Краєзнавчі студії з глибини років і до сьогодення 85 не озеро, Дворічанський національний природний парк Гомільшанські ліси, Кицівську пустелю та гору Кременець. До унікальних еталонів природи краю віднесено заповідні урочища. Серед них найбільш ві- домі: Божкове (Великобурлуцький район), Миколаївські насадження (Чугуївський район), Тюндик (Балаклійський район). Отже, Харківська область має значну туристично-екскурсійну при- вабливість та потенціал, які вимагають покращення інфраструктури у туристично привабливих місяцях, здійсненню картографування ре- креаційно привабливих територій у районах області та покращенню соціально-економічної ситуації в цілому. Дослідження та просування туристичних маршрутів допоможуть привернути увагу туристів до ре- гіону та підвищити його популярність. Це може призвести до збільшен- ня кількості відвідувачів, які приносять прибуток місцевій економіці. Розробка та просування туристичних маршрутів може допомогти збе- регти та передати майбутнім поколінням місцеві культурні та тради- ційні цінності. Туристи, відвідуючи регіон, можуть стати споживачами місцевих продуктів та послуг, що сприяє розвитку місцевої економіки та культури. Дослідження туристичних маршрутів також сприятиме екологічно-свідомому туризму, спрямованому на збереження природи та місцевого середовища. Проценко Михайло (ХНУ імені В. Н. Каразіна) ДО ПИТАННЯ ПРО ВНЕСОК ПРОФЕСОРА А. Г. СЛЮСАРСЬКОГО В ІСТОРІЮ ДОСЛІДЖЕННЯ СЛОБІДСЬКОЇ УКРАЇНИ Антон Григорович Слюсарський (1900(1901)–1980) — доктор істо- ричних наук, професор, декан історичного факультету ХДУ імені О. М. Горького (нині — ХНУ імені В. Н. Каразіна) у 1947–1962 рр., пер- 41-а Міжнародна краєзнавча конференція молодих учених86 ший голова Харківської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК) у 1966–1971 рр. Його діяльність як на посаді декана, так і на посаді голови в УТОПІК доволі високо оцінюється колегами, причому як його сучасниками, так і на- щадками. Проте його діяльність як вченого все ще потребує окремо- го дослідження, оскільки його внесок у науку є досі належним чином не оцінений і не проаналізований. При цьому бібліографія його праць налічує понад 100 позицій і всі вони доволі різнопланові: це і наукові праці, і науково-популярні, і статті у газетах, і участь у колективних монографіях, довідкових і енциклопедичних виданнях тощо. Власне, одному з напрямів його діяльності як вченого і присвячена наша розвід- ка, а саме — працям з історії Слобожанщини. Новизна полягає у тому, що ми вперше спробуємо систематизувати і узагальнити праці вченого з історії Слобожанщини, виявити питання, якими займався А. Г. Слюсарський, його здобутки на цій ниві, і тезово їх описати. Серед методів, які ми використовували, можна назвати загально- наукові аналізу та синтезу, а також спеціальні історичні — істори- ко-системний, історико типологічний. Щодо історіографії питання, то вона наразі практично відсут- ня. Ми бачимо лише окремі поодинокі праці (наприклад, монографія В. Л. Маслійчука «Козацька старшина слобідських полків другої по- ловини XVII – першої третини XVIII ст.»), де згадується А. Г. Слюсар- ський як такий, що займався цією тематикою, але якихось конкретних оцінок його внеску майже не спостерігається. Праці А. Г. Слюсарського з історії Слобожанщини можна тема- тично розділити на кілька напрямів: ті, які присвячені видатним дія- чам, загальна історія Слобожанщини (історичні нариси), заселення території регіону, історія Харківського університету, історія міста Харкова і Харківської області (губернії), історія політичних організа- цій на Харківщині, історія слобідських полків, соціально-економічний розвиток регіону. Краєзнавчі студії з глибини років і до сьогодення 87 Серед видатних діячів Харківщини основна увага вченого була прикута до засновника Харківського університету, винахідника і про- світителя В. Н. Каразіна (1773–1842). Про нього він писав як статті (наприклад, «Суспільно-економічні погляди В. Н. Каразіна», 1956 р. та ін.), так і окремі монографії («В. Н. Каразін, його наукова і суспільна діяльність», 1955 р. та ін.). А. Г. Слюсарський також брав участь у фун- даментальному виданні «Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область», і у якості редактора, і як автор (у співавторстві з М. І. Ксензен- ком написав оглядову статтю «Харківська область»). Отже, як бачимо, праці А. Г. Слюсарського з історії Слобожанщини присвячені різноманітним питанням, враховуючи те, що це була його основна тематика. Він виступав не лише як автор, а й як редактор ба- гатьох праць з цих питань (наприклад, збірника документів «Селянсь- кий рух у Полтавській і Харківській губерніях у 1902 р.», 1961 р. та ін.). Враховуючи тематичне розмаїття його досліджень, можемо констатува- ти, що його внесок у вивчення і популяризацію історії Слобожанщини є доволі вагомим, хоча й, звісно, деякі його ідеї та висновки можуть бути вже застарілими для сьогодення. Але це тема для окремих публікацій, розвідок. Безперечно, що у особі А. Г. Слюсарського історична наука мала гідного продовжувача справи Д. І. Багалія і передтечу сучасних історико-краєзнавчих досліджень. Радіонова Анастасія, Шевченко Анастасія (ХНМУ) ТРАДИЦІЙНА НАРОДНА МЕДИЦИНА ГУЦУЛІВ Вступ. Медицина є одним з найважливіших аспектів функціону- вання будь-якої громади. Вона впливає на її розвиток, стабільність та життєздатність, за умов її занепаду або відсутності певна група лю- дей може навіть припинити своє існування, залишитися згадкою в яко-