Базилевс Іраклій І : перемога та катастрофа

Abstract

Об'єкт дослідження – період правління візантійського імператора Іраклія І (610–641 рр.), що супроводжувався військово-політичними перемогами та катастрофами, які суттєво вплинули на подальшу історію Візантійської імперії та Середземноморського регіону. У вступі відображено актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, сформульовано мету та завдання роботи, окреслено методи та джерельну базу дослідження. У першому розділі представлено детальний історіографічний аналіз основних монографій і спеціальних досліджень, присвячених періоду правління імператора Іраклія (зокрема, Г.А. Ласкіна (1889), В.Е. Кегі (2003), Дж. Холдона та інших дослідників). Визначено наукові підходи до оцінки діяльності імператора, окреслено найважливіші питання історичних дискусій. У другому розділі розглянуто особливості внутрішньої та зовнішньої політики Іраклія. Проаналізовано адміністративні реформи, зміни у військовій організації імперії та взаємозв’язок цих змін з успіхами й поразками у війнах проти Персії та арабів. Також у розділі представлено аналіз релігійної політики Іраклія, впливу монофелітської кризи на внутрішньополітичну ситуацію та роль імператора в церковних суперечках. У третьому розділі детально проаналізовано перебіг та наслідки військових кампаній Іраклія, зокрема описано його переможні походи проти Сасанідського Ірану та трагічні поразки від арабських завойовників. Розкрито причини військових перемог та катастрофічних поразок, охарактеризовано їхній вплив на подальший розвиток імперії. У висновках узагальнено результати дослідження, сформульовано ключові причини перемог і катастроф доби Іраклія, оцінено наслідки його реформ та політики, подано практичні рекомендації щодо використання результатів дослідження в історичній науці та освіті.

Object of research – the reign of the Byzantine Emperor Heraclius I (610–641), characterized by significant military and political triumphs and catastrophes, profoundly influencing the subsequent history of the Byzantine Empire and the Mediterranean region. The introduction highlights the relevance of the research topic, defines the object and subject, sets forth the research purpose, and outlines the research tasks, methodology, and primary sources. The first chapter provides a detailed historiographical analysis of major monographs and specialized studies on Emperor Heraclius, including foundational works by G. Laskin (1889), W.E. Kaegi (2003), J.F. Haldon, among others. This chapter identifies scholarly approaches to assessing Heraclius' activities and clarifies key points of historical debate. The second chapter analyzes the specifics of Heraclius' domestic and foreign policy. Administrative reforms, military organizational changes, and their connection to the successes and setbacks in wars against Persia and Arabs are examined. Additionally, the chapter explores Heraclius’ religious policies, particularly the impact of the Monothelite crisis on internal politics and the emperor's role in church disputes. The third chapter thoroughly analyzes Heraclius' military campaigns, covering his victorious campaigns against Sassanian Persia and devastating defeats by Arab conquerors. It identifies the reasons behind military victories and catastrophic defeats, describing their broader implications for the Empire. The conclusions summarize the study's results, outline key reasons for both successes and failures during Heraclius’ reign, assess the outcomes of his reforms and policies, and present practical recommendations for using these results in historical scholarship and education.