МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА ГЕОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ Кафедра фізичної географії та картографії Ю.І. Прасул, О.В. Чуйко БЕЗПЕКА ТУРИСТИЧНИХ ПОДОРОЖЕЙ Харків 2011 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА ГЕОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ Кафедра фізичної географії та картографії Ю.І. Прасул, О.В. Чуйко БЕЗПЕКА ТУРИСТИЧНИХ ПОДОРОЖЕЙ Харків 2011 УДК 629.12.014.23 ББК 39.46 Рекомендовано до друку вченою радою геолого-географічного факультету (протокол № 8 від 25 травня 2011 р.) Рецензенти: Редіна Валентина Андріївна, директор Харківської обласної станції юних туристів, к.пед. н., заслужений працівник освіти України; Свір Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри фізичної географії та картографії ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Прасул Юлія Іванівна, Чуйко Олена Вікторівна Безпека туристичних подорожей: Навчально-методичний посібник. – Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2011. – 30 с. Безпека спортивно-туристичних подорожей є основною запорукою позитивного впливу мандрівок на фізичний, психологічний та емоційний стан людини. Зав’язування вузлів застосовують в альпінізмі, гірському і водному туризмі, спелеотуризмі та інших видах. Крім того це є спортивно-туристичним елементом прикладних видів змагань зі спортивно-туристичної техніки. Окремі з них, які найчастіше використовують під час спортивно-туристичних походів, наведені в даному методичному посібнику. Методичний посібник призначений студентам геолого-географічного факультету та факультету Міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу, які вивчають дисципліни спортивно-туристичного спрямування, учнів середніх загальноосвітніх шкіл, а також всіх, хто цікавиться даною темою. ВСТУП Техніка в’язання вузлів бере свій початок ще з незапам’ятних часів. Зав’язування вузлів на мотузці для її практичного використання з різними професійними цілями та в побуті відноситься до числа найдавніших винаходів людства. Найдавніші вузли були найдені у Фінляндії, вони належать ще до часів кам’яного віку. Про вузли відомо безліч переказів, легенд та історій. Найбільш відомою з них є антична легенда про гордіїв вузол. При археологічних розкопках неодноразово знаходили залишки стародавньої упряжі, оснащення кораблів, елементи одягу, зброї, а разом з ними – кілька десятків різних вузлів. Але серед них не знайшлося жодного, який не був би в наші часи добре відомий. Значний прогрес в технологію в'язання вузлів вніс розвиток вітрильного флоту. За його часів існувала необхідність мати вузли, що надійні в роботі, прості у технології та в яких відсутні зайві, нефункціональні елементи. Сучасні вузли, які застосовують в спортивному туризмі походять саме з морських вузлів. Зав’язування вузлів застосовують в альпінізмі, гірському і водному туризмі, спелеотуризмі та інших видах. Крім того, він є спортивно-туристичним елементом прикладних видів змагань зі спортивно-туристичної техніки. Окремі з них будуть наведені в даному методичному посібнику. Для того, щоб оволодіти навиками зав’язування вузлів необхідно йти двома паралельними шляхами: алгоритмовим (поетапного запам’ятовування порядку зав’язування вузлів на заняттях, послідовно виконуючи дії за викладачем та користуючись даними методичними вказівками) та зорової пам’яті (запам’ятовування рисунку правильно зав’язаного вузла). Техніку зав’язування вузлів слід довести до автоматизму, до моторної пам’яті. Методичний посібник з теми «Безпека спортивно-туристичних подорожей» призначений для студентів, які вивчають дисципліну «Спортивний туризм». БЕЗПЕКА СПОРТИВНО-ТУРИСТИЧНИХ ПОДОРОЖЕЙ Безаварійність – найважливіша вимога до всіх туристських походів. Щоб туризм став джерелом зміцнення здоров’я і розвитку фізичних сил, кожний турист повинен суворо дотримуватися в похідних умовах правил поведінки і техніки безпеки. Небезпека в туристичному поході може бути обумовлена багатьма факторами: несприятливі метеорологічні умови, відсутність необхідного спорядження, недостатність або