Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Факультет міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу Кафедра міжнародних економічних відносин імені Артура Голікова Кваліфікаційна магістерська робота на тему: «ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНА СФЕРА КАНАДИ: ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОСТІ СВІТОВИХ РИНКІВ» Виконала: студентка 2 курсу, групи УОз-61 спеціальності 292 «Міжнародні економічні відносини» освітньої програми «Міжнародні економічні відносини» другого (магістерського) рівня вищої освіти Шамун Рашель Каміль Керівник: к.е.н., доц. Марченко І. С. Рецензент: Харків – 2023 року 2 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Факультет міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу Кафедра міжнародних економічних відносин імені Артура Голікова Рівень вищої освіти другий (магістерський) Спеціальність 292 – «Міжнародні економічні відносини» Освітня програма «Міжнародні економічні відносини» ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри міжнародних економічних відносин імені Артура Голікова Казакова Н. А. « » 2023 року З А В Д А Н Н Я НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ СТУДЕНТУ Шамун Рашель Каміль (прізвище, ім’я, по батькові студента) 1. Тема роботи Паливно-енергетична сфера Канади: вектори розвитку в умовах нестабільності світових ринків керівник роботи Марченко Іван Сергійович, к.е.н. , (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) затверджені наказом по університету від “02” 02 2023 року № 4002-5/236 2. Строк подання студентом роботи 23.11.2023 3. Перелік питань, які потрібно розробити: узагальнити сутність, елементи та особливості функціонування паливно- енергетичної сфери країни; визначити умови та чинники зовнішнього й внутрішнього впливу на рівень розвитку паливно-енергетичної сфери країни; обґрунтувати методи дослідження особливостей розвитку паливно-енергетичної сфери країни; надати загальну характеристику сучасному стану енергетичної сфери Канади; проаналізувати динаміку та напрями паливно-енергетичного експорту Канади; виявити позиції паливно-енергетичного сектора Канади в умовах високої волотильності світового енергетичного ринку; окреслити чинники активізації та стримування сприяння якості розвитку паливно-енергетичного сектора Канади;навести перспективні шляхи розвитку паливно-енергетичного комплексу Канади в світовій енергетичній системі. 3 4. План роботи № з/п Назви етапів роботи 1 Теоретико-методична основа дослідження паливно-енергетичної сфери як стратегічної складової економіки 2 Стан та особливості розвитку паливно-енергетичного сектору економіки Канади 3 Напрями та перспективи розвитку паливно-енергетичної сфери Канади в умовах нестабільності світового енергетичного ринку 5. Дата видачі завдання 01.12.2022 Студент Рашель ШАМУН (підпис ) (прізвище та ініціали) Керівник роботи Іван МАРЧЕНКО (підпис) (прізвище та ініціали) 4 ЗМІСТ ВСТУП ..................................................................................................................... 5 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНА ОСНОВА ДОСЛІДЖЕННЯ ПАЛИВНО- ЕНЕРГЕТИЧНОЇ СФЕРИ ЯК СТРАТЕГІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ ЕКОНОМІКИ .......... 9 1.1. Сутність, елементи та особливості функціонування паливно- енергетичної сфери країни ..................................................................................... 9 1.2. Умови розвитку та чинники впливу на паливно-енергетичний сектор економіки .............................................................................................................. 17 1.3. Методичні підходи дослідження особливостей розвитку паливно- енергетичної сфери країни ................................................................................... 24 Висновки до першого розділу ...................................................................... 30 РОЗДІЛ 2. СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ КАНАДИ ........................................................................ 33 2.1. Загальна характеристика сучасного стану енергетичної сфери Канади .................................................................................................................... 33 2.2. Динаміка та напрями паливно-енергетичного експорту Канади ...... 41 2.3. Позиції паливно-енергетичного сектору Канади в умовах високої волотильності світового енергетичного ринку .................................................. 48 Висновки до другого розділу ....................................................................... 56 РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПАЛИВНО- ЕНЕРГЕТИЧНОЇ СФЕРИ КАНАДИ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОСТІ СВІТОВОГО ЕНЕРГЕТИЧНОГО РИНКУ ......................................................... 59 3.1. Чинники активізації та стримування Канади в паливно-енергетичній сфері ........................................................................................................................ 59 3.2. Перспективні шляхи розвитку паливно-енергетичного комплексу Канади в світовій енергетичній системі ............................................................. 68 Висновки до третього розділу ..................................................................... 75 ВИСНОВКИ ........................................................................................................... 76 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................. 82 5 ВСТУП Актуальність обраної теми дослідження. Паливно-енергетична сфера є ключовим компонентом економіки будь-якої країни і має величезне значення по ряду причин. Енергія відіграє важливу роль у забезпеченні національної безпеки країни. Надійні та стійкі джерела енергії важливі для забезпечення нормального функціонування всіх сфер життя: від промисловості до побутового споживання. Промисловість, транспорт, сільське господарство, освіта та багато інших секторів залежать від доступності до енергії. Стійкий т розвинений енергетичний сектор сприяє загалом економічному розвитку і створенню робочих місць в економіці країни. Енергія необхідна для забезпечення соціального благоустрою, такого як опалення в зимовий період, освітлення, роботи в медичних установах і т.д. Обмеженість в енергії може призвести до соціальних труднощів і незадоволеності населення. Інвестиції в паливно-енергетичну сферу стимулюють дослідження та розробку нових технологій, що сприяє інноваціям і зростанню науково-технічного потенціалу країни. Сьогодні, країни з великими енергетичними ресурсами можуть мати сильний вплив на світові ринки та геополітику. Контроль над енергетичними ресурсами може забезпечити важливе положення країни на світовій арені. Таким чином, паливно-енергетична сфера є неперемінним елементом економіки, який надає вплив на різні аспекти життя суспільства, починаючи від щоденних потреб громадян і закінчуючи глобальними економічними та політичними питаннями. Канада є однією з найбільших гравців в цій сфері, економіка якої виробляє, споживає та експортує велику кількість паливно-енергетичної продукції. Дослідження сучасного стану її паливно-енергетичного сектора є вкрай актуальною задачею, адже дозволяє зрозуміти сучасні особливості розвитку паливно-енергетичної сфери світової економіки на прикладі одного з її важливих суб’єктів. 6 Дослідженню паливно-енергетичного комплексу країн та значення сировинних паливно-енергетичних ресурсів в процесі економічного розвитку економік, присвячено роботи ряду провідних вчених, серед яких слід відзначити: Аджемоглу Д., Ауті Р., Кратт О.А., Когут-Ференс О.І, Михайлишин Л.І., Чигрин О.Ю., Надер Т., Робінсон Дж., Сакс Дж., Мазуренко В.П., Сапегин С.В. та інші. Метою дослідження є визначення особливостей розвитку паливно- енергетичної сфери економіки Канади під впливом сучасних умов та чинників нестабільності світового енергетичного ринку. Відповідно до визначеної мети роботи, нами сформовані та вирішені наступні наукові завдання, а саме: − узагальнити сутність, елементи та особливості функціонування паливно-енергетичної сфери країни; − визначити умови та чинники зовнішнього й внутрішнього впливу на рівень розвитку паливно-енергетичної сфери країни; − обґрунтувати методи дослідження особливостей розвитку паливно- енергетичної сфери країни; − надати загальну характеристику сучасному стану енергетичної сфери Канади; − проаналізувати динаміку та напрями паливно-енергетичного експорту Канади; − виявити позиції паливно-енергетичного сектора Канади в умовах високої волотильності світового енергетичного ринку − окреслити чинники активізації та стримування сприяння якості розвитку паливно-енергетичного сектора Канади; − навести перспективні шляхи розвитку паливно-енергетичного комплексу Канади в світовій енергетичній системі. Об’єктом дослідження є процес функціонування паливно- енергетичного сфери в економіках країн світу. 7 Виходячи з об’єкта дослідження, предметом дослідження визначено особливості паливно-енергетичної сфери Канади як важливої складової світової енергетичної системи в умовах її трансформації. Методи дослідження. Методикою дослідження стали порівняльний, системний, структурно-функціональний, графічний та економіко- статистичний аналіз, методи експертних оцінок, прогнозування та оцінки прогнозів, наукової класифікації та наукових узагальнень, такі прийоми обробки даних як узагальнення, угруповання, вибірка, порівняння тощо. Інформаційно-статистичною базою роботи послужили матеріали та дослідження вітчизняних та зарубіжних дослідницьких центрів, що займаються загальними та конкретними питаннями розвитку світової енергетики. Особливий інтерес представляли матеріали Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), довідкові та статистичні публікації Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК), Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), статистичної служби Канади та інших країни. Використані також статистичні та аналітичні матеріали, що видаються найбільшими компаніями у нафтогазовій галузі світового ПЕК – BP та ExxonMobil. Важливим джерелом отримання необхідних для дослідження статистичних та аналітичних даних щодо галузей канадського ПЕК послужили матеріали Державного бюро статистики Канади, Міністерства енергетики Канади, Міністерства економіки та торгівлі Канади. Апробація результатів роботи. Основні положення магістерської кваліфікаційної роботи були апробовані на I Міжнародній науково- теоретичній конференції “SCIENTIFIC REVIEW OF THE ACTUAL EVENTS, ACHIEVEMENTS AND PROBLEMS” (01.12.2023 р., м. Берлін, Німеччина) за результатами якої були опубліковані тези доповідей наукової конференції на тему: «Канадський нафтовий експорт в США: проблеми та перспективи». 8 Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків; містить 89 сторінок друкованого тексту, 14 рисунків, 4 таблиці. Список джерел включає 83 найменувань на 8 сторінках. 