Сонце, радість і щастя в поетичному світі збірки І. Жиленко «Соло на сольфі»

Abstract

У статті здійснено спробу розкрити рідкісну для сучасної поезії оптимістичну тональність на прикладі збірки Ірини Жиленко «Соло на сольфі». Образ сонця розглядається як ключовий у названій книзі. Відзначено високу частоту вживання цього мотиву, багатство його художньої семантики. Крізь призму образу сонця показано специфіку назви збірки, яка актуалізує солярний та музичний контексти. Зроблено висновок про те, що образ сонця є синонімічним до таких потрібних для людини понять, як «радість» та «щастя». В статье совершена попытка раскрыть редкостную для современной поэзии оптимистическую тональность на примере сборника Ирины Жиленко «Соло на сольфе». Образ солнца рассматривается в качестве ключевого для данной книги. Отмечены высокая частота использования этого мотива, багатство его художественной семантики. Через призму образа солнца показана специфика названия сборника, которая актуализирует солярный и музыкальный контексты. Сделан вывод о том, что образ солнца является синонимичным для таких необходимых для человека понятий, как «радость» и «счастье». In the article the attempt to expose a rare for a modern poetry optimistic key on the example of collection of Irene Zhilenko «Solo on solfa» is accomplished. The image of a sun is examined as key for this book. The high-frequency of the use of this image, its artistic semantics are marked. Through the prism of appearance of a sun the specific of the name of collection is shown, this name leads to the sun and musical contexts. A conclusion is done that appearance of a sun is synonym for such necessary for a man concepts, as «gladness» and «happiness».