1 Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Історичний факультет Кафедра історіографії, джерелознавства та археології ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до дипломної роботи бакалавра на тему: «Проблеми збереження та популяризації нематеріальної культурної спадщини України на сучасному етапі» Виконала: студентка IV курсу денної форми навчання напрям підготовки (спеціальності) 032 «історія та археологія» Земляна Варвара Олександрівна Керівник: к.і.н., доц. Рачков Євген Сергійович Рецензент: д.і.н., проф. Посохов Сергій Іванович Харків – 2024 2 ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ГЕНЕЗИС КОНЦЕПЦІЇ «НЕМАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА» 14 1.1. Виникнення та еволюція поняття «нематеріальна культурна спадщина» 14 1.2. Міжнародні механізми охорони нематеріальної культурної спадщини 22 РОЗДІЛ ІІ. ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ 30 2.1. Системні проблеми збереження нематеріальної культурної спадщини України 30 2.2. Правові засади охорони нематеріальної культурної спадщини України 40 2.3. Виклики та перспективи збереження нематеріальної культурної спадщини України під час війни 45 РОЗДІЛ ІІІ. ПРОБЛЕМИ ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ 50 3.1. Основні форми популяризації нематеріальної культурної спадщини України (фестивалі, майстер-класи, конференції тощо) 50 3.2. Цифрові проєкти, присвячені нематеріальній культурній спадщині України 55 ВИСНОВКИ 63 СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 67 ДОДАТКИ 80 3 ВСТУП Актуальність дослідження. Про існування нематеріальної культурної спадщини як такої, а також про її важливе історичне, суспільне, культурне та ін. значення, на міжнародному рівні вперше серйозно почали говорити у 70-80- х рр. ХХ ст. Тригером для переосмислення важливості збереження нематеріальної культурної спадщини послугували такі сучасні процеси, як модернізація, глобалізація, військові конфлікти та ін., які призвели до втрати багатьох елементів нематеріальної спадщини та традиційної культури в цілому, разом зі знаннями та вміннями носіїв цієї спадщини. Останніми десятиліттями спостерігається тенденція до зростання в геометричній прогресії кількості елементів світової культурної спадщини, що потребують термінової охорони. Враховуючи, що нематеріальна культурна спадщина України є важливою частиною спільної світової культурної спадщини, підґрунтям для консолідації людей, передусім різних етнічних груп, а також є одним із засобів встановлення зв’язку минулого з сьогоденням, каталізатором збереження і збагачення патріотичних цінностей тощо, вона заслуговує посиленої уваги як з боку фахівців у галузі культурної спадщини, так і з боку широкого загалу людей. Цілком очевидними є проблеми збереження та популяризації нематеріальної культурної спадщини України на сучасному етапі. Нематеріальна культурна спадщина України є унікальною та багатогранною, а разом з тим складною, адже втілює в собі спадщину різного історичного часу, а також потребує належної охорони. Нематеріальна культурна спадщина є достатньо динамічним феноменом, вона постійно трансформується, за рахунок чого стикається з новими викликами та перспективами для свого розвитку, що значно посилює інтерес до неї. Сьогодні зростаючий інтерес до вивчення нематеріальної культурної спадщини України насамперед спровокований російською військовою агресією проти України, починаючи з 2014 року, а згодом – повномасштабним вторгненням від 24 лютого 2022 року. Варто зазначити, що посилення інтересу дослідників до зазначених питань пов’язано не лише з сучасними викликами, 4 але також і з трансформаціями політики пам’яті (т. зв. «війнами пам’яті») в країні, що долає старі історичні наративи та формує нові актуальні історичні дискурси. Слід також враховувати прагнення репрезентувати Україну і її культурні надбання в контексті європейського культурного виміру. Нематеріальна культурна спадщина України виступає важливою складовою «обличчя» країни, виразом локальної, регіональної та національної ідентичності. Об’єктом дослідження є нематеріальна культурна спадщина України на сучасному етапі. Предметом дослідження є процеси формування та розвитку концепції нематеріальної культурної спадщини в Україні, трансформації Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, а також збереження та популяризації нематеріальної культурної спадщини України на сучасному етапі. Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1991 р. до сьогодні. Нижня хронологічна межа обумовлена часом відновлення незалежності України, а верхня – активним розвитком галузі нематеріальної культурної спадщини на сучасному етапі в Україні, в тому числі після початку повномасштабного російського військового вторгнення в Україну. Слід також відзначити, що в роботі окрему увагу присвячено історії появи концепції нематеріальної культурної спадщини у світі, починаючи від 1970-х рр. Територіальні межі дослідження охоплюють сучасну територію України. Метою роботи є визначення основних теоретичних та практичних проблем збереження та популяризації нематеріальної культурної спадщини України на сучасному етапі. Для реалізації поставленої мети були сформульовані наступні завдання: - проаналізувати процес становлення та подальшої еволюції концепції нематеріальної культурної спадщини у світі та Україні; - визначити характерні особливості формування та трансформації 5 Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України; - проаналізувати характерні особливості та основні проблеми збереження та популяризації нематеріальної культурної спадщини в Україні на сучасному етапі; - сформувати певні пропозиції щодо покращення вже існуючих принципів охорони нематеріальної культурної спадщини України. Історіографія дослідження. Оскільки концепція нематеріальної культурної спадщини з’явилася відносно нещодавно, її дослідженню присвячена порівняно незначна кількість робіт, а відтак можемо говорити, що історіографія не є розлогою. Загалом історіографію питання можна умовно розподілити на кілька груп: 1) роботи, що присвячені висвітленню правничих аспектів охорони нематеріальної культурної спадщини; 2) роботи пам’яткознавчого спрямування; 3) роботи, що присвячені генезису окремих елементів нематеріальної культурної спадщини України. Серед робіт, що висвітлюють нормативно-правові аспекти нематеріальної культурної спадщини, слід згадати наукові праці В. І. Акуленка 1 , О. І. Мельничук 2 , І. О. Кудерської 3 , Т. Г. Каткової 4 , Н. І. Кудерської 5 , А. Вайваде 6 та ін. Загалом згадані дослідження присвячені розгляду становлення системи міжнародного права у галузі охорони та відтворення культурної спадщини, зокрема нематеріальної її складової, аналізу правових (державних і міжнародних) механізмів охорони цієї спадщини. Негативною характерною ознакою є описовість більшості робіт, а також те, що 1 Акуленко В. І. Міжнародне право охорони культурних цінностей та його імплементація у внутрішньому праві України. Київ. 2013. 608 с. 2 Мельничук О. І. Статус всесвітньої культурної та природної спадщини людства в міжнародному праві: дис... канд. юрид. Наук. НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. 2006. 221 с. 3 Кудерська І.О. Адміністративно-правове забезпечення охорони нематеріальної культурної спадщини в Україні: дисс. … докт.філос. Київ, 2021. 269 с. 4 Каткова Т.Г. Діяльність ЮНЕСКО у сфері збереження культурної спадщини: правові аспекти. Харків. 2007. 181 с. 5 Кудерська І. О., Кудерська Н. І. Адміністративно-правова охорона матеріальної та нематеріальної культурної спадщини в Україні. Державно-правове регулювання суспільних відносин в умовах глобалізаційних викликів: вітчизняні та міжнародні реалії. Київський університет права НАН України. Київ. 2019. С. 168–200. 6 Вайваде А. Person and Property: Conceptualising Intangible Cultural Heritage in Law // Estonian Literary Museum, Estonian National Museum, University of Tartu, 2010. 31 с. 6 нематеріальну культурну спадщину намагаються досліджувати не як окрему складову культурної спадщини, а в контексті матеріальної та природної спадщини, що призводить до негативних стримуючих наслідків. Серед робіт історико-правничого характеру, присвячених нематеріальній культурній спадщині, слід передусім згадати дисертацію І. О. Кудерської, в якій дослідниця закцентувала увагу на вивчені саме нематеріальної спадщини. Вона проаналізувала становлення та розвиток законодавства у галузі нематеріальної культурної спадщини та, зокрема, зробила наголос на тому, що ця відносно нова галузь потребує більш докладного вивчення та систематизації з правової точки зору 7 . Окрім того, оскільки до сьогодні наявна термінологічна плутанина щодо нематеріальної культурної спадщини, а також немає єдності у її визначенні та розумінні, І. О. Кудерська запропонувала власне визначення «нематеріальної культурної спадщини», що є логічне і цілком підходить під українські реалії існування цієї спадщини. Розробкою понятійного апарату нематеріальної культурної спадщини також займалася В. В. Дем’ян 8 . Соціокультурним особливостям збереження та популяризації нематеріальної культурної спадщини присвячено чимало праць фахових істориків, культурологів, соціологів, пам’яткознавців та ін. Серед досліджень, які присвячені різним аспектам охорони нематеріальної культурної спадщини, слід назвати розвідку Л. М. Герус 9 , яка проаналізувала становлення, сучасний стан та перспективи практик охорони нематеріальної культурної спадщини в Україні, а також роботи З. О. Босик 10 , Н. В. Терес 11 , І М. Григорчака 12 , 7 Кудерська І. О. Адміністративно-правове забезпечення охорони нематеріальної культурної спадщини в Україні: дисс. … докт.філос. Київ, 2021. 269 с. 8 Дем’ян В. В. Понятійний апарат нематеріальної культурної спадщини в сучасному науковому дискурсі // Мистецтвознавство України. 2020. № 20. С. 14-19. 9 Герус Л. М. Збереження нематеріальної культурної спадщини: український досвід // Народознавчі зошити. 2020. № 1(151). С. 5-14. URL: https://nz.lviv.ua/archiv/2020-1/3.pdf (дата звернення: 21.02. 2024). 10 Босик З. О. Нематеріальна культурна спадщина України в контексті суспільного розвитку та культурної політики держави // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтва. 2015. № 2. С. 35-39. 11 Терес Н. В. Міжнародна охорона нематеріальної культурної спадщини:світовий та український досвід // Етнічна історія народів Європи. 2011. Вип. 36. С. 58-63. 12 Григорчак І. М. Охорона нематеріальної культурної спадщини в умовах глобалізації: міжнародна практика та українські реалії // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. № 2. Київ. 2020. С. 10-16. https://nz.lviv.ua/archiv/2020-1/3.pdf 7 Н. В. Аксьонової 13 , В. О. Василенко 14 , В. В. Костюк 15 , Г. О. Андрес 16 , S. Harrison 17 , J. Blake 18 та ін. Слід також згадати і про науковий доробок В. В. Литовченко, яка наполягає на тому, що для сучасної України є вкрай необхідним збереження та відтворення її культурної спадщини, зокрема і нематеріальної, як невід’ємної складової духовного життя мешканців України 19 . Загалом сьогодні існує значна кількість наукових робіт, які присвячені дослідженню окремих елементів нематеріальної культурної спадщини України. Серед таких робіт, зокрема, слід назвати наукові розвідки Л. Вербицького 20 , Ю. Лащука 21 , які досліджували косівську мальовану кераміку, А. Карася 22 та І. Дудара 23 , які займалися вивченням кролевецького переробного ткацтва, монографію С. Таранушенка 24 , який вивчав українські килими та коци, дослідження Л. Бебешко 25 , яка присвятила своє життя дослідженню вишивальних українських традицій та ін. Водночас не всі елементи нематеріальної культурної спадщини України отримали належне висвітлення в історіографії. Про деякі елементи, зокрема «Поліська дудка-викрутка: традиція виготовлення та гри», «Традиція повіншування Василів у с. Липівка Івано- Франківської області», «Новорічна традиція буковинського маланкування» та ін., бракує інформації, ґрунтовних наукових досліджень. Поодинокі публікації 13 Аксьонова Н. В. Потенціал нематеріальної культурної спадщини в умовах глобалізації: стан і перспективи // Географія та туризм. Вип. 48. 