9 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНА ОСНОВА ДОСЛІДЖЕННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОЇ СФЕРИ ЯК СТРАТЕГІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ ЕКОНОМІКИ 1.1. Сутність, елементи та особливості функціонування паливно- енергетичної сфери країни Сучасний стан світової економіки дозволяє говорити про те, що паливно- енергетичні ресурси досі є одним із необхідних ресурсів як для виробничої, так і для соціальної сфери національних систем. Тривалий розвиток торговельних відносин між країнами – виробниками та країнами – споживачами енергоресурсів призвели до формування досить розвиненої системи виробничих та ринкових відносин у сфері відплатного обміну всіма видами енергоресурсів [3,c.121]. Слід зазначити, що висока залежність економічних та соціальних систем від енергоресурсів характерна для більшості розвинених країн, тоді як володіють цими ресурсами далеко не всі. У умовах збереження та розвитку природно-ресурсного потенціалу держав є одним із обов'язкових елементів державної політики практично всіх країн світу. У зв'язку з цим необхідно розглянути структуру та еволюцію розвитку світового паливно-енергетичного комплексу для виявлення структурних зрушень у світовому енергобалансі на сучасному етапі розвитку світової економіки, а також прогнозування ринкової активності та адекватної енергетичної зовнішньоторговельної політики країн [9,c.217]. Паливно-енергетична сфера економіки, або як її загально прийнято називати в економічній науці – паливно-енергетичний комплекс (ПЕК), являє собою систему видобутку природних енергетичних ресурсів, їх збагачення, перетворення на мобільні види енергії та енергоносіїв, передачі та розподілу, споживання та використання у всіх галузях національного господарства. Об'єднання таких різнорідних частин у єдиний національно-господарський 10 комплекс пояснюється їхньою технологічною єдністю, організаційними взаємозв'язками та економічною взаємозалежністю [7,c.71]. Нерозривний ланцюг видобутку – перетворення – передачі – розподілу – споживання – використання енергоресурсів визначає технологічну єдність паливно-енергетичного комплексу. Організаційно комплекс поділяється на галузі, підгалузі, об'єднання та підприємства ПЕК: ‒ видобувні: вуглевидобуток, нафтовидобуток, газовидобування, видобуток торфу та сланців, видобуток урану та інших ядерних матеріалів; ‒ перетворюючі (переробні): вуглепереробка, нафтопереробка, газопереробка, переробка торфу та сланців, електроенергетика, атомна енергетика, котельні, отримання місцевих енергоносіїв – стиснутого повітря та газів, холоду тощо; ‒ передавальні та розподільні: перевезення вугілля, торфу та сланців, нафтопроводи та інші способи транспорту нафти та нафтопродуктів, газопроводи, транспорт газових балонів, електричні мережі, включаючи високовольтні лінії електропередачі (ЛЕП) та низьковольтні розподільчі електромережі, паро- та теплопроводи, трубопроводи місцевих енергоносіїв, газобалонне господарство [15,c.381-382]. Різні галузі та складові ПЕК економічно об'єднуються на світовому енергетичному ринку за різними формами, будучи господарсько самостійними суб'єктами ринку. Водночас технологічна єдність ПЕК робить суб'єктів енергетичного ринку взаємозалежними. Значимість теоретичного дослідження світового ПЕК зростає з кожним десятиліттям. Ключовими факторами постійно зростаючого інтересу до цієї галузі є проблема ресурсозалежності країн-експортерів і країн-імпортерів паливно-енергетичних ресурсів, що зростає, зростаюча конкурентна боротьба між ключовими країнами-експортерами, висока волатильність цін на світовому ринку енергоресурсів, невизначеність цінових тенденцій і посилення впливу геополітичного фактора [1,c.31]. 11 Економічна наука виділяє низку різних підходів до вивчення світового ПЕК: 1) інституційний підхід передбачає дослідження організаційного процесу, економічного середовища бізнесу та законодавчої бази різних інститутів, що стосуються регулювання ринкових відносин у сфері ПЕК; 2) історичний підхід включає аналіз зрушень, що відбуваються у структурі ринку, методах його регулювання, ціноутворення, формах організації продажів; 3) економічний підхід використовується для вивчення формування попиту та пропозиції на ринку та впливу економічних факторів на стан ринку енергоресурсів; 4) географічний підхід має велике значення щодо формування міжнародних товаропотоків енергоресурсів, і навіть просторового розширення діяльності великих паливно-енергетичних компаній; 5) управлінський підхід фокусується на таких видах мікроекономічної діяльності, як стратегічне планування у паливно-енергетичних компаніях, ціноутворення та інші; 6) структурно-функціональний метод розглядає історичну еволюцію світового ПЕК як скоординовану взаємодію елементів, що становлять його складну структуру та виконують певні функції; 7) системний метод полягає в розгляді паливно-енергетичних ринків як саморегулююча і саморозвиваюча цілісність, що постійно взаємодіє із зовнішнім середовищем; на ньому ґрунтуються багато досліджень цінової динаміки [4,c.261-263]. Х. М. Круз і М. С. Тейлор виділяють також просторовий метод, який полягає в диференціації енергоресурсів щодо енергетичної густини палива. На думку дослідників, нові види невідновлюваних джерел енергії проходять життєвий цикл, що складається з двох етапів: різкий «постріл» і «крах». Дана модель прив'язує розмір зони експлуатації енергоресурсів та постачання енергоносіїв до щільності палива, отриманого як з відновлюваних, так і 12 невідновлюваних джерел (енергія сонця, вітру, біомаси, мінеральне паливо). При цьому робиться висновок, що найбільш характерною рисою останніх 200 років історії використання паливно-енергетичних ресурсів є різке збільшення використання енергії щільного палива, проте на етапі починається поступовий перехід до збільшення частки менш щільного палива, отриманого на основі відновлюваних джерел енергії [8,c.71]. Як показує аналіз різноманітних теоретичних підходів до вивчення стану та еволюції ПЕК, при всьому різноманітті існуючих методів дослідження з часом спостерігається тенденція до їх універсалізації, а запропоновані наукові концепції диференціюються. Рис. 1.1. Організаційно-технологічна структура формування паливно- енергетичної сфери [1,c.13] 13 Під структурою ПЕК (рис.1.1.) розуміється внутрішня будова, розташування, порядок його окремих елементів, їх питома вага у системі взаємозв'язків. Спираючись на перелічені вище підходи, можна виділити такі структурні елементи ПЕК: ‒ географічний – з погляду просторового розміщення; ‒ товарний – з погляду продуктового асортименту; ‒ система трубопроводів та постачання нафти та зрідженого природного газу танкерним флотом – з точки зору організації транспортування; ‒ організаційний (типи та структура організацій, контрактні форми та способи взаємодії господарських одиниць, типи та форми власності, тип конкурентної боротьби) – з погляду інституційної структури [2,c.301]. Подібне структурування паливно-енергетичного комплексу дозволяє розглянути його основні тенденції та еволюцію. Виділимо кілька критеріїв, з урахуванням яких проводиться періодизація етапів розвитку світового ПЕК: ‒ зростання енергоспоживання людства, пов'язане зі зростанням чисельності населення планети і, отже, з підвищенням душового енергоспоживання та енергоємності ВВП; ‒ трансформація виробничої структури ПЕК, викликана динамікою енергоспоживання, що змінюється, і що призводить до поетапної зміни домінуючого енергоресурсу; ‒ перехід від індустріального до постіндустріального суспільства, що передбачає поступове згортання енергоємних галузей; на зміну їм приходять високотехнологічні виробництва, основними ресурсами для яких служать не енергія та сировина, а знання; - зміна технологічних укладів, що визначає закономірності розвитку всього світового господарства, а отже, і світового ПЕК [13,c.63-64]. Протягом останніх 100–130 років зростання енергетичних потреб людства мало явно виражений експоненційний характер і вдвічі випереджало експоненту зростання населення. 14 Прийнято виділяти у зростанні енергетичних потреб людства два 50-річні цикли. Перший почався в 1880-х рр. (з появою можливості оцінки енергоспоживання на базі досить розрізненої, але регулярної статистики) і закінчився приблизно десятирічною стабілізацією світового споживання енергії у 1930-ті роки через Велику депресію та Другу світову війну. Другий цикл розпочався післявоєнним відновленням наприкінці 1940-х років. Він дав ще більш бурхливий зліт енергоспоживання і завершився наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років. Однією з причин його закінчення стала глибока криза більшості країн планової економіки, яких до цього доводилася чверть світового витрати енергії [14,c.88]. Але існують і більш фундаментальні причини, що проявилися в припиненні зростання середньої світової витрати енергії на душу населення. Так, за перші три чверті ХХ ст. середньодушове енергоспоживання у світі збільшилося майже вчетверо (з 0,8 до 2,3 т), а з другої половини 1970-х років. до початку ХХІ ст. коливалося без явно виражених тенденцій у діапазоні 2,3- 2,35 т у. т. на людину на рік [6,c.123]. Зміни динаміки енергоспоживання супроводжуються серйозними трансформаціями всієї виробничої структури ПЕК. Втрата лідируючих позицій вугілля була пов'язана з обмеженістю його ресурсів. Визначальною стала властива нафті, що прийшов йому на зміну, і потім газу висока концентрація потоку їх видобутку, що забезпечила необхідні темпи подальшого зростання енергоспоживання. Епоха нафти дала поштовх інтенсивному розвитку економіки, що вимагало збільшення виробництва та споживання викопного палива. Зауважимо, що нафтопродукти застосовуються не лише у виробництві палива, а й абсолютно всіх ключових товарів масового споживання, які увійшли до життя сучасної людини. Пластмаса, будматеріали, метал, мобільна техніка, комп'ютери, одяг, тканини, меблі, косметика і навіть добрива та ліки – все це вимагає у своїх циклах виробництва присутності нафти та нафтопродуктів [5,c.35]. 15 Нафта стала домінуючим ресурсом світової енергетики другого етапу її розвитку (1930–1970 рр.), витісняючи вугілля. Якщо її ціни до кризи 1970-х рр. змінювалися у діапазоні 10–20 доларів за барель, то наступному етапі (1970–1986 рр.) верхня межа цін піднялася п'ятиразово, а усереднене значення – втричі, до 50 доларів за барель. Наразі з надр Землі вилучено до 20% потенційних запасів нафти та 10% запасів газу, що не дозволяє говорити про їхнє вичерпання. Проте максимум частки нафти у виробництві енергоресурсів уже пройдено, а щодо газу це очікується у перші десятиліття ХХI ст. В перспективі неминуче їхнє заміщення новими енергоресурсами [10,c.30]. Водночас більш ніж сторічний процес освоєння нових енергоресурсів без повного витіснення старих та перехід до постіндустріального суспільства закономірно привели наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. до нової тенденції – диверсифікації виробництва та споживання енергії. Колишнє домінування одного-двох ресурсів змінилося більш рівномірним використанням всіх освоєних видів палива та енергії [36]. Тенденція до диверсифікації виявилася у ХХІ ст. найбільш виразно в енергетиці розвинутих країн, особливо США та Канади. За останні 40 років тут практично вирівнялися частки виробництва основних видів органічного палива: нафти, газу та вугілля. Водночас, хоч і на набагато нижчому рівні, зрівнялися частки виробництва відновлюваних ресурсів: гідроенергії, біомаси (включаючи дрова та відходи) та нових способів використання таких традиційних ресурсів, як вітер та сонце. Важливо також, що сукупність відновлюваних джерел енергії досягла частки атомної енергії та в сумі з нею впритул наблизилася до частки кожного з основних видів палива [25]. Зазначається, що за останні 150 років енергетика світу зросла у 35 разів та пройшла три етапи розвитку. При цьому відзначається послідовне зменшення тривалості етапів (70, 50 і 30 років), подвоєння ціни палива та уповільнення зростання енергоспоживання (у 4,8; 4,2 та 1,6 рази), а наприкінці кожного етапу спостерігається кризовий спад попиту на енергію. Велика 16 ймовірність настання наступного (четвертого) етапу розвитку світової енергетики, що характеризується помірним зростанням енергоспоживання, оскільки поточне уповільнення глобального енергоспоживання може сигналізувати про те, що світова енергетика знаходиться у черговій перехідній точці [16]. Вочевидь, що світова енергетика повторює самі закономірності, як і світова економіка, розвивається від укладу до укладу. Закономірності зміни у довгостроковому період цін та обсягів споживання енергії свідчать про циклічний характер зміни цих показників. Ще одним важливим фактором, що впливає на розвиток світового ПЕК, є енергетичні прориви. Саме нові енергоносії та енергетичні технології склали основу всіх минулих індустріальних революцій. А роль енергетичних інновацій є визначальною у розвитку як світової енергетики, а й у значною мірою всієї цивілізації [24]. У цьому історії розвитку енергетичних технологій слід розділяти поняття «технологічна революція» і «технологічний прорив». Технологічна революція є комплексом нових технологій, який дозволяє освоювати новий, зазвичай більш концентрований вид первинної енергії з кратним розширенням ресурсної бази енергетики. Вона видає кінцеву енергію набагато вищої цінності, радикально покращуючи виробництво та побут з різким підвищенням ефективності праці, а також породжує нові енергетичні та пов'язані з ними ринки [32]. На відміну від революцій, технологічні прориви сприяють значному розширенню економічно привабливої ресурсної бази або підвищенню ККД використовуваних технологій, що призводить до кардинальних змін кон'юнктури ринків уже існуючих енергоносіїв. Але вони забезпечують неповний набір названих компонентів і, як правило, мають набагато менші суспільні наслідки. 