ПЕРЕДМОВА 1 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В. Н. КАРАЗІНА В. С. Бакіров, В. М. Куклін ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО: СОЦІОЕКОНОМІЧНІ І СОЦІОКУЛЬТУРНІ АСПЕКТИ Монографія Харків – 2024 2 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) УДК 316.4; 330.3; 004.5 Б 19 Рецензенти: Рущенко Ігор Петрович – доктор соціологічних наук, професор, професор Націо- нального технічного університету «Харківський політехнічний інститут»; Сокурянська Людмила Георгіївна – доктор соціологічних наук, професор, зав. кафедри соціології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна; Яновський Володимир Володимирович – доктор фізико-математичних наук, завідувач відділу Інституту монокристалів НАН України (Харків), професор факультету комп’ютерних наук Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Затверджено до друку рішенням Вченої ради Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (протокол № 17 від 31 жовтня 2022 року) Б 19 Бакіров В. С. Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти : монографія / В. С. Бакіров, В. М. Куклін. – Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2024. – 220 с. ISBN 978-966-285-816-7 Інформаційна революція значно поглибила і продовжує поглиб- лювати глобалізаційні процеси. Внаслідок цього мільярди лю- дей опиняються у новому соціоекономічному і соціокультурному середо вищі, яке продовжує невпинно змінюватися. Трансформу- ються соціально-економічні стосунки регіонів, країн і індивідів, від- буваються зміни у ціннісній свідомості, у ставленні до культурних надбань, у розподілі економічних і соціальних ресурсів. Змінюється баланс консервативних і ліберальних настроїв і практик. Серйозних змін під впливом глобалізації, впровадження нових інформаційно- комп’ютерних технологій зазнають системи виховання і освіти. Перетворюються комунікативні простори як соціальних груп, так і особистостей. Разом із позитивними змінами, які збільшують добро- бут населення і покращують якість життя, відзначаються і негативні тенденції, які несуть значні загрози подальшому розвитку цивіліза- ції. Ці та інші питання обговорюються у формі, доступній широкому колу читачів, яких цікавить соціально-філософська проблематика розвитку сучасного суспільства. УДК 316.4; 330.3; 004.5 ISBN 978-966-285-816-7 © Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2024 © Бакіров В. С., Куклін В. М., 2024 © Пруднік Н. Є., макет обкладинки, 2024 ЗМІСТ 3 ЗМІСТ ПЕРЕДМОВА ................................................................................7 Література до передмови ............................................................. 12 1. ІНФОРМАЦІЙНА РЕВОЛЮЦІЯ І НЕОЛІБЕРАЛЬНА ПАРАДИГМА СОЦІОЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ .... 14 Лібералізм в інформаційну добу ................................................ 17 Причини відходу від лібералізму ............................................... 18 Література до розділу 1 ............................................................... 20 2. ІНФОРМАТИЗАЦІЯ І ЛІБЕРАЛІЗМ .............................. 21 Інформаційна революція та лібералізація інформаційного середовища .................................................................................... 21 Інтернет-компанії .........................................................................23 Інформатизація підприємств ......................................................24 Чи підвищила інформатизація ефективність праці? ...............25 Про позаекономічний капітал ....................................................28 Зниження витрат у системах та засобах подання інформації .................................................. 30 На службі у держави ....................................................................32 Руйнування раціональності .........................................................34 Інформаційна революція та деморалізація населення ...........36 Відхід від дійсності .......................................................................37 Умови для антигуманних та антисоціальних явищ .................39 Література до розділу 2 ................................................................ 41 3. ЕЙФОРІЯ І РОЗЧАРУВАННЯ ГЛОБАЛІЗАЦІЄЮ .....42 Передумови нової хвилі глобалізації на межі століть .............42 Новий спосіб життя ......................................................................44 Експансія виробничого капіталу Заходу до азіатських країн .......................................................................46 Формування світової економіки .................................................48 Наслідки економічного зростання за будь-яку ціну ................ 51 4 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) Про стійкість світових тенденцій................................................53 Роль інформаційної революції ...................................................54 Соціальні наслідки глобалізації та інформатизації .................56 Економічні наслідки ....................................................................56 Про колишнє негативне ставлення до проникнення західного капіталу в третій світ ..................... 57 Зміна способу життя ....................................................................58 Перспективи соціального розвитку ...........................................63 Про проблеми реформування країн, що розвиваються ..........65 Розчарування глобалізацією. Розв’язані та непримиренні протиріччя ...................................66 Про радикальні рецепти соціальної справедливості ...............67 Насторожуючі наслідки розвитку глобалізаційних процесів .68 Зростання агресивності та політика сили .................................70 Література до розділу 3 ................................................................73 4. ОСЛАБЛЕННЯ ЛІБЕРАЛІЗМУ І НОВІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА ................................................ 75 Розкріпачення інтелекту та суспільство знання ....................... 75 Перехід до усвідомлення економічної користі знань ..............76 Сучасне «суспільство знань» ....................................................... 77 Оцінка наукової продукції та пріоритет ....................................79 Інтелектуалізація праці ............................................................... 81 Про продуктивність знань ...........................................................83 Розвиток інноваційних технологій............................................ 90 Венчурний бізнес ..........................................................................92 Результати інноваційного буму ..................................................96 Проблеми, що виникли внаслідок прискорення інноваційних процесів .................................................................97 Відродження державного фінансування інновацій ...............100 Література до розділу 4 ..............................................................100 5. НОВІ ТЕНДЕНЦІЇ В СИСТЕМІ ОСВІТИ ..................... 101 Навчання у системі кейсів ......................................................... 107 Використання ринкової Болонської системи ..........................108 Проблеми освоєння знань ......................................................... 110 STEM-освіта ..................................................................................112 Потреба змін через розвиток галузі інформаційних послуг. STEAM-освіта ...............................................................................113 ЗМІСТ 5 «Креативний» бізнес та його вплив на освіту ..........................114 Просвіта та обов’язкова освіта ...................................................115 Опір освіті .....................................................................................116 Про необхідність засвоєння саме формалізованих знань .....117 Нові тенденції в освіті та у підготовці фахівців .......................119 Про університети ........................................................................120 Література до розділу 6 .............................................................. 122 6. ЕТИЧНІ І ЦІННІСНІ АСПЕКТИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА ............................... 123 Відповідальність інтелігенції .................................................... 123 Зміни у поведінці сучасного суспільства ................................. 125 Порушення ідентичності ........................................................... 128 Тенденції у змінах етичних норм. Перекручення лібералізму . 129 Навала маргінальних етносів ....................................................130 Про порушення технологічної та екологічної культури. Про рівні відповідальності .........................................................131 Про дисонанси, які є механізмами розвитку суспільства. Жага самовираження та прагнення влади .............................. 132 Про роль правлячих еліт за доби глобалізації ........................ 134 Внутрішня структура етичного простору ................................ 135 Необачність, що межує із злочинами ...................................... 136 Рефлексії та раціональне ........................................................... 137 Суперечливий характер комунікації. Про роль мови ............ 139 Література до розділу 6 ...............................................................141 7. КУЛЬТУРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ................ 143 Суперечливі сторони культури ................................................. 143 Розширення уявлень про сучасну культуру ............................ 145 Культура технологічного суспільства ......................................148 Виробнича культура ................................................................... 150 Про культуру у науці ...................................................................151 Ринкова культура ........................................................................ 153 Культура у державному будівництві ........................................ 155 Страх перед майбутнім та «згубна самовпевненість» ............ 156 Література до розділу 7 ..............................................................160 6 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) КОРОТКА ПІСЛЯМОВА ....................................................... 162 ДОДАТКИ .................................................................................. 164 Додаток 1. Бакіров В. Зворотний бік цифрового суспільства – другий «бунт мас» «Дзеркало тижня» 17 вересня, 2021 ......................................... 164 Додаток 2. Бакіров В. Як науці не стати цифровим іммігрантом в сучасному суспільстві «Дзеркало тижня» 12 вересня, 2021 ...........................................................................171 Додаток 3. Bakirov V. Transformation of sociology: necessity and perspectives «Український соціологічний журнал», 2021. Бакіров В. Трансформація соціології: необхідність та перспективи ............................................................................ 177 Додаток 4. Бакіров В. С. Функції вищої освіти: вчора, сьогодні, завтра Доповідь на міжнародній науково-практичній конференції «Трансформація соціальних функцій освіти в сучасному світі» 17-18 лютого 2015 р. Харків, Народна українська академія ................................................... 187 Додаток 5. Bakirov V. Universities and Emergence of Hybrid Reality. Report at the International Interdisciplinary Conference “Man and Organizations in a Hybrid World”, June 17 - June 20, 2018, Lomza, Poland .................................................................... 194 Додаток 6. Бакіров В. С. Комунікативний аспект університетської конкурентоспроможності Вісник Національної академії педагогічних наук України, 2020 2(2) ......................................................................................198 Додаток 7. Vіl Bakirov. Problematic trends of transformations in the university’s activities (Report at the International Conference “Innovation and Development of Education 2016”, Beijing, China, May 29, 2016 - June 4, 2016) ..............................205 Додаток 8. Vil Bakirov. The role of universities in the process of contemporary european transformation (Report at Międzynarodowa Konferencja „Współczesne wyzwania europejskie w kontekście interdyscyplinarnym”, 25.05.2022) ............................................. 