відсутність продуктів харчування, неправильним подоланням природних перешкод, зустрічі з дикими тваринами і плазунами, контакт з отруйними рослинами, недостатня ступінь технічної, тактичної та фізичної підготовки керівників та учасників подорожі, погане знання маршруту, темп руху, що не відповідає підготовленості туристів, незначний досвід керівництва чи участі в походах, низька дисципліна учасників, невідповідність категорії походу досвіду учасників чи керівників тощо. Аварії та небезпечні ситуації трапляються через недосвідченість членів групи або керівника, який на недостатньому рівні організував всебічну підготовку учасників походу, не ознайомився як слід з районом подорожі, складними ділянками маршруту і не намітив способи їх подолання. Керівник групи має чітко знати правила організації і проведення самодіяльних туристських походів, методичні рекомендації щодо безпечного проходження маршруту і постійно стежити за суворим дотриманням дисципліни в туристській групі. З метою уникнення нещасних випадків на маршруті в програму навчання в туристичних секціях та клубах, на курсах підготовки інструкторів з певного виду туризму включені питання з техніки безпеки при проведенні спортивно-туристичних подорожей, питання попередження небезпеки та шляхів її усунення. До початку спортивно-туристичної подорожі керівник зобов’язаний перевірити знання, вміння і навички з техніки і тактики спортивного туризму кожного з учасників походу; отримати офіційну інформацію про санітарно-епідеміологічну ситуацію в районі подорожі; оформити необхідні маршрутні документи та повідомити місцеву контрольно-рятувальну службу чи загін про проведення подорожі, її маршрут та строки і отримати дозвіл на здійснення подорожі; провести інструктаж з техніки безпеки та ознайомити з правилами поводження на маршруті. СПОРЯДЖЕННЯ ТА ЙОГО БЕЗПЕКА Однією з умов успішного проведення подорожі є правильно підібране особисте і групове спорядження. Відсутність, непридатність навіть окремих елементів основного, страхувального чи рятувального спорядження, використання його не за призначення чи взагалі невміння їм користуватися може призвести до трагічних наслідків. Умови і характер туристичних подорожей висувають до спорядження такі вимоги: легкість, міцність, надійність, зручність у використанні. Спорядження має бути універсальним, тобто дозволяти використовувати один предмет для різних цілей та допускати взаємозамінність предметів при втраті або пошкодженні окремих з них. Все спорядження, яке використовується в спортивно-туристичних подорожах умовно поділяється на основне та спеціальне, особисте та групове (табл. 1, 2). Таблиця 1 Особисте спорядження СпорядженняКількість штук для подорожівелоси педноїпішохід-ноїгірськоїводноїлижноїРюкзак з вкладишем, що не промокає11111Спальний мішок з вкладишем11111Килимок, пендаль11111Взуття основне11111Кеди, кросівки, гумові чоботи1*1*1*1*-Панчохи хутряні, чуні----1Костюм штормовий, анорак11111Костюм тренувальний бавовняний11111Костюм шерстяний11111Куртка хутряна, пухова або з синтетичним утепленням--1*-1Костюм капроновий снігозахисний--1*-1Плащ-накидка1111-Светр шерстяний11212Брюки11111Шорти 1111-Рейтузи шерстяні----1Сорочка, ковбойка 11111Футболка22223Нижня білизна22222Шкарпетки шерстяні12-33-42-34-5Шкарпетки бавовняні, капронові22-32-32-31-2Головний убір теплий 1*1*1-2Головний убір літній1111-Каска1*-11*-Рукавиці брезентові-1*11*1Рукавиці хутряні, шерстяні----1-2Рукавички 1-1*1*1Рушник11111Хустка носова22222Миска, кружка, ложка, ніжКомпл.Компл.Компл.Компл.Компл.Клунки для посуду, одягу44444Пакети поліетиленові великі55555Щоденник, олівець1Компл.Компл.Компл.Компл.Окуляри сонцезахисні11*111Туалетні речіКомпл.Компл.Компл.Компл.Компл.