17 1.2. Умови розвитку та чинники впливу на паливно-енергетичний сектор економіки Паливно-енергетичний комплекс – один із вагомих секторів економіки країни, її регіонів. Тут створюється велика частка валової продукції, зосереджено велику питому вагу основних виробничих фондів, зайнято велику кількість працездатного населення. На підтримку та розвиток виробничого потенціалу комплексу щорічно освоювалося та використовувалась велика кількість капітальних вкладень [26]. На розвиток паливно-енергетичного комплексу впливає багато чинників. І насамперед масштаби та темпи розвитку продуктивних сил, особливо енергетичних виробництв. Водночас паливно-енергетичний комплекс суттєво впливає на формування та розвиток усіх галузей народного господарства та його головних складових – промисловості, сільського господарства, транспорту та зв'язку, будівництва, комунального господарства. Чинники формують його та визначають раціональність структури паливно-енергетичного комплексу, що впливають на його ефективність діляться на види: − економічні, до них відносяться - інфляція, дотації та субсидії, ціни на засоби виробництва; організаційні – розміри компанії, організаційно-правова форма, організація системи управління (залучення інноваційних рішень), організація бухгалтерського обліку, стимулювання розвитку експортних та імпортозамінних виробництв у районах, що мають для цього найбільш сприятливі умови, формування спеціальних економічних зон, а також технополісів як регіональних центрів впровадження досягнення вітчизняної та світової науки, прискорення економічного та соціального прогресу; − техніко-технологічні – технологія виробництва, нові джерела енергії, нові способи видобутку корисних копалин, інфраструктурних систем (транспорту, зв'язку, інформатики), які забезпечують та стимулюють регіональні структурні зрушення на ефективність економіки; 18 − природні – кліматичні умови, територіальна схильність земельних та водних ділянок для видобутку та виробництва мінерально-сировинних ресурсів для ПЕК [34;40]. У розгляді паливно-енергетичного комплексу ми будемо виходити з того, що на сьогоднішній день є однією з основних складових сучасного світового господарства. Більше того, «нині майже 90% світової енергії забезпечує органічне паливо». В умовах дедалі більшого споживання енергоресурсів західна теоретична економічна думка виробила три фактори/критерії подальшого ефективного розвитку світової енергетики. Ця теорія отримала назву «Три «А»» за першими літерами визначальних її слів – Accessibility (доступ до ресурсів), Availability (надійність), Acceptability (екологічна прийнятність). При цьому, як зазначають західні фахівці, «найімовірніше, що нафта залишається головним енергоносієм у світовому енергобалансі, темпи приросту її споживання збережуться на найближчі 20 років на рівні 1,9%, тому до 2030 р. видобуток нафти складе 5,75 млрд. т. проти 3,8 млрд. т. в даний час» [42]. В результаті ситуація на світовому енергетичному ринку характеризується такими ключовими факторами: − на сьогоднішній день нафта виступає енергоносієм загальносвітового, природній газ — переважно регіонального, вугілля — локального значення; − спостерігається різке зростання споживання вуглеводнів, які в найближчому майбутньому не будуть замінені альтернативними джерелами енергії; − економічне зростання азіатських країн, що розвиваються, призводять до зростання їх потреби в енергоресурсах; − рівень забезпеченості світової економіки природними запасами нафти та газу знижується [25]. Слід зазначити, що раціональне управління нафтовими та газовими доходами має на увазі накопичення заощаджень у формі фінансових активів. Це дозволить уникнути надмірно швидкого зростання державних витрат та 19 зниження конкурентоспроможності секторів економіки, не пов'язаних із видобутком нафти. На жаль, сьогодні є численні емпіричні свідчення, що в країнах, що орієнтуються виключно на нафтовидобуток, економіка зростає вкрай повільно, у них погано розвинені промисловість та «людський капітал», спостерігається низький рівень продуктивності. Важливим чинником, який пояснює подібну ситуацію, - це велика кількість «легких грошей» від видобутку нафти, що створює можливості для їх неефективного витрачання. Тому сьогодні країни стоять перед складним вибором між швидкістю зростання нафтових доходів та темпами зниження рівня життя населення в майбутньому [28]. Загалом, при аналізі паливно-енергетичного комплексу країни, а також його міжнародних зв'язків у цій сфері, слід враховувати низку факторів, що мають вкрай важливе методологічне значення, і без урахування яких неможливо побудувати об'єктивну картину. Серед них слід виділити такі: - процес глобалізації світової економіки; - постійне зростання енергоспоживання у світі; - швидке зростання населення Землі; - активне зростання енергоспоживання в країнах, що розвиваються, при його зниженні в перспективі в розвинених країнах за рахунок підвищення ефективності використання енергії; - поступовий розвиток технологій видобутку нетрадиційних ресурсів вуглеводнів; - нестабільність цін на енергоносії; - зростаючі екологічні вимоги до використання енергоносіїв [37]. В даний час енергетика продовжує відігравати істотну роль в індустріальних і постіндустріальних суспільствах, а володіння та контроль над енергетичними ресурсами стають все більш значущими. Благополуччя будь- якої країни світу залежить від рівня енергетичної безпеки, ключовим критерієм оцінки якої є здатність національного паливно-енергетичного 20 комплексу задовольнити потреби населення та галузей економіки в паливі та енергії [22]. Сьогодні енергетика є комплексною сферою співробітництва, що в основному охоплює одночасно економічну, торгову, науково-технічну, соціальну, екологічну сфери та сферу безпеки держав. На нинішньому етапі свого розвитку світовий енергетичний ринок стикається з низкою проблем, найважливішими з яких є: a) високі та нестійкі ціни на нафту; b) зростаюча залежність багатьох країн від імпорту енергоресурсів; c) виснаження найбільших родовищ вуглеводневої сировини та закритість інформації щодо запасів вуглеводнів; d) недостатність інвестиційних ресурсів, що спрямовуються на освоєння нових родовищ та розвиток інфраструктури; e) політична нестабільність у низці добувних регіонів, насамперед Близькому Сході; f) вразливість інфраструктури перед природними та техногенними катаклізмами [17]. У таких випадках, як міжнародний ринок нафти, де ціни можуть коригуватись залежно від змін попиту та пропозиції, ризик фізичної недоступності обмежується екстремальними подіями. Проблеми безпеки поставок пов'язані насамперед з економічними збитками, викликаними різким стрибком цін. Одним із найбільш актуальних напрямів - це міжнародне співробітництво країн у сфері енергетики, оскільки енергетична безпека стає одним із ключових завдань будь-якої держави [19]. При розгляді передумов та умов формування міжнародного економічного співробітництва в енергетичному секторі, Х.Мілнер, розробив кілька гіпотез про умови, за яких співпраця між державами стає найбільш вірогідною. Мілнер виділяє та аналізує шість таких гіпотез: 21 - гіпотеза взаємності, основним змістом якої є очікування державами вигод від співробітництва та побоювання втрат, і навіть покарань у разі ухилення від співпраці; - гіпотеза про кількість акторів, з погляду якої перспективи співробітництва зростають із зменшенням кількості взаємодіючих держав; - гіпотеза ітерації, з позицій якої є можливості вступу держав на шлях співробітництва пов'язані з тривалістю їх взаємодії; - гіпотеза про міжнародні режими, або про норми, принципи та процедури прийняття рішень, сукупність яких є центрами міждержавного співробітництва; - гіпотеза епістемічних угруповань, тобто співробітництва професійних експертів, які розділяють загальне розуміння проблеми та шляхи її вирішення; - гіпотеза асиметрії сили, яка має схожість з так званою гегемоністською теорією стабільності - співпраця більш імовірна, якщо в наявності є сильна та зацікавлена держава (гегемон) [38]. Ми визначимо такі передумови інтенсифікації міжнародного співробітництва в галузі енергетики: а) Наявність необхідних ресурсів і можливість виробляти певний товар чи ресурс. Протягом багатьох років відкритість та глобалізація економік обґрунтовувалась парадигмою економічного зростання за рахунок експорту. Останні десятиліття країни, що розвиваються, демонструють високий економічний ріст, який багато в чому обумовлений наявністю природні ресурси. Стратегія експортно-сировинної орієнтації економік загалом призвела до успіху при формуванні багатьох економік країн, що розвиваються, при цьому найбільш високі показники демонстрували країни, багаті природними ресурсами, зокрема, нафти і природного газу. Зростання попиту на енергетику і високі ціни на ці ресурси акумулювали підвищення ролі нафтових країн у світогосподарських зв'язках [30]. б) Загальний економічний потенціал та рівень продуктивності праці. 22 Темпи зростання економік були досить високими завдяки розвитку паливно-енергетичного сектора, основними галузями якого є видобуток, переробка, експорт та використання нафти та газу. Стратегія експортно- сировинної орієнтації загалом призвела до успіху у розвитку багатьох економік країн, що розвиваються. Основне зростання експортно-сировинних економік зафіксовано у 2000-2008 роках. Зазначимо, що наступний період характеризувався коливанням цін на нафту і нафтопродукти: спочатку ціни досягли максимальних значень, а потім було різке падіння, що призвело до скорочення показника ВВП. Однак падіння попиту на світових сировинних ринках викликало затяжну рецесію в розвинених країнах, а саме зростання безробіття та уповільнення темпів зростання ВВП, і показало, що економіка країн, що розвиваються, високою мірою залежить від світових цін на сировинні товари та обсягів попиту [41]. в) Наявність попиту. Зі зростанням населення у світі, а також зі збільшенням частки міського населення, зростатиме і споживання енергії. Очікується, що до 2030 року чисельність міського споживчого класу зросте на 1 млрд осіб, а загальний середній клас становитиме понад 50% загального населення земної кулі. Основне зростання буде надходити з тих, що розвиваються країн Азії. Урбанізація та зростання споживчого класу в країнах, що розвиваються, у свою чергу, сприяють розширенню попиту на нерухомість, інфраструктуру, автомобілі, високотехнологічні товари і, як наслідок, на енергетичні ресурси. Джерелом економічного зростання стає зовнішній попит на продукцію паливно-енергетичного комплексу. За даними ОПЕК, світовий попит на нафту зріс майже на 30% період 1990-2020 років. Помітно збільшилася частка Азії та Тихоокеанського регіону: якщо в 1990 році попит майже дорівнює обсягу попиту в Західній Європі, то до 2020 року показник зріс більш ніж у 2 рази і досяг 30 тис. барелів на добу. Такий стрибок пов'язаний насамперед з підвищенням ролі КНР у міжнародному виробництві та експорті. Майже 23 чверть попиту становить регіон Північної Америки. Також ми можемо спостерігати стабільне збільшення попиту на нафту в таких регіонах як Латинська Америка, Середній Схід та Африка. Європейський регіон, навпаки, має знижувальний тренд [27]. г) Передумови розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва: - політичний курс та політична воля - різні фактори законодавчого та державного характеру, які можуть впливати на участь країни у міжнародних угодах. До них можна віднести: характер та тип державного устрою, режим; політичні інститути, партії, організації, рухи; соціально-економічну спрямованість політики правлячої партії; відносини між діловими колами та урядом; військові дії у зоні міжнаціональних конфліктів; політику уряду та місцевих органів влади в області економіки та енергетичного співробітництва; зміни у податковому законодавстві; елементи державної політики у галузі виробництва; патентне, антимонопольне законодавство; законодавство про охорону довкілля; відносини уряду з іноземними державами та інші [31]; - фактори, зумовлені розвитком інформаційно-комунікаційних технологій. Одним із найважливіших факторів активізації видобутку енергоресурсів є розвиток технологій та комунікацій. Стрімкий прогрес у галузі інформаційних технологій, створення нових технологій видобутку нафти та газу, буріння свердловин, можливість створювати коридори, використовуючи газо- та нафтопроводи, дозволяє зробити більш доступним: а) просування інноваційних розробок; в) пошук партнерів щодо НДДКР і розробок нових родовищ; наявність кваліфікованих робітників, технологій та високого рівня продуктивності праці для тих чи інших галузей тощо [29]; - територіальна близькість, особливо за наявності спільних кордонів чи морський зв'язок, а також географічна близькість країн-партнерів. Крім того, географічні фактори включають клімат, рельєф, природні ресурси, екологічні умови та інші; 24 - фактори, пов'язані з вирішенням глобальних проблем, з якими стикається людство, вимагають акумулювання матеріальних та фінансових ресурсів не лише окремих країн, а й їхніх спільнот [35;43]. Таким чином, сьогодні на паливно-енергетичну сферу можуть впливати величезна кількість чинників через особливе її місце в світовій економіці та стратегічне значення в напрямках економічного розвитку. 