215 ПЕРЕДМОВА 7 ПЕРЕДМОВА Інформаційне суспільство – одна із теоретичних концеп- туалізацій нової якості людського буття, яка сформувалася і продовжує формуватися внаслідок творення і повсюдного по- ширення комп’ютерних технологій виробництва, обробки та трансляції інформації. Поява інформаційних технологій, що стрімко розвиваються, формування відповідної інформацій- ної інфраструктури з домінуванням пов’язаних з нею галузей економіки, суттєва трансформація потреб, інтересів і цінностей людей здійснили потужний вплив на сучасну логіку цивіліза- ційного розвитку. До цього додався колапс «реального соціаліз- му», який наприкінці минулого століття засвідчив банкротство комуністичних ідей, неспроможність авторитарних і консерва- тивних моделей соціального устрою забезпечити динамічний економічний розвиток, подолати нерівність, бідність, соціаль- ну несправедливість тощо. Разом із вибуховою глобальною експансією комп’ютерних інформаційних технологій це під- штовхнуло світ до лібералізації багатьох сфер людської актив- ності і до широкого сприйняття ліберальних рецептів в якості універсальних засобів ефективного розв’язання всіх нагальних проблем людства – від економіч них і енергетичних до мораль- них і екологічних. Великий міжнародний бізнес зважився на безпрецедентну експансію в країни третього світу і захоплення звільнених ринків збуту як постсоціалістичних країн, так і тих, що перебували в геополітичній орбіті соціалістичного табору. Саме під цим прапором і ліберальними гаслами став розгорта- тися процес глобалізації. Оцінка характеру цих змін є далеко не однозначною [1] – варіюється від впевненості про перехід до принципово нової ери розвитку людства і формування якісно іншого на відміну 8 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) від індустріального, вже інформаційного суспільства [2], і до сприйняття всіх цих змін лише як кількісного зростання інфор- матизації суспільства [3]1. Уявлення про критерії переходу від індустріального сус- пільства до глобалізованого інформаційного суспільства [1] часто пов’язувались з перенесенням фінансових та виробничих активів до країн третього світу та бурхливим зростанням інфор- маційних потоків, із кількістю інфор маційних технологій, що активно використовуються. Але такі підходи видалися непере- конливими, бо з’ясувати кількісні характеристики, рівень впро- вадження технологій виявилося дуже непросто. Та й оцінити вплив цих кількісних даних на якісні важливі характеристики суспільства, які, у свою чергу, поки що до ладу не визначені, було вкрай важко. Більш конструктивним виглядало викорис- тання критерію, заснованого на виявленні реальної частки га- лузі інформаційних технологій у валовому продукті економіч- ної діяльності суспільства. Це й галузі, що оперують інформа- ційними потоками, і галузі, які виробляють відповідні пристрої та розвивають інформаційні технології та інформаційну інфра- структуру тощо. Але кількісне визначення цього сегменту еко- номіки також є дуже складною справою, лише оскільки опла- чуваною (тобто такою, що враховується у розрахунках валового продукту) інформаційною діяль ністю вважаються освіта, прав- нича робота, видавнича справа, засоби масової інформації [4] і ще низка інших видів робіт. Крім того, вже зазначена [4] різниця між інформаційною ді- яльністю, яка приносить безпосередній дохід, і тією, що вбудо- вана в інші технології і не піддається оцінці економічної ефек- тивності2 в теоретичному аспекті, є досить розмитою. Можна також визначати поріг переходу суспільства в інформаційну епоху за рівнем зайнятості в галузі інформаційних видів робіт [5], однак і тут виникають проблеми коректного віднесення конкретних видів діяльності до діяльності інформаційної3. Без- 1 При цьому не слід забувати, що завжди є альтернативні способи ідентифікації найбільших змін [7]. 2 Хоча насправді економічну ефективність таких робіт можна було б оцінити. 3 Для соціології подібні критерії завжди були дуже привабливими. ПЕРЕДМОВА 9 сумнівно, треба говорити як про якість інтелектуальної роботи, так і про якість інформації, про ступінь її значимості [6]. Так що потрібно уявляти собі ступінь складності проведення таких оцінок і усвідомлювати, що, по всій видимості, ентузіастів поді- бних досліджень знайдеться небагато4. Але безумовний успіх глобалізації в умовах інформаційної революції згодом виявив низку тенденцій, які турбують. Будь- який активний соціоекономічний процес, що розвивається і реформує суспільні відносини, породжує зустрічні тенденції, які за законами діалектики певною мірою суперечать спочат- ку успішним реформам. Так зараз стали проявляти себе ізоля- ціоністські тенденції, які не тільки стримують глобалізаційну експа нсію, але й здатні повертати назад економічний і політич- ний рух окремих регіонів. Звичайно, навряд чи основні досяг- нення цивілізації будуть відкинуті, але певні поступки консер- ватизму напевно будуть зроблені. Проте можна сподіватися, що розширення горизонту усві- домлення світу окремими індивідуумами або окремими грома- дами за рахунок підключення до інформаційних каналів нікуди не подінеться. Причому не лише з позицій отримання інфор- мації, а й з позицій віддаленої взаємодії5 з агентами інших ре- гіонів. У сучасних умовах «логіка мережі має більше влади, ніж влада в мережі» [2], бо поза мережею неможливо повноцінно брати участь у житті суспільства6. Виявилося, що зросла роль пози ціонування на ринку7. Можливо, такі критерії інформацій- ного розвитку глобалізованого соціуму також зберігатимуться. Тому треба визнати, що основні зусилля інтелектуального аналізу слід спрямувати на виявлення якісних змін у суспіль- стві, можливо, поки не намагаючись описувати їх кількісними 4 Є надія на розвиток практик економічного обліку, які дозволять розрахувати економічну ефективність більшої кількості видів діяльності. 5 Тут виникає як наслідок взаємне культурне та технологічне збагачення різних спільнот. 6 Так само, як М. Вебер говорив про сплав «протестантської етики» з «духом капіта- лізму», так і М. Кастельс поєднував «дух інформаціоналізму» з «духом капіталізму» [1]. 7 Вплив ринку призвів до того, що цінність вищої освіти знижується, інтелектуальна обдарованість все менше оцінюється, якщо позиція даного індивідуума на ринку не настільки помітна [9]. 10 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) показниками. Такими, як, наприклад, швидке зростання ін- формаційних мереж [8], що пов’язують різні регіони та людські локації. Хоча саме кількість таких зв’язків між різними аген- тами має визначати кількісні характеристики інформаційного розвитку людського суспільства8. Нові реалії у формі інформаційних технологій, що проника- ють у наше життя, істотно змінюють інституційний ландшафт суспільства, підривають старі і викликають до життя нові со- ціальні інститути, які набувають контурів мережевих структур. Тому викликає інтерес і водночас стурбованість хід подальшого розвитку економіки, культури, політичного життя. Актуалізу- ються на порядку денному питання соціалізації, виховання, на- буття та зміни ідентичностей, проблеми розвитку особистості у «галактиці Інтернету», у наростаючому інформаційному шумі і у віртуальній реальності, що проникає в наше життя і яку все більше обживають жителі Землі. І вже не ясно, де ми більше проводимо час – у звичайній реальності чи у віртуальній, сим- біоз яких можна назвати реальністю гібридною. Гібридна реальність – різні варіанти змішування фізичного і віртуального світів для різних цілей, насамперед для розваги, але не тільки. Технічні засоби створення різних форм віртуаль- ної реальності розвиваються швидкими темпами. Дедалі все більше людей набуває неможливий раніше досвід одночасного перебування у двох реальностях. Цей досвід має сильний (ма- ловивчений) вплив на формування та модифікацію особистос- ті, на її спосіб життя, систему комунікацій із зовнішнім світом, когнітивні можливості. В інформаційному суспільстві залишаються проблеми, які тим більше хвилюють людей, чим більше вони усвідомлюють свій навколишній світ. Це проблеми соціальної нерівності, що загострюються, зіткнення різних ментальностей, дискриміна- ції, відчуження, що руйнують людське життя. Це питання вза- ємодії еліт, середнього класу та порівняно бідної більшості у різних громадах, суперечливі проблеми конфліктної взаємодії 8 Бо саме збільшення зв’язків між вельми численними агентами-нейронами в корі головного мозку ссавців у результаті еволюції призвело до появи другої сигнальної системи в одного із видів – людини. Тобто до якісної зміни інформаційної сфери як окремого індивідуума, так і спільноти таких індивідуумів. ПЕРЕДМОВА 11 центральної державної влади і місцевого самоврядування та інші. І все це на тлі потужного інформаційного впливу, засно- ваного на мережевих ресурсах, який вже перевершує всі відомі традиційні методи мотивації людської поведінки. Спираючись на досягнення фундаментального і прикладного наукового знання, необхідно продовжувати фокусуватися на важ- ливих і нагальних проблемах, які хвилюють людей і які безпо- середньо дотичні до практичних питань оптимізації суспільного життя, до пошуку ефективних соціумних моделей. Притому слід критично осмислювати корисний досвід попередників, відштов- хуватися від безлічі суміжних та споріднених концептів, таких, як постіндустріальне, посткапіталістичне, постмодерне, суспільство знань і т. інш. [10]. Крім того, висновки та рекомендації9 мають бути за формою зрозумілі широкій аудиторії [11]. Доросле людство долає низку дитячих хвороб, серед яких агресив ність і неприйняття чужих думок є найбільш обтяжли- вими, поступово освоює нове для себе інформаційне та глоба- лізоване середовище існував ння. Але вже в нових більш спри- ятливих умовах виникають, даються взнаки і турбують раніше невідомі соціальні нездужання, які потребують діагностики та ліків. Не може бути жодних, навіть умовних, гарантій збере- ження благополуччя та процвітання (а може, навіть існування [12]) цивілізації без відповідального міждисциплінарного на- укового осмис лення стану суспільного життя, його позитивних і негативних тенденцій, структурних і змістовних протиріч, артикуляції закономірностей його розвитку. І, звичайно, вико- ристання цих закономірностей на благо людей, на благо сус- пільства. Усвідомивши природу явищ, виявивши і показавши їх справжні причини, мотиви загальної поведінки і окремих вчинків різних соціальних акторів, прояснивши ризики і загро- зи, можна суттєво допомогти соціальному прогресу [13]. Мета цієї книги – артикулювати низку соціоекономічних і соціокуль турних аспектів сучасного суспільного життя, що ак- 9 Місія суспільних наук і зокрема соціології зводиться сьогодні до того, щоб у взаємо- дії з громадянським суспільством допомагати людям знаходити науково обґрун- товані методи вирішення безлічі великих і малих соціальних проблем, робити соціальні системи та інститути більш гуманними, слугувати подоланню неприпусти- мої нерівності, кричущої несправедливості [13]. 12 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) туалізуються під впливом бурхливої експансії інформаційних технологій. Роздуми, представлені в книзі, за змістом і характе- ром відбивають професійну приналежність авторів – представ- ника соціальних наук, фахівця з питань соціальних технологій і соціології освіти та представника комп’ютерних наук, фахівця з питань штучного інтелекту. Це створює деякий стереоскопіч- ний ефект у висвітленні проблемних ситуацій і можливих за- собів їх розв’язання. Певною мірою це позначилося на формі викладення матеріалу, яка місцями набуває «кліпового», дещо калейдоскопічного характеру, відтворюючи певним чином сю- жетну архітектоніку сучасного медійного дискурсу.На думку ав- торів, це має відповідати особливостям сприйняття інформації частиною сучасних читачів, що уникають «лонгридів». Книга адресована широкому колу читачів, небайдужих до сприйнят- тя глибоких і радикальних змін, що відбуваються в соціально- му довкіллі. Література до передмови 1. Webster F. Theories of the Information Society.- London: Routeledge, 1995. – 264p. 2. Castells M. The Rise of the Network Society. Information Age, vol. 1; 2nd Edition with a New Preface edition. Wiley-Blackwell, 2009. – 625p. 3. Schiller H. Information and the Crisis Economy. – Oxford University Press. – 1984. 