими країнами. Абсолютні переваги пов’язані з наявністю в певній країні сприятливих природно-кліматичних умов для певних видів господарювання, покладів корисних копалин, кращого географічно-стратегічного розташування тощо. Причинами абсолютних переваг можуть бути і результати людської діяльності – наявність у монопольному володінні передового обладнання, високих технологій, ноу-хау, інших об’єктів інтелектуальної власності, які здешевлюють та роблять ефективнішим виробництво. Авансові закупки – різновид зутрічних закупок, за якими приблизно 50 % вартості поставленого товару імпортер сплачує грошима, а ще 50 % – зустрічною поставкою товарів, але цю зустрічну поставку він здійснює авансом, попередньо, тобто до основної поставки. Алокація – початкова стадія виділення міждержавного кордону, на якій відбувається політична домовленість про територіальне розмежування. Альтернативні витрати – витрати на виробництво одного товару, виражені через витрати на виробництво іншого товару. Альтернативні витрати також називають витратами втрачених можливостей. Антидемпінг – протидія штучному зниженню цін на товари (роботи, послуги) на зовнішніх ринках для їх завоювання, усунення конкурентів. Бартер – договір міни, що передбачає обмін еквівалентними за вартістю товарами, роботами, послугами, результатами інтелектуальної діяльності без участі грошей. Безризикові інвестиції – інвестиції, що спрямовуються в такі об’єкти інвестування, за якими відсутній реальний ризик втрати капіталу (очікуваного доходу) і практично гарантовано отримання розрахункової суми інвестиційного доходу. Біржова торгівля – оптова торгівля товарами та іншими видами цінностей при посередництві бірж. Біржова торгівля здійснюється шляхом аукціону, тобто публічного продажу (торгів), при якому товар дістається покупцеві, що запропонував за нього більшу, ніж інші покупці, ціну. Валові інвестиції – сукупний обсяг інвестицій за конкретний період, спрямованих на будівництво, придбання основних засобів і нематеріальних активів, а також на приріст матеріально-виробничих запасів. Валютна політика – частина зовнішньоекономічної політики держави, що представляє собою сукупність економічних, юридичних та організаційних форм і методів у галузі валютних взаємовідносин між суб’єктами господарювання, домашніми господарствами та органами державного управління, здійснюваних державою і міжнародними валютно-фінансовими організаціями (вироблення основних напрямів формування та використання валютних коштів, розробка заходів, спрямованих на ефективне використання цих коштів). Виключна морська економічна зона – район за межами територіальних вод завширшки 200 морських миль (370,4 км), в якому приморська держава має суверенні права на розвідку і розробку біологічних та мінеральних ресурсів моря. Високоризикові інвестиції – інвестиції, що спрямовуються в об’єкти інвестування, ризик за якими перевищує середньоринковий. Внутрішні інвестиції – інвестиції однієї країни в об’єкти інвестування цієї самої країни. Географічна структура зовнішньої торгівлі – розподіл експорту та імпорту суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності між окремими країнами, групами країн, регіонами світу. Глобалізація – більш поглиблена і поширена за вектором своєї дії форма інтернаціоналізації, яка передбачає процес перетворення світового господарства на єдиний ринок товарів, послуг, робочої сили і капіталу. «Голландська хвороба» – явище, характерне для індустріальних країн з гіпертрофованим сировинним експортом, коли сировинна промисловість душить інші галузі виробництва, а зростання доходів призводить до підвищення курсу місцевої валюти через здешевлення іноземної валюти. Хвороба загострюється якраз при найбільших успіхах, коли «набухає» ціна експортного товару. Гроші – особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів та послуг. Деінвестіції – виведення раніше інвестованого капіталу з проектів та програм без подальшого використання в інвестиційних цілях. Делімітація – визначення державного кордону з описом його проходження та нанесенням на карту, згідно з укладеними договорами. Демаркація – проведення лінії державного кордону на місцевості та позначення його відповідними прикордонними знаками. Демпінг – продаж товарів на експорт за заниженими в порівнянні з середнім світовим рівнем цінами, тобто за цінами, нижчими від внутрішніх у країні–імпортері, з метою отримання переваг у конкуренції з іншими постачальниками аналогічної продукції. Демпінг заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару. Державні інвестиції – інвестиції, що вкладаються центральними і місцевими органами влади та органами самоуправління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів, а також державними підприємствами та установами за рахунок власних і позикових коштів. Державний кордон – лінія на поверхні землі (суходолу і водного простору) та уявна вертикальна площина, що проходить через неї в повітряному просторі і в надрах землі, які визначають межі території певної держави щодо сусідніх держав або відкритого моря. Дискримінаційна торгівля – вид міжнародної торгівлі, що передбачає застосування в торговельно-економічних відносинах жорстких обмежувальних заходів (ембарго, торговельний бойкот, торговельна блокада) або інших інструментів, що дискримінують права торговельного партнера. Довгострокові інвестиції – інвестиції, що вкладаються на період, який триває більше 3–х років. Економічний союз – інтеграційне об’єднання, в якому поряд зі спільним митним тарифом та вільним переміщенням товарів і факторів виробництва здійснюється координування макроекономічної політики й уніфікація законодавства щодо валютної, бюджетної та грошової сфер. На цьому етапі розвитку інтеграції виникає потреба в органах, які б не тільки координували діяльність країн–учасниць, а й приймали оперативні рішення від імені відповідної спільноти. Тому в умовах економічного союзу національні уряди добровільно відмовляються від частини своїх функцій і цим самим передають частину свого державного суверенітету на користь наддержавних органів. Експорт – продаж товарів і послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності та вивіз їх з митної території країни за кордон без зобов’язання про зворотне повернення. Експортна зовнішньоторговельна політика – частина зовнішньоторговельної політики держави, спрямована на реалізацію на світовому ринку конкурентоспроможних товарів і стимулювання виробництва цих товарів. Для стимулювання експортоспроможних виробництв використовуються державні замовлення, бюджетне фінансування, кредити, фінансування НДДКР і т. п. Експортна (імпортна) квота – кількісний показник, який характеризує значущість експорту (імпорту) для економіки в цілому та для окремих галузей господарства. Розраховується як відношення обсягу експорту (імпорту) до ВВП, виражене у відсотках. Експортний потенціал держави (показник інтенсивності експорту) – відношення обсягу експорту до середньорічної чисельності населення. Експортно-імпортна (зовнішньоторговельна) квота – відношення обсягу експорту та імпорту до ВВП, виражене у відсотках. Єврорегіон – 1) організаційна форма співробітництва адміністративно-територіальних одиниць європейських держав, що здійснюється відповідно до дво- або багатосторонніх угод про транскордонне співробітництво (Закон України «Про транскордонне співробітництво»); 2) форма транскордонного співробітництва між територіальними громадами або місцевими органами влади прикордонних регіонів двох або більше держав, що мають спільний кордон, спрямоване