1.3. Методичні підходи дослідження особливостей розвитку паливно-енергетичної сфери країни Як відомо, теорія світової економіки має власні гіпотези, аксіоми та проблематику. Її гіпотези спираються на особливості світового економічного устрою у різних зонах світу, у яких відбувається виробництво, розподіл світового виробництва та глобальний обмін товарів, послуг та інших результатів людської діяльності. Безумовно, паливно-енергетичний комплекс не є в даному випадку винятком. Більше того, враховуючи важливість його впливу на світову політику, ми можемо говорити про те, що паливно- енергетичний комплекс на сьогоднішній день є одним із найактуальніших об'єктів економічного аналізу. У розгляді паливно-енергетичного комплексу ми будемо виходити з того, що на сьогоднішній день є однією з основних складових сучасного світового господарства. Більше того, зараз майже 90% світової енергії забезпечує органічне паливо. В умовах дедалі більшого споживання енергоресурсів західна теоретична економічна думка виробила три фактори/критерії подальшого ефективного розвитку світової енергетики. Ця теорія отримала назву «Три «А»» за першими буквами визначальних її слів – Accessibility (доступ до ресурсів), Availability (надійність), Acceptability (екологічна) прийнятність). При цьому, як зазначають західні фахівці, найімовірніше, що нафта залишається головним енергоносієм у світовому енергобалансі, темпи приросту її споживання збережуться на найближчі 20 років на рівні 1,9% [42]. 25 Саме з цих факторів і слід виходити, проводячи аналіз паливно- енергетичного сектора тієї чи іншої держави. З них слід виходити і під час аналізу ПЕК Канади, враховуючи той факт, що своїми вражаючими економічними успіхами Канада цілком зобов'язана потенціалу нафтогазового комплексу, що базується на значних запасах вуглеводнів. У більшості країн світу від стану паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), особливо в технологічному секторі, залежить національна безпека у політичному, економічному та соціальному аспектах, цим визначається особливе ставлення урядів багатьох країн до забезпечення глобальної енергетичної безпеки. В результаті, одним з важливих методів дослідження виступає метод порівняльного аналізу, який дозволяє встановити паливно-енергетичний потенціал країни та спрогнозувати його майбутнє. Принцип раціональності є одним із найважливіших у сучасних економічних умовах і лежить у більшості неоліберальних економічних теорій. Так, М. Фрідман писав про те, що саме інструментальна раціональність стосується «нашої здатності ефективно зважувати чи співвідносити цілі та засоби, щоб максимізувати шанси на успіх у досягненні наперед заданих цілей». Слід зазначити, що раціональне управління нафтовими доходами має на увазі накопичення заощаджень у формі фінансових активів. Це дозволить уникнути надмірно швидкого зростання державних витрат та зниження конкурентоспроможності секторів економіки, не пов'язаних із видобутком нафти. На жаль, сьогодні є численні емпіричні свідчення, що в країнах, що орієнтуються виключно на нафтовидобуток, економіка зростає вкрай повільно, в них погано розвинені промисловість та «людський капітал», спостерігається низький рівень продуктивності. Важливим фактором, який пояснює подібну ситуацію, - це достаток «легких грошей» від видобутку нафти, що створює можливості для них неефективного витрачання. Тому сьогодні країни стоять перед складним вибором між швидкістю зростання 26 нафтових доходів та темпами зниження рівня життя населення у майбутньому [11,c.34]. У роботі нами використовується і метод економічного прогнозування, який дозволяє виходячи з актуальної ситуації, враховуючи світові економічні тенденції зробити висновок щодо подальшого розвитку паливно- енергетичного комплексу. До базових методичних принципів структурного прогнозування відносяться: поділ прогнозу та цільового бачення майбутнього стану ПЕК; врахування можливих зрушень у часі процесу досягнення стратегічних орієнтирів розвитку енергетичного сектора; наскрізна поетапна траєкторія досягнення бажаного майбутнього ПЕК; уточнення та деталізація стратегічних орієнтирів розвитку ПЕК через випереджальний моніторинг їх досягнення. Саме за допомогою методу прогнозування можна досягти результатів щодо подальшого сталого розвитку ПЕК країни. У цій ситуації слід враховувати той важливий факт, що в даний час 100% загального обсягу споживання енергії в країні забезпечується за рахунок внутрішнього виробництва, заснованого переважно на використанні власних запасів, а саме нафти та природного газу. Таким чином, у даному аспекті, безумовно, спостерігається певний фактор ризику, пов'язаний із недооцінкою потенційних небезпек та опорою на нинішні «нафтові та газові гроші» [21]. З допомогою лінійної лінії-тренду типу y=kx+b, можна прогнозування обсягів зростання ВВП, загального експорту та вуглеводної сировини. Метою прогнозу з використанням тренд-аналізу є побудування в системі координат прямої, яка б якомога точніше демонструвала достовірні дані. Своєчасне і правильне використання прогнозу дозволяє: по-перше, продавати товар за найприйнятнішими цінами; по-друге, маневрувати ресурсами, використовувати їх у найвигідніших напрямах; по-третє, вживати оперативних заходів з розширення (скорочення) виробництва у разі очікуваного значного поліпшення (погіршення) кон'юнктури; по-четверте, 27 оперативною мірою маневрувати важелями державного впливу на паливно- енергетичний ринок з метою підтримки національного виробника. Для середньострокового кон'юнктурного прогнозу необхідно враховувати всю ланку чинників - від тимчасових і випадкових до циклічних і нециклічних. При цьому, як вказують С.Беррі, Дж.Левінсон, А.Пейкс, основна увага має надаватися трьом найважливішими індикаторам кон’юнктури: попиту, пропозиції і ціні, що дозволяє проаналізувати ринок товару (в даному випадку – нафти) комплексно [20]. У багатьох задачах потрібно встановити та оцінити залежність деякого економічного показника від одного чи кількох інших показників. Очевидно, будь-які економічні показники, зазвичай, перебувають під впливом випадкових факторів, а тому з математичної точки зору інтерпретуються як випадкові величини. Для вирішення подібних задач використовуються методи кореляційного та регресійного аналізу, які належать до статистичних методів аналізу. Вибірковий коефіцієнт кореляції r визначається як: (1.1) [2,c.71] В нашому випадку, є доречно рахувати корреляційну залежність від експорту нафти та гази з ВВП країн нафто- чи газоекспортерів. Аналіз світової практики управління ПЕК виявив тенденцію створення регіональних енергетичних систем, просторів, кластерів. Такі освіти дозволяють цільовим чином розвивати ПЕК регіону за рахунок синергетичного ефекту від об'єднаних зусиль заінтересованих груп. Таким чином, при аналізі регіонального паливно-енергетичного комплексу є вкрай важливим виявлення тих регіональних політико-економічних альянсів, які складаються на основі ПЕК і можуть бути прикладом позитивної динаміки його розвитку [21]. 28 З метою прогнозування розвитку енергетичних систем територій зазвичай як основного використовується балансовий метод. Його цінність полягає у можливості пов'язування майбутніх потреб території у різних видах ресурсів з можливостями виробництва та постачання цих ресурсів. Баланси можна застосовувати виявлення диспропорцій у поточному періоді, розкриття невикористаних резервів і обґрунтування необхідності розширення ресурсної бази. Балансовий метод успішно застосовується під час планування процесів розвитку енергетичної галузі, зокрема у складі документів територіального планування. Багато авторів розглядаючи проблеми розвитку регіональних паливно- енергетичних комплексів успішно використовують метод паливно- енергетичного балансу регіону, хоча відкритість та пов'язаність регіональних енергосистем накладає певні обмеження застосування цього методу [45]. Значні запаси нафти і є для країну важливим актором формування геоекономічних і геополітичних змін у сфері енергетики. Таким чином, метод геоекономічного аналізу є украй важливим при розгляді перспектив розвитку ПЕК країни. Однією з найважливіших вимог геоекономічного підходу є визнання багатоваріантності світового розвитку. Згідно з цим методом, по-перше, кожну з національних економік слід розглядати з позиції цілого (світового господарства), як частину цілого, що існує поряд і у зв'язку з іншими частинами. Це означає, що аналіз економічного розвитку окремої країни поза аналізом структури глобальної системи, інтересів та діяльності її суб'єктів буде неповним та недостовірним. По-друге, геоекономічний підхід визнає як взаємозв'язок різних аспектів, їх взаємовплив, а й можливість зміни змісту об'єкта, що вивчається [49]. Крім цього, при геоекономічному аналізі використовуються як об'єктивні, і суб'єктивні чинники. Перша група факторів доповнює та уточнює рішення, що приймаються на офіційному рівні, а прогнози змін у світовій 29 економіці є важливою інформаційною базою для цілей діяльності різних суб'єктів національної, регіональної та світової економіки [53]. Говорячи про методологію в контексті обраної нами теми дослідження, необхідно сказати і про метод геополітичного економічного аналізу. Використання цього методу вкрай важливе з урахуванням дедалі більшого зв'язку національних економік зі світовими геополітичними процесами в умовах глобалізації. Даний метод багато в чому сполучається з геоекономічним методом, хоча має свої особливості. Головною особливістю є фіксування значної ролі політичного чинника під час аналізу світових економічних процесів. Геополітика та економіка тісно пов'язані: геополітичне становище держави впливає на економічні можливості та ступінь геополітичного ризику корпорацій, а рівень технологічного розвитку корпорацій впливає на геополітичне становище держави; різні галузі економіки різною мірою впливають на геополітичне становище держави; галузі національної економіки повинні розглядатися не тільки з точки зору їх впливу на ВВП держави, а й їхнього впливу на геополітичне становище та стійкість держави [62]. При проведенні дослідження активно використовувався системно- структурний метод, який полягає у вивчення цілого та його різних частин як взаємозалежної системи. Як відомо, кожна система має свою будову, певну структуру та функції. При цьому система в цілому має властивості, якісно відмінні від властивостей окремих складових її елементів. Використання цього методу