МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Факультет міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу Кафедра міжнародних економічних відносин імені Артура Голікова Кваліфікаційна робота магістра на тему: «ВПЛИВ СВІТОВОГО РИНКУ ЕНЕРГОНОСІЇВ НА СУЧАСНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАЇН ТА РЕГІОНІВ (НА ПРИКЛАДІ КРАЇН ЄВРОПИ)» Виконав: студент 2-го курсу, групи УО-61, спеціальності «Міжнародні економічні відносини» освітньої програми «Міжнародні економічні відносини» другого (магістерського) рівня вищої освіти Філін Анатолій Михайлович Керівник: д.е.н., проф. Гончаренко В. В. Рецензент: Харків – 2023 2 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Факультет міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу Кафедра міжнародних економічних відносин імені Артура Голікова Рівень вищої освіти другий (магістерський) Спеціальність 292 – «Міжнародні економічні відносини» Освітня програма – «Міжнародні економічні відносини» ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри міжнародних економічних відносин імені Артура Голікова Надія КАЗАКОВА «____» _____________2023 року З А В Д А Н Н Я НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ СТУДЕНТУ Філіну Анатолію Михайловичу 1. Тема роботи «Вплив світового ринку енергоносіїв на сучасний економічний розвиток країн та регіонів (на прикладі країн Європи)» керівник роботи д. е.н., проф. В. В. Гончаренко затверджені наказом по університету від “03”02. 2023 року № 4002-5/248 2. Строк подання студентом роботи_30.11.2023 р. 3. Перелік питань, які потрібно розробити: Дослідити поняття і особливості функціонування та ціноутворення на енергетичних ринків; дослідити та зазначити основні аспекти впливу енергетичних ринків на економічний розвиток; розглянути методичні підходи до дослідження функціонування міжнародного ринку енергоносіїв; проаналізувати динаміку розвитку економіки країн ЄС; проаналізувати динаміку розвитку енергетичних ринків Європи Визначити найвагоміші фактори впливу енергетичних ринків на економіку ЄС; оцінити ступінь впливу факторів енергетичних ринків на макроекономічні показники розвитку різних країн ЄС; запропонувати шляхи ефективної взаємодії з енергетичними ринками для забезпечення раціонального та сталого економічного зростання. 3 4. План роботи № з\п Назва етапів роботи 1 Розділ 1. Теоретико-методичні засади функціонування енергетичного ринку та його впливу на економіку країн та регіонів 2 Розділ 2. Сучасний стан енергетичних ринків та їхній вплив на економічний стан окремих країн та регіонів 3 Розділ 3. Перспективи розвитку енергетичних ринків країн Європи 5. Дата видачі завдання 01.12.2022 р. Студент Філін А. М. Керівник роботи __________ Гончаренко В. В. 4 ЗМІСТ Вступ................................................................................................................... 5 Розділ 1. Теоретико-методичні засади функціонування енергетичного ринку та його впливу на економіку країн та регіонів ................................ 9 1.1. Сутність та особливості функціонування енергетичного ринку .......... 9 1.2. Теоретичні засади впливу енергетичних ринків на стан економічного розвитку країн світу .......................................................... 17 1.3. Методи дослідження енергетичних факторів та оцінки їх впливу на економіку .................................................................................................. 27 Висновки до першого розділу ................................................................. 32 Розділ 2. Сучасний стан енергетичних ринків та їхній вплив на економічний стан окремих країн та регіонів ............................................... 34 2.1. Аналіз особливостей економічного розвитку країн ЄС в сучасних умовах ................................................................................... 34 2.2. Аналіз сучасного стану енергетичних ринків країн Європи.................. 51 2.3. Фактори впливу енергетичних ринків на основні макроекономічні показники країн ЄС .................................................................................. 66 Висновки до другого розділу .................................................................. 78 Розділ 3. Перспективи розвитку енергетичних ринків країн Європи .... 81 3.1. Оцінка впливу енергетичних факторів на подальший розвиток країн ЄС ................................................................................................. 81 3.2. Рекомендації щодо шляхів ефективної взаємодії з енергетичними ринками країн ЄС ................................................................................... 90 Висновки до третього розділу ............................................................... 103 Висновки .......................................................................................................... 106 Список використаних джерел ...................................................................... 110 5 ВСТУП Актуальність даної роботи зумовлена вагомим впливом енергоносіїв та їхніх ринків на економічний розвиток країн, а коливання цін на даних ринках впливає не тільки на економічну ситуацію, а й на політичну та соціальну, так як енергоносії є вагомою частиною економічного життя не тільки країни як загального організму, а й є вагомою частиною життя кожного окремого господарства на усіх рівнях діяльності. Кожен окремий ринок енергоносіїв є не тільки включеною частиною світової економічної системи, а й окремою унікальною площиною для реалізації геополітичних та геоекономічних цілей та планів в різних формах, так використання енергоресурсів для політичного контролю та впливу використовувалися Росією довгі роки для формування економічно- енергетичної залежності країн Європи. Європейський регіон є енергетично залежним, так як на його географічних просторах занадто мало необхідних ресурсів для забезпечення сталої економічної машини Євросоюзу, саме подібний стан і викликає цікавість в даному дослідженні в розкритті питання наявного впливу економічної та політичної небезпеки ринку енергоресурсів на подібний стан країн Євросоюзу. Додаткову актуальність даного дослідження також зумовлюють нещодавні події на ринку енергетики Європейського Союзу, котрі пов’язані із війною Росії проти України, а саме штучно створена Росією енергетична криза на теренах Європейського Союзу та наслідках таких дій. Ступінь вивчення проблеми. Аналізу та оцінці впливу або взаємовпливу ринків енергоносіїв на економічний розвиток країн присвячено невелика кількість наукових чи публіцистичних праць українських дослідників, а основна частина наукової думки щодо аналізу та оцінки впливу енергетичних ринків на макроекономічний розвиток та їхній вплив 6 зосереджено серед аналітичних наукових праць зарубіжних авторів, зокрема: Kurt Yeager разом із командою науковців досліджував взаємозв’язок та взаємовплив енергетики та економіки, де було проаналізовано вплив споживання та використання різних типів енергії на економічний ріст в різних типах країн, дана робота зосереджена на визначенні типу споживання та його впливі на економічний розвиток, а також на механізмах ціноутворення на енергію та енергоресурси в різних економіках та на різних ринках; Maria Teresa Costa зосереджується на дослідженні формування цін на різних енергетичних ринках та на впливу цінової політики ринків на благоустрій населення; Peter Zweifel в своїй роботі фокусується на дослідженні основних економічних сил, котрі впливають на формування цін на енергоресурси, а також на взаємозв’язку споживання енергії з внутрішніми економічними процесами, також серед іноземних дослідників даною проблематикою займалися Josep M. Vilarrúbia, Subhes C., Astrid Kander та інші. Серед українських дослідників аналізом впливу енергетичних ринків на економічний розвиток займаються Когут-Ференс О. І., котрий в своїй праці зосереджується на дослідженні основних взаємозв’язків між енергетичними ринками та ринками енергоресурсів та на функціональних та структурних змінах в даних взаємозв’язках з плином часу; Чигрин О. Ю, котрий зосереджується на аналізі особливостей розвитку світового енергетичного ринку та його структурних елементів, також серед українських вчених питанням енергетичних ринків займалися: Музиченко М. В., Кулініч Олег, Юр’єва П. Б., Михасяк І. П. та інші. Метою даного дослідження є оцінка впливу ринків енергоносіїв на сучасний економічний розвиток європейських країн. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення таких наукових завдань: 1. Дослідити поняття і особливості функціонування та ціноутворення на енергетичних ринків. 7 2. Дослідити та зазначити основні аспекти впливу енергетичних ринків на економічний розвиток. 3. Розглянути методичні підходи до дослідження функціонування міжнародного ринку енергоносіїв. 4. Проаналізувати динаміку розвитку економіки країн ЄС 5. Проаналізувати динаміку розвитку енергетичних ринків Європи 6. Визначити найвагоміші фактори впливу енергетичних ринків на економіку ЄС. 7. Оцінити ступінь впливу факторів енергетичних ринків на макроекономічні показники розвитку різних країн ЄС. 8. Надати рекомендації щодо механізмів ефективної взаємодії з енергетичними ринками для забезпечення раціонального та сталого економічного зростання. Об’єктом дослідження є процеси розвитку ринків енергоносіїв. Предметом дослідження є особливості та тенденції світового ринку енергоносіїв та сучасного економічного стану країн та регіонів та вплив енергетичних факторів на подальший розвиток країн ЄС. Методи дослідження. Під час дослідження використані загальнонаукові методи пізнання: системно-логічний та описовий – для описанні загальних особливостей функціонування енергетичного ринку; аналізу та синтезу — для виокремлення окремих особливостей функціонування енергетичного ринку та його вплив на економічний розвиток; статистичний – для опрацювання даних змін цини, виробництва та споживання для детального зазначення характерних особливостей та сучасних структурних змін на ринку; побудова лінії тренду – для створення та побудови прогнозу; економічно-математичного моделювання, а саме побудова кореляційно-регресивної моделі – для оцінки ступеню впливу показників енергетичних ринків на макроекономічний розвиток. 8 Інформаційна база. Інформаційною базою дослідження слугуватимуть різнопланові дослідження енергетичних ринків міжнародних компаній, статистичні дані міжнародних організацій (Світовий банк, OECD тощо), різноманітні статистичні сайти (Knoema, Statista тощо), роботи вітчизняних та зарубіжних дослідників. Апробація результатів дослідження. Результати дослідження були опубліковані у збірнику матеріалів ХVІІ науково-практичної конференції молодих вчених «Актуальні проблеми світового господарства і міжнародних економічних відносин» (28 жовтня 2022 року). Робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків; містить 113 сторінку тексту, 20 рисунків, 24 таблиці. Список джерел містить 83 найменування літератури. 