ІІІ МІЖНАРОДНА ІНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦІЯ 2024 АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМАЛЬНОЇ І НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ З МОНІТОРИНГУ ДОВКІЛЛЯ ТА ЗАПОВІДНОЇ СПРАВИ Харків 26 квітня 2024 р. Збірник тез доповідей 2024 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В. Н. КАРАЗІНА Навчально-науковий інститут екології АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМАЛЬНОЇ І НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ З МОНІТОРИНГУ ДОВКІЛЛЯ ТА ЗАПОВІДНОЇ СПРАВИ Тези ІІІ Міжнародної Інтернет – конференції (26 квітня 2024 року, м. Харків, Україна) Електронний ресурс Харків 2024 INISTRY OF EDUCATION AND SCIENCE OF UKRAINE V. N. KARAZIN KHARKIV NATIONAL UNIVERSITY Karazin Institute of Environmental Sciences CURRENT ISSUES OF FORMAL AND NONFORMAL EDUCATION IN ENVIRONMENTAL MONITORING AND CONSERVATION Abstracts of ІIІ International Internet-conference (April 26, 2024, Kharkiv, Ukraine) Electronic resource Kharkiv УДК 37:502.175](063) Реєстраційне посвідчення УкрІНТЕІ МОН України (посвідчення № 554 від 07 грудня 2023 року) Затверджено до розміщення в мережі рішенням Вченої ради Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (протокол № 10 від 27 травня 2024 року) Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи : зб. тез доповідей ІІI Міжнародної Інтернет- конференції (26 квітня 2024 року м. Харків, Україна). [Електронний ресурс]. – Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2024. – (PDF 168 c.) Збірник складають тези доповідей, у яких розглянуто актуальні напрямки формальної та неформальної освіти у заповідній справі; проблеми та перспективи розвитку заповідної справи Україні і світі в умовах глобальних кліматичних змін; моніторингу довкілля: сучасний стан, перспективи та міжнародний досвід; вплив військових дій на довкілля та шляхи повоєнної ревіталізації природних комплексів; освітні інновації у моніторингу стану навколишнього середовища. Current issues of formal and non-formal education in environmental monitoring and conservation: Abstracts of III International Internet-conference (April 26, 2024, Kharkiv, Ukraine). [Electronic resource] . – Kharkiv: V. N. Karazin Kharkiv National University, 2024. – (PDF 168 p.) The book contains abstracts on current areas of formal and non-formal education in nature conservation; problems and prospects for the development of nature conservation in Ukraine and the world in the context of global climate change; environmental monitoring: current state, prospects and international experience; the impact of military operations on the environment and ways of post-war revitalization of natural complexes; educational innovations in environmental monitoring. Автори опублікованих матеріалів несуть повну відповідальність за добір, точність, достовірність наведених даних, фактів, цитат, інших відомостей. Матеріали друкуються мовою оригіналу. Адреса редакційної колегії: 61022, м. Харків-22, майдан Свободи, 6, к. 479. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Навчально-науковий інститут екології, e-mail: monitoring.ecology@karazin.ua The publication was prepared in the framework of ERASMUS+ project “Multilevel Local, Nation- and Regionwide Education and Training in Climete Services, Climete Change Adaptation and Mitigation (ClimEd);” financed by European Commission. Responsibility for the information and views set out in this publication lies entirely with the authors. © Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2024 © Гречко А. А., макет обкладинки, 2024 РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ Надія МАКСИМЕНКО – Голова редколегії, завідувач кафедри екологічного моніторингу та заповідної справи, доктор географічних наук, професор. Олена ГОЛОЛОБОВА – доцент кафедри екологічного моніторингу та заповідної справи, кандидат сільськогосподар- ських наук, доцент. Анастасія КЛЄЩ – доцент кафедри екологічного моніторингу та заповідної справи, кандидат географічних наук. Ірина КОВАЛЬ – доктор сільськогосподарських наук, провідний науковий співробітник відділу лісівництва та економіки лісового господарства сектору екології лісу УкрНДІЛГА імені Г. Н. Висоцького та професор кафедри екологічного моніторингу та заповідної справи. Арсеній РЯБЕНЬКИЙ – доцент кафедри екологічного моніторингу та заповідної справи. Світлана БУРЧЕНКО – старший викладач кафедри екологічного моніторингу та заповідної справи, доктор філософії з наук про Землю. Антон ШКАРУБА – кандидат географічних наук, старший науковий співробітник Естонського університету природничих наук, м. Тарту, Естонія. Калев СЕПП DrSc, професор Естонського університету природничих наук, м. Тарту, Естонія. Якуб БОРКОВСЬКИЙ – DrSc, професор, завідувач кафедри лісівництва і екології лісу Вармінсько-Мазурського університету, м. Ольштин, Польща. Марія БІГУНЬОВА – PhD, Словацький університет сільського господарства, факультет садівництва та ландшафтної інженерії. Сергій СОНЬКО – доктор географічних наук, професор, професор кафедри екології та безпеки життєдіяльності Уманського національного університету садівництва. Ірина ШПАКІВСЬКА – кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділу екосистемології Інституту екології Карпат НАН України. Оксана МАРИСКЕВИЧ – кандидат біологічних наук, провідний науковий співробітник Інституту екології Карпат НАН України. Аліна ГРЕЧКО – технічний секретар редакційної колегії, аспірант кафедри екологічного моніторингу та заповідної справи. 5 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» ЗМІСТ Секція 1. Вплив військових дій на довкілля та шляхи повоєнної ревіталізації природних комплексів. ГЕРАСЬКОВА Діана, ТРОХИМЕНКО Ганна Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, м. Миколаїв, Україна Вплив військових дій на довкілля та його довгострокові наслідки……………………………. 12 ГОРОШКОВА Лідія, БОНДАРУК Надія Національний університет «Києво-Могилянська академія», м. Київ, Україна Оцінка можливостей відновлення інфраструктури в Україні на засадах циркулярної економіки…………………………………………………..……………………………………… 14 ГОРОШКОВА Лідія, БУГАЄНКО Катерина Національний університет «Києво-Могилянська академія», м. Київ, Україна Перспективи і можливості розвитку «зеленого» туризму під час війни та в умовах повоєнного відновлення країни…………………………………………………..…………….. 19 ГОРОШКОВА Лідія, ГОРОШКОВ Станіслав Національний університет «Києво-Могилянська академія», м. Київ, Україна Вплив російської агресії стан природоохоронних територій та фінансові інструменти щодо їх відновлення…………………………………………………………………………………… 21 ГОРОШКОВА Лідія, КОРНІЙЧУК Юлія Національний університет «Києво-Могилянська академія», м. Київ, Україна Відновлювальна енергетика в умовах війни та повоєнного відновлення України…………... 23 ГОРОШКОВА Лідія, МЕНАКЕР Артем Національний університет «Києво-Могилянська академія», м. Київ, Україна Вплив російської агресії на стан агровиробництва у Херсонській області…………………… 26 ГРЕЧКО Аліна Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна Вплив військових дій на елементи зеленої інфраструктури у містах Харківської області…… 29 ЧОРНОГОР Леонід, НЕКОС Алла, ТІТЕНКО Ганна, ЧОРНОГОР Леонід Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна Моделювання потоку води зі зруйнованого військовими діями в Україні Каховського водосховища та екологічні наслідки катастрофи………………………………………………. 31 Секція 2. Проблеми та перспективи розвитку заповідної справи в Україні і світі. БАСЮК Тетяна, ГОРЕГЛЯД Андрій Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне, Україна Геолого-геоморфологічні особливості Рівненщини як потенціал розвитку геотуризму 34 БОНДАР Олександр, ЦИЦЮРА Неля, БОНДАР Ігор Західноукраїнський національний університет, м. Тернопіль, України Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Тараса Шевченка, м. Кременець, Україна Особливості розширення природно-заповідних територій в Україні………………… 37 6 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» БРУСАК Віталій Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів, Україна Сучасний стан та проблеми географізації заповідної справи…………………………….. 40 БРУСЕНЦОВА Марія, РЯБЕНЬКИЙ Арсеній Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна Динаміка формування ПЗФ Харківської області……………………………………... 42 ГОЛОЛОБОВА Олена, МОСКВІТІНА Марія Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна Оцінка стійкості територій природно-заповідного фонду Полтавської та Херсонської областей України………………………………………........................... 44 ГОРОШКОВА Лідія, СКРИНЧЕНКО Каріна Національний університет «Києво-Могилянська академія», м. Київ, Україна Вплив війни на природоохоронні території України та перспективи їх повоєнного відновлення………………………………………………………………………………. 47 КЛЯЧЕНКО Еліна, КЛЄЩ Анастасія Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна Оцінка заповідності територій адміністративних районів Житомирської та Київської областей України…………………………………………………………….. 49 ЛЕБЕДИНСЬКА Катерина, КЛЄЩ Анастасія Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна Аналіз динаміки розвитку природно-заповідного фонду Миколаївської та Одеської областей………………………………………………………………………………… 52 МАКСИМЕНКО Надія, СЕРБАК Руслан Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна Несанкціоновані сміттєзвалища у межах буферної зони Ужанського НПП………… 54 МАКСИМЕНКО Надія, КОРОТЕЦЬКА Єлизавета Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна Оцінка доступності для відвідування об’єктів ПЗФ Львівської області……………… 56 МИЦИК Богдан, МАСЮК Олександр Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, м. Дніпро, Україна Природоохоронний потенціал нижнього Присамар’я: фауністичний аспект……… 60 ПАРХОМА Ірина, БОНДАР Олександр Західноукраїнський національний університет, м. Тернопіль, України Аналіз природно-заповідного фонду Хмельницької області………………………… 65 ЦАРИК Володимир Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка, м. Тернопіль, України До проблеми оптимізації заповідної мережі в басейні річки Гнізни…………………. 67 7 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» ЦАРИК Любомир Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка, м. Тернопіль, України До проблеми ефективного заповідання: національний, регіональний і локальний виміри…………………………………………………………………………………….. 70 Секція 3. Моніторинг довкілля: наука, освіта, практика. MAKSYMENKO Nadia,KOCHETYHA Daryna, CHERKASHYNA Nadia V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, Ukraine Arrangement of green estates: overview of the main areas of classification of materials as environmentally friendly……………………………………………………………… 73 ZOZULIA Ivan, SONKO Sergiу Uman National University of Horticulture, Uman, Ukraine Modern approaches to monitoring the environmental impact of agriculture on agrolandscapes (on the example of farms in the Cherkasy region)……………………… 75 АЧАСОВ Андрій, МАЗУРЕНКО Георгій Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна Оцінка потенціалу секвестрації органічного вуглецю атмосфери еродованими ґрунтами на території Роганської ОТГ………………………………………………... 78 БАСЮК Тетяна, ФЕДОРЧУК Андрій Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне, Україна Трансформація геологічного середовища від несанкціонованого видобутку бурштину на родовищі «Залісся» та зоні його впливу………………………………… 80 БАСЮК Тетяна, ЯКОВИШИНА Маргарита Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне, Україна Моніторинг урбосистеми міста Рівне з використанням методів ГІС та ДЗЗ ……… 83 БЕРЕЗОВСЬКИЙ Олександр, КОТ Анна Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна Аудит екологічного стану природних ресурсів АПВ………………………………… 87 БІЛОУСОВ Максим Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», м. Харків, Україна Вплив целюлозно-паперових підприємств на стан водних об’єктів…………………. 