Концепція послуху в православній традиції Східної Європи (XI – початок ХХ ст.)

Abstract

Дослідження присвячено вивченню послуху в православній традиції Східної Європи. Для цього було розглянуто процес формування уявлення про послух, вплив текстів Святих Писань та творів Отців Церкви на його становлення і трансформацію, визначено вплив особливостей побуту чернечого життя на формування поняття «чернечого послуху» та простежено його зміни. Методологія дослідження базується на загальноісторичних методах дослідження – історико-типологічному, історико-генетичному та історико-порівняльному – що дозволило простежити зміни трактування «послуху» з плином часу. У результаті було виявлено, що послух як чеснота трансформувався з «шляху до Бога» у «шлях до спасіння душі», а чернечий послух з часом став переважати у молитві, а не фізичних доброчинностях.

The study is devoted to the examination of obedience in the Orthodox tradition of Eastern Europe. To this end, the process of formation of the concept of obedience, the influence of the texts of Holy Scripture and the works of the Church Fathers on its development and transformation, as well as the influence of the specific features of monastic life on the formation of the concept of “monastic obedience” and its subsequent changes are examined. The research methodology is based on general historical methods, including the historical-typological, historical-genetic, and historical-comparative methods, which made it possible to trace changes in the interpretation of “obedience” over time. The study demonstrates that obedience as a virtue was transformed from a “path to God” into a “path to the salvation of the soul,” while monastic obedience gradually came to emphasize prayer rather than physical acts of virtue.