9 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОГО РИНКУ ТА ЙОГО ВПЛИВУ НА ЕКОНОМІКУ КРАЇН ТА РЕГІОНІВ 1.1. Сутність та особливості функціонування енергетичного ринку Так в економічній теорії та в роботах, котрі присвячені макроекономіці та функціонування та важливості енергії в ній, ми можемо часто зустрічати конвенційно схожі поняття, а саме «ринок енергоносіїв» та «енергетичний ринок». Основною проблемою при написані роботи є відсутність чіткого визначення та ділення ринка енергоносіїв від енергетичного ринку, так ми вбачаємо проблему в ототожнені понять енергетичний ринок з поняттям ринку електричної енергії, або використання їх як синонімічного ряду. Так нижче ми вважаємо доцільним розібрати сутність поняття «енергетичного ринку». У відсутності загального розуміння терміну «енергетичний ринок» можна концептуалізувати його як місце взаємодії постачальника енергії та її замовника. Проте, якщо докладніше поглибитися у визначення терміну «енергетичний ринок», можна висунути широке й обмежене значення цього поняття [1]. У обширному розумінні енергетичний ринок охоплює у собі колектив індивідів та організацій, які придбають товари та послуги, енергію для виробництва та споживання останньої. Таким чином, енергетичний ринок у великому розумінні включає різних учасників ринку, такі як підприємства, що видобувають паливно-енергетичні ресурси, організації, які переробляють ці ресурси, постачальники кінцевої енергії, споживачі енергії, а також підприємства, що виробляють товари та надають послуги для забезпечення процесу виробництва енергії (наприклад, основні фонди енергетики тощо). У вузькому розумінні енергетичний ринок є групою осіб та організацій, які придбають енергію для споживання. Треба відзначити, що такий спосіб 10 тлумачення терміну «енергетичний ринок» не враховує учасників ринку в галузі енергетичної інфраструктури. Проте поняття «споживання енергії» в цьому визначенні не обмежується лише остаточним використанням енергії як такої; воно також охоплює використання одного виду енергії для перетворення її в інші види. Таким чином, учасниками енергетичного ринку у вузькому розумінні є споживачі кінцевої енергії, підприємства, що видобувають паливно-енергетичні ресурси, виробники та перетворювачі енергії, постачальники кінцевої енергії. В той самий час ринок енергоносіїв – це сфера економіки, де здійснюється торгівля різноманітними матеріалами та ресурсами, які можуть служити джерелами енергії або використовуватися для її виробництва. Цей ринок включає в себе купівлю-продаж різних видів палив та матеріалів, призначених для виробництва електроенергії або для використання у різних галузях промисловості [2]. Енергоносії можуть включати в себе різні типи палива та матеріалів, таких як вугілля, нафта, природний газ, деревина, біомаса, та інші. Ці матеріали можуть використовуватися для виробництва електроенергії, тепла, а також як паливо для різних технологічних процесів у промисловості та інших секторах. Ринок енергоносіїв є ключовою складовою сфери енергетики та виробництва, оскільки визначає доступність та ціни ресурсів, необхідних для задоволення потреб у енергії різних галузях економіки. Також він впливає на енергетичну безпеку країн та сприяє розвитку нових технологій та методів використання енергетичних ресурсів [3,4]. 11 Рис. 1.1. Ділення ринку енергоносіїв за типом джерел енергії [5] Так, тут ми можемо бачити, що основне ділення ринку енергоносіїв відбувається на основі тих джерел (ресурсів) матеріальних чи нематеріальних, котрі надалі використовуються для виробництва енергії. Рис. 1.2. Структура ринку енергоносіїв за типами ресурсів [6] Так, нами було зазначено, що ринок енергоносіїв складається з ресурсних ринків, котрі можуть бути використані для продукування енергії надалі, але зазначимо, що ринки нематеріальних енергоносіїв мають свої умови функціонування, так вони є обмеженими для утворення розгалуженої Ринок енергоносіїв Традиційні джерела Нетрадиційні джерела Ринок енергоносіїв Матеріальні ресурси Нафта Газ Вугілля Біомаса Водень Нематеріальні ресурси Вітер Сонячна енергія гідроенергія геотермальна енергія атомна енергія 12 системи взаємодії між покупцем та продавцем, та часто одразу включені в процес енергогенерації, що робить їх безпосередніми складовими ринків генерації, ринку електроенергії, ринку теплової енергії і т.д. Але зазначимо, що не дивлячись на їхнє часте пряме включення в ринки енергогенерації та обмеженість утворення зв’язків через неможливість видобутку, продажу та транспортування, зазначимо, що зв’язки саме в енергоресурсному плані виникати можуть, а отже, ми вважаємо їх повноправними частинами ринку енергоресурсів, хоча допускаємо альтернативний погляд на класифікацію [7,8]. Енергетичний ринок є ширшим поняттям, так він включає в себе ринок енергоресурсів, але також включає ринок енергогенерації та розподілу, а також споживання та усі регуляторні аспекти на кожному із етапів, так дане твердження зображено на Рис. 1.3. нижче. Рис. 1.3. Складові енергетичного ринку [9] Отже, енергетичний ринок – це область економіки, де здійснюється торгівля товарами та послугами, пов'язаними із виробництвом, передачею, розподілом та споживанням енергії. Його складові включають в себе всі аспекти енергетичного сектору, такі як виробництво електроенергії, теплової енергії, розподіл та торгівлю енергією. Тоді як ринок енергоносіїв – це частина енергетичного ринку, що фокусується на торгівлі матеріалами, які служать джерелами енергії або можуть бути використані для її виробництва. А його складовими є основні Ринки енергоресурсів Ринок енергогенерації Система розподілу 13 предмети торгівлі, котрі включають палива, такі як вугілля, нафта, природний газ, а також відновлювані джерела енергії, наприклад, біомасу та сонячні панелі. Отже, енергетичний ринок охоплює всі аспекти енергетики, включаючи виробництво, передачу та споживання енергії, в той час як ринок енергоносіїв фокусується на конкретних матеріалах, які використовуються для виробництва енергії. На поточному етапі розвитку світового енергетичного ринку попит на енергію демонструє мінливу тенденцію. Це пояснюється тим, що відновлювані джерела енергії замінюють вичерпні ресурси. Варто зазначити, що за прогнозами експертів, у найближчі 15-20 років завдяки реалізації стратегій підвищення енергоефективності нафтопродукти будуть витіснені іншими видами енергії. З огляду на вищесказане стає очевидним, що роль відновлюваної енергетики зростає. Тому конкуренція на світовому енергетичному ринку посилюється, що вимагає від його учасників розробки більш привабливих інвестиційних проектів для залучення припливу капіталу та участі у виробництві нових технологій для зменшення тиску на природне середовище [10]. Загальне функціонування глобального енергетичного ринку складається між взаємодією ринків енергоресурсів, ринків енергонерації та кінцевими споживачами енергії різного типу. Зазначимо, що дана система не є зацикленою, так енергоресурси можуть не використовуватися для енергогенерації, а використовуватися для виробництва певних товарів чи сполук, що говорить нам про відкриту систему функціонування світового енергетичного ринку та його розгалудженість, загальне розуміння функціонування та взаємозв’язків, котрі створює глобальний енергетичний 14 ринок надано нами на Рисунку 1.4. нижче. Рис. 1.4. Взаємозв’язок між елементами енергетичного ринку Джерело: складено автором на основі [11]. На Рис. 1.4. окремими квадратними елементами позначено основний взаємозв’язок між певними елементами з ринками та секторами, котрі напряму не включені в загальну систему енергетичного ринку, а є окремими ринками взаємодії для окремих зазначених елементів, так виробничий сектор може створювати окремі зв’язки з покупки-продажу виключно енергоносіїв, мінуючи систему перетворення, а може виступати кінцевим споживачем саме енергії. Окрім того дана система має зовнішній регуляторний вплив на регіональні та місцеві енергетичні ринки, що також впливають на взаємодію між елементами. Окрім того ринок енергогенерації на прикладі ринку електроенергії, котрий є більш локальними через відсутність взаємозв’язку та відсутності спільного виробництва електроенергії через кордони. Однак, оскільки ціни значною мірою залежать від палива, яким торгують у всьому світі, глобальна перспектива може дати глибше розуміння основ попиту та пропозиції [11]. Глобальний енергетичний ринок функціонує на основі набору теоретичних принципів, які визначають його структуру, динаміку та взаємодію між його учасниками. Так нижче нами зазначені ключові аспекти •Ринки нематеріальних енергоносіїв •Виробничий сектор Ринок енергоносіїв Генерація Система Транспортува- ння Кінцевий споживач 15 теоретичного та практичного функціонування енергетичних ринків [12, c. 123, 13, c. 47, 14]: Закон попиту та пропозиції, котрий виступає як основний принцип ринкової економіки, так як взаємодія попиту та пропозиції напряму визначає ціну. Енергетичні ринки як і будь-які інші види ринків послуговуються даним принципом для визначення виробництва та ціни різних джерел енергії. Механізм ціноутворення виступає частим предметом дослідження у різних науковців та брокерів, загалом же ціна на енергію визначається конкуренцією, попитом і пропозицією як і на інших ринках, хоча має свої особливості. Рівень активності ціноутворення часто є показником загальної ефективності та інвестиційної привабливості ринку. Найскладнішим для аналізу виступають геополітичні фактори, так як вони є чутливими до політичних та економічних рухів та рішень в різних країнах світу, таких як політичні конфлікти, санкції та обмеження поставок нафти та газу. Геополітична ситуація може істотно впливати на пропозицію та ціни. Розвиток нових технологій та технологічні інновації, особливо у сфері відновлюваної енергетики, має значний вплив на функціонування ринку. Інновації можуть змінити структуру виробництва, знизити витрати та підвищити конкурентоспроможність. Одним із важливих елементів нового етапу світового розвитку є енергоефективність та стратегія її досягнення. Формулювання та впровадження стратегій енергоефективності мають важливий вплив на споживання енергії та сприяють сталому розвитку. Це може вплинути на попит і, відповідно, на ринкові умови. Політичний вплив також має значний вплив саме у вигляді правового регулювання та нормативного середовища, котре здатне істотно впливати на умови виробництва та споживання енергії в різних країнах та в глобальному масштабі. 16 Також особливістю енергетичних ринків на відмінну від інших виступає сталість постачання, що є важливим аспектом енергетичних ринків, включаючи розвиток інфраструктури, диверсифікацію джерел постачання та забезпечення ефективності енергетичних мереж [15]. Світовий енергетичний ринок має свої унікальні характеристики, які визначають його функціонування та взаємодію різних суб’єктів. Так ми можемо виділити наступні ключові аспекти функціонування [16, c. 98, 17]: Ринок є багатоскладовим, а всі ринки енергоносіїв взаємопов’язані, подібну структуру можна назвати енергетичною диверсифікацією, котра полягає в тому, що ринок взаємодіє з різними джерелами енергії, такими як нафта, природний газ, вугілля, атомна енергія та відновлювана енергія. Кожне джерело енергії має свої особливості та ринкові тенденції. Окрім того взаємодія даних ринків несе в собі глобальний характер, що виділяє наступну особливість – глобальність. Світові енергетичні ринки взаємодіють у глобальному масштабі, охоплюючи різні регіони та країни. Це ускладнює управління попитом, пропозицією та ціноутворенням. Транспортування енергії та енергоресурсів часто має обмеження, що говорить про наступну ключову особливість енергетичних ринків, а саме наявність сталих інфраструктурних систем. Енергетичні ринки часто асоціюються з великими інфраструктурними системами, такими як газо- та нафтопроводи, електромережі тощо. Ці системи відіграють ключову роль у забезпеченні та транспортуванні енергії. Як ми і зазначали вище, майже всі ринки є чутливими до геополітичних та геоекономічних рішень, але в контексті енергетичних ринків потрібно зазначити, що їхня чутливість є вкрай великою, а також вони часто виступають в якості основних тригерів для проявлення регуляторних та політичних чинників, що можуть суттєво вплинути на функціонування ринків. Ринки енергоносіїв також відрізняються значною долею корпоратизації як в формі монополій на певних локальних ринках так і в формах концернів та 17 олігополій на глобальних ринках, що наводить на іншу особливість, а саме на участь великих підприємств та міжнародних компаній є основною особливістю енергетичного ринку. Ці компанії забезпечують видобуток, виробництво та постачання енергії. Тенденції щодо навколишнього середовища та стійкої енергетики: сучасні енергетичні ринки все більше враховують екологічні аспекти та прагнуть до сталого розвитку. Розвиток відновлюваної енергетики та скорочення викидів є ключовими факторами. Ці характеристики визначають складність і динаміку енергетичних ринків, що вимагає ретельного аналізу та стратегічного управління з боку учасників цих ринків. Отже функціонування енергетичних ринків є складним багатофакторним процесом, що визначається будовою енергетичного ринку та його залежності як від глобальних факторів впливу, так і від локальних регуляторів, що робить необхідність дослідження енергетичних ринків актуальним та багатофакторним із складною можливістю виділити вагомі фактори впливу. 