89 БІНЬКОВСЬКИЙ Артем, МЕЛЬНИК Дмитро Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна Роль дистанційного зондування Землі у просторовому аналізі природних та техногенних процесів……………………………………………………………………. 90 8 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» ГЄНОВА Анастасія, ХАРЛАМОВА Олена Кременчуцький національний університет ім. Михайла Остроградського, м. Кременчуг, Україна Впровадження автоматизованих методів отримання та обробки інформації для ефективного управління екологічною безпекою гідроекосистем…………………….. 91 ГОЛОЛОБОВ Вадим, КОВАЛЬ Ірина Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна Застосування індексу нормалізованої різниці вологості (NDМI) для оцінки екологічного стану об’єктів ПЗФ (на прикладі дендропарку Державного біотехнологічного університету)………………………………………………………... 92 ГОЛОЛОБОВА Олена, КОБЕЦЬ Тетяна Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна Департамент захисту довкілля та природокористування ХОВА, м. Харків, Україна Взаємодія громадськості та Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової (державної) адміністрації з підтримки екологічних громадських ініціатив………………………………………… 94 ГОРБАНЬ Вадим Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, м. Дніпро, Україна Оцінка сильватизації штучних та природних лісових біогеоценозів за змінами гранулометричного складу їх едафотопів……………………………………………… 98 ГОРОШКОВА Лідія, ВАРІНИЧКО Валерія Національний університет «Києво-Могилянська академія», м. Київ, Україна Моніторинг стану атмосферного повітря в умовах війни та можливості компенсації завданих збитків………………………………………………………………………….. 100 ГОРОШКОВА Лідія, МАСЛОВ Денис Національний університет «Києво-Могилянська академія», м. Київ, Україна Роль інформаційних технологій у дослідженні впливу війни на стан навколишнього середовища……………………………………………………………………………… 101 ГОРОШКОВА Лідія, РИЖИКОВ Ігор Національний університет «Києво-Могилянська академія», м. Київ, Україна Роль річкових перевезень в «озелененні» транспортної галузі України……………… 102 ДЕЙКО Нікіта Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», м. Харків, Україна Сучасний стан процесів переробки деревини…………………………………………... 104 ДЖУРА Наталія, ДРАЧ Юрій, МАМЧУР Звенислава Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів, Україна Використання інформаційних ресурсів для дослідження якості довкілля…………… 105 КАЛАБУХОВА Анна Національний природний парк «Святі Гори», м. Полтава, Україна Порівняльний аналіз пожеж на території НПП «Святі Гори» протягом 2021-2023 років……………………………………………………………………………………… 107 9 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» КОВАЛЬ Ірина, ГОЛОЛОБОВ Вадим, ЧЕРМНИХ Мая Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна Радіальний приріст клена звичайного в умовах зміни клімату……………………… 109 НЕКОС Алла, ПОПОВА Ніна Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна Особливості утилізації органічних відходів у торгівельних мережах………………… 111 ПАНЬКОВСЬКА Галина, ШАМРО Наталія Національний природний парк «Північне Поділля», м. Броди, України Моніторинг авіфауни букових лісів національного природного парку «Північне Поділля»………………………………………………………………………………… 114 ПЕТРЯШЕВ Ігор, ХАРЛАМОВА Олена Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, м. Кременчук, Україна Моніторинг стану розвитку Кременчуцької соціально-економічної зони за векторами сталого розвитку……………………………………………………………... 115 ПЕРЕХРЕСТ В’ячеслав, ГУНЬКО Світлана, РЕЦЬ Юрій Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління, м. Київ, Україна Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, м. Дніпро, Україна Державне підприємство «Бар’єр», м. Кам’янське, Україна Моніторинг шляхів формування забруднення компонентів навколишнього середовища в зонах впливу уранових об’єктів……………………………………… 118 ПІТАК Інна, СМИСЛОВА Алла Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», м. Харків, Україна Аналіз застосування альтернативних видів палива в авіації…………………………... 121 ПОНОМАРЕНКО Поліна Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна Небезпека формування островів тепла в міській забудові…………………………… 122 РАК Діана, БЕЗРОДНОВА Ольга Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна Сучасний стан рослинних угруповань суходільних лук околиць с. Дворічний кут (Харківська область)……………………………………………………………………. 124 РИЖОВ Гліб Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління, м. Київ, Україна Аналіз нормативної та законодавчої бази з питання управління відходами буріння, при спорудженні свердловин для видобування нафти та газу………………………… 127 РУЩАК Володимир, ЧЕПУРНИЙ Ігор Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, м. Івано- Франківськ, Україна Аналіз стану лісового покриву та оцінка його взаємозв'язку з розвитком зсувних процесів на прикладі території в межах Українських Карпат……………………… 130 10 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» РЯБЕНЬКИЙ Арсеній, БУРЧЕНКО Світлана, ВІННИЧЕНКО Геннадій Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна Оцінка якості води у децентралізованих джерелах міста Харків……………………… 133 РЯЖСЬКИХ Алла Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління, м. Київ, Україна Методологія поводження з зеленим господарством в м. Миколаїв………………….. 135 СМОЛЯР Наталія, ПИСЬМЕННА Тетяна Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», м. Полтава, Україна Нові місцезнаходження созофітів (ADONIS VERNALIS L. ТА PULSATILLA PRATENIS (L.) MILL. S.L.) на Лубенщині та їх охорона………………………………. 137 Секція 4. Формальна та неформальна освіта у заповідній справі. ГЛУШАНИЦЯ Михайло, УСТИМЕНКО Ірина, КРИЖАНОВСЬКА Ольга Національний природний парк «Голосіївський» , м. Київ, Україна Екскурсійна діяльність Національного природного парку «Голосіївський» сучасний інструмент неформальної екологічної освіти ….………………………………………. 139 КЛЄЩ Анастасія Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна Цифрова трансформація заповідної справи в Україні : гнучкі форми освіти для набуття сучасних компетентностей фахівцями галузі…………………………………. 141 КОЙНОВА Ірина, РОЖКО Ігор Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів, Україна Формальна і неформальна екологічна освіта у місті Львові………………………….. 144 МАКСИМЕНКО Надія, БУРЧЕНКО Світлана Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна Сертифікатна програма «Управління екологічною діяльністю та екологічна документація підприємства»: практичний курс підвищення кваліфікації……………. 148 МАКСИМЕНКО Надія, ГОЛОЛОБОВА Олена, КОВАЛЬ Ірина, ГОЛОЛОБОВ Вадим, НЕВЕЧЕРЯ Ольга Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна Перспективи Сертифікатної програми «3D моделювання в ландшафтному дизайні у SketchUp» для презентації об'єктів ПЗФ……………………………………………..…. 150 МАКСИМЕНКО Надія, СОНЬКО Сергій Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна Уманський національний університет садівництва, м. Умань, Україна Вимоги Стандарту вищої освіти за спеціальністю 101 «Екологія» щодо вивчення основ організації заповідної справи……………………………………………………. 153 11 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» ШПАКІВСЬКА Ірина, ЯВОРСЬКА Ірина Інститут екології Карпат НАН України, м. Львів, Україна Національний природний парк «Бойківщина», смт Бориня, Львівська область, Україна Природотерапія - актуальний вид діяльності національних природних парків в умовах сьогодення……………………………………………………………………… 155 Секція 5. Чорнобильська катастрофа: наслідки трагедії і застереження на майбутнє. ВОВК Михайло ТОВ «БЦРЕМСЕРВІС», м. Біла Церква,Україна Наслідки для здоров'я людей. Екологічні наслідки. Евакуація та відселення. Вивчення та реформи. Міжнародне співробітництво. Застереження та запобігання………………………………………………………………………………. 158 ПАХОМОВА Інна Комунальний заклад Київської обласної ради «Центр дітей та юнацтва Київщини» м. Київ, Україна Рудий ліс – унікальний полігон для науковців……………….………………………... 160 ПЕТРОВ Віталій Державна екологічна академія післядипломної освіти, м. Київ, Україна Катастрофа ЧАЕС. Наслідки трагедії та застереження на майбутнє………………… 161 ПОГОРЄЛОВА Оксана, ТРИЛІХ Христина, БОДНАРЮК Мар’яна, ГУМЕНЮК Юрій Західноукраїнський національний університет, м. Тернопіль, України Львівський національний університет природокористування, м. Львів, Україна Наслідки Чорнобильської катастрофи для природи і людини………………………... 163 ХРИСТЕНКО Олександр Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна м. Харків, Україна Сучасний стан зони відчуження навколо ЧАЕС, перспективи змін………………….. 165 12 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» Секція 1. Вплив військових дій на довкілля та шляхи повоєнної ревіталізації природних комплексів. ВПЛИВ ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ НА ДОВКІЛЛЯ ТА ЙОГО ДОВГОСТРОКОВІ НАСЛІДКИ 1Діана ГЕРАСЬКОВА, 2Ганна ТРОХИМЕНКО, 1 Магістрант кафедри екології та природоохоронних технологій Кораблебудівний навчально-науковий інститут, кафедра екології та охорони навколишнього середовища Національного університет кораблебудування імені адмірала Макарова, УКРАЇНА 2 Завідувачка кафедри екології та природоохоронних технологій Кораблебудівний навчально-науковий інститут, кафедра екології та охорони навколишнього середовища Національного університет кораблебудування імені адмірала Макарова, УКРАЇНА Військова операція — сукупність узгоджених і взаємопов’язаних за метою, завданнями, місцем і часом одночасних або послідовних бойових дій, боїв, ударів і маневру, а також спеціальних, стабілізаційних, кібердій, інформаційних акцій (дій) військ (сил), що проводять за єдиним задумом і планом для виконання визначених оперативних завдань в операційній зоні (районі) у встановлений період часу, під єдиним керівництвом [1]. Це скоординовані військові дії держав або недержавного суб’єкту у відповідь на ситуацію, що розвивається. Внаслідок військового конфлікту жителі Сходу та Півдня України стикаються із низкою проблем. Окрім прямої небезпеки для життя та здоров’я внаслідок атак, люди залишаються у непридатному для існування середовищі. Території багатовікових природних заповідників зараз також під загрозою разом із їхніми співробітниками. Деякі заповідники та національні парки залишалися розірваними між контрольованими урядом територіями та самопроголошеними республіками, або окупованими територіями. Отже, під загрозою опиняються не тільки здоров’я та життя людей, а й екологічні системи, біоценози, флора та фауна. Надії на незалежну, зелену і стійку Україну були розбиті з початком масованого російського вторгнення. Загинули десятки тисяч людей, що призвело до гуманітарної кризи та великої кількості людей, які опинилися в облозі та переміщених осіб як в Україні, так і за кордоном [2]. Економічні наслідки також були значними. За останніми оцінками, збитки, завдані інфраструктурі, житловим і не житловим будівлям, становлять понад 100 мільярдів доларів США, значної шкоди було завдано житловим будинкам, автомобільним і залізничним шляхам, а також сільськогосподарським угіддям та іншим виробничим активам[3]. Війна не обійшла навколишнє середовище, природно-ресурсну базу та інфраструктуру. Бомбардування лісів, наземних екосистем, морських екосистем, промислових об'єктів, транспортної інфраструктури, житлових будинків, а також інфраструктури водопостачання, каналізації та утилізації відходів спричинили масштабні та серйозні пошкодження з негайними та довгостроковими наслідками для здоров'я людей та екосистем. Через постійні обстріли нафтопереробних підприємств, хімічних підприємств, енергетичних об'єктів, промислових складів і трубопроводів повітря, вода і ґрунт в Україні забруднюються токсичними речовинами, виникають пожежі та обвали будівель, що може спричинити довгострокові проблеми зі здоров'ям [2]. Оскільки багато з цих проблем 13 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» вважаються транскордонними за своєю природою, їхній вплив не обмежується Україною і становить серйозний ризик для здоров'я населення в цілому. Щодня українські органи влади реєструють випадки впливу токсичних газів, що викидаються під час вибухів, навіть за межами України. Через пошкодження водної інфраструктури близько 1,4 мільйона людей в Україні наразі не мають доступу до безпечної води, а ще 4,6 мільйона людей мають обмежений доступ. Наприклад, система водопостачання від річки Дніпро до міста Миколаїв була серйозно пошкоджена обстрілами, що перекрило доступ до питної води на три тижні, доки воду не почали постачати з сусідніх районів для задоволення базових потреб. 