на координацію взаємних зусиль і здійснення ними узгоджених заходів у різних сферах життєдіяльності відповідно до національного законодавства і норм міжнародного права для вирішення спільних проблем і в інтересах людей, що населяють його територію по різні сторони державного кордону. Звичайна торгівля і звичайний торговельний режим – вид міжнародної торгівлі, для якої характерна відсутність торговельних, торговельно-економічних угод і домовленостей між країнами. Звичайна торгівля не передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку будь-яких пільг у торговельному режимі. Крім підвищеної ставки митного оподаткування, у торговельних відносинах за цих умов застосовуються і жорсткіші інструменти регулювання товарних потоків – кількісні обмеження, адміністративні формальності, звичайна (не пільгова) система оподаткування імпортних товарів тощо. Зовнішні інвестиції – інвестиції, що спрямовуються в підприємства іноземного капіталу. Зовнішньоекономічна діяльність – діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, основана на взаємовідносинах як на території України, так і за її межами. Зовнішньоекономічна політика – цілеспрямована діяльність держави щодо формування та використання зовнішньоекономічних зв’язків для зміцнення свого потенціалу (політичного, економічного, військового, соціального, екологічного тощо) та ефективної участі в світовій економіці. Зовнішньоекономічні зв’язки – 1) взаємообмін з іншими країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, інформацією, послугами на основі міжнародного поділу праці; співпраця політичних органів, спрямована на ефективне розв’язання глобальних проблем людства; здійснення культурних, освітніх та інших громадських і особистих контактів; 2) міжнародні, господарські, торговельні, політичні, інформаційні відносини, що забезпечують обмін товарами, різноманітні форми економічного і науково-технічного співробітництва, спеціалізацію, кооперацію виробництва, спільне підприємництво, надання послуг, проведення валютних і фінансово-кредитних операцій; 3) комплексна система різноманітних форм міжнародного співробітництва держав та їх суб’єктів у всіх галузях економіки. Зовнішньоекономічний договір (контракт) – матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та інших іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності. Зовнішньоінвестиційна політика – частина зовнішньоекономічної політики держави, що являє собою комплекс заходів щодо залучення і використання іноземних інвестицій на територію держави (політика імпорту іноземних інвестицій) і регулювання вивезення вітчизняних інвестицій за кордон (політика експорту вітчизняних інвестицій). Зовнішньоторговельна політика – складова частина зовнішньоекономічної політики держави, що передбачає здійснення впливу на зовнішню торгівлю за допомогою економічних та адміністративних важелів (податки, субсидії, прямі обмеження імпорту та експорту, кредитування тощо). Зовнішньоторговельний оборот – сума вартісних обсягів експорту та імпорту суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за певний проміжок часу. Зовнішня торгівля – торгівля будь-якої країни з іншими країнами, що складається з оплачуваного ввезення (імпорту) та оплачуваного вивозу (експорту) товарів і послуг. Зона вільної торгівлі – інтеграційне об’єднання, яке представляє собою відокремлену частину митної території країни, що розглядається як така, що знаходиться поза її митною територією, в межах якої скасовуються митні збори і податки, а також кількісні обмеження у взаємній торгівлі згідно з міжнародним договором. В більшості випадків умови зони вільної торгівлі поширюються на всі товари, крім продукції сільського господарства. Зона вільної торгівлі може координуватися або невеликим міждержавним секретаріатом, який розташовується в одній із країн–членів, або періодичними нарадами керівників відповідних відомств. Зона (асоціація, угода) преференційної торгівлі – найпростіша форма інтеграції двох або більше країн, яка предсталяє собою зону з пільговим торговельним режимом, коли дві або декілька країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів, зберігаючи рівень тарифів у торгівлі з іншими країнами. Зона прикордонної торгівлі – частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі. За правилами Світової організації торгівлі, смуга прикордонної торгівлі поширюється на 15 км по обидва боки кордону. Зустрічна (компенсаційна) торгівля – торгівля, що передбачає зустрічні зобов’язання експортерів купити у імпортерів товари або послуги на частину або повну вартість товарів, що експортуються, з метою досягнення балансу експортно-імпортних операцій. Імітаційний лаг – проміжок часу між появою новітнього продукту в одній з країн і налагодженням випуску такого товару національними виробниками в інших країнах. Імпорт – купівля вітчизняними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності у іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів і послуг та ввезення їх на митну територію країни із-за кордону без зобов’язання про зворотний вивіз. Імпортна зовнішньоторговельна політика – частина зовнішньоторговельної політики держави, спрямована на регулювання ввезення в державу іноземних товарів (робіт, послуг). Інструментами такого регулювання є пряме обмеження імпорту з метою захисту внутрішньої економіки (ліцензування і контингентування імпорту, антидемпінгові і компенсаційні мита, система мінімальних імпортних цін тощо) та адміністративні формальності, які прямо не спрямовані на обмеження імпорту, але їх дія тим не менш обмежує зовнішню торгівлю (митні формальності, санітарні та ветеринарні норми, технічні стандарти і норми тощо). Інвестиційна діяльність – сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна політика – комплекс цілеспрямованих заходів, що проводяться державою зі створення сприятливих умов для залучення і раціонального використання інвестицій з метою підйому економіки, підвищення ефективності виробництва і вирішення соціальних проблем всієї держави та окремих її проблем. Інвестиційна привабливість регіону – сукупність об’єктивних і суб’єктивних характеристик об’єкта інвестування, що характеризують доцільність інвестування коштів у даний регіон. Інвестиційне законодавство – сукупність нормативних актів, що регулюють інвестиційні відносини щодо безпосереднього здійснення інвестиційної діяльності та керівництва такою діяльністю. Інвестиційний імідж – комплексне відображення різних аспектів інвестиційного клімату країни в уявленнях інвесторів. Інвестиційний клімат країни – сукупність політичних, соціально-економічних, фінансових, соціально-культурних, організаційно-правових і географічних факторів, які притаманні певній країні та визначають ступінь ризику капіталовкладень в її економіку і можливість їх ефективного використання, тобто визначають її привабливість для іноземного інвестора. Інвестиційний портфель – цілеспрямовано сформована сукупність об’єктів реального і фінансового інвестування, призначених для здійснення інвестиційної діяльності відповідно до розробленої інвестиційної стратегії підприємства. Інвестиційний потенціал – внутрішні можливості регіону (країни) залучати у виробництво та ефективно використовувати інвестиційні ресурси для здійснення реальних і фінансових інвестицій. Інвестиційний проект – сукупність цілеспрямованих організаційно-правових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних заходів, які здійснюються суб’єктами інвестиційної діяльності та оформлені у вигляді планово-розрахункових