Людвик Яновский – историк Харьковского университета

Abstract

В 1911 году в Кракове была опубликована монография польского историка Людвика Яновского под названием "Харьковский университет в начале своего существования (1805-1820)". Эта монография не утратила своей научной ценности и по сей день, являясь основополагающим трудом, описывающим истоки Харьковского университета. Автор передал один из экземпляров, вместе со своим посвящением, в университетскую библиотеку. Кем был Людвик Яновский, автор монографии? Родившись в 1878 году в Млаве, на родных польских землях, он получил историческое и филологическое образование в Университете Святого Владимира, в Киеве. Продолжил образование в университетах Кракова, Львова, Мюнхена и Женевы. В 1908 г. вернулся в Ягеллонский университет, где получил последующие степени доктора философии, доцента, а затем профессора русской литературы. В этот период он также написал диссертацию о Харьковском университете.Во время Первой мировой войны историк проходил лечение в Швейцарии, но в 1917 году уехал в Киев, где стал директором польской женской средней школы и преподавателем Польских научных курсов (вскоре ставших Польским унивверситетским колледжем). В 1919 г. был арестован, но освобожден по вмешательству Ф. Кона. Уехал в Вильнюс, где занимался преподаванием и исследованиями в университете до самой смерти в 1921 г. В своих работах профессор Л. Яновский исследует не только процесс создания Харьковского университета, но и его широкий исторический контекст, а также влияние новообразованного университета на академическую жизнь Слобожанской Украины.

1911 року в Кракові була опублікована монографія польського історика Людвіка Яновського під назвою "Харківський університет на початку свого існування (1805-1820)". Ця монографія не втратила своєї наукової цінності й донині, будучи основною працею, яка описує витоки Харківського університету. Автор передав один із екземплярів, разом зі своєю посвятою, до університетської бібліотеки. Ким був Людвік Яновський, автор монографії? Народившись у 1878 році в Млаві, на рідних польських землях, він здобув історичну та філологічну освіту в Університеті Святого Володимира у Києві. Продовжив освіту в університетах Кракова, Львова, Мюнхена та Женеви. У 1908 р. повернувся до Ягеллонського університету, де отримав наступні ступені доктора філософії, доцента, а зетем професора російської літератури. У цей період він також написав дисертацію про Харківський університет. Під час Першої світової війни історик проходив лікування у Швейцарії, але у 1917 році поїхав до Києва, де став директором польської жіночої середньої школи та викладачем Польських наукових курсів (що невдовзі стали Польським університетським коледжем). У 1919 р. був заарештований, але звільнений за втручанням Ф. Кона. Виїхав у Вільнюс, де займався викладанням та дослідженнями в університеті до самої смерті у 1921 р. У своїх роботах професор Л. Яновський досліджує не лише процес створення Харківського університету, а й його широкий історичний контекст, а також вплив новоствореного університету на академічне життя Слобожанської України.