4. Porat M., Rubin M. The Information Economy: Development and Measurement. Wash. – 1978. 5. Bell D. The End of Ideology: On the Exhaustion of Political Ideas in the Fifties. — N.Y.: Free Press, 1965.- 416p. 6. Roszak T, The Making of a Counter Culture: Re f ections on the Tech- nocratic Society and Its Youthful Opposition.Doubleday &Co. 1969. – 313p. 7. Albrow M. Introduction // Globalizazation, knowledge and society / Ed. by M. Albrow, E. King. London. – 1990. 8. Urry J. Mobile Sociology // British Journal of Sociology. 2000a. Vol. 51. No 1. January/ March. P. 185-203. 9. Perkin H. The Rise of Professional Society: England since 1880. – London, Routledge, 1989. – 604 p. ПЕРЕДМОВА 13 10. Соціологія вищої освіти: нові дослідницькі сюжети // Методоло- гія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспіль- ства : зб. наук. пр. / відп. ред. В. С. Бакіров. – 2009. – Вип. 15. – С. 561–566. 11. Буровий М. За публічну соціологію / Майкл Буравий // Суспіль- на роль соціології / за ред. П. Романова, Є. Ярської-Смирнової. – М. : Варіант, ЦСПГІ, 2008. – С. 8 – 51. 12. Семиноженко В. П. Перед обличчям Всесвiту / B. П. Семиножен- ко, В. В. Яновський ; Науково-технологiчний комплекс «Iнститут монокристалiв» НАН України. – Харкiв : Юнiсофт, 2020. – 223 с.: іл. 13. Бакіров В. С. Місія вищої освіти у сучасному світі // Освіта Украї- ни. – 2008. – 1 серп. (№57/58). – c. 5. 14 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) 1. ІНФОРМАЦІЙНА РЕВОЛЮЦІЯ І НЕОЛІБЕРАЛЬНА ПАРАДИГМА СОЦІОЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ Вибух інформаційних технологій вплинув не лише на ви- робничі процеси, на інструменти і форми соціальних комуніка- цій. Він значною мірою визначив низку важливих змін в тому комплексі ідеологем, під впливом яких відбувався попередній економічний розвиток. Мейнстрим економічного розвитку визначався конкуренці- єю соціалістичного (адміністративно-командного) світогляду, на який більше чи менше орієнтувалася значна частина краін аж до завершення «холодної війни». Колапс радянського дер- жавного соціалізму, під контролем якого перебували країни соціалістичного табору, а також значна кількість країн третьо- го світу, мав глобальне значення. Він визволив значну частину людства від його політичного та економічного впливу і відкрив дорогу ліберальній ідеології. Ця ідеологія з одного боку обґрун- тувала еконо мічну, соціальну та культурну політику економіч- но розвинених держав та їх передового загону – великих кор- порацій, експансивним зазіханням яких вже не заважала со- ціалістична геополітична опозиція. З іншого погляду, вона не стала беззастережно пануючою і відразу стала об’єктом найріз- номанітнішої критики з боку багатьох суб’єктів світової політи- ки, не поділяючих постулати і принципи ліберального світопо- рядку, певною мірою схильних до централізованих та автори- тарних моделей управління та організації суспільного життя. Але як би там не було, кілька десятиліть світова економіка та її авангард – потужні міжнародні кампанії мали достатню свобо- 1. ІНФОРМАЦІЙНА РЕВОЛЮЦІЯ І НЕОЛІБЕРАЛЬНА ПАРАДИГМА ... 15 ду у своїй економічній політиці, відповідно до нічим не обмеже- них ліберальних канонів. Але таке безконтрольне розширення економічних можливостей великого і зазвичай не обтяженого моральною відповідальністю капіталу не могло не призвести до зворотної – зустрічної тенденції стримування ліберальних про- явів, причому вже не тільки в економіці. Сьогодні спостерігається перегляд ліберальних ідеологій, відповідної політики та вибудовування якогось нового, більш консервативного та ізоляційного світоустрою, в якому лібераль- ні ідеології перестають бути в центрі економічних, політичних протиріч та ідеологічних дискусій. Виникає потреба аналізу цих процесів та можливих сценаріїв подаль шого розвитку. Класичний політичний лібералізм припускав, що кожен звичайний громадянин або громадянка мають права такі ж, як і представники еліти, і це повинні були гарантувати державні інститути. Громадський договір припускав, що формування законотворчості здійснюється за згодою всього суспільства, зокрема лише суспільство надає карт- бланш на застосування насильства державним апаратом. Гарантіями реалізації ліберальних засад є загальне виборче право, незалежно від раси, від майнового стану, рівня освіти. Зрозуміло, що домогти- ся повного виконання вимог політичного лібералізму було не просто через кланові, расові та інші забобони, незважаючи на те, що дер- жавні інститути і особливо суди мали бути гарантами виконання цих зобов’язань перед громадянами. Лібералізм у соціальному житті ви- магає виконання прав людини, будь-який вплив держави та її пред- ставників на людей обумовлений вимогою, аби діяльність окремої людини не порушувала свободу дій інших людей. Ліберальні принци- пи у соціальному плані передбачали захищеність знедолених людей, дітей без батьків та літніх людей, їхнє соціальне та пенсійне забезпе- чення. Лібералів турбували охорона здоров’я, екологія та соціальна сфера і, особливо, загальна доступна освіта. Лібералізм в економіці наполягав на усуненні держави від втручання в економічні відносини, на неможливості об’єднувати одночасну присутність у політичній вла- ді та в управлінні економічних суб’єктів, на пріоритеті контрольованої законодавством конкуренції, відсутності монополій та ринковому під- ході, коли ніхто з учасників ринку не може впливати на ціни. Однак лібералізм не вважає економічну нерівність несправедливою і навіть вимагає від держави забезпечення неухильного виконання всіх прав інвесторів та кредиторів. 16 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) Потрібно усвідомлювати, що лібералізм як політика звіль- нення від безлічі регламентацій в економіці часто набирав форми переважно вільного руху капіталу, зниження вимог до екології, звичайно в різних країнах по-різному, наполягав на зниженні регламентацій у кадровій політиці, на більших пра- вах роботодавців в їх стосунках з найманими працівниками і загалом на максимальній свободі дій для власників та менедж- менту виробничих та фінансових активів. Зрозуміло, що для робітників та службовців особливих переваг ліберальна полі- тика в собі не несла і не забезпечувала достатньо комфортного існування. Статус і характер реалізації ліберальних соціоекономічних канонів багато в чому залежав від історико-культурних передумов і загально- го соціокультурного контексту. Варто згадати, що свого часу христи- янські країни Європи створили державні гарантії забезпечення вимог кредиторів10. Спочатку світські правителі та ієрархи церкви не боя- лися втратити контроль за фінансовими потоками, бо сподівалися на свої владні повноваження. Незабаром, однак, сила грошей у капі- талістичних відносинах, що стрімко розвивалися, перевищила силу світської та духовної влади. Слабкість влади при цьому привела до значної лібералізації європейських ринків, рух капіталів прискорився. Все це відбувалося в умовах традиційної значної експлуатації трудо- вих ресурсів, жорсткого ставлення до боржників, що створило умови для консолідації виробничого та фінансового капіталів. Ця консолі- дація капіталу призводила до здешевлення товарів та послуг, що у свою чергу стимулювало експансію ринків та розвиток економіки в цілому. Навіть за посилення владних повноважень правлячої еліти ці підходи до організації економічного життя вкрай неохоче змінюва- лися. Таким чином, саме нестримне зростання ринку, накопичення багатства та його неминучий перерозподіл у людському суспільстві зробили Західну Європу багатою. У мусульманських країнах видача кредиту була обумовлена авторитетом і порядністю позичальника, при цьому учасники ринку активно чинили опір впливу держави на 10 Лихварі користувалися прихильністю середньовічних правителів і знаті, які дозволяли собі порушувати домовленості з кредиторами. Це виправдовувало- ся низьким соціальним статусом, безправ’ям і практично відсутністю соціального захисту зазвичай етнічно однорідних лихварів. Як компенсацію за фінансові втрати лихварів монархи і знати вимагали від решти населення неухильно виконувати вимоги кредиторів. І не дивно, що у європейських державах було запроваджено відповідні драконівські закони. 1. ІНФОРМАЦІЙНА РЕВОЛЮЦІЯ І НЕОЛІБЕРАЛЬНА ПАРАДИГМА ... 17 ціни і відсотки, вважаючи, що вони регулюються вищими силами. Від- носини боржника і кредитора жорстко регламентувалися релігійними вимогами – вони мали розділяти ризики, що у Європі було неможли- во, бо всі ризики перекладалися там на боржників. Ці досить гуманні підходи до господарювання привели до відставання ісламського світу в економічному розвитку в порівнянні з Європою. Природа відставан- ня була зумовлена саме тим, що ісламські учасники ринку мали до- мовитися між собою, спеціальних правил і законів, застосування яких контролювала влада, спочатку навіть не існувало. Тобто, за словами Д. Гребера [1], це не дозволяло забезпечити жорстку конкуренцію, що обмежувало можливості активного перерозподілу багатства, властиві капіталізму, який зароджувався в Європі. Для нестримного зростання ринку та розвитку капіталістичних відносин на той час потрібні були: байдужа до всіх моральних обмежень жорстка конкуренція; необ- тяжене будь-якими умовами повернення боргу і відсотків та без- жальна експлуатація. Лібералізм в інформаційну добу. Інтереси політичних та економічних еліт багато в чому зумовлені їх жадібністю, ба- жанням безкарно експлуатувати власні та чужі народи та при- родні ресурси. Ці інтереси насилу стримувалися тими демокра- тичними інституціями, які вже сформувалися. Сподівання на те, що інформаційна відкритість дозволить обмежити апетити власників великих активів та афілійованих із ними політиків, виявилися марними. Насправді люди, яким вдалося різними щляхами зосередити в своїх руках повноту економічної та по- літичної влади, енергія та практична кмітливість яких значно перевершували подібні якості представників нижчих соціаль- них верств11, зуміли звернути нову інформаційну реальність на свою користь. Технологічний прогрес і інформаційна революція ство- рили імідж успішності, який зачарував населення планети і дав карт-бланш введенню у практику безлічі ліберальних ре- форм, що були ліберальними в основному для великого бізнесу і політиків, які небезкорисливо підтримували цей бізнес. Але з’ясувалося, що за цю успішність довелося платити, причому, 11 До яких, як би їм не було прикро, можна зарахувати людей науки, мистецтва, фахівців різних інших професій, які свідомо відсторонилися або не здатні до активного суспільного життя. 18 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) як водиться, тим верствам населення розвинених країн, які втратили робочі місця через активне переведення виробничих потужностей до країн третього світу, зокрема до Китаю та ін- ших азіатських держав. Існуючий там державний менеджмент надав гарантії міжнародним кампаніям та урядам розвинених держав-донорів щодо забезпечення прав власності та забезпе- чення можливостей для вільного руху капіталу. Лібералізація ведення бізнесу в таких глобалізаційних умовах різко посилила економічне зростання в усьому світі, оскільки знизилися витрати міжнародних кампаній, що забез- печують половину додаткової вартості світової економіки, на екологію, на оплату праці та соціальну підтримку нових пра- цівників. Крім того, різко зросли доходи охоплених цією інте- граційною взаємодією країн третього світу. Треба визнати, що загалом цей глобалізаційний процес і лібералізація в економіці на межі століть і в перші десятиліття нового віку привели у се- редньостроковій перспективі до зростання добробуту не тіль- ки власників виробничих активів, але й працівників у всьому світі [2, 3]. У цей період активно йшов процес наближення до золотого мільярда багатьох інших націй, спостерігалася черго- ва хвиля вирівнювання добробуту загальної світової спільно- ти, що супроводжувалося посиленням світового економічного зростання. Причому не факт, що за рахунок розвинених країн, хоча вони також набули помітного імпульсу у своєму розвитку. Бо нові жорсткіші умови міжнародної конкуренції, що по- силилася, змушували людей у розвинених країнах, які втрати- ли виробничі активи, шукати і знаходити нові шляхи розвитку бізнесу, і це не мало зустрічати опір. Однак лібералізація, яка в різних і вже не економічних формах перекинулася також на країни, що розвиваються, створила безліч турбот для правля- чих еліт цих країн, які прагнули зберегти архаїчні форми пану- вання і управління. Причини відходу від лібералізму. У розвинених краї- нах люди, які не володіють виробничими активами, та мінори- тарні акціонери частково втрачають високооплачувані робочі місця і змушені пересуватися в малодохідні ніші економічного життя, перш за все в галузях послуг. Тому стихійно формува- 1. ІНФОРМАЦІЙНА РЕВОЛЮЦІЯ І НЕОЛІБЕРАЛЬНА ПАРАДИГМА ... 