передбачалося у контексті проведеного дослідження двох різних аспектів. З одного боку, як система розглядалася сучасна економіка, в якій паливно-енергетичний комплекс є одним із найважливіших системних елементів. Більше того, саме його видається розглядати як системотворчий. З іншого сторони, сама економіка повинна розглядатися як одного з елементів світової економіки [63]. Тільки в цьому випадку, на наш погляд, можливий об'єктивний економічний аналіз актуального стану та можливих перспектив 30 паливно-енергетичного комплексу. Саме ця методологічна основа розуміється нами як ключовий і вихідний фактор при проведенні дослідження. Висновки до першого розділу 1. Тривалий розвиток торговельних відносин між країнами – виробниками та країнами – споживачами енергоресурсів призвели до формування досить розвиненої системи виробничих та ринкових відносин у сфері відплатного обміну всіма видами енергоресурсів. Паливно-енергетична сфера економіки, або як її загально прийнято називати в економічній науці – паливно-енергетичний комплекс (ПЕК), являє собою систему видобутку природних енергетичних ресурсів, їх збагачення, перетворення на мобільні види енергії та енергоносіїв, передачі та розподілу, споживання та використання у всіх галузях національного господарства. Об'єднання таких різнорідних частин у єдиний національно-господарський комплекс пояснюється їхньою технологічною єдністю, організаційними взаємозв'язками та економічною взаємозалежністю. Різні галузі та складові ПЕК економічно об'єднуються на світовому енергетичному ринку за різними формами, будучи господарсько самостійними суб'єктами ринку. Водночас технологічна єдність ПЕК робить суб'єктів енергетичного ринку взаємозалежними. Значимість теоретичного дослідження світового ПЕК зростає з кожним десятиліттям. Ключовими факторами постійно зростаючого інтересу до цієї галузі є проблема ресурсозалежності країн-експортерів і країн-імпортерів паливно-енергетичних ресурсів, що зростає, зростаюча конкурентна боротьба між ключовими країнами-експортерами, висока волатильність цін на світовому ринку енергоресурсів, невизначеність цінових тенденцій і посилення впливу геополітичного фактора. 2. На розвиток паливно-енергетичного комплексу впливає багато чинників. І насамперед масштаби та темпи розвитку продуктивних сил, особливо енергетичних виробництв. Водночас паливно-енергетичний 31 комплекс суттєво впливає на формування та розвиток усіх галузей народного господарства та його головних складових – промисловості, сільського господарства, транспорту та зв'язку, будівництва, комунального господарства. Чинники формують його та визначають раціональність структури паливно-енергетичного комплексу, що впливають на його ефективність діляться на види: економічні (інфляція, дотації та субсидії, ціни на засоби виробництва); організаційні (розміри компанії, організаційно-правова форма, організація системи управління (залучення інноваційних рішень), організація бухгалтерського обліку, стимулювання розвитку експортних та імпортозамінних виробництв у районах, що мають для цього найбільш сприятливі умови, формування спеціальних економічних зон, а також технополісів як регіональних центрів впровадження досягнення вітчизняної та світової науки, прискорення економічного та соціального прогресу); технологічні (технологія виробництва, нові джерела енергії, нові способи видобутку корисних копалин, інфраструктурних систем (транспорту, зв'язку, інформатики), які забезпечують та стимулюють регіональні структурні зрушення на ефективність економіки); природні – кліматичні умови (територіальна схильність земельних та водних ділянок для видобутку та виробництва мінерально-сировинних ресурсів для ПЕК). 3. Теорія світової економіки має власні гіпотези, аксіоми та проблематику. Її гіпотези спираються на особливості світового економічного устрою у різних зонах світу, у яких відбувається виробництво, розподіл світового виробництва та глобальний обмін товарів, послуг та інших результатів людської діяльності. Безумовно, паливно-енергетичний комплекс не є в даному випадку винятком. Більше того, враховуючи важливість його впливу на світову політику, ми можемо говорити про те, що паливно- енергетичний комплекс на сьогоднішній день є одним із найактуальніших об'єктів економічного аналізу. При проведенні дослідження активно використовувався системно- структурний метод, який полягає у вивчення цілого та його різних частин як 32 взаємозалежної системи. Як відомо, кожна система має свою будову, певну структуру та функції. При цьому система в цілому має властивості, якісно відмінні від властивостей окремих складових її елементів. Використання цього методу передбачалося у контексті проведеного дослідження двох різних аспектів. З одного боку, як система розглядалася сучасна економіка, в якій паливно-енергетичний комплекс є одним із найважливіших системних елементів. Більше того, саме його видається розглядати як системотворчий. З іншого сторони, сама економіка повинна розглядатися як одного з елементів світової економіки. Тільки в цьому випадку, на наш погляд, можливий об'єктивний економічний аналіз актуального стану та можливих перспектив паливно-енергетичного комплексу. Саме ця методологічна основа розуміється нами як ключовий і вихідний фактор при проведенні дослідження. 33 РОЗДІЛ 2. СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПАЛИВНО- ЕНЕРГЕТИЧНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ КАНАДИ 2.1. Загальна характеристика сучасного стану енергетичної сфери Канади Сьогодні, Канада – один із великих гравців світового енергетичного ринку. Канада займає четверте місце за обсягами видобутку природного газу та четверту позицію щодо обсягу видобутку нафти. Канада має величезні природні багатства, особливо в енергетичній сфері. Значущість серед корисних копалин Канади мають: кольорові, рідкісні та шляхетні метали, залізняку, уран, нафта, природний газ, кам'яне вугілля, калійні солі [18]. Енергетичний сектор Канади відрізняється достатком ресурсів, і своєю безпосередньою близькістю до США. Канада посідає п'яте місце у світі з виробництва енергоресурсів (6% світового виробництва). Вона є найбільшим у світі виробником урану, знаходиться в числі найбільших виробників гідроелектроенергії, нафти, природного газу та вугілля. По виробництву енергоресурсів Канаду випереджають лише Росія, Китай, США та Саудівська Аравія [57]. У той же час Канада входить до п'ятірки лідерів споживачів енергії, поступаючись у цьому лише США, Китаю, Німеччині та Японії. Канада та США поділяють найбільший у світі загальний енергетичний ринок. 98 % експорту енергії Канади посідає на південного сусіда, тому Канада вважається основним енергетичним постачальником найбільшої економіки світу. Канада також експортує значну кількість урану та вугілля до Азії, Європи та Латинської Америки [61]. Запаси нафти Канади на більш ніж 97% складаються з нафти, що міститься переважно в нафтоносних пісках провінції Альберта. Більшість нафтових запасів сконцентрована у Західному Канадському Осадовому басейні (Western Canadian Sedimentary Basin), розташованому на територіях провінцій Британська Колумбія, Альберта, Саскачеван, Манітоба та Північно- 34 Західних територіях. Сумарні доведені запаси нафти у Канаді оцінюються у 28,1 млрд т, з яких 23,5 млрд т перебувають у нафтоносних пісках Альберти і ще 4,4 млрд т у звичайних, шельфових та важкодоступних нафтових пластах. Запаси «традиційної» нафти на континентальному шельфі Східного узбережжя в даний час оцінюються в 0,2 млрд т. Нафтоносні піски є сумішшю з піску, води, глини і бітуму, що передбачає складний процес поділу і перетворення, що передує використанню бітуму в якості синтетичної сировини для нафтопереробних заводів. Після поділу бітум є густою і в'язкою чорною речовиною, яка проходить процес інтенсивної переробки, перш ніж перетвориться на синтетичну нафту. Хоча частка компонентів у нафтоносних пісках коливається від родовища до родовища їх склад зазвичай виглядає наступним чином: пісок 83%, бітум 10%, вода 4%, глина 3% [66]. Запаси в'язкої нафти і бітумів досягають 22,7 млрд т і розміщуються, переважно, у трьох районах північ від провінції Альберта загальною площею понад 140 тис. км2. Найбільші запаси зосереджені на родовищі в Атабаску, а також родовищі Колд Лейк і Піс-Рівер. За запасами нафти країна посідає третє місце у світі після Саудівської Аравії та Венесуели. На тлі відсутності коливань в обсягах видобутку «традиційної» нафти видобуток нафти Канади стрімко зростає завдяки зростанню обсягів видобутку в'язкої нафти і бітумів, що досягає в середньому протягом останніх 10 років 8% на рік. Виробництво канадської нафти значно перевищує внутрішні потреби у нафти і нафтопродуктах, хоча понад 40% внутрішнього попиту енергоресурси посідає нафту [71]. У нафтовій галузі Канади прямо чи опосередковано зайнято понад 550 тис. осіб. Завдяки сталому розвитку вона сприяє створенню нових робочих місць, здійснює великі інвестиції та забезпечує податкові надходження обсягом 18 млрд дол. США, цим значний вплив на соціально-економічний розвиток Канади. На нафта і нафтопродукти припадає 18% канадського експорту в грошах [59]. 35 Маючи величезну територію та порівняно невелику кількість населення (38 млн осіб), Канада має розвинену економіку й енергетичний сектор. У 2022 році, при кінцевому валовому споживанні електроенергії в 523041млн кВт∙год - виробництво електроенергії-брутто склало 651896млн кВт∙год, що створює гарний заділ для подальшого його експорту [60]. У 2022 році видобуток сирої нафти в Канаді склав 4,04 мільйона барелів на добу, з яких 2,84 мільйона барелів на добу було отримано з нафтоносних пісків. Сумарний видобуток рідких вуглеводнів перевищив 5 млн б/д. Таким чином, Канада входить до числа провідних виробників та експортерів нафти. У країні також видобуто 165,2 мільярда кубометрів газу та майже 40 мільйонів тон вугілля [69]. За даними Канадської асоціації виробників нафти, бітумінозні піски Канади є найбільшим родовищем сирої нафти у світі, але видобуток і переробка нафтоносних пісків також є одним із найвуглецевіших способів видобутку нафти. Більшість надлишкового видобутку нафти й газу Канаді нині експортується до США, де їм доводиться конкурувати з американськими сланцями [66]. Доведені видобуті запаси природних енергоносіїв у Канаді (за даними EIA на грудень 2022 року): − Сира нафта - 35.528 млрд. тон − Природний газ - 2.672 млрд. тон − Вугілля - 5.249 млрд тон Сумарні запаси – 43.449 млрд. Частка у світових запасах складає 3.041 %. Серед найбільших країн світу за сумарними запасами Канада посідає 9 місце в світі (рис.2.1.) [51]. 36 Рис.2.1. Найбільші країни світу за сумарними запасами природних енергоресурсів у 2022 р., млрд тон. [51] Канада є благополучною країною з погляду енергозабезпечення. Крім величезного енергетичного потенціалу, в країні розвинена інфраструктура, що важливо при зовнішній торгівлі сировинними ресурсами. За загальним виробництвом енергії вона поступається лише США, Росії, Китаю та Саудівській Аравії. Причому частка енергетичної галузі у сумі доходів від експорту становить 24 % [58]. На рисунку 2.2. зображено розподіл країн лідерів за запасами природних копалин. У Канаді простежуються переваження нафти в енергетичному секторі, що робить саме нафту стратегічним ресурсом. 