Психологічні чинники академічної прокрастинації

Abstract

Об’єкт дослідження: Прокрастинація особистості. Предмет дослідження: Психологічні чинники академічної прокрастинації. Мета дослідження: Теоретично обґрунтувати та емпірично виявити психологічні чинники академічної прокрастинації, а також визначити їхню прогностичну модель у вибірці з урахуванням сучасного контексту хронічного стресу. Розробити цільові практичні рекомендації щодо подолання виявлених чинників. Основні задачі дослідження: 1. Провести теоретико-методологічний аналіз феномену академічної прокрастинації та її ключових моделей, зокрема Теорії часової мотивації (TMT). 2. Розглянути роль маладаптивного перфекціонізму, самоефективності та труднощів емоційної регуляції як потенційних предикторів АП. 3. Провести емпіричне дослідження та визначити взаємозв’язки між рівнем академічної прокрастинації та досліджуваними психологічними чинниками. 4. На основі множинного регресійного аналізу побудувати прогностичну модель АП та розробити систему практичних рекомендацій, спрямованих на корекцію виявлених чинників. Практична значущість дослідження полягає у розробці цільових психокорекційних та тренінгових програм. Результати доводять, що АП є не просто дефіцитом тайм-менеджменту, а дисфункціональною стратегією емоційної саморегуляції. Практичні інтервенції мають бути сфокусовані на роботі з глибинними психологічними чинниками: підвищенням самоефективності, зниженням перфекціоністичної розбіжності та розвитком адаптивних стратегій емоційної регуляції.

Object of Study: Personality procrastination. Subject of Study: Psychological factors of academic procrastination. Goal of the Study: To theoretically substantiate and empirically identify the psychological factors contributing to academic procrastination, and to construct a predictive model based on a sample population, taking into account the contemporary context of chronic stress. Additionally, to develop targeted practical recommendations for addressing the identified factors Main Objectives of the Study: 1. To conduct a theoretical and methodological analysis of the phenomenon of academic procrastination and its key conceptual models, particularly the Temporal Motivation Theory (TMT). 2. To examine the role of maladaptive perfectionism, selfefficacy, and emotional regulation difficulties as potential predictors of academic procrastination. 3. To carry out an empirical investigation and determine the relationships between the level of academic procrastination and the psychological factors under study. 4. To construct a predictive model of academic procrastination using multiple regression analysis and to develop a system of practical recommendations aimed at correcting the identified psychological factors. The practical significance of the study lies in the development of targeted psychocorrective and training programs. The results prove that academic procrastination is not merely a deficit in time management but a dysfunctional strategy of emotional selfregulation. Practical interventions should be focused on addressing deep-seated psychological factors: increasing self-efficacy, reducing perfectionistic discrepancy, and developing adaptive emotional regulation strategies.