Індивідуальний мед. пакет11111Маска захисна--1*-1Сірники в герметичній упаковці11111Пластиковий пакет для документів11111Льодоруб (альпеншток)--1--Репшнур --1-1Мотузок шпагату11111Карабін альпіністський --1--Пояс альпіністський--1--Хлорвінілова трубка для пиття води--1--Лижи туристські, Кріплення лижні, Палки лижні----1Рятувальний жилет---1-Накомарник 11*-1*-Бахіли--1-1Устілки запасні11212Велосипед1----* береться в залежності від конкретних умов подорожіТаблиця 2 Групове спорядження (на групу 6-8 осіб) СпорядженняКількість штук (пар) для подорожейвелоси-педноїпішохід-ноїгірськоїводноїлижноїНамет з тентом2222-Намет багатомісний типу “Зима”----1Казани від 5 л до 8 л33333Сковорідка 11111Сокира велика, у чохлі22-2-3*2Сокира маленька, у чохлі1111-Пилка, у чохлі-1*-1*1*Костровий набір (рогульки, перекладина, крючки)Компл.Компл.Компл.Компл.Компл.Рукавиці кострові11-11Ополоник11111Фляга 2-32-33-42-3-Термос---1*1-3Поліетилен великий11-11Мочалка капронова, металева22222Миючий засіб, мило господар.11111Ліхтарик з батарейками33333Запасний комплект батарейок22222Свічка 22222Сірники33333Фотоапарат 11111Бінокль -1*11*-Медична аптечка11111Окуляри сонцезахисні запасні--2-1Ремонтний набір 11111Планшет з папером, калькою, олівцем11111Карти, схеми, кроки2 комп.2 компл.2 комп.2 комп.2 комп.Компас11111Ціпок з замком1--1-Байдарка, інший плавзасіб---2-4-Мотузка основна (30-40 м)1*1*1-21*1*Мотузка додаткова (30-40 м)11111Кішки з фітілями, у чохлі--2-3*--Гачки --4-8*--Молоток скельний--1*--Примус туристський, у комплекті1*-2-3*-2-3*Склотканина (1х1 м)--1-1Грубка переносна, у чохлі----1*Ємність для палива1-3*-1-3*-1-3*Паливо (бензин, сухий спирт, кг)--2-6*-2-6*Дюралева пластина--1-2*-2-3Лопата саперна11-1-Манюня (запасна лижа)----1-2Кріплення лижні запасні----2-3Валянки (для чергових)----1-3Набір лижних мазей----компл.Пробка для розтирання мазі----2Мазь для просочення взуття--1-1Спринцівка велика ---3-4*-Гітара, пісенник1*1*1*1*1*Довідник (рослин, мінералів)11111Транспортир 11111Крокомір -1*1*--* береться в залежності від конкретних умов подорожі по узгодженню з групоюУ період підготовки до багатоденної подорожі особливо ретельно готують групове спорядження. Перед подорожжю необхідно перевірити міцність кутових складок наметів, зашити слабкі місця, зміцнити відтяжки. Підготовка спорядження включає: заточення, розвід, насадку і зачохлення сокир і пил, перевірку примусів чи грубки, опробування казанів, кріплення тросиків, виготовлення запасних гачків тощо. Розподіляється групове спорядження з урахуванням індивідуальних особливостей учасників, але кожен учасник мусить уміти вільно користуватися будь-яким предметом спорядження. Тому, хто одержує спільне спорядження для перенесення під час походу, необхідно стежити за його чистотою, переносити тільки в чохлах. Під час розташування табору цей учасник видає спорядження, але чохли зберігає в себе у рюкзаку, він же його упаковує перед виходом на маршрут. До медичної аптечки повинен мати право доступу тільки керівник групи та медичний робітник групи, а в самій аптечці знаходитися список всіх медикаментів та показань до їх застосування. ТЕХНІКА ПОДОЛАННЯ ПРИРОДНИХ ПЕРЕШКОД Найрізноманітніші перешкоди, які доводиться долати під час подорожей, можуть бути небезпечними чи дуже простими. Усе залежатиме від обраного маршруту, району подорожі, пори року й погодних умов. Часто на можливість порівняно легко пройти серйозні природні перешкоди впливає досвід учасників групи, їхній психологічний настрій і, головне, техніка пересування і подолання перешкод. Техніка туризму – це сукупність напрацьованих досвідом прийомів, способів та засобів досягнення цілей. Техніка туристського походу містить у собі ряд прийомів, які надають можливість в різних умовах місцевості і погоди раціонально і безпечно пересуватися, обирати економний крок і темп на дорогах і стежках, правильно дихати, організовувати привали, орієнтуватися на місцевості, долати природні та штучні перешкоди, проходити схили, підйоми та спуски, долати болота, піски, буреломи, скелі, осипи, куруми, льодові ділянки і водні перешкоди, здійснювати першу медичну допомогу. Удосконалення техніки туристських походів підвищує можливості кожного учасника зокрема, і всієї групи загалом. Техніка специфічна для різних видів туристських походів. Найскладніша техніка пересування й страховки в гірських подорожах, тому що рельєф на маршрутах у горах – більш складний. Техніка альпінізму і спелеологічного