1 червня Україна посилила епідеміологічний нагляд за випадками захворювання на холеру. Прорив Каховської дамби чітко показав, що серйозні наслідки для навколишнього середовища також є смертельними та вбивають людей, навіть якщо вони не завжди помітні одразу. Апокаліптичні картини дрейфуючих будинків, мертвих людей і тварин, затоплених тисяч гектарів колись родючої землі показують лише частину шкоди, завданої війною. Води, отруєні хімікатами з ракет, сільського господарства, паливно-мастильними матеріалами з пошкоджених кораблів і нерозірваними мінами, течуть у Чорне море та поширюють свій смертельний вплив по всьому світу. Ракетні удари та потужні бомбардування спричинили масштабні лісові пожежі, а це не лише тисячі гектарів згорілого лісу, а й знищення цілих екосистем, загибель флори та фауни, в тому числі червонокнижних видів. За даними Рахункової палати України, станом на кінець 2022 року було знищено 3 млн га лісів , що становить майже третину всіх українських лісів. За оцінками української влади, через військову діяльність росії постраждало 900 заповідних природних територій України, а приблизно 1,2 мільйона гектарів, або близько 30% усіх заповідних територій України, потерпають від наслідків війни [2]. Ліквідація наслідків війни – набагато складніше завдання. Вибухи боєприпасів, проходження важкої техніки, будівництво рубежів оборони, пожежі в лісах, мінні поля – все це знищує природу та обмежує доступ до рекреаційних та антропогенних об’єктів. Найбільших втрат війна завдає лісам, у другу чергу — степам і лукам, а вже потім іншим біотопам. Тим не менш, водно-болотні угіддя уникають більшості страждань, оскільки їх зазвичай обходять військові дії. У разі ризику водно-болотні угіддя стають перешкодою для ворожої техніки, іноді поглинаючи її назавжди. Усі важливі функції водно-болотних угідь, які відіграють роль у формуванні клімату, регулюванні вмісту води в річках і збереженні органічних речовин, накопичених у торфі протягом тисячоліть, залишаються недоторканими. Те саме стосується послуг усіх затоплених екосистем. Наслідки руйнування та деградації навколишнього середовища можуть матеріалізуватись місяцями або роками, ризики часто ускладнюються та загострюються, коли відбуваються численні та взаємопов’язані інциденти. Транскордонні впливи, що поширюються за межі постраждалих від війни територій, також можуть виявитися значними. Прорив Каховської дамби та водосховища та інші нещодавні екологічні інциденти не потрапили у часові рамки. Для повного визначення масштабів екологічних наслідків війни потрібен постійний моніторинг і регулярні огляди. 14 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» Література: 1. Енциклопедія Сучасної України. Т. 24: «О» / Гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. 944 с. ISBN 966-02-2074-X. 2. Райан Рінер. Екологічні наслідки війни в Україні та перспективи зеленої реконструкції. 14.02.2023. URL: https://www.dniprotoday.com/novyny/volonteri- uanimals-pribrali-u-5-nacionalnih-parkah-ukraini-vivezli-195-ton-smitta-5810 (дата звернення: 19.04.2023). 3. Київська школа економіки. Прямі збитки, завдані інфраструктурі України під час війни, сягнули понад $105,5 млрд. 27.05.2022. URL: https://kse.ua/about-the- school/news/direct-damage-caused-to-ukraine-s-infrastructure-during-the-war-has- reached-over-105-5-billion/ (дата звернення: 19.04.2023). Ключові слова: військові дії, адаптація, екологічні наслідки, забруднення, водопостачання, екосистеми. Адреса: проспект Героїв України, 9, Миколаїв, Миколаївська область, Україна e-mail: geraskova.2808@gmail.com, antr@ukr.net https://www.dniprotoday.com/novyny/volonteri-uanimals-pribrali-u-5-nacionalnih-parkah-ukraini-vivezli-195-ton-smitta-5810 https://www.dniprotoday.com/novyny/volonteri-uanimals-pribrali-u-5-nacionalnih-parkah-ukraini-vivezli-195-ton-smitta-5810 https://kse.ua/about-the-school/news/direct-damage-caused-to-ukraine-s-infrastructure-during-the-war-has-reached-over-105-5-billion/ https://kse.ua/about-the-school/news/direct-damage-caused-to-ukraine-s-infrastructure-during-the-war-has-reached-over-105-5-billion/ https://kse.ua/about-the-school/news/direct-damage-caused-to-ukraine-s-infrastructure-during-the-war-has-reached-over-105-5-billion/ mailto:geraskova.2808@gmail.com mailto:antr@ukr.net 15 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» ОЦІНКА МОЖЛИВОСТЕЙ ВІДНОВЛЕННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ В УКРАЇНІ НА ЗАСАДАХ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ 1Лідія ГОРОШКОВА, 1Надія БОНДАРУК 1 кафедра екології Національного університету «Києво-Могилянська академія», УКРАЇНА З початком війни відбувається руйнування інфраструктури в Україні, вартість зруйнованого за попередніми оцінками становить більше 100 млрд доларів США, і найбільша частина пошкоджень стосується житлових будинків. Також пошкоджено майже півтори тисячі медичних закладів та близько двохсот освітніх установ. Частину зруйнованих та пошкоджених об'єктів вже відновлено, але наразі існує значна кількість будівельного сміття, яке можна використовувати повторно, але цього не відбувається. У зв'язку з масштабними руйнуваннями інфраструктури під час війни, Україна стикається з проблемою утилізації та використання будівельного сміття. За оцінками експертів, в країні накопичилось близько 10-12 млн тонн таких відходів, а їхній обсяг щоденно збільшується. Це призводить до надзвичайних екологічних ризиків, зокрема, забруднення ґрунтових вод, ґрунтів та атмосферного повітря. Проте ця ситуація відкриває можливості для розробки ефективних підходів до перероблення та повторного використання будівельних відходів. Покращення системи збору, сортування та перероблення будівельного сміття може сприяти розвитку внутрішнього ринку вторинних матеріалів та запуску проєктів з відновлення інфраструктури на принципах циркулярної економіки. Будівельні відходи – будівельні матеріали, що не плануються або не можуть бути використані за призначенням, а також залишки будівель та інфраструктурних об’єктів, утворених внаслідок впливу природних явищ чи людини. Природні явища, накшталт буревіїв, землетрусів, повеней, ураганів, цунамі тощо, мають значну територію впливу і відповідно різноманітні пошкодження. У той час як утворення будівельних відходів внаслідок антропогенного впливу є більш сконцентрованим процесом, для якого можна передбачити наслідки виходячи із характеру робіт. Відходи від руйнації, спричинені бойовими діями (ураження снарядами чи їх уламками, снарядами ППО, пожежами, вибухами та іншими способами), є частинами пошкоджених чи зруйнованих об’єктів, а також матеріалами, що були всередині на момент пошкодження чи робіт із демонтажу та аналогічно втратили свої початкові властивості [12]. Їх утворення можна віднести до категорії будівельних відходів, що утворені комплексними роботами, які мають неконтрольований напрям поширення та значну площу різноманітного впливу [3]. Масштаби та характер руйнувань спричинили появу потреби у структуруванні шляхів поводження із відходами, що зокрема закріплено на державному рівні Постановою № 1073, однак може і має бути доповнене [1, 2, 6, 10, 11, 12, 14]: - визначення цілей переробки, створення можливостей для утилізації відходів; - консультація, вивчення найкращих практик, законодавчі ініціативи, впровадження аудиту, навчання працівників та підрядників щодо поводження із відходами; - попередження – утворення менше відходів через закладання у проєкті меншої кількості матеріалів (уникати надлишку), планування доставки відповідно до етапів 16 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» будівництва та погодних умов, відмова від надлишкової упаковки, продумування шляхів транспортування та зберігання, зменшення ризиків пошкодження матеріалів на підготовчих етапах, невикористання небезпечних матеріалів, використання більш довговічних матеріалів та тих, що можна перевикористати; - бюрократичні особливості із визначенням підрядника, обранням відповідних (прогресивних) технологій та методів, забезпеченням захисту працівників та довкілля, проєктною документацією, шляхами поводження із отриманими відходами (максимально зберегти для повторного використання, максимально переробити або утилізувати) тощо; - підготовка до демонтажу на місці: обстеження об’єкта, підготовка обладнання та шляхів, розчищення території, відключення об’єкта від інженерних мереж, визначення основних класів матеріалів та можливостей для подальшого поводження із ними; - визначення із технологією складування, накопичення, попереднього сортування тощо, оптимізація цих процесів; - демонтажні роботи; - первинне/ попереднє сортування на місці за класами матеріалів (деревина, бетон, залізобетон тощо): переважно ручний спосіб, бо у відходах можуть бути снаряди, фрагменти тіл тощо; - “вирішення долі” (що на переробку, що на поховання): в ідеалі цей етап має бути підтверджений законодавчими актами або державними стандартами; - лабораторні дослідження (визначення параметрів: дослідити матеріал на дробимість, визначити його фізико-механічні властивості, параметри токсичності, виконати радіаційно- гігієнічну оцінку тощо); - первинна переробка (зменшення обсягів відходів, переробка на дробильно- сортувальному комплексі): розрізання, дробіння, сортування за окремими фракціями та очистка від домішок (наприклад, метал із залізобетону витягають магнітами); - розробка робочих проектів спеціалізованих полігонів; - транспортування до місць поводження з відходами/ місць тимчасового зберігання/ місць повторного використання або продаж; - остаточна розчистка території від залишків сміття; - зберігання відходів за потреби; - повторне використання/ переробка на нові матеріали чи компоненти/ спалювання із рекуперацією енергії/ знешкодження/ захоронення/ тощо; - утилізація на сміттєзвалищі/ спалювання без повторного використання утвореної енергії; - подальше планування переробки, використання будівельного сміття із внесенням до плану відновлення України, а також робота зі ЗМІ. Сортування відходів на місці із метою аби якнайменше відходів довелось захоронювати на звалищі є як економічно, так і екологічно вигідним процесом. Таким чином відсутні будь-які витрати, пов’язані із транспортуванням на полігон, присутня економія матеріалів для нового будівництва (частину відходів можна повторно реалізувати для себе або продавши), а також це економія природніх ресурсів, необхідних для