Битва при Адріанополі. Програш чи перемога Риму?

Abstract

Метою роботи є комплексне дослідження битви при Адріанополі в контексті трансформації Східної Римської імперії, а також з’ясування того, чи стала поразка імпульсом для реформ, які забезпечили життєздатність імперії у подальші століття. Розгляд битви при Адріанополі як вододільного моменту дозволяє краще усвідомити не лише фактичний крах однієї кампанії, а й перехід до якісно нового етапу у розвитку римської державності. Цей період, який історіографічно охоплює межу пізньої античності та раннього середньовіччя, став ареною для формування нових політичних та етнокультурних моделей співіснування. Готи, які ще донедавна розглядалися виключно як загроза, поступово трансформувалися у повноцінного військово-політичного гравця, здатного не лише перемагати римські легіони, але й нав’язувати імперії власні умови співіснування. Їхня перемога при Адріанополі відкрила перед варварськими спільнотами нові перспективи: не як здобичників, а як активних учасників трансформації постримського світу. Рим був змушений не лише визнати їхню силу, а й інституціоналізувати їхню присутність через систему федератів, що стала прообразом нових форм політичної організації, притаманних середньовіччю. Таким чином, поразка імперії у битві 378 року виявилася тим рубіконом, за яким завершилась епоха домінування римського легіону як уособлення влади, і почалася нова доба — доба взаємодії, адаптації, етнополітичного компромісу та поступового формування нового європейського простору, в якому римська спадщина залишалась важливою, але вже не єдиною основою політичного і культурного ладу.