221830 207991 134522 130884 79189 75433 70208 68747 43449 38574 0 50000 100000 150000 200000 250000 37 Рис.2.2. Розподіл за типами природних енергоресурсів найбільших країн за їх сумарними запасами у 2022 р., млрд тон. Складено автором за матеріалами [65] Проаналізуємо паливний баланс Канади (табл. 2.1). З наведених даних, ми бачимо зростання сумарної кількість енергії в економіці Канади з 596 млн т. до 717,9 з 2013 по 2022 рр. При чому імпорт став меншим (з 127,3 до 109,7), а експорт навпаки більшим – з 305,2 до 385,7. Кінцеве споживання природних енергоресурсів залишається на рівні 180-185 млн. т., тобто Канада не збільшує цей показник, а нову енергії переважно направляє на експорт. Таблиця 2.1 Паливно-енергетичний баланс Канади у 2013-2022 рр., млн тон Стаття балансу 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 Загальна кількість 596,3 612,1 631,9 651,2 658,0 687,5 723.2 750,2 765,1 717,9 Імпорт 127,3 131,9 123,1 117,2 124,6 129,0 122,2 119,7 130,2 109,7 Експорт 305,2 317,2 337,7 336,5 341,6 378,3 386,4 398,2 417,1 385,7 Кінцеве споживання 186,0 184,2 190,1 192,7 189,7 190,7 198,0 205,3 200,6 181,50 Промисловість та будівництво 41,36 41,60 42,04 42,03 41,33 43,44 44,56 44,67 45,10 41,68 Транспорт 90,15 91,39 94,28 93,95 93,63 93,96 97,15 10,05 96,21 83,44 Комерційний та побутовий сектор 54,54 51,20 53,84 56,79 54,76 53,29 56,30 60,18 59,31 56,37 Складено автором за матеріалами: [75] 0 50000 100000 150000 200000 250000 РФ США Австралія КНР Іран Венесуела Індія Саудівська Аравія Канада Катар Сира нафта Газ Вугілля 38 Електроенергетика Канади відіграє важливу роль в економічному та політичному житті цієї країни з кінця XIX століття. Ця галузь організована за провінціями та територіями. У більшості провінцій провідну роль у генерації, передачі та розподілі електроенергії відіграють великі державні об'єднані комунальні підприємства. В останнє десятиліття Онтаріо та Альберта створили ринки електроенергії для збільшення інвестицій та конкуренції у цій галузі економіки [72]. Канада - другий у світі виробник гідроелектроенергії, яка становить 54% всієї її виробленої енергії. З 1960 р. великі гідроенергетичні проекти, особливо в Квебеку, Британській Колумбії, Манітобе та Ньюфаундленді та Лабрадорі, значно збільшили вироблення енергії в країні. В Онтаріо у 2007 р. більше половини провінційної електроенергії було вироблено на розроблених у Канаді важководних уранових ядерних реакторах [56]. Канадські будинки, офіси та заводи є великими споживачами електроенергії. У 2020 р. канадське споживання енергії на душу населення було одним із найвищих у світі: у середньому 16 995 кіловат-годин на рік [78]. Рис. 2.3. Розподіл виробництва електроенергії в Канаді за джерелами, млн. МВт. Складено автором за матеріалами [78] 0 10000 20000 30000 40000 50000 60000 70000 80000 90000 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 Теплова енергетика Гідроенергетика Атомна Енергетика вітру Сонячна енергетика 39 На рисунку 2.3 зображено розподіл виробництва електроенергії у Канаді за 2013-2022 рр. Канада активно використовує усі можливі джерела, і не зважаючи на велику кількість нафти на своїй території, домінуючим джерелом електроенергії є виробництва гідроелектростанцій (54,3 % від загального) – через розвинену систему великих річок в Канаді та бажанням піклуватись про екологію. Частка атомної енергетики є стабільна і складає десь 9,5%. Теплова енергетика складає трішки менше 25% і поступово її частка скорочується, а частка екологічно чистих та відновлювальних джерел, вітрової енергетики та сонячної, навпаки, активно збільшується, хоч і залишається на відносно невеликому рівні (9% та 2,4% відповідно). Очікується, що середньорічний темп зростання канадського ринку електроенергії становитиме близько 8.5% протягом прогнозованого періоду 2022-2027 років. Пандемія COVID-19 мала помітний вплив на електроенергетичний сектор країни у вигляді різкого падіння попиту на електроенергію. Було зафіксовано, що попит на електроенергію впав приблизно на 10% в Онтаріо та на 5% в Альберті, Британській Колумбії та Нью-Брансуїку. Очікується, що канадський ринок електроенергії значно зросте в найближчому майбутньому через попит на електроенергію, що постійно зростає, у всіх секторах економіки, а також технологічного розвитку в секторі виробництва електроенергії, особливо джерела генерації та його інтеграції. Однак високоцентралізований та регульований електроенергетичний сектор виступає як стримуючий фактор для зростання енергетичного сектора [75]. Стабільно зростаючий попит на електроенергію у сферах транспорту та виробництва водню створює широкі можливості для енергетичного сектора. Очікується, що дрейф у бік електрифікації транспорту позитивно вплине на споживання електроенергії в сценарії, що розвивається. Крім того, виробництво водню, для якого потрібна електрика для процесу електролізу, також сприятиме цьому, оскільки країна також працює над розвитком водневих технологій. 40 Зростання промислового сектора керуватиме попитом на електроенергію в найближчому майбутньому через будівельну та обробну промисловість, що постійно зростає. Очікується, що відновлювані джерела енергії стануть свідками значного зростання. Енергетичний сектор Канади, природно, має величезний потенціал відновлюваних ресурсів. Гідроенергетика домінує у портфелі відновлюваних джерел електроенергії, і останнім часом у країні спостерігається швидке зростання виробництва електроенергії на основі вітрової та сонячної енергії. Біопаливо також становить невелику частину відновлюваної енергії країни. Невідновлюваний сектор, який включає природний газ, нафту, вугілля та ядерну енергію, вже останнім часом зазнає знущань з боку відновлюваних джерел енергії. Частка відновлюваних джерел енергії у структурі електроенергетики (включаючи гідроенергетику) у 2022 році становила 71%. Зростання було значною мірою обумовлено зростанням потужностей з виробництва сонячної та вітрової енергії. В 2020 році було встановлено близько 70 МВт сонячних фотоелектричних потужностей, а також ще 166 МВт вітрової енергії. Станом на 2022 рік технології становили до 3000 МВт сонячної та 13588 МВт вітрової потужності. Ряд проектів все ще буде додано до потужностей поновлюваних джерел енергії в країні [73]. Наприклад, у квітні 2021 року канадська компанія з виробництва хлібобулочних виробів Bimbo Canada уклала два VPPA (Virtual Power Purchase Agreements) з RES Canada для покупки електроенергії у двох майбутніх вітрових та сонячних електростанцій у країні. Дві ВППА терміном на 15 років забезпечать електропостачання потужністю 50 МВт 16 пекарень, 14 розподільчих центрів та 191 депо. Електростанції надійдуть до ладу до кінця 2023 року. Крім того, відновлювані джерела енергії також проникли у комерційний сектор країни. У червні 2021 року Amazon, найбільший корпоративний покупець поновлюваної енергії, планував купувати електроенергію у сонячної 41 ферми потужністю 375 МВт, яка будується і буде введена в експлуатацію до 2022 року. Вважається, що це другий проект Amazon із відновлюваних джерел енергії в Альберті, який доведе потужність Amazon у Канаді до більш ніж 1 мільйона МВтч. Крім того, в країні є кілька програм стимулювання, таких як Програма розвитку відновлюваних джерел енергії, яка, як очікується, надасть 200 мільйонів доларів США для розширення проектів із відновлюваних джерел енергії. Крім того, у червні 2021 року було запущено програму вартістю 964 мільйони доларів США для підтримки проектів з інтелектуальної відновлюваної енергетики та модернізації мереж у Канаді [52]. Такі події готові передбачити зростання відновлюваної енергії, що швидко розвивається в країні. Таким чином, незважаючи на великі запаси вуглеводневих ресурсів, Канада також приділяє увагу розвитку альтернативної «зеленої» енергетики. В інтересах захисту навколишнього середовища на федеральному та місцевому рівнях активно приймаються закони, що заохочують використання поновлюваних джерел енергії. 2.2. Динаміка та напрями паливно-енергетичного експорту Канади Канада є розвиненою країною, з досить стабільною економікою, яка сформувалася завдяки наявності значних природних ресурсів, встановленню міцних зв'язків із США (фактично утворили єдиний ринок) та Європою. Основа економіки Канади – енергетика. Більша частина електроенергії (3/5) виробляється ГЕС. Частину нафти, природного газу та електроенергії Канада експортує до США. За даними звіту British Petroleum, найбільшу частку споживання енергоресурсів становить нафта і природний газ, через наявність значних запасів (частина нафти імпортується через високу собівартість власної з бітумінозних пісків). При цьому з 2010 по 2020 рік споживання нафти зменшилося на 7%, а використання природного газу збільшилося на 22,4% як вигіднішої сировини [58]. 42 Канада знаходиться на 3-му місці за доведеними запасами нафти у світі (рис.2.4), проте ці запаси є бітумінозними пісками, що сильно ускладнює технології отримання необхідних фракцій нафти і підвищує собівартість видобутку. У період із 2000 по 2020 рік запаси зменшилися на 7,37 %, і у світі скоротилася на 4,25 % через те, що значно зріс видобуток на 201,61 %, а нові родовища не відкриваються. Рис.2.4. Місце Канади у світі за загальним доведеним запасом нафти у 2020 р., млрд бар. [51] Найбільші родовища нафтових пісків перебувають у провінції Альберта. Ціна беззбитковості для нафтових компаній цього регіону від 30 до 50 дол./бар. За запасами природного газу Канада знаходиться на 14 місці у світі, з видобутку на 6 місці. За 20 років запаси зменшилися на 70,4%, видобуток скоротився на 6,3% через виснаження старих родовищ та припинення відкриття нових [50]. З точки зору організаційної структури нафтогазової галузі, більшість компаній є приватними, таким чином, держава не регулює галузь безпосередньо, що сприяло розвитку оптового ринку торгівлі енергією та конкуренцією. Ринки газу Канади та США інтегровані та працюють як єдиний ринок Північної Америки. Henry Hub у Луїзіані є центром ціноутворення Нью- Йоркської торгової біржі NYMEX. AECO Hub в Альберті та Dawn Hub в Онтаріо – центри ціноутворення у Канаді. Ринки нафти також об'єднані зі США мережею трубопроводів, на чий насичений ринок Канада постачає 43 сировину за заниженими цінами. Більшість угод також здійснюються на торгових біржах (NYMEX, CME та ін.). З погляду державного регулювання галузі у Канаді немає єдиної енергетичної політики чи органу, який керує розробкою запасів нафти та природного газу. Юрисдикцію щодо енергетичних ресурсів поділяє федеральний уряд та уряди провінцій Канади. Крім того, уряди є власниками прав на видобуток корисних копалин (більшість прав мають уряди провінцій). Хоча Канада є чистим експортером енергоресурсів, імпорт органічного палива до країни також високий. Зважаючи на великі відстані, що відокремлюють основні родовища на заході країни від основних центрів споживання, розташованих в Онтаріо та Квебеку, Канада є одночасно і постачальником, і покупцем на світових ринках вугілля та нафти. Наприклад, у 2013 році, коли нафтові ціні знаходились на піку, Канада продала нафти на 79,3 млрд. доларів, а нафтопродуктів на 18,3 млрд. доларів, а закупила цих товарів за кордоном на 26,2 млрд. доларів і на 17,2 млрд. доларів відповідно. Крім того, нафтопереробні заводи Онтаріо та Квебеку не можуть обробляти нафту бітумінозних пісків, що становить нині значну частину канадського видобутку. Розробка бітумінозних пісків Атабаски справляє серйозний вплив на довкілля і на початку XXI століття робить Канаду одним із найбільших виробників парникових газів на душу населення, що негативно позначається на її міжнародній репутації [64]. Канадська нафтогазовидобувна промисловість багато років стикалася з численними проблемами, які перешкоджали чи гальмували розвиток галузі. Ці труднощі включають скорочення інвестицій і капітальних витрат, які призвели до скорочення видобутку, припинення будівництва трубопроводу Keystone XL на кордоні Канади та США, що обмежує потенціал пропускної спроможності трубопроводів, введення податку на викиди вуглекислого газу, що призвело до помітного збільшення витрат на виробництво. Крім того, були прийняті нормативні акти, розроблені для прискорення переходу до зеленої енергетики, що збільшило невизначеність регулювання та експлуатаційні витрати. Як 44 заявило Міжнародне енергетичне агентство, інвестиції в відновлювані джерела енергії залишаються значними, незважаючи на економічну невизначеність, що посилюється. Частка відновлюваних джерел енергії у виробництві електроенергії склала 27 % у 2020 році, що на рекордні 2,3 процентних пункти більше, ніж у 2019 році, і очікується, що до 2025 року вона досягне 33% [74]. Фінансова підтримка викопного палива стає дедалі більш обмеженою. Канадський уряд узяв на себе зобов'язання поступово відмовитися від «неефективних субсидій на викопне паливо» з 2009 року, а також нещодавно оголосило про посилений кліматичний план для досягнення нульових