2019. С. 62-73. 14 Василенко В. О. Збереження нематеріальної культурної спадщини як один з важливих напрямків діяльності країн СНД в ЮНЕСКО // Гілея. 2009. № 26. С. 126-132. 84-87. 15 Костюк В. В. Нематеріальна культурна спадщина України: проблема збереження // Культура і сучасність. № 2. 2018. С. 232-236. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Kis_2018_2_41. (дата звернення: 01.02. 2024). 16 Андрес Г.О. Охорона нематеріальної культурної спадщини як актуальний напрям культурної політики України // Праці Центру пам’яткознавства. Вип. 22. 2012. С. 5-15. 17 Harrison S. The Safeguarding of Intangible Cultural Heritage in England: A Comparative Exploration. A thesis submitted in fulfilment of the requirements of Nottingham Trent University for the degree of Doctor of Philosophy. March 2019. URL: http://irep.ntu.ac.uk/id/eprint/36760/1/Suzy%20Harrison%20-%202019.pdf (дата звернення: 25.02. 2024). 18 Blake J. Engaging «Communities, Groups and Individuals» in the International Mechanisms of the 2003 Intangible Heritage Сonvention // International Journal of Cultural Property. 2019. Volume 26. P. 113-137. 19 Литовченко В. В. Збереження і охорона культурної спадщини в сучасній Україні: внутрішні і зовнішні аспекти // Міжнародний науковий вісник. Ужгород-Будапешт. 2014. Вип. 8 (27). С. 361-368. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/9933/1/61.pdf (дата звернення: 25.02. 2024). 20 Вербицький Л. Вироби гончарські з Косова. «Взори промислу домашнього селян на Русі». Львів. 1882. 21 Лащук Ю. Косівська кераміка. Мистецтво. 1966. 100 с. URL: https://knigozbirnia.opishne-museum.gov.ua/wp- content/uploads/2020/06/Lashchuk-Iurij.-Kosivska-keramika.pdf (дата звернення: 27.02. 2024). 22 Карась А. Кролевецьке ткацтво. Глухів. 2008. 100 с.: 60 іл. 23 Дудар І. Історія кролевецького рушникового ткацтва ХІХ-ХХ ст. 2008. 74 с., іл. 24 Таранушенко С. Квіти і птахи в дизайні українських килимів. 2004. 408 с. 25 Бебешко Л. Вишивальні традиції України: «білі» та «писані» сорочки. 2021. 160 c. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Kis_2018_2_41 http://irep.ntu.ac.uk/id/eprint/36760/1/Suzy%20Harrison%20-%202019.pdf https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/9933/1/61.pdf%20(дата https://knigozbirnia.opishne-museum.gov.ua/wp-content/uploads/2020/06/Lashchuk-Iurij.-Kosivska-keramika.pdf https://knigozbirnia.opishne-museum.gov.ua/wp-content/uploads/2020/06/Lashchuk-Iurij.-Kosivska-keramika.pdf 8 не дають системного уявлення про унікальність та різноманітність нематеріальної культурної спадщини України. Таким чином, дослідження нематеріальної культурної спадщини України має міждисциплінарний характер. Слід відзначити, що культурна спадщина в цілому, а також нематеріальна її складова, залишаються недостатньо дослідженими представниками різних наукових дисциплін та галузей знань. Нематеріальній культурній спадщині України присвячена порівняно невелика кількість наукових робіт. Ця тенденція, на нашу думку, свідчить про недостатню кількість фахівців з нематеріальної культурної спадщини в Україні, а також про те, що ця спадщина залишається все ще недостатньо популяризованою серед академічної спільноти та широкого загалу людей. Упродовж останнього часу інтерес до нематеріальної культурної спадщини України помітно зріс, водночас залишається чимало відкритих питань щодо збереження та популяризації нематеріальної культурної спадщини України, що потребують подальшої розробки представниками різних наукових дисциплін та галузей наукових знань. Джерельна база дослідження включає наступні групи джерел: 1) Міжнародні нормативно-правові акти (передусім затверджені на рівні ЮНЕСКО), пов’язані з питаннями збереження нематеріальної культурної спадщини (конвенції, хартії, рекомендації та ін.), які дозволили проаналізувати особливості міжнародного досвіду охорони цієї спадщини; 2) Нормативно-правові акти України (Закони України, підзаконні акти, Постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України та ін.). Їх аналіз дозволив простежити становлення законодавства в галузі збереження нематеріальної культурної спадщини. Окремої уваги заслуговують звіти та постанови Українського центру культурних досліджень та накази обласних департаментів культури. Принагідно слід відзначити, що незважаючи на достатньо великий масив нормативних (актових) джерел з питань охорони нематеріальної культурної 9 спадщини України, все ж правова основа галузі все ще потребує докладного вивчення, систематизації та подальшого узагальнення; 3) Списки нематеріальної культурної спадщини (всесвітні, національний, регіональні). Важливими джерелами, що посприяли дослідженню нематеріальної культурної спадщини України стали Репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини людства, до якого від України увійшло 3 позиції: Петриківський декоративний живопис як феномен української орнаментальної народної творчості, Традиція Косівської мальованої кераміки, Орьнек – кримськотатарський орнамент та знання про нього; а також Список нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони, до якого від України було номіновано 2 елементи: Козацькі пісні Дніпропетровщини та Культура приготування українського борщу 26 . Окрім того, у межах дослідження було використано Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України та обласні переліки (місцеві інвентарі). Національний Перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України було започатковано у 2012 р., однак офіційно він був затверджений лише у 2018 р. Через нездатність вирішити існуючі проблеми, перелік неодноразово модернізовували, зокрема в 2023 р. у межах Національного переліку було виокремлено кілька списків: інвентар нематеріальної культурної спадщини; інвентар нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони; інвентар, що представляє культуру корінних народів України; інвентар належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини; інвентар елементів, що були відроджені у зв’язку з перерваною традицією. У деяких областях України, за сприяння обласних центрів мистецтва та народної творчості, провадиться робота зі складання регіональних переліків нематеріальної культурної спадщини. Звичайно, згадані списки та переліки потребують постійного оновлення, а об’єкти, включені до них – термінового 26Browse the Lists of Intangible Cultural Heritage and the Register of good safeguarding practices. URL: https://ich.unesco.org/en/lists (дата звернення: 05.12.2023). https://ich.unesco.org/en/lists 10 захисту. Створення та оновлення списків встановлює пріоритетність заходів зі збереження нематеріальної спадщини 27 . 4) Вебресурси цифрових проєктів, спрямованих на збереження та популяризацію нематеріальної культурної спадщини, зокрема «Автентична Україна» 28 , «Віртуальний музей нематеріальної культурної спадщини» 29 та ін. 5) Новинні сайти місцевих та загальноукраїнських ЗМІ, що містять інформацію про нематеріальну культурну спадщину України, описи окремих її проявів. Мета дослідження та особливості джерельної бази визначили відповідну методологію дослідження. В основу були покладені підходи, вироблені у межах студій спадщини. Для вирішення поставлених у дослідженні завдань використовувалися загальнонаукові принципи дослідження. Продемонструвати процес становлення та еволюції концепції нематеріальної культурної спадщини у світі та Україні у динаміці з урахуванням точних просторово-хронологічних координат дозволив принцип історизму. Своєю чергою поглянути на нематеріальну культурну спадщину України як на сукупність елементів, що мають внутрішню логіку створення та функціонування в культурному просторі України, знаходяться у взаємозалежності один від одного та утворюють цілісний комплекс надав можливість принцип системності. Принцип міждисциплінарності забезпечив можливість отримання нового наукового знання шляхом залучення методів інших наук (передусім семіотики) для вирішення проблем конкретного історичного дослідження. Під час дослідження використовувалися загальнонаукові, спеціально- історичні та міждисциплінарні методи. Серед загальнонаукових було залучено логічні методи (аналіз, синтез, індукцію та дедукцію). З-поміж спеціально- 27 Культурна спадщина в контексті «Зводу пам’яток історії та культури України» / Кот С.І. (відповідальний редактор), Денисенко Г.Г., Івакін Г.Ю., Катаргіна Т.І., Ковпаненко Н.Г., Скрипник П.І., Тимофієнко В.І., Титова О.М., Федорова Л.Д. —Інститут історії України, Київ, 2015. С.4-5 28 Проект «Автентична Україна». URL: https://authenticukraine.com.ua (дата звернення: 07.04.2023) 29 Проект «Віртуальний музей нематеріальної культурної спадщини» URL: http://virtmuseum.uccs.org.ua/ua (дата звернення: 07.04.2023) https://authenticukraine.com.ua/ http://virtmuseum.uccs.org.ua/ua 11 історичних методів особливе значення було надано історико-порівняльному методу, що передбачав співставлення об’єктів нематеріальної культурної спадщини України в часі та просторі, а також використання цього методу дозволило порівняти міжнародні та українські норми та практики збереження та популяризації цієї спадщини. Використання цього методу також дозволило порівняти різноманітні цифрові проєкти, спрямовані на дослідження, збереження та популяризацію нематеріальної культурної спадщини України (зокрема, вебпроєкти «Віртуальний музей нематеріальної культурної спадщини», «Автентична Україна», «ReHERIT», «Цифровий архів фольклору» тощо). Своєю чергою використання історико-типологічного методу дозволило узагальнити та систематизувати елементи нематеріальної культурної спадщини України, з метою визначення характерних особливостей формування та трансформації Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України та Списків Світової нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Історико-генетичний метод уможливив дослідження еволюції концепту нематеріальної культурної спадщини в цілому, його становлення та подальше використання у світі та Україні. Крім того, у дослідженні ми пропонуємо розглянути нематеріальну культурну спадщину за допомогою семіотичного підходу (основну увагу сфокусовано на семантичному та прагматичному рівнях семіозису). Семіотичний підхід передбачає процедуру декодування нематеріальної культурної спадщини України, проходження шляху від фіксації окремих елементів традиційної культури до фіксації їх інтерпретацій (насамперед, через аналіз локальних, національних та міжнародних списків та проєктів). Таким чином, послуговуючись зазначеною вище методологією дослідження, вдалося досягти мети і впоратися із завданнями бакалаврської роботи. Наукова новизна дослідження визначається тим, що вперше було проведено комплексний аналіз проблем збереження та популяризації нематеріальної культурної спадщини України, враховуючи не лише 12 формальний правовий контекст, як це робить більшість дослідників, але передусім практичні соціокультурні аспекти формування та розвитку галузі нематеріальної культурної спадщини. Таким чином, у роботі здійснюється спроба простежити, як формальні вимоги щодо охорони нематеріальної культурної спадщини співвідносяться з відповідною практикою. Практичне значення роботи полягає в можливості її подальшого використання для дослідження нематеріальної культурної спадщини України. Результати дипломної роботи можуть бути використані в якості додаткових матеріалів при підготовці навчальних курсів, спецкурсів у контексті висвітлення галузі охорони культурної спадщини в цілому, і зокрема нематеріальної її складової, яка є відносно новою та малодослідженою галуззю. Окрім того, окремі висновки, пропозиції, представлені у дипломній роботі, можуть бути використані з метою удосконалення існуючої системи охорони нематеріальної культурної спадщини України. Апробація результатів дослідження. Основні результати дипломної роботи обговорювалися в межах участі авторки в XL Міжнародній краєзнавчій конференції молодих учених «Краєзнавчі студії у вимірах сучасності, ретроспективі і перспективі», присвяченій 300-річчю з дня народження Григорія Савича Сковороди (1772-1794) 30 , в XLI Міжнародній краєзнавчій конференції молодих учених «Краєзнавчі студії з глибини років і до сьогодення (до 100-річчя створення Харківської комісії краєзнавства)» 31 , в VI Міжнародній науковій конференції студентів і молодих вчених «Травневі студії 2024: історія, археологія та міжнародні відносини в умовах війни» 32 , а також в межах виступу на засіданнях студентського наукового гуртка «Історіографії, джерелознавства 30 Турчан В.