19 лися сегменти електорату, які почали підтримувати політичні сили, що прагнули повернення до колишніх економічних по- рядків. Крім того, публічні реакції поінформованого населення у вже сформованому мережевому середовищі стали жорсткі- шими і сильнішими. Намітився тренд регресу до колишніх, ортодоксальних та архаїчних схем управління, який погано сприймається моло- дими поколіннями, не схильними поступатися тими свободами дій, до яких вони звикли, і це викликатиме у них зростаючий опір. Безсумнівно, набувши потужності у своїй політичній ак- тивності і дорослішаючи, молодь згодом перейде в наступ. На- магання обмежити владу старших поколінь і заволодіти влад- ними інструментами стане більш рішучим. Основною причиною обмеження експансії лібералізму ста- ють вимоги більшості незаможних верств населення розвине- них країн щодо оптимізації співвідношення між соціальними можливостями громад, етносів та окремих людей та економіч- ними свободами. Для цього у суспільстві стихійно створюва- лися майданчики для обговорення подібних питань. Зростало розуміння того, що зміни у практиці застосування ліберальних підходів, привабливих перш за все для економічних еліт розви- нених країн, мають бути прийнятні і вигідні широким масам, а не лише економічним елітам та підприємцям. Це вимагало створення і захисту можливостей електоральної підтримки тих політиків, які артикулювали це розуміння. Хоча сподіватися на те, що все повернеться на свої кола, було б дуже необачно. Ве- ликий бізнес навіть під політичним тиском і впливом владних інституцій вкрай неохоче повертає виробничі активи до розви- нених країн, обмежуючись імітаційними заходами та формаль- ними процедурами. Але процес згортання економічних свобод і ослаблення лі- беральних тенденцій в економіці, що почався, перекинувся і на інші форми і види активності. В умовах домінування інформа- ційних технологій та за наявності інформаційної інфраструкту- ри – мережі Інтернет, вплив її користувачів, найбільш просуну- тої і більш молодої частини електорату, значно посилився. По- ява кількісних змін у можливостях поширення інформації та обвальне зростання кількості учасників інформаційних обмінів 20 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) призвели до якісної зміни політичного ландшафту у різних ку- точках планети. Згадаймо, що кольорові революції не лише у східній Європі, а навіть набагато активніше на Ближньому Схо- ді і у Північній Африці стали результатом потужного посилен- ня впливу інформаційно активного населення на державний менеджмент. Також видно, що налякані зростанням соціальної активності населення правлячі верхівки країни Сходу, навіть такі, що прагнуть йти у ногу з часом, особливо Китай, намага- ються використати всі засоби для обмеження доступу зовнішніх соціальних тенденцій ліберального спрямування до своїх кра- їн. Таким чином, консервативні дії у державному будівництві з боку еліт стали відповіддю на поширення ліберальних уявлень серед інформаційно-активного населення. Не дивно, що кон- сервативні тенденції почали набирати чинності й у багатьох суміжних із управлінням та економікою сторонах соціального життя. Для цього ідеологи консерватизму в різних формах все частіше звертаються до жорсткого та формального тлумачення законодавства, відхиляючи спроби лібералів розмивати це тлу- мачення на користь більших свобод та можливостей. Література до розділу 1 1. Graeber D. Debt the f rst 5,000 years – First Melville House Printing: May 2011. Р. 534. 2. Bakirov V. S., Kostenko E., Kuklin V. M. Arguments in Favour of Economic Liberalization / Міжнародний Journal of Economics and Financial Research. Vol. 6, Issue.7, pp: 139–146, 2020. DOI: https:// doi.org/10.32861/ijefr.67.139.146. 3. Bakirov V. S., Kuklin V. M., Sirenka A. V. Economical and social devel- opment of the world of the f rst decades of the 21st century (period of liberalization) – Generis Publishing. 2022. 74 p. May 2022. 2. ІНФОРМАТИЗАЦІЯ І ЛІБЕРАЛІЗМ 21 2. ІНФОРМАТИЗАЦІЯ І ЛІБЕРАЛІЗМ Інформаційна революція та лібералізація інфор- маційного середовища. Для економічного життя зростання інформаційних потоків, насамперед за рахунок глобальної ме- режі, спричинило значне зростання обсягу ділових взаємодій, а також якості послуг. Зумовлене інформаційною революцією неодмінне збільшення кількості та асортименту інструментів обміну (договорів різного характеру, ліцензій, грошей, цінних паперів тощо) вело до зростання загального суспільного ба- гатства. Знижувалися витрати для організації відносин, тобто спілкування як бізнесове, так і професійне в інших сферах ді- яльності ставало доступнішим і здешевлювалося. Хоча й не так значно, як іноді уявляють. Спокуса використовувати сучасний інструментарій інформаційних технологій призводила до над- мірного ускладнення систем збирання та обробки інформації, систем управління, до необґрунтованого захоплення створен- ням систем контролю на підприємствах, роздутих баз даних у компаніях та організаціях. Це, мабуть, не тільки об’єктивний процес, але й проста данина часу. Попри те, що витрати на над- мірне ускладнення інформаційних систем організацій часто суттєво зменшують економічну ефективність інформатизації12. Як відомо, нобелівськими преміями в науці нагороджують людей за те, що вони відкрили щось таке, що виявилося дуже важливим для розвитку цивілізації, або виявили нові умови, за яких вже відоме явище набуває виключно незвичайної якості, що також є цінним для цивілізаційного розвитку. Інформаційна 12 Тут проглядається аналогія зі створенням бюрократичних систем, які обговорював іронічний автор книги [1]. 22 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) революція запропонувала людству і те, й інше. Абсолютно но- вим виявилося створення унікальної планетарної за масштаба- ми технології13– глобальної мережі Інтернет. Новими якостями, які виявилися екстраординарними, стало без прецедентне при- скорення спілкування між багатьма мільярдами користувачів глобальної Мережі (у кількості, порівняної із загальним насе- ленням планети) та збільшення обсягів інформаційного трафіку на багато порядків. Крім того, був створений дивовижний для всіх без винятку користувачів персональний комп’ютер, і без того унікальні інформаційні технології, які у ньому втілені, ба- гаторазово посилися за рахунок інтеграції у глобальну мережу. У цьому й полягав головний соціальний результат інфор- маційної революції – людство зробило крок у принципово нову епоху, в еру об’єднання людей у планетарному масштабі, ство- рення єдиного планетарного цивілізаційного простору. Зрозу- міло, те, що ми спостерігаємо сьогодні – це лише перші кроки у цьому напрямі, але це вже кроки не окремих людей, націй та етносів, а кроки всього людства. У суспільствах різного рівня зрілості демократії причинами змін у правовому та соціальному устрої раніше були не стільки підтримані низами наміри еліт, а найчастіше масові прояви невдоволення, пар- ламентські кризи, революції та громадянська непокора. Ці потрясін- ня підштовхували до змін соціально-політичного устрою, загально- го способу життя. Інтернет та розташовані у ньому соціальні мережі дозволяють у принципі знизити поріг громадянського протистояння, якщо держава спромогнеться створити механізми аналізу соціальних занепокоєностей в інформаційному суспільстві і виявлення в інфор- маційних потоках навіть слабких сигналів соціального самопочуття та оцінок ефективності/неефективності управлінських процедур. Од- нак політичні еліти поки що використовують інформаційні системи переважно для розширення свого впливу на електорат. Повноцінних зворотних зв’язків у політичній організації на основі Мережі поки що не створено. Так само як поява ринку свого часу знизила витрати на об- міни, так і поява Інтернету зменшила в багато разів витрати на 13 Людство вже демонструвало свої можливості створення масштабних технологій, що охоплювали цілі регіони. Найбільш вражаючим прикладом є створення мегатех- нології відкачування води та осушення земель у Нідерландах. 2. ІНФОРМАТИЗАЦІЯ І ЛІБЕРАЛІЗМ 23 відносини і контакти. Практично відразу в онлайновий режим було переведено значну кількість державних і соціальних по- слуг, створені Інтернет-структури онлайн-торгівлі, які за раху- нок економії на персоналі та оренді приміщень, а також за ра- хунок скорочення багатьох служб, що стали зайвими, різко ско- ротили накладні витрати та знизили ціни на товари та послуги. Інтернет-компанії. Інформатизація дала можливість зробити цивілізації помітний крок уперед, у чому помітну роль відіграють Інтернет-компанії. Особливістю Інтернет-компаній, що нещодавно масово виникли, є надзвичайно велике, безпре- цедентно широке охоплення ринку. Оскільки ефективність біз- несу оцінювалася завжди за величиною прибутку (відсотка) і за величиною завойованого ринку, то на інвесторів показник охо- плення ринку безумовно справив незабутнє враження, що й зу- мовило величезний обсяг інвестицій у ці компанії. Очікування прибутку, однак, були марними, і на межі тисячоліть вибухну- ла криза «доткомів», багато Інтернет-компаній збанкрутували, були поглинені іншими, які знайшли спосіб забезпечити більш відчутні дивіденди. Вражаюче, але, переживши нищівну кризу, ринок Інтернет-компаній несподівано швидко повернув колиш- ню капіталізацію. Надалі темпи зростання цієї галузі залишали- ся значно вище темпів зростання інших секторів економіки, і не- забаром, після стагнації, що виникла, на роздутому гігантському енергетичному ринку в перше десятиліття нового століття, мож- на було вже очікувати, що інформаційна галузь займе відповідне їй лідируюче становище. Торгівля цінними паперами швидко перейшла в онлайн- простір. Банки, які користувалися локальними захищеними мережами, спочатку неохоче використовували відкриту гло- бальну мережу Інтернет (бо мали власні захищені мережі), по- боюючись крадіжок і помилок при транзакціях. Вони спочатку, щоби не втратити імідж розвинених установ в очах клієнтів (ба- гато з яких були вже затятими прихильниками Інтернет-вза- ємодій), створювали Інтернет-структури, подібні до дрібних Інтернет-банків, що масово виникли в цей період. Але потім, усвідомивши, що всі магазини, торгові майданчики підключа- ються до Інтернету для проведення транзакцій, і побоюючись 24 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) втратити клієнтів, всерйоз зайнялися Інтернет-комунікацією. На нинішньому етапі розвитку інформаційного суспільства практично всі транзакції, окрім великих пакетів, переведені до Інтернету. Інформатизація підприємств. Підприємства також швидко зайнялися переоснащенням своїх управлінських марке- тингових і збутових структур, включно зі складами, комп’ютерами та серверами, і порівняно швидко перевели бази даних по номен- клатурі сировини, напівфабрикатів та готової продукції в елек- тронну форму. Усі операції та інформаційні потоки також були зведені до локальних мереж підприємств, пов’язаних через буфе- ри з Інтернетом. Розрахунок на різке скорочення витрат при пе- реході на інформаційні технології та комп’ютерну і мережеву тех- ніку спочатку не виправдався через високу ціну переобладнання. Відмовитися від цього переходу на інформаційні технології вже не можна було через необхідність взаємодії з контрагентами, по- стачальниками та збутом, усі підприємства яких з тієї ж причи- ни спрямували свої інформаційні потоки до глобальної мережі. Рис. 1. Карта мережевих пристроїв (крім блокуючого доступу до них Китаю), створена Джоном Матерлі (John Matherly) 2. ІНФОРМАТИЗАЦІЯ І ЛІБЕРАЛІЗМ 25 Крім того, висока швидкість переоснащення, безперервне онов- лення комп’ютерної техніки та програмного забезпечення, яке були нав’язано підприємствам постачальниками обладнання та програмного забезпечення, також призводили до великих та, ма- буть, найбільш суттєвих витрат. Але користь від впровадження інформаційних техноло- гій для підприємств реального сектора безумовно мала місце і була досить значною. І не лише через посилення можливос- тей