виготовлення нових будівельних матеріалів, мінімізація впливу на довкілля та людей від захоронення на полігоні азбесту, пластику, свинцю тощо, які б негативно впливали на 17 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» місцевий ґрунт та води, а згодом і поширювались у біогеохімічних циклах [5, 13]. Наразі таке сортування обумовлено й характером відходів: решти тіл та боєприпасів мають бути утилізовані окремо. Зважаючи на ці та інші подекуди вимушені аспекти повторного використання будівельного сміття, саме цей метод є найбільш перспективним для використання в контексті України, тим більш, що на теренах нашої держави уже є позитивні приклади для наслідування [7, 9]. Повторне використання має три шляхи: власне використання за своїм призначенням окремих частин і окремих конструкцій без переробки (фундамент, стіни, небита цегла, балки, плити, колони, арматура) за умови цілісності та відповідного стану, правильного виконання демонтажу та перевезень; отримання енергії при спалюванні деревини, переробка для повернення попередніх характеристик (подрібнений бетон як заповнювач для бетонів; скло, метал, бітум, пластмаса після термічної обробки знову у відповідні вироби; забруднений та вийнятий ґрунт, каміння, щебінь без небезпечних речовин для засипки вибоїн, дорожнього покриття або для ландшафтних робіт) або у якості нових матеріалів (подрібнені бетон, скло, кераміка, плитка, мармур йдуть як заповнювач бетонів; подрібнене асфальтове покриття, подрібнений бетон, подрібнена покрівельна плитка, штукатурка, черепиця використовують як нижній шар дорожнього покриття, укріплення ґрунтових та лісових доріг, підсипка/засипка котлованів, створення тимчасових доріг, використання у ландшафтному дизайні; солома разом із глиною слугує будівельним матеріалом для хат-мазанок; скло може бути основою світловідбивних фарб для дорожнього покриття, а деревина перероблятись у деревовностружкові плити, деревні пластики, паливні брикети чи використовуватись для тимчасових загороджень, тимчасових проїздів тощо) [4, 10, 12, 13]. Література: 1. Atstāja, D.; Koval, V.; Purviņš, M.; Butkevičs, J.; Mikhno, I. Construction Waste Management for Improving Resource Efficiency in The Reconstruction of War-Destroyed Objects. Economics Ecology Socium 2022, 6, 46-57. URL: https://ees- journal.com/index.php/journal/article/view/194/157 (дата звернення: 21.04.2024). 2. Construction Waste Disposal. CPD Online College. URL: https://cpdonline.co.uk/knowledge-base/health-and-safety/construction-waste-disposal/ (дата звернення: 21.04.2024). 3. Demolition Waste Assessment Outside the Port of Beirut. Lebanon : UNDP, October 2020. URL: https://www.undp.org/sites/g/files/zskgke326/files/migration/lb/DEMOLITION-WASTE- ASSESSMENT.PDF (дата звернення: 21.04.2024). 4. Papamichael I, Voukkali I, Loizia P, Zorpas AA. Construction and demolition waste framework of circular economy: A mini review. Waste Management & Research. 2023;41(12):1728-1740. doi:10.1177/0734242X231190804 5. Valentyna Marchenko, Valerii Osetskyi, Alla Hrechko, Bogdan Dergaliuk, Oksana Kavtysh, & Vitaliy Shutyuk. (2022). Creating incentives for managing construction waste generated during the war. Eastern-european Journal of Enterprise Technologies, 5(13 (119)), 32– 42. https://doi.org/10.15587/1729-4061.2022.265646 18 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» 6. Waste Hierarchy Guidance. London : Department for Environment Food & Rural Affairs, 2011. URL: https://assets.publishing.service.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/fil e/69403/pb13530-waste-hierarchy-guidance.pdf (дата звернення: 21.04.2024). 7. Будівельне сміття: вирішення проблеми залежить від політичної волі та готовності впроваджувати реформи. propertytimes.com.ua. URL: https://propertytimes.com.ua/spetsproekti/budivelne_smittya_virishennya_problemi_zalezhit_vid _politichnoyi_voli_ta_gotovnosti_vprovadzhuvati_reformi (дата звернення: 21.04.2024). 8. Будівельні відходи. Екологічні Інвестиції. URL: https://ecological.investments/budivelni-vidxodi.html (дата звернення: 21.04.2024). 9. Екологічна відбудова: як в Україні будують житло з перероблених будівельних відходів. Рубрика. URL: https://rubryka.com/article/ekologichna-vidbudova-ukrayiny/ (дата звернення: 21.04.2024). 10. Підняти з руїн: що робити із залишками розбомблених будинків. Mind.ua. URL: https://mind.ua/publications/20242694-pidnyati-z-ruyin-shcho-robiti-iz-zalishkami- rozbomblenih-budinkiv (дата звернення: 21.04.2024). 11. Про затвердження Порядку виконання робіт з демонтажу об'єктів, пошкоджених або зруйнованих внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів : Постанова Каб. Міністрів України від 19.04.2022 р. № 474 : станом на 1 жовт. 2022 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/474-2022-п#Text (дата звернення: 21.04.2024). 12. Про затвердження Порядку поводження з відходами, що утворились у зв'язку з пошкодженням (руйнуванням) будівель та споруд внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій або проведенням робіт з ліквідації їх наслідків та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України : Постанова Каб. Міністрів України від 27.09.2022 р. № 1073 : станом на 3 трав. 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1073-2022- п#Text (дата звернення: 21.04.2024). 13. Про користь переробки будівельного сміття – Укрбіо. dom.ukr.bio. URL: https://bio.ukr.bio/ua/articles/2467/ (дата звернення: 21.04.2024). 14. Проблема утилізації та переробки відходів від руйнувань. Кривий Ріг : ГС «Досить труїти Кривий Ріг», 2023. URL: https://dtkr.com.ua/wp-content/uploads/2023/07/analiz- problemi-vidhodi-rujnuvan.pdf (дата звернення: 21.04.2024). Ключові слова: інфраструктура, будівельне сміття, відновлення інфраструктури, утилізації будівельного сміття, поводження з будівельними відходами Адреса: вул Григорія Сковороди, 2, м. Київ, Україна e-mail: n.bondaruk@ukma.edu.ua 19 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» ПЕРСПЕКТИВИ І МОЖЛИВОСТІ РОЗВИТКУ «ЗЕЛЕНОГО» ТУРИЗМУ ПІД ЧАС ВІЙНИ ТА В УМОВАХ ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ КРАЇНИ 1Лідія ГОРОШКОВА, 1Катерина БУГАЄНКО 1 кафедра екології Національного університету «Києво-Могилянська академія», УКРАЇНА На сьогоднішній день, галузь туристичних послуг, як сектор реалізації туристичних продуктів та економічних відносин, як в межах країни, так і за її межами, є важливим аспектом економічної діяльності для багатьох країн. Розвиток внутрішнього та міжнародного туризму є перспективним для багатьох країн. Навіть Україна, не дивлячись на своє слабке положення на світовому ринку туристичних послуг, мала потенціал до повноцінного розвитку до початку війни. Враховуючи багатство природних, рекреаційних, релігійних та культурних ресурсів, Україна мала значний потенціал для розвитку внутрішнього та регіонального туризму. У середині 90-х років минулого століття в Україні почали говорити про зелений туризм. Початок його активного розвитку в наукових колах припадає на 1996 рік, коли було засновано Спілку сприяння розвитку зеленого туризму в Україні. З того часу зелений сільський туризм обговорювали, планували, досліджували та розробляли на різних рівнях. Це призвело до створення екопоселень, етносіл, екосадиб, центрів зеленого туризму в усіх регіонах України. Поступово українці та гості країни відкривали для себе новий вид відпочинку, і ця сфера поступово зростала. Хоча зелений туризм складав лише невелику частину ринку порівняно з класичними видами туризму, це стало стимулом для розвитку партнерства та креативного мислення. Перші учасники цієї галузі спочатку покладалися на свої сили, але з часом, відчуваючи нестачу ресурсів, розуміли потребу у поширенні співпраці та укріпленні свого впливу в туристичній галузі. На 2018 рік в Україні було зареєстровано 233 садиби для екотуризму. Найактивніше в цьому напрямку розвивалися західні області країни, зокрема, Івано-Франківська, Львівська та Чернівецька. Був проведений аналіз можливості розвитку «зеленого» туризму на річці Дністер. Встановлено, що потенціал розвитку екотуризму на річці Дністер може бути значним завдяки наступним можливостям. Річка Дністер та територія, що оточує її, вражають своєю природною різноманітністю та унікальністю, створюючи ідеальні умови для розвитку екотуризму. Величезні каньйони з горбатими берегами та скельними утвореннями, які утворилися внаслідок річкової діяльності протягом тисячоліть, привертають увагу любителів природних крас. Тут можна знайти і різні водоспади - від тих, що легко доступні для екскурсій, до тих, які вражають своєю могутністю та красою. Ліси на території річки Дністер - це справжній скарб для екологічних маршрутів та відпочинку в природі. Тут зустрічаються різноманітні лісові типи, а біорізноманіття району дозволяє насолоджуватися різноманітністю рослин і тварин. Від мальовничих кущів та квітів до рідкісних видів птахів та звірів, кожен екотурист знайде тут щось цікаве для себе. Ці природні багатства створюють не лише привабливий образ для туристів, а й важливу базу для екологічної освіти та досліджень. Розвиток екотуризму на річці Дністер 20 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» може сприяти не лише розвитку місцевої економіки, а й збереженню цінних природних ресурсів та сприяти усвідомленню важливості збереження природи серед широкого загалу. Зацікавленість людей у збереженні природи та екологічній освіті створює попит на екотуризм. Річка Дністер може бути привабливим місцем для екологічних туристів, які цінують біорізноманіття та стежать за збереженням навколишнього середовища. Крім природної краси, річка Дністер має багату культурну спадщину, пов'язану з історією та традиціями регіону. Екотуристи можуть бути зацікавлені в дослідженні цієї культурної спадщини під час своїх подорожей. На території, що омиває Дністер, можна знайти сліди давніх цивілізацій, таких як залишки стародавніх поселень, оборонних споруд, археологічні пам'ятки та історичні пам'ятники. Ці об'єкти не лише розкривають давню історію регіону, а й надають можливість туристам поглибитися в культурні та археологічні дослідження. Крім того, річка Дністер та її околиці багаті на народні традиції, фольклор та місцеві звичаї. Це створює унікальну атмосферу для туристів, які цікавляться етнографією та культурними взаємодіями. Культурна спадщина річки Дністер відображається також у місцевій архітектурі, національному мистецтві, ремеслах та кулінарних традиціях. Це дає можливість екотуристам не лише насолоджуватися природою, а й поглиблювати своє розуміння місцевої культури та спілкуватися з місцевими жителями, що сприяє розвитку туризму та місцевої громади. Незважаючи на воєнний конфлікт в Україні, розвиток екотуризму може бути стійким та стабільним, оскільки природні ресурси не залежать від політичних подій. Це робить екотуризм привабливим для інвесторів та розвитку місцевої економіки. Залучення державних органів, місцевих громад, бізнесу та громадських організацій до спільних проектів з розвитку екотуризму може підвищити його потенціал і забезпечити стале використання ресурсів річки Дністер. Ключові слова: туризм, «зелений» туризм, річка Дністер, культурна спадщина, розвиток туризму Адреса: вул Григорія Сковороди, 2, м. Київ, Україна e-mail: kateryna.buhaienko@ukma.edu.ua 21 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» ВПЛИВ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ СТАН ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЙ ТА ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ ЩОДО ЇХ ВІДНОВЛЕННЯ 1Лідія ГОРОШКОВА, 