1.2. Теоретичні засади впливу енергетичних ринків на стан економічного розвитку країн світу Стрімке зростання споживання енергії в XXI столітті є тенденцією господарської діяльності людини, чому є багато причин: результат стрімкого розвитку науки і техніки; посилення військових конфліктів і серйозна мілітаризація країни; Значно збільшилася чисельність населення планети, постали виробничо- економічні проблеми, тому питання енергозабезпечення є критичним для будь-якої країни. Стратегічним напрямком сталого розвитку енергетичної галузі в сучасних умовах є оптимізована комплексна система балансу 18 чотирьох «Е»: енергія, економія, енергоефективність та екологічність [18, c. 56]. Важливим показником для вимірювання попиту на енергію та економічного прогресу є енергоефективність економічного процесу (розраховується як споживання енергії, поділене на ВВП). Згідно з прогнозом розвитку світової енергетики, енергоефективність зменшуватиметься на 1,5% до 0,2% на рік. У майбутньому на співвідношення між економічним та енергетичним зростанням впливатиме ступінь технологічних та структурних змін в енергетичному секторі [19, c. 183]. Можна погодитися, що сьогодні в усьому світі від 2,5 до 4 мільйонів людей не мають доступу до сучасних видів енергії, що є значною перешкодою для розвитку, процвітання та зменшення бідності. Багато дослідників стверджують, що до 2020 року видобуток природного газу зросте в 3,5 рази, а частка виробництва електроенергії подвоїться. Іншими словами, споживання енергії в 21-му столітті все ще буде залежати від використання природного газу [20]. На сьогоднішній день близько 20% потенційних запасів нафти і 10% запасів природного газу видобуто з надр Землі, що не означає, що вони в кінцевому підсумку будуть вичерпані. Проте період максимального виснаження нафти минув, і роль природного газу як джерела енергії й надалі буде відігравати важливу роль [21]. Незважаючи на те, що в майбутньому з’являться нові джерела енергії, вони, швидше за все, будуть енергією поділу урану, спочатку в теплових реакторах, пізніше в швидких реакторах і, зрештою, в термоядерному синтезі. Це відбувається через поточне підвищення цін на енергоносії, що робить його споживання економічно невиправданим і вимагає заміни на нові, альтернативні, дешевші та якісніші джерела енергії. Розвинені країни та регіони, особливо Північна Америка, сформували диверсифіковану промисловість, де домінує енергетичний сектор, після тривалого процесу 19 розвитку нової енергетики та використання старої енергії. Останніми роками майже зрівнялося виробництво деяких основних видів органічного палива (нафти, природного газу, вугілля). Деякі відновлювані ресурси, такі як гідроенергетика, біомаса (дрова та відходи), вітер і сонце, виробляються на менших рівнях, але приблизно в тих самих пропорціях. Аналіз розвитку енергетики в країнах ЄС за останні два десятиліття показує, що підвищення енергоефективності є характерним і бажаним на всіх етапах, від виробництва до кінцевого споживання. Намітився новий тренд якості взаємодії економіки та енергетики, яка відстає від темпів економічного розвитку та зростання енергоспоживання. Зі свого боку, енергозабезпечення як ресурс має бути дослідженим, надійним, економічно вигідним та екологічно чистим. Якість і вартість енергії відіграють важливу роль у задоволенні потреб людини. Розподіл енергії в різних регіонах світу змінився, домінуюче становище розвинених країн перейшло до країн, що розвиваються. До 2028 року і далі частка розвинутих країн у виробництві енергії впаде до 50-52%, віддаючи перевагу країнам третього світу, які зараз визначають глобальну енергетичну динаміку. Примітно, що Китай та Індія мають вражаючі темпи зростання енергетики: їхній загальний внесок у світове споживання енергії, ймовірно, зросте з 19-21% до 2020 року [22, с. 202]. Ці країни приєдналися до ОЕСР і стали найбільшими імпортерами палива. Близький Схід, Африка, країни колишнього Радянського Союзу та Латинська Америка залишаються основними експортерами енергії. Останнім часом їх частка у виробництві енергоносіїв зростає і досягає 20-23%. Поліпшення перетворення енергії та ефективності кінцевого використання за допомогою нових технологій і рішень управління зробили значний внесок у зниження рівня споживання енергії. Удосконалюються традиційні напрямки науково-технічного прогресу, такі як розширення одиничної потужності та смуги зв’язку енергетичних 20 об’єктів для здешевлення виробництва (перетворення) та розподілу енергії, підвищення рівня автоматизації та контролю точності енергетичних процесів, використання великих обсягів інформації, від гірничо-паливних розробок геологічних характеристик до характеристик споживачів енергетичних пристроїв [23]. Інфраструктурна підтримка та експлуатація нових джерел енергії впливає на вдосконалення провідних генераторів, акумуляторних батарей ліній електропередачі та термоядерної енергетики. Водночас за допомогою технологій відновлюються особисті запаси енергії людей у повсякденному житті та малий бізнес. На зміну старим, примітивним електростанціям приходять нові, передові електростанції, які все менше залежать від централізованого енергопостачання. Інші фондові платформи в розвинених країнах виконують ключові для економіки функції, такі як забезпечення прозорого ціноутворення, страхування цінових ризиків, переміщення потоків товарів і капіталу, надання прогнозів і планування виробничої діяльності, отримання прибутків і стабілізація економіки. Макроекономічний рівень [24, c. 12]. Наднаціональна структура управління ринком електроенергії в країнах Європейського Союзу (ЄС) вважається найбільш розвиненою, а її основні функції з регулювання розвитку ринку, тарифів та антимонопольного нагляду виконує структурний підрозділ Європейської Комісії [25]. Перед Європою стоїть завдання повністю відкрити ринок електроенергії. Виходячи з аналізу країн ЄС, можна сказати, що енергетична платформа є ключовою ринковою системою в умовах відкритої економіки. Біржі електроенергії відіграють важливу роль у створенні єдиного європейського ринку електроенергії, вони забезпечують прозорий, недискримінаційний спосіб доступу до електроенергії між країнами Європейського Союзу. Говорячи про взаємозв’язок та можливий вплив показників енергетичних ринків та взаємодії з ними на економічний розвиток, ми не 21 можемо не констатувати великий обсяг робіт, котрі присвячені взаємозв’язку між споживанням та економічним ростом, отже, ми можемо констатувати, що економічне зростання та енергоспоживання нерозривно пов’язані, але величина цього зв’язку різна залежно від регіону та рівня економічного розвитку суб’єкту споживання. Стан економічного розвитку та рівень життя в конкретному регіоні мають значний вплив на співвідношення між економічним зростанням і споживанням енергії. Розвинені економіки з високим рівнем життя зазвичай мають високе споживання енергії на душу населення, але вони також, як правило, мають постійне або повільне споживання енергії на душу населення. У розвинених країнах, які індустріалізувалися, використання сучасних пристроїв і моторизованих транспортних засобів з педалями є високим. У випадках, коли витрати спрямовані на дорогі товари, які потребують енергії, вони зазвичай включають придбання нового обладнання для заміни старих стаціонарних активів [26]. Окрім того важливим елементом взаємодії споживачів із енергоресурсами, а отже і загальна взаємодія економічної системи у використанні енергії має певну парадигму до збільшення, якщо засновувати наші спостереження на необхідності більшої енергії для масштабування та якісного покращення виробництва. Отже, незважаючи на те, що попит на енергію, ймовірно, досягне точки насичення на високих рівнях розвитку, дані на сьогоднішній день свідчать про те, що якби нові, ефективніші технології зменшили кількість енергії, необхідної для роботи приладів і обладнання, часто використовувалися б очікувані скорочення витрат сприяти додатковим видам діяльності, які залежали від енергії. Це називається ефектом відскоку, і він спричинений покращенням енергоефективності, що призводить до зниження вартості енергетичних послуг, це збільшує попит на послуги та, отже, збільшує дохід. Споживачі та підприємства змінюють свою поведінку; вони можуть підвищувати температуру своїх термостатів взимку або знижувати температуру вдома влітку, вони також можуть купувати більше 22 приладів і використовувати їх частіше, або вони можуть частіше їздити на своїх автомобілях [27]. Протягом історії збільшення споживання енергії відігравало значну роль в економічному розвитку промислово розвинених суспільств. Перша промислова революція, яка почалася у 18 столітті, переросла в Другу промислову революцію до 1850 року, оскільки технологічний і економічний прогрес набрав обертів із запровадженням пароплавів і залізниць. Пізніше, у 19 столітті, розвиток систем двигунів внутрішнього згоряння та виробництва електроенергії ще більше прискорив темп прогресу. Хоча існує цілий ряд соціальних і неенергетичних факторів, які сприяли підвищенню продуктивності цієї епохи, широко визнано, що перехід до використання доступних джерел енергії, таких як вугілля, у поєднанні з технологічними інноваціями, головним чином відповідав за вражаючі результати зростання, досягнуті за цей період [28]. Спільною рисою енергоємного стилю є стрімке зростання індустріалізації, цей стиль досягає високої вершини, а потім спад, це особливо поширено в сферах послуг, які переймають економічну продукцію країн. Варіації попиту на енергетичні послуги, пов'язані зі структурними змінами в економіці, мають велике значення для пояснення зростання енергоємності з індустріалізацією [29]. Однак це збільшення часто переоцінюється через відсутність оцінок альтернативних джерел енергії, які не є комерційними. Більш точне спостереження полягає в тому, що, оскільки індустріально розвинуті країни впроваджують більш ефективні методи постачання та використання енергії, а також коли змінюється структура економічної діяльності, інтенсивність споживання енергії з часом зменшуватиметься [30]. Протягом останніх трьох десятиліть технічний прогрес був основним рушієм зниження енергоємності. Крім того, незважаючи на різноманітність країн, інтенсивність енергії має тенденцію збігатися. Незважаючи на це, загальна 23 кількість спожитої енергії та середня кількість спожитої енергії на душу населення продовжує зростати в більшості розвинених країн. Наступним важливим елементом в теоретичному дослідженні впливу енергетичних ринків на економічний розвиток є елемент впливу ціни та ціноутворення, що є популярним напрямом для аналізу в контексті намагання передбачити та виділити патерни ціноутворення на енергетичних ринках. Ціни завжди відігравали важливу роль в економічних процесах виробництва та споживання. Найважливіше те, що ціни передають повідомлення усім учасникам ринку та впливають на їхні дії відносно товару. Коли ринкова ціна товару змінюється, це спонукає споживачів і виробників змінити свою поведінку, а також змінюється попит на вироблені товари та послуги. Більш високі витрати можуть свідчити про недостатню доступність і спонукати споживачів купувати менше товару чи послуги або шукати інші варіанти. Крім того, вищі ціни можуть призвести до більшої доступності основних послуг, що призведе до поширення бідності. Зрештою, ціни впливають на обсяг товарів і послуг, що надаються та споживаються. Ціна на енергоносії відіграє вирішальну роль у формуванні поведінки споживачів, оскільки безпосередньо впливає на рішення, які люди приймають щодо споживання енергії. Коригуючи стратегії ціноутворення, постачальники енергії можуть впливати на рішення