контролю за діяльністю підрозділів та окремих працівників (аж до погодинного фіксування використання робочого часу), що спочатку було однією з основних цілей. Використовуючи інформаційні технології та інфраструкту- ру Мережі, підприємства масово почали розпродавати вироб- ничі активи для зниження витрат і створювати мережеві струк- тури управління та взаємодії. Ці системи спростили контроль та дозволили ефективно боротися з паразитними бізнесами всередині компаній і крадіжками та виловлювати помилки й огріхи управління. Бо раніше з колишніми системами зв’язку такі операції могли собі дозволити і, навіть, просто були зму- шені лише великі міжнародні корпорації, оскільки їхні під- приємства географічно були досить віддалені одне від одно- го. Створені в глобальній Мережі виробничі та збутові мережі мали структуру гібридних, зберігаючи елементи вертикальної ієрархії та розгалужені горизонтальні зв’язки. Таким чином, для створення гібридних та мережевих систем керування по- трібна була ефективна система зв’язку, яка в зародковому стані існувала і до появи інформаційної інфраструктури Інтернету, комп’ютерів та інформаційних технологій. Однак після інфор- маційної революції, яка породила ці нові інструменти та мож- ливості, подібні системи управління почали швидко розвива- тись. І насамперед тому, що витрати на їх створення також ста- ли швидко зменшуватися. Чи підвищила інформатизація ефективність праці? Цікаво, що уявлення про те, що інформаційні тех- нології різко підвищують продуктивність, не корелювало з реальним станом справ в економіці. Бо використання засо- бів інформатики, комп’ютеризація, підключення до Мережі 26 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) і взагалі використання всіх досягнень інформаційного світу у иробництві продуктів і товарів особливого ефекту не дали. А в силу дуже високих витрат на закупівлю коштовного об- ладнання та програмного забезпечення призвели ще до зни- ження ефективності роботи підприємств принаймні на пер- шому етапі14. Врятувало ситуацію різке здешевлення обладнання та про- грамного забезпечення, спрощення технологій та процедур, а також напрацювання відповідних навичок персоналу. Дещо краще було в тих видах бізнесу, де системи зв’язку та інформа- ційного забезпечення грали головну роль. Таких, як реклама, туристичний бізнес, видавнича справа, послуги тощо. Очевид- ну користь відчули компанії, підприємства яких розміщені у різних географічних точках, тобто переважно міжнародні кор- порації та фірми. Системи зв’язку та особливо контролю дозво- лили забезпечити ефективне управління та можливість приду- шення паразитних бізнесів і фінансових порушень, які раніше супроводжували розподілені виробничі структури. Важливий парадокс полягав у тому, що збільшення мож- ливостей збору, обробки та передачі все більших обсягів інфор- мації, прискорення цих процесів, впровадження електронно- го документообігу далеко не завжди призводило до помітних економічних виграшів. Бо швидкість виробничих процесів, як і раніше, залишалася невеликою, і це було вузьким місцем у про- блемі прискорення ефективності виробництва. Але там, де швидкість ділових процесів можна було при- скорити за рахунок інформаційних технологій, виграш був помітний. Наприклад, впровадження роботів у процесах ку- півлі та продажу валюти у валютообмінних операціях на ло- кальних та міжнародному грошових ринках. Процеси арбі- тражу (спекуляції) у цьому випадку виявилися дуже перспек- тивними. Порушення у роботі системи роботів відбуваються 14 Пояснимо більш детально: це подібно до того, як впливає бюрократизація на діяльність економічних і політичних суб’єктів. Про це детально пояснив проф. С. К. Паркінсон у середині 50-х років минулого століття – «робота заповнює весь час, відпущений для неї» [1]. Тут пряма аналогія – організація нових інформаційних потоків заповнює всю пам’ять баз даних та інформаційне середовище, яке надали для цих цілей, а також вимагатиме для цього багато робочого часу. 2. ІНФОРМАТИЗАЦІЯ І ЛІБЕРАЛІЗМ 27 лише тоді, коли зміни курсів надто великі – це локальні та глобальні кризи фінансової сфери, передбачити які програми роботів не в змозі, для цього потрібні аналітичні дослідження висококласних фахівців, яких фінансові структури не завжди обачно масово скорочують під час цих потрясінь (напевно тому, що не передбачили ці збої у роботі програм). Загалом комп’ютеризація та Мережа призвели до прогресу в систе- мі організації оплати та переказу коштів між банківськими структурами і підприємствами різних видів діяльності. Про- блеми порушень і фінансових втрат, що виникають у цій ді- яльності, поступово вирішуються. Комп’ютеризація та використання мережевих техноло- гій дозволили набагато пізніше створити ефективні системи управління. Тобто створили систему взаємодії як аутсорсингу. Вражає те, що, віддавши на аутсорсинг усі свої виробничі по- тужності, компанії навіть збільшили власну капіталізацію. Тоб- то виріс гудвіл – і з ним оцінка компанії на фондовому ринку. Ринок дуже високо оцінює зібрані бази даних та створену мере- жу взаємодіючих підприємств. Великий прогрес забезпечили комп’ютеризація та інформа- ційні техно логії в організації громадської діяльності, наукової роботи та у багатьох інших сферах життя, причому тут економіч- на ефективність швидше негативна (можливо тому, що її важко підрахувати), але помітним є виграш соціальний, створено нові зручні умови, скорочено час виконання операцій, люди звільни- лися від рутинної, монотонної, малоприємної роботи тощо. Комунікація у соціальних мережах та загалом в інформа- ційному просторі актуалізувала уявлення, яке неявно існувало й раніше. Йдеться про соціальний капітал. Справа в тому, що в економіці ефективність підприємства оцінюється не тільки і не стільки прибутком та загальним доходом, а значною мірою і охопленням ринку, тобто кількістю клієнтів. І зараз найбіль- шою цінністю підприємств, які надають послуги, є бази даних клієнтів. Тому ступінь охоплення (впливом та обмінами) будь- яким підприємством, організацією і просто віртуальною спіль- нотою в Мережі став важливим критерієм корисності, ефектив- ності і навіть цінності, причому часто-густо й матеріальної. Бо інформаційні структури, сайти та портали мають у сучасному 28 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) світі комерційну цінність. Так само і мережна, комунікабельна і соціальна цінність окремого індивідуума у громадському про- сторі також стала оцінюватися. Імідж у соціальній взаємодії став подібним до гудвілу в просторі економічному. І раніше, і тепер особливо люди усвідомлють, що техноло- гічні інновації, викликані інформаційною революцією, здатні помітно змінювати життя суспільства на краще [2]. Але робити висновок, що технологічне оточення є критерієм рівня і якості соціальної самоорганізації, мабуть не слід (як це відзначено в книзі «Глобальний капіталізм» В. Г. Федотовой з колегами), оскільки це лише місце існування, яке звичайно впливає на процедури та спосіб життя, але навряд чи здатне кардинально впливати на суспільні та політичні процеси. Той факт, що зна- чна частина доданої вартості пов’язана з інформаційним секто- ром економіки США, а в інших країнах ця частка менша, може і не свідчити про те, що США більшою мірою є інформаційнм суспільством. Бо тоді Китай може претендувати в цьому сенсі на лідерство. Врахування інформаційної складової у споживан- ні та виробництві різних країн, як це помітив В. Л. Іноземцев в роботі «На рубежі епох», навряд чи дасть повне уявлення про ступінь перебудови соціального життя. Про позаекономічний капітал. Попри все розмаїття соціально-економічних устроїв, укладів, суспільних моделей, які практикує сучасне людство, слід визнати, що ринкові від- носини дедалі все більше втілюються у всі сфери життя. Майже всі види діяльності, процеси, предмети та події – все має свою ціну або, як заведено говорити в середовищі економістів, все це капіталізується, вноситься в активи підприємств та організа- цій. Останнім часом оцінюють і людей, причому говорити про ціну людини поки що не дозволяє мораль та традиції, але для цього обрано таке нейтральне поняття, як імідж. У наші дні як в експертному середовищі, так і в повсякден- ному спілкуванні досить часто використовуються такі поняття, як людський, соціальний, культурний капітал чи потенціал, як це сформулював Радаев В. В. Поняття людський капітал спо- чатку належало до вмінь та професійних якостей людини, здат- них створювати капітал економічний. Потім це поняття стало 2. ІНФОРМАТИЗАЦІЯ І ЛІБЕРАЛІЗМ 29 включати наукові знання і наукову кваліфікацію («інтелекту- альний капітал»). Соціальний капітал визначає обсяг та цін- ність соціальних зв’язків. А культурний капітал – це насампе- ред культурні досягнення (творчий капітал). В економіці, як зазначалося вище, є такий показник, який визначає різницю у ринковій вартості всіх акцій (капіталіза- цію) та суми всіх складових матеріальних активів компанії – гудвіл. Тобто це перевищення балансової, відображеної в доку- ментації вартості компанії, що визначається оцінкою ринком її додаткових ринкових переваг. Це, можна сказати, основна складова іміджу компанії. Чудово, що багато великих ком- паній розвинених країн, продаючи свої виробничі збутові та інші активи, а потім домовляючись з їх новими власниками про створення виробничої мережі (у цьому сенс аутсорсингу), що об’єднує постачання сировини, виробництво та збут (мар- кетингові служби та виробничі лабораторії зазвичай не про- дають), анітрохи не втрачають у капіталізації. Мабуть, все це павутиння зв’язків та договорів коштує не менше, ніж продані активи. Більше того, гудвіл у таких компаніях тільки зростає, тобто ринок до них прихильний. Соціальний капітал інформаційних компаній – їхня попу- лярність не є адекватною економічному капіталу, хоча на пев- них етапах їхнього розвитку суспільство не побачило між ними суттєвої різниці. Взагалі кажучи, відповідно до тези з книги «Глобальний капіталізм»: «економічний капітал легко кон- вертується у соціальний статус та вплив, культурні можливос- ті та престижне символічне використання своїх можливостей. І навпаки: соціальний капітал – долаштування до соціальних зв’язків мережі, до яких є довіра, конвертується у престижні символічні коди, культурні можливості та отримання більш ви- соких доходів». Схожого сенсу набуває у суспільстві імідж окремих людей, їх цінність –людський капітал, а також соціальна цінність – со- ціальний капітал громадських, політичних та творчих органі- зацій. Суспільству споживання, суто економічному світу проти- стоїть інший світ, де позаекономічний капітал поступово заво- йовує все нові позиції, нехай не головні, але відчутні [3,4]. Хоча поки що не сформовані прийнятні та привабливі для інтелек- 30 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) туалів ідеї щодо послаблення капіталістичної складової та від- сунення економічного капіталу на другі ролі. Бо нічого кращо- го в сучасних умовах людство, як відмитив А. Магун, до сих пір не запропонувало [5]. Поки що цей дискурс точиться навколо змін всередині самої капіталістичної парадигми, змін, які б ви- правляли капіталізм, робили б його більш людяним, більш со- ціальним, культурним і відповідальним, що далеко не завжди приводить до реальних результатів. Зниження витрат у системах та засобах подан- ня інформації. А що відбувалося у політичному вимірі сус- пільного життя? До появи Мережі та сучасних інформаційних технологій формувати корпус своїх прихильників мали пере- важну можливість люди, або наділені великою владою, або великими статками. Саме владна та економічна еліти лише й мали змогу ефективно впливати на громадську думку, пригні- чуючи активність своїх опонентів. Думки опонентів придушу- вались їх блокуванням у підконтрольних елітам каналах і засо- бах інформації, у тому числі масової, локалізувались у суто при- ватних комунікаціях і майже не виходили у публічну площину, не набували уваги широкого загалу. Рис. 2. Центри мережі Інтернет (Джерело: https://www.thinglink.com/scene/860397147332280321) 2. ІНФОРМАТИЗАЦІЯ І ЛІБЕРАЛІЗМ 31 Важливо, що за недостатньої насиченості інформації (бага- торазового повторення і подання її одночасно у багатьох ЗМІ) ідеї, пропозиції, заклики, які вона містить, мають досить слаб- кий вплив на людей. Лише перевищення певного порогу ін- формаційної насиченості ЗМІ починає впливати на свідомість та поведінку