Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна Геолого-географічний факультет Кафедра фізичної географії та картографії О.О. Байназарова, В.В. Ракчєєва МОНІТОРИНГ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ Методичний посібник Харків 2009 УДК 37.0 (075.8) ББК 74.04 я73 М 54 Затверджено на засіданні Вченої ради геолого-географічного факультету Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна (протокол № 9 від 17 квітня 2009 р.) Рецензенти: Коваленко В.О., провідний спеціаліст відділу експертизи та прогнозування розвитку освіти Головного управління освіти і науки Татарінов М.В., завідувач відділу педагогічного менеджменту КЗ «Харківський обласний науково-методичний інститут безперервної освіти» Байназарова О.О. , Ракчєєва В.В. Моніторинг та оцінювання якості освіти: Методичний посібник. – Харків: ХНУ імені В,Н. Каразіна, 2009. – 58 с. Видання містить інформацію про зміст спецкурсу «Моніторинг та оцінювання якості освіти» для студентів вищих навчальних закладів спеціальності «Географія». У посібнику представлений теоретичний матеріал до модулів, розроблені практичні роботи та методичні вказівки до кожної з них. Методичний посібник призначений для студентів та викладачів. УДК 37.0 (075.8) ББК 74.04 я73 © Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2009 © Байназарова О.О., © Ракчєєва В.В., 2009. ЗМІСТ Програма спецкурсу …………………………………………………….... 4 Теоретичний матеріал ………………………………………………….... 8 Практичні роботи: ……………………………………………………….. 42 Практична робота № 1. Побудова моделі моніторингу якості освіти у ЗНЗ……………………………... 42 Практична робота № 2. Моніторинг та оцінка стану викладання базових дисциплін у ЗНЗ …………….… 43 Практична робота № 3. Розрахунок та формування вибірки для проведення моніторингових досліджень ……………………………… 45 Практична робота № 4. Побудова факторно-критеріальних моделей оцінки діяльності ……………... 49 Практична робота № 5. Використання квадрант-аналіза для оцінки якості навчально-виховного процесу ………………………………….. 53 Практична робота № 6. Використання методів математичної статистики (кореляційний, регресійний, дисперсійний аналіз) для обробки статистичних даних ……... 56 Список рекомендованої літератури …………………………………... 59 Програма спецкурсу Місце і значення навчальної дисципліни Метою даного спецкурсу є ознайомлення студентів-географів з технологією проведення експертиз та моніторингових досліджень в освітній сфері. Перш за все студенти мають оволодіти навичками складання програм експертиз та формуванням критеріїв, які дозволяють здійснювати оцінювання та моніторинг різних аспектів освітньої сфери. Також студенти мають оволодіти навичками складання та роботи з базовими кваліметричними моделями та використанням методів математичної статистики для обробки статистичних даних. Загальний зміст Програма побудована за модульним принципом, вона складається з 4 модулів. МОДУЛЬ 1. Становлення та розвиток моніторингу якості освіти Мета та завдання курсу “Моніторинг та оцінювання якості освіти”. Поняття «якість», „якість ЗСО”, „оцінювання”, „моніторинг”, „моніторинг якості ЗСО”, „контроль”, „індикатор”, „показник”. Становлення та розвиток моніторингу якості освіти: світовий вимір. Сучасні підходи до організації моніторингових досліджень. Концептуальні характеристики показників. Міжнародні моделі освітніх індикаторів. Національні моделі освітніх індикаторів. Студенти повинні знати: Мету та завдання курсу “ Моніторинг та оцінювання якості освіти ”. Визначення основних понять - «якість», „якість ЗСО”, „оцінювання”, „моніторинг”, „моніторинг якості ЗСО”, „контроль”, „індикатор”, „показник”. Основні етапи історії розвитку та сучасний стан моніторингових досліджень у світі. Студенти повинні вміти: Розрізняти поняття „оцінювання” та „моніторинг”, «контроль» та «моніторинг» і наводити відповідні приклади. МОДУЛЬ 2. МОНІТОРИНГ В ОСВІТІ – ПАРАДИГМА РОЗВИТКУ Завдання моніторингу в освіті. Об’єкти моніторингових досліджень у системі освіти. Види моніторингових досліджень. Функції моніторингу якості освіти. Етапи проведення моніторингових досліджень. Міжнародні порівняльні дослідження моніторингу якості освіти. Студенти повинні знати: Рівні функціонування системи моніторингу. Етапи проведення моніторингових досліджень. Види моніторингових досліджень. Особливості міжнародних порівняльних досліджень. Студенти повинні вміти: Визначати об’єкт моніторингових досліджень. Складати перспективні моделі моніторингу якості освіти. МОДУЛЬ 3. ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД ПРОВЕДЕННЯ МОНІТОРИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Досвід відділу соціологічних досліджень та моніторингу якості загальної середньої освіти Науково-методичного центру середньої освіти Міністерства освіти і науки України в проведенні моніторингових досліджень. Моніторинг якості фізичної, математичної, природничої та початкової освіти учнів ЗНЗ. Моніторинг якості основної навчальної літератури для ЗНЗ України. Участь школярів України у міжнародному порівняльному дослідженні TIMSS-2007. Студенти повинні знати: Особливості моніторингових досліджень, які проводились в Україні. Основні результати моніторингу якості фізичної, математичної, природничої та початкової освіти учнів ЗНЗ. Критерії оцінки якості навчальної літерату ри для ЗНЗ. Студенти повинні вміти: Складати експертні характеристики якості навчальної літератури. МОДУЛЬ 4. МОНІТОРИНГ ЯКОСТІ ОСВІТИ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ Регіональні програми моніторингу якості освіти. Технологія проведення моніторингу на регіональному рівні та у загальноосвітньому навчальному закладі. Використання методів математичної статистики, квадрант-аналізу та кваліметричного підходу для обробки результатів моніторингових досліджень. Студенти повинні знати: Технологію проведення моніторингу на регіональному рівні та у ЗНЗ Методи математичної статистики. Теоретичні основи кваліметричного підходу. Студенти повинні вміти: Виділяти показники, які характеризують освітні системи. Складати базові кваліметричні моделі оцінки діяльності. Використовувати методи математичної статистики для обробки результатів. Практичні роботи Практичні роботи сприяють засвоєнню знань, набутих на лекційних заняттях, поглибленню знань про моніторинг якості освіти, етапи його проведення; розвитку вмінь побудови факторно-критеріальних моделей оцінки діяльності; використання методів математичної статистики. Орієнтовний перелік практичних робіт Побудова моделі моніторингу якості освіти у ЗНЗ. Моніторинг та оцінка стану викладання базових дисциплін у ЗНЗ Розрахунок та формування вибірки для проведення моніторингових досліджень. Побудова факторно-критеріальних моделей оцінки діяльності. Використання квадрант-аналіза для оцінки якості навчально-виховного процесу Використання методів математичної статистики (ореляційний, регресійний, дисперсійний аналіз) для обробки статистичних даних. ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ МОДУЛЬ 1. Становлення та розвиток моніторингу якості освіти У Національній доктрині розвитку освіти наголошено на необхідності переосмислення підходів до управління якістю освіти, основою яких має стати система моніторингу ефективності управлінських рішень. З цього випливають два конкретних завдання: управління якістю освіти та оцінювання якості освіти. Існує два підходи щодо трактування поняття “ЯКІСТЬ”: “Якість” як філософська категорія, що визначає сутність об’єкта чи процесу. Якість виступає як цілісна характеристика об’єкта чи процесу. “Якість” з позицій економіки та управління: це рівень досягнення поставлених цілей, відповідність визначеним стандартам, ступінь задоволення очікувань споживача. Сама по собі якість не може бути кінцевим результатом. Вона лише є ЗАСОБОМ, за допомогою якого виявляється відповідність кінцевого продукту – стандарту. Таким чином, ЯКІСТЬ - це відповідність деяким заданим стандартам, а УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ - це приведення системи до визначеного стандарту. Якість освіти – це сукупність властивостей системи освітньої галузі, що відповідає сучасним вимогам педагогічної теорії та практики й спроможну задовольнити освітні потреби особистості, суспільства, держави. Відповідність освітньої галузі сучасним вимогам проявляється через визначення цілей освіти. Тому, в освітніх системах якість можна трактувати як нормативний рівень, або ступінь досягнення визначених цілей освіти. Якість ЗСО – певна збалансована відповідність загальної середньої освіти численним потребам, цілям, умовам, затвердженим освітнім нормам і стандартам, яка встановлюється з метою виявлення причин порушення цієї відповідності та управління процесом поліпшення встановленої якості (Т.