споживачів, заохочуючи більш стале та ефективне використання енергії. В контексті ціноутворення та впливу ціни, ми повинні зазначити, що доцільного говорити про кожен ринок окремо, так як структура ринку нафти сильно відрізняється від структури ринку газу і твердого палива, а тому нижче, ми пропонуємо зазначити основні теоретичні аспекти ціноутворення ринків [29]. Ціни на сиру нафту, дуже чутливі до геополітичних та економічних подій, визначаються на міжнародних ринках. Стосовно постачання сирої нафти необхідно розрізняти постачання з країн ОПЕК і країн, що не входять в ОПЕК. ОПЕК діє як картель, і хоча ціни на нафту, як ОПЕК, так і поза ОПЕК, 24 наразі визначаються на міжнародних ринках, узгоджені стратегії постачання ОПЕК, за допомогою яких вони встановлюють квоти видобутку для своїх членів один одного, значною мірою визначають доступну пропозицію, опосередковано впливаючи на ціна. Існує величезна різноманітність сирих нафт, які відрізняються як фізичними, так і хімічними характеристиками. Таким чином, щільність сирої нафти, вміст сірки, профіль дистиляції або її географічне розташування є змінними, які впливають на ціну. Незважаючи на величезну різноманітність сирої нафти, існує принципово дві релевантні еталонні нафти, Brent і WTI. Виходячи з цін на цю сиру нафту, ціни на будь- який сорт сирої нафти встановлюються шляхом додавання премії або знижки на основі різниці в якості по відношенню до еталонної сирої нафти [31, c. 78]. Також важливо розуміти, що ціни на нафтопродукти можуть значно відрізнятися та навіть не корелюватися із цінами на сиру нафту. Так основні нафтопродукти, бензин, дизельне паливо та мазут, котируються на їхніх власних міжнародних ринках. Змінні, які визначають її криві попиту та пропозиції, не зовсім такі ж, як у нафти, тому її ціни не обов’язково розвиваються паралельно з цінами на сиру нафту. Такі фактори, як сезонність, дефіцит або відносний достаток продукту в певній географічній зоні або ціни на товари-замінники визначають його коливання. Як і у випадку з сирою нафтою, її похідні торгуються за довідковими цінами [32]. На відміну від ринку нафти, газові ринки не сконфігуровані як глобальний ринок, а організовані в національні та регіональні ринки з різними характеристиками. Однак розвиток ринків СПГ (скрапленого природного газу), що дозволяє транспортувати газ на великі відстані, і технологічний розвиток, який зробив можливим будівництво газопроводів у районах, де вони раніше не були технічно життєздатними, сприяють збільшенню на міжнародних біржах, що сприяє тому, що газові ринки еволюціонують до все більш глобальних ринків. Транспортування газу представляє велику технічну складність і високі витрати, набагато вищі, ніж транспортування нафти. Крім 25 того, це вимагає будівництва спеціальної інфраструктури, такої як газопроводи з високими безповоротними витратами та дуже малою гнучкістю призначення. Це пояснює регіональну конфігурацію ринків і жорсткі комерційні відносини, засновані на довгострокових контрактах, формулі, яка дозволяє відшкодовувати витрати на зроблені інвестиції та фінансувати майбутні інвестиції тривалістю 20 років і навіть більше, які включають суворі положення про вихід і призначення газу. Ціни цих контрактів відповідають не тільки потребі зробити інвестиційні проекти життєздатними, але й гарантувати, що ціни є конкурентоспроможними щодо інших альтернативних видів енергії, а не ціни, які відображають витрати виробництва. Ці ціни зазвичай індексуються до цін на потенційно замінні продукти, такі як міжнародна ціна на нафту (Brent), ціни на її похідні (мазут), ціна на вугілля або навіть ціна на електроенергію на організованих ринках. Кінцева ціна, яку платять споживачі за постачання газу, є сумою ціни газу, яка у випадку клієнтів на вільному ринку буде вільно погоджена між сторонами, а у випадку TUR – результат застосування формул, встановлених для розрахунку собівартості постачання та мита та зборів, які їм відповідають через їх характеристики споживання. Можлива поява структурного дефіциту може поставити під загрозу стабільність системи оплати праці, тому життєво важливо встановити мита та збори, які забезпечують достатність тарифів та уникають накопичення дефіциту та проблем, пов’язаних з їх фінансуванням [33]. Ринки електроенергії в деяких випадках є національними за масштабом, але здебільшого вони є або розвиваються до регіональних ринків. Прикладом такої еволюції є ринки електроенергії держав-членів Європейського Союзу, де вже існують різні регіональні ринки, як у випадку MIBEL між Іспанією та Португалією. Електроенергія має низку особливостей, які визначають структуру її ринків. Перша суттєва характеристика полягає в тому, що електроенергія не накопичується, що вимагає, щоб енергія, яка споживається, 26 вироблялася постійно. Друга характеристика полягає в тому, що він виробляється за допомогою різних технологій, які перетворюють первинну енергію (вугілля, газ, вітер тощо) в електроенергію з різною структурою витрат і різними технічними характеристиками [34]. Фінальна ціна на ринках електроенергії буде залежати від структури даного регіонального ринку та структури ринку в окремо взятій країни, так наприклад формування ціни на електроенергію на європейському ринку можна узагальнити наступним чином: кінцева ціна оптового ринку буде результатом додавання до ціни щоденного ринку основної складової ціни, результату внутрішньоденного ринку та всіх витрат, понесених оператором системи за надання послуг з налаштування системи. Будь-який інцидент, який впливає на ціни на енергоносії, має наслідки для інфляції та економічної активності в цілому, впливаючи на конкурентоспроможність країни. Важливість впливу залежить від таких факторів, як енергетична залежність країни, її виробнича структура або фаза циклу. Формування цін на енергоносії тісно пов'язане зі структурою його ринків [35]. Ринки нафти – це міжнародні ринки, які дуже чутливі до економічних і геополітичних подій і на яких очікування відіграють дедалі важливішу роль. Газові ринки, зі свого боку, мають регіональну конфігурацію, і більшість угод відбуваються на дуже непрозорих ринках, з довгостроковими контрактами, дуже негнучкими та з цінами, індексованими, у багатьох випадках, на нафтопродукти. Зі свого боку, ринки електроенергії налаштовані як конкурентні ринки, переважно національні чи регіональні. Частина ціни газу та електроенергії встановлюється адміністративно для компенсації діяльності, необхідної для постачання, яка через свої характеристики залишилася під регулюванням. Для стабільності системи винагороди важливо, щоб кінцева ціна, яку сплачують споживачі, була достатньою для покриття витрат і, таким чином, уникнення виникнення дефіциту та проблем, пов’язаних з його фінансуванням. 27 Узагальнюючи теоретичні засади впливу, ми можемо назвати: - Пропозиція та попит на енергію: Закони попиту та пропозиції відіграють значну роль у визначенні цін на енергетичних ринках. Зміни в попиті та пропозиції можуть вплинути на ціну на енергію, яка, у свою чергу, може вплинути на кількість грошей, інвестованих у різні сектори економіки. - Ступінь еластичності попиту та пропозиції на енергетичних ринках відповідає за ступінь впливу економічних змін на кількість та ціни енергії. - Інновації: Створення нових технологій в енергетичному секторі може вплинути на життєздатність країн і створення їх економічної стратегії. - Енергоефективність: Ініціативи з енергоефективності можуть мати економічний ефект у різних секторах економіки, що є значним. - Геополітика та постачання: Забезпеченість енергоресурсами та геополітичні аспекти енергетики можуть визначати економічну стійкість країн та регіонів. - Законодавство та регулювання: Система правил, що стосується енергетичного сектора, може впливати на інвестиції, розвиток нових проектів та загальну конкурентоспроможність. Ці теоретичні засади взаємодіють у складних системах, визначаючи ефективність та розвиток енергетичних ринків та, відповідно, їхній вплив на економіку країн. 1.3. Методи дослідження енергетичних факторів та оцінки їх впливу на економіку Для встановлення правильної методології необхідно враховувати особливості енергетичного ринку та його складових, подібні елементи визначають даний ринок як глобальний та багатофакторний, а отже під час аналізу необхідно спиратися на системний підхід, котрий в собі і визначає 28 основні інструменти та методи аналізу впливу ринку на макроекономічні показники розвитку. Під час виконання роботи нами було проаналізовано наукову літературу та публікації, що стосуються енергетичного ринку в цілому, ринку енергоресурсів, як складової одиниці, та ринки основного палива, таких як вугілля, нафта та газ. Визначено та проаналізовано існуючі методи та теоретичні підходи до аналізу функціонування енергетичного ринку, визначено їх сильні та слабкі сторони. Так аналізуючи різні джерела, ми побачили, що основний метод аналізу впливу енергетичного ринку на економіку є кількісний метод разом із науковим абстрагуванням, в кількісних методах найчастіше зустрічаються кореляційно-регресивний, пофакторний або багатофакторний аналіз впливу та статистичний аналіз з частою побудовою економетричних моделей. Статистичний аналіз – це методологічний інструмент, який використовується для оцінки та інтерпретації числових даних для виявлення закономірностей, залежностей і тенденцій. Цей аналіз допомагає зрозуміти, описати та узагальнити ваші дані, дозволяючи вам робити висновки та приймати обґрунтовані рішення. Аналіз включає такі кроки, як збір даних, обробка даних, обчислення статистичних характеристик (середнє значення, медіана, дисперсія тощо), побудова графіків, використання різних статистичних методів перевірки гіпотез, а також розробка моделі та прогнозування [36]. Багатофакторний аналіз визначається як процес, що включає кілька залежних змінних, що призводить до одного результату. Багатовимірний статистичний аналіз вивчає обробку багатовимірних статистичних даних для виявлення зв'язків, їх характеру та структури. Суть багатофакторного аналізу полягає в тому, що кілька відповідних змінних розглядаються одночасно, і кожна змінна вважається однаково важливою. Часто багатофакторний аналіз застосовується в парі з науковим абстрагуванням для того щоб зменшити 29 кількість варіативних в матриці, або на основі багатофакторного аналізу виділити найважливіші зв’язки, абстрагувавшись від інших, чиї результати є незначними чи неважливими в контексті виконання наукової праці для подальшої їх розробки [37, 38]. Багатофакторний аналіз є складовою частиною побудови економетричних моделей, котрі у сфері економіки є значущим методом дослідження. Це пояснюється тим, що вони поєднують економічну теорію та статистичний аналіз для оцінки економічних явищ та вивчають вплив різних факторів на економічні змінні. Ці моделі базуються на математичних рівняннях, які демонструють взаємозв’язки між економічними змінними. Дані моделі можуть будуватися за різними підходами, так в залежності від потреби та рішення науковця, моделі можуть бути лінійними чи нелінійними, статичними чи динамічними, однофакторними чи багатофакторними. Метою цих моделей є розуміння причинно-наслідкових зв’язків, наявних в економіці, ретельний аналіз впливу різних факторів на економічні показники та прогнозування майбутніх економічних змін. Економетричні моделі дозволяють проводити економічний аналіз, перевіряти гіпотези, робити прогнози та оцінювати політику та стратегію [39]. Важливо також зазначити, що багатофакторний аналіз можна розділити за типом зв’язків, так вони можуть бути функціональними та стохастичними, в сучасній економічній думці, а також в дослідженнях частіше використовують саме багатофакторний функціональний аналіз, котрий відображається та здійснюється за допомогою формули 1.1. 𝑦 = 𝑓(𝑥1, 𝑥2, 𝑥3… , 𝑥𝑛). (1.1) Також, як ми зазначали вище часто використовується однофакторна модель побудови, котра має наступну формулу: 𝑦 = 𝑓(𝑥) (1.2) Формула (1.2) – це модель однофакторної залежності, тобто одна результативна ознака змінюється під впливом однієї факторної ознаки. 