Язык как онтологическая категория в немецкой романтической философии

Abstract

В статье освещается взгляд на формирование новой для европейской философии онтологической категории – «язык», которая положила начало ключевым направлениям философской мысли XX в. Онтологический статус язык получает в единстве с основным понятием немецкого романтизма и классики – Духом. Особое значение это соотношение приобретает в работах В. Гумбольдта и Г.В.Ф. Гегеля. Здесь Дух обращается к познанию мира, используя набор категорий, который предлагает ему мышление, а язык определяется через тождество бытия и мышления. У статті висвітлюється погляд на формування нової для європейської філософії онтологічної категорії – «мова», яка поклала початок ключовим напрямам філософської думки XX ст. Онтологічний статус мова отримує в єдності з основним поняттям німецького романтизму і класики – Духом. Особливе значення це співвідношення набуває в роботах В. Гумбольдта і Г.В.Ф. Гегеля. Тут Дух звертається до пізнання світу, використовуючи набір категорій, який пропонує йому мислення, а мова визначається через тотожність буття і мислення. The article highlights the view of the formation of a new ontological category of European philosophy – the "language", which marked the beginning of the key areas of philosophical thought of the XX century. Language gets an ontological status in unity with the fundamental concept of German Romanticism and the classics – the Spirit. This relationship is particularly important in the works of W. Humboldt and G.V.F. Hegel. Spirit here refers to the knowledge of the world, using a set of categories, which offers him a way of thinking, and the language is determined by the identity of being and thinking.