О. Нематеріальна культурна спадщина України: проблеми обліку та збереження. Матеріали 40-ї Міжнародної краєзнавчої конференції молодих учених «Краєзнавчі студії у вимірах сучасності, ретроспективі і перспективі», присвяченої 300-річчю з дня народження Григорія Савича Сковороди (1722–1794). Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна. 2023. С.67-69. 31 Турчан В.О. Концепція «нематеріальної культурної спадщини»: проблеми генезису та сучасного розуміння. Матеріали 41-ї Міжнародної краєзнавчої конференції молодих учених «Краєзнавчі студії з глибини років і до сьогодення (до 100-річчя створення Харківської комісії краєзнавства)». Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2024. С. 107-109. 32 Турчан В. Проблеми збереження нематеріальної культурної спадщини України. Травневі студії: історія, міжнародні відносини: Збірка матеріалів VI Міжнародної наукової конференції студентів і молодих вчених «Травневі студії 2024: історія, археологія та міжнародні відносини в умовах війни». Вип. 9. 2024. С. 193-196. 13 та СІД» у 2020 та 2024 рр. Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, 3-х розділів, висновків, списку джерела та літератури, а також додатків. 14 РОЗДІЛ І. ГЕНЕЗИС КОНЦЕПЦІЇ «НЕМАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА» 1.1. Виникнення та еволюція поняття «нематеріальна культурна спадщина». Як уже було відзначено, про існування нематеріальної культурної спадщини як такої, про її історичну, суспільну, культурну та іншу цінність, значення та роль на міжнародному рівні вперше серйозно заговорили у 1970- 1980-х рр. Частково цьому сприяли напрацювання в царині матеріальної культурної та природної спадщини. Наприклад, Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), а також інші міжнародні організації, зокрема Міжнародна рада з питань пам’яток і визначних місць (ІКОМОС), Міжнародна рада музеїв (ІКОМ) тощо, упродовж багатьох років проводили системну роботу з охорони матеріальної культурної та природної спадщини, про що свідчать численні міжнародні законодавчі акти, хартії та конвенції, зокрема Міжнародна хартія з охорони й реставрації нерухомих пам'яток і визначних місць, Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини та інші. Показово, що в науковій літературі про культурну спадщину набула поширення думка про майже повне ігнорування духовного та традиційного аспектів спадщини впродовж першої половини XX ст. 33 . Дійсно, на нематеріальну спадщину тривалий час дивилися як на другорядну, порівняно із матеріальною та природною. Переосмислення важливості нематеріальної спадини відбулися лише на зламі ХХ і ХХI ст. Тригером цього стали такі сучасні процеси, як: модернізація, глобалізація, комерціалізація, війни тощо. Зазначені процеси призвели до втрати багатьох елементів традиційної культури. Зрештою сформувалося усвідомлення, що нематеріальна культурна спадщина може зникнути назавжди, разом зі 33 Чорна Н.М. Нематеріальна культурна спадщина як туристичний ресурс // Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Вип. 59. 2021. С.30. URL: http://www.market-infr.od.ua/journals/2021/59_2021/7.pdf (дата звернення: 03.03.2024). http://www.market-infr.od.ua/journals/2021/59_2021/7.pdf 15 знаннями та вміннями носіїв цієї спадщини. Отже, на міжнародному, національному та локальному рівнях постала гостра потреба термінових змін (передовсім нормативно-правових), спрямованих на збереження та популяризацію нематеріальна культурна спадщина. Слід відзначити, що непрямі згадки про нематеріальну культурну спадщину передусім містяться в міжнародних документах, що визначають правові засади охорони матеріальної культурної спадщини. Одним із перших таких документів є Міжнародна хартія з охорони й реставрації нерухомих пам'яток і визначних місць (Венеціанська хартія) 34 , що була ухвалена 31 травня 1964 р. у Венеції (Італія) на II Міжнародному конгресі архітекторів і технічних спеціалістів у царині нерухомих історичних пам’яток, і прийнята у 1965 р. ІКОМОС. Власне саме в 1960-х рр. було розпочато новий етап у ставленні до охорони пам’яток у світі 35 . Венеціанська хартія серед першочергових завдань збереження пам’яток визначає їх охорону й реставрацію, а також документування та належну фіксацію. Тобто, в хартії було закладено основоположні принципи збереження культурної спадщини, в тому числі й «живої спадщини». Зазначені принципи (охорона, фіксація та документування) можна також віднести до охорони нематеріальної культурної спадщини (у сучасному розумінні цього терміна). Більше того, саме у Венеціанській хартії було проголошено те, що «культурна спадщина кожного народу є невід'ємною складовою світової духовної спадщини всього людства» 36 . Незважаючи на те, що в 1960-х рр. було проголошено необхідність збереження культурної спадщини, насамперед історико- культурних пам’яток, проте чіткого механізму збереження запропоновано не було. Термін «нематеріальна культурна спадщина» не використовувався, хоча окремі аспекти цієї концепції були згадані. 34 Міжнародна хартія з охорони й реставрації нерухомих пам'яток і визначних місць (Венеціанська хартія) від 31.05.1964 // Відомості Верховної ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_757#Text (дата звернення: 01.10.2023). 35 Міжнародна рада з охорони пам'яток та історичних місць (ICOMOS - International Council on Monuments and Sites). URL: https://kompkd.rada.gov.ua/uploads/documents/32174.pdf (дата звернення: 01.10.2023). 36 Міжнародна хартія з охорони й реставрації нерухомих пам'яток і визначних місць (Венеціанська хартія) від 31.05.1964. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_757#Text (дата звернення: 01.10.2023). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_757#Text https://kompkd.rada.gov.ua/uploads/documents/32174.pdf https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_757#Text 16 З метою збереження світових культурних надбань і цінностей, у листопаді 1972 р. на Генеральній конференції ООН з питань освіти, науки і культури, що проходила в Парижі, було прийнято важливий документ, що врегульовував в правовому полі охорону культурної та природної всесвітньої спадщини – «Конвенцію про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини» 37 . У Конвенції вперше на міжнародному рівні було чітко визначене поняття «культурна спадщина» 38 . Згідно 1-ї статті Конвенції «культурну спадщину» класифікують і розуміють за трьома основними принципами: 1) пам'ятки: твори архітектури, монументальної скульптури й живопису, елементи та структури археологічного характеру, написи, печери та групи елементів, які мають видатну універсальну цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки; 2) ансамблі: групи ізольованих чи об'єднаних будівель, архітектура, єдність чи зв'язок з пейзажем яких є видатною універсальною цінністю з точки зору історії, мистецтва чи науки; 3) визначні місця: твори людини або спільні витвори людини й природи, а також зони, включаючи археологічні визначні місця, що є універсальною цінністю з точки зору історії, естетики, етнології чи антропології 39 . У документі наголошується, що культурна та природна спадщина є світовим надбанням всього людства. Водночас нематеріальна культурна спадщина не була згадана в документі та відповідно не була включена до світової спадщини, хоча й було висловлено думку про важливість збереження саме духовної спадщини. 37 Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини // Відомості Верховної Ради України від 04.10.88. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_089#Text (дата звернення: 07.10.2023). 38 Рачков. Є.С. Технології баз даних у збереженні та дослідженні міської культурної спадщини // Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія «Історія», 2020. Вип. 57. С. 24-25. 39 Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини… URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_089#Text (дата звернення: 07.10.2023). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_089#Text https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_089#Text 17 Отже, у Венеціанській хартії та Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини йдеться передусім про матеріальну спадщину. Водночас прийняття зазначених вище документів є ключовими подіями, які сприяли усвідомленню важливості належного ставлення до культурної спадщини, як до матеріальних, так і духовних (нематеріальних) цінностей. Слід відзначити, що термін «нематеріальні цінності» 40 вперше було вжито на міжнародному рівні в 1972 р., але він не висвітлює повної суті нематеріальної спадщини, однак, його використання можна сприймати як певне досягнення на шляху до визнання нематеріальної культурної спадщини 41 . Більш активно про нематеріальну спадщину на міжнародному рівні заговорили у 1980-х рр. Важливе значення для цього мала Всесвітня конференція щодо політики у галузі культури, яка проходила в Мехіко 26 липня – 6 серпня 1982 р. 42 . Саме на цій конференції країнами-членами ЮНЕСКО вперше було чітко визначено та обговорено термін «нематеріальна культурна спадщина», що в тогочасному розумінні означав, зокрема, способи життя, ціннісні системи, традиції та вірування 43 . Звісно, що і це визначення не можна вважати повним, воно було вжите в контексті відповіді на питання «А що є культурою: широкий сенс слова та вузький?». Чимало аспектів духовної спадщини не було згадано взагалі. Хоча було офіційно заявлено, що культурні традиції, цінності, форми вираження та вірування мають сприяти культурній самобутності народів світу. У 23-й статті Декларації Мехіко щодо політики у сфері культури згадується термін «нематеріальні твори» у розумінні того, що культурна спадщина народів світу включає в себе і матеріальні, і нематеріальні здобутки, що, зокрема, є вказівкою на певний 40 Парагайло В. О. Проблеми класифікації культурних цінностей у сучасній правовій доктрині // Юридичний бюлетень. Вип. 7. Ч. 1. 2018. С.118. 41 Дем’ян В.В. Понятійний апарат нематеріальної культурної спадщини в сучасному науковому дискурсі // Мистецтвознавство України. 2020. № 20. С.15. 42 Harrison S. The Safeguarding of Intangible Cultural Heritage in England: A Comparative Exploration… P. 48. URL: http://irep.ntu.ac.uk/id/eprint/36760/1/Suzy%20Harrison%20-%202019.pdf (дата звернення: 04.10.2023). 43 Декларація Мехіко щодо політики у сфері культури від 06.08.1982. // Відомості Верховної Ради України. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_730#Text (дата звернення: 05.10.2023). http://irep.ntu.ac.uk/id/eprint/36760/1/Suzy%20Harrison%20-%202019.pdf https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_730#Text 18 народ, на його мову, звичаї, традиції та вірування 44 . Тобто, культурна спадщина була чітко розділена на матеріальну та нематеріальну, що в сукупності є тією яскравою особливістю, що і вирізняє один народ з-поміж інших, визначаючи, таким чином, (само)ідентифікацію різноманітних спільнот. Таким чином, кожна країна та народ є особливим, зокрема з точки зору культури. Отже, важливість Всесвітньої конференції щодо політики у сфері культури 1982 р. полягає передусім у тому, що на ній країнами-членами ЮНЕСКО вперше було офіційно вжито термін «нематеріальна культурна спадщина». Крім того, цей термін було пояснено в Декларації, хоч і не зовсім повно, але це стало досить сильним поштовхом для подальшого становлення концепції «нематеріальна культурна спадщина». Фактично в цей же час, у 1982 р., на порядок денний культурної політики було поставлене досить гостре на той час питання, що стосувалося збереження фольклору та традиційної культури. Ще протягом 1970-х рр. це питання активно обговорювалося, зокрема була пропозиція від уряду Болівії додати до Всесвітньої конвенції про авторське право спеціальний протокол з метою захисту фольклору, однак країни не дійшли згоди. Власне у 1982 р. за ініціативи ЮНЕСКО та в межах цієї організації був заснований Комітет експертів з охорони фольклору та спеціальний Підрозділ з питань нефізичної спадщини 45 . Були також розроблені спеціальні правові положення, відповідно до яких передбачалися заходи з охорони фольклору як одного з найбільш важливих проявів нематеріальної спадщини. У подальшому питання щодо охорони фольклору неодноразово ставало предметом обговорення на високому рівні. Спроби узагальнити певні напрацювання здійснювалися протягом 1984 р., проте лише в 1989 р. під час 25-ї конференції ЮНЕСКО, що відбувалася в Парижі, було схвалено 44 Декларація Мехіко щодо політики у сфері культури… URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_730#Text (дата звернення: 05.10.2023). 45 Дем’ян В.В. Понятійний апарат нематеріальної культурної спадщини в сучасному науковому дискурсі... С.15. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_730#Text 19 «Рекомендацію ООН про збереження традиційної культури та фольклору» 46 . Варто наголосити, що це рішення було надзвичайно важливим, оскільки фольклор офіційно було визнано частиною загальної спадщини людства, а відповідно було визнано нематеріальну спадщину також. У рекомендації були зафіксовані основні форми фольклору: «мову, обряди, звичаї, танці, ігри, ремесла, архітектуру тощо 47 . Під самим же терміном «фольклор» або «традиційна/народна культура» розумілася «сукупність заснованих на традиціях культурної спільноти творінь, виражених групою або індивідуумами і визнаних як віддзеркалення сподівань спільноти, її культурної і соціальної самобутності» 48 . Отже, до 1982 р. термін «нематеріальна культурна спадщина» використовувався спорадично та не мав офіційного визнання. Після 1982 р. термін отримав міжнародне визнання, однак, тільки в 1989 р. було визначено конкретні заходи її охорони, зокрема ведення належної документації, що пов’язана з фольклорними традиціями, створення координаційного органу, на кшталт, національної ради фольклору, а також заходи з поширення знань про традиційну культуру. У подальшому ідея розвитку нематеріальної спадщини отримала неабиякого поширення. Підтвердженням цього слугують міжнародні ініціативи з виявлення такої спадщини, її збереження, та популяризації. Тривало міжнародне співробітництво з метою охорони різноманітних проявів культурної спадщини. У звітах ООН з питань освіти, науки та культури наголошувалося на важливості та значущості нематеріальної спадщини, яка є динамічною, що постійно розвивається, примножується та передається з покоління в покоління у вигляді пережитого досвіду, спогадів, розповідей тощо. Зокрема, саме такі формулювання містяться у звіті «Наше творче розмаїття» за 1996 р. 46 Рекомендація ООН про збереження традиційної культури та фольклору. Україна споконвічна. URL: https://etnoua.info/novyny/rekomendacija-oon-pro-zberezhennja-folkloru/ (дата звернення 12.10.2023). 47Рекомендація ООН про збереження традиційної культури та фольклору… URL: https://etnoua.info/novyny/rekomendacija-oon-pro-zberezhennja-folkloru/ (дата звернення 12.10.2023). 48 Маєвська Л.М. Етнокультурне виховання. Нормативно-правове забезпечення: Міжнародний та вітчизняний рівень. Житомир. 2007. С. 135. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/12084364.pdf (дата звернення 26.12.2023). https://etnoua.info/novyny/rekomendacija-oon-pro-zberezhennja-folkloru/ https://etnoua.info/novyny/rekomendacija-oon-pro-zberezhennja-folkloru/ https://core.ac.uk/download/pdf/12084364.pdf 20 та програмі ЮНЕСКО «Шедеври усної та нематеріальної культурної спадщини людства» за 1996-1997 рр. На початку XXI ст. головна увага фахівців у галузі охорони елементів нематеріальної культурної спадщини була зосереджена на формуванні термінологічного апарату. Наприклад, було організовано низку круглих столів, на яких експерти з різних країн обговорювали робочі визначення «духовної спадщини», «нематеріальної спадщини» тощо. Зокрема, в 2001 р. в Турині (Італія) за сприянням ЮНЕСКО було організовано круглий стіл «Нематеріальна культурна спадщина. Робочі визначення», на якому здійснено спробу дати чітке визначення поняттю «нематеріальна спадщина» 49 . Власне, під «нематеріальністю» розуміли «процеси, знання та навички, яких навчилися люди, разом з творчістю, яка наповнюється та розвиваються ними; результати, що створюються людьми…; ці процеси формують у «живучих» спільнот почуття спадкоємності і важливі для культурної самобутності, також як і для збереження культурного розмаїття і творчості людства…» 50 . Це визначення має право на існування, однак воно є неповним, бо, по-перше, не визначено чітко що є нематеріальною спадщиною, а що не є, по-друге, у пропонованому визначенні відсутній акцент на важливості збереження того, що тоді розуміли під «нематеріальною спадщиною». Ще одна спроба запропонувати влучне визначення терміна «нематеріальна культурна спадщина» було здійснено під час Третього круглого столу «Нематеріальна культурна спадщина – дзеркало культурного різноманіття», що проходив у Стамбулі у вересні 2002 р 51 . Участь у ньому взяли делегації з 109 країн, представники дев’яти міжнародних організацій, Генеральний директор ЮНЕСКО. Власне, учасники заходу спробували 49 Final report. International Round Table on «Intangible Cultural Heritage - Working Definitions». 14 - 17 March, Turin, Italy. URL: https://ich.unesco.org/doc/src/00077-EN.pdf (дата звернення 12.10.2023). 50 Development of a new international normative act on the protection of intangible cultural heritage. UNESCO General Conference, 31st session. 2001. URL: http://unesdoc.unesco.org/images/0012/001234/123437r.pdf (дата звернення 12.10.2023). 51 Seitel Р. Defining the score of the term intangible cultural heritage. 2022. P. 3-4. https://ich.unesco.org/doc/src/00077-EN.pdf http://unesdoc.unesco.org/images/0012/001234/123437r.pdf 21 дослідити історію становлення терміна «нематеріальна культурна спадщина» та запропонували дещо розширене його визначення 52 . Так, у Стамбульській декларації, яка підсумовувала основні тези круглого столу, під «нематеріальною спадщиною», окрім «художніх виражень… розуміли також знання та цінності, завдяки яким вони створюються, живій практиці, що їх створює, а також способи взаємодії, за допомогою яких ці витвори належно сприймаються та оцінюються» 53 . Окрім того, було зазначено, що нематеріальна культурна спадщина, різні її прояви, є культурним надбанням всього людства та потребує належної охорони. Для формування терміносистеми нематеріальної культурної спадщини важливе значення мала конференція в Ріо-де-Жанейро під назвою «Нематеріальна культурна спадщина: пріоритетні сфери для міжнародної конвенції», під час якої було наголошено на важливості складання такого глосарію, що визначав би основні терміни, пов’язані з нематеріальною культурною спадщиною 54 . Слід відзначити, що під час конференції в Бразилії, що проходила з 22 по 24 січня 2002 р., глосарію вироблено не було, натомість групою нідерландських експертів було запропоновано попередній проєкт глосарію 55 . Він був недосконалий, не висвітлював всіх термінів. Завершилася робота по створенню глосарію лише в червні 2002 р., коли була скликана Нарада міжнародних експертів з питань нематеріальної спадщини 56 . Таким чином, на зламі ХХ і ХХI ст. тривав процес теоретико- термінологічного осмислення концепції «нематеріальної культурної спадщини». Внаслідок дискусій на міжнародному рівні з’явилися певні 52 Кудерська І. О., Кудерська Н. І. Генезис становлення та розвитку охорони нематеріальної культурної спадщини // Європейські перспективи: міжнар. наук.-практ. журнал. 2016. № 1. С. 57-64. 53 Там само. С. 59-64. 54 Експертна зустріч на тему «Нематеріальна культурна спадщина – створення глосарію». URL: https://ich.unesco.org/en/events/expert-meeting-on-intangible-cultural-heritage-establishment-of-a-glossary-00082 (дата звернення: 01.02.2024). 55 Проект глосарію, запропонований групою голландських експертів, скликаною бюро Національної комісії Нідерландів у справах ЮНЕСКО. URL: https://ich.unesco.org/en/events/expert-meeting-on-intangible-cultural- heritage-establishment-of-a-glossary-00082 (дата звернення: 01.02.2024). 56 Glossary on intangible cultural heritage - August 2002. URL: https://ich.unesco.org/doc/src/00265.pdf (дата звернення: 01.02.2024). https://ich.unesco.org/en/events/expert-meeting-on-intangible-cultural-heritage-establishment-of-a-glossary-00082 https://ich.unesco.org/en/events/expert-meeting-on-intangible-cultural-heritage-establishment-of-a-glossary-00082 https://ich.unesco.org/en/events/expert-meeting-on-intangible-cultural-heritage-establishment-of-a-glossary-00082 https://ich.unesco.org/doc/src/00265.pdf 22 напрацювання, які знайшли своє відображення в майбутній Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини. 1.2. Міжнародні механізми охорони нематеріальної культурної спадщини. 17 жовтня 2003 р. на 32-й сесії ЮНЕСКО було прийнято Конвенцію про охорону нематеріальної культурної спадщини 57 . Її важливість полягає в тому, що Конвенція стала «першим світовим інструментом забезпечення правової основи щодо нематеріальної спадщини» 58 . У ній термін «нематеріальна культурна спадщина» вперше офіційно було запроваджено до міжнародного юридичного обігу як самостійне поняття. Конвенція є найбільш важливим нормативно-правовим документом, що встановив рамкові засади охорони нематеріальної культурної спадщини.. Відповідно 2 статті Конвенції термін «нематеріальна культурна спадщина» означає «звичаї, форми вираження та показу, всі знання та навички, що передаються з покоління в покоління, а також пов’язані з ними предмети, інструменти, артефакти й культурні простори, які визнані спільнотами, групами чи окремими особами як частина їхньої культурної спадщини…» 59 . Це визначення є більш повним, ніж попередні, водночас слід пам’ятати, що термінологічні та смислові напрацювання другої половини XX – початку XXI ст. заклали підвалини сучасного розуміння концепції «нематеріальна культурна спадщина». Окрім власне визначення, в Конвенції наведено конкретні прояви нематеріальної спадщини, зокрема: 1) усні традиції та форми вираження, в тому числі мова як носій нематеріальної культурної спадщини; 57Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини // УЦКД (Ukrainian center for cultural research) URL: http://uccs.org.ua/konventsiia-pro-okhoronu-nematerialnoi-kulturnoi-spadshchyny-2/ (дата звернення: 12.10.2023) 58 Кудерська І. О. Адміністративно-правове забезпечення охорони нематеріальної культурної спадщини в Україні. Дис. Київ. 2021. С.49. 