30 Наступним важливим методом є кореляційна та регресивна моделі, котрі показують аналіз зв’язків між змінними. Так кореляційна модель дозволяє визначити наявність впливу однієї факторної ознаки на результативну ознаку, для якого можна побудувати модель зв’язку між цими ознаками у вигляді лінійної функції, тобто даний аналіз досліджує ступінь взаємовпливу між даними. Результат дослідження може бути репрезентований через діапазон негативний чи позитивний до одиниці. Так позитивний зв’язок вказує на пряму залежність, а негативний на обернену. Цифрове значення показує силу зв’язку, так значення 1 показує абсолютний взаємозв’язок, тоді як 0 показує його відсутність. YX YYXX nr      1 (1.3) де YYXX  – сума центральних відхилень; n – число спостережень; X і Y – середньоквадратичні відхилення Х та Y, що обчислюються за формулою:   n XX 2    , (1.4) де  – знак середнього квадратичного відхилення. Окрім того при машинному розрахунку за допомогою програми Microsoft Excel використовується наступна формула: f(x)=correl(massive1;massive2) (1.5) Регресійний аналіз використовується для побудови математичної моделі, яка описує статистичний зв’язок між залежною змінною та однією або кількома незалежними змінними. Він використовується, коли кількісний зв'язок між змінними може бути виражений у вигляді комбінації цих змінних. Комбінація результатів використовується для прогнозування можливих значень цільової (залежної) змінної. Залежна змінна обчислюється на основі 31 заданого набору значень для вхідних (незалежних) змінних. Основним завданням регресійного аналізу є дослідження зв’язку між досліджуваними змінними та різними факторами та відображення цього зв’язку у формі регресійної моделі. Регресійна модель також дозволяє оцінити значущість впливу кожної незалежної змінної та зробити висновки щодо статистичної значущості. Це потужні інструменти для визначення зв’язків між змінними та прогнозування. Вони використовуються в різних галузях, таких як економіка, фінанси, соціологія та маркетинг, для вирішення проблем і прийняття обґрунтованих рішень на основі аналізу даних. Регресійна модель використовується для побудови лінії тренду для подібної мети часто використовується формула множинної лінійної регресії: 𝑦𝑥 = 𝑎0 + 𝑎1𝑋+. . 𝑎11𝑋 (1.6) Окрім того лінійну регресію можна також зобразити рівнянням прямої лінії: Лінійну регресію можна зобразити рівнянням прямої лінії: Y = b1 · X + с, (1.7) де: Y – значення ознаки по лінії регресії, тобто теоретичні значення, b1 – кутовий коефіцієнт регресії, X – значення ознаки-фактору (предиктора), с – вільний член, константа. Так за допомогою даної формули, ми можемо в контексті нашої роботи спрогнозувати енергетичне споживання країнами на наступні роки, де Х – буде виступати роком, а Y – рівнем споживання. Окрім того в роботі нами широко використовувалися якісні методи дослідження, котрі мають невелику вибірку та сфокусовані на розумінні причинних зв’язків та можливих факторах впливу. В нашій роботі ми використовували якісні методи під час аналізу якісних показників енергетичного рику ЄС та факторів впливу на споживання домогосподарствами. 32 Висновки до першого розділу 1. Під час дослідження нами було зазначено сутність енергетичного ринку та особливості його функціонування, сутність полягає в тому, що енергетичний ринок є багатофакторною системою, котра включає в себе ринок енергоресурсів та ринок енергогенерації різного типу, а також усі їхні похідні зв’язки з іншими ринками або гравцями. Особливості функціонування енергетичного ринку полягають у взаємодії усіх елементів даного ринку та їхніх особливостей між собою. Нами було виділено такі загальні особливості функціонування енергетичного ринку, як енергетична диверсифікація, глобальність, наявність великих та нееластичних інфраструктурних систем, вагомий вплив внутрішніх та зовнішніх регуляторних та політичних чинників, вагомий вплив міжнародних компаній та організацій та вплив сучасних тенденцій до захисту навколишнього середовища. 2. Було встановлено наступні елементи та особливості впливу енергетичного ринку на розвиток економіки: значне споживання енергії призводить до формування політики енергоефективності та екологічного використання; показник енергоефективності є основним показником енергетичного розвитку для розвинутих країн; розвинуті країни мають ефект «відскоку», так як через впровадження енергоефективності споживання зменшується; вплив споживання енергоресурсів є вагомим для економік країн та по різному впливає на різні групи країн, різниця впливу в основному залежить від рівня розвитку країни, так збільшення споживання енергії дає найкращий результат відносно продуктивності в низькорозвинутих країнах та в країнах із середнім доходом; високорозвинуті країни мають тенденцію до зменшення частки генерації енергії, що вказує на перетворення енергетичного ландшафту світу. Також було зазначено особливості ціноутворення на різних ринках енергоносіїв. 33 3. Надано методи для подальшого аналізу та оцінки впливу енергетичних факторів та ринків на економічний розвиток країн. Основними методами для подібної оцінки виступають кореляційна та регресивна моделі, однофакторний та багатофакторний аналіз, а також якісні методики оцінки впливу. 34 РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ЕНЕРГЕТИЧНИХ РИНКІВ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНИЙ СТАН ОКРЕМИХ КРАЇН ТА РЕГІОНІВ 2.1. Аналіз особливостей економічного розвитку країн ЄС в сучасних умовах Для аналізу те репрезентації особливостей економічного розвитку будь- якої країни, в даному розділі ми пропонуємо проаналізувати різні прояви основних макроекономічних показників, а також сфокусуватися на аналізі основних сучасних трендів стійкої економічної системи, таких як зелена економіка, рівень інформатизації економічної системи та її цифровізація, а також аналіз комплексних індексів оцінки економічно-соціального стану країн для всебічного розуміння сучасного стану та виділення особливостей розвитку країн ЄС. В контексті вивчення впливу енергетичних ринків на країни ЄС, особливу увагу заслуговують макроекономічні показники в період енергетичних криз та в періоди виходу з даних криз. ЄС є значним економічно-політичним союзом групи країн, в котрій можна чітко бачити ділення країн на різні групи економічного розвитку, для подальшої роботи нам необхідно актуалізувати ці дані, що зроблено нижче в Таблиці 2.1. Таблиця 2.1 Рівень економічного розвитку країн ЄС станом на 2022 рік Країна ЄС Рівень ВВП на душу населення, тис. дол. Країна ЄС Рівень ВВП на душу населення, тис. дол. Бельгія 36 860 Латвія 13 280 Болгарія 7 250 Литва 15 100 Чехія 18 460 Люксембург 85 850 Данія 51 660 Угорщина 14 350 35 Продовження таблиці 2.1 Німеччина 36 010 Мальта 24 320 Естонія 16 250 Нідерланди 43 800 Ірландія 77 430 Австрія 38 080 Греція 18 830 Польща 14 620 Іспанія 24 910 Португалія 19 310 Франція 33 180 Румунія 10 080 Хорватія 14 540 Словенія 21 860 Італія 28 220 Словаччина 16 340 Кіпр 27 440 Фінляндія 37 780 Швеція 46 250 Джерело: [40] Аналізуючи Таблицю 2.1, ми можемо зазначити, що згідно з типологізацією Світового Банку майже усі країни ЄС станом на 2022 р. мають високий рівень доходів, окрім Болгарії, котра знаходиться за рівнем доходу вище середнього, саме тому аналізуючи ВВП країн Європейського союзу, ми пропонуємо поділити їх на наступні групи, країни з доходом від 10 тисяч до 20 тисяч (1 група), країни з доходом від 20 до 30 тисяч (2 група), та країни з доходом 30+ тисяч (3 група). Таким чином, отримуємо, що до першої групи можна віднести 11 країн, до 2 групи можна віднести 5 країн, а до 3 групи відносяться 10 країн, з 3 групи можна умовно прибрати Люксембург через мале населення, тоді 3 група має 9 країн. Таким чином, ми можемо бачити що найбідніша та найбагатша групи мають умовно однакову кількість країн, котрі в них входять, а от країни з доходом від 20 тисяч до 30 тисяч мають видимо найменшу кількість. Для подальшого аналізу та для подальшої побудови графіків та складання трендів ми пропонуємо з кожної групи взяти країни з найнижчим показником, з найвищим показником та посереднім, що в сумі дасть 9 країн для подальшого аналізу. Окрім того нами під час даного відбору були прибрані країни з видимим екстремумом, а саме Люксембург та Ірландію. 36 Спираючись на логіку, що описана вище, наш подальший фокус буде стосуватися наступних країн: Болгарія, з найнижчим ВВП серед країн 1 групи, Португалія, з найвищим ВВП серед країн 1 групи, Латвія із посереднім показником ВВП на душу населення 13280 дол., що математично відповідає середньому значенню між показниками Болгарії та Португалії; Словенія, з найнижчим показником в 2 групі, Італія, з найвищим показником в 2 групі, Іспанія, з ВВП, котрий найближчий до середнього показника даної групи з показником в 24910 дол. на 1 особу; Данія, з найвищим показником ВВП, Франція з найнижчим показником в 3 групі та Нідерланди з найближчим до посереднього показника з ВВП в 43 800 дол. на душу. Нижче на основі цих країн відображено та досліджено тренд зміни та розвитку ВВП на душу населення. Рис. 2.1. Динаміка ВВП на душу населення країн ЄС, дол., 2000- 2022 рр. [41]. Аналізуючи Рис.2.1., ми бачимо, що загальний рух ВВП усіх країн є висхідним, але наявні різні піки в різні періоди, таким чином, ми бачимо, що 0 10,000 20,000 30,000 40,000 50,000 60,000 2 0 0 0 2 0 0 2 2 0 0 4 2 0 0 6 2 0 0 8 2 0 1 0 2 0 1 2 2 0 1 4 2 0 1 6 2 0 1 8 2 0 2 0 2 0 2 2 ЄС Болгарія Данія Іспанія Франція Італія Латвія Нідерланди Португалія Словенія 37 Болгарія не має видимих піків та її зростання є повільним, але вкрай стабільним, так під час кризи коронавірусу в 2020 році ВВП Болгарії на душу населення впало з 6630 до 6410, таким чином зменшення складає 3,3% від рівня в 2019 році, тоді як ВВП на душу всього ЄС зменшилося в цей період з 28690 до 26450, що складає майже 8 %, тобто ми бачимо, що економіка Болгарії виявилася більш стійкою до кризи в 2020 році. Таку саму реакцію ми можемо бачити і під час світової фінансової кризи 2008 року, так як у більшості країн Європейського Союзу ми бачимо падіння ВВП в даний період. ВВП ЄС з 2008 на 2009 впало з 26250 до 25520, що складає зменшення на 2,8 %, в той самий час економіка Болгарії зменшилася з 5120 до 4970, що складає 2,9% від ВВП на душу населення Болгарії, а отже порівнюючи ці дві кризи, можемо зазначити, що економіка Болгарії була більш витривалою до причин кризи 2020 року, ніж під час фінансової кризи, коли вона втратила порівняно однакову кількість ВВП з іншими країнами ЄС. Подальше порівняння двох пікових падінь 2008 та 2020 року наведено в таблиці 2.2. нижче. Говорячи про інші особливості розвитку країн ЄС, котрі були зазначені на Рис.2.1., то ми можемо сказати, що в цілому країни мають схожі піки як росту так і падіння, до значних особливостей можемо віднести стійкість економіки Болгарії в кризі 2020 року, стрімке зростання в період від 2003 до 2008 років у наступних країнах: Данія, Нідерланди, Словенія та Латвія, тоді як інші країни, окрім Італії показують доволі стриманий, еволюційний ріст. Італія в даний період показує відносну стагнацію рівня ВВП на рівні 28 000, тоді як після 2008 року Італія так і не змогла повернутися до рівня 2007 року, так в 2007 році ВВП на душу населення Італії складало 28 740, то на 2022 рік ВВП складає 28 220. Ми бачимо, що для багатьох країн характерно зменшення в 2009 та 2020 роках, саме тому пропонуємо детальніше порівняти зменшення вибраних 38 країн для подальшого аналізу, подібне порівняння нами було зображено в Таблиці 2.2 нижче. Таблиця 2.2 Зменшення ВВП країн ЄС в 2009 та 2020 роках Країна Зменшення ВВП, 2009 р., % від попереднього року Зменшення ВВП, 2020 р., % від попереднього року ЄС 4,6 7,8 Франція 3,4 7,9 Португалія 3,2 8,6 Болгарія 2,9 3,3 Італія 5,8 8,5 Словенія 8,4 4,9 Данія 5,4 2,6 Латвія 12,9 2,9 Іспанія 4,5 11,6 Нідерланди 4,1 4,4 Джерело: складено автором за даними рис. 2.1 Порівнюючи дані, котрі наведені в таблиці 2.2., ми