Васильєв, Леонід ЯковичРадзішевська, Євгенія БорисівнаСавченко, Антоніна СтепанівнаКулініч, Галина ВасилівнаСолодовнікова, Олена ОлександрівнаVasyliev, Leonid YakovychRadzishevska, Yevheniya BorysivnaSavchenko, Antonina StepanovnaKulinich, Halyna VasylivnaSolodovnikova, Olena Oleksandrivna2024-11-232021Васильєв, Леонід Якович. Оцінювання впливу спеціального лікування диференційованого раку щитоподібної залози на появу віддалених наслідків з боку сечовидільної системи / Л. Я. Васильєв, Є. Б. Радзішевська, А. С. Савченко, Г. В. Кулініч, О. О. Солодовнікова // УРОЖ. Укр. радіол. та околог. журн. = UJRO. Ukrainian journal of radiology and oncology. – 2021. – Т. XXIХ, вип. 3. – С. 22–30. – DOI: https://doi.org/10.46879/ukroj.3.2021.22-30.2708-7166 (Print)2708-7174 (Online)УДК: 612.44:615.849.2https://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/19074Оригінальні дослідження. Original research.Актуальність. Диференційований рак щитоподібної залози (ДРЩЗ) є найбільш поширеною пухлиною ендокринної системи. Його розповсюдженість коливається у межах 1,0 – 2,2% від усіх злоякісних новоутворень. Стандартна тактика спеціального лікування ДРЩЗ складається з послідовного застосування хірургічного втручання, радіонуклідної терапії і гормонотерапії (ГТ). Теоретично кожна ланка лікувального процесу може бути ініціатором появи в майбутньому небажаних соматичних наслідків лікування, вивчення яких може сприяти їх запобіганню та корекції. Мета роботи – оцінити можливі віддалені негативні ефекти лікування ДРЩЗ у вигляді патологій сечовидільної системи (СВС) на підставі катамнестичних даних тривалого спостереження з використанням сучасних інформаційних технологій. Матеріали та методи. Підставою для проведення дослідження були катамнестич ні дані 157 фізичних осіб, які проходили комбіноване лікування ДРЩЗ у клініці інституту з 1993 по 2015 роки у повному обсязі та регулярні скринінгові обстеження після його завершення. База даних, сформована для проведення дослідження, містила у максимально доступному обсязі цифровані масиви катамнестичних даних паперових історій хвороби про перебіг та наслідки захворювання пацієнтів із періодом спостереження, що перевищував 1 рік після спеціального лікування. Кількість логічних записів про віддалені наслідки у сформованій базі даних становила 463 одиниці – один запис на один вид віддаленого наслідку кожного з 157 пацієнтів. Статистичну обробку даних проводили за двома напрямками: порівняння частоти зустрічальності патологій СВС до початку лікування та на віддалених термінах після спеціального лікування й виявлення факторів статистично значущого впливу на появу патологій СВС серед характеристик лікування. Для висунення гіпотез та їх перевірки використовували пакети WizWhy (категорія Data Mining) та пакет програм загального призначення STATISTICA. Результати та їх обговорення. Аналіз доступних джерел літератури про демонстрував, що існує лише обмежена кількість робіт, присвячених стану СВС у хворих на ДРЩЗ. Проте комплексний аналіз віддалених наслідків лікування таких пацієнтів виявив суттєве статистично значуще підвищення рівня захворювань органів СВС у період 3,75–4,8 роки після спеціального лікування. Показано, що загальна кількість патологій СВС збільшилася в 2,04 рази по відношенню до захворюваності СВС перед початком спеціального лікування. Вікової залежності ці відмінності не мали: медіана віку пацієнтів до лікування – 51 рік, після нього – 50 років. Додатково було з’ясовано, що особливої уваги з огляду на виникнення сечокам’яної хвороби потребують пацієнти, в яких на фоні гормонотерапії спостерігаються епізоди декомпенсації післяопераційного гіпотиреозу на фоні прийому дози L-тироксину, що не перевищувала 2,5 мкг/кг. Отримані залежності є доволі прогнозованими, оскільки, по-перше, відомим є факт, що гормони щитоподібної залози впливають на нирковий розвиток та фізіологію, і, по-друге, значний відсоток 131I протягом радіойодотерапії виводиться із сечею і депонується в сечовому міхурі, що може сприяти появі радіоіндукованих ефектів. Висновки. Спеціальне лікування ДРЩЗ призводить