Музей історії ХНУ імені В. Н. Каразіна як центр збереження і актуалізації університетської пам'яті (1972– 2022)

Abstract

Дослідження присвячено вивченню становлення та розвитку Музею історії ХНУ імені В. Н. Каразіна, а також його діяльності, спрямованої на збереження і актуалізацію університетської пам’яті, а саме науково-фондову, експозиційно-виставкову, навчальну, проєктну, просвітницьку і самопрезентаційну форми роботи його співробітників. У висновку зазначено, що на різних етапах розвитку зміст основних напрямків діяльності (збереження, комунікація, презентація, виховання) залежав від суспільно-політичного контексту, особливо в радянський час. Занепад у розвитку Музею історії спостерігається в 1990-ті роки, що було з недостатнім фінансуванням вищої освіти. Переломним моментом стала реекспозиція музею в 2004 році з нагоди 200-річчя Каразінського університету. Крім нового приміщення Музей історії отримав переосмислення експозиції (презентації університетського минулого) і власної ролі в збереженні й актуалізації університетської пам’яті. Результатом цього переосмислення стала поява нових форм роботи – підготовка тимчасових виставок на регулярній основі, організація наукових і просвітницьких проєктів. Внаслідок того, що з 2013 року в концепції керівництва і колективу музей став розглядатися як «живий» музей», були зміщені акценти в формах його роботи вбік відкритої і цілеспрямованої комунікації як всередині університетського співтовариства, так і поза його межами - комунікація з відвідувачами, залучення їх до музейного життя, активізація співробітництва з іншими структурними підрозділами університету, організація студентського волонтерського руху, активний маркетинг за допомогою сторінок у соціальних мережах.

The research is devoted to the study of the formation and development of Kharkiv University History Museum as well as its activities aimed at preserving and updating the university memory. The research and foundation, exposition and exhibition, educational, project and self-presentational forms of work of its employees are studied. The conclusion states that at different stages of development, the content of the main areas of activity (preservation, communication, presentation, education) depended on the socio-political context, especially in Soviet period. The decline in the development of the Museum of History is observed in the 1990s, which was due to insufficient funding of higher education. The turning point was the re-exposition of the museum in 2004 on the occasion of the 200th anniversary of the Karazin University. In addition to the new premises, the Museum of History received a rethinking of the exposition (presentation of the university's past) and its own role in preserving and updating the university's memory. The result of this rethinking was the emergence of new forms of work - preparation of temporary exhibitions on a regular basis, organization of scientific and educational projects. As a result of the fact that since 2013, in the concept of the management and the team, the museum began to be considered as a "living" museum", the emphasis in the forms of its work was shifted towards open and purposeful communication both within the university community and outside of it. Currently, the characteristic features of the development are communication with visitors, their involvement in museum life, activation of cooperation with other structural divisions of the university, organization of the student volunteer movement, active marketing with the help of pages in social networks.