59 Цит. за: Конвенція ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини. УЦКД (Ukrainian center for cultural research). URL: http://uccs.org.ua/konventsiia-pro-okhoronu-nematerialnoi-kulturnoi-spadshchyny-2/ (дата звернення: 12.10.2023) http://uccs.org.ua/konventsiia-pro-okhoronu-nematerialnoi-kulturnoi-spadshchyny-2/ http://uccs.org.ua/konventsiia-pro-okhoronu-nematerialnoi-kulturnoi-spadshchyny-2/ 23 2) виконавські мистецтва, в тому числі акторська гра, музикування, спів, танці та інше; 3) звичаї, обряди, свята; Тут, насамперед, мова йде про сакральні та побутові стереотипи поведінки, адже, під звичаєм розуміють стереотип побутової поведінки, а під обрядами - стереотип сакральної поведінки. До речі, обряди бувають кількох видів: календарні (православні свята, новорічна обрядовість, обряди проводу зими, зустрічі весни тощо); сімейна обрядовість або обряди спадковості (хрестинні, весілля, обряд ініціації тощо), виробничі обряди, що пов’язані з заняттями людей, супроводжують господарські заняття, процес виготовлення речей, приготування їжі, ремесла тощо; 4) знання і звичаї, що стосуються природи та Всесвіту; 5) знання і навички, пов’язані з традиційними ремеслами та промислами 60 . Мова йде про твори декоративно-прикладного мистецтва, технологію виготовлення виробів тощо. Отже, нематеріальна культурна спадщина включає в себе досить багато аспектів. Водночас у Конвенції не окреслені чіткі межі між зазначеними проявами, і тому може виникати певна плутанина. Важливо підкреслити, що відповідно до Конвенції нематеріальна культурна спадщина не є чимось фіксованим у часі, застиглим та атавістичним, а навпаки вона є динамічним феноменом культури, що постійно відтворюється, потребує належного захисту, збереженості, фіксації, дослідження, популяризації тощо. Держави- учасниці цієї Конвенції мають суворо дотримуватися її норм та принципів охорони нематеріальної культурної спадщини. Відповідно до Конвенції, кожна держава-учасниця має провадити власну культурну політику, що апріорі має сприяти розвитку культурної спадщини, нематеріальної, перш за все. Захист, відповідно до Конвенції, передбачає і дослідження проявів цієї спадщини, і належне документування, і облік – ведення списків, і популяризацію. Тобто, можна зробити висновок, що міжнародний механізм 60 Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини…URL: http://uccs.org.ua/konventsiia-pro- okhoronu-nematerialnoi-kulturnoi-spadshchyny-2/ (дата звернення: 11.10.2023) http://uccs.org.ua/konventsiia-pro-okhoronu-nematerialnoi-kulturnoi-spadshchyny-2/ http://uccs.org.ua/konventsiia-pro-okhoronu-nematerialnoi-kulturnoi-spadshchyny-2/ 24 захисту виглядає наступним чином: «Міжнародні інституції – Держава – Громади». Держава має забезпечувати підтримку громадам, які мають визначати що є важливим та пріоритетним. Міжнародна інституції мають забезпечувати захист нематеріальній культурні спадщині України на міжнародному рівні. Але, якщо з цієї трьохкомпонентної структури зникне хоча би один складник, то вся система охорони нематеріальної культурної спадщини втратить будь-який сенс та ефективність. Наприклад, якщо не буде належної державної підтримки, громада сама навряд чи зможе піклуватися власними зусиллями про виконання положень Конвенції щодо захисту нематеріальної спадщини і т.д. Тому важливо, щоби кожен складник зазначеної системи був ефективним, а вся система працювала злагоджено. Окрім цього, згідно Конвенції охорона нематеріальної культурної спадщини здійснюється шляхом укладання Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства (забезпечує більшу наочність нематеріальної культурної спадщини та сприяння поглибленню усвідомлення її значення) та Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони (для вжиття відповідних заходів з охорони нематеріальної культурної спадщини) 61 . Зазначимо, що ЮНЕСКО започаткувала ведення подібних списків нематеріальної культурної спадщини у 2008 р., тобто в перший рік реалізації Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини на міжнародному рівні. Загалом сьогодні сукупний перелік об’єктів нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО містить 730 елементів нематеріальної культурної спадщини від 145 країн 62 . Слід відзначити, що від України до Репрезентативного списку номіновано 3 елементи, зокрема: 61 Царюк В. Процес формування міжнародної концепції захисту та повернення історико-культурних цінностей за наслідками Другої світової війни. Всесвітня історія та міжнародні відносини. Емінак. 2018. С.103. 62 Списки нематеріальної культурної спадщини та Реєстр належної практики охорони. URL: https://ich.unesco.org/en/lists/ (дата звернення: 12.10.2023) https://ich.unesco.org/en/lists/ 25 1) Петриківський декоративний живопис як феномен української орнаментальної народної творчості (рік внесення – 2013 р.). Петриківський розпис зародився в центральній частині України, на хуторі Петриківка, що на Дніпропетровщині. Характерною рисою творчості петриківських народних майстрів було використання для декоративного оздоблення рослинно- квіткового орнаменту в техніці «від себе». Характерним для розпису є переважання світлого тла (стіни тодішніх хат були білими), однак не нехтували і іншими основами. Цікаво, що всі петриківські майстри малюють без попередньо наміченого контуру 63 . 2) Традиція Косівської мальованої кераміки (2019 р.), головною особливістю якої є образний дизайн орнаменту, який, як правило, виконується в трьох кольорах: жовтий, зелений та брунатний. Сюжетний мотив має велике значення, часто він висвітлює історію, побут, фольклор, вірування, звичаї гуцулів 64 . 3) Орьнек – кримськотатарський орнамент та знання про нього (2021 р.). В орнаменті переважають рослинні мотиви, зустрічаються також і різні геометричні та астральні знаки 65 . Характерною особливістю даного елементу є те, що носії елементу навмисно намагаються спотворити в орнаменті реальність, таким чином, вони прагнуть не відображати дійсність 66 . Окрім того, кримськотатарський орнамент та його елементи використовують у вишивці, на керамічних та дерев’яних виробах, у ткацтві, ювелірній справі тощо 67 . До Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони, від України було включено лише 2 елементи: 63 Petrykivka decorative painting as a phenomenon of Ukrainian ornamental folk art. URL: https://ich.unesco.org/en/RL/petrykivka-decorative-painting-as-a-phenomenon-of-the-ukrainian-ornamental-folk-art- 00893 (дата звернення: 12.10.2023) 64 The tradition of Kosovo painted ceramics. URL: https://ich.unesco.org/en/RL/tradition-of-kosiv-painted-ceramics- 01456 (дата звернення: 12.10.2023) 65Акчуріна-Муфтієва Н. Традиційна символіка кримськотатарської народної орнаментики та її використання в сучасному етнодизайні. Молодь і ринок .2010. № 11. 159 с. 66 Орьнек - кримськотатарський орнамент та знання про нього. URL: http://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/9 (дата звернення: 12.10.2023) 67 Ornek, Crimean Tatar ornament and knowledge about it. URL: https://ich.unesco.org/en/RL/ornek-a-crimean-tatar- ornament-and-knowledge-about-it-01601 (дата звернення: 12.10.2023) https://ich.unesco.org/en/RL/petrykivka-decorative-painting-as-a-phenomenon-of-the-ukrainian-ornamental-folk-art-00893 https://ich.unesco.org/en/RL/petrykivka-decorative-painting-as-a-phenomenon-of-the-ukrainian-ornamental-folk-art-00893 https://ich.unesco.org/en/RL/tradition-of-kosiv-painted-ceramics-01456 https://ich.unesco.org/en/RL/tradition-of-kosiv-painted-ceramics-01456 http://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/9 https://ich.unesco.org/en/RL/ornek-a-crimean-tatar-ornament-and-knowledge-about-it-01601 https://ich.unesco.org/en/RL/ornek-a-crimean-tatar-ornament-and-knowledge-about-it-01601 26 1) Козацькі пісні Дніпропетровщини (2016 р.). Елемент пов'язаний із практикою групового співу. У піснях, як правило, розповідається історія про трагедію воєн, про людські та любовні стосунки тощо. На сьогодні цей елемент нематеріальної спадщини знаходиться на межі забуття, оскільки середній вік носіїв козацьких пісень переважно становить 80-90 років, а молодь майже не цікавиться традицією, не переймає вміння співання козацьких пісень 68 . 2) Культура приготування українського борщу (2022 р.) є справжньою гордістю українського народу, візитівкою української гастрономії. Український борщ знаний всюди, рецептів приготування страви досить багато. Незважаючи на посягання РФ на український борщ, Україна змогла відстояти своє право на цей елемент нематеріальної культурної спадщини. Показово, що тригером до включення культури приготування українського борщу до Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони, послугувало саме широкомасштабне російське військове вторгнення в Україну 69 . Для того, щоби бути включеними до всесвітніх списків культурної спадщини, нематеріальної зокрема, «явища, звичаї та форми показу, вираження, знання та навички, а також пов’язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори» 70 мають відповідати певним критеріям, зокрема: 1) належати до культурної традиції спільноти; 2) бути засобом утвердження культурної самобутності цієї спільноти, мати значення для міжкультурного обміну та зближення народів; 3) демонструвати високу майстерність і техніку виконання; 4) бути унікальним свідоцтвом живої культурної традиції; 68 Cossack songs of Dnipropetrovs'k region. URL: https://ich.unesco.org/en/USL/cossack-s-songs-of-dnipropetrovsk- region-01194 (дата звернення: 12.10.2023) 69 The culture of cooking Ukrainian borsch. URL: https://ich.unesco.org/en/USL/culture-of-ukrainian-borscht-cooking- 01852 (дата звернення: 11.10.2023) 70 Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини. Термін «нематеріальна культурна спадщина» // УЦКД (Ukrainian center for cultural research). URL: http://uccs.org.ua/konventsiia-pro-okhoronu-nematerialnoi- kulturnoi-spadshchyny-2/ (дата звернення: 12.10.2023) https://ich.unesco.org/en/USL/cossack-s-songs-of-dnipropetrovsk-region-01194 https://ich.unesco.org/en/USL/cossack-s-songs-of-dnipropetrovsk-region-01194 https://ich.unesco.org/en/USL/culture-of-ukrainian-borscht-cooking-01852 https://ich.unesco.org/en/USL/culture-of-ukrainian-borscht-cooking-01852 http://uccs.org.ua/konventsiia-pro-okhoronu-nematerialnoi-kulturnoi-spadshchyny-2/ http://uccs.org.ua/konventsiia-pro-okhoronu-nematerialnoi-kulturnoi-spadshchyny-2/ 27 5) знаходитися під загрозою знищення 6) бути включеним до національних переліків 71 . Як можна помітити, вищезгадані критерії є доволі розпливчастими. Зокрема, не зовсім зрозуміло, які саме локальні спільноти маються на увазі (етнічні, конфесійні, міські тощо)? Або як можна, наприклад, встановити рівень культурної самобутності, чи високої майстерності народних умільців? Або за якими критеріями має бути визначена унікальність того чи іншого елементу, беручи до уваги, що кожен елемент, кожен прояв «живої спадщини» є неповторним та унікальним сам по собі? Показово, що тривала боротьба за включення культури приготування українського борщу до всесвітнього списку нематеріальної культурної спадщини доводить існування зазначеної проблеми. Слід відзначити, що міжнародний механізм включення національних елементів до всесвітніх списків передбачає подання відповідних рекомендацій державами-учасницями Конвенції на розгляд до Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини (створений за ініціативи ЮНЕСКО 2003 р.). Власне цей комітет і приймає рішення стосовно таких заяв, а потім звітує перед Генеральною асамблеєю. Водночас, рішення комітету не завжди є очевидними, а іноді мають відверто дискусійний характер. Звісна річ, зазначені вище списки є вибірковими, зважаючи на різноманіття нематеріальної культурної спадщини України. Однак, включення нових елементів до міжнародних переліків є важливим засобом збереження і популяризації нематеріальної культурної спадщини України як на національному, так і на міжнародному рівнях. Загалом прийняття Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини 2003 р. стало справжнім досягненням на шляху до збереження нематеріальної культурної спадщини. Фактично, до цього часу не існувало 71 Report of the Expert Meeting on Inventorying Intangible Cultural Heritage. Paris. 