Історія дослідження топоніма «Харків»: здобутки і проблеми

Abstract

Кваліфікаційна робота на тему «Історія дослідження топоніма «Харків»: здобутки і проблеми» виконана на кафедрі історіографії, пам'яткознавства та археології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Комплексно дослідити історію вивчення топоніма «Харків», проаналізувати основні версії його походження, виявити досягнення та проблемні аспекти у розробці цієї наукової проблеми. Об'єктом дослідження є історіографія проблеми походження топоніма «Харків» від найдавніших згадок до сьогодення. Предметом дослідження — основні гіпотези, концепції та наукові підходи до вивчення походження назви міста Харкова, їхня еволюція та дискусійні аспекти. Використано міждисциплінарний підхід, що поєднує: історико-генетичний та історико-порівняльний методи, історіографічний аналіз, джерелознавчий метод, а також лінгвістичні методи (етимологічний аналіз, компаративістика, ареальна лінгвістика) та системний підхід. Вперше здійснено комплексний історіографічний аналіз вивчення топоніма «Харків» від козацьких літописів XVII–XVIII ст. до сучасних наукових розвідок. Систематизовано та критично оцінено всі відомі версії походження назви: антропонімічну (від імені козака-засновника Харитона), гідронімічну (від назви річки), слов'янську, тюркську та іранську. Встановлено, що антропонімічна версія, попри широке побутування в народній свідомості, не має надійного документального підтвердження, тоді як гідронімічна версія є найбільш науково обґрунтованою. Найперспективнішою визнано гібридну концепцію, що допускає тюркське походження кореня основи при слов'янській словотвірній моделі. Дослідження демонструє еволюцію наукових підходів від народної етимології до іждисциплінарного аналізу. Жодна з існуючих версій — слов'янська, тюркська чи іранська — не є абсолютно доказовою. Остаточне розв'язання проблеми вимагає залучення методів лінгвістики, археології, палеографії та корпусної лінгвістики, а також систематичного опрацювання архівних матеріалів. Результати роботи можуть бути використані у навчальних курсах з історії України, краєзнавства та ономастики.To comprehensively study the history of scholarly research on the toponym "Kharkiv", analyze the main hypotheses regarding its origin, and identify achievements and problematic aspects in addressing this academic problem. The object of study is the historiography of the problem of the toponym "Kharkiv" origin from its earliest mentions to the present. The subject of study is the main hypotheses, concepts, and scholarly approaches to researching the origin of the city name of Kharkiv, their evolution, and debatable aspects. An interdisciplinary approach was applied, combining: historical-genetic and historical-comparative methods, historiographical analysis, source study method, and linguistic methods (etymological analysis, comparative linguistics, areal linguistics), as well as a systemic approach. For the first time, a comprehensive historiographical analysis of the study of the toponym "Kharkiv" has been conducted, spanning from Cossack chronicles of the 17th– 18th centuries to contemporary scholarship. All known versions of the city name's origin have been systematized and critically assessed: the anthroponymic version (from the name of the Cossack founder Kharyton), the hydronymic version (from the name of the eponymous river), and Slavic, Turkic, and Iranian versions. It was established that the anthroponymic version, despite its widespread presence in popular consciousness, lacks reliable documentary evidence, while the hydronymic version is the most scientifically substantiated. A hybrid concept allowing for a Turkic origin of the stem with a Slavic word-formative model has been identified as the most promising. The study demonstrates the evolution of scholarly approaches from folk etymology to interdisciplinary analysis. None of the existing versions — Slavic, Turkic, or Iranian — can claim absolute proof. A definitive resolution of the problem requires the use of linguistics, archaeology, palaeography, and corpus linguistics, along with systematic processing of archival sources. The research results can be used in educational courses on Ukrainian history, local history, and onomastics.