Ахієзер, Н.І.Путята, В.І.2016-03-222016-03-221932Ахієзер Н.І. Аеродинаміка / Н.І. Ахієзер, В.І. Путята. – Харків ; Київ : ОНТВУ «Транспорт і зв'язок» , 1932 . – 148 с.https://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/11768На кожне тверде тіло, що рухається в повітрі чи іншому якому течному середовищі, впливають певні сили опору від цього середовища; ці сили й дають змогу літати на тяжких машинах. Через те, що ці сили залежать від розміру та форми рухомого тіла, то, конструюючи літак, треба надавати частинам літака такої форми й розміру, щоб величина й розподіл сил опору були найвигідніші. Наука аеродинаміка, що зросла на базі загальної науки про рух течива (гідродинаміка), і ставить перед собою одно з основних завдань — вивчати сили, що впливають на вживані в авіяції тіла, коли вони рухаються в повітрі. В аеродинаміці широко користуються наслідками численних спостережень над явищами, що бувають під час літання. Ці спостереження дають числовий матеріял, потрібний у різних розрахунках. Збиранням такого числового матеріялу та обробленням його в СРСР на першому місці стоїть ЦАГІ у Москві, що його заснував проф. М. Є. Жуковський; це один із найбільших у світі аеродинамічних інститутів.Складаючи цей курс, в основу якому покладено лекції, що їх читав Н. І. Ахієзер на механічному факультеті Київського політехнічного інституту, а потім на авіяційному відділі Київського машинобудівного інституту. ми мали на увазі подати основні відомості з аеродинаміки, потрібні студентові для аеродинамічного розрахунку літака й для вивчення спеціяльних праць з аеродинаміки. Цим пояснюється і добір матеріялу, і характер викладу окремих розділів. Подавши, як нам здається, досить повно основні відомості з клясичної гідродинаміки, теорію крила в плоско-рівнобіжному потокові та вихрову теорію моноплянного крила, ми вважали за можливе, викладаючи Karman’ову теорію й теорію розривних течій, обмежитись на основних поняттях, зазначивши остаточні наслідки цих теорій. За первісним пляном ми гадали вмістити в цій книжці вихрову теорію пропелера та теорію аеродинамічного розрахунку поліплянної коробки. Проте, через систематичний виклад вихрової теорії пропелера дуже збільшилася б сама книжка й до того ж це затримало б вихід її в світ. Що ж до поліплянів, то ті наближені способи розраховувати їх, що їх застосовують тепер і що їх можна знайти в працях аеродинамічних інститутів, здаються нам з багатьох поглядів за незадовільні. Удосконаленню цих метод і викладанню теорії пропелера ми гадаємо присвятити дві окремі монографії. Щодо розподілу роботи, то перші чотири розділи та додатки написав Н. І. Ахієзер, п'ятий розділ В. І. Путята, а шостий розділ обидва автори разом. За старанно виконані рисунки дякуємо Г. І. Цереріну. 10. III. 1931.ukResearch Subject Categories::HUMANITIES and RELIGION::History and philosophy subjects::History subjects::History of scienceResearch Subject Categories::SOCIAL SCIENCES::Social sciences::EducationResearch Subject Categories::MATHEMATICSResearch Subject Categories::NATURAL SCIENCES::PhysicsАхієзер Н.І., професорПутята В.І., інженергідродинамікааеродинамікаплоскі течіїаеропланне крило в плоско-рівнобіжному потоковівихрові явища в плоско-рівнобіжному потоковіметоди експериментальної аеродинамікивихрова теорія крила конечного розмахуBook