туризму, а також техніка проведення рятувальних робіт в умовах складної пересіченої місцевості подібна до техніки гірських туристських подорожей. Більш специфічна і часто оригінальна техніка водних подорожей, вона має свої особливості й відрізняється для відкритих водних просторів і для стрімких і могутніх водних потоків річок різного характеру. Своєрідна техніка пересування в зимових лижних подорожах, вона має свої відмінності залежно від умов місцевості, де проходить подорож. Спуски й підйоми. Схили бувають положисті – до 7-15° і круті – до 40-75°, ухил приблизно від 80 до 90° і більше (включаючи негативні) – це вже стіна. Схили розрізняються якістю підстилаючого ґрунту і рослинності: суглинні, кам’янисті, із хвойним, листяним опадом, піщані, трав’янисті, зледенілі і т.ін. Узагалі, незалежно від того, спуск чи підйом проходить група, на схилах рух сповільнюється, змінюється ритм руху. При підйомах коротшає крок, підсилюється м’язове навантаження, активніше працюють серце і легені. Більш круті підйоми треба брати рівномірно, спокійно, не збиваючи дихання, міцно ставлячи ногу на всю ступню, іноді перевіряючи ґрунт для міцності зчеплення на кожному кроці, носки взуття злегка розвертаються в сторони. Добре допомагає альпеншток, гострий штирок якого періодично впирається поруч з корпусом у схил на стрімких ухилах, а в разі падіння чи ковзання можна затриматися альпенштоком чи льодорубом. Треба завжди пам’ятати про можливі каменепади, особливо в кулуарах і пониззях, а також те, що трав’янистим схилом, особливо, якщо він мокрий, турист сковзає вниз дуже швидко, як по сніжнику. Якщо при цьому на шляху виявляться гострі камені або скельний обрив – неминучі травми чи катастрофа. При пересуванні будь-якими схилами добре, коли одяг закриває коліна і лікті. Необхідно намагатися зберігати вертикальне положення, збільшуючи геометричний кут зчеплення тіла з похилою поверхнею. Буреломи і завали в глухих лісах. Стовбури повалених дерев треба переступати, не піднімаючись на них, крім дуже об’ємних. Слабкому учаснику краще допомогти обережно перебратися, подати руку. У будь-якому лісі, а також серед чагарників необхідно пересуватися в цупкому, міцному одязі, перевірити себе і свій рюкзак на обтічність, щоб ніякі гілки чи сучки не змогли відіграти роль гачків. Щоб відтягнута пружна гілка не хльоснула того, хто йде слідом, в обличчя чи по очах, необхідно попередити його і дати змогу перехопити гілку рукою. Болота. Верхові болота проходити можна по купинах, вони зазвичай бувають пишними, укритими мохами і багульником. Верхові торф’яні болота можуть мати провали торфу, для яких найнебезпечнішим є вогонь. На торфовищах не можна палити багаття, слід намагатися загасити все, що може виявитися поблизу сухих верхових боліт. Переходячи через небезпечне низинне болото, слід послабити лямки рюкзака (якщо раптом виникне потреба швидко від нього звільнитися), звернути особливу увагу на постановку ноги, пружність ходи і балансування тіла. Іти краще по гатях, наступаючи на купини чи деревні корені, з жердиною в руці, попередньо прощупуючи місце чергового кроку. Взуття має міцно сидіти на нозі, перед переходом перешнурувати черевики міцніше. Якщо є можливість, то просуванню допоможе звірина стежка, сліди лося. Слід триматися ближче до купин і місць з густим кореневим і трав’янистим переплетінням. У разі провалу одного з учасників, треба швидко й оперативно, але без паніки (!) організувати допомогу і витягувати за допомогою підручних засобів. Тому, хто провалився, не треба робити різкий рухів, особливо у вертикальній площині, а, звільнившись від рюкзака, постаратися набути похиле і, якщо можливо, горизонтальне положення, жердину не випускати з рук – вона допоможе. Можна обережно використовувати сусідні рослини, довгі гілки, жердини, мотузку. Рухаючись групою через болото, ідуть один за одним, зберігаючи дистанцію, обережно, звіряючи кроки, але готові в будь-який момент допомогти. Піски і осипи. На піску, незалежно від того, де йдуть туристи, стопу краще ставити з додатковим продавлюванням, трохи провертаючи