документів, необхідних і достатніх для обґрунтування, організації й управління роботами з реалізації проекту. Інвестиційний процес – сукупність інвестиційних циклів, що повторюються. Інвестиційний ризик – потенційна можливість недосягнення запланованих цілей інвестування (у вигляді прибутку або соціального ефекту) та отримання грошових збитків або прибутку менших, ніж планувалося, розмірів. Інвестиційний цикл – комплекс заходів від моменту прийняття рішення про інвестування до завершальної стадії інвестиційного проекту: науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), прийняття інвестиційних рішень, планування і проектування, підготовка до будівництва, будівництво, вихід на проектні показники і режим окупності вкладень. Інвестиції – всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Інвестиції в людський капітал – інвестиції, що спрямовуються в освіту, підвищення кваліфікації, підготовку фахівців на різноманітних курсах, соціальну сферу. Інвестори – суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування. Індекс концентрації експорту – питома вага експорту певного виду продукції у сукупному виробництві даної продукції. Індекс стану балансу – див. коефіцієнт покриття експорту імпортом. Індустріальний (промисловий) парк – визначена ініціатором створення індустріального парку відповідно до містобудівної документації облаштована відповідною інфраструктурою територія, у межах якої учасники індустріального парку можуть здійснювати господарську діяльність у сфері переробної промисловості, а також науково-дослідну діяльність, діяльність у сфері інформації і телекомунікацій на умовах, визначених законодавством України та договором про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку. Інжиніринг – надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об’єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об’єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов’язаних із такими послугами (роботами). Інноваційні інвестиції – інвестиції, що спрямовуються в нематеріальні активи, пов’язані з впровадженням досягнень науково-технічного прогресу. Іноземні інвестиції – інвестиції, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Іноземні суб’єкти господарської діяльності – суб’єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України. Інституційні інвестори – портфельні інвестори, які формують інвестиційний портфель на підставі фундаментального прогнозу поведінки в довго- та середньостроковому періодах (банки, інвестиційні фонди, страхові компанії тощо). Інтелектуальні інвестиції – інвестиції, що спрямовуються в об’єкти інтелектуальної власності, які виходять з авторського права, винахідницького та патентного права, права на промислові зразки та корисні моделі. Інтернаціоналізація – процес зростання взаємозалежності економік різних країн, розвиток інтеграційних процесів, інтенсивний перехід цивілізованих країн від замкнутих національних господарств до економіки відкритого типу, розширення господарської діяльності за межі окремих національних економік. Капітальні інвестиції – інвестиції, що спрямовуються на відтворення основних засобів, нове будівництво, придбання, реконструкцію, розширення і технічне переозброєння потужностей вже діючих об’єктів основних фондів, здійснення технічного прогресу в усіх галузях господарства, спорудження житла, шкіл, лікарень та інших об’єктів соціально-культурного призначення, геологорозвідувальні та проектні роботи. Кластер – сконцентровані за географічною ознакою групи взаємопов’язаних компаній, спеціалізованих постачальників, постачальників послуг, фірм відповідних галузей, а також організацій, пов’язаних з їх діяльністю (наприклад, університетів, агентств із стандартизації, торговельних об’єднань) в певних областях, що конкурують між собою, але разом з тим ведуть спільну роботу. Кліринг – взаємозалік зустрічних вимог і зобов’язань у торгових розрахунках, а також обчислення за кожним із них сумарного сальдо за визначений період часу. Коефіцієнт відкритості національної економіки – відношення обсягу експорту та імпорту до ВВП. Показує ступінь участі країни в міжнародному поділі праці. Коефіцієнт імпортної залежності (рівень імпорту) – відношення обсягу імпорту до ВВП. Характеризує імпортозалежність національної економіки від світового господарства. Масштаб імпорту вважається безпечним, якщо показник імпортної залежності менше або дорівнює 15 %. Коефіцієнт покриття експорту імпортом (індекс стану балансу) – відношення доходів від експорту до витрат на імпорт. Розглядається як міра збалансованості зовнішньої торгівлі. Консалтинг – діяльність, пов’язана з наданням консультативних послуг управлінцям, виробникам, продавцям і покупцям стосовно широкого кола економічних (у т. ч. зовнішньоекономічних), правових, організаційних та інших питань (наприклад, з дослідження і прогнозування ринку збуту, аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства, оцінки економіко-технічних проектів, оподаткування, управління виробництвом тощо). Консигнаційна торгівля – вид торгівлі, що передбачає постачання продавцем (консигнантом) товарів масового попиту на склад посередника (консигнатора) для реалізації на ринку протягом визначеного періоду. Контингент (квота) – встановлена для деяких товарів гранична норма їх ввезення, вивезення або транзиту в певні країни, виражена у вагових або вартісних одиницях. Контингентування – одна з форм державного регулювання зовнішньої торгівлі за допомогою встановлення експортних та імпортних квот, тобто контингенту. Копірайт – юридично-правові норми, що визначають право авторів художніх творів, наукових досліджень і розробок, винаходів, фінансово-економічних програм і проектів розпоряджатися своєю інтелектуальною власністю (інтелектуальним капіталом), а також регулюють правові та майнові, фінансові відносини з контрагентами при реалізації останніми інтелектуальних програм (проектів) їх власників з визначенням порядку, розмірів і строків сплати гонорарів авторам. Короткострокові інвестиції – інвестиції, що вкладаються на період не більше року (це можуть бути короткострокові депозитні вклади, купівля короткострокових ощадних сертифікатів). Корпоративні інвестори – це, переважно, акціонерні товариства, а також підприємства інших форм власності, що мають вільні грошові кошти. Лаг попиту – проміжок часу між моментом появи нового продукту на ринку країни і тим моментом часу, коли споживачі визнають цей продукт як товар–замінник існуючим виробам або як якісно новий предмет споживання. Лізинг – надання на довгострокову оренду (понад 12 місяців) виробничого устаткування, транспортних засобів, комп’ютерної техніки, складських приміщень. Лімологія – наука про природні, політичні та інші межі (границі, кордони) та їх функції. Ліцензія – 1) дозвіл державного органу на право здійснення тієї чи іншої господарської, зокрема зовнішньоекономічної, діяльності; 2) документ, який дозволяє окремим особам чи організаціям використовувати винаходи, захищені патентами, технічні знання, досвід, виробничі секрети, торгову марку тощо; 3) знижка з тарифного мита. Майно (товар) – сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), що мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються в діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів. Матеріальні (речові) інвестиції – вкладення насамперед в засоби виробництва, спрямовані на розширення, вдосконалення виробництва, поліпшення умов праці робітників тощо (інвестиції в житлові та нежитлові будівлі, інженерні споруди, машини, обладнання та