Вериги у православній традиції Східної Європи (XI – початок XX ст.)

Abstract

Мета дослідження – визначити значення вериг в православній традиції Східної Європи, їх символізм, історичний розвиток та вплив на релігійну практику та культурну ідентичність християн. Об‘єктом дослідження є практика носіння вериг в православній традиції, зокрема її історичні, культурні та релігійні аспекти. Предметом дослідження є роль вериг у православному аскетизмі Східної Європи, їх символічне значення, еволюція використання в різні історичні періоди та вплив на формування духовної ідентичності православних християн. Методи дослідження. Під час дослідження було використано принципи об’єктивності, системності та міждисциплінарності. Також застосовувалися загальнонаукові й спеціально-історичні методи. Окрему увагу приділено методологічним підходам до вивчення чудесного, описаним у працях Войцеха Вжосека та Мірчі Еліаде. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше було досліджено практики носіння вериг в хронологічній послідовності; уточнено значення вериг в православній традиції Східної Європи; уточнено, яким чином відбувалася еволюція символіки вериг; створено узагальнюючу таблицю зі святими, що носили вериги. Висновки та результати. Дослідження показало, що практика носіння вериг у XI–XX ст. пройшла складний процес становлення та трансформації. На різних етапах історичного розвитку змінювалися форми вериг, матеріали їх виготовлення, а також характер і смислове наповнення цієї аскетичної практики.

The aim of the research is to determine the significance of the practice of wearing chains in the Orthodox tradition of Eastern Europe, their symbolism, historical development, and influence on religious practice and the cultural identity of Christians. The object of the research is the practice of wearing chains in the Orthodox tradition, particularly its historical, cultural, and religious aspects. The subject of the research is the role of chains in Orthodox asceticism in Eastern Europe, their symbolic significance, the evolution of their use during different historical periods, and their influence on the formation of the spiritual identity of Orthodox Christians. The research employs the principles of objectivity, systematicity, and interdisciplinarity, as well as general scientific and specialized historical methods. Particular attention is paid to methodological approaches to the study of the miraculous described in the works of Wojciech Wrzosek and Mircea Eliade. The scientific novelty of the research lies in the fact that, for the first time, the practices of wearing chains have been examined in chronological sequence; the significance of chains in the Orthodox tradition of Eastern Europe has been clarified; the evolution of their symbolism has been specified; and a comprehensive table of saints who wore chains has been compiled. The findings demonstrate that the practice of wearing chains during the 11th–20th centuries underwent a complex process of formation and transformation. At different stages of historical development, the forms of chains, the materials used to make them, as well as the nature and semantic content of this ascetic practice changed.