можемо порівняти рівень відхилення від відхилення середнього значення усіх країн ЄС, так ми можемо бачити, що в період кризи 2008 року найбільше відхилення від значення по ЄС мають наступні країни: Болгарія, Словенія, Латвія; Болгарія має найменше значення падіння ВВП серед усіх представлених країн за 2008- 2009 рр., тоді як Словенія та Латвія мають найбільше падіння серед аналізованих країн, що вказую на чутливість економіки цих двох країн до фінансової кризи 2008-2009 рр. Інші країни мають відносно схоже значення із значенням ЄС, так середнє відхилення у інших країн відносно зменшення ВВП ЄС складає 0,98, що говорить про схоже поводження відносно основного індексу. Щодо кризи 2020 року, то тут ми бачимо, що Іспанія має найбільш драматичне падіння серед усіх інших країн і має різницю від ЄС майже в 3 цілих, що є значним відхиленням, а падіння складає 11,6%, що говорить про 39 чуттєвість та непідготовленість економіки Іспанії до шат-дауну та вищу чуттєвість економіки до загального товарообігу. Також присутня і значна група країн, котра має значне відхилення у меншу сторону, до таких країн належать: Болгарія, Данія, Латвія, Словенія, Нідерланди. Даний перелік можна розділити на 2 групи, а саме Болгарію, Данію та Латвію віднести до першої, так як їхня різниця з ЄС складає більше, ніж 4 цілих, а Словенію та Нідерланди до іншої групи, так як їхня різниця складає 2,9 та 3,4 відповідно, що також є значним відхиленням, але відносно до попередніх значно поступається. Подібне різниця значень країн від значення середнього по ЄС може говорити, що незважаючи на схожість загальних трендів розвитку країн ЄС вони мають свої унікальні реакції на світові кризи, що говорить про їхні особливості у розвитку. Загалом аналіз, котрий ми провели вище, вказує на дві доволі протилежні за своєю кризовою реакцією країни, а саме Латвія та Іспанія, вони викликають цікавість через свою відносну дзеркальність, так ми бачимо, що Іспанія має найбільше падіння в 2020 році серед усіх країн і значення нижче середнього в падіння під час кризи 2008-2009 рр., тоді як Латвія має схожий обернений стан, а саме один з найнижчих показників під час кризи 2020 року, а саме 2,9% за середнього падіння в 7,8%, і найбільше падіння за фінансової кризи 2008 року, а саме падіння в 12,9%. Подібні зміни можуть бути зв’язані із двома варіаціями розвитку країн, так Іспанія за період з 2009 до 2020 року могла якісно стати слабшою економікою, що її зробило вразливою до кризи 2020 року, а Латвія навпаки, могла стати якісно сильнішою, або країни мають суттєві відмінності в захищеності різних секторів економіки, а також їхньої структури, відштовхуючись від даного припущення ми можемо зазначити, що Латвія мала доволі чуттєвий фінансовий сектор, але не є значно чуттєвою до товарообігу та виробництва певного типу товарів, що може казати про вагомий ступінь диверсифікації виробництва, що забезпечило стабільність економіки під час шат-дауну, або 40 незначний об’єм вторинного сектору відносно первинного та третинного, в будь-якому випадку подібні висновки потребують подальшого дослідження. Таблиця 2.3 Рівень несхожості з динамікою розвитку ВВП на душу населення ЄС Країна Індекс рівня несхожості Франція 1,06 Португалія 1,48 Болгарія 6,97 Італія 3,57 Словенія 2,36 Данія 1,09 Латвія 7,23 Іспанія 1,93 Нідерланди 0,66 Джерело: розраховано автором Аналізуючи таблицю 2.3, ми можемо зазначити, що усі країни мають дуже схожий розвиток ВВП на душу населення, що є прямим наслідком того, що показник ВВП на душу населення ЄС є середнім значенням усіх країн ЄС, але як ми можемо бачити в таблиці 2.3. мають помітну відмінність від розвитку ЄС. Так завдяки цьому аналізу, ми бачимо, що наша здогадка відносно Латвії та її відмінності в економічній структурі від структури ЄС є значною та помітною, тоді як показник Іспанії, котра мала найбільший зсув під час кризи 2020 року, має відносно схожий тренд в розвитку ВВП на душу населення відносно ЄС, що говорить про майже ідентичний розвиток. Також окрім Латвії країною, котра відносно інших країн має значний індекс несхожості, є Болгарія, а отже несхожість лінії динаміки розвитку пов’язаний не з низькою базою ВВП Болгарії, а має суттєвіші причини для подібного розвитку. Окрім того також зазначимо розвиток Італії, котра як і більшість країн ЄС є чутливою до криз, але на відміну від більшість країн ЄС, має дуже повільний, майже стагнаційний рух ВВП за роками. 41 Рис. 2.2. Тренд-аналіз країн ЄС за динамікою розвитку ВВП на душу населення, 2008-2022 рр. Джерело: складено автором на основі [41]. На рис 2.2. зображені тренди подальшого розвитку ВВП на душу населення, з котрих видно, що більшість країн матиме висхідний тренд, окрім Італії та Іспанії, котрі згідно із трендом мають стагнаційній етап у розвитку економіки. В даному аналізи ми би хотіли зосередити нашу увагу на коефіцієнтах апроксимації, котрі вказані в легенді до даного рисунку, так аналізуючи дані коефіцієнти, ми можемо зазначити наступне: висхідний етап розвитку на наступні 4 роки з високою вірогідністю мають Болгарія з коефіцієнтом 0,94, Латвія з коефіцієнтом в 0,88, Данія з коефіцієнтом в 0,8 та Європейський Союз загалом з коефіцієнтом в 0,7. Доволі значний коефіцієнт апроксимації також мають країни: Нідерланди, Франці, Португалія та Словенія з коефіцієнтами в 0,67, 0,52, 0,47, 0,64 відповідно. В той самий час Італія та Іспанія мають незначні коефіцієнти в 0,0003 та 0,17 відповідно, такі коефіцієнти значать не тільки про низьку вірогідність такого тренд аналізу, а R² = 0.7027 R² = 0.9389 R² = 0.8114 R² = 0.1794 R² = 0.5173 R² = 0.0003 R² = 0.8873 R² = 0.6749 R² = 0.4712 R² = 0.6398 0 10,000 20,000 30,000 40,000 50,000 60,000 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 ЄС Болгарія Данія Іспанія Франція Італія Латвія Нідерланди Португалія Словенія 42 й про відсутність лінійного розвитку в таких країнах, а отже ми можемо говорити що в даний період розвиток, 2008-2021 рр, динаміка ВВП цих країн мала постійні та непередбачувані флуктуації, що говорить про відносну хиткість Іспанії та Італії відносно всього іншого Європейського Союзу. Для подальшого розуміння сучасного стану та розвитку країн ЄС пропонуємо розгледіти комплексний та якісний показник у вигляді індексу глобальної конкурентоспроможності, котрий ми зазначили нижче в таблиці 2.4. Таблиця 2.4 Індекс глобальної конкурентоспроможності, 2023 р. Країна Індексне значення Ранкінг Франція 71,05 33 Португалія 65,54 39 Болгарія 46,83 57 Італія 63,32 41 Словенія 62,82 42 Данія 100 1 Латвія 54,7 51 Іспанія 67,22 36 Нідерланди 95,58 5 Джерело: [42] Порівнюючи індекс глобальної конкурентоспроможності країн, котрі зазначені вище, ми можемо згрупувати їх в порядку спадання: Данія (1), Нідерланди (5), Франці (33), Іспанія (36), Португалія (39), Італія (41), Словенія (42), Латвія (51), Болгарія (57). Порівнюючи дану ранкінгну лінію із лінією рівня ВВП на душу населення в порядку спадання: Данія, Нідерланди, Франція, Італія, Іспанія, Словенія, Португалія, Латвія, Болгарія. Так, ми бачимо, що співпадають перші три країни та останні дві, що значить, що даний індекс не має прямої кореляції із рівнем ВВП країни, але дає загальне розуміння рівня 43 глибини ринків та економіки в цілому. Окрім того, зазначимо, що усі країни ЄС представлені в даному рейтингу та займають в ньому провідні та високі позиції, більшість країн ЄС входить до ТОП-50 країн даного рейтингу, а Данія є найкращою світовою країною за рівнем конкурентоспроможності. Даний рейтинг оцінює країни комплексно та включає в себе наступні показники, такі як : інституції, інфраструктура, ІКТ, макроекономічна стабільність, охорона здоров’я, навички, товарний ринок, трудовий ринок, фінансова система, розмір ринку, розвиток бізнесу, інновації. Розширені індекси надані для подальшого аналізу нами на рис. 2.3. за країнами, котрі були виділені нами раніше. Рис. 2.3. Ранкінг країн ЄС за основними групами показників глобального індексу конкурентоспроможності, 2023 р. [42]. Як ми бачимо на Рис. 2.3. Данія утримує безперечне лідерство за усіма показниками, окрім ефективності економіки, в котрій вона поступається Нідерландам серед проаналізованих країн, в той самий час Данія має найкращі світові показники ефективності бізнесу та інфраструктури, подібний стрибок в ефективності економіки Данії пов’язаний із доволі високими цінами 0 10 20 30 40 50 60 70 Ефективність Економіки Урядова ефективність Ефективність бізнесу Інфраструктура 44 всередині країни, котрі в ранкінгу займають 49 місце, що і зумовлює відносно низьку позицію ефективності економіки. Таким чином Нідерланди мають схожу ситуацію, але вирізняється гірше, порівнюючи із Данією, становище з урядовою ефективністю, подібний стрибок пов’язаний із неефективною та завищеною податковою політикою, котра стоїть в ранкінгу на 69 місці. Франція має найбільші проблеми із значеннями урядової ефективності та ефективності бізнесу, що можна пов’язано із низькою позицією в ранкінгу наступних субіндексів : фінансування публічного сектору та неефективна податкова політика, котрі мають значення 57 та 64 відповідно. Щодо ефективності бізнесу, то основні проблеми Франція має в ціннісній та поведінковій орієнтації бізнесу із значенням в 62, в той самий час найкращими субіндексами : фінансовим сектором та продуктивність бізнесу. Італія має найгірші показники в ефективності економіки та урядовій ефективності за субіндиксами найбільша проблема Італії полягає в ринку праці та високими ринковими цінами, щодо урядової ефективності, то найглибші проблеми проглядаються в публічному фінансовані та податковій політиці. Іспанія має відносно посередні показники в усіх показниках, окрім урядової ефективності. Урядова ефективність страждає від усіх показників, окрім соціальної інфраструктури, так ми маємо низькі показники в податковій політиці, фінансуванням публічного сектору, легальністю ведення бізнесу та інституціями. Так щодо інших показників, то в сфері ефективності економіки найбільша проблема Іспанії полягає в стані ринку праці, котрий займає 55 місце з 64 проаналізованих країн. В інших показниках Іспанія має відносно схожі показників субіндексів. Порівнюючи Словенію та інші країни, ми можемо бачити трішки кращу ситуацію в урядовій ефективності та трішки гіршу ситуацію в ефективності бізнесу, щодо субіндексних показників, то можемо зазначити, що Словенія серед ефективності економіки має найбільші проблеми із залученням 45 іноземних інвестицій, щодо інших показників, то всі субіндекси мають відносно однакові показники в межах 40-50 місць за ранкінгом, щодо субіндексів, котрі вибиваються із даного проміжку, то ми можемо зазначити Соціальну інфраструктуру, котра була оцінена на достатньо високому рівні та Освіту, котра також займає 19 сходинку серед 64 країн. Португалія має відносно збалансовані сфери, з котрих найкращою є інфраструктура, котра знаходить на 32 місці із 64, інші показники мають гірше положення, щодо субіндексів, то тут необхідно зазначити, що Португалія має доволі глибокі проблеми з точки зору ефективності економіки та країни в цілому, так ми можемо зазначити найсуттєвіші проблеми у внутрішній економіці, податковій політиці, фінансуванні публічного сектору, проблеми в базовій інфраструктурі, стан ринку праці та становище ціноутворення при оцінки бізнесу. Аналізуючи Латвію, то ми можемо зазначити, що Латвія має доволі низькі показники серед усіх аналізованих країн, але окремо зазначимо, що Латвія має найменш ефективну економічну систему серед усіх проаналізованих нами країн, з 55 позицію в ранкінгу серед 64 країн, а також погане значення ефективності бізнесу, але виграє у більшості країн за рівнем ефективності уряду. Так до найбільших проблем Латвії, ми можемо віднести: стан наукової інфраструктури, рівень інвестицій в країну та легальність ведення бізнесу, загалом країна займає доволі низькі позиції серед 64 позицій [43]. Болгарія же займає найгірше становище серед представлених нами країн за ефективністю бізнесу та за станом інфраструктури, за іншими показниками, а саме