людей, формувати їх наміри, прагнення, синхро- нізувати мотиви, а потім і самі дії15. Якщо людина знаходить- ся довгий час під інтенсивним інформаційним опроміненням певними уявленнями, вона звикає до них, перестає критично до них ставитися і сприймає їх як природні. Ці методи фор- мування громадської думки повсюдно застосовувалися всіма владними елітами, духовними та релігійними системами вже багато століть. Тепер, з появою глобальної мережі, навіть не- значні групи активних людей набули здатність залучення при- хильників та розповсюдження своїх ідей. Різко зросли контакти в соціальних мережах – інтерак- тивних та розрахованих на велику кількість користувачів веб- сайтів. Мультимедійні засоби надають можливість забезпечити віртуальний активний обмін аудіо-, відео-матеріалами. Ніколи в історії цивілізації вихід у публічну площину не був таким лег- ким і зручним (про негативні наслідки цієї риси інформаційно- го суспільства див. у додатку 1). Спілкування в мережах приваблює сьогодні величезну кіль- кість людей, абсолютно різних за демографічними і соціальни- ми характеристиками. Людям у мережі легше вибудовувати взаємини, бо за найменшим виникненням симпатії та інтересу до віртуального співрозмовника той відразу наділяється уявою потрібними якостями. Так само швидко формується і відтор- гнення. Почали розвиватись мережеві методи формування сус- пільної свідомості. Результати соціальних експериментів показали, що вплив на людину всіх неузгоджених висловлювань окремих людей з натовпу є пропо- рційний до її чисельності (спонтанний шум – спам). А вплив настроїв організованої групи нелінійним чином зростає зі зростанням кількості 15 Хто хоч раз був у складі великого скупчення людей, відчував, як настрій натовпу гіпнотично передається і йому. Подібним чином впливає на людей і багаторазово повторена та розтиражована інформація. 32 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) членів такої групи (наприклад, пропорційним чином до квадрата їх числа, – це так звана нав’язана думка). Тоді зближення позицій не- великої групи, що складає лише 3 % від тисячного колективу, змусить весь колектив прислухатися до її думки16 і навіть підтримати запро- поновані спільні дії. Якщо ж аудиторія розширюється до мільйона осіб, що ймовірно для соціальних спільнот, що виникають у Мережі, то консолідована група чисельністю всього в 0,1 % від загальної кіль- кості членів такого віртуального співтовариства швидше за все зможе змусити багатьох принаймні прислухатися її думки. Якщо розуміти під політичним капіталом ступінь впливу на суспільство, то Мережа здат- на багаторазово збільшувати кількість прибічників тієї чи іншої полі- тичної сили, тих чи інших суспільних поглядів, якщо висловлювання і вчинки активістів знайдуть розуміння серед мережевого співтовари- ства. Причому особливістю нинішнього рівня розвитку соціуму вна- слідок інформаційної революції є можливість стрімкого виникнення великих колективних рухів, незвично швидкого формування потужних хвиль суспільних настроїв у спочатку спокійному і пасивному соці- альному середовищі. На службі у держави. До інформаційної епохи панува- ли принципи приховування інформації елітами від нижчих со- ціальних верств, від споживачів, від співробітників організацій, установ і фірм. Це контролювання інформації визначало спо- сіб життя, забезпечувало управління і полегшувало маніпулю- вання як величезними масами людей, так і значно меншими окремими соціальними спільнотами. Важливо, що цей уклад дозволяв, між іншим, перекладати основні витрати невдалої політики та наслідки антисоціальних та неправових дій еліти на основну масу населення, які часто не розуміли причинно-на- слідкові зв’язки між подіями та рішеннями. Поява глобальної мережі, перенесення у неї основних по- токів інформації сприяють можливості як у правовий, так і не цілком у правовий спосіб виявляти та виділяти інформацію, частина якої, взагалі кажучи, є конфіденційною та навіть се- кретною. «Як і в біблійні часи, перед зішестю Адама та Єви на тлінну землю, так і до появи глобальної мережі абсолютній більшості людей було технічно закрито доступ до знань про ре- 16 Узгоджена поведінка групи агентів посилює їх вплив на оточення пропорційним квадрату їх числа. Що спостерігається не тільки в суспільстві, а практично скрізь у природі, що нас оточує. 2. ІНФОРМАТИЗАЦІЯ І ЛІБЕРАЛІЗМ 33 альний стан речей. Існували заборони та обмежувачі і в самій суспільній свідомості, бо церква, суспільна мораль, традиції не дозволяли навіть сумніватися у правильності порядку речей та стійкості устрою цього життя»17. Державні, політичні та комерційні структури почали дедалі більше використовувати подання необхідної інформації ботами і керованими блогерами18. Реакцією мережевої співдружності на таке нав’язування думок та уявлень стало формування в ін- формаційному просторі «віртуального редактора Мережі»19. Наприкінці 2010 року сайт Wikileaks, організований Джуліаном Ас- санжем, здійснив величезне скидання компроматного листування Держдепартаменту з посольствами США, про демонстрував, що при- ховати всі гріхи стає неможливо. У пресі одразу згадали міркування проф. Л. Панетто з однойменного інституту публічної політики Лос- Анджелеса (Panetta Institute for Public Policy), що найефективніший спосіб формування громадської думки – це скидання конфіденційної інформації. Саме цей віртуальний редактор здатний різко послабити вплив еліт, наслідки чого обговоримо нижче. З іншого боку, окремі блогери та їхні групи, які вгадували та відчували настрої спільнот, ставали лідерами в процедурі стрімкого поширення сформульованих ними уявлень. 17 Провидіння, знову, вже в сучасному житті надало людям заборонений плід пізнання у формі інформаційної інфраструктури, в яку були перенесені всі комунікації, що, власне, й забезпечило можливість доступу до будь-якої інформації. І, як у біблійній легенді, людство, що подорослішало і осміліло, не замислюючись, скористалося цією можливістю дізнатися дещо заборонене, приховане від нього раніше традиці- ями і укладом життя [5]. 18 Феномен такого редактора у спонтанному виникненні підозр у змові, активне неприйняття значних суджень, що суперечать суспільним настроям. 19 Цікаво, що часто об’єктами нав’язаного ними ж інформаційного впливу стає сама влада, яка замовила і фінансувала подібні розробки. Це можливо, якщо в оточенні лідерів таких зазвичай авторитарних країн відсутня експертна спільнота та пригні- чений вплив на них суспільних сумнівів. Увірувавши у значний вплив мультимедій- них уявлень, де чималу роль відіграють віртуальні сюжети, та намагаючись поясни- ти реальні факти у вигідному світлі, представники правлячої еліти здатні вчиняти навіть злочинні дії. 34 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) Іншою реакцією інформаційного суспільства у разі недові- ри до джерел інформації ставало посилення інформаційного шуму, яке здатне призвести до зростання помітних соціальних флуктуацій. Ріст цих флуктацій може перебільшити поріг по- яви соціальних нестійкостей – бунтів та революцій. При цьому вже можна було спостерігати перехід від неузгоджених (спон- танних) дій до дій узгоджених, нав’язаних та вимушених, сфор- мованих в інформаційному полі громадською думкою20. Руйнування раціональності. У рухомому інформа- ційному середовищі процеси формування колективних рішень відбуваються не так, як на індивідуальному рівні та в малих групах. Колишні уявлення індивідуальної раціональності, як це відмічено в книзі «Історія та раціональність» П. П.Гайденко та Ю.Н. Давидова, пов’язані єдиною систематикою або розкла- дені на складові [6], такі як технічна, етична, стратегічна, сис- темна, комунікативна оцінки, в інформаційному полі сучасних систем зв’язку химерно об’єднуються і формують інтегральну поведінку, часом дуже далеку від раціональності. На думку Дж. Сороса, в сучасній економіці з’являється все більше ірраціональності. Варто сумніватися в колишніх уяв- леннях про процедуру прийняття рішень в економічному се- редовищі, описаних, наприклад, у відомій книзі П. Самуельсо- на «Економікс». Там усі висновки значною мірою базувалися на ідеї раціонального вибору кожним учасником ринку найви- гідніших з погляду отримання доходу та прибутку схем ведення бізнесу. У філософії існує аналог «принципу максимізації ви- годи», так званий утилітарний принцип, який визначає кінцеві орієнтири та цілі моральної поведінки. Обидва ці підходи до- зволяли розробити кількісну теорію поведінкових моделей [7], у повсюдній надійності якої вже доводиться сумніватися. 20 У природі такі явища називаються фазовими переходами, у політиці – революція- ми. Цікавою особливістю «цифрових» революцій у Тунісі та низці країн на Близько- му Сході на початку 2011 року стало використання соціальних мереж Facebook та Twitter. Важливість такого спілкування швидко усвідомили опоненти. Тому наприкін- ці січня 2011 року влада Єгипту, зокрема, намагалася закрити доступ до користу- вання соціальними мережами, побоюючись того, що єгиптяни скористаються методами, які дали змогу повалити владу в Тунісі. 2. ІНФОРМАТИЗАЦІЯ І ЛІБЕРАЛІЗМ 35 Бо в інформаційному суспільстві, незважаючи на велику кількість інформації, довіра до якої не завжди виправдана, ве- лике значення починає грати зростаюча навіюваність контр- агентів і спостерігачів. Як і у великих скупченнях людей, де поведінка натовпу завжди залишається досить примітивною, настрої учасників ринку помножуються, формуючи все більш гігантські хвилі ейфорії та паніки у найнесподіваніші моменти. На гребенях цих хвиль, на думку Дж. Сороса, люди і втрачають раціональність [8]. Подібну поведінку можна побачити і там, де учасники ме- режевої комунікації формують за напрочуд короткий час масу своїх прихильників, при цьому зовсім не обов’язково, що ця спільність, що виникла, матиме тривалий час життя. Виникнення таких мультиплікованих співтовариств, ви- никнення буму на ринках (як, втім, і паніки) обумовлено про- цесами нав’язування спільноті (ринку, мережевій аудиторії) своєї партикулярної думки групою суб’єктів, які узгоджено ді- ють. За такого соціального різноманіття публіки, що з’явилася в інформаційному полі, знизилися вимоги до рівня інтелекту, освіти та культури в середовищі людей, яким збіг обставин до- зволив впливати на долі світу. Інтелектуали опинилися у мен- шості і були відсунуті у маргінальні ніші енергійними посеред- ностями, які не усвідомлюють своєї меншовартості. Отже, у цьому світі треба навчитися жити. Крім того, як при- пускає у своєму блозі проф. М. Лайтман, «технологічний уклад, до якого просувається світ, не вимагатиме масових трудових ресурсів. І якщо із семи мільярдів населення шість залишаться без роботи, доведеться забезпечити кожному не лише необхід- ний мінімум: житло, одяг, харчування, медичні послуги, освіту… цього недостатньо для мирного життя! Необхідно заповнити час громадянина та зробити з нього людину. Інакше, без роботи, на- род дуже швидко здичає і зруйнує всю цивілізацію… це означає, що необхідно вчитися жити у світі без кордонів. Знаходити спіль- ну мову з тими, кого раніше не розуміли. Враховувати наслідки своїх дій для нібито чужих людей. Зважати на світові тенденції. Вчити своїх дітей розумінню та співробітництву – не для галоч- ки, а для виживання. Хто зневажить це, тому буде все важче в новій реальності. Хто зверне увагу на ситуацію зараз, той може 36 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) розраховувати на благополучне життя. А хто допоможе іншим, займаючись вихованням та навчаючи співгромадян своїм при- кладом, той увійде до авангарду майбутнього світу». Інформаційна революція та деморалізація насе- лення. Практично неконтрольована інформаційна відкритість, розширений доступ до глядачів та слухачів породили необґрун- товану впевненість у своїй значущості більшості людей, які нава- жилися та з’явилися в інформаційному просторі, бо з’ясувалося, що їх слухають, на них звертають увагу, їхні слова навіть тран- слюють та поширюють. Про негативні соціокультурні наслідки цього феномену більш докладно йдеться у додатку 1. Це ще більшою мірою стосується журналістів, експертів різ- ного штибу і тим більше політиків і тих, хто себе вважає таки- ми. Звідки б тоді взялася така наполегливість і безапеляційність суджень і висновків, яка супроводжується збільшеною вразли- вістю тих, хто стверджує ці, як їм здається, безсумнівні істини. Хоча, напевно, зовсім