інвентар, транспортні засоби, землю, довгострокові біологічні активи тваринництва та рослинництва, інші матеріальні активи). Меркантилізм – економічна теорія та економічна політика, яка представляє інтереси торгової буржуазії в періоди феодалізму та становлення капіталізму (європейські держави XVI–XVIII ст.). Митна політика – частина зовнішньоекономічної політики держави, що представляє собою сукупність розроблених державою економічних та адміністративних заходів, митних правил, методів і засобів їх застосування в процесі регулювання руху товарів, капіталів, послуг, інтелектуальних і трудових ресурсів на зовнішній і внутрішній ринки в інтересах розвитку національної економіки, поповнення державного бюджету, зміцнення та розширення зовнішніх зв’язків. Митне регулювання – регулювання питань, пов’язаних із встановленням мит та інших податків, що стягуються при переміщенні товарів через митний кордон України, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю України. Митний союз – інтеграційне об’єднання, яке передбачає створення єдиної митної території, усередині якої скасовуються торговельні бар’єри, не застосовуються мита й інші економічні обмеження, а на зовнішньому кордоні встановлюються однакові митні тарифи. Митний союз вимагає більш розвиненої системи міждержавних органів, які б здійснювали узгодження зовнішньоторговельної політики. Такими органами виступають періодичні наради міністрів відповідних галузей та постійно діючий міждержавний секретаріат. Міжнародна виставка – демонстрація товарів і послуг перед зарубіжними споживачами та фахівцями для ознайомлення з досягненнями у відповідних галузях науки і техніки. Міжнародна економічна інтеграція – процес установлення і поглиблення господарських зв’язків та розподілу праці між національними економіками, взаємодії їх виробничих структур на різних рівнях і в різних формах. Міжнародна інфраструктура – сукупність структурних елементів національних господарств і світових інститутів, що забезпечують реалізацію, функціонування і розвиток форм міжнародного співробітництва. Міжнародна кооперація – взаємодія двох або більше суб’єктів господарської діяльності, серед яких хоча б один є іноземним, при якій здійснюється спільна розробка або спільне виробництво, спільна реалізація кінцевої продукції та інших товарів на основі спеціалізації у виробництві проміжної продукції або спеціалізації на окремих технологічних стадіях. Міжнародна міграція робочої сили – переселення працездатного населення з одних країн в інші строком більш ніж на один рік, викликане причинами економічного та іншого характеру. Міжнародна організація – об’єднання держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору для здійснення співробітництва в політичній, економічній, культурній, науково-технічній, правовій та інших галузях, що має необхідну для цього систему органів, права й обов’язки, похідні від прав і обов’язків держав, і автономну волю, обсяг якої визначається волею держав–членів. Міжнародна спеціалізація – спеціалізація підприємств різних країн на виготовленні часткових продуктів, пов’язана з науково-технічною революцією. Міжнародна торгівля – сфера міжнародних товарно-грошових відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і послугами) між продавцями і покупцями різних країн. Міжнародний аукціон – спосіб міжнародного продажу окремих партій товару або окремих предметів, що по черзі виставляються для огляду та переходять у власність покупця, який запропонував найвищу ціну. Міжнародний поділ праці – форма суспільного поділу праці, що представляє собою процес процес спеціалізації країн світу на виробництві певних видів продукції та послуг і обмін спеціалізованою продукцією та послугами з іншими країнами, які мають іншу спеціалізацію. Міжнародний рух технологій – обмін науково-технічними знаннями і виробничим досвідом, який може відбуватися на некомерційних (публікації в науково-технічних виданнях) та комерційних засадах. Міжнародний транспортний коридор – комплекс наземних та водних транспортних магістралей з відповідною інфраструктурою на визначеному напрямку, включаючи допоміжні споруди, під’їзні дороги, прикордонні переходи, сервісні пункти, вантажні та пасажирські термінали, устаткування для управління рухом, організаційно-технічні заходи, законодавчі і нормативні акти, які забезпечують перевезення вантажів і пасажирів на рівні, що відповідає вимогам Європейського Співтовариства. Міжнародний туризм – цілеспрямована діяльність, пов’язана з наданням послуг іноземним туристам на території держави, яка їх приймає (в’їзний туризм) і громадянам країни постійного проживання, які мандрують за її межами (виїзний туризм). Міжнародний ярмарок – великий, періодично діючий відкритий ринок, що проводиться у визначених місці і пору року (час), в установлений термін, метою якого є: укладання угод, демонстрація зразків товарів, обмін науково-технічною інформацією, ділові переговори. Міжнародні валютні відносини – сукупність економічних відносин між країнами, юридичними і фізичними особами, міжнародними економічними, фінансово-кредитними організаціями, що виникають у процесі кредитно-грошових і розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері. Їх функціонування передбачає такі компоненти: укладання угод щодо купівлі–продажу валют, отримання й надання різного роду позик з-за кордону, надання економічної та технічної допомоги з-за кордону, функціонування в зовнішньоекономічній торгівлі. Міжнародні інформаційні відносини – відносини в сфері міжнародних економічних відносин, що полягають у співробітництві суб’єктів міжнародного права в галузі інформації. Міжнародні кредитні відносини – сукупність економічних відносин між країнами, юридичними і фізичними особами, міжнародними економічними, фінансово-кредитними організаціями, в основі яких лежить рух особливого виду капіталу – позичкового капіталу, пов’язаного з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості і сплати відсотків. Міжнародні науково-технічні відносини – відносини між суб’єктами світового господарства, пов’язані з розвитком і використанням світових досягнень науки та техніки. Міжнародні науково-технічні відносини включають обмін результатами науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР); спільне проведення країнами, підприємствами чи організаціями НДДКР з подальшим сумісним чи роздільним використанням їх результатів; спільне розроблення і використання науково-технічних нормативів, вимог і стандартів; обмін загальною науково-технічною, маркетинговою інформацією; впровадження та використання спільних науково-технічних програм. Міжнародні торги (тендери) – метод укладання договорів купівлі–продажу чи підряду, при якому покупець (замовник) оголошує конкурс для продавців (постачальників) з різних країн на товар чи послугу, які б відповідали певним техніко-економічним даним, і після порівняння отриманих пропозицій підписує контракт із продавцем (постачальником), що запропонував товар на найбільш вигідних для покупця (замовника) умовах. Міжнародні фінансові відносини – відносини в сфері міжнародних економічних відносин, пов’язані із формуванням, розподілом і використанням грошових коштів з метою забезпечення потреб держави, підприємств (фірм) і громадян (домогосподарств). Міжнародні фінансові відносини складаються при функціонуванні валюти, всіх форм кредитів, всіх видів цінних паперів, операцій із золотом та інших фінансових операцій у світовому господарстві. Міжтериторіальне співробітництво – бі-, три-, або багатостороннє співробітництво між місцевими і регіональними органами влади (напівгромадські і приватні суб’єкти також можуть бути включені у цей контекст), що здійснюється між несуміжними територіями. Нематеріальні (потенційні) інвестиції – інвестиції, які використовуються для отримання нематеріальних благ (підвищення кваліфікації персоналу, проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), отримання товарного знака (марки), нових зразків продукції, авторських і суміжних прав, патентів, ліцензій, концесій, забезпечення нормальних умов життєдіяльності працівників (будівництво житла, соціальних, культурних, просвітницьких установ і т.