17-18 Match 2005. UNESCO. URL: https://ich.unesco.org/doc/src/00036-EN.pdf (дата звернення: 12.10.2023) https://ich.unesco.org/doc/src/00036-EN.pdf 28 жодного міжнародного нормативно-правового акту, що системно б охороняв нематеріальну культурну спадщину. Таким чином, тривалий час необхідність охорони нематеріальної культурної спадщини, культурних надбань та здобутків народів світу з метою передачі їх наступним поколінням вимагала правової регламентації та вироблення чітких механізмів охорони такої спадщини. При цьому, необхідність відтворення, збереження та популяризації нематеріальної культурної спадщини в основних міжнародних нормативних документах згадувалася лише побіжно. Такий стан речей передусім свідчив про другорядну роль нематеріальної спадщини у порівнянні із матеріальною. Важливі зміни в теоретичному осмисленні концепції культурної спадщини та правовому регулюванні її охорони відбулися лише на зламі ХХ і ХХI ст., що, власне, і призвело до появи концепції «нематеріальна культурна спадщина», розвиток якої триває до сьогодні. 1960-1970-ті рр. стали важливою віхою, певним поворотом у розумінні важливості нематеріальної спадщини на рівні із матеріальною та природною. Саме в цей час були окреслені загальні принципи збереження, дослідження, популяризації нематеріальної культурної спадщини. Водночас, замість терміну «нематеріальна культурна спадщина» використовувалися інші, наприклад «нематеріальні цінності». Поступово утверджувалася думка, що нематеріальна культурна спадщина є необхідною умовою існування суспільства та запорукою його сталого розвитку. Проаналізувавши міжнародні документи, можна сказати, що вперше на офіційному рівні термін «нематеріальна культурна спадщина» було вжито на початку 1980- х рр., а наприкінці 1980-х рр. – окреслено заходи з охорони фольклору та традиційної культури 72 . Головною проблемою залишалося те, що в цей час ті чи нормативно-правові документи з охорони нематеріальної культурної спадщини носили необов’язковий до виконання характер, а скоріше рекомендаційний. Справжнім досягненням у галузі охорони нематеріальної 72 Хронологія. URL: https://ich.unesco.org/en/chronology-00094 (дата звернення:12.01.2024). https://ich.unesco.org/en/chronology-00094 29 культурної спадщини стало прийняття Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини 2003 р. Дискусії навколо основних принципів, закладених конвенції, тривають до сьогодні. Так само тривають пошуки ефективних механізмів охорони нематеріальної культурної спадщини, суспільно-політичне та соціокультурне значення якої невпинно зростає. 30 РОЗДІЛ ІІ. ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ 2.1. Системні проблеми збереження нематеріальної культурної спадщини України. Нематеріальна культурна спадщина України є невід’ємною частиною спільної світової культурної спадщини, потужним засобом національної консолідації та патріотичного виховання, важливим підґрунтям для розвитку національної культури, виразом локальної, регіональної та національної ідентичності, важливою складовою міжнародного іміджу України 73 . Нематеріальну культурну спадщину України можемо розглядати як історико- культурний феномен, історичне, культурне, політичне, економічне та інше значення якого важко переоцінити. Водночас, цілком очевидними є проблеми дослідження та збереження нематеріальної культурної спадщини в Україні. Слід відзначити, що тривалий час, фактично, до початку XXI ст., в Україні об’єктом наукових студій залишалися питання, пов’язані з дослідженням, охороною передусім матеріальних об’єктів культурної спадщини, у той час як нематеріальна культурна спадщина України в усьому своєму багатстві, різноманітті та унікальності перебувала в тіні 74 , до того ж, її цілеспрямовано знищували, перероблювали, русифікували тощо. Нематеріальна культурна спадщина мала постійно доводити своє значення як повноцінний складник культурної спадщини загалом, що майже на 20 років стримало розвиток нематеріальної культурної спадщини України – вагомої складової галузі культурної спадщини. Слід наголосити, що нематеріальна культурна спадщина України є унікальною та різноманітною, разом з тим вона є доволі крихкою, такою, що постійно втрачається, насамперед, тому що включає елементи традиційної 73 Григорчак І. М. Охорона нематеріальної культурної спадщини в умовах глобалізації: міжнародна практика та українські реалії // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв: наук. журнал № 2. Київ. 2020. С. 11. 74 Григорчак І. М. Охорона нематеріальної культурної спадщини в умовах глобалізації: міжнародна практика та українські реалії…С. 11. 31 культури, збереження яких є нетривіальним завданням. Зважаючи на високу цінність та важливість «живої» спадщини для України і людства загалом, нематеріальна культурна спадщина потребує належного дослідження, збереження та популяризації як з боку держави, так і з боку кожного громадянина України. На вимогу Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини, одним із важливих кроків охорони на національному рівні стало ведення переліків цієї спадщини: місцеві, регіональні та національний. Створення та ведення інвентарів є прямим зобов’язанням кожної держави-учасниці Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини 75 , учасником якої з 2008 р. є і Україна. Слід наголосити, що ці списки потребують постійного оновлення, а об’єкти, що включені до них – термінового захисту, адже, вони мають вирішальне значення в плані культурної політики України. Ведення подібних переліків встановлює пріоритетність заходів зі збереження нематеріальної спадщини не лише України, забезпечуючи при цьому популяризацію нематеріальній культурній спадщині серед широкого загалу людей в Україні та за кордоном 76 . Загалом Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України є державною інформаційною системою, що «забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та доступ до інформації про наявні на території України елементи нематеріальної культурної спадщини з метою їх охорони» 77 . Слід наголосити, що Національний перелік є основним офіційним джерелом та засобом обліку проявів нематеріальної культурної спадщини, що побутують на території України. Його було запроваджено відносно пізно, лише у 2012 р., коли постала потреба у номінуванні перших елементів нематеріальної культурної спадщини України «Петриківського 75 Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини // УЦКД. URL: http://uccs.org.ua/konventsiia-pro- okhoronu-nematerialnoi-kulturnoi-spadshchyny-2/ (дата звернення: 12.01.2024). 76 Культурна спадщина в контексті «Зводу пам’яток історії та культури України» / Кот С.І. (відповідальний редактор), Денисенко Г.Г., Івакін Г.Ю., Катаргіна Т.І., Ковпаненко Н.Г., Скрипник П.І., Тимофієнко В.І., Титова О.М., Федорова Л.Д. Інститут історії України. Київ. 2015. С.4-5 77 Про затвердження Порядку ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України: Наказ МКПІ від 11.12.2017. № 1319. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0020-18#Text/ (дата звернення: 15.01.2024). http://uccs.org.ua/konventsiia-pro-okhoronu-nematerialnoi-kulturnoi-spadshchyny-2/ http://uccs.org.ua/konventsiia-pro-okhoronu-nematerialnoi-kulturnoi-spadshchyny-2/ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0020-18#Text/ 32 розпису – українського декоративно-орнаментальне малярства ХІХ – ХХІ ст.» та «Косівської кераміки» до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства. Рішення про включення вищезгаданих елементів нематеріальної культурної спадщини до міжнародного переліку не було прийнято, бо, відповідно до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини, перш ніж подавати будь-які елементи (об’єкти, практики) нематеріальної культурної спадщини, виявлені на території будь-якої країни-учасниці Конвенції, до розгляду, ці країни-учасниці повинні вести власний перелік елементів цієї спадщини. Принагідно слід відзначити, що до 2012 р. в Україні ігнорувалися положення Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини – нормативно-правового документу, що встановлював рамкові засади охорони цієї спадщини. Власне, в таких умовах, нашвидкуруч, було започатковано ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, до якого в 2012 р. увійшли лише чотири елементи цієї спадщини, серед яких, окрім згаданих вище «Традиції Косівської мальованої кераміки» та «Петриківського розпису – українського декоративно-орнаментального малярства ХІХ – ХХІ ст.», увійшли також «Кролевецьке переборне ткацтво» та «Опішнянська кераміка». Таким був Національний перелік до 2018 року, коли його було офіційно затверджено Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України «Про затвердження Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України» 78 , додатком до якого був саме Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини. Отже, показово, що Національний перелік був створений, фактично, через майже 5 років після ратифікації Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини Україною в 2008 р., що помітно загальмувало дослідження та розвиток нематеріальної культурної спадщини в Україні. Важливо також, що офіційно перелік було затверджено лише 2018 р. 78 Про затвердження Порядку ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України … URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0020-18#Text/ (дата звернення: 15.01.2024). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0020-18#Text/ 33 Незважаючи на те, що переліки мають оновлюватися регулярно, зазначена вище тенденція скоріше свідчить про спорадичність цього процесу. Можна стверджувати, що тривалий час виявлення, облік та моніторинг нематеріальної культурної спадщини України не провадився належним чином. Невипадково, у вересні 2023 р. було затверджено новий порядок ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Зокрема, в межах Національного переліку було додатково виокремлено кілька списків-інвентарів: інвентар нематеріальної культурної спадщини, який станом на 1 січня 2024 р. включав 61 елементів «живої» спадщини); інвентар нематеріальної культурної спадщини, яка потребує термінової охорони (13); інвентар належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини (4); інвентар, що представляє культуру корінних народів України (3); інвентар елементів, що були відроджені у зв’язку з перерваною традицією (0). Станом на 1 січня 2024 р. у Національному переліку нараховується 81 елемент, з яких 54 було включено, починаючи з липня 2022 р. Таким чином, з початком повномасштабного російського військового вторгнення в Україну, можна відзначити посилення суспільного інтересу до національної культури України загалом, до нематеріальних її проявів. Каталізатором вищезгаданої тенденції стало посягання агресора на прояви української культурної спадщини, зокрема на нематеріальну її частину. Наприклад, тривалий час питання, пов’язане з українським борщем, було доволі заполітизованим, та було вирішено лише після повномасштабної російської військової агресії проти України. Нематеріальна культурна спадщина України за цих умов перетворилася на один з інструментів боротьби проти російської пропаганди, зброю на т.