Міжнародна політика забезпечення кібербезпеки: пошук глобальних стандартів

Abstract

У першому розділі розглянуто теоретичні засади дослідження міжнародної кібербезпеки. Проаналізовано еволюцію концепту кібербезпеки, сучасні наукові підходи до формування політики у сфері кіберзахисту, а також міжнародно правові засади регулювання кіберпростору. Особлива увага приділяється взаємодії традиційних теорій міжнародних відносин із новими концепціями цифрової безпеки й оцінці нормативної бази, що регулює використання інформаційно-комунікаційних технологій у глобальному вимірі. У другому розділі досліджено сучасну міжнародну політику забезпечення кібербезпеки. Проведено порівняльний аналіз стратегій провідних держав, насамперед США та Китайської Народної Республіки, окреслено пріоритети їхнього кіберуправління та ключові нормативні документи з регулювання кіберпростору. Розглянуто діяльність міжнародних організацій, зокрема ООН, НАТО, ITU, ICANN та INTERPOL, проаналізовано їхній внесок у формування архітектури глобальної кібербезпеки та проблеми координації між різними акторами. Окрему увагу приділено аналізу конкретних кіберінцидентів як практичного виміру ефективності міжнародної співпраці у сфері реагування на кіберзагрози. У третьому розділі визначено перспективи формування глобальних стандартів кібербезпеки. Виявлено ключові виклики міжнародного регулювання кіберпростору, оцінено потенціал глобальних ініціатив, включаючи діяльність Групи урядових експертів ООН та Паризький заклик. Сформульовано пропозиції щодо створення дієвої багаторівневої моделі глобального управління кібербезпекою та обґрунтовано можливості її адаптації для України з метою посилення національного кіберзахисту й активізації участі у міжнародних кіберпроцесах.

The first section examines the theoretical foundations of researching international cybersecurity. It analyses the evolution of the cybersecurity concept, contemporary academic approaches to policy-making in the field of cyber protection, as well as international legal frameworks for regulating cyberspace. Particular attention is paid to the interaction between traditional theories of international relations and new concepts of digital security, along with the assessment of the regulatory framework governing the use of information and communication technologies in the global dimension. The second section explores contemporary international cybersecurity policy. A comparative analysis of strategies of leading states, primarily the United States and the People’s Republic of China, is carried out, outlining the priorities of their cyber governance and key regulatory documents for governing cyberspace. The activities of international organizations, including the UN, NATO, ITU, ICANN, and INTERPOL, are examined, with an assessment of their contribution to shaping the architecture of global cybersecurity and the problems of coordination among different actors. Special attention is devoted to analysing specific cyber incidents as a practical reflection of the effectiveness of international cooperation in responding to cyber threats. The third section defines the prospects for forming global cybersecurity standards. It identifies key challenges of international regulation of cyberspace and assesses the potential of global initiatives, including the work of the UN Group of Governmental Experts and the Paris Call. The section formulates proposals for establishing an effective multi-level model of global cybersecurity governance and substantiates the possibilities of adapting it to Ukraine in order to strengthen national cyber protection and increase participation in international cyber processes.