не так вже і погано, що люди, які раніше були закриті і яким не давали змоги проявити себе, заговорили. Корисно нагадати, зазначає Джуліан Ассанж, що Інтер- нет – «це технологія, яку можна використовувати для створен- ня тоталітарного шпигунського режиму, небаченого досі. З ін- шого боку, у наших руках, у руках активістів і всіх тих, хто хоче руху технологічного світу по іншій траєкторії, він може стати втіленням надії» (див., наприклад, [5]). З іншого боку, на думку З. Бжезинського, до всякої інформації слід ставитися критич- но, тому що в загальній масі матеріалу легко можна представи- ти «документи», які здатні спровокувати бажані для когось дії певних людей і організацій. Люди, які несподівано отримали необмежений доступ до думок і міркувань оточення, виявилися оглушені великою кіль- кістю інформації. Причому вони виявилися психологічно при- гніченими в такій мірі, що відчуття когнітивного дисонансу, яке в них виникає, викликало до життя бажання абстрагувати- ся від численних думок, що суперечать сфор мованим раніше їх уявленням. Люди почали прагнути зосередитися на тій картині світу, яка не викликає дисонансів з їх світоглядом. Найцікавіше, що це зовсім не новий ефект від занурення в сучасний інформа- 2. ІНФОРМАТИЗАЦІЯ І ЛІБЕРАЛІЗМ 37 ційний світ, а просто гіпертрофоване посилення колишніх фо- бій, що існували століттями в різних географічно або культурно ізольованих групах і етносах21. А якщо ще додати розгубленість незрілих розумів, слабо підготовлених для критичного сприй- няття безлічі сирих висновків та скороспілих суджень, то поба- чимо, що інформаційна революція породила не стільки більш чітке усвідомлення дійсності, як примітивну розгубленість22. І значною мірою цьому сприяла разюча активність численних мешканців інформаційного простору, всіма силами прагнучих не випасти із зон суспільної уваги. Вибір рішень з безлічі сценаріїв поведінки23, що витають на сторінках сайтів, вже з початку є відхилений від чистої, класич- ної раціональності. Оцінки такого вибору демонструють пере- важно емоційні підходи, до яких спонукає емоційна привабли- вість ідей та їх глашатаїв. І самі політики, і загони правлячої еліти також виявилися схильні до такої ж відчуженості від впливу експертної та гро- мадської думки на користь уявлень, які стихійно продукуються інтернет-активістами. Нав’язування широким аудиторіям та- ких уявлень полегшується явною і неявною девальвацією кри- теріїв істинності і принципів раціонального мислення. Твере- зі оцінки інтелектуальних та культурних експертних спільнот маргіналізуються ліберальними нормами і гаслами, зокрема доведеними до абсурду вимогами політкоректності. Відхід від дійсності. Частина активних та амбітних лю- дей завдяки Інтернету – новому середовищу для людської са- мореалізації та інформаційним технологіям отримала можли- вість досягти більшого. З іншого боку, інформаційна революція 21 Ханс Георг Гадамер з цього приводу наголосив на невикорінності «попередньо- го розуміння» – забобонів, які, забезпечуючи консервативність та стійкість уявлень колишніх поколінь, створюють проблеми з прогресивними тенденціями, що в інформа- ційному світі стає проблемою номер один [10]. А Дж. Сорос не дарма говорив про «недосконале розуміння як мотиваційну силу чи детермінанту історії» [8 ]. 22 Мало не зірвався вираз «сценаріїв успіху». 23 На думку Ю. Латиніної, «…головний тип брехні, який зараз існує у світі, ця брехня називається умовчанням: замість того, щоб просто брехати, ви розповідаєте про щось інше. Замість того, щоб розповідати про головні риси складної події (а у світі зараз усі події дуже складні), ви розповідаєте про його дрібні риси…» (див. [5]). 38 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) призвела до посилення поведінкових тенденцій значних груп людей у формі «життя для себе». Якщо раніше подібні схеми поведінки, які визначалися як дауншифтинг [9], виявляли себе в суспільствах досить розвинених, з високим рівнем достатку, то з інформаційною революцією до цього способу життя все більше підключаються люди у багатьох країнах світу. Зазначимо, що поведінка, яка заснована на опрощенні, раніше була характерна для людей, не згодних з тим, як живе більшість. Це могли бути релігійні маргінали, наприклад, ста- рообрядці, мормони; люди, які не бажали жити в урбанізованій місцевості; люди, які не вірили у свої можливості, втратили на- дію досягти успіху. У розвинених країнах, де потреба вижива- ти практично відсутня, така форма соціальної поведінки також помітно проявляла себе. Мотиви були різні: від небажання хар- чуватися продуктами, які вирощені у високотехнологічних гос- подарствах із застосуванням хімічних та лікарських добавок, до відмови від гонки за добробутом, відмови від звичок суспільства споживання. У країнах, що розвиваються, домінуючими моти- вами було бажання залишати урбанізовані зони і переміщатися ближче до природи, а за відсутності коштів замикатися у вузь- кому життєвому світі, знижуючи звичайні потреби до мінімуму. Внутрішнім, не демонстрованим явно мотивом завжди за- лишалася невпевненість у своїх можливостях, інфантильність, небажання виснажуватися у кар’єрних змаганнях, небажання ризикувати. Це дає підстави ряду психологів вважати декларо- вані мотиви відходу від активного життя лише приводом, спро- бою зберегти обличчя. Але оскільки людська істота є суспіль- ною, то найбільше відчуття задоволення і навіть щастя вона відчуває при схваленні громадою своєї поведінки. Тому усунен- ня від взаємодії, чи дауншифтинг, є небажаним явищем, яке знижує рівні задоволення людей своїм життям у суспільстві. І скоріше характеризується придушенням позитивних соціаль- них мотивів, ослабленням життєвих стимулів, тобто формою соціального нездужання. З долученням людей у всіх куточках світу до глобальної мережі Інтернет зросли можливості обміну інформацією, до- ступу до каналів новин, різних видів розваг, мультимедійних додатків, кінофільмів і тематичних сайтів. Це у багато разів пе- 2. ІНФОРМАТИЗАЦІЯ І ЛІБЕРАЛІЗМ 39 ревищує інформаційні та інтелектуальні можливості фізичного спілкування, дозволяє без обмежень грати в захоплюючі чудо- во оформлені ігри, насолоджуватися краєвидами та картинами всіх куточків планети, отримувати задоволення від відеокліпів улюблених артистів та виконавців. Поринаючи в це віртуальне життя, багато людей, особливо не активних і не амбітних, від- волікаються від своїх негараздів і незручностей, почуваються в цій реальності значно впевненіше. Не дивно, що такі люди обмежують свої контакти з оточен- ням до вельми вузького кола своїх однодумців як у реальному житті, так і в інформаційному просторі, знижують вимоги до комфорту та рівня обслуговування. Це відбувається через до- сить пасивну соціальну поведінку, відмову від кар’єрних намі- рів, відхід у тінь. Умови для антигуманних та антисоціальних явищ. Деморалізація населення дезінформацією та уникнен- ням дійсності, як з’ясувалося, здатна привести до успішної ре- алізації амбітною елітою антисоціальних та агресивних сцена- ріїв, особливо в автократичних країнах. Еліти, що захоплені бажанням відновити державну структуру колишнього типу, створити державу з імперськими намірами, зробити свою кра- їну наддержавою, особливо посилюються після колишніх полі- тичних поразок, що призвели до певного послабленя владних позицій. Такі сценарії можуть таких деморалізованих та розгу- блених людей певним чином згуртувати, каналізувати їх про- тестну енергію в інших напрямках. Треба усвідомлювати, що демонстрація картинок з життя забезпечених людей в Мережі часто викликає не так захоплен- ня, як заздрість і бажання зруйнувати цю гламурність. Люди з депресивних районів, бідних кран негативно ставляться до благополуччя забезпечених, особливо якщо їм втлумачують, що цей добробут стався за їх рахунок. Пошук винних відразу закінчується. Багатьох людей сьогодні приваблює досвід країн європейської пів- ночі, яка демонструє не тільки високі соціальні стандарти життя, але й значний рівень довіри людей до влади та високу відповідальність цієї влади перед своїми народами. Нечисленність населення цих кра- 40 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) їнах, напевно, спрощує управлінські та соціальні комунікації. Але це лише натякає народам із великих численних країн, що треба розді- лити суспільство на автономні області, дати їх представникам біль- ше повноважень і домогтися економічної та соціальної незалежності, віддавши на відкуп центральному апарату управління лише функції забезпечення безпеки, що у світі в останній час виявилося дуже важ- ливим. Це не сепаратизм, але, наприклад, залишаючи концентрацію бюджету в колах центральної влади, можна дочекатися до появи у неї бажання домогтися панування над іншими народами. Демон- струючи увагу до потреб людей, декларуючи свою зацікавленість у вирішенні проблем своїх народів і виконуючи свої обіцянки, влада жителів європейської півночі користується неабиякою підтримкою населення. Важливо зрозуміти, що традиційна стійкість і авторитет влади невеликих північних країн ґрунтується на увазі до потреб сво- го населення. І зрозуміло чому, бо люди виявляються ближчими до тих, хто їх обрав. Якщо ж влада та народ відокремлені соціально та географічно, між ними безліч владних посередницьких інстанцій, то зв’язок центральної влади з народом послаблюється. Поки що надії на те, що саме Мережа скоротить реальні зв’язки між гілками влади та людьми, виявилися марними. Крім того, Інтернет, зв’язавши людей єдиною мережею, створив проблеми, які турбують соціальних вчених. Перехід спілкування (і роботи) в онлайновий режим віддаленого доступу придушив емпатію – співпереживання, бо через відстороненість люди абстрагуються від емоційного сприйняття одне одного. Важливо також при цьому інше: все більшим пріоритетом у ви- борі ідей і рішень активної частини соціуму, що різко збільши- лася, стали необґрунтовані очікування і непродумані наміри, що призвело до пожвавлення популістських настроїв та їх адептів. Причиною таких настроїв іноді є напрочуд висока навіюваність людей. Після такої обробки свідомості людина часто заплющує очі на очевидне і намагається узгодити всі життєві ситуації з власним індивідуальним та корпоративним баченням світу, час- то нав’язаним медіа, блогосферою та чутками. Тому еліти пови- нні усвідомлювати свою відповідальність за приручених ними за допомогою підконтрольних джерел інфор мації людей. 2. ІНФОРМАТИЗАЦІЯ І ЛІБЕРАЛІЗМ 41 Література до розділу 2 1. Parkinson’s. S.K. Parkinson’s Laws: A Collection. – M: Progress, 1989. – 448 р. 2. Toffl er A. The Third Wave. Collins. 1980; Friedman T. The World Is Flat. N.Y., 2006. 3. Fukuyama F. Trust: The social virtues and the creation of prosper- ity – New York: Free Press, 1995. – 457 pp. 4. Fukuyama F. “Social Capital and Civil Society,” International Mon- etary Fund, March 2000, https://www.elibrary.imf.org/view/jour- nals/001/2000/074/article-A001-en.xml. 5. Куклін В. М. Камені спотикання: Есе. – Х. : ХНУ імені В. Н. Кара- зіна, 2017. – 172 с. 6. Apel K.–O., The Question of the Rationality of Social Interaction. // Cho K. (ed), Philosophy in phenomenological Perspective. Boston, 1984. pp. 9–24. 7. Ulrich P., Transformation der ökonomischen Vernunft. Fortschrittsperspektiven der modernen Industriegesellschaft. Bern, 1993. С. 231. 8. Soros G. The Alchemy of Finance Reading the Mind of the Market. – Wiley. 1994. 9. Sarah Dan Breathnach. Trends; Living in A Lower Gear: Down- shifting: Redef ning Success in the ‘90s //The Washington Post. Dec.31, 1991. 10. Gadamer H.G. Truth and Method, 2nd edn, Sheed and Ward, – Lon- don. 1989. 