д.) тощо). Непрямий експорт та імпорт – продаж чи купівля товарів і послуг через торгових посередників. Непрямі (опосередковані) інвестиції – інвестиції, які передбачають вкладення капіталу інвестора в об’єкти інвестування через фінансових посередників (інституціональних інвесторів – консультантів, як інвестиційних, так і фінансових, а також різні фінансові фонди та організації, наприклад, комерційні банки) за допомогою придбання різних фінансових інструментів. Низькоризикові інвестиції – інвестиції, що спрямовуються в об’єкти інвестування, ризик за якими значно нижчий від середньоринкового. Ноу-хау – знання, не захищені правами власності, які, як правило, є секретними. Об’єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в т. ч. основні фонди та оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об’єкти власності, а також майнові права. Офшорні зони – окремі регіони, адміністративні центри деяких країн, для яких вищими державними органами визначені спеціальні заохочувальні пільгові податки, митні збори, вільне ввезення та вивезення товарів і валют, пільгові процентні ставки за кредит, вільний обіг іноземних валют з метою заохочення іноземного капіталу взяти участь в економічному розвитку цих регіонів. Синоніми офшорної зони – офшорний центр, безподаткова зона, податковий притулок, податкова гавань, податковий рай. Патент – виданий компетентним державним органом охоронний документ, що засвідчує авторство, пріоритет і виключне право на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка протягом певного строку. Передумови зовнішньоекономічної діяльності – умови, без яких розвиток зовнішньоекономічної діяльності був би неможливий. Підприємство з іноземними інвестиціями – підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, утворене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого (за його наявності) становить не менше 10 %. Платіжний баланс – співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, та сумою здійснених нею платежів за кордон протягом певного періоду. Показник інтенсивності експорту – див. експортний потенціал держави. Показник інтенсивності імпорту – відношення обсягу імпорту до середньорічної чисельності наслення. Показник інтенсивності зовнішньоторговельного обороту – відношення обсягу зовнішньоторговельного обороту до середньорічної чисельності наслення. Політика автаркії (економічної ізоляції) – зовнішньоекономічна політика, за якої країна відмовляється від будь-якої торгівлі з іншими країнами. Політика вільної торгівлі (фритредерство), манчестерство (за назвою школи) – зовнішньоекономічна політика, при якій митні органи тільки реєструють ввезення або вивезення товарів, тобто проголошена свобода торгівлі та невтручання держави в приватнопідприємницьку сферу життя суспільства. Вони не стягують імпортні та експортні мита, не застосовують будь-які кількісні або інші обмеження на зовнішньоторговельний оборот. Політика протекціонізму – зовнішьоекономічна політика держави, спрямована на підтримку національної економіки, її захист від іноземної конкуренції шляхом введення системи обмежень імпорту, коли вводяться високі митні збори, забороняється ввезення певних продуктів, використовуються інші заходи, що перешкоджають конкуренції іноземних виробів з місцевими. Політичний союз – таке інтеграційне об’єднання, яке здійснює повну економічну інтеграцію і в якому переважна частина функцій національного уряду в галузі внутрішньої та зовнішньої політики передається наддержавним органам. Така інтеграція означає створення міжнародної конфедерації і втрату суверенності окремими державами. В сучасних умовах такі інтеграційні об’єднання відсутні. Порівняльні (або відносні) переваги – характеристика виробничої та збутової діяльності, за якої одна країна користується порівняно сприятливішим співвідношенням витрат у процесі виготовлення певного товару в порівнянні з іншими країнами. Підстави для взаємовигідної міжнародної торгівлі виникають тоді, коли в різних країнах мають місце відносно (не обов’язково абсолютно) менші витрати під час виробництва різних товарів. Іншими словами, порівняльні переваги – це здатність виробляти товар із більш низькими витратами порівняно з виробництвом товарів у інших галузях країни (тобто із більш низькими альтернативними витратами). Портфельні інвестиції – інвестиції у вигляді цінних паперів (акції, паї, векселі тощо), рухомого та нерухомого майна, майнових прав, питома вага яких у статутному фонді підприємства–резидента складає до 10 %. Портфельними ці інвестиції називають тому, що їх власники не обмежуються купівлею акцій одного підприємства, а мають у своєму володінні частку акцій інших підприємств (інвестиційний портфель), що пояснюється прагненням отримувати стабільний дохід за вкладеними капіталами та зведенню до мінімуму ризику його втрати. Послуги – вид діяльності, результатом якої є особливий продукт, призначений для продажу, який не має матеріально-речової форми або матеріалізується в зміненому стані чи якості об’єкта і задовольняє потреби особистості, колективу, суспільства в цілому. Преференційна торгівля – вид міжнародної торгівлі, яка передбачає надання однією державою іншій взаємно або в односторонньому порядку пільг у торговельному режимі. Приватні інвестиції – інвестиції, які вкладаються громадянами, підприємствами недержавної форми власності, а також неурядовими організаціями. Приватні (індивідуальні) інвестори – фізичні особи, які використовують свої накопичення для інвестування. Прикордонна зона – територія радіусом від 10 до 50 км від кордону, що коливається залежно від чинного законодавства конкретної держави (в Україні – до 30 км), в межах якої діє прикордонний режим. Прикордонний режим включає правила в’їзду (проходу), тимчасового перебування, проживання, пересування осіб і транспортних засобів; господарської, промислової та іншої діяльності, проведення масових суспільно-політичних, культурних та інших заходів тощо. Прикордонна смуга – ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону (в середньому на глибину до 5 км), призначена для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об’єктів, необхідних для здійснення охорони Державного кордону. Прикордонне співробітництво – співпраця між територіями, розташованими вздовж кордонів сусідніх держав. Прикордонний регіон – адміністративно-територіальна одиниця, розташована безпосередньо вздовж державного кордону. Прямий експорт та імпорт – операції, які передбачають постачання товарів чи послуг самими виробниками безпосередньо іноземним споживачам, або придбання у них відповідних товарів і послуг. Прямі інвестиції – інвестиції, які передбачають пряму, безпосередню участь інвестора у вкладенні капіталу в конкретний об’єкт інвестування, будь то придбання реальних активів або вкладення капіталу в статутні фонди організації. Реальні інвестиції – це вкладення в галузі економіки та види економічної діяльності, які забезпечують приріст виробничих і невиробничих фінансових активів, тобто вкладення в основний капітал, запаси матеріально оборотних коштів, матеріально-речові цінності або придбання земельних ділянок, об’єктів природокористування і т.