вуглецевих викидів до 2050 року, який збільшить податок на викиди вуглецю з 50 доларів за тонну в 2022 році до 170 доларів за тонну до 2030 року, що супроводжуватиметься скороченням субсидій на копалини [81]. Проаналізуємо більш детально експорт енергоресурсів Канади та визначимо його на загальний розвиток економіки (табл.2.2). Таблиця 2.2 Динаміка експорту нафти, загального експорту та ВВП Канади у 2013- 2022 рр., млрд дол. США Рік Експорт сирої та переробленої нафти % від експорту Сумарний експорт товар та послуг % від ВВП ВВП (номінальний) 2013 98,3 17,55% 560 30,24% 1852 2014 102,7 17,92% 573 31,61% 1813 2015 61,2 12,36% 495 31,63% 1565 2016 47,4 9,85% 481 31,42% 1531 2017 65,1 12,57% 518 31,39% 1650 2018 78,9 14,17% 557 32,16% 1732 2019 80,1 14,20% 564 32,36% 1743 2020 54,5 11,15% 489 29,53% 1656 2021 92,6 14,98% 618 30,72% 2012 2022 120,5 16,71% 721 33,60% 2146 Складено автором за матеріалами [47;48;70] До десятки найбільших експортерів сирої нафти у 2022 році увійшли Саудівська Аравія (224,8 млрд дол. США), Канада (120,5), РФ (119,5), 45 Сполучені Штати Америки (117), Об’єднані Арабські Емірати (112,7), Ірак (82,3), Норвегія (57,8), Кувейт (54,3), Нігерія (49,9) та Бразилія (42,7). У сукупності ці 10 основних країн-постачальників сирої нафти склали майже 3/4 (72,8%) світового експорту сирої нафти [46]. В десятку найбільших нафтових експортерів світу входять дуже різні країни. Тут присутні і такі розвинені країни як США, Канада та Норвегія, які є диверсифікованими за джерелами економічного розвитку, проте в яких нафтоекспортний сектор залишається стратегічним, і такі країни тотально- сировинної орієнтації як Саудівська Аравія чи РФ, і невеликі за розміром, але багаті на корисні копалини країни Близького Сходу (ОАЕ, Ірак, Кувейт), і великі за розміром країни, що розвиваються, які представляють інші регіони – Нігерія та Бразилія. На рисунку 2.5 зображено прогнозну динаміку нафтового та загального експорту Канади. Ми бачимо, що незважаючи на те що, нафта займає всього 16,71% від експорту, тренди їх розвитку співпадають і зараз знаходяться в стадії активного зростання. Рис.2.5. Прогнозна динаміка розвитку нафтового та загального експорту Канади у 2013-2026 рр., млрд дол. США. Складено автором за матеріалами [47;70] y = 2,3833x2 - 9615,5x + 1E+07 R² = 0,6337 y = 6,2462x2 - 25191x + 3E+07 R² = 0,7065 0 100 200 300 400 500 600 700 800 900 2012 2014 2016 2018 2020 2022 2024 2026 Експорт нафти Загальний експорт Полиномиальная (Експорт нафти) Полиномиальная (Загальний експорт) 46 У консалтинговій компанії Deloitte пророкують, що канадські виробники нафти, користуючись високими цінами на нафту, збільшать постачання чорного золота за кордон. Збільшення стане можливим за рахунок запуску розширеного за потужністю прокачування трубопроводу Trans Mountain (TMX). За рахунок того, що трубопровід закінчується біля західного узбережжя Канади) піде на ринки за межами Сполучених Штатів. Це дозволить канадським виробникам знизити свою залежність від нафтопереробних заводів США та скоротити різницю у цінах [61]. Шляхом знаходження кореляційних зв’язків, стає зрозумілим про пряму залежність економічного зростання Канади від її нафтового експорту. Таблиця 2.3 Кореляційна залежність між показниками експорту нафти, експорту країни та ВВП Експорт нафти-Експорт країн Експорт нафти-ВВП Експорт країни-ВВП 0,907899527 0,909906014 0,960106108 Розраховано автором за матеріалами [47;48;70] Таким чином, усі три досліджуваних тренда мають W-образний вигляд на графіку, таким чином повністю співпадаючи. За умови того, що ціни на нафту зможуть закріпитись на рівні 75+ дол. США за барель (що є вкрай вигідною ціною для Канади), ВВП Канади буде мати стійкі драйверу зростання в наступні короткострокових періодах (рис 2.6.). Рис.2.6. Прогнозна динаміка розвитку нафтового та загального експорту Канади у 2013-2026 рр., млрд дол. США Складено автором за матеріалами [47;70] y = 19,193x2 - 179,54x + 2018,5 R² = 0,8209 0 1000 2000 3000 4000 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024 2025 47 Сьогодні, 97% сирої нафти, 90% переробленої та 88,8% природнього експортного газу Канади прямує до США. Це безпрецедентно високі показники. Канада є одним із найбільших постачальників нафти в США. Експорт канадської нафти до Сполучених Штатів є значним елементом двосторонньої торгівлі між двома країнами. В основному канадська нафта надходить до США через кілька великих трубопровідних систем [67]. Одним із ключових маршрутів є трубопровід Keystone XL, який був запропонований для розширення і призначений для транспортування сирої нафти з арени Альберти в Канаді в американські рефінери на узбережжі Мексиканської затоки. Проте варто зазначити, що доля проекту Keystone XL зазнала сумнівів і була предметом політичних дебатів. Крім Keystone XL, існує також інші трубопровідні системи та інфраструктура, що забезпечує постачання канадської нафти до США. Ці трубопроводи часто пролягають через кордон між Канадою та США. Канада також експортує нафту до США через залізничні перевезення та морські танкери. Ці методи транспортування можуть бути використані для перевезення нафти з різних регіонів Канади до різних частин Сполучених Штатів [23]. Аналізуючи особливості канадського експорту енергоресурсів до США, то за останні 10 років частка канадської нафти та газа в структурі торгівлі США зросла в двічі. Проте, треба відзначити, що сьогодні США закупляють набагато менше нафти та газу, аніж раніше (387,7 млрд дол. у 2013 проти 197,2). Рис.2.7. Частка канадських енергоресурсів в імпорті США, %. Складено автором за матеріалами [83] 53,35% 40,43% 26,03% 0,00% 10,00% 20,00% 30,00% 40,00% 50,00% 60,00% 2022 2017 2012 48 Справа в тому, що США самі за останні 10 років стали важливим нафтовим експортером. Їх експортні доходи в енергетичному секторі збільшились з 115,6 млрд у 2012 р. до 221,8 [70]. Співпраця в галузі енергетики продовжує розвиватися з огляду на потребу обох країн у різноманітних джерелах енергії, а також прагнення до зниження впливу на навколишнє середовище. Однак, як і в будь-яких міжнародних відносинах, існують різні проблеми, такі як питання екології, безпеки та торгівлі, які можуть впливати на цю співпрацю. Канадська нафта та газ має перевагу перед іншими державами, адже вона поступає переважно через трубопроводи, а не танкерами, які за собівартістю транспортування є більш великими. 2.3. Позиції паливно-енергетичного сектору Канади в умовах високої волотильності світового енергетичного ринку Дисбаланс між попитом та пропозицією, реструктуризація світового енергетичного ринку та поява нових гравців на ньому, військові та геополітичні чинники – все це викликає вкрай високу волотильність цін на світовому енергетичному ринку. Різке збільшення світових цін на сировину частково повторює ситуацію 1970-х років, коли після стрибка цін пішли роки низького зростання та високої інфляції. Цей досвід вказує на ризик «стагфляції», проте розмір цінового шоку сьогодні менший і, до того ж, сучасна економіка меншою мірою, ніж раніше, залежить від нафти (у 1970-ті роки лише за один рік відбулося триразове зростання цін на нафту, а світова економіка мала нафтоємність у 3,5 рази вищу, ніж сьогодні) [68]. Нинішній енергетичний шок відрізняється від попередніх в історії, оскільки сьогоднішній епізод ширше впливав на енергоносії, обмежуючи можливості заміни дешевшими видами палива. Однак за минулі десятиліття енергоємність валового внутрішнього продукту (ВВП) знизилася, і споживачі стали менш чутливими до короткострокових змін цін. До того ж, заходи 49 політики в поточній ситуації сконцентровані на коригуванні енергетичних субсидій та податків, щоб пом'якшити наслідки для цін на споживчі товари (а не на заходах, що вживаються для усунення сформованих дисбалансів попиту та пропозиції). У 2020-2022 роках (рис.2.7) ціни на нафту в номінальному вираженні зросли на 350%, і це стало найбільшим зростанням за будь-який дворічний період починаючи з 1970-х років. Ще один значний шок стався на початку 2000-х років, але він проходив більш поступово і став наслідком суттєвого зростання попиту з боку країн, що розвиваються, насамперед Індії та Китаю. На самому піку, у середині 2008 року, номінальна ціна на нафту зросла понад 130 дол. за барель (що еквівалентно 172 дол. за барель із поправкою на інфляцію). Проте шок 2022 року був незвичайним, оскільки зросли ціни на всі енергоносії, а в попередніх епізодах спостерігалася різношвидкісна динаміка цін на різні види палива. Сьогодні у номінальному вираженні ціни на газ та вугілля досягли своїх історичних максимумів, що робить недоцільним використовувати ці товари як субститути нафти. Також зростання цін на енергоносії веде до зростання цін на інші товари, що чітко виявилося, наприклад, у випадку цін на добрива [65]. Рис.2.8. Середньорічна ціна нафти марки BRENT у 2013-2022 рр., дол. США за барель [47] 107,3 92,7 51,5 48,3 56,0 71,4 65,2 38,9 73,5 98,9 0,0 20,0 40,0 60,0 80,0 100,0 120,0 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 2023 50 Традиційно цінова волатильність досліджується стосовно світового ринку нафти, що підтверджується дослідженнями К. Баумайстера і Дж. Д. Гамільтона, які визначили чотири ключові шоки, що впливають на ціни на нафту - шок економічної активності (шок попиту), шок споживчого попиту (то є щодо конкретних товарів), шоки попиту запаси (чи шоки спекулятивного попиту), і навіть шоки пропозиції конкретних товарів [80]. Істотне уповільнення економічного зростання у світі та побоювання глобальної рецесії зумовлюють нестійкість світових цін на сировину. У багатьох країнах, що розвиваються, внаслідок девальвації їх валют, ціни, виражені в національній валюті залишаються високими, що також є чинником посилення енергетичної та продовольчої кризи в цих країнах. Незважаючи на уповільнення зростання цін на сировину і навіть їх зниження, вони все одно будуть вищими за середні рівні за останні роки. Відповідно до прогнозу Світового банку, у 2023 та 2024 роках відбудеться зниження цін на енергоносії на 11% та 12% відповідно, стабілізуючись поступово у 2024 році. Енергетичні ринки відчувають складні безпрецедентні перебої з поставками, і високі ціни на енергоносії відбиваються на споживчих цінах на неенергетичні товари, в першу чергу, продукти харчування. Протягом 2022 року ціни на основні енергоносії – нафту та газ – були вкрай нестійкими, знижуючись до кінця року. Однак ціни на енергоносії, як і раніше, будуть високі, несучи низку інфляційних наслідків, у тому числі за рахунок непрямих ефектів (зростання витрат на електроенергію та транспортних витрат для компаній). Світовий банк очікує, що у 2023 році ціна на нафту марки Brent становитиме 92 дол. за барель, а у 2024 році – 80 дол. Відчутний перехід з газу на нафту (особливо в електроенергетиці) буде деяким час підтримувати високі ціни на нафту, і ця тенденція буде підтримана зусиллями ОПЕК з підтримки скорочення видобутку. Перспективи розвитку ринку нафти пов'язані з безліччю ризиків, особливо за пропозиції: 51 a) у США пріоритетом для виробників не зростання обсягів виробництва, а повернення акціонерам коштів, тоді як високі витрати виробництва гальмують нові інвестиції; b) у РФ перспективи виробництва зумовлені характером заходів торгової політики та дією антиросійських санкцій, і наслідки нафтогазового ембарго є важко передбачуваними; c) стратегічні запаси нафти у світі вже перебувають на вкрай низькому рівні. У цих умовах ринок нафти залишається схильним до високої цінової волатильності [80]. В таблиці 2.4 зображені нафтогазові експортні доходи найбільших гравців на цьому ринку в період високої волотильності починаючи з 2013 р. Ми можемо спостерігати абсолютно всі доходи країни були адаптовані під рівень ціни на нафту і сьогодні знаходяться на максимумі. Таблиця 2.4 Нафтогазові експортні доходи найбільших експортерів світу у 2013-2022 рр., млрд дол. США Складено автором за матеріалами [55] Ці країни мають різну пропорцію нафтогазових доходів трьох компонентів: сира нафта, перероблена нафта та природній газ (рис.2.9). З графіку ми бачимо, що 75% доходів від експорту палива – це сира нафта, а перероблена нафта і газ складають по 12-13%. 