зв. «культурному фронті». Більше того, мова йде про культурну дипломатію та захист української культури загалом. Одночасно з посиленням інтересу громадськості до проблем збереження «живої» культурної спадщини з початком російсько-української війни, загострилося чимало старих проблем охорони нематеріальної 34 культурної спадщини України. Зокрема, чимало елементів, включених до переліку, не досліджені належним чином. Наприклад, про «Традицію повіншування Василів у с. Липівка, що на Івано-Франківщині», «Поліську дудку-викрутку: традиція виготовлення та гри» та ін. дуже мало інформації, а наявні у вільному доступі фото- та відеоматеріали не дають повного уявлення про ці елементи нематеріальної культурної спадщини України. Слід також відзначити, що до 24 лютого 2022 р. у межах державної політики в галузі культури приділялося недостатньо уваги проблемам збереження та популяризації нематеріальної культурної спадщини. Певним наслідком цього є брак фахівців, які б опікувалися цієї спадщиною, а також порівняно слабкий суспільний інтерес до нематеріальної культурної спадщини до початку повномасштабного російського військового вторгнення в Україну. Як відомо, до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України належать різні прояви цієї спадщини, визначені Конвенцією. Зокрема, згідно Конвенції, нематеріальна культурна спадщина знаходить репрезентацію «в усних традиціях та формах вираження, зокрема в мові – як носії цієї спадщини, виконавському мистецтві, звичаях, обрядах, святкуваннях, знаннях та практиках, що стосуються природи та Всесвіту, традиційних ремеслах» 79 . Найбільше серед галузей нематеріальної культурної спадщини в Національному переліку представлено елементів традиційних ремесел та виконавського мистецтва. Це пов’язано з втратою ужитковості елементів, що представлені цими формами нематеріальної спадщини 80 . Окрім того, питання про те, що саме відносити до нематеріальної культурної спадщини України, а також до яких саме галузей, залишаються дискусійними до сьогодні. Зокрема, в Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини не уточнено, що саме належить до «живої» культурної спадщини, що мають включати окремі 79 Цит. за: Конвенція ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини. УЦКД (Ukrainian center for cultural research). URL: http://uccs.org.ua/konventsiia-pro-okhoronu-nematerialnoi-kulturnoi-spadshchyny-2/ (дата звернення: 12.10.2023). 80 Інтерв’ю - Збереження нематеріальної культурної спадщини України в умовах війни | Подкаст. City Face. URL: https://www.youtube.com/watch?v=Iy2gnJ5tus8&t=21s (дата звернення: 02.03.2024). http://uccs.org.ua/konventsiia-pro-okhoronu-nematerialnoi-kulturnoi-spadshchyny-2/ https://www.youtube.com/watch?v=Iy2gnJ5tus8&t=21s 35 вищезгадані форми цієї спадщини. Водночас у Національному переліку представлено багато елементів, що відносяться до одних і тих же галузей, зокрема і традиції писанкарства, дереворізьблення, гончарства, вишивання, ткацтва, лозоплетіння, декоративного розпису, традиції приготування їжі та ін. Труднощі виникають також із трактуванням окреслених в Наказі Міністерства культури України (нині – Міністерство культури та інформаційної політики України) «Про затвердження Порядку ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України» (2017 р.) критеріїв, яким повинен відповідати будь-який потенційний елемент нематеріальної культурної спадщини, що номінується до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України. Кожен елемент має відповідати певним критеріям, зокрема: - представляти принаймні одну галузь нематеріальної культурної спадщини, визначених Конвенцією про охорону цієї спадщини; - представляти традиційну українську культуру або культуру національних меншин, що проживають на території України; - спільнота, громада має визнавати потенційний елемент як свою нематеріальну культурну спадщину; - елемент, на момент подання його до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини має передаватися з покоління в покоління; - елемент має бути життєздатним, «функціонуючим», таким, що застосовується на практиці 81 . Наприклад, традиція «Великоднього гуляння “Водити Володара” в селі Розкошівка Теплицького району Вінницької області» було включено до Національного переліку, зокрема тому, що місцеві жителі щорічно влаштовують гуляння, яке відбувається впродовж трьох днів та передбачає 81 Про затвердження Порядку ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України... URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0020-18#Text/(дата звернення: 01.03.2024). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0020-18#Text/ 36 виконання традиційних народних пісень та водіння хороводів – т.зв. «зайчиків» 82 . Слід наголосити, що як і у випадку із критеріями включення елементів до міжнародних переліків нематеріальної спадщини, критерії, подані в Наказі сформульовані занадто загально. На нашу думку, в майбутньому варто конкретизувати ці критерії та за необхідності розширити їх зміст. Щодо механізму включення елементів до Національного переліку, порядок включення регламентує Конвенція ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини та Наказ Міністерства культури України «Про порядок ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України». Якщо потенційний елемент відповідає вищеназваним критеріям, то про нього збирається вся можлива інформація, зокрема відео-, фотоматеріали тощо. Тобто, проводиться т.зв. «інвентаризація» – невід’ємна складова охорони нематеріальної культурної спадщини 83 . Слід наголосити, що для початку процедури включення до списків окремих елементів нематеріальної культурної спадщини, необов’язково завершувати інвентаризацію. На нашу думку, інвентаризація нематеріальної культурної спадщини України завжди залишатиметься незавершеним процесом, зважаючи на динамічність цієї спадщини. На початковому етапі збирання інформації заповнюється і облікова картка елементів нематеріальної культурної спадщини з іншими допоміжними матеріали, які дають уявлення про номінований елемент. Після чого органи державної влади, місцевого самоврядування, творчі спілки, громадські об’єднання та інші, діяльність яких пов’язана з охороною нематеріальної спадщини, двічі на рік, 15 квітня та 15 жовтня, подають до Міністерства культури та інформаційної політики України клопотання про включення тих чи інших елементів до Національного переліку. До заяви 82 Великоднє гуляння «Водити Володара». Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації. URL: https://vincult.gov.ua/великоднє-гуляння-водити-володара/ (дата звернення: 01.03.2024). 83Guidance note for inventorying intangible cultural heritage. 2021. URL: https://ich.unesco.org/doc/src/50279-EN.pdf (дата звернення: 03.02.2024). https://vincult.gov.ua/великоднє-гуляння-водити-володара/ https://ich.unesco.org/doc/src/50279-EN.pdf 37 обов’язково додають інформацію про згоду носіїв на подання елементів до Національного інвентаря. Важливе значення приділяється участі громад, зацікавлених осіб тощо в збереженні нематеріальної спадщини 84 . Відповідно до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини, ініціатива охорони цієї спадщини має йти знизу, тобто громади, групи осіб, зацікавлені у збереженні та популяризації своєї нематеріальної спадщини, повинні відігравати ключову роль у її захисті, дбати про життєздатність тих чи інших елементів, а також про їх популяризацію 85 . На нашу думку, роль громадських ініціатив сьогодні подібна до промоутерів, що намагаються відстоювати ті чи ті елементи нематеріальної культурної спадщини з метою їх збереження. Разом із тим проблема полягає в тому, що в Україні до цього часу у громад, окремих осіб, які опікуються нематеріальною культурною спадщиною, немає важелів впливу, а держава зволікає з прийняттям рішень, підтримкою громадських ініціатив, що створює між ними певну дистанцію. Вочевидь, важливим є створення такої стратегії, яка б надала громадам, спільнотам більше повноважень для управління нематеріальною культурною спадщиною. Зібраний для номінування спадщини пакет необхідних документів надсилається до Міністерства культури та інформаційної політики України, де його перевіряють, а згодом передають на розгляд Експертній раді. Це постійно діючий дорадчий орган, що діє при міністерстві, «спеціально створений для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо розроблення основних напрямів розвитку нематеріальної культурної спадщини, обговорення програм, проєктів з питань нематеріальної культурної спадщини України тощо» 86 . Експертна рада виносить рішення 84 Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_d69#Text (дата звернення: 26.01.2024). 85 Рішення Міжурядового комітету: 10.COM 15.A URL: https://ich.unesco.org/en/decisions/10.COM/15.A (дата звернення: 01.03.2024) 86 Про затвердження Положення про Експертну раду з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури та інформаційної політики України. Наказ № 519 від 14.07.2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1184-21#Text (дата звернення: 30.01.2024). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_d69#Text https://ich.unesco.org/en/decisions/10.COM/15.A https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1184-21#Text 38 щодо правильності та доцільності поданих відомостей про елементи. До роботи в Експертній раді, окрім безпосередньо її членів (не менше 9-ти та не більше 17-ти осіб: голова, секретар (не має права голосу) та інші члени 87 ), також долучаються й інші фахівці, т.зв. «незалежні експерти», що критично оцінюють те чи інше рішення стосовно доцільності номінування елементу нематеріальної спадщини до Національного переліку. Власне, після процедур, пов’язаних з перевіркою, на підставі рекомендацій Експертної ради, підписується Наказ про включення елементів до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини. Відповідний Наказ оприлюднюється на офіційному вебресурсі Міністерства культури та інформаційної політики України 88 . Таким чином, існуючий механізм включення елементів до Національного переліку можна вважати достатньо прозорим та ефективним. Водночас існують проблеми, пов’язані з несвоєчасним оприлюдненням рішень Міністерства культури та інформаційної політики України, також не висвітлено плани роботи Експертної ради 89 та ін. Крім того, відкритими і дискусійними залишаються питання щодо подальшої роботи з елементами нематеріальної культурної спадщини, включеними до Національного переліку. Адже очевидно, що перелік не вирішує багатьох проблем охорони спадщини. Наприклад, викликає питання ефективність механізмів моніторингу стану збереження окремих елементів нематеріальної культурної спадщини вже після їх включення до переліку. На місцевому рівні за моніторинг несуть відповідальність обласні центри та управління культури і мистецтв. Моніторинги повинні мати систематичний характер та проводитися щороку. Обласні науково-методичні центри науки 87 Про затвердження Положення про Експертну раду з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури та інформаційної політики України... URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1184- 21#Text (дата звернення: 03.03.2024). 88 Порядок ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. URL: https://mkip.gov.ua/content/poryadok-vedennya-nacionalnogo-pereliku-elementiv-nks.html (дата звернення: 30.01.2023). 89 Про затвердження Положення про Експертну раду з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури та інформаційної політики України... URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1184- 21#Text (дата звернення: 30.01.2024). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1184-21#Text https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1184-21#Text https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1184-21#Text https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1184-21#Text 39 та культури, Центри народної творчості та інші діючі органи у галузі культури подають до Українського центру культурних досліджень інформацію щодо стану наявних у межах відповідних адміністративно- територіальних одиниць елементів нематеріальної культурної спадщини, включених до міжнародних, національного переліків. В умовах війни інформація про стан елементів збирається у формі опитувальника носіїв цієї спадщини, відповідальних за нематеріальну спадщину тощо. Своєю чергою Український центр культурних досліджень, уповноважений на науково- методичний супровід з питань нематеріальної культурної спадщини, звітує перед Міністерством культури та інформаційної політики України щодо стану реалізації положень Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини, а також щодо результатів моніторингового дослідження стану життєздатності елементів цієї спадщини 90 . Звітні документи передаються Експертній раді з питань нематеріальної культурної спадщини, яка приймає рекомендації щодо відповідності або невідповідності тих чи інших елементів формальним вимогам. Раніше ознайомитися з інформацією щодо моніторингу елементів можна було на офіційному вебсайті Українського центру культурних досліджень, зараз також можливості, з технічних причин, немає. Слід також відзначити, що обласними центрами та управліннями культури і мистецтв створюються орієнтовні локальні (обласні) переліки елементів нематеріальної культурної спадщини України, метою складання яких є подальше просування цих елементів до Національного переліку та міжнародних списків. Так, наприклад, регіональний перелік Одеської області нараховує 18 елементів, серед яких 11 вже включені до Національного переліку. На сайті Одеського обласного центру української культури представлена детальна інформація з фото-, відео- та аудіоматеріалами про 90 Про уповноваження Українського центру культурних досліджень на науково-методичне забезпечення реалізації конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини: Наказ МКПІ від 27.07.2015. № 548. URL: https://uccs.org.ua/nakaz-pro-upovnovazhennia-utskd-na-naukovo-metodychnyj-suprovid-konventsii/ (дата звернення: 03.03.2024). 