д. Реальні інвестиції поділяють на матеріальні (речові) та нематеріальні (потенційні). Реекспорт – вивіз за кордон раніше завезеного товару, який не піддавався в країні експорту будь-якій переробці. Результати інтелектуальної діяльності (нематеріальні блага) – виключне право фізичної або юридичної особи на результати інтелектуальної діяльності та прирівняні до них засоби індивідуалізації товарів, виконуваних робіт або послуг, що надаються. Це право полягає в тому, що використання таких результатів інтелектуальної діяльності і засобів індивідуалізації третіми особами може здійснюватися лише за згодою правовласника. Результатами інтелектуальної діяльності можуть бути: витвори мистецтва, літератури, науки; виконання фонограм, передача або організація мовлення; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; селекційні досягнення; топології інтегральних мікросхем; нерозкрита інформація, у тому числі (таємниці) виробництва (ноу-хау). Реімпорт – ввезення в країну раніше вивезеного товару, який не піддавався в країні імпорту будь-якій переробці (був забракований покупцями, не проданий з аукціону тощо). Реінвестиції – повторні інвестиції за рахунок використання прибутку, отриманого від первинного вкладення капіталу. Рівень експорту – відношення обсягу експорту до ВВП. Рівень імпорту – див. коефіцієнт імпортної залежності. Роботи – діяльність, що виконується на основі договорів підряду, надання послуг, комісії, доручення, зберігання, агентських угод тощо. Роялті – 1) платежі за використання нематеріальних активів підприємства (патентів, торговельних марок, авторських прав, програмних продуктів тощо); 2) періодичні відрахування продавцеві (ліцензіарові), які згідно з ліцензійною угодою сплачує ліцензіат за право користування предметом ліцензійної угоди – винаходом, патентом; 3) плата за право розробляння природних ресурсів (зокрема, й за договорами концесії), яку перераховує користувач (концесіонер) власникові землі або надр; 4) неоподатковувана на території однієї з двох держав, що уклали між собою угоду, частина доходів від ренти й інших сум, отриманих за використання авторських прав, патентів або інших видів інтелектуальної власності. Сальдо зовнішньої торгівлі (зовнішньоторговельного балансу) – показник ефективності зовнішньої торгівлі країни, який визначається як різниця вартісних обсягів експорту та імпорту. Середньоризикові інвестиції – інвестиції, що спрямовуються в об’єкти інвестування, ризик за якими приблизно відповідає середньоринковому. Середньострокові інвестиції – інвестиції, що вкладаються на період від 1 до 3–х років. Спекулятивні інвестиції – інвестиції, що спрямовуються в найризикованіші інвестиційні проекти або інструменти інвестування, за якими очікується найвищий рівень інвестиційного доходу. Спеціальна (вільна) економічна зона – територія, в межах якої відповідним законом України встановлюється і діє спеціальний правовий режим господарської діяльності та спеціальний порядок застосування і дії законодавства України (встановлено вільний режим для іноземних інвестицій та пільгові економічні умови – сприятливий валютний режим, податкові пільги, низькі митні ставки, особливості трудового законодавства тощо для підприємців). Спільне підприємництво – різноманітні форми виробничо-господарської діяльності партнерів двох або кількох країн, яка ґрунтується на об’єднанні зусиль, фінансових засобів, матеріальних ресурсів, довгострокових гарантій збуту товарів, систематичному оновленні продукції, науково-виробничій і торговій кооперації, участі в прибутках, розподілі технічних та інвестиційних ризиків. Спільний ринок – інтеграційне об’єднання національних ринків декількох країн в єдиний великий ринок з вільним переміщенням в його межах капіталів, товарів, послуг і робочої сили. В умовах спільного ринку органами координування виступають постійно діючий міждержавний секретаріат і періодичні наради глав держав і урядів країн–учасниць, а також наради керівників міністерств фінансів, центральних банків та інших відомств. Спільні інвестиції – інвестиції, які здійснюються суб’єктами даної країни та іноземних держав. Спільні підприємства – такі господарські підприємницькі структури, які утворюються різнонаціональними засновниками та характеризуються наявністю спільного майна, спільним управлінням та спільним розподілом прибутку й ризику. Суб’єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності – суб’єкти господарської діяльності, що належать до різних форм власності, самостійно здійснюючи зовнішньоекономічні операції з закордонними партнерами. Територіальні води – морські води шириною 12 морських миль (22,2 км), що прилягають до сухопутної території або внутрішніх вод держави та входять до її складу і перебувають під її суверенітетом. Територія пріоритетного розвитку – територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні та екологічні умови, незадовільний стан зайнятості населення і на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць. Товар – будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі). Товарна біржа – організація, що об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, та має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов’язаних з ним торговельних операцій. Товарна структура зовнішньої торгівлі – розподіл обсягу експорту та імпорту за основними товарними позиціями, які відображені в Єдиному митному тарифі України. Торгівля за режимом найбільшого сприяння – вид міжнародної торгівлі, яка передбачає, що держави, які домовляються, на взаємній основі надають одна одній привілеї та пільги щодо ставок мита і митних зборів, а також інших правил і механізмів здійснення зовнішньоторговельних операцій. Режим найбільшого сприяння є одним з головних принципів діяльності країн, що приєдналися до ГАТТ – Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Торгівля продукцією в рамках кооперації – спосіб реалізації продукції між суб’єктами міжнародної виробничої кооперації, яка здійснюється, як правило, за трансфертними цінами в пільговому режимі. Традиційна (проста) торгівля – торгівля між суб’єктами різних національних економік за традиційними правилами, тобто за формулою «товар – гроші» (залежно від попиту і пропозиції). Транзит товарів – переміщення товарів, вироблених за межами митної території України, через територію України без будь-якого використання цих товарів на зазначеній території. Транскордонне партнерство – організаційна форма транскордонного співробітництва, що здійснюється на основі добровільної співпраці двох або кількох територіальних громад, їх представницьких органів, місцевих органів виконавчої влади, громадських організацій, юридичних та фізичних осіб з різних сторін кордону, що діють відповідно до умов формалізованого договору (статут, рамкова угода, тощо), з метою виконання спільних проектів, програм та вирішення соціальних, доброчинних, культурних, освітніх, наукових та управлінських завдань. Транскордонне співробітництво – спільні дії, спрямовані на встановлення і поглиблення економічних, соціальних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших відносин між територіальними громадами, їх представницькими органами, місцевими органами виконавчої влади України та територіальними громадами, відповідними органами влади інших держав у межах