42 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) 3. ЕЙФОРІЯ І РОЗЧАРУВАННЯ ГЛОБАЛІЗАЦІЄЮ Передумови нової хвилі глобалізації на межі сто- літь. Слід згадати, що процеси глобалізації, якщо розуміти під ними експансію економічної практики та політичних уявлень країн-лідерів, узгодження інтересів еліт в регіонах, охоплених цим явищем, в істории цивілізації відбувалися багаторазово. Передумовами цих об’єднувальних глобалізаційних процесів були технічні революції, війни та різноманітні лиха, поширені у великих територіальних масштабах. У випадку сучасної глобалізації на межі століть і на початку ХХІ століття основними рушійними силами об’єднання інтересів багатьох країн світу стали руйнування жорсткої політичної систе- ми соціалізму, нестримна жадібність міжнародних корпорацій, які набрали силу, і, звичайно, інформаційна революція, що в істо- рично короткий час створила глобальний комунікативний простір і об’єднала людство. Формально, зазвичай під глобалізацією розу- міють не стільки явище, скільки процес: «зростання інтенсивності та охоплення, що переходять межі відносин обміну та інтеракцій, будь це економічні трансакції, культурні та неформальні процеси обміну або циркуляція забруднюючих довкілля матеріалів» (див. «Gesellschaftliche Bestimmungsfaktor політичне освітлення та по- літичне дослідження Fragmentierung in der OECD–Welt « Громад- ські чинники політичної інтеграції та політичної фрагментації в країнах ОЕСД», цит. за [1]). В будь-якому випадку глобалізація створює економіку, «яка працює спільно в реальному часі в плане- тарному масштабі. Це економіка, в якій потоки капіталів, ринків праці, інформації, сировини, менеджменту та організації інтерна- ціоналізуються та стають повністю взаємозалежними» [2]. 3. ЕЙФОРІЯ І РОЗЧАРУВАННЯ ГЛОБАЛІЗАЦІЄЮ 43 Дійсно, міжнародний великий бізнес, капіталізація яко- го в галузях і компаніях за масштабами стала наближатися до багатств більшості націй, наполегливо шукав шляхи зни- ження витрат і завоювання нових ринків збуту. Крах системи соціалізму на чолі з радянською наддержавою дозволив між- народному великому бізнесу за підтримки держав, де розта- шовані його головні штаб-квартири, розпочати масштабний процес перенесення виробничого капіталу до зон, де витрати виявилися помітно меншими, ніж у країнах колишнього роз- міщення. Але не можна забувати, що уражені кризою, що була зумов- лена переходом від антиринкових соціалістичних форм госпо- дарювання до капіталізму (про сам перехід див. відому книгу «Парадокси українських реформ») країни колишнього соціа- лістичного табору та підтримані ним частина держав третього світу становили великий ринок збуту, до якого раніше міжна- родний капітал мав обмежений доступ або практично не мав такого доступу взагалі. Тому експансія західного капіталу мала як виробничу частину, яка більшою мірою була зосереджена в країнах Південно-Східної Азії, так і збутову складову, для по- ширення товарів і послуг насамперед у раніше практично не- доступні для нього колишні країни соціалістичного табору та зони його впливу. Зрозуміло, що за товарами та послугами в ці країни активно проникали також ідеологічні концепції та практики організації життя і спілкування, що поглиблювало експансію та розширювало її масштаби. Посилення глобалізаційних тенденцій також призвело до різкого посилення конкуренції як великих корпорацій роз- винених держав, так і їх сателітів. Ця конкуренція змушувала уряди розвинених країн активно позичати гроші та вкидувати свою валюту емісійного походження, що закладало міну під стабільність фінансових систем. Уряди розвинутих країн та ве- ликі компанії робили великі позики у місцевих та міжнародних банках для оплати своїх проектів та придбань, а також підтрим- ки рівня споживання. Розвинені країни при цьому вимушено знижували відсоткові ставки і прибутковість державних обліга- цій для ослаблення обслуговуван ня свого боргу, який швидко зростав і накопичувався. 44 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) Новий спосіб життя. Дуже часто сучасники не цілком усвідомлюють, наскільки сильно змінюються місця та уклади існування під впливом технологічних революцій. «Унікаль- ність теперішнього моменту, на наш погляд, сильно перебіль- шена, хоча саме це перебільшення і дає можливість говорити про сучасну цивілізацію як про «технологічну», протиставля- ючи, таким чином, її попереднім епохам як, нібито, «нетехно- логічним» або «дотехнологічним», зазначає Ю.В. Головко у статті «Етика відповідальності – актуальні прояви». Справді, згадані у статті цифрові технології та генетика – це лише нові технологічні прориви. Але питання правильно ставити так – наскільки сильно вони змінили чи здатні змінити соціальну та політичну структуру цивілізації порівняно з тим, як це стало- ся, наприклад, з появою вогнепальної зброї; теплових машин та двигунів внутрішнього згоряння і зовсім недавно – ракетно- космічної техніки та ядерних технологій. Суспільство з кінця ХХ століття перебуває в умовах глобалі- зації – планетарної експансії численних процесів: політичних та економічних, громадських рухів, професійних та культур- них24. Зростання масштабів, як це часто буває, змінює характер перебігу цих процесів, іноді кардинально та якісно. Змінюється і загальна картина соціального життя, особливо внаслідок під- ключення до активного соціального життя цивілізації величез- них мас людей, які раніше не брали скільки-небудь помітної участі в прогресі людства25. Але на процес глобалізації, зумовлений досягненням но- вого вищого рівня економіки, якій стало тісно у межах окремо існуючих держав, наклалася інформаційна революція, яка ба- 24 «Термін «глобалізація» та проблема глобалізації не збігаються. Термін з’явився для характеристики процесів формування світового ринку, а потім в останній третині XX століття у зв’язку із виникненням світової інформаційної мережі. Разом з тим глобалізація не є абсолютно новим процесом і включає різні фази становлення і концептуалізації єдності людства (модернізація, всесвітня історія, світ-система, загальнолюдська цивілізація» (цитата з книги «Глобальний капіталізм»). 25 З цієї книги також: «Більшість дослідників згодні назвати глобальним екстратери- торіальний (supraterritorial) аспект соціальних відносин. Таке визначення робить глобалізацію предметом багатьох дисциплін: політології, географії, економіки та інформатики, тому що економічна та інформаційна діяльність насамперед створює такі нові відносини».. 3. ЕЙФОРІЯ І РОЗЧАРУВАННЯ ГЛОБАЛІЗАЦІЄЮ 45 гаторазово посилює цей процес. Інформаційна революція – це унікальний цивілізаційний прорив людства, оцінити який су- часникам поки що важко. Раніше ми вже вказували, що поява цифрових техноло- гій з урахуванням мікроелектроніки породила: 1) глобальну інформаційну систему – Інтернет, що підключило основну масу людей, передусім безнадійно далеких від досягнень ци- вілізації, до глобальної комунікації. Різко зросла поінформо- ваність населення Землі, величезні маси людей стали відчутні в інформаційному полі, поки щоправда породжуючи пере- важно шум, але лиха біда початок. Люди, розподілені у своє- му мешканні по всіх світах, стали ближчими і доступнішими один одному; 2) виникли нові галузі виробництва приладів та пристроїв на основі інформаційних технологій, продукти яких стали мати безпрецедентний попит. Це забезпечило еко- номічний зліт цих галузей, болісно виснажуючи інвестиційні потоки у багатьох традиційних видах діяльності, придушуючи їх розвиток та призводячи до масового звільнення їх праців- ників. Почав змінюватися загальний ландшафт світової еко- номіки; 3) капіталовкладення у нових галузях виявилися не настільки критичні до місць розміщення (ці галузі створюва- лися заново і не потребували особливих базових допоміжних структур через малу матеріалоємність і нові продуктові ліній- ки), тому інвестори і власники перенесли виробництва до ра- йонів, де витрати на їх організацію виявилися помітно нижчи- ми. Це сприяло розвитку до того маргінальних регіонів пла- нети, вливаючи капітал у дуже великих масштабах у країни, які раніше були осторонь мейнстриму економіки. Що надава- ло політикам та бізнесменам цих країн можливість масово та надзвичайно швидко (що породило безліч проблем) входити до першої ліги світових еліт; 4) а успіхи генетичної науки з використанням інформаційних технологій вже дозволили на- стільки різко інтенсифікувати рослинництво (поки що його), що наблизило людство до вирішення проблеми забезпечення населення планети дешевим продовольством. Після цього стає зрозумілим, що ці технологічні прориви стрімко змінюють довкілля, змінюють співвідношення сил у політичній та економічній палітрі світу, залучають величезні 46 Інформаційне суспільство: соціоекономічні і соціокультурні аспекти (нариси) маси людей до кому нікацій, змінюють структуру світової еліти та її переваги. І все це за часи життя одного покоління. І вже важко порівнювати колишні, значно повільніші зміни у світовому порядку, з більш масштабними процесами, які швидко протікають під впливом інформаційної революції. Тому дуже акту- альним є заклик «радикального переосмислення предмета, мето- дів і завдань соціальної науки і етики, які були б пропорційні істо- ричному повороту і оновленню людства, що відбувається» (цитата з книги Назарчука О.В. «Етика суспільства, що глобалізується»). Для розгляду багатьох аспектів глобалізації та проблем інформа- ційного суспільства частково скористаємося результатами аналізу літературних джерел, що проведено у книзі Р. Болдуіна [3]. Експансія виробничого капіталу Заходу до азіат- ських країн. Обережний відтік виробничого капіталу зі США, що почався спочатку, при рецесії і великій невизначеності фіс- кальної політики адміністрації у період «революції багатих», потім продовжився при появі кризових явищ у фінансовому секторі розвинених країн і після цього різко посилився. Приро- да цього посилення була в тому, що страх втратити кошти при- близно у половині країн світу через політику соціалістичних лі- дерів зійшов нанівець при руйнуванні соціалістичного табору на початку 90-х років минулого століття. Цікаво, що якщо ра- ніше вкладення коштів у країни, що розвиваються, було незна- чним і визначалося програмами економічної допомоги [4], то в цих нових умовах інвестиції у третій світ набули сенсу вигідної інвестиційної та інноваційної політики. Ці настрої були сприй- няті і в інших розвинених країн. На перший погляд, така поведінка бізнесу та керівників розвинених держав була раціональна, адже вони хотіли збіль- шити конкурентоздатність компаній та держав. Але як завжди гарні наміри частково ведуть в пекло, оскільки в значній мірі підвищення доходів компаній було виведено з фінансової сис- теми держав в офшори, де вони і пропали для державних фіс- калів, значна частина податків також кудись подівалась, робо- чі місця перекочували в третій світ, що зменшило платіжний попит в розвинених державах. Однак такий маневр активами та технологіями привів до зростання економічного розвитку 3. ЕЙФОРІЯ І РОЗЧАРУВАННЯ ГЛОБАЛІЗАЦІЄЮ 47 світу, хоча окремі актори та населення розвинених країн були від цього не в захваті. Відтік капіталу супроводжувався виведенням підпри- ємств та супутніх технологій у досить підготовлені виробни- чі ніші. Наприклад, у Китаї до цього часу створені в серед- ині минулого століття вільні економічні зони на узбережжі сформували потужну структуру портів та технологічні пло- щі, які за масштабом не поступалися подібним структурам півночі Європи, а то й перевершували їх26. Політика цен- трального уряду та регіонів Китаю влаштовувала інвесторів, оскільки мізерні за мірками Заходу витрати на оплату праці та знижені вимоги до екології робили привабливим пере- несення виробничих майданчиків у цей регіон. Спочатку відбувалося перенесення цехів західних підприємств, забез- печених давальницькою сировиною та прогресивними тех- нологіями. Але успішність і вигідність такого переміщення призвела до різкого посилення експансії західного, спочат- ку американського капіталу. Вибудувалися потоки сирови- ни в одін бік і зворотні потоки товарів, до яких приєдналося переміщення як кваліфікованих людей, які володіють вмін- нями і ноу-хау, так і просто людей, здатних зайняти робочі місця [3]. Для експансії виробничого капіталу Заходу, що почалася, в ряд країн Південного Сходу з готовою інфра- структурою і розвиненою морською логістикою і влада яких взяла на себе виконання умов, нав’язаних «золотим мільяр- дом», знадобилися новітні технології вже в повному обся- зі. Складальними виробництвами вже не можна було обі- йтися. І зрозуміло, що у присутності численних фахівців із розвинених країн підвищувалась професійна майстерність місцевих працівників (як свого часу у Радянської Росії, яка активно залучала іноземних, найбільше німецьких фахівців для своєї індустріалізації). З’являлися навіть місцеві роз- робники нових варіантів традиційних і навіть нових техно- логій та відповідної продукції. 26 Сенс цієї далекоглядної політики китайського керівництва був у тому, щоб викорис- товувати ресурси величезної країни, економіка якої була неефективна та деграду- вала, для стимулювання технологічних паростків ринково