Інформаційна політика Європейського Союзу щодо України після початку російського повномасштабного вторгнення

Abstract

У першому розділі розглянуто теоретичні основи інформаційної політики Європейського Союзу. Окреслено сутність інформаційної політики в системі міжнародних відносин, проаналізовано основні концепції та підходи до її дослідження, розглянуто інституційно-правові засади функціонування інформаційної політики ЄС, а також визначено ключові поняття, принципи та механізми формування європейського інформаційного простору. У другому розділі досліджено інформаційну політику Європейського Союзу щодо України в умовах російської агресії. Висвітлено трансформацію інформаційних пріоритетів ЄС після початку повномасштабного вторгнення, проаналізовано офіційні комунікаційні наративи та кампанії підтримки України, а також розглянуто європейські механізми протидії російській дезінформації та посилення інформаційної стійкості в українському медіапросторі. У третьому розділі визначено напрями вдосконалення інформаційної політики Європейського Союзу щодо України. Обґрунтовано роль України як партнера ЄС у формуванні спільної інформаційної стратегії, окреслено перспективні моделі взаємодії у сфері стратегічних комунікацій та запропоновано рекомендації щодо підвищення ефективності інформаційної політики ЄС у контексті європейської інтеграції та сучасних інформаційних викликів.

The first section examines the theoretical foundations of the European Union’s information policy. It outlines the essence of information policy in the system of international relations, analyses the main concepts and approaches to its study, considers institutional and legal foundations of the EU information policy, and defines key concepts, principles and mechanisms of forming the European information space. The second section analyses the information policy of the European Union towards Ukraine under the conditions of Russian aggression. It highlights the transformation of the EU’s information priorities after the beginning of the full-scale invasion, analyses official communication narratives and support campaigns for Ukraine, and examines European mechanisms for countering disinformation and strengthening information resilience in the Ukrainian media space. The third section identifies directions for improving the information policy of the European Union towards Ukraine. It substantiates the role of Ukraine as a partner of the EU in shaping a common information strategy, outlines prospective models of cooperation in the field of strategic communications, and proposes recommendations for increasing the effectiveness of the EU’s information policy in the context of European integration and modern information challenges.