Довіра у парі як предиктор задоволеності романтичними стосунками

Abstract

Робота присвячена дослідженню довіри як ключового механізму задоволеності романтичними стосунками. Проаналізовано взаємозв’язок довіри з типом домовленості у стосунках (моногамія, консенсуальна та неконсенсуальна немоногамія) і типом прихильності, а також визначено психологічні чинники, що виступають предикторами довіри: відкритість у комунікації, підтримка й прийняття у стосунках та ставлення до власних бажань і потреб. У вибірці 514 респондентів підтверджено, що довіра є провідним предиктором задоволеності, а її вплив опосередковується можливістю реалізації власних потреб. Виявлено статистично значущі відмінності між форматами стосунків: у консенсуально-немоногамних парах рівні довіри й задоволеності вищі, тоді як неконсенсуальна немоногамія пов’язана з найнижчими показниками. Авторський опитувальник TORQ продемонстрував високу надійність і валідність.

The thesis examines trust as a key mechanism underlying satisfaction in romantic relationships. It analyzes the relationship between trust, relationship agreement type (monogamy, consensual and non-consensual non-monogamy), and attachment style, as well as identifies psychological factors that act as predictors of trust: openness in communication, support and acceptance in relationships, and attitudes toward one’s own needs and desires. In a sample of 514 participants, the study confirmed that trust is a primary predictor of relationship satisfaction, with its effect mediated by the degree to which personal needs can be safely expressed and fulfilled within the relationship. Statistically significant differences were found across relationship formats: consensually non-monogamous partners demonstrated higher levels of trust and satisfaction, whereas non-consensual non-monogamy was associated with the lowest scores. The author-developed TORQ questionnaire demonstrated strong reliability and validity.