Перспективи розвитку адаптивного туризму як інструменту реалізації принципів сталості в Україні

Abstract

Сучасне суспільство стикається з масштабними соціальними, економічними та екологічними викликами, що вимагають переформатування традиційних підходів до розвитку туристичної сфери. Значне загострення питань соціальної нерівності, воєнні події в Україні, зростання кількості людей з інвалідністю та маломобільних груп населення зумовлюють необхідність створення інклюзивного середовища, яке забезпечить рівний доступ до туристичних ресурсів та можливостей для всіх громадян. У цьому контексті адаптивний туризм стає стратегічно важливим інструментом реалізації принципів сталого розвитку, спрямованих на забезпечення соціальної справедливості, підвищення якості життя та зміцнення людського потенціалу. Адаптивний туризм охоплює широкий спектр підходів і практик, що забезпечують доступність інфраструктури, інформаційних ресурсів, послуг, туристичних продуктів та дестинацій для осіб із різними формами інвалідності, людей похилого віку, родин із дітьми, а також осіб, потреби яких потребують індивідуалізації. У світовій практиці інклюзивність розглядається як обов’язкова складова сталого розвитку, а розвиток адаптивного туризму – як критичний чинник формування конкурентоспроможних туристичних дестинацій. Для України питання інклюзивності туристичних послуг стає особливо актуальним у повоєнний період, коли потреба у реабілітації, соціальній адаптації та доступних рекреаційних послугах стрімко зростає. Водночас рівень доступності туристичної інфраструктури залишається недостатнім через наявність бар’єрів архітектурного, інформаційного, організаційного та соціального характеру. Саме тому системне дослідження розвитку адаптивного туризму як інструменту реалізації принципів сталості є важливим напрямом удосконалення державної політики, модернізації туристичної галузі та розвитку інклюзивного суспільства.