Овчаренко, Н.М.2019-10-082019-10-082019-10-11Овчаренко Н.М. Метафора у постнекласичному пізнанні [Електронний ресурс] / Н.М. Овчаренко // Матеріали Норвезько-української конференції, присвяченої діяльності Ф. Нансена в Україні у 1921–1922 роках, (Харків, 10–11 жовт. 2019 р.) / Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна; Посольство Норвегії в Україні. – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2019.https://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/15036Метафора займає важливе місце у формуванні наукових термінів. У методології науки структуру пізнання визначає процес опосередкування. Е. Р. Решетнікова зазначає, що ключовим моментом розвитку наукової метафори є зміна оптичних метафор на оптико-дотикові, у свою чергу, механічних – на органічні, маскулінних – на фемінні, що характеризує зміни тенденцій у науці загалом [1, с. 7]. Щоб розглянути особливості функціонування метафори у постнекласичному пізнанні, звернемо увагу на те, що класична наука будувала абсолютно істинну картину дійсності, на відміну від постнекласичного періоду. Предметом вивчення некласичної та постнекласичної наук є складні системи, що самоорганізуються. На перший план у постнекласичній науці виводяться суб’єктність, конструктивізм та комунікативність, при цьому наголошується на прагматизації знання взагалі.ukResearch Subject Categories::HUMANITIES and RELIGION::History and philosophy subjects::Philosophy subjectsнорвезько-українська конференціяметафорапостнекласичне пізнанняArticle