Віра в справедливий світ та диспозиційний оптимізм як предиктори суб’єктивного благополуччя

Abstract

Феномен справедливого світу виявляється у схильності вірити, що світ справедливий і що люди отримують те, на що заслуговують. Показники віри в справедливий світ — як особистісної (для себе), так і загальної (для всіх) — не виявляють статистично значущих відмінностей між людьми з різним досвідом переміщення. Життя в рідному соціокультурному середовищі — як постійне, так і після повернення — пов’язане з вищим рівнем диспозиційного оптимізму. У той час як вимушене переміщення, особливо всередині країни, супроводжується його зниженням. Це підкреслює значущість відчуття стабільності, контролю та приналежності для збереження позитивного бачення майбутнього. Особистий оптимізм тісніше пов’язаний з вірою в справедливий світ для себе, особливо у тих, хто залишився у звичному середовищі або повернувся до нього. Диспозиційний оптимізм є стабільним і значущим предиктором суб’єктивного благополуччя в усіх досліджуваних групах, незалежно від досвіду переміщення. Віра в справедливий світ, як загальна, так і індивідуальна, не виявила стабільного впливу, за винятком окремих випадків, що свідчить про її менш вирішальне значення для психологічного благополуччя в умовах невизначеності.