Застосування екзосом в якості активатору проліферації для корекції порушень імунітету

Abstract

Актуальність роботи зумовлена зростаючим інтересом до використання екзосом мезенхімальних стовбурових клітин (МСК) у регенеративній медицині та імунотерапії. Екзосоми мають низку унікальних властивостей, таких як здатність передавати сигнали між клітинами, модулювати імунну відповідь та впливати на регенеративні процеси. Основна мета дослідження – аналіз впливу екзосом, виділених із мезенхімальних стовбурових клітин, на функціональні характеристики імунокомпетентних клітин, зокрема на процес проліферації лімфоцитів та фагоцитарну активність нейтрофілів. Для досягнення зазначеної мети було проведено ряд досліджень, а саме визначення фагоцитарної активністі нейтрофілів в кисненезалежному фагоцитозі, визначення ступеня лімфоцитотоксичності та оцінка проліферативної активності лейкоцитів в культурі in vitro. Отримані результати порівнювали між собою та з контрольної групою. Данні дослідження можуть мати значення в дослідженнях корекції порушень імунітету, специфічної модифікації імунної відповіді та бути використані для створення нових таргетних терапевтичних препаратів для лікування імунодефіцитів, аутоімунних захворювань та раку.

The relevance of the work is determined by the growing interest in the use of exosomes from mesenchymal stem cells (MSCs) in regenerative medicine and immunotherapy. Exosomes have a number of unique properties, such as the ability to transmit signals between cells, modulate the immune response, and influence regenerative processes. The main goal of the study is to analyze the effect of exosomes isolated from mesenchymal stem cells on the functional characteristics of immune competent cells, in particular on the process of lymphocyte proliferation and the phagocytic activity of neutrophils. To achieve the stated goal, a series of studies were conducted, namely the determination of the phagocytic activity of neutrophils in oxygen-independent phagocytosis, the determination of the degree of lymphocytotoxicity, and the assessment of the proliferative activity of leukocytes in in vitro culture. The obtained results were compared with each other and with the control group. The data of the study may be significant in research on the correction of immune disorders, specific modification of the immune response, and can be used to create new targeted therapeutic agents for the treatment of immunodeficiencies, autoimmune diseases, and cancer.