Заклинський, К.2017-05-122017-05-121957Заклинський К. Недрукований досі вірш Петра Гулака-Артемовського / Корній Заклинський // Slavia. – Прага, 1957. – Т. 26, № 4. – С. 517–522.https://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/12810Вірш цей є гумористичним посланням поета приятелеві Олексієві Емельяновичу Кудрюмову в день ім'янин; написаний 17березня 1819 року. Поет був хворий уже чотири тижні. Зрозуміти тодішній настрій поета та його сміх крізь сльози поможе нам примітка редакції харківського «Украинского Вестника» з того ж 1819 року в 10 числі, додана до віршованої байки Гулака-Артемовського «Тюхтій і чванько», про автора байки: «Находясь почти безперерывно и давно уже в болезненном состоянии, он борется с желанием заниматься любимым своим предметом, литературою, и с трудностию удовлетворить желанию своему совершенно. Большую часть сочинений своих, напечатанных и находящихся еще в рукописях, написал он, не вставая с болезненного ложа. При всем том всякий, подобно мне его знающий, сказать об нем может: «Он плачет для себя, он для других смеется; И в шутках и в слезах — все тот-же остается». Вірш великого знавця народної мови Гулака-Артемовського, з чітким ритмом, живий і барвистий, гумористичний та досить оригінально поставлений (хоч і подібні теми у поезії нераз стрічаються). Вірш цей належить до першого періоду творчості Гулака-Артемовського, коли його поезії були цінніші; бунтарське закінчення побільшує число протикріпацьких та протипанських відзивів цього поета та доказів його молодечих революційних настроїв. Інтересні теж пояснення Срезневського. Про його близьке відношення до Євграфа Філомафітського не находимо в біографіях Срезневського ні згадки: це невідомий досі факт із біографії видатного славіста. Про Гулака-Артемовського довідуємося, що Срезневський був знайомий з ним вже від третього чи четвертого року життя (десь від 1815 p.); тим уточнюється здогад проф. І. Айзенштока: «З Гулаком-Артемовським Срезневський був знайомий, мабуть ще із студентських часів». Срезневський нарікає на характер Гулака-Артемовського та пояснює недостатнє заінтересування Гулака власною творчістю, тим характером. Але взагалі оба професори жили в добрім взаїмовідношенні. (Корній Заклинський)"Цю пам'ятку, твір одного з піонерів відродженої української літератури, найшов я у Празі. У «Pamatnik»-y «narodniho р semnictvi» на Страгові, поміж рукописним листуванням Франтішка Ладислава Челяковського, є теж лист Ізмаїла Срезневського з дня 17 квітня 1840 p., де він переписав для Челяковського вірш Гулака-Артемовського, складений 17 березня 1819 року. Яка була доля цього вірша? Взяв його з собою з Харкова Срезневський, вибираючись на студії слов'янських мов до західних і південних слов'ян (крім Болгарії). Тут треба точно з'ясувати причини, чому вірш післав Срезневський саме Челяковському і в яких обставинах. Срезневський був у Харкові ентузіастичним збирачем і видавцем українських народних пісень — почасти оригінальних, почасти підроблених в добрій інтенції — давніх літературних пам'яток, та творів відродженої української літератури". (Корній Заклинський)ukResearch Subject Categories::HUMANITIES and RELIGION::Aesthetic subjects::LiteratureСрезневський ІзмаїлГулак-Артемовський ПетроУкраинский ВестникФіломафітський Євграф, редактор «Украинского Вестника»українська літературалітературалистування Франтішка Ладислава Челяковськоголист Ізмаїла Срезневського 17 квітня 1840 p.вірш Гулака-Артемовського17 березня 1819 рокугумористичне послання Гулака-Артемовського приятелеві Олексієві Емельяновичу Кудрюмовувіршована байка Гулака-Артемовського «Тюхтій і чванько»Айзеншток І., професорArticle