Розгром Колчака та падіння Білого режиму на території Сибірі

Abstract

У дипломній роботі представлені результати дослідження ходу Громадянської війни на території Сибіру в період з весни 1919 року по зиму 1920 року, а саме досліджується період падіння влади адмірала Колчака і перемоги Червоної армії на Східному фронті. Успішний наступ Білої армії весною 1919 року став поштовхом для посилення Червоної армії, об’єднання її проти влади Колчака та створення умов для подальшого контрнаступу, який завершився успіхом і дозволив Червоній армії розгромити сили Білої армії, яка після смерті Колчака у лютому 1920 року втратила залишки своєї організації. В ході дослідження автор прийшов до висновку, що поразка Білої армії на Східному фронті була викликана багатьма внутрішніми та зовнішніми факторами. Внутрішні фактори полягали у жорстокості та бюрократичності системи Колчака, яка через свою неоптимізованість не могла вчасно боротися з викликами, які поставали перед нею, стагнуючи розвиток держави і повністю ігноруючи потреби населення, яке після постійних репресій переходило до партизанів, саботуючи військову справу. Сам апарат, як військовий, так і цивільний, потерпали від інтриг та внутрішніх конфліктів, які призводили до поганої координації військ, браку забезпечення і людей, відмови виконувати накази та постанови. В таких умовах також було яскраво виражено брак авторитету Олександра Колчака серед своїх підлеглих, який став майоріти сильніше ближче до кінця війни, де генерали вже відмовлялися виконувати прямі накази. Таким чином, можна сказати, що відсутність сильного лідерства та єдності, а також нехтування населенням і концентрація на військовій справі призвели до розпаду білого тилу, у той час як РСФСР навпроти зосередила свої сили для ліквідації Колчаківського руху і направило усі можливі сили. Розпад білого тилу значно вплинув на ситуацію на фронті, що призвело до кризи у забезпеченні, що, разом з небажанням старих білих офіцерів навчатися новим методам війни, конфліктам та масовому дезертирству, призвело до ряду стратегічних поразок, від яких Біла армія вже не змогла оговтатися і втратила можливість продовжувати бойові дії далі.

The thesis presents the results of a study of the course of the Civil War in Siberia from spring 1919 to winter 1920, namely, the period of the collapse of Admiral Kolchak's regime and the victory of the Red Army on the Eastern Front. The successful offensive of the White Army in the spring of 1919 was the impetus for strengthening the Red Army, uniting it against Kolchak's government and creating conditions for a further counteroffensive, which ended in success and allowed the Red Army to defeat the forces of the White Army, which lost the remnants of its organization after Kolchak's death in February 1920. the course of the study, the author came to the conclusion that the defeat of the White Army on the Eastern Front was caused by many internal and external factors. The internal factors were the cruelty and bureaucracy of Kolchak's system, which, due to its non-optimization, could not deal with the challenges it faced in a timely manner, stagnating the development of the state and completely ignoring the needs of the population, which, after constant repression, turned to partisans, sabotaging the military. The apparatus itself, both military and civilian, suffered from intrigues and internal conflicts, which led to poor coordination of troops, lack of supplies and people, and refusal to execute orders and resolutions. In such conditions, the lack of authority of Alexander Kolchak was particularly evident towards the end of the war, when generals refused to follow direct orders, was also clearly visible. Thus, it can be said that the lack of strong leadership and unity, as well as the neglect of the population and concentration on military affairs, led to the collapse of the White Home Front, while the RSFSR, on the other hand, concentrated its forces to eliminate the Kolchak movement and sent all possible forces. The disintegration of the White Home Front significantly affected the situation at the front, leading to a crisis in supply, which, together with the unwillingness of old white officers to learn new methods of warfare, conflicts, and mass desertions, led to a number of strategic defeats from which the White Army was unable to recover and lost the ability to continue fighting.