Уявлення про потойбічне життя у Стародавній Греції та Стародавньому Китаї за Платоном та Лао-цзи

Abstract

Магістерська робота присвячена історико-релігієзнавчому аналізу концепцій смерті, душі й загробного буття в античних цивілізаціях. Порівнюються погляди, викладені у творах Платона («Федон», «Держава», «Тімей») та трактатах даосизму («Дао де цзін», «Чжуан цзи»), у контексті історичних подій, релігійних традицій і культурних практик. Показано, що ці уявлення мали релігійно-соціальний характер і були пов’язані з ритуалами, культом предків та вірою у справедливість після смерті. У Платона ідеї безсмертя душі, суду та моральної відплати виросли з орфічних і піфагорійських вірувань, перетворившись на етичну модель поведінки громадянина, де посмертна доля залежить від моральних учинків. У даосизмі смерть трактується як природний етап повернення до Дао, що відображає гармонію з космічним порядком і реакцію на кризу ритуальної системи доби Пізньої Чжоу. Порівняльний аналіз показав, що у Греції смерть розумілася як випробування особистої відповідальності, а в Китаї — як частина безперервного ритуального й родинного порядку. В обох культурах уявлення про потойбічне життя підтримували моральний лад і соціальну стабільність.

The master's thesis is devoted to a historical and religious analysis of the ideas of death, the soul, and the afterlife in ancient civilizations. The study compares the views presented in the works of Plato (Phaedo, The Republic, Timaeus) and in Daoist treatises (Dao De Jing, Zhuangzi), within the context of historical events, religious traditions, and cultural practices. It is shown that these beliefs had a religious and social character and were closely connected with rituals, the cult of ancestors, and faith in justice after death. In Plato, the ideas of the immortality of the soul, judgment, and moral retribution originated from Orphic and Pythagorean traditions, transforming into an ethical model of civic behavior, where one’s fate after death depended on moral conduct. In Daoism, death is interpreted as a natural stage of returning to the Dao, reflecting harmony with the cosmic order and a response to the crisis of the ritual system during the Late Zhou period. The comparative analysis reveals that in Greece, death was understood as a test of personal responsibility, while in China it was viewed as part of a continuous ritual and familial order. In both cultures, concepts of the afterlife served to maintain moral order and social stability.