підошву. На гарячому, прогрітому сонцем піску підошва черевика і кросівки швидше зношується і може потріскатися чи лопнути. Під час довгих переходів по пісках багато енергії витрачається на додаткову “механіку” кроків, піски створюють віддачу і швидкість знижується. На дрібнокам’янистих осипах рух нагору по схилах також стомлює, а спуски загрожують зсувами. Осипи, що складаються з великих каменів із гострими гранями, уламків скель і валунів, у прогинах рельєфу й у кулуарах створюють можливість каменепаду. Зручніше можна пройти по каменях, які лежать міцніше у верхній частині осипу, уздовж скель, але тут камені можуть упасти зверху. Варто завжди намагатися фіксувати “живі” середні й великі камені. Пересуваючись “в лоб” чи “зигзагом”, обережно ставлять ногу ближче до схилу, не зрушуючи опору з місця. Учасникам групи треба попереджати один одного про “живі” камені, що котяться й летять. Лишайники на зовнішній поверхні каменів біля осипів – показник того, що осип за довгий час злежався і порівняно міцний. У сиру погоду (дощ, м’який сніг, туман, мряка, сирий вітер) можливість зісковзування каменів підсилюється. Морени й куруми. Морени – скупчення скельно-уламкового матеріалу і валунів, що скотилися, у зонах просування льодовиків. Куруми – кам’янисті простори валунного і кам’яного навалу, подібні до морен, але більш вирівняні. Кам’яний складник морен і курумів (валуни і уламки скель) стійкіший, спресованіший, ніж в осипах. Поверхня дуже часто вкрита мохами, лишайниками. По каменях можна уважно йти, спокійно переступаючи з одного на інший. Моренний рельєф характерний для всіх гірських територій, які зазнали впливу гірських льодовиків, а також для територій, до яких міг дійти вплив чотирьох основних етапів материкових четвертинних зледенінь. Мальовничі за формами і суворі куруми частіше зустрічаються в сибірських регіонах Росії. Для більшої безпеки і надійності руху крупнокам’янистими розсипами йдуть не поспішаючи, а, знизивши темп, зосереджують увагу на техніці кроку і міцній постановці по черзі кожної ноги. Слизькі ґрунти (лід, фірн, глетчер, добове зледеніння в горах). Перехід слизькими ділянками, та ще й з крутими схилами, на яких є нерівності, може виявитися для групи найважчим у поході. Умови переходу (якщо ділянку не можна обійти) такі: організувати повну само- і взаємостраховку, тактично вибравши шлях, заздалегідь розподілити всі можливі дії учасників і всіма доступними способами досягти якомога міцнішого зчеплення з ґрунтом. Відриконені черевики можуть утримати зачепи за нерівності каменів і навіть зледенілі скелі, але льодові ділянки, іноді зі щільним прикриттям спресованого крупчастого снігу – фірну – краще проходити в кішках. Рухатися слід спокійно, розмірено, уважно встановлюючи ногу на кожному кроці і міцно вдавлюючи зуби кішок. Самострахування льодорубом доповнюється основною мотузкою, можна на два кінці з проміжними точками закріплення (рекомендована мотузка – “динаміка”, із діаметром 10-12 мм). Рюкзак – злитий з корпусом, він неповинний заважати руху, а в небезпечних випадках його можна передати по репшнуру (допоміжні мотузки бажано використовувати з діаметром від 8 мм). У разі падіння необхідно спробувати затриматися не відразу, а зібравшись і згрупувавшись, із силою встромити льодоруб і всією масою, напруживши руки, навалитися на нього. Зовнішню страховку варто здійснювати в рукавицях. Скельні ділянки. Насправді скельні ділянки не такі надійні, як здається на перший погляд. Рухаючись по скелях, слід постійно бути напоготові – відносна надійність і мальовничість скельних стін і кам’яних нагромаджень може піднести туристам несподівані сюрпризи. Перша особливість – це “оманливі камені”: іноді міцний на вигляд відламок скелі має внутрішні тріщини, по яких при навантаженні легко відшаровується чи відламується від моноліту. Друга – гострі краї необроблених скельних перегинів і свіжих відколів. Такий край може розірвати рюкзак і одяг, спричинити поранення, здатний перерізати будь-яку мотузку. Третя особливість прихована в психологічному ставленні до скель, як непохитних і міцних