40 кожен із цих елементів 91 . На сьогодні, на жаль, не в усіх областях України діють подібні центри народної творчості, а також окремі відділи, які опікуються нематеріальною культурною спадщиною, і відповідно не всюди створені регіональні переліки нематеріальної культурної спадщини України. Обласні центри народної творчості всіляко заохочують місцеві громади до виявлення нематеріальної культурної спадщини, допомагають з підготовкою відповідних документів. 2.2. Правові засади охорони нематеріальної культурної спадщини України. Ставлення до нематеріальної культурної спадщини як чогось менш важливого у порівнянні з матеріальною та природною спадщиною мало негативний вплив на розвиток галузі охорони нематеріальної культурної спадщини в Україні. Упродовж 1991-2008 рр. не було забезпечено жодних правових механізмів збереження та популяризації окремих проявів «живої» культурної спадщини України. Показово, що в Законі України «Про охорону культурної спадщини» (2000 р.) йдеться передусім про об’єкти матеріальної культурної спадщини – споруди (витвори), комплекси (ансамблі) та визначні місця, а також «і інші території, водні об’єкти, природні, природно- антропогенні або ж, створені людиною об’єкти, незалежно від стану їхньої збереженості, що мають визначну цінність з точки зору історії, археології… та зберегли до сьогоднішнього дня свою автентичність» 92 . Про нематеріальну культурну спадщину (або її окремі прояви) у Законі не згадується взагалі. Таким чином, можемо констатувати, що термін «культурна спадщина», визначення якого наведене в Законі України «Про охорону культурної спадщини» та прийняте в законодавчому полі України є неповним та потребує уточнення. Очевидно, що культурна спадщина не обмежується лише об’єктами матеріальної та природної спадщини. Як влучно наголосила з цього приводу 91 Одеський обласний центр української культури. URL: http://surl.li/edhyd (дата звернення: 05.02.2024). 92 Про охорону культурної спадщини: Закон України від 08.06.2000 № 1805-III. Відомості Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14. (дата звернення: 01.11.20). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14.%20(дата 41 І. О. Кудерська, зазначена обставина загальмувала процес розвитку нематеріальної культурної спадщини України на десяток років та врешті-решт призвела «до відсутності як такої охорони нематеріальної культурної спадщини з боку державних органів» 93 . Отже, слід визнати, що тривалий час адміністративно-правового забезпечення охорони нематеріальної культурної спадщини в Україні не існувало, а елементи цієї спадщини, що побутують на території України, тривалий час не обліковувалися та досліджувалися належним чином. Слід зазначити, що активна міжнародна діяльність з охорони нематеріальної культурної спадщини, особливо системна робота ЮНЕСКО, стали певною мірою каталізатором активізації державної політики України в галузі збереження нематеріальної культурної спадщини. Однак, незважаючи на наявну сьогодні в Україні нормативно-правову базу охорони такої спадщини, складним питанням залишається співвідношення правових вимог та конкретних дій, спрямованих на дослідження, збереження та популяризацію нематеріальної культурної спадщини. Розглядаючи нормативно-правові аспекти охорони нематеріальної культурної спадщини України, відзначимо, що перші кроки в цьому напрямку були зроблені ще у 1993 р., коли було прийнято Постанову Верховної Ради України «Про збереження та розвиток народних художніх промислів України в ринкових умовах». Зазначена постанова отримала певний розвиток у Законі України «Про народні художні промисли», який зобов’язав Україну «охороняти, відроджувати, зберігати та всіляко розвивати народні художні промисли як важливу складову духовної культури українського народу» 94 . Отже, йшлося про важливість збереження саме духовної культури, тобто нематеріальної спадщини. 93 Кудерська І. О. Адміністративно-правове забезпечення охорони нематеріальної культурної спадщини в Україні: дисс. … докт.філос. Київ, 2021. С.4. 94 Про народні художні промисли: Закон України вiд 21.06.2001 р. № 2547-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2547-14#Text (дата звернення: 01.03.2024). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2547-14#Text 42 На виконання вимог міжнародних документів, які регулюють охорону культурної спадщини, дещо пізніше в Україні було ухвалено низку державних програм та концепцій збереження культурної спадщини. Так, у 2004 р. Постановою Кабінету міністрів України було затверджено «Державну програму охорони та збереження нематеріальної культурної спадщини на 2004–2008 рр.», метою якої було створення відповідних умов для всебічної охорони нематеріальної культурної спадщини, об’єктами якої було названо традиційні художні промисли, ремесла та ін. 95 . Загалом програма засвідчувала прагнення державної влади в Україні слідувати міжнародним нормам щодо збереження нематеріальної культурної спадщини. Зрештою, від 2004 р. розпочався процес приєднання України до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини, яка встановлювала рамкові засади охорони «живої» культурної спадщини. Значною проблемою в Україні до сьогодні залишається тенденція до зволікання з імплементацією міжнародних нормативних актів, які визначають основні принципи охорони нематеріальної культурної спадщини. Показово, що Україна, відповідно до згаданої вище державної програми, ратифікувала Конвенцію про охорону нематеріальної культурної спадщини лише в 2008 р. Приєднання України до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини мало важливе значення для забезпечення охорони цієї спадщини. Ратифікація Конвенції нашою країною започаткувала якісно новий етап розвитку нематеріальної культурної спадщини України 96 . Щоправда, деякі положення Конвенції майже не працюють на практиці. Крім того, власне визначення нематеріальної культурної спадщини, наведене в Конвенції, потребує певної конкретизації та подальшого доопрацювання, що дозволить зробити його більш практичним. На нашу думку, Україна має не лише послуговуватися положеннями Конвенції для охорони культурної спадщини, 95 Державна програма охорони та збереження нематеріальної культурної спадщини на 2004–2008 рр.: постанова Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 р. № 1732. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1732-2004- %D0%BF#Tex (дата звернення: 21.01.2024) 96 Про приєднання України до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини: Закон України вiд 06.03.2008 р. № 132-VI. Відомості Верховної Ради України. 2008. 43 але розробляти власні принципи такої діяльності, які би враховували специфіку окремих елементів нематеріальної культурної спадщини саме нашої країни. Наприклад, спроби запропонувати новий термін для позначення нематеріальної культурної спадщини вже здійснюють деякими українськими дослідниками 97 . Можемо констатувати, що проблема визначення нематеріальної культурної спадщини з урахуванням українських реалій та нормативно-правового поля є доволі актуальною 98 . Слід наголосити, що не існує єдиного універсального механізму охорони нематеріальної культурної спадщини, який би підходив всім без виключення країнам-учасницям Конвенції. Тому, важливо не лише використовувати визнані на міжнародному рівні принципи охорони нематеріальної культурної спадщини, в розробити власну систему, враховуючи специфіку України, культурні особливості кожного регіону країни, де виявляються унікальні прояви такої спадщини. У 2010 р. Україна ратифікувала Конвенцію про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження, положення якої є обов’язковими до виконання (так само як і у випадку з Конвенцією про охорону нематеріальної культурної спадщини). Однак, на жаль, положення обох документів практично ігнорувалися до 2012 р, коли було створено Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України. Як уже було відзначено, перелік було офіційно затверджено лише через 6 років після ратифікації Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини Україною, тоді ж було офіційно створено Експертну раду з питань нематеріальної спадщини при Міністерстві культури України. На думку І. М. Григорчака, зазначена тенденція свідчить про «невиправдано затягнутий процес інституалізації охорони нематеріальної культурної спадщини в Україні» 99 . Дійсно, в Україні є помітною тенденція до зволікання з інтеграцією 97 Кудерська І. О. Адміністративно-правове забезпечення охорони нематеріальної культурної спадщини в Україні: дисс. … докт.філос. Київ, 2021. С.62-64. 98 Аксьонова Н.В. Потенціал нематеріальної культурної спадщини в умовах глобалізації: стан та перспективи. С. 65. URL: http://www.geolgt.com.ua/images/stories/zbirnik/vipusk48/v486.pdf (дата звернення: 27.02.2024). 99 Григорчак І. М. Охорона нематеріальної культурної спадщини в умовах глобалізації: міжнародна практика та українські реалії // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв: наук. журнал № 2. Київ. 2020. С. 14. URL: http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/3160 (дата звернення: 06.02.2024). http://www.geolgt.com.ua/images/stories/zbirnik/vipusk48/v486.pdf http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/3160 44 в європейський та глобальний правовий простір у частині правового режиму збереження культурної спадщини, зокрема нематеріальної її складової. На сьогодні, норми низки міжнародних Конвенцій досі не імплементовані Україною до національного законодавства. Ще одним важливим документом, що регулює питання охорони нематеріальної культурної спадщини, «в тому числі народної культури (фольклор, традиції, звичаї і обряди, діалекти і говірки, народні художні промисли та ремесла, історична топоніміка тощо)» є Закон України «Про культуру» (2010 р.) 100 . У Законі «нематеріальна культурна спадщина» визначається як «звичаї, навички, форми вираження і показу, що передаються з покоління в покоління, постійно відтворюються спільнотами, окремими групами під впливом їхнього досвіду, навколишнього середовища, взаємодії їх з природою, історії та формують у них почуття самобутності й наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного розмаїття і творчості людини» 101 . Окрім терміну в документі також міститься опис цілей державної політики в галузі культури. Незважаючи на те, що в Законі України «Про культуру» наголошується на важливості збереження нематеріальної культурної спадщини, залишається незрозумілим власне механізм охорони такої спадщини, як це має здійснюватися на практиці. Слід відзначити, що в Україні, на сьогодні немає чітко оформлюваного документу, який би врегульовував термінологічну плутанину, створював би правову основу для забезпечення належної охорони нематеріальної культурної спадщини, визначав пріоритети державної політики в галузі збереження цієї спадщини тощо. Ще в 2015 р. був розроблений проєкт Закону України «Про нематеріальну культурну спадщину