Лукіна) Оцінювання зовнішніх властивостей якості освіти – це проведення моніторингу відповідності системи освіти 4 напрями: - Реалізація освітніх потреб дітей; - Реалізація освітнього замовлення батьків; - Задоволення потреб суспільства; - Реалізація освітнього замовлення держави. Оцінювання внутрішніх властивостей якості освіти – це проведення моніторингу якості освіти 3 напрями: - основних умов освітнього процесу; - реалізації освітнього процесу; - результатів освітнього процесу.(Рис 1.)  Рис. 1. Властивості якості освіти Оцінювання - це систематичний збір та інтерпретація свідчень, що веде, як частина процесу, до встановлення цінності з перспективою дії.” (Рис. 2.) (Walberg & Haertel, 1990)  Рис. 2. Оцінювання в сфері освіти Оцінювання (evaluation) - це процес формулювання висновків на основі порівняння кількісних показників, отриманих з різних джерел, зі стандартами. Здійснюється, як правило, з метою вдосконалення програм, в тому числі, навчання. Оцінювання поділяється на: формуюче (formative) та підсумкове (summative) оцінювання результатів та процесів Існує три категорії оцінювання в сфері освіти: оцінювання з метою контролю і звітування (accountability) оцінювання з метою розвитку оцінювання з метою набуття знань та розуміння (цитовано за Chelimsky) У сфері освіти оцінювання може бути спрямованим на: учнів; заклади; вчителів; навчальні плани та програми; навчальні матеріали; обладнання; системи управління. Оцінювання якості освіти є складовою проведення моніторингових процедур у навчальному закладі Monitoring (англ). - "старанне спостереження, контроль за роботою" Моніторинг – це неперервне стеження за станом навколишнього середовища з метою попередження небажаних відхилень за найважливішими параметрами. Моніторинг завжди характеризується систематичністю спостережень і має превентивний характер. Моніторинг – нестандартна інформаційна система, яка дозволяє тривалий час відстежувати будь-які об’єкти або явища педагогічної діяльності (А.Орлов) Моніторинг – процедура систематичного збирання даних про важливі аспекти на загальнодержавному, регіональному чи локальному рівнях (А.Тайджиман, Т. Несвілл Послтвейт) Моніторинг в освіті, або освітній моніторинг, - це система збору, обробки, зберігання та поширення інформації про освітню систему або її окремі елементи, що орієнтована на інформаційне забезпечення управління, дозволяє робити висновки про стан об’єкта у будь-який момент часу та дає прогноз його розвитку (А.Майоров) Моніторинг у педагогіці – регулярне стеження за показниками розвитку особистості та його умовами з метою запобігання відхилень від норм (Короткий тлумачний словник) Моніторинг – стандартизоване спостереження за певним об’єктом або процесом, оцінка та прогнозування його подальшого стану (Валерій Попов, Павло Голубков) Моніторинг якості загальної середньої освіти - спеціальна система збору, обробки, зберігання і розповсюдження інформації про стан ЗСО, прогнозування на підставі об'єктивних даних динаміки і основних тенденцій її розвитку та розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень стосовно підвищення ефективності функціонування освітньої галузі, обирати стратегію для пошуку шляхів подальшого вдосконалення та розвитку. (Т.Лукіна) Моніторинг й оцінювання – це споріднені речі, проте між ними існує суттєва відмінність. Моніторинг передбачає систематичне збирання фактів про контекст, вхідні ресурси, процеси й результати в системі освіти. Оцінювання передбачає застосування зібраних даних для того, щоб сформувати оцінне судження про ситуацію. Систематичне збирання фактів про рівень досягнень у навчанні, подібно до показникової системи під час проведення моніторингу навчального процесу, - важливий елемент оцінювання у моделі підзвітності. Моніторинг указує на те, як через оцінні судження можна забезпечити існування підзвітності для того, щоб впливати на системи керування й контролю. Контроль і моніторинг: Забезпечують зворотний зв’язок з об'єктом; Виконують відносно самостійну функцію управління; Створюють інформаційну основу для прийняття управлінських рішень й прогнозування подальшого розвитку керованого об'єкту. (Рис.3., Рис. 4.).  