Тичина, Т.Є.2019-10-092019-10-092019-10-11Тичина Т.Є. Деякі ознаки суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 397 КК України [Електронний ресурс] / Т.Є. Тичина // Матеріали Норвезько-української конференції, присвяченої діяльності Ф. Нансена в Україні у 1921–1922 роках, (Харків, 10–11 жовт. 2019 р.) / Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна; Посольство Норвегії в Україні. – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2019.https://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/15064Ст. 62 Конституції України закріплено важливий принцип, відповідно до якого кримінальна відповідальність настає тільки тоді, коли буде доведено вину особи у вчиненні злочину. Це конституційне положення кореспондується із ч. 2 ст. 2 КК України в якій зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки ї вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду [1]. Традиційно до ознак суб’єктивної сторони складу злочину відносять вину, яка може бути виражена у формі умислу або необережності, і яка є єдиною обов’язковою ознакою, та факультативні ознаки: мотив, мету (деякі автори додають до них ще й емоційний стан) [2, с. 271]. Ця наукова позиція знайшла свій подальший розвиток у ст. 23 КК, де наведене загальне визначення поняття вини як психічного ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.ukResearch Subject Categories::LAW/JURISPRUDENCEнорвезько-українська конференціяКК Українист. 397 КК Україниознаки суб’єктивної сторони злочинузлочинArticle