Особливості аутокомунікації, що сприяють самоактуалізації та психологічному благополуччю

Abstract

Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню особливостей ауто комунікації а їхньої ролі у формуванні самоактуалізації й психологічного благополуччя молоді. У роботі проаналізовано сучасні підходи до розуміння аспектів внутрішнього діалогу, механізмів самоактуалізації та структури психологічного благополуччя. Проведене емпіричне дослідження дозволило встановити, що адаптивні форми аутокомунікації – зокрема самомотивація, самоменеджмент та самопідтримка - пов’язані з вищими показниками самоактуалізації та благополуччя, тоді як самокритика й внутрішні конфлікти сприяють їх зниженню. Отримані результати дали змогу визначити основні предиктори аутокомунікативних властивостей, які впливають на психологічне функціонування молоді, а також окреслити можливі напрями психологічної корекції, спрямовані на розвиток конструктивних форм внутрішнього діалогу.

This thesis is devoted to the study of the features of autocommunication and their role in shaping self-actualization and psychological well-being among young people. The work analyzes contemporary approaches to understanding the components of internal dialogue, the mechanisms of self-actualization, and the structure of psychological well-being. The empirical research revealed that adaptive forms of autocommunication – such as self-motivation, self-management, and self- support – are associated with higher levels of self-actualization and well-being, where asself-criticism and internal conflicts contribute to their decrease.The obtained results made it possible to identify key autocommunicative predictors influencing the psychological functioning of youth, as well as to outline potential directions for psychological intervention aimed at developing constructive forms of internal dialogue.