компетенції, визначеної їх національним законодавством. Транскордонний кластер – добровільне об’єднання незалежних компаній та асоційованих інституцій та інших суб’єктів транскордонного співробітництва, які географічно зосереджені в транскордонному регіоні, співпрацюють і конкурують, спеціалізуються в різних галузях, пов’язані спільними технологіями та навичками і взаємодоповнюють одна одну для виготовлення спільного продукту чи послуги. Транскордонний промисловий парк – єдиний визначений простір з інженерно підготовленими промисловими майданчиками в рамках прикордонних територій двох або більше країн, на якому запроваджено спеціальний режим економічної діяльності для суб’єктів господарювання з метою виконання визначених регіональних і національних завдань. Спеціальний режим економічної діяльності у рамках транскордонного промислового парку передбачає застосування національного законодавства країни розміщення суб’єкта господарювання для здійснення господарської діяльності (самого виробничого процесу), а також можливість застосування переваг національних законодавств інших країн–учасниць у ході просування готової продукції до споживачів країн–учасниць. Транскордонний регіон – певна територія, яка характеризується наявністю подібних природно-географічних умов та охоплює прикордонні території двох або декількох держав, що мають спільний кордон і між якими встановилися тісні виробничі, соціально-економічні зв’язки. Транснаціональна корпорація (ТНК) – компанія (корпорація), що здійснює міжнародне співробітництво на основі прямих іноземних інвестицій та має прямий контроль над своїми зарубіжними філіями. ТНК складаються з материнського підприємства та його закордонних філіалів і мають (за класифікацією ООН) щорічний оборот не менше 100 млн. дол. США, філії – не менше ніж в 6–ти країнах світу, частку активів за кордоном – не менше 25 %. Транснаціональне співробітництво – співпраця між національними, регіональними і місцевими органами влади відповідно до транснаціональних програм та проектів. Ця форма співробітництва охоплює великі суміжні території і включає суб’єкти по крайній мірі двох держав–членів ЄС і/або країни–не членів ЄС. Угода типу «світч» або угода з передаванням фінансових зобов’язань – передача експортером своїх зобов’язань із зустрічної закупівлі третій стороні, як правило, спеціалізованій торговій фірмі. Угода типу «офсет» або джентльменська угода – угода, що не передбачає юридичного оформлення. Але, хоча угоди такого роду не містять зобов’язання експортера, яке б мало законну силу відносно зустрічної закупівлі, вони передбачають, що експортер згоден купувати товари у імпортера в невстановленій кількості. Фактор – 1) сила чи сукупність сил, які визначають процес; 2) сукупність причин (умов, ресурсів, передумов тощо), які обумовлюють розміщення та подальший розвиток будь-якого соціально-економічного об’єкта. Фінансові (номінальні, грошові) інвестиції – інвестиції, що спрямовуються в різні фінансові активи, передусім у цінні папери для придбання прав на участь у діяльності інших фірм, боргових прав тощо. Фінансові інвестиції часто ще називають портфельними. Франчайзинг – надання компанією–власником (франчайзером) незалежному бізнесмену чи компанії (франчайзі) права вести протягом певного періоду свої справи під її опікуванням, використовувати її обладнання та реалізовувати через неї свою продукцію в обмін на зобов’язання франчайзі продавати цю продукцію: · із дотриманням певних якісних характеристик; · з використанням обумовлених технологій; · за розробленою схемою; · в чітко зазначеному місці; · під певним товарним знаком. Цінні папери – документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов’язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам. Чисті інвестиції – сума нових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань за деякий період часу. ТЕЗОВИЙ ЗМІСТ ТЕОРЕТИЧНОЇ СКЛАДОВОЇ КУРСУ 1. Зовнішньоекономічні зв’язки України: поняття, форми, класифікація, фактори. Зовнішньоекономічна політика України План 1. «Зовнішньоекономічна діяльність» і «зовнішньоекономічні зв’язки»: сутність і співвідношення понять. 2. Суб’єкти та об’єкти зовнішньоекономічної діяльності. 3. Зовнішньоекономічні зв’язки: форми, класифікація за різними критеріями. 4. Зовнішньоекономічні зв’язки як історична, економічна та суспільно-географічна категорія. 5. Передумови і фактори зовнішньоекономічної діяльності України. 6. Принципи зовнішньоекономічної діяльності. 7. Зовнішньоекономічна політика: сутність, складові елементи, види, принципи та основні напрями реалізації. Поняття «зовнішньоекономічні зв’язки» зустрічається у авторів різних галузей науки, і цей термін трактується по-різному. За одним із визначень, зовнішньоекономічні зв’язки (ЗЕЗ) – це взаємообмін з іншими країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, інформацією, послугами на основі міжнародного поділу праці; співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розв’язання глобальних проблем людства; здійснення культурних, освітніх та інших громадських та особистих контактів. В результаті здійснення зовнішньоекономічних реформ, з 1987 р. в нашій країні виникло розділення раніше існуючого поняття «зовнішньоекономічні зв’язки» на дві дефініції: «зовнішньоекономічні зв’язки» і «зовнішньоекономічна діяльність». Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, основана на взаємовідносинах як на території України, так і за її межами (Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»). Співвідношення понять ЗЕЗ та ЗЕД: ЗЕЗ – це сукупність видів ЗЕД держав і суб’єктів у всіх галузях економіки, відмінною ознакою яких є переміщення між країнами продукції, послуг, ресурсів – матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних (словник–довідник «Митна справа в Україні»). ЗЕД являє собою процес реалізації ЗЕЗ, включаючи основні форми ЗЕЗ (Е. Ф. Прокушев). ЗЕЗ належать до рівня макроекономічного (міждержавного) регулювання та являють собою проекцію на національну економіку міжнародних економічних відносин. ЗЕД, як правило, здійснюється на мікрорівні – рівні підприємницьких структур (фірм, організацій, підприємств, об’єднань і т. д.) з повною самостійністю у виборі зовнішнього ринку та іноземного партнера, форм і методів роботи з урахуванням вибраної зовнішньоекономічної стратегії. За рівнями економічної діяльності всі суб’єкти ЗЕД України можна поділити на 3 рівні: І. Суб’єкти ЗЕД мікроекономічного рівня: · фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України; · юридичні особи, що зареєстровані та мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання та ін.), в т. ч. юридичні особи, майно та / або капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності; · об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність; · структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України; · спільні підприємства за участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, що зареєстровані та мають постійне місцезнаходження на території України; · інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України. ІІ. Суб’єкти ЗЕД макроекономічного рівня: 1) Україна, як держава в особі її повноважних органів у межах їх компетенції; 2) недержавні органи управління. ІІІ. Суб’єкти ЗЕД міждержавного рівня: 1) загальноекономічні міждержавні організації; 2) міжнародні неурядові економічні організації; 3) міжнародні організації з регулювання світової торгівлі; 4) міжнародні валютно-кредитні організації. Суб’єктів ЗЕД можна класифікувати і за іншими критеріями: 