Кампанія за права харіджан 1932–1933 рр. та її місце в історії далітського руху в Індії

Abstract

Кваліфікаційна робота присвячена комплексному дослідженню кампанії за права харіджан 1932–1933 років та визначенню її місця в історії далітського руху в колоніальній Індії. У роботі проаналізовано соціально-політичні передумови виникнення кампанії, особливості її перебігу, політичні наслідки та вплив на подальшу еволюцію далітського руху. Методологічну основу дослідження становить синтез історичного, постколоніального та політологічного підходів із використанням загальнонаукових і спеціально-історичних методів, а також елементів фреймінгового підходу, теорії ресурсної мобілізації та концепції політичних можливостей. У результаті дослідження встановлено, що в межах кампанії сформувалася нова політична мова, яка репрезентувала ідеї соціальної рівності через категорії прав і гарантій, водночас збереження дискримінаційних практик зумовило неоднозначність її соціальних наслідків. Наукова новизна полягає у застосуванні фреймінгового підходу до аналізу політичних наративів, розгляді кампанії як інституційно організованого руху та визначенні її ролі в еволюції далітського руху. Доведено, що кампанія 1932–1933 років стала важливим етапом становлення політичної суб’єктності далітів і справила суттєвий вплив на подальший розвиток соціально-політичних процесів в Індії.

The thesis is devoted to a comprehensive study of the Harijan rights campaign of 1932–1933 and its place in the history of the Dalit movement in colonial India. The study analyzes the socio-political preconditions for the emergence of the campaign, the main features of its development, its political consequences, and its significance for the subsequent evolution of the Dalit movement. The methodological framework combines historical, postcolonial, and political science approaches, employing general scientific and specific historical methods, as well as elements of the framing approach, resource mobilization theory, and the concept of political opportunities. The study demonstrates that the campaign contributed to the emergence of a new political discourse that articulated ideas of social equality through the language of rights and guarantees, while the persistence of discriminatory practices limited its social impact. The academic novelty lies in applying the framing approach to the analysis of political narratives, examining the campaign as an institutionally organized movement, and determining its role in the evolution of the Dalit movement. The study concludes that the Harijan rights campaign of 1932–1933 represented an important stage in the formation of Dalit political agency and significantly influenced the subsequent development of socio-political processes in India.