Рис. 3. Контроль в системі якості освіти  Рис 4. Моніторинг в системі якості освіти Проте контроль може мати, як безперервний, так і дискретний характер. Його ефективність залежить від систематичності та своєчасності здійснення. Моніторинг створює інформаційну систему, яка постійно поповнюється, що вказує на безперервність відстеження, а також включає розробку апарату та технології вимірювання існуючого стану об'єкту. Крім того, результати моніторингу не можна використовувати для покарання конкретних осіб. Моніторинг потребує систематичності та послідовності дослідження проблем, а якість результатів моніторингу (наприклад, рівень навчальних досягнень) залежить від якості технології та інструментарію для оцінювання. Під показниками (індикаторами) в освітній сфері розуміються статистичні дані, збирання яких передбачено політичним курсом держави. Вони повинні надавати інформацію про стан, стабільність або зміни, функціонування або результативність системи освіти чи її окремих аспектів. (А.Тайджиман, Т. Несвілл Послтвейт) Система показників (індикаторів) повинна відповідати наступним вимогам: - врахування потреб регіональної системи загальної середньої освіти, виходячи з основних напрямів її модернізації; охоплення всіх напрямів сфери загальної середньої освіти; повнота та конкретність критеріїв оцінювання, їх доцільність і однозначність, можливість кількісно оцінити більшість із них; - орієнтація на потреби зовнішніх користувачів інформацією (інтегровані показники – для всіх груп споживачів інформації, узагальнені індикатори – для обмеженої кількості категорій користувачів); - зіставлення показників регіональної системи з міжнародними та національними індикаторами, що характеризують якість загальної середньої освіти; циклічність в оцінюванні, відстеження об’єктів моніторингу протягом усього звітного періоду; гнучкість самого процесу оцінювання, здійснення його у відповідності до можливих змін пріоритетів у роботі; - дотримання морально-етичних норм під час відбору показників та збирання інформації, що має конфіденційний характер. Необхідно мати на увазі, що показникам (індикаторам) притаманні наступні характеристики: 1. Показники мають бути кількісними, але значити більше, ніж просто числовий вираз. 2. Вони є носіями зведеної інформації про важливі аспекти функціонування чи розвитку освітньої сфери. 3. Індикатори передбачають інформування безпосередніх учасників та всіх зацікавлених осіб (учні, батьки, вчителі, керівники загальноосвітніх навчальних закладів, управлінці районного (міського) та обласного рівнів). 4. Показники є засобами діагностики, їх використовують для аналізу та прийняття рішень. (А.Тайджиман, Т. Несвілл Послтвейт) Зарубіжний та вітчизняний досвід використання освітніх показників (індикаторів) свідчить про необхідність дотримання певних вимог щодо їх структури. Система показників повинна бути: - обмеженою за кількістю показників; - самодостатньою, тобто система має містити такий набір індикаторів, який буде достатнім для того, щоб здійснювати різнобічний аналіз та приймати відповідні управлінські рішення; - повною, тобто охоплювати різні аспекти та складові системи освіти; - адекватною основним цілям і завданням, які постають перед конкретним етапом розвитку системи освіти та моніторинговим дослідженням освітньої сфери; - динамічною, тобто час від часу систему індикаторів і критеріїв якості загальної середньої освіти потрібно переглядати й уточнювати відповідно до мети освіти та приоритетних напрямів реформування освітньої сфери; - легкою в обчисленнях та вимірюваннях. (Т.Лукіна) Етапи становлення моніторингу якості освіти. Перший етап: 30-50 рр. ХХ століття - американська Асоціація поступної освіти (Progressive Education Association in the United States) за допомогою моніторингу дослідила рівень підготовки випускників 30 шкіл, їх афективні риси (суспільна позиція та критичне мислення); 1952-1959 р.р. – порівняння ефективності роботи нових об'єднань шкіл у порівнянні з традиційними (Швеція); 1952 рік – заснування інституту ЮНЕСКО в Гамбурзі, який започаткував регулярне проведення конференцій з питань діагностики якості освіти Другий етап: 60-70-ті р.р. Міжнародною асоціацією з шкільної успішності (Iinternational Education Aassociation) були започатковані міжнародні порівняльні моніторингові дослідження у сфері освіти; Розробка індикаторів оцінювання освітньої сфери ЮНЕСКО та ОЕСР; 1959-1961 р.