до збільшення патологій СВС більш ніж удвічі. Термін появи післялікувальних патологій становить 2,5 (3,75–4,8) роки. Групою підвищеного ризику визнані пацієнти, в яких під час гормонотерапії мають місце епізоди декомпенсації післяопераційного гіпотиреозу на фоні прийому дози L-тироксину, що не перевищує 2,5 мкг/кг.Background. Differentiated thyroid cancer (DTC) is the most common endocrine tumour. Its prevalence varies from 1.0% to 2.2% of all malignant neoplasms. The standard strategy of special treatment of DTC consists of surgery, radionuclide therapy and hormone therapy being sequentially applied. Theoretically, each component of the treatment process can cause adverse somatic consequences in future, the study of which can help to prevent and correct them. Purpose – to evaluate possible long-term effects of the treatment of differentiated thyroid cancer in the form of the urinary system (US) pathologies on the basis of follow-up data of long-term observation using sophisticated information technologies. Materials and methods. The study was based on follow-up data of 157 individuals who were undergoing combination treatment of DTC at the Institute clinic from 1993 to 2015, received it in full and underwent regular screening examinations after treatment. The database created for the study contained, as much as possible, digitized arrays of follow-up data of paper case-records on the disease and its consequences in patients with a follow-up period exceeding 1 year after special treatment. The number of logical records of long-term consequences in the generated database was 463 units – one record for one type of long-term consequences of each of 157 patients. Statistical processing of data was carried out in two ways: comparing the incidence of US pathologies before treatment and at a long time after special treatment and identifying factors of statistically significant influence on the occurrence of US pathologies among the treatment peculiarities. WizWhy packages (Data Mining category) and the general purpose software package STATISTICA were used to make hypotheses and test them. Results and discussion. The analysis of the available references has shown that there is only a limited number of papers dealing with the US status of DTC patients. However, a comprehensive analysis of the long-term consequences of treatment of DTC patients revealed a statistically significant increase of US disease cases within the period of 3.75 – 4.8 years after special treatment. It was shown that the total number of US pathologies was 2.04 times higher in comparison with US incidence before the oncet of special treatment. These differences did not depend on age: the median for age of patients before treatment was 51 years, after treatment – 50 years. Additionally, it has been found that patients with or without episodes of postoperative hypothyroidism decompensation with a dose of L-thyroxine not exceeding 2.5 μg/kg need special attention due to the occurrence of urolithiasis. The obtained dependences are quite predictable, since, firstly, it is known that thyroid hormones affect kidney development and physiology, and secondly, the major percent of 131I in radioiodine therapy is excreted with the urine and deposited in the bladder, that can result in a radio-induced carcinogenic effect. Conclusions. Special treatment of DTC increases US pathologies more than twice. The term of post-treatment pathologies is 2.5 (3.75 – 4.8) years. Patients who have episodes of postoperative hypothyroidism during hormone therapy with a dose of L-thyroxine not exceeding 2.5 μg / kg represent the high-risk group.ukMEDICINEдиференційований рак щитоподібної залозивіддалені соматичні наслідкизахворювання органів сечовидільної системиdifferentiated thyroid cancerlong-term somatic consequencesurinary system diseasesArticlehttps://doi.org/10.46879/ukroj.3.2021.22-30https://orcid.org/0000-0003-0385-6632https://orcid.org/0000-0003-3437-3916https://orcid.org/0000-0002-7055-117https://orcid.org/0000-0002-4576-2004https://orcid.org/0000-0002-4576-2004