1) за характером власності – приватні, державні, кооперативні тощо; 2) за обсягом операцій – великі, середні, малі; 3) за належністю капіталу – національні, змішані, іноземні; 4) за правовим статусом – повні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства відкритого і закритого типу, командитні товариства тощо; 5) за сферою господарської діяльності – промислові, сільськогосподарські, торговельні, транспортні, страхові, посередницькі, туристичні та ін. Об’єктами ЗЕД можуть бути тільки такі об’єкти, що не виключені з торговельного обороту рішеннями міжнародних організацій (наприклад, заборона работоргівлі) або національного цивільного (торговельного) обороту (для конкретних суб’єктів певної держави). Усі об’єкти зовнішньоекономічної діяльності є товаром. Також використовується термін майно. Види об’єктів ЗЕЗ: товар, гроші, цінні папери, результати інтелектуальної діяльності, роботи, послуги. Під класифікацією ЗЕЗ розуміють розподіл даних зв’язків на конкретні групи з певних ознак для досягнення поставлених цілей. Класифікаційна система ЗЕЗ складається з видів і форм зв’язків. Вид ЗЕЗ – це сукупність зв’язків, яка об’єднана однією загальною ознакою. Види ЗЕЗ: 1) за напрямом товарного потоку – експортні та імпортні; 2) за структурною ознакою – зовнішньоторговельні, фінансові, виробничі, інвестиційні; 3) за функціональною ознакою – зовнішня торгівля, науково-технічне співробітництво, економічне співробітництво, кооперування; 4) за змістом, характером, предметами обміну – політичні, економічні (зовнішньоторговельні, науково-технічні, інвестиційні, кредитно-фінансові, туристичні тощо), наукові, культурні, інформаційні, військові, екологічні, релігійні, гуманітарні та ін.; 5) за часовою ознакою – тимчасові і стабільні, коротко-, середньо- та довгострокові; 6) за територіальною ознакою – з країнами Європи, з країнами Азії, з країнами Америки і т. д.; 7) за організаційною ознакою – з країнами ЄС, з країнами СНД, з країнами–нафтоекспортерами ОПЕК та ін.; 8) за рівнем розвитку країн – з розвиненими країнами, з країнами, що розвиваються; 9) за методами реалізації – виконання спільних програм, створення спільних підприємств, виконання спеціального договору; 10) за структурою зв’язків – міжфірмові зв’язки, міжгалузеві зв’язки, горизонтальні зв’язки (між однорідними підприємствами), вертикальні зв’язки (кожне підприємство робить свою роботу для виконання одного цілого), змішані зв’язки, міждержавні зв’язки; 11) за просторовим охопленням – між двома та більше організаціями, в рамках регіону, міжрегіональні, світові. 12) за кількістю суб’єктів – двосторонні та багатосторонні; 13) за кількістю об’єктів – однопредметні та багатопредметні. Форма ЗЕЗ – це спосіб існування даного виду зв’язку, зовнішній прояв сутності будь-якого конкретного зв’язку. Згідно із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» формами ЗЕД між суб’єктами ЗЕД та іноземними суб’єктами господарської діяльності в Україні є: · експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили; · надання послуг (виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та ін.); · наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація, навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі; · міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами; · кредитні та розрахункові операції, створення банківських, кредитних та страхових установ; · спільна підприємницька діяльність, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами; · підприємницька діяльність, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об’єктів власності; · організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту; · товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі; · орендні, в т. ч. лізингові, операції; · операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку; · роботи на контрактній основі фізичних осіб України та іноземних фізичних осіб як на території України, так і за її межами; · інші форми ЗЕД, не заборонені прямо і у виключній формі законами України. ЗЕЗ є історичною та економічною категорією. Як історична категорія ЗЕЗ є продуктом цивілізації. Вони виникають з появою держав і розвиваються разом з ними. Особливо потужний поштовх розвитку цих зв’язків дало розкладання феодалізму. Перехід від натурального господарства до товарно-грошових відносин викликав різкий стрибок у розвитку національних ринків окремих держав і в обміні товарами цих національних ринків, що призвело до розширення і поглиблення міжнародних зв’язків та міжнародного обміну в економічній сфері державних відносин. Як економічна категорія ЗЕЗ являють собою систему економічних відносин, що виникають при русі ресурсів всіх видів між державами й економічними суб’єктами різних держав. Ці двосторонні відносини охоплюють всі сфери економічного життя держави і передусім його виробничу, торговельну, інвестиційну та фінансову діяльність. ЗЕЗ як суспільно-географічна категорія є всестороннім просторовим аналізом розгалуженої й всеосяжної системи різноманітних потоків товарів, фінансових коштів і міжнародних послуг, що надаються. Вони утворюють широкі обміни, що одночасно йдуть між державами і регіонами світу. Все це відображає сутьність процесів спеціалізації останніх на виробництві та постачанні продукції. Географічне дослідження зовнішньоекономічних зв’язків якнайповніше може розкрити особливості інтернаціоналізації і глобалізації світової економіки. Передумови ЗЕД – це умови, без яких розвиток ЗЕД був би неможливий. Головні передумови ЗЕД: 1) бурхливий розвиток галузей суспільного виробництва; 2) поширення суспільного поділу праці; 3) можливість отримання більшої рентабельності на світогосподарському рівні; 4) інтенсифікація вивозу капіталів; 5) зменшення національних обмежень щодо руху факторів виробництва і кінцевих товарів; 6) розвиток міжнародної інфраструктури. Міжнародна інфраструктура – сукупність структурних елементів національних господарств і світових інститутів, що забезпечують реалізацію, функціонування і розвиток форм міжнародного співробітництва. В міжнародній інфраструктурі розрізняють такі складові: · виробнича (світовий транспорт, складські приміщення, інженерні споруди та пристрої, в т. ч. іригаційні системи, міжнародні інженерні комунікації та світові мережі, в т. ч. лінії електропередач, нафто- і газопроводи, теплотраси, водопровід та ін.); · соціальна (заклади охорони здоров’я, освіти, громадського харчування, культурно-побутового обслуговування, готельне господарство та ін.); · інституційна (міжнародні інститути, які здійснюють регулювання світогосподарських процесів); · валютно-фінансова та кредитна (міжнародні фінансови організації – банки, фондові біржі, страхові компанії, інвестиційні фонди тощо); · інформаційна (електронний зв’язок, який включає сферу передачі інформації без зміни її змісту і форми (телефонний, телексний, факсимільний і т. д.) та сферу передачі інформації з наданням додаткових послуг (електронна пошта, комутація протоколів і пакетів інформації та ін.)). Інформаційні технології в поєднанні з дальнім зв’язком зумовили виникнення нових послуг (послуги телематики), роль яких в організації регулювання послуг, розширенні можливостей їх надання постійно зростає. Основні фактори розвитку ЗЕД: 1) нерівномірність економічного розвитку країн і регіонів; 2) відмінності в забезпеченні ресурсами (сировинними, людськими, фінансовими); 3) характер політичних відносин; 4) особливості географічного положення; 5) особливості природних умов; 6) розвиток інтеграційних процесів; 7) різний рівень