1Станіслав ГОРОШКОВ 1 кафедра екології Національного університету «Києво-Могилянська академія», УКРАЇНА Російська збройна агресія проти України завдала українській економіці значних матеріальних втрат: руйнування інфраструктури, знищення та пошкодження майна підприємств усіх форм власності. На тимчасово окупованих територіях або у зоні бойових дій розташовані 900 природоохоронних територій, що становить 44% від усіх заповідників та національних парків України. Також під тимчасовою окупацією опинилося азово- чорноморське узбережжя в межах Донецької, Запорізької та Херсонської областей з початком війни. Це призвело до серйозної шкоди цим територіям та їхньому біорізноманіттю. Глибокий аналіз наслідків військового вторгнення на заповідні території України буде можливий лише після завершення війни та робіт з розмінування. Проте вже зараз є необхідність у проведенні досліджень стану цих територій з використанням можливих джерел інформації. Особливу увагу потрібно звернути на оцінку упущеної вигоди природоохоронних територій, заповідників та національних парків від неможливості господарської діяльності. В якості об’єкта дослідження був обраний Азово-Сиваський національний природний парк (НПП) створений відповідно до Указу Президента України від 25 лютого 1993 р. Парк організований на базі та в існуючих межах Азово-Сиваського заповідно-мисливського господарства та його охоронної зони з акваторіями Центрального Сиваша й Азовського моря. Адміністративно Азово-Сиваський НПП підпорядкований Держаному управлінню справами Президента. На сьогодні загальна площа парку становить 52154 га, із яких майже 49 тис. га займають акваторії Центрального Сиваша та однокілометрова прибережна смуга моря навколо острова Бирючий. Закріплені за парком ділянки суходолу мають загальну площу 8469 га, у т. ч.: у Генічеському районі – 7528 га (п-в Бирючий та частина о. Куюк-Тук) і Новотроїцькому – 941 га (частина о. Чурюк із прилеглими дрібними островами – Мартинячий і Китай). Азово-Сиваський НПП є неприбутковою організацією, фінансування його діяльності здійснюється за кошти Державного бюджету України (загальний фонд). Крім того, НПП здійснювало (до початку війни) господарську діяльність за такими основними видами: проживання відпочиваючих; реалізація меду; реалізація сіна; реалізація м'яса (вилученого при регулюванні чисельності); реалізація шкур та ріг диких тварин; реалізація диких тварин; фотопослуги, відеозйомка; перевезення туристів автотранспортом; квартирна плата за користування службовими жилими приміщеннями на о.Бирючий співробітниками для забезпечення діяльності установи; реалізація буклетів; автопослуги; інші надходження. Здійснення цієї діяльності дозволяло формувати спеціальний фонд, кошти якого використовувались для розвитку НПП, стимулювання персоналу і т. ін. без отримання прибутку. 22 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» З початком війни та окупацією території НПП і до сьогоднішнього часу Азово- Сиваський НПП не має можливості здійснювати господарську діяльність, отже має упущену вигоду. На сьогодні розроблена «Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод упровадженні господарської діяльності», яка затверджена Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18 жовтня 2022 року № 3904/1223 (далі – Методика). Спроба визначити розмір упущеної вигоди з використанням вищезгаданої Методики виявилось неможливим. Як показав проведений аналіз, методика взагалі не розглядає неприбуткові організації. В умовах війни, вони також зазнаються не тільки матеріальні збитки, які можуть бути пораховані, а й мають втрачену вигоду внаслідок неможливості здійснення господарської діяльності, яка не є прибутковою. Саме такий випадок в методиці не описаний. В той же час, методика передбачає, що «у разі коли існують підстави пов’язувати виникнення упущеної вигоди з іншими факторами, ніж неодержання підприємством прибутку, або наявність упущеної вигоди не є наслідком збиткової діяльності підприємства, аналіз неотриманих грошових потоків та оцінка (визначення розміру) упущеної вигоди здійснюється з дотриманням вимог цієї Методики або інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна, розроблених відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та вимог міжнародних та національних стандартів оцінки, міжнародної оціночної практики, що склалася». Додаткової уваги заслуговують саме НПП, оскільки до них може бути використана категорія «державне або комунальне підприємство, або підприємство, у якому є частка держави, що ….., має велике суспільне/державне значення», оскільки усі НПП є державними неприбутковими організаціями, які дійсно мають величе суспільно/державне значення. Отже, зазначене дозволило запропонувати вдосконалити розглянуту Методику (що, доречі, апріорі в ній передбачено) з метою її застосування для нестандартного випадку – неприбуткової організації, яка здійснює господарську діяльність. При цьому, ключові положення Методики загалом використані для проведеної оцінки. З урахуванням наведених вище міркувань був здійснений розрахунок упущеної вигоди на підставі даних про обсяг надходжень до спеціального фонду Азово-Сиваського національного природного парку за 2020 та 2021 роки. Саме кошти, яку акумулюються на спеціальному фонді, і є тією вигодою, яку НПП втратив можливість отримувати внаслідок війни внаслідок неможливості ведення господарської діяльності. Ключові слова: національний природний парк, упущена вигода, шкода довкіллю, неприбуткові організації, природно-заповідний фонд Адреса: вул. Григорія Сковороди, 2, м. Київ, Україна e-mail: stas20055002@gmail.com 23 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» ВІДНОВЛЮВАЛЬНА ЕНЕРГЕТИКА В УМОВАХ ВІЙНИ ТА ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ 1Лідія ГОРОШКОВА, 1Юлія КОРНІЙЧУК 1 кафедра екології Національного університету «Києво-Могилянська академія», УКРАЇНА Повномасштабне вторгнення спричинило масштабні занепаду різних секторів. Серед них і сектор енергетики. Це порушило баланс у об’єднаній енергетичній системі і викликало велике навантаження на наявні об’єкти генерації енергії. Велика кількість обʼєктів традиційних джерел енергії та відновлювальних джерел енергії були знищені або пошкоджені. Зазначеними вище обставинами зумовлена актуальність проведеного дослідження. Проведено дослідження стану енергетичної галузі України. Встановлено, що до повномасштабного вторгнення у секторі енергетики існувало багато проблем пов’язаних із устаткуванням. Найбільшу частку енергії приносили саме ТЕС та ТЕЦ, які мали зношене обладнання, що спричиняло надмірну емісію оксидів сірки, азоту та діоксиду вуглецю. Зокрема ключовими елементами, які приносили велику частку до об’єднаної енергетичної системи були АЕС, але існували проблеми переробки використаного ядерного палива, тому що це здійснювалося у країні агресора. Гідроелектростанції використовувалися як маневрові потужності і відгравали важливу роль у об’єднаній енергетичній системі ,однак варто зазначити ,що будівництво на експлуатація цих об’єктів прямо впливає на водні та прилеглі наземні екосистеми , режим річок та гідробіонтів зокрема [2, 9]. Щодо відновлювальних джерел енергії, то до повномасштабного вторгнення ця галузь характеризувалася нарощуванням потужностей, зокрема і через сприятливі умови «зеленого» тарифу. Розвиток сонячних та вітрових електростанцій у цей період був дуже активним. Перспективи розвитку цього сектору були досить великі і багато іноземних акцій були залучені до розвитку цього сектору. Дуже скоро це змінилося із початком війни, яка огорнула усю країну [3, 7, 9]. Систематичні ракетні атаки паралізували енергетичний сектор. Загальна генерація сонця та вітру зменшилася більше ніж вдвічі, оскільки більшість обʼєктів ВДЕ розташовані у південно-східних областях, де точаться запеклі бої та ракетні обстріли. Близько 90% вітроенергетичних потужностей були виведені з ладу. Стабільність біоенергетики теж було похитнута, оскільки більшість обʼєктів розташовані у Чернігівській, Сумській, Харківській областях. Пошкоджено і велику кількість ТЕС та ТЕЦ, внаслідок чого відбувалося перенавантаження наявних працюючих даних обʼєктів. Таке перенавантаження супроводжується більшим використанням вугілля, оскільки установки є застарілими, що, у свою чергу, призводило до більших викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря. Також сектор енергетики зіштовхнувся із ядерними шантажами із боку окупантів, що стосувалися АЕС.Також проблеми і пов’язані із імпортом палива та переробкою ВЯП [7, 12]. На основі проведених досліджень були визначені перспективного повоєнного відновлення енергетики. У повоєнному відновленні держави варто спрямовувати курс на розвиток відновлювальних джерел енергії. Оскільки на теперішній час, це одна із 24 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» найкращих альтернатив зменшення негативного впливу на довкілля, кроків до виконання Паризької угоди , а також набуття енергетичної незалежності. Зокрема в Україні шаленого потенціалу до розвитку набуватиме біомаса. Це обумовлено тим, що Україна має багато сировини для розвитку цього сектору. Також це дуже гарна можливість утилізації відходів, але наразі інфраструктура не достатньо розвинута для цього різновиду ВДЕ [5, 6]. Однак варто враховувати негативні аспекти не лише традиційних джерел енергії, а і ВДЕ на довкілля. Будівництво СЕС призводить до зменшення кількості природних ділянок, оскільки займається велика територія. Зокрема постають питання переробки сонячних панелей. Тому поряд із впровадженням цього різновиду обʼєктів відновлювальної енергетики, виникає потреба в устаткуванні, яке буде повторно приводити до роботи , цей різновид генерації. Вітрові електростанції під час введення в експлуатацію та штатній роботі теж можуть чинити негативний вплив на довкілля. Робота ВЕС може впливати на міграційні шляхи птахів і кажанів, а також створювати підземні вібрації. Також вплив на морські екосистеми спостерігаються через експлуатацію та роботу офшорний вітроенергетики. У загальному введення в експлуатацію ВЕС призводить до розриву ареалів флори та фауни. Також виникають проблеми із переробкою лопатей вітряків. Також варто наголосити, що малі ГЕС теж негативно пливають на водні та наземні екосистеми ,як і звичайні. Вони теж чинять перешкоди міграційних шляхам риб та чинять негативний антропогенний вплив на природні ландшафти [4, 8, 10, 11]. Отже, повномасштабне вторгнення спричинило численні руйнації енергетичного сектору , зокрема і обʼєктів відновлювальних джерел енергії. Щоб забезпечити енергетичну незалежність держави та зменшити згубний антропогенний вплив на довкілля, у повоєнному відновленні варто спрямовувати увагу на «зелений курс». Впровадження більшої кількості ВДЕ, допоможе зменшити кількість викидів забруднюючих речовин в довкілля. Однак, перед впровадженням обʼєктів основаних на ВДЕ варто проводити оцінку впливу на довкілля, аби мінімізувати негативний вплив на екосистеми. Література: 1. Акименко О., Костюченко І. Перспективи впровадження альтернативних джерел енергії як крок до міжнародного співробітництва. URL: https://doi.org/10.25140/2411-5215- 2020-4(24)-43-5 2. Васько П.Ф. Мороз А.В., Бриль А.О., Ібрагімова М.Р. Екологічні аспекти розвитку гідроенергетики в україні С. 57-69. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vien_2018_2_9 3. Економічна правда URL: https://www.epravda.com.ua/publications/2023/05/24/700431/ 4. Зелені монстри: як СЕС впливають на дику природу в Україні URL: https://rpr.org.ua/news/zeleni-monstry-yak-ses-vplyvayut-na-dyku-pryrodu-v-ukrajini/ 5. Кошлак Г. В. Павленко А. М. Перспективи енергетичного використання біомаси в Україні. URL: https://doi.org/10.31471/2415-3184-2021-1(23)-22-32 6. Програмо розвитку гідроенергетики України до 2026 року. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/249220047 7. Разумков центр. URL: https://razumkov.org.ua/statti/sektor-vidnovlyuvanoyi- energetyky-ukrayiny-do-pid-chas-ta-pislya-viyny 25 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» 8. Суходоля О.М., Сидоренко А.А., Бєгун С.В., Білуха А.А. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку гідроелектроенергетики україни Аналітична доповідь Київ , 2014 54 с. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2014-06/GES-993ae.pdf 9. Ткач Д.К., Грушко В.І. Електроенергетика України під час українсько-російської війни. URL: https://doi.org/10.31732/2663-2209-2022-66-63-72 10. Чи безпечні ВЕС для дикої природи. Аналітична записка, Київ 2019, 25 с. URL: https://epl.org.ua/wp-content/uploads/2019/ 11. Як переробляються відходи відновлюваної енергетики URL: https://ecoaction.org.ua/naskilky-zelena-enerhia.html 12. Towards a green transition of the energy sector in Ukraine /Update on the Energy Damage Assessment/June 2023. 32 с. URL: https://www.undp.org/ukraine/publications/towards-green- transition-energy-sector-ukraine Ключові слова: відновлювальна енергетика, гідроенергетикика. теплова енергетика, ВЕС, СЕС Адреса: вул. Григорія Сковороди, 2, м. Київ, Україна e-mail: yuliia.korniichuk@ukma.edu.ua https://www.undp.org/ukraine/publications/towards-green-transition-energy-sector-ukraine https://www.undp.org/ukraine/publications/towards-green-transition-energy-sector-ukraine 26 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» ВПЛИВ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ НА СТАН АГРОВИРОБНИЦТВА У ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ 1Лідія ГОРОШКОВА, 1Артем МЕНАКЕР 1 кафедра екології Національного університету «Києво-Могилянська академія», УКРАЇНА До повномасштабної війни Херсонщина була одним з лідерів у виробництві зернових і соняшника, овочів і баштанних культур, була одним із найбільших експортерів аграрної продукції в Україні. За даними Держстату, близько 30% населення Херсонської області до війни були зайнятими в сфері сільського, лісового та рибного господарств. Станом на сьогодні ситуація суттєво погіршилась. Задля формування умов для відновлення потенціалу регіону, ситуація потребує аналізу та визначення шляхів та можливостей розвитку території в умовах війни та повоєнного відновлення країни. Для дослідження впливу російської агресії на сільське господарство Херсонської області, зокрема, Правобережжя Херсонщини: Бериславський та Херсонський райони, було проаналізовано дані NASA FIRMS, супутникові знімки Sentinel-2 та ресурс Giovanni. Для аналізу кількості пожеж було проаналізовано дані баз NASA FIRMS за період з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2022. Через специфіку баз даних NASA FIRMS, отримання доступу до даних за 2023 рік є неможливим. Аналіз проводився на основі даних спостережень супутників MODIS, VIIRS та VIIRS 2 Suomi. Відповідно до отриманих даних, найбільш досконалими є дані VIIRS та VIIRS 2, тоді як MODIS не відображає більшість зафіксованих пожеж. На основі отриманих даних, спостерігається значна кількість пожеж на момент початку бойових дій на території Херсонської області в Лютому 2022 року, де показник, залежно від супутника, перевищує 2020 та 2021 роки, принаймні в 1,5 рази. Окрім цього, спостерігається зростання кількості зафіксованих пожеж у Червні та Липні 2022 року, що пов’язано як з сезонними особливостями, так і з початком контрнаступальної операції Сил Оборони України на півдні України. Окрім цього, показник кількості пожеж у Серпні та Вересні 2022 року є принаймні в 2 рази меншим порівняно з Серпнем та Вереснем 2020 та 2021 років, що може бути пов’язано з завершенням сезону збору врожаю, що досить часто пов’язано зі спаленням стерні на сільськогосподарських полях. Зменшення даного показника в 2022 році може бути пов’язано із загальним зменшенням сільськогосподарських угідь, що перебували в експлуатації, неможливістю обробки угідь, загальним зменшенням врожаю у зв’язку з веденням активних бойових дій в регіоні. Для визначення площі уражених пожежами сільськогосподарських угідь Правобережжя Херсонщини було використано інструмент EO Browser з використанням супутникових знімків Sentinel-2 та скрипту Burned Area Detection. Для аналізу було використано супутникові знімки з Січня 2020 року по Грудень 2023 року. Знімки були завантажені з роздільною здатністю 2500 х 1189 px в системі координат WGS 84 (EPSG:4326). Подальший аналіз завантажених з ресурсу знімків проводився з використанням програми QGIS. Супутникові знімки аналізувались з використанням інструменту Raster layer unique values report. Отримані результати в пікселях переводились 27 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» в метри квадратні з урахуванням кількості метрів у пікселі, роздільною здатністю, системою координат. Протягом Лютого 2022 та 2023 років спостерігається збільшення уражених пожежами площ порівняно з 2020 та 2021 роками, що пов’язано з початком повномасштабної війни в 2022 році та обстрілами звільнених територій Правобережжя Херсонщини в 2023 році. Для Березня 2022 року така кількість пожеж також відповідає причині ведення бойових дій в регіоні. Уражена площа в Липні 2022 року чітко корелює з зафіксованою кількістю пожеж за даними NASA FIRMS. Водночас, уражена площа за Червень 2022 є незначною незважаючи на кількість зафіксованих пожеж, що може говорити про точковість джерел займання, якими ймовірно могли бути артилерійські обстріли техніки ЗС РФ Силами Оборони України. Дані про площу уражень за Серпень та Вересень 2022 року чітко корелюють з даними про зафіксовані точки пожеж NASA FIRMS. За період з Серпня по Жовтень 2023 року спостерігається нетипова для попередніх років площа уражених ділянок, що може бути пов’язано з обстрілами території Правобережжя Херсонщини ЗС РФ з використанням артилерійських засобів ураження та авіабомб. Варто зазначити також, що обстріли територій Правобережжя Херсонської області ЗС РФ відбувались та можуть відбуватись з використанням артилерійських снарядів різного калібру, мін, снарядів для реактивних систем залпового вогню різного калібру, балістичних та крилатих ракет. Окрім того, має місце забруднення територій протипіхотними та протитанковими мінами прямого встановлення та з використанням методів дистанційного мінування, мінами-пастками на основі ручних гранат та снарядів для ручних гранатометів, касетними суббоєприпасами від балістичних ракет та снарядів для систем реактивного залпового вогню. Отже площа сільгоспземель на території деокупованої Херсонщини становить 520 тисяч гектарів. З них 56,4 тисячі гектарів, більше ніж 10%, уже офіційно розміновано. Майже стільки ж розмінували аграрії самостійно. Загальна площа розмінованих земель становить приблизно 25% сільгоспугідь Херсонської області. У 2023 році в Херсонській області засіяти понад 60 тисяч гектарів земель. В основному це була зернова група 23,5 тис. га, а також 35,7 тис. га технічних культур, з яких 31,7 тис. га засіяли соняшником. Причина такого нераціонального використання земель полягає в тому, що внаслідок здійснення розмінування угідь, аграрії не встигали засіяти яровими культурами раніше, тому вони вже пізніше встановлених термінів засівали саме соняшником. Станом на січень 2024 року п’ять громад Херсонського району Херсонської області, які знаходиться у 20-кілометровій зоні ведення активних бойових дій, не підлягають розмінуванню. Зокрема, це стосується наступних територіальних громад: Херсонська; Білозерська; Дар’ївська (частково); Станіславська; Чорнобаївська (частково). Нажаль, це землі сільськогосподарського призначення. За підсумками 2023 року, на Правобережній (деокупованій) території Херсонської області зібрали 5% врожаю порівняно до довоєнних показників. Врожай пшениці в області склав 58 тис. т із 22 тис. га, ріпаку - 4,4 тис. т з 2,7 тис. га. Такі низькі врожаї по сільгоспкультурам отримали не тільки через нестачу опадів. Проведеним аналізом 28 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» встановлено, що в попередні, посушливі роки врожайність сільгоспкультур знижувалась, але не на стільки. Отже є усі підстави вважати, що зниженні врожайності відбулось в тому числі внаслідок впливу війни (наслідків бойових дій) на грунти та їх родючість. Внаслідок війни спостерігається зменшення прибутку від експорту. Загальний прибуток від експорту в 2022 році складає лише 13,8% від загального прибутку від експорту за 2021 рік. За 2023 рік загальний прибуток від експорту складає лише 5,2% від загального прибутку від експорту за 2021 рік. Отже, як бачимо, війна не дозволяє реалізувати агроекспортний потенціал Херсонської області. Згідно із статистичними даними, в Херсонській області (до війни) загальна площа сільськогосподарських угідь із родючими землями становила до війни 1 млн 968,4 тис. гектарів, у тому числі 1770 тис. гектарів ріллі. З цієї площі 1 млн 396 га сільськогосподарських угідь, за даними Херсонської ОДА, розташовані на лівобережній частині області, тобто, на окупованій території. На цій території обробляється 515 тисяч гектарів - лише 36,9% від площі угідь. Тобто, не обробляється зараз 881 тис. гектарів угідь - 63,1%. І це не дивлячись на те, що на окупованій території з лютого 2022 року немає активних бойових дій, а удари ЗСУ завдаються виключно по військових об’єктах окупантів. Як скаржаться самі ж окупанти, якість лише 40% зібраного ними зерна відповідає нормам для продовольчої пшениці. Отже після деокупації буде необхідність вживати агретехнологічні заходи щодо покращення стану грунтів на лівобережжі Херсонщини. Щодо державної підтримки аграріїв Правобережжя Херсонської області, то у 2024 році на запланована низка програм щодо їх підтримки. Зокрема, аграрії з деокупованих та постраждалих від війни територій, які обробляють до 120 га, зможуть отримати за один гектар вісім тисяч гривень безповоротної допомоги. Фермери, які мають від трьох до 100 корів отримають сім тисяч гривень на одну худобу, а ті, хто вирощують до 500 голів кіз та овець. Це дає підстави очікувати підвищення продуктивності сільгоспвиробництва. Але цілком зрозуміло, що для відновлення довоєнного рівня сільськогосподарського виробництва та врожайності буде потреба у інвестуванні у агровиробництво. Чатково такі ресурси можливо буде отримати в якості компенсації за завдані агресором збитки, величина яких підраховується. Ключові слова: аграрне виробництво, грунти, врожайність, вплив бойових дій, антропогенне навантаження Адреса: вул. Григорія Сковороди, 2, м. Київ, Україна e-mail: artem.menaker@ukma.edu.ua 29 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» ВПЛИВ ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ НА ЕЛЕМЕНТИ ЗЕЛЕНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ У МІСТАХ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Аліна ГРЕЧКО, кафедра екологічного моніторингу та заповідної справи, Навчально-науковий інститут екології, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, УКРАЇНА Харківська область у своєму складі налічує 17 міст, з яких в окупації перебували: Куп’янськ, Вовчанськ, Балаклія, Ізюм у період з початку березня 2022 року до вересня 2022 року. Ці міста зазнали найсильніших ушкоджень сірої, зеленої та блакитної інфраструктури (рис. 1), так в м. Ізюм зруйновано 80 % інфраструктури міста [2]. Внаслідок процесів бомботурбації зелено-блакитна інфраструктура пошкоджується шляхом: - руйнації цілісності дерев, кущів як наслідок часткова втрата ними здатності виконувати функції з очищення повітря, продукування кисню; - руйнація цілісності газонних покриттів часткова втрата ними можливості утримування вологи; - руйнація ґрунтового покриву та його порушення як наслідок втрата середовища існування як рослинного так і тваринного світу, руйнація зв’язків живлення між ґрунтовим покривом та рослинами; - внаслідок вибухів в повітря викидаються хімічні сполуки, що пригнічують ріст та розвиток рослин; - знищення об’єктів ЗІ для потреб військових. А) м. Ізюм Б) м. Балаклія В) м. Вовчанськ Г) м. Куп’янськ Рис. 1. Постраждалі внаслідок окупації об’єкти зеленої інфраструктури окупованих міст Харківської області 30 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» Наслідки впливу військового конфлікту на зелену інфраструктуру простежуються не лише в окупованих містах Харківської області. Через близькість до кордону з рф майже щоденно спостерігаються обстріли ракетами С-300, як обласного центру, так і інших міст (Чугуїв, Дергачі, тощо). Так від початку повномасштабного вторгнення від постійних обстрілів страждав Центральний парк м. Харків, а в м. Чугуїв було декілька влучань в парк Слави, пошкоджене прибудинкове озеленення (рис. 2). А) Центральний парк, м. Харків [3] Б) парк Слави, м. Чугуїв В) прибудинкове озеленення м. Чугуїв Рис. 2. Постраждалі внаслідок військових дій об’єкти зеленої інфраструктури В м. Харків всі наслідки пошкодження зеленої інфраструктури швидко прибирають: вивозять поламані гілки дерев, за потреби змінюють висадку клумб, тощо. У малих містах області є спільні проблеми пов’язані з мілітарними чинниками: прямі фізичні пошкодження, термічні та хімічні ураження стовбурів та крон дерев парків та вуличного озелення, занедбання партерних елементів озеленення - декоративних квітників, клумб та газонів, активне заростання чагарниками та збільшення кількості аварійних дерев внаслідок відсутності проведення агротехнічних заходів. Особливо яскраво зміни щодо занедбання та заростання чагарниками позначилися на стані елементів зеленої інфраструктури мікрорайонів житлової забудови садибного типу, що лишилась без догляду та належного утримання через виїзд мешканців. Одним з пріоритетних напрямків післявоєнної відбудови має бути курс на ревіталізацію об’єктів зеленої інфраструктури адже вона є необхідною вимогою для виконання містами екосистемних послуг та відновлення території. Література: 1. Ізюм після «руського миру»: масштабні руйнування. Укрінформ. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3576461-izum-pisla-ruskogo-mira-masstabni-rujnuvanna-i- vognevi-pozicii-v-palaci-kulturi.html (дата звернення: 22.04.2024). 2. У Харкові під ракетним ударом окупантів знову опинився парк Горького. Фоторепортаж. "Інфосіті" - інформаційно-аналітичний портал. URL: https://izvestia.kharkov.ua/obshchestvo/u-kharkovi-pid-raketnym-udarom-okupantiv-znovu- opynyvsia-park-horkoho-fotoreportazh/ (дата звернення: 26.04.2024). Ключові слова: вплив військових дій, екосистемні послуги, об’єкти зеленої інфраструктури, наслідки бомботурбації. Адреса: майдан Свободи, 6, м. Харків, Україна e-mail: a.a.hrechko@karazin.ua https://izvestia.kharkov.ua/obshchestvo/u-kharkovi-pid-raketnym-udarom-okupantiv-znovu-opynyvsia-park-horkoho-fotoreportazh/ https://izvestia.kharkov.ua/obshchestvo/u-kharkovi-pid-raketnym-udarom-okupantiv-znovu-opynyvsia-park-horkoho-fotoreportazh/ mailto:a.a.hrechko@karazin.ua 31 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» МОДЕЛЮВАННЯ ПОТОКУ ВОДИ ЗІ ЗРУЙНОВАНОГО ВІЙСЬКОВИМИ ДІЯМИ В УКРАЇНІ КАХОВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА ТА ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ КАТАСТРОФИ 1Леонід ЧОРНОГОР, 2Алла НЕКОС, 3Ганна ТІТЕНКО, 4Леонід ЧОРНОГОР, 1завідувач кафедри космічної радіофізики 2завідувачка кафедри екологічної безпеки та екологічної освіти 3директор навчально-наукового інституту екології 4студент навчально-наукового інституту екології Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Каховська гідроелектростанція функціонувала з 1956 р. Електрична потужність сягала 335 МВт. Роботу станції забезпечувало Каховське водосховище. Це водосховище, крім енергетичної функції, мало велике господарське значення. Воно зберігало 40% прісної води нашої країни. Водосховище також використовувалося для зрошування земель, водопостачання багатьох населених пунктів, охолодження обладнань Запорізької АЕС, у рибному господарстві та у водному транспорті. Два потужні вибухи о 02:35 і 02:54 за Київським часом 06 червня 2023 р. призвели руйнування Каховського водосховища. Енерговиділення більш потужного вибуху сягало 0.5–15 т тринітротолуолу. Руйнування греблі призвело до появи потужного водного потоку, затопленню та підтопленню великих територій і дуже серйозної екологічної катастрофи. Ця катастрофа відноситься до найбільших в Європі за останні десятиліття. Результати проведених авторами досліджень та виконане моделювання надали можливість не тільки пояснити жахливі екологічні наслідки катастрофи, а й спрогнозувати та оцінити можливі негативні наслідки інших катастрофічних руйнувань гребель на великих ріках. Метою роботи є визначення екологічних наслідків шляхом числового моделювання параметрів нерегульованого скиду надпотужного водного потоку, що стався внаслідок руйнування греблі Каховського водосховища. До руйнування довжина Каховського водосховища становила 230 км, а ширина змінювалася від ~5 до ~30 км. Загальна площа водосховища складала 2155 км2. Після руйнування початкові параметри маси води наступні. Висота водного стовпа була 16–17 м. За об’єму води 18.1 км3 маса води складала 1.8·1013 кг. Потенціальна енергія води у водосховищі сягала 1.4 ПДж. Швидкість водного потоку складала 12.7 м/с. Потужність водного потоку була 7.3 ГВт. Витрати води сягали –90 кт/с, а об’ємні витрати –9·104 м3/с. В той же час середні витрати води найбільших річок України складають: Дністер – 3.1·102 м3/с, Дніпро – 1.67·103 м3/с та Дунай – 6.43·103 м3/с. Рівень води на затоплених територіях збільшувався до 09 червня 2023 р., у цей день досягнув максимуму, а потім поступово зменшувався. Ширина водного дзеркала місцями зросла до 10 км. Наприклад, рівень води у Дніпрі у м. Херсон, що знаходиться на відстані приблизно 80 км від Каховської дамби, зріс на 5.37 м. Притока Дніпра річка Інгулець вийшла з берегів. З наведеного видно, що параметри водного потоку зі зруйнованого Каховського водосховища були катастрофічними та екологонебезпечними для всього регіону, як суходолу, так і інших гідрографічних об’єктів, у тому числі Дніпро-Бузького лиману, Чорноморського узбережжя та самого Чорного моря (якості його води, чорноморської флори та фауни). Для всебічної та кількісної оцінки екологічних наслідків катастрофи необхідно провести математичне моделювання ситуації, надати їй обґрунтування і опис. Подібні наукові дослідження не виконувались, а тому відсутні моделі параметрів неврегульованого надпотужного водного потоку з величезного водосховища. Авторами проведено одно-, дво- та тримірне моделювання параметрів водного потоку й обчислено його основні параметри. Вихідними рівняннями, що описують водяний потік із зруйнованого Каховського водосховища, є рівняння для швидкості потоку, поточної маси або поточного об’єму води 32 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» у водосховищі та витрати води. Якщо площа водного дзеркала майже не змінюється зі зменшенням висоти стовпа води, маємо одномірну модель (1D-модель). Насправді, при витіканні води довжина та ширина водного дзеркала зі зменшенням висоти стовпа води також зменшуються. Оскільки довжина водної поверхні набагато більше її ширини, можна обмежитися двовимірною (2D-моделлю). Врахування залежності довжини водосховища від його глибини приводить до тривимірної (3D-) моделі. Проведене у роботі моделювання показало, що руйнування Каховської греблі призвело до скиду нерегульованого водного потоку з початковою потужністю близько 7.3 ГВт, початковою витратою води 9·104 м3/с, в той час як витрати води Дніпром в середньому складали 1.7·103 м3/с, тобто були в 53 рази меншими. Потужний водний потік висотою близько 10 м призвів до затоплення та підтоплення значних територій. Площа водного дзеркала при цьому склала близько 650 км2. Приблизно за 1 добу потік досягнув Дніпро- Бузького лиману, за 2 доби – Одеського морського порту. Ситуація із затопленням більш- менш стабілізувалася за ~10–15 діб. За цей час водосховище втратило більшість обʼєму води. Його площа скоротилася від 2155 до 261 км2, тобто на 88%. Затоплення призвело до низки катастрофічних екологічних наслідків: загинуло понад 75 людей, велика кількість диких і свійських тварин, постраждали будівлі, промислові об’єкти, дороги, орні землі тощо. Затопило сміттєві звалища, каналізації, скотомогильники, кладовища, що стало біонебезпечним явищем у регіоні. Залишки потрапили до Дніпра, Дніпро-Бузького лиману та Чорного моря. Значно погіршився санітарно-епідеміологічний стан протяжних суміжних територій. Проведене математичне моделювання та числові розрахунки показали, що потенціальна енергія маси води у водосховищі у 28 раз перевищувала енерговиділення при вибуху ядерної бомби над Хіросімою. Потужність водного потоку сягала потужності 7 – 8 енергоблоків АЕС. Початкова швидкість потоку води була близькою до 13 м/с, витрати води в значно перевищували витрати води у найбільш потужних ріках і найбільш сильних водоспадах. Все це не могло не призвести до катастрофічних наслідків у екосистемах, що знаходилися нижче водосховища. Катастрофічні наслідки були й для його залишків. Виконані дослідження і математичне моделювання дозволили визначити масштаб екологічних наслідків катастрофи та обґрунтувати їх класифікацію за тривалістю. Пропонуються три категорії: короткочасні, наслідки середньої тривалості та довготривалі. Короткочасні наслідки щодо екологічної ситуації тривали від початку катастрофи до ~10 діб, тобто до спустошення водосховища. При цьому продовжували затоплюватися прилеглі території. Було затоплено інфраструктурні об’єкти території – житлові забудови, автозаправні станції, смітники, каналізації, скотомогильники, кладовища та поховання тощо. У воду потрапило 650 т нафтопродуктів. Загинуло та зникло безвісті багато людей і велика кількість тварин. Затоплення супроводжувалося забрудненням Дніпро-Бузького лиману та зрештою Чорного моря. Площа забруднення склала 7300 км2, швидкість поширення бруду ~1 м/с. Затоплення значно вплинуло на показник біорізноманіття у заплаві Дніпра. Солоність морської води у північній частині Чорного моря зменшилася у 3–3.5 рази (від 12–14 г/л до 4 г/л). Суттєво зросла концентрація токсичних речовин (Cu, Zn, As, хлорорганічних сполук). Екологічні наслідки середньої тривалості мали місце від ~1 місяця до багатьох місяців. Вони почалися з моменту повного осушення Каховського водосховища, руйнування системи водозабезпечення міст Кривий Ріг, Марганець, Берислав, Енергодар і інших населених пунктів, де проживає близько 1 млн мешканців, руйнування 31 системи іригації трьох областей (Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської). Виникли проблеми з охолодженням устаткувань Запорізької АЕС. На території у 584 км2 суттєво постраждали орні землі внаслідок змиву верхнього плодючого шару ґрунту, відповідно і чутним буде зменшення площ продуктивних грунтів, а значить, показники урожайності у регіоні суттєво 33 