р. – в дванадцяти країнах світу проведено дослідження якості освіти з математики, природознавства та читання (МАОНД); 1973 р. – документ ОЕСР “Схема освітніх індикаторівдля керівництва в прийнятті урядових рішень” (46 індикаторів) Третій етап: 80-90 рр. актуальними стають проблеми визначення рентабельності, організації ефективного управління ресурсами, оцінювання продуктивності забезпечення освітніх систем. Якість освіти стає політичною категорією. 1983 р . – друге дослідження якості освіти з математики, природознавства та читання (МАОНД); Четвертий етап: з 90-х рр. ХХ століття до наших днів ознаменувався спрямованістю на політичну підтримку та наукову обґрунтованість досліджень У світовій практиці застосовується кілька систем показників (індикаторів) якості освіти, які можуть бути використані для аналізу поточного стану освітньої сфери. Вони поділяються на два типи моделей – міжнародні та національні.(Рис.5.)  Рис. 5. Моделі освітніх індикаторів Коротко охарактеризуємо деякі з найбільш поширених моделей освітніх індикаторів якості освіти. Організація з економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) розробила систему показників, які об’єднані у три розділи: контекст освіти (демографічний контекст та соціально-економічний контекст); витрати, ресурси та шкільні процеси (видатки на освіту, людські ресурси, участь в освіті, характеристика прийняття рішень); результати освіти (результати для тих, хто навчається, системні результати, результати на ринку робочої сили). Показники ОЕСР використовуються для порівняльного аналізу освітніх систем країн світу. Вони постійно оновлюються і вдосконалюються та мають неоднакову цінність. Радою з освіти Європейського Союзу було проведено дослідження якості освіти у 26 країнах за шістнадцятьма показниками (індикаторами), які відображають чотири сфери: індикатори навчальних досягнень учнів (з математики, читання, природничих наук, основ громадянського права, інформаційних і комунікаційних технологій, вміння вчитися самостійно); індикатори успіху та переходу (кількість учнів, що покинули школу, що здобули повну середню освіту, навчаються в коледжах або в університетах); індикатори моніторингу освіти (оцінювання та управління шкільною освітою, участь батьків в освітньому процесі); індикатори ресурсів і структури (освіта та підготовка вчителів, охоплення дошкільною освітою, кількість учнів, що припадає на один компьютер, освітні витрати на одного учня). Деякі із запропонованих показників якості освіти застосовуються і в нашій країні на всіх рівнях управління освітою. Це стосується показників навчальних досягнень учнів з окремих предметів (за наслідками державної підсумкової атестації та зовнішього оцінювання), охоплення дітей дошкільною та загальною середньою освітою, вступу учнів до вищих навчальних закладів, кадрового складу педагогічних працівників, освітніх витрат на одного учня та кількістю учнів на один комп’ютер. Наведемо приклади показників, які використовуються у країнах світу для моніторингу якості освіти.(Таблиця 6). Таблиця 6. Показники моніторингу якості освіти Тип показникаПриклад показникаВхідні ресурси шкільництваСтан шкільних будівель Умови проживання вчителів Шкільні меблі Шкільне обладнання Шкільні лабораторії Загальна кількість учнів Вік, клас та стать учнів Кількість повних учительських ставок Співвідношення кількості учнів та вчителів Наповнюваність класівШкільні процеси Навантаження вчителів (кількість годин на тиждень) Розуміння чинників, що впливають на навчання Навчальна програма (затверджена на рівні держави, регіону, школи) Можливість навчатися Кількість предметних годин на клас Кількість учнів на паралелі, що вивчають якийсь предмет Відвідування інспекторів (кількість на семестр)Результати (наслідки)Досягнення з ключових предметів у головних ланках системи Кількість учнів, що закінчили школу, % Кількість учнів, що успішно складають іспити, % Очікування та ставлення учнів Відвідування Агресія Уживання наркотиків Проблеми дисципліни Починаючи з 1995 року в Росії розпочато процес по створенню кваліметричного моніторингу якості освіти і доктрини якості освіти. Аналіз стану освітньої сфери здійснюється за двома напрямами: - за зовнішньою соціальною якістю (освітній ценз населення, масовість, доступність і державність освіти, освітньо-інтелектуальна якість населення, показник „відсіву” учнів зі шкіл тощо); - за внутрішньою якістю шкільної освіти (якість підготовки