за урядовою ефективністю та ефективністю економіки Болгарія займає 2 місце серед представлених нами країн. Наділі пропонуємо дослідити, як змінювалась динаміка за індексом глобальної конкурентоспроможності за останні 6 років, що представлено нами 46 на Рис. 2.4. нижче, де ми зобразили зміну загального індексу конкурентоспроможності за період. Рис. 2.4. Ранкінг глобального індексу конкурентоспроможності, 2019- 2023 рр. [42]. Аналізуючи Рис. 2.4., ми можемо бачити, що Данія починаючи із 2019 року суттєво покращила своє становище, в той час як Нідерланди увесь період утримують свою становище в проміжку 4-6 місця протягом 6 років. До країн, котрі або покращують своє становище, або утримують його на приблизному рівні також можна віднести: Італію, Іспанію та Словенію. Португалія має суттєвий скачок за останні два роки із незрозумілою подальшою тенденцією, так як в період з 2019 до 2021 Португалія мала позитивну тенденцію до покращення свого становища. Латвія має значний стрибок до погіршення за останній рік, тоді як до цього мала позитивну тенденцію до покращення свого становища. Франція має аналогічну ситуацію, за відмінністю глибини стрибка, так як він є меншим ніж у Латвії. Болгарія має найгірші показники та найгіршу тенденцію, так як має неухильний рух до загального погіршення своєї конкурентоспроможності на світовому ринку починаючи з 2020 року, що можна пов’язати із доволі значним впливом кризи коронавірусу на 0 10 20 30 40 50 60 2018.5 2019 2019.5 2020 2020.5 2021 2021.5 2022 2022.5 2023 2023.5 Данія Нідерланди Франція Італія Іспанія Словенія Португалія Латвія Болгарія 47 ефективність загального стану економіки, що можна пов’язати із можливими значними інтервенціями уряду для утримання загального показника ВВП, що надалі негативно відображається на показниках ефективності. Також уваги заслуговує той факт, що 4 з 9 країн в 2022-2023 рр. погіршили своє становище в даному рейтингу, що можна також пов’язати із впливом енергетичної кризи 2022 року, котру штучно влаштувала Російська Федерація. Пов’язуючи цей фактор впливу з даними, котрі відображанні в Рис. 2.4., як доказ такого впливу ми також можемо навести, що за період 2022-2023 рр., жодна із представлених країн, окрім Португалії, не покращила свій індекс конкурентоспроможності, що також може бути впливом енергетичної та безпекової кризи ЄС в даний період, котрий напряму пов’язаний із розв’язаною Росією повномасштабною фазою війни Росії проти України. Наступним важливим показником стану економіки в нашому досліджені виступає рівень інфляції, так як він має прямий вплив не тільки на економіку країни, а й на її соціально-політичне життя, що зумовлює його комплексність та важливість для подальшого аналізу, котрий представлений частково на Рис. 2.4. нижче, де ми можемо бачити рівень інфляції країн за вибраний період. Рис. 2.4. Рівень інфляції в країнах ЄС за 2000-2022 рр. [43]. -15 -10 -5 0 5 10 15 20 25 ЄС Данія Нідерланди Франція Італія Іспанія Словенія Португалія Латвія Болгарія 48 Говорячи про Рис. 2.4., ми можемо зазначити, що більшість країн має дуже схожу динаміку інфляції на динаміку інфляції усього ЄС, але ми також можемо бачити, країни, котрі суттєво відрізняються від інфляції ЄС, до таких країн ми можемо віднести Латвію, Болгарію, та Словенію до періоду починаючи з 2011 року. Таким чином ми маємо дуже незвичну ситуацію відносно Латвії, так як в період 2008-2010 року ми можемо бачити не просто суттєве та швидке пониження інфляції країни, а перехід інфляції до значної дефляції і подальшим урегулюванням, перехід інфляції до швидкої дефляції неможливо за використанням лише та виключно ринкових інструментів регуляції та утримання, а значить уряд Латвії проводив жорстку інтервенцію та регуляцію ринку, що також логічно пов’язується із значним падінням ВВП Латвії в цей період на більше ніж 12%. Також значне підвищення інфляції в період 2008 року має Болгарія, аж до 11%, що є значною інфляцією, хоча загалом це не дало суттєвого негативного впливу на ВВП Болгарії в даний період. Інші країни також мають свої піки в даний період, але вони всі знаходяться в межах до 5%. Іншим важливим періодом є період 2021-2022 рр, за масової інфляції в ЄС, але тут ми можемо бачити, що більшість країн мають рівень інфляції нижче середньо європейського, окрім Латвії та Болгарії, де рівень інфляції на момент 2022 року становив більше 15%, що є значним погіршенням економіки в цілому. 49 Рис. 2.5. Рівень зовнішніх прямих іноземних інвестицій [44]. Оцінюючи графік 2.5., ми можемо бачити, що загальна тенденція інвестицій з ЄС має спадну тенденцію та в 2022 році досягнула свого мінімум за наданий період, аналогічна ситуація із усіма країнами, котрі представлені, на 2022 рік усі країни мінімізували свої інвестиції за межі ЄС, що може говорити нам про згортання економічної активності та переключення економіки на внутрішній ринок, що говорить про відсутність надмірних коштів в економіці для їхнього інвестування. Говорячи про стан та історичну динаміку певних країн, котрі були винесені на аналіз, то тут виділяються наступні країни: Нідерланди, Іспанія та Італія. Так Нідерланди мають чотири видимих періоди інвестування, так в період з 2005 по 2012 був для країни періодом інвестування в інші країни із тенденцією до поступового зменшення, тоді як значимих піків інвестування нами не виявлено, але бачимо, що інвестування значно скоротилися в 2008 році та в 2010 році. Надалі наступний період є періодом активізації інвестицій в період з 2012 по 2015 роки, котрий після невпинно падав аж до 2018 року, також Нідерланди мають негативне значення інвестицій, що свідчить про їхнє повернення в 2020 році, подібний негативний тренд пов’язаний із початком періоду коронокризи, коли внутрішній економіці знадобилися гроші для -400000 -200000 0 200000 400000 600000 800000 1000000 1200000 1400000 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 ЄС Данія Італія Нідерланди Португалія Іспанія Словенія Латвія 50 підтримання стабільного стану економіки, так ми бачимо, що Нідерланди відновили економічно-інвестиційну активність в наступному році, але вже через рік вона знову спала. Інвестиційна діяльність Іспанії було доволі активною до 2011 року, після зазначеного року дана діяльність підтримується на невеликому, але стабільному рівні. Італія має схожу із Іспанією ситуацію, так вона була активною на інвестиційному ринку до 2011 року, а після активність була скорочена до відносно мінімального стану, хоча зазначимо, що в увесь період з 2011 до 2022 року вона була присутня, в середньому на рівні 20-30 тисяч доларів, що є відносно світового ринку мінімальною сумою, але відносно інших представлених країн можливою для врахування та відображення економічної ситуації. Узагальнюючи все вищесказане, ми можемо зазначити, що загальний розвиток та стан держав Європейського Союзу відповідає загальній динаміці розвитку ЄС, але нами помічені певні особливості розвитку певних країн, а також виділені певні проблеми у сучасному стані, так за результатами кореляційного аналізу зміни ВВП по відношенню до ВВП ЄС, найбільшу різницю показали Болгарія, Латвія та Італія. Болгарія та Латвія входять до 1 групи країн із найнижчими доходами в ЄС, тоді як Італія була віднесена нами до 2 групи. Тренд ВВП на наступні 4 роки показав, що більшість країн ЄС матимуть висхідне зростання, в даній групі стогнаційний ризик мають Італія та Іспанія, котрі були віднесені нами до 2 групи. Оцінюючи конкурентну спроможність ми можемо зазначити, що тільки 2 країни із тих, що ми розглядали знаходяться в першій половині, а саме Данія та Нідерланди, також до відносно успішних країн на 33 із 64 позицій можна віднести Францію, усі три країни ми віднесли до 3 групи найбагатших країн ЄС. Окрім того аналіз індексу глобальної конкурентоспроможності дав нам змогу побачити більше саме якісних, а не кількісних особливостей розвитку країн. Так ми можемо бачити, що спільне до країн, котрі ми розглядали є низькі показники саме 51 урядової ефективності та ефективності бізнес-сектору, за цими показниками ми можемо розділити країни на ті, котрі мають найбільше проблем в урядовій ефективності та на тих, хто має більше проблем з ефективністю бізнес- сектору, до першої групи відноситься Франція, Італія, Іспанія, Словенія, що об’єднав в собі усю 2 групу та найнижчий за показником країну третьої групи (Франція). До країн з найбільшою проблемою бізнесу відносяться: Болгарія, Латвія, Словенія, що є об’єднанням 1 групи та найнижчого показника 2 групи. Окрім того нами було виявлено, що в період кризи 2020 року Латвія показала найнижче падіння, що ми пов’язуємо з ефективним урядом даної держави, котрий є найбільш ефективний серед країн 1 та 2 групи, котрі були розглянуті нами. Також ми встановили, що Болгарія та Латвія мають доволі чутливу економіку та багато негативних тенденцій, в тому числі як за кількісними показниками, рівень інфляції та показник тренду ВВП, а також і за якісними, такими як субіндекси глобального індексу конкурентоспроможності. Узагальнюючи особливості розвитку країн ЄС, ми можемо сказати, що на даному етапі країни знаходяться в кризовому середовищі із тенденцією до погіршення економічного клімату країн, а деякі країни мають значні стогнаційні ризики для економіки, що ми можемо пов’язати із впливом кризи 2020 року, а також впливом енергетичної кризи 2022-2023 року та негативний вплив на економіку регіону через Російсько-Українську війну розв’язаною Росією. 2.2. Аналіз сучасного стану енергетичних ринків країн Європи Проводячи аналіз енергетичних ринків, ми сфокусувалися на аналізі трьох основних енергетичних ринків, а саме ринку газу, нафти та вугілля. Перш за все, необхідно проаналізувати стан споживання, його динамічні зміни та ціноутворення на даних ринка ЄС, окрім того для Європейського Союзу важливим показником також буде рівень залежності та наявність власних 52 розвіданих запасів енергоресурсів для подальшого їхнього аналізу стосовно можливого покриття дефіциту у споживанні. Рис. 2.6. Споживання основних енергоресурсів країнами-членами ЄС, 2008-2021, Твт\год. [45,46]. Аналіз споживання ЄС основних енергоносіїв має спадну тенденцію, що є справедливим до усіх ресурсів, окрім нафти, так як, порівнюючи рівень споживання 2008 року, котрий був на рівні 4200 Твт\год, з рівнем споживання 2021 року, 3970 Твт/год, ми бачимо, що за період в 13 років значної зміни не відбулося, а отже ми можемо говорити, що споживання нафти завжди було на відносно високому рівні, що можна пов’язати із роллю нафти не тільки як суто енергоносія, а й як важливого сировинно-хімічного ресурсу для промисловості. Тренд-аналіз нафти показав низький коефіцієнт кореляції, що складає 8,6% вірогідності, що є дуже низьким показником, а отже, базуючись на даному коефіцієнті, ми можемо сказати, що зміна споживання нафти в розглянутий нами період відбувалося хаотично, без значної послідовності, подібний розвиток і надалі буде зберігатися, так як ми не бачимо жодної суттєвої зміни в політиці споживання на даний час. Окрім того, нафта, як показує тренд-аналіз, має єдиний тренд до збереження споживання на даному рівні, тоді як інші енергоресурси мають тренд на зменшення подальшого споживання. y = -83.744x + 7061.2 R² = 0.6404 y = -17.007x + 3955.4 R² = 0.0868 y = -93.153x + 3306.4 R² = 0.761 0.00 1000.00 2000.00 3000.00 4000.00 5000.00 6000.00 7000.00 8000.00 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024 2025 Споживання ЄС Газ Нафта Вугілля Linear (Газ) Linear (Нафта) Linear (Вугілля ) 53 Спостерігається помітне зменшення споживання у порівнянні 2021 року з 2008 роком, 5900 Твт/год - 7300 Твт/год, різниця споживання складає 1400 Твт/год, що в свою чергу, складає падіння на 23,7% за період в 16 років. Тренд- аналіз є спадним з доволі високим коефіцієнтом кореляції в 0,64. Вугілля споживалося в 2008 році на рівні 3120 Твт/год, а станом на 2021 рік споживання 1871 Твт/год, різниця складає 1249 Твт/год, що показує нам падіння споживання більше ніж на 40 % за заданий нами період, що є найбільшим зниженням