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» знизяться. Мали місце суттєві втрати для рибного господарства. Виникла загроза існування та збереження особливо цінних екосистем. До них належать Нижньодніпровський національний парк, Чорноморський біосферний заповідник, Кінбурнська коса тощо. Певні наслідки обумовлені активними процесами евтрофікації у водних об’єктах. Інші біонебезпечні наслідки викликані розкладанням останків молюсків масою в 500 тис. т, що залишилися на дні колишнього Каховського водосховища. Довготривалі екологічні наслідки (від ~0.5 до 10 років і більше) повʼязані з оголенням і висиханням дна колишнього водосховища, яке містило великі маси забруднюючих речовин, важких металів, радіоактивних елементів тощо. Ці речовини здатні потрапляти в атмосферу, переноситися вітряними потоками на значні відстані та зрештою проявитися в харчовому ланцюжку. Зруйновано іригаційні системи на площі 5840 км2, що з великою ймовірністю у кінцевому результаті призведе до опустелювання, а це у свою чергу вплине на інтенсивність пилових бур. Зрештою це може призвести до зміни температурного режиму в цілому регіоні. Підтоплення також може викликати активізацію низки небезпечних геологічних процесів. Підтоплення території та спустошення водосховища негативно позначаться на землекористуванні у межах Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей. Головні результати роботи зводяться донаступного. Вперше розроблено та запропоновано прості аналітичні одно-, дво- та тривимірні моделі водного потоку зі зруйнованого Каховського водосховища. Отримано співвідношення для оцінки потенціальної енергії маси води у водосховищі, кінетичної енергії водного потоку, висоти рівня та маси води у водосховищі, швидкості потоку, витрат води. Проведено числове моделювання основних параметрів водного потоку. Встановлено, що приблизно за десять діб з моменту вибуху на Каховській греблі висота стовпа води у водосховищі зменшилася більше, ніж на порядок, швидкість потоку – приблизно у 4 рази, об’єм – у 45 разів, витрати води – майже на два порядки, потужність потоку та потенціальна енергія води у водосховищі – майже на три порядки. Водосховище втратило близько 18 Гт води. Була затоплена площа в 650 км2. Висота стовпа води в околицях греблі сягала 10 м, а на відстані близько 60 км – 5 м. Початкова швидкість потоку води нижче греблі була близькою до 10 м/с. Така швидкість зберігалася на відстані близько 80 км від греблі. Екологічні наслідки найбільшої техногенної катастрофи за десятиліття були дуже значними. Певні наслідки можуть спостерігатися протягом 10 років і більше. Можна стверджувати, що екосистемам у чотирьох областях України нанесено непоправну шкоду, яка кваліфікується як екоцид. Ключові слова: Каховське водосховище, руйнування греблі, математичні моделі, водний потік, витрата води, швидкість витікання, енергетичні характеристики Контактна адреса: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна майдан Свободи 6, 61022, м. Харків, Україна, e-mail: leonid.f.chernogor@gmail.com, alnekos999@gmail.com, titenko@karazin.ua, l.l.chornohor@gmail.com mailto:leonid.f.chernogor@gmail.com mailto:alnekos999@gmail.com mailto:titenko@karazin.ua mailto:l.l.chornohor@gmail.com 34 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» Секція 2. Проблеми та перспективи розвитку заповідної справи в Україні і світі. ГЕОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РІВНЕНЩИНИ ЯК ПОТЕНЦІАЛ РОЗВИТКУ ГЕОТУРИЗМУ 1Тетяна БАСЮК, 1Андрій ГОРЕГЛЯД 1 кафедра геології та гідрології, Національний університет водного господарства та природокористування, Україна Геологічну будову території Рвненської області визначає її положення у межах занурення південно-західного краю Східноєвропейської платформи. Від сходу межі області до лінії смт. Томашгород – смт. Соснове – м. Корець простежуються близьке залягання і виходи на поверхню кристалічних порід Українського щита. Крайня північно-західна частина лежить у межах Ратнівського горсту, виповненого відкладами крейдового віку. Переважна частина області пов’язана із Волино-Подільською монокліналлю. Вона характеризується зануренням поверхні фундаменту і збільшенням потужності нижнього структурного поверху осадочного чохла із Сходу на Захід в міру нарощування молодших за віком палеозойських помірно дислокованих порід: венду (пісковики, алевроліти, базальти, туфи), рифею (базальти, пісковики, сланці), ордовіку (пісковики, вапняки), силуру (мергелі, доломіти). Верхній структурний поверх представлений моноклінальною карбонатною товщею крейдового віку [1 – 5]. У південно-східній частині області і на територіях, прилеглих до виходів кристалічного фундаменту, залягають неогенові вапняки, пісковики, піски. Для антропогенового покриву характерні алювіальніі моренні відклади у долині Прип'яті, водно-льодовікові поля у центральної частині і лесоподібні породи на Півдні області. Область відзначається рівнинною поверхнею, пересічна висота якої 184 м (найвища точка 372 м на крайньому Півдні, найнижча – 134 м у долині р. Горини на крайній Півночі) [4]. В орографічному відношенні Рівненської області поділяють на дві частини. Більша північна її частина, лежить у межах Поліської низовини. Її поверхня – низовинні, плоско хвилясті акумулятивні рівнини з широкими терасованими долинами річок, розділеними невиразними, іноді заболоченими вододілами з еоловими, гляціальними або денудаційними формами. Південна частина області розташована в межах Волинської височини, являє собою підвищену, хвилясту лесову рівнину, розчленовану густою мережею річок на окремі плато (Мізоцький кряж, Повчанське плато, Рівненське та Гощанське плато) балками та ярами. Серед природних умов будь-якої території, що впливають на особливості розселення та господарювання помітне місце посідає рельєф, тобто характер земної поверхні. Рівненщина в цілому характеризується рівнинною поверхнею з абсолютними висотами від 372 м на крайньому південному заході до 134 м на півночі. За середньою висотою (184 м над рівнем моря) описана територія є найнижчою серед областей України. Особливості геологічної історії і розвитку платформених структур, особливо на завершальному (мезокайнозойському) етапі, зумовили своєрідну ярусність рівнинної поверхні Рівненщини, де з півночі на південь послідовно простежуються: низовина Рівненського Полісся, Волинська височина, рівнина Малого Полісся та відгалуження північного уступу Подільського плато. Кожен із згаданих ярусів характеризується не тільки гіпсометричними відмінностями, але й своєрідними комплексами рельєфу, створеними тривалою і складною взаємодією внутрішніх і зовнішніх процесів [4]. 35 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» Поліська низовина у межах Рівненської області об’єднує частини двох принципово відмінних за умовами рельєфотворення геоморфологічних підобластей – Волинського і Житомирського Полісся. Волинське Полісся охоплює більшу частину Рівненського Полісся. Серед основних типів рельєфу Волинського Полісся найбільше поширення мають льодовикові, флювіальні, еолові та денудаційні (на карбонатній основі) комплекси [4]. Льодовиковий рельєф формувався як при безпосередній участі дніпровського льодовика край якого проникав на північно-західну околицю області приблизно 200–250 тис. років тому, так і під впливом талих льодовикових вод. Геологічна робота льодовиків і текучих льодовикових вод проявилась в руйнуванні гірських порід, перенесенні й відкладанні продуктів руйнування. Екзорація (лат. – виорювання) – руйнування льодовиком гірських порід, що становлять ложе льодовика, і перенесення продуктів руйнування до краю льодовика. Руйнівний матеріал від екзорації називається мореною. Значне поширення на Волинському Поліссі має долинний рельєф, тобто форми і типи поверхні, у створенні яких брали участь потоки поверхневих вод. Еоловий рельєф, основою якого є різні за походженням і віком піщані відклади являє собою типовий поліській комплекс рельєфу, поширений як у межах надзаплавних так і на вододільних просторах. Представлений найрізноманітнішими формами – горбами, валами, параболічними дюнами, висота яких сягає до 10–15 м (частіше 5–7 м). Характерною ознакою рельєфу є поодиноке або ланцюгове розташування окремих форм. Проте на окремих ділянках Зарічненського, Сарненського, Дубровицького і Володимирецького районів еоловий рельєф поширюється на досить значні площі. Денудаційний рельєф у Волинському Поліссі поширений майже виключно на карбонатній основі. З високим положенням крейди пов’язується і широкий розвиток карстових форм. Останнім часом в області були помічені вияви техногенного карсту, утворення якого пов’язується із змінами гідродинамічних умов циркуляції підземних вод по тріщинуватій товщі крейди в районах розташування великих споруд (зокрема, подібні вияви були помічені на промисловому майданчику Рівненської АЕС і прилеглих до нього ділянках). Житомирське Полісся заходить на Рівненщину своєю західною окраїною. Значне поширення тут мають алювіальні, еолові та органогенні форми рельєфу, що зумовлює ландшафтно-геоморфологічну єдність Рівненського Полісся. Більша частина південної Рівненщини займає Волинська височина, відрізняється від прилеглих поліських територій різким контрастом у геологічній будові. Головна геологічна основа складається з верхньокрейдових відкладів, перекритих пісковиками та вапняками. Майже суцільне поширення лісистих територій сприяє формуванню яружно-балкового рельєфу. Рельєф характеризується долинними формами, річковими системами та широкими заплавами водойм, що утворюють характерний ландшафт регіону. Утворення рівнини Малого Полісся, що відділяє Волинську височину від північного Поділля, пов’язують з тектонічними причинами, які зумовили дію талого вододіляння давніх льодовиків. На заході, у районі Радивилівського району, рівнина має переважно плоску одноманітну поверхню, але місцями вона відрізняється піщаними відкладами та еоловими формами. Подільська височина входить на територію області у декількох ділянках, особливо на півдні Радивилівського району та межиріччі Свитеньки і Вілії. Таким чином, природні ресурси, геологічні умови та особливості рельєфу, геологічні та геоморфологічні об’єкти, пам’ятки природи, в межах Рівненської області є унікальними та різноманітними, що сприяє розвитку такого виду туризму в регіоні, як геологічний. 36 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» Література: 1. Богуцький А.Б., Зінько Ю.В. Дослідження та використання геоспадщини Західної України // Охорона і менеджмент об’єктів неживої природи на заповідних територіях. Тернопіль. 2008. С. 22–33. 2. Геологічні пам’ятки України: у 3 т. / за ред. В.І.Калініна, Д.С. Гурського, І.В. Антакової. К.:ДІА, 2006. Т.1. 320 сЗінько Ю. В., Кравчук Я. С., Шевчук О. М. 3. Науково-практичні й освітні аспекти геотуризму. Фізична географія та геоморфологія. К.: Обрій, 2009. Вип.55. С.127–139. 4. Коротун І. М. Географія Рівненської області. Рівне, 1996.125 с 5. Манюк В.В. Моніторинг геологічної спадщини, як однієї з важливих складових навколишнього природного середовища. Матер. V науково-практ. конфер. «Моніторинг навколишнього природного середовища: науково-методичне, нормативне, технічне, програмне забезпечення» Крим, Коктебель. 2010. С. 74 – 76. Ключові слова: геологія, геотуризм, геологічна спадщина, пам’ятки природи. Адреса: вул. Соборна,11, м. Рівне,Україна, e-mail: t.o.basyuk@nuwm.edu.ua mailto:t.o.basyuk@nuwm.edu.ua 37 ІІI Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми формальної і неформальної освіти з моніторингу довкілля та заповідної справи» ОСОБЛИВОСТІ РОЗШИРЕННЯ ПРИРОДНО-ЗАПО