випускників, якість змісту освіти, склад та характеристика кадрового потенціалу, матеріально-технічна база, показники стану здоров’я тощо). Незважаючи на відмінності у системах показників якості освіти, можна назвати спільні для них риси, а саме: показники характеризують різні аспекти функціонування освітньої сфери, системи індикаторів динамічні і змінються відповідно до нових умов. Аналіз наявних систем свідчить про різні підходи до визначення їх змісту. Крім того, міжнародні показники не завжди відповідають конкретним завданням і цілям реформування системи освіти нашої країни. МОДУЛЬ 2. МОНІТОРИНГ В ОСВІТІ – ПАРАДИГМА РОЗВИТКУ Завдання моніторингу в освіті: визначати якість навчальних досягнень учнів, рівень їх соціалізації; вивчати зв'язок між успішністю учнів і соціальними умовами їх життя, результатами роботи педагогів, рівнем їх соціального захисту, моральними установками, запитами, цінностями тощо; оцінювати якість кадрового, навчально-методичного, матеріально-технічного, лабораторного забезпечення й оснащення навчальних закладів; оцінювати величину впливу на навчальний процес державних освітніх стандартів, навчальних програм, організації шкіл і класів, методичного та технічного обладнання та інших факторів; досліджувати педагогічну практику та успіхи учнів в залежності від соціального статусу та аналізувати політику держав у галузі забезпечення гарантій доступності освіти та поліпшення її якості; виявляти фактори, які чинять вплив на хід і результати освітніх реформ з метою зменшення негативного їх впливу (або, навіть, і нейтралізації); порівнювати результати функціонування закладів освіти, систем освіти з метою визначення найбільш оптимальних шляхів їх розвитку Об’єктами моніторингу можуть бути як окремі підсистеми освіти, так і різні аспекти й процеси, що відбуваються в цій системі, навчальні досягнення учнів тощо. Серед найуживаніших підходів, до яких вдаються країни в побудові об’єктивної моделі моніторингу, тобто визначення категорій об’єктів, відкритих для моніторингових процедур, передусім можна назвати такі: Результативний підхід, що передбачає моніторинг лише категорій, яка об’єднує об’єкти, які належать до результатів освітнього процесу; Системний підхід, який розширює об’єкти, що підпадають під моніторингові процедури в освіті, об’єднуючи їх три категорії: категорія, що об’єднує ресурсні аспекти, тобто ресурси (фінансові, людські тощо), що їх вкладають в освіту; категорія, яка об’єднує аспекти, що стосуються освітнього процесу; категорія, до якої входять об’єкти, що належать до результатів освітнього процесу. (О.Локшина) Об’єкти моніторингу: система освіти (загальна середня, професійна, вища, національна або загальнодержавна, регіональна система, муніципальна), процеси (управлінський на різних рівнях державного управління освітою; педагогічний процес у цілому та окремі його складові: процес морального та трудового виховання, процес підготовки дітей до школи; процес і результати сформованості життєвих принципів та здатності до самостійного подальшого життя після закінчення школи тощо); діяльність (трудова, навчальна, управлінська), явища (вихованість, освіченість, майстерність педагога та інші). (Т.Лукіна) Організовуючи моніторингові дослідження (Таблиця 7.) функціонування та розвитку освітньої системи слід спиратися на функції моніторингу (Рис. 8.), які визначені В. Безпалько, І. Булах, Г. Єльнікової, Т. Лукіної, О. Ляшенко та інших. Таблиця 7. Види моніторингових досліджень, виділені різними вченими О.М.МайоровГ.В.ЄльниковаД.УилмсС.Є. Шишов В.О. КальнейОбласть використання Засоби проведення Засоби збору інформації Час проведення Масштабність Орієнтація Розповсюдження інформаціїДержавний Регіональний Локальний: Керівниковий Адміністративний Педагогічний УчнівськийМоніторинг узгодження управління Діагностичний моніторинг Моніторинг діяльностіМасштабність цілей освіти Етапи освіти Час Циклічність Масштабність об’єкту Організаційні форми Форми відношень Інструментарій  Рис. 8. Функції моніторингу якості ЗСО Також, важливе значення в діяльності щодо запровадження системи моніторингу необхідно приділяти врахуванню наступних принципів: узгодженості, об’єктивності, комплексності, безперервності, своєчасності, перспективності, рефлективності, гуманістичної спрямованості, відкритості та варіативності. Розглянемо основні етапи проведення моніторингових досліджень, які визначені Т.