споживання серед усіх описаних нами енергоресурсів, окрім того тренд-аналіз показує нам також подальше скорочення споживання із найбільшим коефіцієнтом кореляції, 0,76, серед усіх основних енергоносіїв [47]. Так узагальнюючи даний графік, ми можемо сказати, що ЄС має чіткий тренд до зменшення загального споживання основних енергоресурсів, що ми пов’язуємо із політикою переходу ЄС на відновлювальні джерела енергії. Рис. 2.7. Споживання основних енергоресурсів, світ, 2008-2021, тис. Твт\год. [46] На Рис. 2.7. зображено споживання основних енергоносіїв усіма країнами світу, так описуючи даний графік, ми можемо зазначити, що загальна тенденція є висхідною, значних флуктуацій за виключенням певних років, ми не спостерігаємо, так ми можемо бачити лише декілька значних піків, що не дозволяють нам говорити про різні періоди споживання енергоресурсів, але y = 0.8057x + 28.767 R² = 0.9738 y = 0.3978x + 46.983 R² = 0.556 y = 0.161x + 42.477 R² = 0.0876 0 10 20 30 40 50 60 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024 2025 Споживання світ, тис К\ват Газ Нафта Вугілля Linear (Газ) Linear (Нафта) Linear (Вугілля) 54 зазначимо, що для вугілля різке одноразове збільшення споживання світом вугілля відбулося в 2014 році, хоча порівнюючи із Рис. 2.6. за аналогічний період, то ми не бачимо жодного прояву світової тенденції. Щодо інших піків, то тут, ми можемо звернути увагу на падіння споживання в 2020 році, що в різній мірі ступенів стосується усіх енергоресурсів, найбільше падіння має нафта, найменше – газ. Порівнюючи графіки 2.6. та 2.7. ми можемо бачити таку саму ситуацію і в ЄС, але в ЄС найбільше падіння було у газу, а найменше у нафти. Подібне падіння пов’язується із світовою коронокризою, що уповільнило світову промисловість. Говорячи про проведений нами тренд-аналіз за світовим споживанням, то ми можемо бачити, що він є висхідним, найдинамічніше зростання має споживання газу, а найменший крок ми можемо бачити у споживанні вугілля, окрім того коефіцієнт апроксимації споживання газу майже дорівнює одиниці, що говорить нам про неухильну тенденції до зростання світового споживання газу. Таблиця 2.5 Динаміка видобутку нафти в світі, США та ЄС, Твт\год, 2008-2021 рр. Видобуток Нафти TWh Рік Світ США ЄС 2008 46525,742 3514,8435 402,62396 2009 45372,508 3751,6792 368,30328 2010 46278,24 3874,4775 354,42072 2011 46636,484 4028,887 339,93195 2012 47911,355 4596,7 325,4972 2013 47987,32 5218,1963 318,14606 2014 49117,508 6101,787 313,7724 2015 50763,47 6595,6387 304,00134 2016 50934,887 6310,3584 268,00873 2017 51013,43 6677,1865 263,84973 2018 52181,95 7781,1206 254,54353 2019 52074,574 8721,28 235,30309 2020 48508,016 8275,334 223,89374 2021 49094,49 8270,38 207,57611 Джерело: [48] Узагальнюючи порівняння споживання ЄС та світу, ми можемо бачити, що ЄС має зворотну до світової тенденцію до споживання енергоресурсів, а 55 також іншу структуру такого споживання, що говорить про наявність власної та нетипової поведінки споживання на власних енергетичних ринках. Аналізуючи Таблицю 2.5. з рівня видобутку нафти, ми можемо сказати, що видобуток нафти ЄС складає 0,42% від світового на момент 2021 року та 0,86% від світового на момент 2008 року, подібна різниця говорить нам про відносне світового зменшення ринку видобутку нафти ЄС, окрім того подібну тезу також підтверджують дані щорічного видобутку, котрі постійно зменшувалися і загалом за 16 років ЄС знизив видобуток нафти на 48,5 %, тобто майже в половину від об’єму котрий був в 2008 році. Окрім того порівнюючи дану тенденцію до світової ми бачимо, що вона також є оберненою, так як світовий видобуток нафти збільшується, маючи свої певні особливості із регуляції об’ємів видобутку, таким чином пік видобутку нафти світом припадає на 2018 рік, після котрого ми бачимо період зменшення об’ємів видобутку нафти. США має постійний висхідний тренд зі збільшенням видобутку нафти, можемо бачити, що видобуток зріс більше ніж в 2 рази, а саме на 135% за 16 років. Таблиця 2.6 Динаміка видобутку газу в світі, США та ЄС, Твт\год, 2008-2021 рр. Видобуток газу TWh Рік Світ США ЄС 2008 30350,42 5460,675 1268,503 2009 29409,11 5575,825 1176,4108 2010 31502,21 5751,575 1255,6503 2011 32572,86 6173,585 1174,5338 2012 33261,56 6491,248 1139,4166 2013 33653,82 6556,927 1139,2518 2014 34333,23 7047,265 999,22363 2015 35110,72 7403,032 842,7532 2016 35447,31 7273,561 823,4769 2017 36734,89 7461,707 767,70325 2018 38516,79 8409,361 688,12665 2019 39677,34 9281,111 610,6591 2020 38615,15 9158,998 478,39166 2021 40368,83 9342,032 440,35382 Джерело: [49] 56 Об’єми видобутку газу, котрі представлено в Таблиці 2.6., показують, що ЄС має знову таки тенденцію на зменшення видобутку нафти, на противагу тенденціям загальносвітовим та ринку видобутку газу США. Світ має чітку тенденцію до збільшення видобутку газу без відхилень в даній тенденції, а відсоткове збільшення складає 33% за 16 років. США як один з найбільших газових ринків має таку саму тенденцію як і світ, із відсотковим збільшенням на 71% за 16 років. ЄС має відмінну тенденцію до зменшення, однак порівнюючи дану тенденцію із спаданням видобутку нафти – вона не є монотонною. Так ми можемо виділити декілька періодів, наприклад в період з 2008 по 2013 рік видобуток газу тримався на відносно одному рівні маючи найбільше коливання в межах 10% від об’єму 2008 року, але починаючи із 2014 року, ЄС має чітку та одноманітну тенденцію до зменшення видобутку, а тому ми можемо виділити два періоди з 2008 по 2014 рр, котрий можна назвати періодом «підтримання», період з 2014 по 2021 показує систематичне зменшення видобутку власного газу, так загальний видобуток газу ЄС впав на 65%, тобто більше ніж в 2 рази. Таблиця 2.7 Динаміка видобутку вугілля в світі, США та ЄС, Твт\год, 2008-2021 рр. Видобуток вугілля TWh Рік Світ США ЄС 2008 39712,684 6640,6406 1945,039 2009 39686,727 6020,423 1817,247 2010 41901,625 6135,828 1794,338 2011 44958,684 6186,829 1824,192 2012 45478,16 5756,809 1825,349 2013 46294,16 5568,7134 1731,422 2014 46135,68 5647,8955 1660,439 2015 44957,023 4996,5073 1610,032 2016 42621,266 4083,5745 1558,402 2017 43677,504 4350,3784 1553,061 2018 45887,418 4277,451 1492,414 2019 46428 3969,0542 1224,749 2020 44068,473 2979,9622 1018,666 2021 46550,605 3235,447 1092,558 Джерело: [50] 57 Аналізуючи Таблицю 2.7., ми можемо бачити, що загальносвітовий тренд є висхідним, тоді як об’єми видобутку вугілля в США та ЄС мають спадний тренд. Світ хоч і має загальний тренд на збільшення видобутку, але ми можемо бачити, що об’єми видобутку в 2021 році та в 2014 році є доволі схожими, а саме 46550 та 46135 Твт\год відповідно, а отже ми чітко можемо виділити 3 періоди: це період зростання з 2008 по 2014 рр, період спаду – з 2014 по 2016 рр, та період відновлення – з 2016 по 2021 рр. США має чіткий тренд на зменшення, але ми можемо поділити 16-ти річний період на відносно два періоди: перший – з 2008 по 2014, коли ринок за 6 років скоротився на 10000 Твт\год, і період з 2014 по 2021 рр, коли ринок скоротився більше ніж на 20000 Твт\год, а отже ми можемо сказати, що з 2014 року тенденція до зменшення стала агресивнішою, загальне скорочення ринку відбулося на 51 %. ЄС має також тенденцію до скорочення ринку, але вона є доволі помірною, особливо при порівнянні з іншими ринками енергоресурсів, загальне скорочення ринку за 16 років відбулося на 43,8% без значних коливань, окрім різкого падіння з 2018 по 2020 рр. Рис. 2.8. Видобуток нафти, газу та вугілля, ЄС, 2008-2021 рр., Твт\год Джерело: складено автором на основі даних таблиць 2.5-2.7. Узагальнюючи інформацію, котру ми отримали з попередніх таблиць, ми можемо бачити рівень та швидкість скорочення видобутку на різних 0 500 1000 1500 2000 2500 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 Видобуток Нафти TWh Видобуток газу TWh Видобуток вугілля TWh 58 енергетичних ринках ЄС, так ми можемо бачити, що найменшим ринком є та був ринок нафти, зниження котрого відбувалося без значних флуктуацій та склало 48,5% за 16 років. Видобуток газу мав найдраматичніше падіння з певними різкими періодами паління, як в період з 2013 по 2015 рр., загальне падіння склало 65%. На даний момент об’єми газу майже зрівнялися до об’ємів видобутку нафти, що робить видобуток нафти та газу дуже малими ринками у порівнянні із світовими. Аналізуючи видобуток вугілля, ми можемо бачити постійний тренд на поступове зниження до 2018 року, в період 2018 року до 2020 року ми бачимо значне падіння, а потім зростання видобутку в 2021 році, що може говорити про штучну або кризову причину значного падіння в 2018 році. Рис. 2.9. Об’єми імпорту газу, нафти та твердого палива ЄС, 2008-2021 рр., тис. тонн. [51]. Як ми можемо бачити на Рис. 2.9. об’єм імпорту енергоносіїв ЄС має відносно однаковий об’єм для кожного з ресурсів, так імпорт газу знаходиться в коридорі 339 тис. тонн як мінімальне значення за увесь період та 405 тис. тонн як максимальне значення, тобто коридор об’єму варіюється в межах 66 тис тонн. Імпорт твердих енергоносіїв має мінімальний об’єм за вказаний період в кількості 97 тис. тонн в 2020 році та максимальний об’єм в 206 тис тонн в 2008 році, тобто межі складають 109 тис. тонн, окрім того ми бачимо падіння імпорту твердих енергоносіїв в період 2018-2020 рр., що також 0.000 200 000.000 400 000.000 600 000.000 800 000.000 1000 000.000 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 Gas Oil Fossil 59 відповідає періоду падіння видобутку вугілля в ЄС за ідентичний період, що можна пояснити зниженням кількості загального використання вугілля в економіці ЄС, та його можливим заміщенням іншим ресурсом. Нафтовий імпорт має два чітких періоди, перший в період від 2008 до 2014 рр., з поступовим зменшенням імпорту нафти, та період від 2014 до 2019 рр, із різким збільшенням імпортного об’єму та різким падінням в 2020 році. Максимальний об’єм імпорту був в 2017 році та складав 868 тис. тонн, тоді як мінімальний об’єм був під час падіння в 2020 році та складав 745 тис тонн, в такому випадку коридор має межі в 123 тис тонн. Узагальнюючи сказане, ми можемо сказати, що найстабільнішим та найпослідовнішим є імпорт газу з межами в 66 тис. тонн, наступним є імпорт твердих енергоносіїв з межами в 109 тис. тонн, та імпорт нафти, котрий має найбільший розкид в 123 тис. тонн. Таблиця 2.8 Ціни на газ для домогосподарств та виробничого сектору за сезонами, євро за К\ват, 2008-2022 рр. Ціни на газ для домогосподарств Ціни на газ для виробничого сектору Рік Ціна Є за 1 К\ват Рік Ціна Є за 1 К\ват S1 S2 Сезон 1 Сезон 2 2008 0,0582 0,0667 2008 0,0329 0,0383 2009 0,0632 0,0558 2009 0,0344 0,0287 2010 0,0562 0,0620 2010 0,0293 0,0311 2011 0,0605 0,0688 2011 0,0318 0,0341 2012 0,0657 0,0739 2012 0,0349 0,0361 2013 0,0692 0,0746 2013 0,0385 0,0375 2014 0,0686 0,0741 2014 0,0361 0,0341 2015 0,0672 0,0725 2015 0,0330 0,0309 2016 0,0643 0,0675 2016 0,0276 0,0271 2017 0,0615 0,0676 2017 0,0258 0,0256 2018 0,0626 0,0709 2018 0,0266 0,0280 2019 0,0669 0,0720 2019 0,0284 0,0267 2020 0,0645 0,0698 2020 0,0250 0,0238 2021 0,0638 0,0782 2021 0,0238 0,0365 2022 0,0861 0,1137 2022 0,0590 0,0751 Джерело: [52,53] 60 Аналізуючи дані, котрі представлені в таблиці 2.8., ми бачимо, що ціна електроенергії для домогосподарств є вищою в середньому 1,5-2 рази в залежності від року та сезону, окрім того ми бачимо систематичне підвищення цін для домогосподарств та зниження цін для не домогосподарств до 2022 року, подібну політику цін, ми можемо пояснити бажанням підтримки внутрішньо європейського виробництва. В 2022 році ми бачимо різке підвищення ціни на електроенергію для усіх типів споживачів, що є ознакою енергетичної кризи в ЄС в 2022 році. Таблиця 2.9 Індексні ціни на основні енергоносії відносно 2001 року Індексна ціна нафти «Брент» відносно 2001 Індексна ціна газу Індексна ціна вугілля 2008 397,8742 2008 365,428 2008 378,3104 2009 252,2971 2009 268,7464 2009 180,3222 2010 325,2163 2010 252,9854 2010 236,9655 2011 455,1467 2011 330,4858 2011 311,2075 2012 456,8407 2012 344,1651 2012 236,