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 Саудівська Аравія 297,8 282,2 130,2 146,5 143,7 196,5 174,1 110,9 178,6 275,2 Канада 111,1 119,5 70,3 55,2 75,2 89 89,3 61,4 107,6 156 РФ 301,9 293,3 137,7 152,1 185,8 246,2 224,9 142,8 232,5 275,1 США 128,8 137 92,1 84,6 122,4 171,8 181,3 144,5 221,8 348,7 ОАЕ 129,6 126,2 75,1 62,5 79,8 101,8 98,9 69,5 110,6 186 Ірак 80,1 77,2 48,1 42,9 60,2 85,7 79 49,6 77,5 89,4 Норвегія 96,8 93,5 61,2 47,9 60,4 77,1 58,7 41,5 105,2 209,5 Кувейт 89,5 82,9 45,4 35,2 44,6 59,4 52,9 34,6 50,3 75,4 Нігерія 95,7 92,5 51,3 33,9 43,1 56,2 54,3 37,1 50,9 57,3 Бразилія 17,5 20,5 13,7 12,4 18,9 29,46 30,1 24,8 37,9 55,7 52 Рис. 2.9. Структура паливно-енергетичних експортних доходів у найбільших експортерів світ у 2022 р., %. Складено автором за матеріалами [70] Як ми вже зазначали вище, історично для ринків сировинних товарів характерна різка волатильність світових цін, проте масштаби коливань та раптові зміни траєкторій цін на початку 2020 року були безпрецедентними. Наслідки цієї волатильності негативно позначаються не лише на доходах транснаціональних інвесторів, для яких сировина стала лише черговою вид фінансового активу. Ці коливання, швидше, надають реальний і значний вплив на окремі особи та економіку, що особливо актуально для країн, що розвиваються. Коливання цін на сировину відбиваються не тільки на сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу країн, що розвиваються (що, очевидно, вимагає у разі погіршення сальдо додаткового фінансування в періоди дорогих та дефіцитних умов міжнародного кредитування), але це також посилює інфляційний тиск на економіку країн, оскільки частка сировини у споживчих кошиках країн, що розвиваються вище, ніж у розвинених країн. В результаті раптові коливання світових цін негативно впливають на добробут найуразливіших верств населення (як споживачів цих товарів, і їх дрібних виробників). 0% 10% 20% 30% 40% 50% 60% 70% 80% 90% 100% Саудівська Аравія Канада РФ США ОАЕ Ірак Норвегія Кувейт Нігерія Бразилія Нафта сира Нафта перероблена Природній газ 53 Посилення волатильності на світових енергетичних ринках, обумовлене суттєвим відновленням попиту та обмеженням пропозиції на етапі пандемії, посилилося початком повномасштабної війни Росії проти України, що призвело до серйозних перебоїв у виробництві та міжнародній торгівлі енергоносіями, оскільки на частку Росії припадає значна частина світового експорту нафти, природного газу та вугілля. Разом з тим, остаточний вплив цих збоїв буде детерміновано їх масштабами, наявністю запасів, розвитку альтернативних напрямів експорту та місць виробництва, а також того ступеня, в якому можливе зниження попиту на енергоносії. ЄС та США вже оголосили про плани поступово відмовитися від імпорту енергоносіїв із Росії, яка частково заборонила їх експорт до деяких країн ЄС. Ціни на енергоносії відреагували зростанням, а на природний газ у ЄС зросли до рекордних рівнів. У літературі вказувалося, що такі збої на енергетичних ринках можуть серйозно негативно вплинути на широкий спектр галузей – транспорт, будівництво, нафтохімію, а також зумовити наслідки на рівні компаній. Держави вже почали орієнтуватися на зміцнення національної енергетичної самодостатності та зниження для споживачів цін на енергоносії, проте історичний досвід свідчить, що така політика часто є неефективною та дорогою порівняно з заходами щодо стимулювання споживачів до зниження попиту, заміщення іншими видами енергії, розвитку альтернативної енергетики (хоча такі заходи мають також застосовуватися розумно та обґрунтовано). Зростання світових цін на енергоносії позначиться і на глобальній економічній активності, особливо в країнах-імпортерах енергоносіїв, де вже спостерігається зниження реальних доходів, посилюються фінансові умови, зростають виробничі витрати, а простір для макроекономічної політики звужується. Підвищення активності в деяких країнах-експортерах енергоносіїв здатне лише частково компенсувати уповільнення глобального економічного зростання [82]. 54 Тренд-аналіз нафтогазових експортних доходів країн (рис.2.10), демонструє що зараз країни знаходяться в вищій точці їх отримання, наступні роки будуть більш складними. Рис.2.10. Тренд-прогноз нафтогазових доходів провідних країн до 2025 рр. Складено автором за матеріалами [70] Щодо економічного розвитку Канади в таких умовах, то сьогодні звісно високі ціни значно підтримують її економіку. Але є певні труднощі, з якими Канада може стікнутися в майбутніх періодах через: 1. Слабку диверсифікацію нафтогазових потоків та їх напрямів (75% це сира нафта, аналогічно, як у країн третього світу; 97% якої прямує до США). y = 19,238x + 57,493 R² = 0,7722 0 50 100 150 200 250 300 350 400 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024 2025 Саудівська Аравія Канада РФ США ОАЕ Ірак Норвегія Кувейт Нігерія Бразилія Линейная (Саудівська Аравія) Линейная (Канада) Линейная (РФ) Логарифмическая (США) Линейная (ОАЕ) Линейная (Норвегія) Линейная (Норвегія) 55 2. Відповідно до першого аспекту, подальший розвиток економіки Канади буде залежати від темпів зростання американської економіки, які також сьогодні є незрозумілими. 3. Високу собівартість видобутку сирої нафти з бітумних пісків провінції Альберта. Канадська нафта втратить свою конкурентоспроможність, якщо ціни знову опустяться нижче рівня 50 дол. за баррель [72]. При цьому, у жовтні 2023 р. канадський експорт нафти стрімко зріс, оскільки скорочення видобутку Саудівською Аравією та Росією стимулює попит на ринку. Очікується, що наступного року постачання зростуть до 11 млн барелів, що є одним із найвищих показників для Канади. “Це майже шестиразовий стрибок у порівнянні з вересневим експортом. Обсяги зросли, оскільки нафтопереробні заводи у США, які зазвичай є найбільшими покупцями важкої канадської нафти, проводять планове технічне обслуговування та споживають менше нафти, вивільняючи більше барелів для покупців в Азії та Європі”, - йдеться у повідомленні Блумберг. Крім того, додаткові обсяги з'явилися на тлі скорочення пропозиції в усьому світі, оскільки Саудівська Аравія та РФ скоротили видобуток, що призвело до перебоїв у потоках та зростання цін на канадську нафту. За даними Link Data Services, канадська нафта на початку цього жовтня досягла найнижчого дисконту до ф'ючерсів Nymex West Texas Intermediate за останні два місяці [79]. Ще на початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну і беспрецеденті за масштабом санкції Заходу проти неї, керівництво Канади вирішила до кінця року збільшити експорт нафти і газу на 7%, щоб перекрити дефіцит на світовому ринку, що виник через обмеження імпорту російських енергоресурсів. Реагуючи на запити від союзників щодо допомоги у подоланні дефіциту, викликаного війною в Україні, канадська промисловість здатна поступово збільшити експорт газу та нафти у 2022 році на 300 тисяч барелів на добу. Мета – замінити російську нафту та газ, не збільшуючи глобальних шкідливих викидів. 56 Проте, геологія великих нафтоносних пісків Канади, які займають смугу малоосвоєних земель у північно-східній частині провінції Альберта і є третіми за величиною запасами нафти у світі, не піддається швидким рішенням. Пісок з нафтою треба або вивантажити на поверхню, або нафту витісняється із землі шляхом упорскування пари в землю для розм'якшення в'язкого бітуму та його вилучення. Існуючі канадські проекти, як правило, працюють майже на повну потужність, а на будівництво нових витрачаються роки, тому додаткове виробництво не можна розгорнути так само швидко, як це можна зробити із сланцевою американською нафтою. В Альберті досі відчувають втрати від рішення Байдена згорнути проект Keystone XL, який міг би переправляти до США понад 800 тис. б/д. Захід Keystone поряд з пам'яттю про два нафтові крахи за сім років змушує канадських нафтових керівників обережно ставитись до витрат. Компанії визначили свої капітальні бюджети, в яких основна увага великих гравців, включаючи Suncor і Cenovus Energy Inc., зосереджена на погашенні боргу та поверненні залишених коштів акціонерам після великих втрат у 2020 році [49]. Деякі нафтовики просто не вірять, що ціни на нафту будуть високими досить довго, щоб виправдати великі інвестиції. Висновки до другого розділу 1. Канада – один із великих гравців світового енергетичного ринку. Канада займає четверте місце за обсягами видобутку природного газу та четверту позицію щодо обсягу видобутку нафти. Канада має величезні природні багатства, особливо в енергетичній сфері. Значущість серед корисних копалин Канади мають: кольорові, рідкісні та шляхетні метали, залізняку, уран, нафта, природний газ, кам'яне вугілля, калійні солі. Енергетичний сектор Канади відрізняється достатком ресурсів, і своєю безпосередньою близькістю до США. Канада посідає п'яте місце у світі з виробництва енергоресурсів (6% світового виробництва). Вона є найбільшим 57 у світі виробником урану, знаходиться в числі найбільших виробників гідроелектроенергії, нафти, природного газу та вугілля. Канада є благополучною країною з погляду енергозабезпечення. Крім величезного енергетичного потенціалу, в країні розвинена інфраструктура, що важливо при зовнішній торгівлі сировинними ресурсами. За загальним виробництвом енергії вона поступається лише США, Росії, Китаю та Саудівській Аравії. Причому частка енергетичної галузі у сумі доходів від експорту становить 24 %. 2. Канада є розвиненою країною, з досить стабільною економікою, яка сформувалася завдяки наявності значних природних ресурсів, встановленню міцних зв'язків із США (фактично утворили єдиний ринок) та Європою. Основа економіки Канади – енергетика. Більша частина електроенергії (3/5) виробляється ГЕС. Сьогодні, 97% сирої нафти, 90% переробленої та 88,8% природнього експортного газу Канади прямує до США. Це безпрецедентно високі показники. Канада є одним із найбільших постачальників нафти в США. Експорт канадської нафти до Сполучених Штатів є значним елементом двосторонньої торгівлі між двома країнами. В основному канадська нафта надходить до США через кілька великих трубопровідних систем. Шляхом знаходження кореляційних зв’язків, стає зрозумілим про пряму залежність економічного зростання Канади від її нафтового експорту. 3. Нинішній енергетичний шок відрізняється від попередніх в історії, оскільки сьогоднішній епізод ширше впливав на енергоносії, обмежуючи можливості заміни дешевшими видами палива. Однак за минулі десятиліття енергоємність валового внутрішнього продукту (ВВП) знизилася, і споживачі стали менш чутливими до короткострокових змін цін. До того ж, заходи політики в поточній ситуації сконцентровані на коригуванні енергетичних субсидій та податків, щоб пом'якшити наслідки для цін на споживчі товари (а не на заходах, що вживаються для усунення сформованих дисбалансів попиту та пропозиції). 58 Протягом 2022 року ціни на основні енергоносії – нафту та газ – були вкрай нестійкими, знижуючись до кінця року. Однак ціни на енергоносії, як і раніше, будуть високі, несучи низку інфляційних наслідків, у тому числі за рахунок непрямих ефектів (зростання витрат на електроенергію та транспортних витрат для компаній). Щодо економічного розвитку Канади в таких умовах, то сьогодні звісно високі ціни значно підтримують її економіку. Але є певні труднощі, з якими Канада може стікнутися в майбутніх періодах через: слабку диверсифікацію нафтогазових потоків та їх напрямів (75% це сира нафта, аналогічно, як у країн третього світу; 97% якої прямує до США); відповідно до першого аспекту, подальший розвиток економіки Канади буде залежати від темпів зростання американської економіки, які також сьогодні є незрозумілими; високу собівартість видобутку сирої нафти з бітумних пісків провінції Альберта - канадська нафта втратить свою конкурентоспроможність, якщо ціни знову опустяться нижче рівня 50 дол. за баррель. 59 РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПАЛИВНО- ЕНЕРГЕТИЧНОЇ СФЕРИ КАНАДИ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОСТІ СВІТОВОГО ЕНЕРГЕТИЧНОГО РИНКУ 3.1. Чинники активізації й стримування Канади в паливно-