Лукіною. І етап: Цілепокладання та планування дослідження. 1. Визначення мети та завдань дослідження. 2. Визначення об’єкту дослідження. 3. Розрахунок та формування вибірки. 4. Побудова графіку дослідження: - визначення термінів і процедур дослідження; - підбір та підготовка (навчання) координаторів дослідження. 5. Визначення критеріїв та показників оцінювання. 6. Вибір методів дослідження. ІІ етап: Розробка інструментарію. 1. Розробка тестів та їх апробація, одержання стандартизованого тесту. 2. Розробка анкет та їх апробація. 3. Підготовка інстуктивно-методичних матеріалів для координаторів дослідження всіх рівнів, учасників дослідження. 4. Вибір статистичних і математичних методів обробки та обрахунку одержаних результатів дослідження. ІІІ етап: Проведення дослідження. 1. Пілотне дослідження (підготовка учасників, проведення інструктажу). 2. Основне дослідження. IV етап: Збір та обробка результатів. V етап: Аналіз та інтерпретація результатів дослідження. 1. Узагальнення статистичної інформації. 2. Виявлення факторів впливу. 3. Підготовка рекомендації щодо корекційної роботи, усунення негативних факторів, формування освітньої політики тощо. Міжнародні порівняльні дослідження моніторингу якості освіти. PIZA - 2000, охопило 32 країни, причому 28 них - члени ОЕСР, передбачало оцінку підготовки 15-річних підлітків по трьох напрямках: "грамотність читання", "математична грамотність" та "природничо-наукова грамотність". PISA Programme for International Student Assessment Концепція: В основі використання двох понять: “грамотність” та “компетентність” Тестування. Завдання побудовані поза межами програми. Вимірюється рівень життєвої компетентності учнів. Три напрями: “грамотність читання”, “математична грамотність”, “природничонаукова грамотність”. PІSA проводиться раз у три роки. У дослідженні беруть 15-річні учні. Завдання: перевірити уміння застосовувати отримані знання в реальному житті; виявити показники, які характеризують стан основних знань та вмінь 15 – річних учнів; виявити чинники, що впливають на результати навчання; ииявити показники, що характеризують тенденції зміни результатів протягом певного часу. TIMSS – розпочалося у 1991р. Охоплено 50 країн. Досліджувався стан вивчення математики і природничих наук. TIMSS-R проводилося протягом 1997-2000 р.р. на території Росії. TIMSS– Trends in Mathematics and Science Study Концепція: органічне поєднання зрізової методики та лонгіт’юдним дослідженням. Завдання побудовані за темами, розділами програми шкільного курсу математики та природознавства. Вимірюється рівень засвоєння програми. Проводиться у граничних класах: 3,4 та 7,8. Завдання: збір, аналіз, узагальнення інформації про освітні системи країн світу; аналіз та порівняння систем природничо-математичної освіти на рівні визначення цілей, планування змісту, та вимог щодо підготовленості учнів у рамках конкретних дисциплін (аналіз навчальних планів, програм, підручників); аналіз навчального процесу з математики та природничонаукових дисциплін (організація навчального процесу, методик викладання, забезпечення навчальною літературою та іншими засобами тощо); оцінка результатів навчання, яка передбачає не тільки оцінювання навчальних досягнень учнів за природничо-математичною освітою, але й виявлення їхнього ставлення до навчання; аналіз взаємозв'язку серед запланованих цілей освіти та рівнів реалізації з результатами навчання. FIMS - проводилося ІЕА протягом 1959-1967 років у 13 країнах світу і було присвячено оцінюванню успішності з математики у початковій та середній школі. SIMS - здійснювалося у кілька етапів протягом 1976-1989 років у 24 країнах і передбачало вивчення успіхів школярів у засвоєнні математики, природничих наук, англійської та французької мов як іноземних, а також дослідження навчального середовища в межах одного класу. LES - проводилося протягом 1995-97 р.р. і було присвячено вивченню стану викладання іноземних мов. CIVICS - розпочалося у 1996 р. і проводилося у кілька етапів з фіксацією результатів у 1999, 2000 роках. Воно було присвячено дослідженню суспільствознавчої освіти. Взяло участь 28 країн. КОМПЕД - проводилося у 1992 р. і було присвячено використанню в освіті комп'ютерів. У ньому брало участь 20 країн. MONEE “Освіта для всіх ?” -1998р. - проводилося Міжнарод